Наприкінці 1928 р. у газеті “Пролетарська правда” з'явилися статті, що мали на меті дискредитацію діяльності ВБУ та її керівництва. Бібліотека звинувачувалась у відсутності ідеологічних підходів до опрацювання фондів, створення каталогів, недостатньому зв'язку із завданнями соціалістичного будівництва, а найголовніше - наявності кадрів з духовною освітою при “ігноруванні у прийомі на роботу комуністів і комсомольців”, що розцінювалося як протидія офіційному курсу партії та радянської влади (1928 р. у ВБУ працювали дев'ять осіб з духовною освітою і вихідці з сімей духовних осіб). Організується комісія ВУАН під головуванням акад. К.Г.Воблого, що працювала три місяці. В цілому її висновки були сприятливими для ВБУ, хоч відмічалися й незначні недоліки. Комісія висунула ряд пропозицій щодо вдосконалення діяльності ВБУ, зокрема, каталогізації, обслуговування читачів, розміщення фондів тощо. Ряд недоліків у діяльності Бібліотеки цілком справедливо було пояснено об'єктивними труднощами.
Спільне зібрання ВУАН 11 лютого 1929 р., де виступили віце-президент ВУАН акад. К.Г.Воблий та директор ВБУ С.П.Постернак, схвалило наслідки діяльності Комісії та в цілому ВБУ. Прихильність Комісії до ВБУ та підтримка С.П.Постернака були очевидними, що не могло не роздратувати Укрнауку, вже орієнтовану на реформу ВБУ.
У жовтні-листопаді 1929 р. Київський держфінконтроль провів спеціальну ревізію фінансово-господарчої діяльності ВБУ. Внаслідок перевірки, у жовтні 1929 р. С.П. Постернака звільнено з посади. Для підкріплення результатів перевірки організовано Урядову комісію. Під час урядового обстеження ревізію рукописних фондів проведено спеціальною комісією під головуванням Камінського, а після неї - фінансову, а почасти й фахову роботу ВБУ перевіряла спеціальна бригада Робітничо-селянської інспекції.
Урядова комісія працювала впродовж трьох місяців. Висновки її були нищівними й носили політичний характер.
Повному розгрому піддавалася науково-дослідна робота НДКБ, яка перевірялася групою під керівництвом А.М.Яременка. Незвжаючи на те, що самий факт створення єдиного в УСРР осередка для наукового дослідження проблем бібліотекознавства, а також ретельну, а іноді й самовіддану роботу НДКБ та окремих її членів, розвинену видавничу діяльність оцінено позитивно, було зроблено спроби розгрому методологічної спрямованості досліджень. Зокрема, критиці піддалося поняття об'єкта наукової роботи, що власне й було основним грунтом науково-дослідної діяльності НДКБ.
Критиці піддано й науково-організаційну діяльність НДКБ, передусім, розподіл наукових досліджень за секціями бібліотекознавства і книгокористування.
Основний висновок прямо вказував на ідеологічний зміст претензій Комісії: “HДКБ не зуміла відповідно спрямувати й свою роботу, й інтереси своїх членів, щоб їхні індивідуальні роботи більше відповідали вимогам сучасного соціалістичного культурного будівництва й сучасній ролі бібліотеки в реконструктивному процесі” (Архів НБУВ, оп.1, спр.278а, арк.26.).
1930 р. у Бібліотеці та НДКБ уже не працювали С.П.Постернак, Д.А.Балика, П.Ф.Терлецький, деякі інші діячі НДКБ - теоретики бібліотеко- та бібліографознавства. Зі складу НДКБ та БК ВУАН було виведено Ю.О.Меженка. Директором ВБУ призначено Н.М.Миколенка, його заступником та головою НДКБ - А.М.Яременка.
Звільнення керівного складу та призначення нового директора за висновками комісій стало поштовхом до ідеологізації установи, спричинило репресії щодо провідних спеціалістів Всенародної бібліотеки України, приниження здобутків попередніх років у розвитку бібліотекознавства, книгознавства та бібліографії, перетворення ВБУ з бібліотеки світового рівня на загальнорадянську бібліотеку.
Починаючи з 1931 р. Всенародна бібліотека України поступово змінює концептуальні погляди на основний зміст бібліотечної, науково-дослідної та науково-методичної діяльності, спрямовує свою бібліотечну та бібліографічну роботу на службу соціалістичному будівництву.
Працювало дві секції - бібліотекознавства й бібліографії, оскільки після критики урядової комісії секції книгокористування не було передбачено в новому штатному розписі. Не було створено, як планувалося раніше, й нової секції з НОП. З книгознавчих питань до плану включалися лише ті, що мали загальний інтерес і пов'язувалися з конкретною роботою окремих відділів ВБУ.
1931 рік можна назвати переломним у діяльності ВБУ та НДКБ. Розгортається серія дискусій у літературознавстві, історичній науці, філософії. Не оминули ці події й книгознавство. Навесні 1931 р. за ініціативою Товариства войовничих матеріалістів у ВУАН організовано дискусію з приводу ідеологічної боротьби на книгознавчому фронті. Її підтримано на Всеукраїнській бібліографічній нараді, скликаній того ж року. Критиці було піддано як загальні напрями розвитку книгознавства та бібліографії, так і окремих вчених-книгознавців. Об'єктами критики К.А.Довганя, який фактично очолів цю кампанію в Україні, стали співробітники ВБУ і лідери НДКБ, зокрема, М.І. Ясинський, М.І. Сагарда, Д.А.Балика, а також практично вся діяльність НДКБ.
Ряд засідань Пленуму НДКБ наприкінці 1931 - на початку 1932 р. було присвячено аналізу попередньої роботи ВБУ в “світлі діалектично-матеріалістичної методології”. Із “визнанням ідеологічних помилок” довелось виступити керівному складу НДКБ. Видатні вчені, висококваліфіковані спеціалісти змушені були охаювати свою попередню роботу та обіцяти "опанувати марксо-енгельсову діалектику". Після відмови визнати помилки у своїй роботі залишає ВБУ Микола Сагарда.
Упродовж 1933 р. звільнено з роботи понад 40 співробітників Бібліотеки. Більшість з них становили активні члени НДКБ. У жовтні 1933 р. керівництво ВБУ та її науковий склад практично повністю змінено.
У нових статутах 1934-36 рр. у структурі Бібліотеки Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії вже не було. Ліквідація НДКБ як центра науково-дослідної науково-організаційної та науково-педагогічної роботи у ВБУ і Україні суттєво вплинула на подальший розвиток української бібліотечної науки.
У 1923-1924 рр. В.Ф.Іваницький та старші бібліотекарі ВБУ, залучені до вивчення досвіду організації і діяльності національних бібліотек, уважно проаналізували досвід й найпоширеніші форми підготовки наукових кадрів у Росії та на Заході. Виходячи із завдань Національної бібліотеки, які вимагали створення наукових засад організації бібліотечної діяльності, ВБУ зупинилася на інституті аспірантури як спеціальній формі підготовки наукового персоналу.
На засіданні Ради ВБУ від 8 грудня 1925 р. колективними зусіллями розроблено проект вимог до аспірантів і оголошення про п'ять місць для аспірантів ВБУ. Але з огляду на важливість питання в цілому для України, зацікавленість у ньому інших наукових бібліотек, нарешті, на те, що вихід, запропонований ВБУ, був новим для бібліотечних працівників, ухвалено винести це питання на розгляд Першої конференції наукових бібліотек України.
На конференції було заслухано й обговорено грунтовну доповідь заступника директора ВБУ В.Ф.Іваницького “Науково-дослідна праця в галузі бібліотекознавства та бібліографознавства у зв'язку з підготуванням бібліотекарів та встановленням аспірантури при наукових бібліотеках”. Серйозних заперечень проти інституту бібліотечної аспірантури на конференції висловлено не було, й пропозицію ВБУ підтримано майже одноголосно [28, 20].
Пізніше співробітниками Бібліотеки вироблено проект “Положення про аспірантів у галузі бібліотекознавства та книгознавства”, що деталізував загальні положення про науково-дослідні кафедри, пристосовуючи їх до завдань і умов підготовки бібліотекарів вищої кваліфікації; складено загальний план підготовки аспірантів, обговорений на засіданнях НДКБ і затверджений Радою ВБУ.
Очолювати роботу аспірантів мала обрана Колегія керівників. Першими аспірантами Всенародної бібліотеки України 1926 р. стали М.В.Геппенер, Г.І.Коляда, В.М.Пилипенко та В.О.Черняхівська.
Науково-дослідну роботу аспірантів було орієнтовано на науково-практичні потреби української бібліотечної справи. З урахуванням цього керівники роботою аспірантів склали докладні програми з кожного циклу, списки літератури, що слід було опанувати впродовж навчання, теми для обговорення на колоквіумах і конференціях. У 1926-1933 рр. програми, форми та методи роботи з аспірантами неодноразово переглядалися з ураховуванням досвіду попередніх років. У вдосконаленні навчального процесу брали участь й самі аспіранти.
Діяльність Урядової комісії 1929-1930 рр., супроводжувалась й критикою роботи аспірантури. В науково-педагогічній діяльності НДКБ виявлено суттєві “дефекти”, основними з яких вважалися методологічні вади у вивченні бібліотечної справи як соціального процесу і відсутність нової генерації науковців у складі аспірантів. Комісія зробила спеціальні висновки стосовно роботи з аспірантами. Пропонувалося звернути увагу на збільшення набору за рахунок кадрів пролетарського походження. Наслідком перевірки роботи ВБУ Урядовою комісією стала повна переорієнтація напрямів діяльності НДКБ і науково-педагогічної зокрема.
Інститут аспірантури Всенародної бібліотеки України на чолі з НДКБ мав потенційні можливості відіграти важливу роль у формуванні наукових кадрів у галузі бібліотекознавства та бібліографії в Україні. Але вихід постанови ЦК ВКП(б) “Про поліпшення бібліотечної роботи” (жовтень 1929 р.) став початком послідовного знищення здобутків науковців ВБУ та НДКБ у галузі підготовки наукових кадрів.
Політичні репресії 1929-1933 рр. спричинили повну зміну кадрового складу Бібліотеки, звели нанівець зусилля як керівників, так і аспірантів ВБУ. Після 1933 року відомості про долю аспірантури в документах Бібліотеки відсутні, аспірантуру скасовано.
Другим напрямом науково-педагогічної діяльності НДКБ було створення при ВБУ бібліотечних курсів для підготовки фахівців середньої спеціальної освіти, яким у системі підготовки кваліфікованих кадрів відводилося важливе місце.
Наступним кроком у цьому напрямі стала спроба відкриття при Бібліотеці дворічних курсів для підготовки середнього бібліотечного персоналу, про що керівництво ВБУ та НДКБ вело переговори з Укрнаукою впродовж 1926-1932 рр. На відкритих засіданнях НДКБ та в періодичній пресі було детально обговорено форми і методи навчання, програми для курсантів тощо. З різних причин (переважно через відсутність асигнувань) курси так і не було відкрито. Як компромісний варіант, керівництво НДКБ запропонувало тимчасово без додаткових асигнувань створити однорічні бібліотечні курси для підготовки бібліотечних працівників. Ці курси існували в 1926/27 навчальному році й отримали позитивну оцінку як один із засобів підготовки бібліотекарів середньої ланки. Досвід існування курсів детально проаналізовано Д.А.Баликою та О.Є.Карпинською в “Журналі бібліотекознавства та бібліографії”.
У звітах про роботу Бібліотеки та НДКБ за 1928 р. є інформація про існування однорічних курсів набору 1927/28 р. Відомості про існування курсів для підготовки середнього бібліотечного персоналу при ВБУ, хоча б однорічних, у наступні роки відсутні.
Отже, первісні задумки про діяльність дворічних курсів бібліотечних працівників так і не були затверджені державними органами. 1932 р. з дозволу НКО при Бібліотеці організовано курси для підвищення кваліфікації бібліотечних робітників ВИШів і наукових установ м. Києва, але вони вже діяли на приципово інших засадах.
ВИСНОВКИУ розвитку української видавничої бібліографії можна виділити такі етапи:Перший - XVIII ст. - має такі характерні риси: 1) зародження видавничої та видавничої бібліографії, що пов'язано з виникненням звітно-видавничої бібліографії, за допомогою якої здійснювався цензурний контроль за книгодрукуванням в Україні; 2) створення видавничих бібліографічних посібників у вигляді реєстрів, цінників, такс, в яких переважно представлена богослужбова література. Одночасно зароджується бібліографія книг гражданського друку, які потрапляють до видавничих бібліографічних покажчиків; 3) поширення на українських етнічних землях реєстрів і розписів російських видавців та книготорговців.Другий етап - перша половина ХІХ століття - характеризується тим, що: 1) з'являються приватні книгарні та бібліотеки (кабінети) читання при них; 2) удосконалюється методика видавничого бібліографування: у видавничих бібліографічних покажчиках починає застосовуватися систематичне розташування літератури, з'являються анотації, допоміжні покажчики; 3) зароджується галузева видавнича бібліографія; набуває розповсюдження світська література; до видавничих посібників вперше потрапляють книжки українською мовою.Під час третього етапу - друга половина ХІХ століття - 1) збільшується випуск універсальних видавничих каталогів; зростає кількість “внутрикнижкових” видавничих та видавничих списків; 2) утворюються спеціалізовані видавничі каталоги: галузеві та каталоги з продажу книжок українською мовою; 3) удосконалюється структура видавничих бібліографічних покажчиків; 4) підвищується роль видавничої бібліографічної періодики, широко пропагуються українські та українознавчі видання, книжки, періодика, ноти, твори образотворчого мистецтва, зарубіжна україніка.В процесі становлення та розвитку видавнича бібліографія в Україні, незважаючи на ідеологічні перешкоди та цензурні утиски, стала важливим видом серед інших видів бібліографії. Вона стала невід'ємним компонентом книжкової торгівлі, виробила свої методи та форми діяльності. Широко розповсюдилася видавнича бібліографічна продукція; розвивається видавниче бібліографознавство; було створено єдину класифікацію літератури для книжкової торгівлі та видавничої справи; сформовано систему видавничих бібліографічних видань різного призначення. Здійснене дослідження дозволяє стверджувати, що видавнича бібліографія набула державного значення і офіційного визнання.Виходячи з потреб національної бібліографії, зрозумілим є акцент на необхідність творчого пошуку логічних конструктивних пропозицій, спрямованих на найоб'єктивніше, реалістичне визначення поняття національна книга з огляду на всі особливості історичного розвитку українського народу. Саме в разі такого підходу визначення меж національної приналежності української книги спирається на певну сукупність ознак, серед яких -- мовна, територіальна, авторська, змістовна, хронологічна. Причому жодна з них не може бути абсолютизованою.
Низку ґрунтовних українознавчих бібліографічних праць було видано в США, Канаді, Чехословаччині. Істотним доповненням до друкованих в Україні бібліографічних джерел стали пристатейні бібліографії у виданій за редакцією В. Кубійовича "Енциклопедії українознавства" та англомовних енциклопедіях. У цьому ряду важлива праця Є. Пеленського "Ucrainica в західноєвропейських мовах: вибрана бібліографія" [9].
Формулювання основних критеріїв поняття "українська книга" на сьогодні має найбільш розвинену історіографічну традицію в бібліографії. Національна бібліографія розглядається як специфічна форма відображення багатовікової пам'яті народу, засіб обміну й збагачення досягнень його культури, інформаційного забезпечення вирішення економічних і політичних проблем як на рівні держави, так і на рівні взаємодії з міжнародним співтовариством.
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про інформацію[Текст]: Закон України // Відом. В. Р. України. - 1992. - № 48. - 650 с.
2. Про бібліотечну справу[Текст]: Закон України // Бібліотечний вісник - 1995. - № 2.- С.1-5.
3. Бібліографія на Україні [Текст] // Бібл. зб. -- 1927. -- № 3. -- С. 8 -34.
4. Брауде, Л. Р. Основы библиотечно-библиографических знаний [Текст] / Л. Р. Брауде. - М.: ВШ, 1987. - 93 с.
5. Буран, В. Я. Бібліографія: Заг. курс. [Текст]: навч. посібн. для культ. освіт. уч-щ. - К.: ВШ, 1984. - 215 с.
6. Вопросы библиографоведения и библиотековедения [Текст]: межвед. сборник / Ред. А. Г. Клецков. -Минск : Университетское,1980. - Вып. 12. - 149 с.
7. Гуменюк, М.П. Біля джерел української радянської бібліографії [Текст] / М.П. Гуменюк. - 1991. - С. 86-88.
8. Гуменюк, М.П. Українські бібліографи XIX-початку XX століття[Текст] / М.П. Гуменюк. - К., 1965. - 183 с.
9. Дей, О.І. Шляхи розвитку української книги [Текст] / О.І. Дей // Українська книга. - К., 1965. -- С. 47.
10. Державна історична бібліотека України : Бібліографічний покажчик видань і публікацій (1999-2003 рр.) [Текст] /Укл.О. В. Михайлова, В. П. Кисельова, Ред. О. Б. Виноградова. - К., 2004. - 20 с.
11. Дубровіна, Л.А. Формування попереднього інформаційного масиву джерел до Державного реєстру української рукописної книги [Текст] / Л.А. Дубровіна // Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті: Тез. доп. Міжнар. наук. - конф., Київ, 12-15 жовтня 1993 р., . - К., 1993. - Ч. 2. - С. 85 -86.
12. Жарких М. Бібліографія старої України 1240-1800 рр. [Текст] / М. Жарких.- К. : Прайм, 1998.
13. Жук В. Бібліографічне відображення розвитку бібліотекознавства в Україні [Текст] / В. Жук // Вісн. Кн. палати. - 2005. - № 6. - C. 12-13
14. Загуменна О. Виникнення української книготорговельної бібліографії та її розвиток у ХYІІІ ст. [Текст] / О. Загуменна // Вісн. Кн. палати. - 2001. - № 5. - C. 25-29.
15. Загуменна О. Розвиток видавничої та книготорговельної бібліографії в 60-80-ті роки ХХ століття[Текст] / О. Загуменна // Вісн. Кн. палати. -2005. -№ 1. - С. 16-19.
16. Зворський, С. Л. Актуальні питання історіографії бібліотечної справи і бібліографії в Україні[Текст] / С.Л. Зворський // Бібл. вісник. - 2004. - № 1. - C. 32-36
17. Здобнов, Н. В. Труды по библиографоведению и книговедению: Избранное [Текст] / Н.В. Здобнов. - М.: Книга, 1980. -272 с.
18. Зотова В. Перший Всеросійський бібліотечний з'їзд: до історії довідково-бібліографічного обслуговування населення [Текст] / В. Зотова //Бібліотечна планета. - 2005. - № 2. - С.16-18.
19. Королевич Н.Ф. Українські бібліографи XX століття[Текст] / Н.Ф. Королевич. - К., 1998. - 327 с.
20. Кревецький І. Українська мемуаристика, сучасний стан і значення [Текст] / І. Кревецький. - Кам'янець, 1919. - 32 с.
21. Кулаковська Т. Розвиток науково-іформаційної діяльності НАН України: пріоритети і перспективи[Текст] / Т. Кулаковська // Бібл. вісник. - 2005. - № 3. - C. 17-25.
22. Кушнаренко Н. Внесок Ю.Столярова у розвиток українського бібліографознавства [Текст] / Н. Кушнаренко // Вісн. Кн. палати. - 1998. - № 6. - C. 34-39.
23. Левин Г. Национальная библиография как понятие и термин [Текст] / Г. Левин // Библиография. - 2004. - № 1. - C. 109-120.
24. Лиханова І. Бібліографічна діяльність в Україні:50-70-ті рр. ХХ ст. [Текст] / І. Лиханова // Бібл. вісник. - 2002. - № 4. - C. 12-19.
25. Лиханова І. Національна бібліографія України на сучасному етапі [Текст] / І. Лиханова // Київська старовина. - 2003. - № 3. - C. 84-99.
26. Лиханова І. Становлення національної бібліографії України [Текст] / І. Лиханова // Київська старовина. - 2002. - № 6. - C. 80-92.
27. Лутовинова В. Історичні витоки рекомендаційної бібліографії в Україні (XІ-початок ХХ ст.) [Текст] / В. Лутовинова // Вісн. Кн. палати. - 1997. - № 7. - C. 24-26.
28. Мельник Н. Регіональні біографічні видання в Україні: історія та сучасний стан [Текст] / Н. Мельник // Бібл. вісник. - 2004. - № 5. - C. 33-36
29. Омельчук О. Національна бібліографія України: тенденції розвитку, проблеми розробки [Текст] / О. Омельчук // Бібл. вісн. - 1995.- № 5. - С. 1-13.
30. Онищенко О. Бібліотечна справа в Україні наприкінці ХІХ - у 10-х роках ХХст.: стан і основні напрями розвитку [Текст] / О. Онищенко // Бібл. вісник. - 2005. - № 2. - C. 3-13.
31. Онищенко, О.В. Вернадський та його внесок у заснування та розвиток Національної бібліотеки Української держави [Текст] / О. Онищенко // Бібл. вісник. - 2003. - № 2. - C. 2-9.
32. Паславський Т. Бібліографія історичної картографії України: актуальні питання обсягу і змісту об'єкта[Текст] / Т. Паславський // Бібл. вісник. - 2001. - № 6. - C. 19-21.
33. Пастернак С. До дискусії про український бібліографічний репертуар[Текст] / С. Пастернак // Журн. бібліотекознавства та бібліогр. - 1928. - № 2. - С 87-95.
34. Патока В. Діяльність НПБУ в галузі національної бібліографії за період 1991-2000 роки // Вісник книжкової палати. - 2001. - № 5. - C. 3-4
35. Патока В. Дослідження спадщини українських бібліографів: історія і сучасність // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 1. - С.21-23
36. Петрикова В. Біля джерел національної бібліографії України // Вісник книжкової палати. - 2000. - № 11. - C. 3-6.
37. Сипко Є. Українська державницька ідея: бібліографічний огляд за матеріалами спецфонду книжкової палати України [Текст] / Є. Сипко // Вісн. Кн. палати. - 2001. - № 5. - C. 30-31.
38. Цибенко І. Діяльність М. Грушевського: пошук бібліографічних джерел [Текст] / І. Цибенко // Бібліотечна планета. - 2002. - № 4. - С.34-35.
39. Швецова-Водка Г. Бібліографічні ресурси України: стан,проблеми розвитку [Текст] / Г. Швецова-Водка // Бібл. вісник. - 2000 . - № 4. - C. 2-6
