Розділ третій - «Характерні особливості верстви великої промислової буржуазії південноукраїнських губерній» - висвітлює головні особливості, притаманні промисловій буржуазії південноукраїнських губерній.
У підрозділі 3.1 - «Залежність підприємців від держави та ставлення до них у суспільстві» - висвітлюються провідні тенденції у взаємодії стану промисловців і органів державної влади, а також аналізуються ставлення у суспільстві того часу до заможних громадян. Характерною рисою розвитку промислової буржуазії Російської імперії стала її сильна залежність від бюрократичного апарату. Без підтримки держави вітчизняна промисловість не могла існувати. Але політика протекціонізму, викликана природним прагненням укріпити вітчизняну економіку, почасти співіснувала з різноманітними правовими обмеженнями та спробами зберегти максимальний державний контроль над приватною діловою ініціативою. Зростання економічної потужності великого капіталу зовсім не відповідало рівню його суспільно-політичного впливу. Домінуючою у політичній галузі залишалася дворянська верства. Підприємці вимагали створення в державі системи повсюдного й обов'язкового представництва власних інтересів, аналогічного тому, що існувало на Заході у вигляді торгово-промислових палат. Однак введення торгово-промислових палат у Російській імперії так і не було здійснено аж до 1917 року. Через залежність підприємницьких кіл від чиновництва багато керівників компаній включали в управлінський склад підприємств представників місцевої бюрократії.
У пореформеному суспільстві буржуазія поступово завойовує певний авторитет та визнання (займаючись, наприклад, меценатською діяльністю), проте заслужити широке громадське визнання спромоглися далеко не всі. До самого кінця самодержавної Росії велика індустрія, і загалом уся буржуазна цивілізація країни, не зайняли гідного становища у суспільстві. Відсутність поваги до багатства і багатих людей позначалася на вимогах буржуазії та на методах їх досягнення, почасти примушуючи підприємців діяти обережно і повільно, щоб не викликати гостро негативної реакції. Як наслідок, все більший зріст бажання промисловців створювати організації для захисту власних інтересів та активніше брати участь у роботі органів управління.
У підрозділі 3.2 - «Благодійна діяльність підприємців Півдня України» - висвітлюється доброчинна діяльність промисловців південного регіону.
З другої половини XIX ст. через суттєві зміни в соціально-економічному житті спостерігалося збільшення масштабів благодійності, яка характеризувалася підвищенням соціальної активно-сті, розмаїттям організаційних форм і напрямів застосування, соціальною популярністю та особистими прагненнями благодійників. Особливо це стосується нової активної сили суспільства - підприємців. Доброчинна діяльність південних промисловців (серед найактивніших назвемо О.Алчевського, М.Копилова, М.Карпаса, С.Колачевського) проводилася головним чином в освітній, соціальній та культурній сферах і спрямована переважно на підтримку власних найманих робітників.
Розділ четвертий - «Трансформація економічних та соціальних вимог буржуазії Півдня України у суспільно-політичні» - висвітлює еволюцію позиції промислової буржуазії Півдня, поступовий перехід від суто економічних вимог до спроб відстоювати власні інтереси у суспільно-політичній сфері.
У підрозділі 4.1 - «Економічні вимоги промисловців південноукраїнських губерній» - визначаються головні напрямки економічної політики підприємців Півдня України. В економічних вимогах промисловців південноукраїнських губерній виділяємо декілька блоків. По-перше, бажання підтримки з боку держави через встановлення вигідних для себе тарифів та цін на перевезення. В цей же блок включаємо протилежну тенденцію - намагання обмежити абсолютний контроль держави за приватними підприємствами. У період стабілізації промисловості та, особливо, в умовах збільшення державного втручання в економіку у 80-ті роки ХІХ ст., спостерігається прагнення підприємців до розширення власних повноважень. По-друге, важливою економічною вимогою промисловців стало роздержавлення земельних ділянок, та взагалі більш ліберальне законодавство у сфері економіки (наприклад, спрощення процедури заснування акціонерних компаній). Окрім того, важливо виокремити тенденцію до захисту місцевих економічних інтересів на противагу іншим регіонам.
У підрозділі 4.2 - «Суспільно-політична позиція промисловців південного регіону в кінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя» - подано аналіз стосунків між промисловцями та найманими робітниками, а також позиція буржуазії стосовно проблем загальнодержавної політики. У другій половині ХІХ сторіччя в умовах значного росту виробництва спостерігається збільшення кількості робітників, зайнятих у фабрично-заводській, гірничій, гірничозаводській промисловості. Підприємці південноукраїнських губерній одні з перших у Російській імперії усвідомили необхідність проведення того, що зараз називається соціальною політикою. Цьому є цілком прагматичне пояснення. Будуючи завод на необжитих до того територіях, підприємець змушений забезпечувати своїх робітників якимось житлом і підтримувати їхню працездатність - тобто будувати селища, лікарні та іншу відповідну інфраструктуру.
В інтересах економічного росту абсолютистський режим дозволяє об'єднання підприємців у представницьких і дорадчих організаціях, однак рівень їхньої компетенції був жорстко обмежений питаннями економічної політики. Проте поступово такий порядок припиняє влаштовувати буржуазію. VІІІ загальноросійський з'їзд представників промисловості та торгівлі, що відбувся у 1914 р., і в роботі якого активну участь брали представники південного регіону, став виразним свідченням того, що буржуазія більше не хоче обмежуватися лише соціально-економічними вимогами. Для задоволення власних вимог буржуазія намагається збільшити власну участь в органах місцевого самоуправління. Її внесок в економіку країни був набагато більшим, ніж участь підприємців в подібних організаціях. Взагалі, вже до 1914 року підприємцями усвідомлена необхідність безпосередньої активної участь у всіх сферах політичного життя країни. Проте жодна з партій, що виникали, не змогла повною мірою стати представником інтересів усього стану промислової буржуазії. неодноразові спроби створити власну потужну та ефективно діючу політичну силу завершилися невдачею.
У висновках підведені підсумки та зроблені узагальнення проведеного дисертаційного дослідження. Різноманітні аспекти розвитку промислової буржуазії Півдня у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. знайшли відображення в історичній літературі, проте загалом історія буржуазії у запропонованих тематичних, хронологічних і територіальних рамках ще не стала предметом системного вивчення. У вітчизняній історіографії висвітлення історії підприємництва, тим більше питання становлення та ґенези верстви великої промислової буржуазії, її взаємодії з державою, з найманими робітниками, є недостатнім. Після досить різнопланових робіт початку XX сторіччя, що відображали широкий спектр думок, з відомих причин протягом багатьох десятиліть ця тема виявилася не тільки практично не досліджуваною, але й істотно спрощеною, її вивчення зазнавало суттєвого впливу ідеологічної цензури. Лише у сучасних умовах відродження ринкової економіки у вітчизняній історіографії намітилося зростання інтересу до цієї теми.
Головними джерелами, які дозволяють досягти поставленої у дисертації мети, є законодавчі акти, справочинні документи та періодичні видання промисловців. Різні за походженням та характером джерела, які доповнюють одне одного, загалом є репрезентативними та вірогідними.
Аналіз економічного розвитку Півдня України у другій половині XIX - на початку XX ст., коли капіталістичні форми господарювання розвивалися особливо швидкими темпами, спростовує уявлення про відсталість економіки України, про те, що вона була суто аграрним регіоном. За рівнем розвитку галузей важкої промисловості, ступенем концентрації і монополізації капіталів Україна напередодні революції займала одне з провідних місць у Російській Імперії. Процес формування великої промислової буржуазії південноукраїнських губерній відбувався у межах загальних для всіх країн закономірностей. Разом з тим, формування буржуазії у різних районах, зокрема в Україні, мало свої особливості, які визначалися рівнем розвитку економіки, спеціалізацією виробництва, присутністю іноземного капіталу, становищем даного району у системі всеросійського капіталізму. Підприємець з Півдня України вирізнявся від своїх колег-сучасників з інших регіонів країни. Характерними рисами промислової верстви південноукраїнських регіонів є: досить високий освітній рівень переважної більшості підприємців, походження з різних соціальних станів (значне число діячів, чий капітал не був спадковим, а виник в результаті власної економічної діяльності), велика присутність немісцевого елемента, стійке прагнення до створення галузевих представницьких організацій.
Промислова буржуазія у пореформений період поновлювалася вихідцями з різних станів - дворянства, купецтва, заможного капіталізованого селянства, тобто верствами, які були найбільше забезпечені коштами та мали власні земельні ділянки. У складі верстви промислової буржуазії з'являються представники технічної інтелігенції, які своєю присутністю значно підсилювали освітній та інтелектуальний рівень представників ділового світу. Неоднорідність соціальної структури буржуазії з численними залишками станової замкненості, відмінностей у соціальній психології в умовах панування самодержавства гальмували процес створення єдиної, спільно та скоординовано діючої суспільної сили.
Промислова буржуазія також відрізнялася значним національним різноманіттям. Серед найвидатніших промисловців Півдня є як українці, так і росіяни, євреї, німці, представники інших національностей. Окрім того, серед великої промислової буржуазії південноукраїнських губерній частка етнічних українців була досить невеликою. Саме тому така економічно потужна сила, як великі промисловці регіону, не брала активної участі у національно-визвольних змаганнях початку ХХ сторіччя, обмежуючись присутністю у загальноімперських партіях.
Особливістю формування південноукраїнської буржуазії є потужна присутність в її складі іноземців. Цей факт, з одного боку, сприяє наближенню місцевих підприємців до своїх колег з розвинутих капіталістичних країн, засвоєнню усталених ринкових традицій, у яких звикли діяти іноземці. З іншого боку, через те, що велика кількість промисловців були підданими інших країн, зменшувалася активність підприємницької верстви у суспільно-політичній сфері.
Незважаючи на неоднорідність та строкатість, прошарок великої промислової буржуазії Півдня України має і деякі спільні характерні особливості. Пореформена доба покликала до суспільного життя найбільш енергійних, підприємливих, працьовитих та матеріально спроможних людей. Вони стали заповзятливими організаторами і творцями фабрично-заводської промисловості, нових форм торгівлі та кредитно-банківської системи, які не лише примножували свої прибутки, а й створювали багато робочих місць, будували заводи, фабрики і копальні, впроваджували нову техніку, прогресивні методи господарювання, технології виробництва, засновували заклади соціальної сфери на своїх підприємствах. Переважна більшість промисловців південноукраїнського регіону мали вищу освіту та високий інтелектуальний рівень. Вони виявляли себе не лише у виробничій діяльності, але й у громадському житті, доброчинних справах. Різноманітність соціального та національного походження не могли перешкодити співробітництву підприємців, пов'язаних спільністю економічних інтересів. Ще однією особливою рисою місцевих промисловців було те, що в їхньому середовищі існувала сильна тенденція до створення професійних асоціацій та груп для впливу на уряд. З'їзд гірничопромисловців Півдня став першою у Російській імперії представницькою організацією великого капіталу, що мала регіонально-галузевий характер та стала найвпливовішою організацією підприємців у регіоні. Його учасники під час своїх засідань обговорювали не лише заявлені у програмі економічні та соціальні питання, а почасти висловлювали судження стосовно суспільно-політичних проблем, захищаючи при цьому інтереси усього підприємницького стану. Серед питань, які порушувалися, - вимоги збільшення участі в органах місцевого самоврядування, більш широке представництво у центральних державних органах, що були безпосередньо пов'язані з промисловістю. Захищали представники з'їзду й інтереси власного південного регіону, навіть якщо для цього доводилося поступатися інтересами окремої галузі промисловості. На рекомендації та пропозиції з'їзду зважали, проте часто вони не задовольнялися, або просто ігнорувалися.
При всіх безсумнівних досягненнях капіталістичного господарства соціальна трансформація російського суспільства проходила дуже повільно. Не тільки молодість прирікала торгівельно-промисловий клас, особливо на перших етапах його існування, на політичну пасивність, але й відсутність опори у суспільстві того часу. Повага до багатства і багатих людей не була розповсюджена. Це впливало на вимоги буржуазії та на способи їх досягнення, почасти примушуючи підприємців діяти обережно і повільно, щоб не викликати гостро негативної реакції. Як наслідок - все зростаюче бажання промисловців створювати свої організації для захисту власних інтересів та активніше брати участь у роботі органів управління.
Відсутність можливості заслужити суспільне визнання своїми діловими успіхами спонукало підприємців діяти у сферах, котрі мали незрівнянно більший престиж у суспільстві. Нерідко це була благодійна діяльність, яка стала важливою складовою суспільного життя для промисловців південноукраїнських губерній. Почасти, займаючись доброчинністю, підприємці поєднували власні практичні інтереси (готуючи кваліфіковані кадри для своїх підприємств, створюючи кращі умови життя робітникам) з повністю філантропічною діяльністю.
Характерною рисою стану промислової буржуазії Півдня України була її велика залежність від бюрократичного апарату. На початковому етапі свого розвитку без підтримки держави вітчизняна промисловість не могла існувати. Але з часом до представників промислової еліти приходило розуміння, що ті форми політичного життя, які для неї були вигідні раніше, були у нових умовах перешкодою.
Південна група промисловців відрізнялася від інших регіональних груп у виділенні та досягненні власних економічних, соціальних та суспільно-політичних вимог. З одного боку, для цієї групи підприємців характерна активність та прогресивні для того часу ідеї прагнення до демократичних норм життя суспільства, а з іншого, через велику залежність від держави та досить строкату структуру, вона не завжди адекватно та послідовно відстоювала власні інтереси. Протекціоністські заходи, які були викликані природним прагненням укріпити вітчизняну економіку, почасти співіснували з різними правовими обмеженнями та спробами зберегти максимальний державний контроль над приватною діловою ініціативою.
У політиці промисловців стосовно робітничого питання існувало два головних напрямки діяльності: укомплектування підприємств кадрами робітників та створення для них достатніх побутових та виробничих умов. Спостерігалося, звичайно й традиційне для буржуазії намагання збільшити власний прибуток через накладення на робітників різноманітних штрафів, недостатньої безпеки робіт, збільшенням тривалості робочого дня. Однак саме південний регіон відрізнявся специфічними рисами: відносно вищою заробітною платою, кращим медичним обслуговуванням, відкриттям за рахунок капіталістів початкових шкіл і гірничотехнічних училищ, намаганням покращити житлово-побутові умови робітників. На такі поступки буржуазія була готова піти, щоб залучити на свої підприємства робочу силу. Таким чином, у політиці промисловців по робочому питанню були присутні окремі ліберальні елементи.
Поступово вимоги стосовно суто економічних питань - чіткого дотримання законодавства у сфері підприємництва, встановлення протекціоністських тарифів для розвитку вітчизняної промисловості, роздержавлення земель - переходили у суспільно-політичну сферу: буржуазія починає виступати за вигідний для себе принцип рівності суспільних верств, залучення іноземних капіталів до вітчизняної промисловості (але при збереженні підтримки вітчизняної), збільшення участі підприємців у місцевих та центральних органах управління, а з часом, і за створення власної ефективно діючої політичної сили, що відстоювала б інтереси буржуазії на рівні всієї країни. Ті політичні партії та організації, що виникли у передреволюційний період, не змогли повною мірою об'єднати промисловців та підприємців у єдину силу, яка б мала можливість відстояти власні позиції та стати адекватною противагою пролетарським партіям, що є визначальним для подальшої долі буржуазії Півдня України.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в наукових публікаціях автора:
1. Гринчак М.О. Олександр Андрійович Ауербах - підприємець, науковець та громадський діяч // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. - Дн.: Нац. гірн. унів., 2005. - Вип. 2. - С.141-145.
2. Гринчак М.О. Промислова буржуазія Півдня України у ІІ половині ХІХ - на початку ХХ ст. (історіографічний огляд) // Гуманітарний журнал. - 2005. - №1-2. - С.217-225.
3. Гринчак М.О. Інженери-підприємці Півдня України в пореформений період // Гуманітарний журнал. - 2005. - №3. - С.80-87.
4. Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у ІІ половині ХІХ - на початку ХХ сторіччя // Історія і культура Подніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. - Д.: Нац. гірн. унів., 2007. - Вип. 4. - С. 17 - 34.
5. Гринчак М.О. Соціальний портрет промисловця Півдня України // Гуманітарний журнал. - 2006. - №3-4. - С.116-123.
Тези доповідей на конференціях:
1.Гринчак М.О. «Краткий географический очерк Екатеринославской губернии» Едуарда Штебера як краєзнавче джерело // 1-а регіональна краєзнавча конференція «Дослідники Придніпровського краю» (Дніпропетровськ, 29 березня 2002 р.).
2.Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України // 6-а регіональна краєзнавча конференція “Меценати та їх роль в розвитку науки, освіти і культури Придніпров'я” (Дніпропетровськ, 29 березня 2007 р.).
АНОТАЦІЇГринчак М. О. Промислова буржуазія Півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у ІІ половині ХІХ - на початку ХХ сторіччя. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2008.У дисертаційному дослідженні на основі аналізу джерел та літератури показаний процес формування промислової буржуазії, виявлені соціальні та національні джерела становлення промислової еліти. Здійснений аналіз впливу іноземного капіталу на розвиток промисловості, його позитивні та негативні сторони. Вперше створено узагальнюючий соціальний портрет південного промисловця. Охарактеризовані питання, які порушувалися на з'їздах гірничопромисловців Півдня. Окрім цього проаналізовано політику підприємців у “робітничому питанні”, та виникнення вимог буржуазії у суспільно-політичній сфері.Ключові слова: буржуазія, підприємці, з'їзд гірничопромисловців, іноземний капітал, індустріальний розвиток, акціонерні компанії, металургія, гірнича промисловість, протекціоністські тарифи. Гринчак Маргарита Алексеевна. Промышленная буржуазия Юга Украины и эволюция её социально-экономических требований во ІІ половине ХІХ - начале ХХ столетия. - Рукопись.Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2008.
Диссертационное исследование посвящено изучению промышленной буржуазии Юга Украины. В работе показаны характерные черты и особенности формирования промышленной элиты региона. Дается характеристика национальных и социальных источников её формирования, акцентируется внимание на её разнообразии и присутствии в её составе большого количества неместных элементов. Показана значительная роль иностранного капитала в развитии экономики Юга Украины. Создан обобщенный социальный портрет южного промышленника конца ХІХ - начала ХХ столетия, показаны факторы, которые относились к большинству предпринимателей, а также индивидуальные особенности наиболее выдающихся деятелей.
В диссертационной работе особое внимание уделено деятельности съездов горнопромышленников Юга, главного представительного органа промышленников региона. Съезды рассматриваются через призму вопросов, которые на этих съездах поднимались чаще всего, и в связи с этим более детально прорисовывается позиция буржуазии относительно социально-экономических и общественно-политических проблем государства.
В диссертационной работе подробна освещено взаимодействие промышленников с органами государственной власти, показана сильная зависимость формирующейся индустрии от государственной поддержки. Особое внимание уделено вопросу положения предпринимательского класса в обществе, негативное отношение в нему со стороны других социальных слоев. В работе делается акцент на трансформации социально-экономических требование буржуазии, возникающем стремлении предпринимателей принимать более активное участие в деятельности органов местного самоуправления, а также иметь возможность влиять на общегосударственную политику.
В период социально-политических изменений в Российской империи предприниматели делали попытки создания единой, эффективно действующей и активно отстаивающей интересы капитала политической силы. Однако они не смогли добиться прихода на смену монархическому строю капиталистического уклада, и после 1917 года буржуазия на территориях, которые входили в состав Российской империи, прекратила свое существование.
Ключевые слова: буржуазия, предприниматели, съезд горнопромышленников, иностранный капитал, индустриальное развитие, акционерные компании, металлургия, горня промышленность, протекционистские тарифы.
Greenchak M.O. The industrial bourgeoisie of the South of Ukraine and evolution of its socioeconomic requirements in the second half of the XIXth - beginning of the XXth centuries. -- Manuscript.
Dissertation for the degree of Candidate of Historical Sciences in Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Dnepropetrovsk National University. - Dnepropetrovsk, 2008.
In the research on the basis of analysis of sources and literature is shown the process of formation of industrial bourgeoisie. It is analyzed the role of foreign capital in the development of the industry, advantages and disadvantages of its influence, and also the attitude to it in the society and among businessmen. In the research the role played by representative organizations of the large capital and its features are analyzed. Except for that it is analyzed the policy of businessmen on a “working question”, their technique of the sanction of arising conflicts. The political requirements of bourgeoisie of the South of Ukraine is first lighted up. Attention is concentrated on participation of the representatives of bourgeoisie of organs of self-government.
Key words: bourgeoisie, businessmen, congress of southern mine-owner, foreign capital, industrial growth, industrialist, joint-stock company, metallurgy, mining industry, protective tariffs.
