Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

Кафедра всесвітньої історії

Ахметшин Ігор Сергійович

СУСПІЛЬНО - ПОЛІТИЧНА РОЛЬ ДЖОРДЖА ВАШИНГТОНА У ФОРМУВАННІ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ США

Курсова робота

Луганськ - 2008

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

1.1. Джерельна база

1.2. Історіографічний огляд

РОЗДІЛ 2. ДЖОРДЖ ВАШИНГТОН - ПЕРШІ КРОКИ ДО ВЛАДИ

2.1. Дитинство і юність Вашингтона

2.2. 2 Війна з французами й початок військової діяльності Вашингтона

2.3. Причини й початок американської революції

РОЗДІЛ 3. СУСПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ВАШИНГТОНА

3.1. Президентство й останні роки Вашингтона

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Актуальність теми. Тема даної курсової роботи приймає актуальний характер для сучасного світу, особливо для нашої держави. Україна, яка доволі недавно здобула свою незалежність, мала б черпати досвіт будівництва державного апарату саме з історичного досвіду розвинутих європейських країн, і в даному випадку з США. Як і кожна молода держава, що звільнилася від гніту іншої, Україна нуждалась в вольовитій людині, справжньому лідерові. Для Сполучених Штатів Америки такою людиною став Джордж Вашингтон. Він зумів добитися незалежності США, і потім керував країною тільки виключно спираючись на Конституцію. Для нашої держави, в якій панує масове недотримування норм Конституції, така б людина стал початком нового періода історії. Джордж Вашингтон став для американців справжнім «творцем нації», і це зрозуміло, адже Він зуміг створити боєздатну армію з нечисленних підрозділів міліції, і протистояти добре озброєнній англійській армії, а потім став першим президентом країни, на якого рівнялися всі його наступники. Україна, яка довгі роки боролася за свою незалежність, знала багато видатних особистостей які боролися проти ворогів нашої держави, але в вирішальний момент ім чогось невистачало. Вивчаючи долю чих осіб, можно простежити що саме відсутність добре налагодженого, умілого державного апарату, ставило в неможливість перехід від воєнних дій до мирного життя. Можливо особливість українського народу, його менталітет, зумовив той факт, що наша нація практично на протязі всієї своєї історії від когось була залежна. Як ми бачимо, Джордж Вашингтон зумів зібрати навколо себе відданих йому і нації людей, які допомогал йому в будівництві держави. На сучасному етапі Україна переживає кризу влади, і можливо саме вивчаючи історію життя і діяльності такої людини як Вашингтон, наші можновладці зуміли б черпати досвід в будівництві молодої держави.

Мета і завдання дослідження. Під час написання даної курсової роботи були поставлені й вирішення наступні завдання:

1. Дослідження чинників які впливали на формування характеру Джорджа Вашингтона, ознайомлення з його оточенням, яке безпосередньо вплинуло на його особистість. Визначити що саме було пріорітетним при вибору Вашингтоном проффесії військового, і які наслідки для США мав цей вибір;

2. Дослідження суспільної діяльності Джорджа Вашигтона, його час перебування на посту президента, зміни які відбулися в цей час в країні, і яке відношення він мав до цих змін . Проаналізувати діяльність Вашингтона після закінчення строку президенства, як він впливав на своїх наступників.

3. Дослідження джерельної й історіографічної бази теми « Суспільно - політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державності США».

Об'єкт дослідження - об'єктом даного дослідження являється особистість Джорджа Вашингтона в загальноісторичному рівні.

Предметом дослідження. Предметом дослідження є визначення суспільно - політичної ролі Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США.

Методи дослідження. При написанні даної роботи я використовував історико - порівняльний і історико - системний методи. Він передбачає висвітлення минулого в його історичному контексті, з урахуванням тих змін, які відбувалися не тільки з предметом (об'єктом) дослідження, алі й з усіма пов'язаними з їм процесами та явищами.

Практичне значення одержаних результатів. Наступну роботу можно використовувати при підготовці до семінарів, в лукціях, при написанні рефератів, наукових статтей, дипломних робіт.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, 3 розділів, 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Список використаних джерел та літератури складається з 15 найменувань на 1 сторінку. Загальний обсяг становить - 50 сторінки, з них основного тексту 47 сторінок.

Розділ 1. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

1.1 Джерельна база

Аналізуючи інцидент, який відбувся на флагмані «Місто Париж» під час війни з Англією, ми можемо зробити висновок про надзвичайну популярність Вашингтона серед звичайних солдатів. Зокрема там відбулося таке: «17 вересня Вашингтон піднявся на борт величного флагмана «Місто Париж». Американці вже були приголомшені військовими почестями - неодруженими залпами, музикантом, вітаннями, алі дійсне випробування очікувало головнокомандуючого на палубі. Де Грасс, гігант і товстун, схопив в обійми Вашингтона й, обдаючи заходом спиртного, закричавши: «Від і ти, мій дорогою крихта генерал!» Загальний сміх, Нокс ляскав руками по власному велетенському животі, демонструючи, що вже він^-тих не уступає де Грассу. Вашингтона побілів, він, що надавав таке значення ритуалу, був уражений до глибини душі».

У шифрованому посланні до полковника Д.Лоренса Вашингтон говорив про необхідність допомоги через границю: ««Будь упевнений, мій дорогою Лоренс, день іде за ніччю з більшою регулярністю, чим очевидно, - відбуваються весь новий і новий докази: неможливо продовжувати війну без допомоги, які вас послали просити. Як чесна й відверта людина, все майбутнє якого залежить від щасливого завершення нинішньої війни, я рішуче завіряю - без іноземної позики наші нинішні сили (по суті, тільки залишки армії) не можуть бути збережені для нинішньої кампанії... Якщо Франція не зробить у цей момент своєчасної й широкої допомоги, пізніше вона буде даремна. Ми висимо на волоску, ви повинні пам'ятати - ми не можемо доставити продовольство, тому що не можемо розплатитися з возіями, які більше не хочуть працювати за сертифікати. Рівною мірою очевидно, що наші солдати дуже незабаром будуть роздягнені, нам не в що одягти їх, у госпіталях немає медикаментів... Але чи треба мені продовжувати, коли можна заявити одним словом - ми дійшли до границі, і порятунок повинне прийти нині або ніколи!».

У загальному наказі до своєї армії 30 січня виявило дійсне розуміння ситуації, що зложилася в державі: «Генерал глибоко розуміє страждання армії. Він робить все, щоб полегшити їх, і переконаний, що конгрес і ряд штатів також додадуть всі зусилля для досягнення цього. Однак, коли ми очікуємо від країни виконання її зобов'язань, ми повинні пам'ятати що вона в складному становищі. Ми почали боротьбу за волю й незалежність із дуже обмеженими засобами для ведення війни, думаючи, що патріотизм компенсує їх недостачу . Ми очікували тяготи, і ми не повинні пасувати перед ними, так само як не кидати виклик закону й порядку, щоб домогтися полегшення».

Отже, джерельна база досить широка й містить у собі багато документів: листи, промови, програми. Вони дають змогу проаналізувати діяльність Вашингтона протягом усього процесу об'єднання США в єдине ціле.

1.2 Історіографічний огляд

Вашингтона є воістину ключовою фігурою в американській історіографії. Його життя й діяльність проаналізовані, здається, у всіх деталях, існують найрізноманітніші й прямо протилежні інтерпретації й оцінки його переміг і поразок, і особистість його оцінюють зовсім по-різному.

Однак, у тім, що сам Вашингтон не міг терпіти людей що сунуть ніс у його справи. Щирий джентльмен, по вірджинським традиціям XVIII сторіччя, повинен вище всього бути стриманим, навіть замкнутим. Джордж Вашингтон, принаймні, у відношенні своїх особистих паперів виконав ці вимоги. Публіцист Ф. Белламі [1, 134], що видав в 1951 році роботу «Особисте життя Джорджа Вашингтона», з достатньою підставою міг написати в передмові: «Протягом всього свого життя Вашингтон не дозволила жодному з літературних братій заглянути в його папери».

До 100-річчю вступу Вашингтона на пост президента, в 1889 році, що починає історик Генрі К. Лодж [2, 234] пристосував випуск енергійно написаного двотомника «Джордж Вашингтон, людина». Лодж почав з найвищими надіями, він роз'яснив: «Потрібно описати самої людини, щоб з'ясувати, ким він був у дійсності, що він значив тоді, ким він є нині й що означає він для нас і сьогоднішнього миру».

В 1896 році з'явилася книга «Джордж Вашингтон», складена професором Вудро Вільсоном [5, 112]. Але ця книга не носила яку те історичну цінність. Дослідників осягло гірке розчарування - коли автор писав книгу, він, імовірно, думав про відчутні вигоди, а не про те, що йому згодом призначене зайняти крісло Вашингтона. Інакше чим пояснити надзвичайно поверхнева розповідь про останнє десятиліття життя Вашингтона, на яке й падає вся його державна діяльність?

На зміну "старшому" поколінню прийшли здатні молоді дослідники й у першу чергу, звичайно, В.В.Согрін [14, 121], що опублікувала в 80-х роках целую серію історіографічних статей і дві спеціальні монографії. Саме В.В.Согрін став лідером у вивченні західної історіографії й саме на його плечі лягло важке завдання перебудови історіографічних досліджень в умовах кризи марксистської парадигми. Завдання ця виявилася важкою. Справа в тому, що в більшому або меншому ступені марксистські догми наклали свій відбиток практично на всі радянські роботи з історії США. Їхня уразливість стає особливо очевидної при перекладі на англійську мову й пряме обговорення в колі фахівців.

«Забагато матеріалу - сама важка проблема, з якої зіштовхується біограф Вашингтона. Тому що велика кількість книг - нові постійно виростають на гниючих останках колишніх, подібно тропічним джунглям, - сховала за легендами й молитвами щирого Джорджа Вашингтона»: говорити бібліограф праць Джорджа Вашингтона Д. Флекснер [4, 201].

Американські історики невдоволені, тому що немає книги про Вашингтона, у якій би в одній було укладене весь життя героя. «Можна сподіватися, - зітхає Д. Сміт [15, 111], - що незабаром, нарешті, з'явиться повна, однотомна біографія Вашингтона. На сьогоднішній день, на жаль, її ні».

Розділ 2. Джордж Вашингтон - перші кроки до влади

2.1 Дитинство і юність Вашингтона

Не всі американці можуть похвалитися такому родоводу, як Джордж Вашингтон; втім, родовідна ця, по власному визнанню Вашингтона, не мала особливого значення в його очах. Він походивши від родовитої англійської аристократії, що з'являється в історії вже в XII столітті. Вашингтоны в Англії були лицарями-ленниками єпископа Дургамского й прославилися своїми походами проти диких скоттов. В XVI сторіччі рід Вашингтонов розпався на кілька галузей. Родоначальником тої галузі, від якої відбувався вождь американської революції, був Лоренс Вашингтон, мер міста Нортгэмптона, під годину реформації ретельно допомагав Генріхові VIII расхищать монастирські володіння. За це йому подароване був маєток Сульгрев, і нащадки його користувалися благоволінням і милостями англійських королів - як Тюдоров, так і Стюартов, а тому відрізнялися гарячою відданістю престолу Англії. Полковник Джеймс Вашингтон поплатився навіть життям, борючись за короля Карла I. Інший полковник, Генрі Вашингтон, біля тої ж години прославився геройскою захистом довіреного йому королем міста Ворчестера й здобув собі подив і повагу навіть своїх ворогів-революціонерів [6, 56].

Після смерті Карла I, коли Кромвель почав нещадно переслідувати прихильників короля, смороду один за іншим сталі переселятися в Північну Америку, головним чином у Віргінію. Туди ж, в 1657 році, переселилися збіднілі правнуки Лоренса Вашингтона. Один з їх, Джон, придбав собі маєток на ріці Бридж-Лемент, припливі Потомака, у графстві Вестморленде. Женившись на багатій дівчині, він зробився одним із самих великих плантаторів Віргінії, а згодом, беручи доля в поході проти індіанців, зробив своїй новій батьківщині більші послуги. Онук Джона, Августин, батько знаменитого борця за волю Америки, народився в 1694 році. Він одержавши вище утворення в Англії, а після повернення звідти зайнявся сільським господарством в успадковані їм землях і помалу значно розширив свої володіння. Августин Вашингтон був одружений два рази. Від першого шлюбу в нього було дві сині - Лоренс і Августин; від іншого - з гарної, розумної Мэри Болль - чотири синів і дві дочки. Старший з їх, Джордж, що народився 22 лютого 1732 долі в батьківському маєтку на ріці Бридж-Лемент, зробив ім'я Вашингтонов безсмертним [8, 43].

Незабаром після народження Джорджа його батьківщина переїхала в інший маєток, що перебував у графстві Страффорд, недалеко від міста Фредериксбург. Отут пройшли дитинство і юність Джорджа Вашингтона. Читанню, аркушу й цифири він навчився в школі парафіяльного паламаря Гобби, що сам мав досить убогі пізнання. На щастя, Джордж мав можливість розширювати свої знання в родині під годину й після закінчення “курсу наук” у Гобби. Батько Джорджа, що був для свого години дуже освіченою людиною, любив запросто розмовляти зі своїми дітьми на різні тими, намагаючись розвивати їх і заронити в їхню душу любов до праці й до правди. Старшого сина від першого шлюбу, Лоренса, як свого спадкоємця він відправив в Англію для одержання вищого утворення; Джорджу доводилося задовольнятися меншим. Заті Джордж користувався всіма благами здорового сільського життя на чистому повітрі й, міцний, здоров'їв від природи хлопчик фізично розвивався як не можна краще. Чудово, що одною з улюблених його ігор була гра в солдати з однолітками. Це було, втім, цілком природно, якщо взяти до уваги його атмосферу, що оточувала. Брат його Лоренс, повернувшись із Англії, взявши долю у війні між Англією й Іспанією. Він не раз мав випадок боротися з іспанцями, і мимоволі діяв на молодшого брата своєю військовою наснагою, приготовляясь до походу [13, 201]. Та й вся Віргінія в цей година була охоплена військовою гарячкою, і молодь не сповільнила також заразитися нею. Джордж улаштовував полки зі своїх шкільних товаришів, навчав їх марширувати й навіть задавав бою - цього разу як головнокомандуючий школи Гобби.

По закінченні війни Лоренс Вашингтон повернувся додому, алі більше на військову службу йому надходити не довелося, тому що у квітні 1743 долі раптово помер батько, і Лоренс ставав главою родини. За заповітом він одержавши маєток на березі ріки Потомак; другий син від першого шлюбу, Августин, одержавши родовий маєток у Вест-Порленде, а Джорджу призначався тої маєток, де він виріс і де батько йз семьею провів свої останні роки.

Незабаром після смерті батька Лоренс, незважаючи на різницю років, дуже Джорджа, що любив, женився на мисс Ганні Фэрфакс і оселився у своєму маєтку на ріці Потомак, назвавши цей маєток Маунт-Вернон на честь адмірала Вернона, під начальством якого він служив у флоті.

Удова Августина Вашингтона з дітьми залишилася жити в маєтку, що перебував у графстві Стаффорд. Відповідно до заповіту чоловіка Мэри Вашингтон була призначена опекуншею своїх дітей і майна, що призначався їм. Вона, як виявилося, була цілком гідна такої довіри. Це була жінка з незвичайним природним розумом, здоровими інстинктами й сильною волею. Незважаючи на свої грубуваті манери й суворий вид, вона відрізнялася простотою й добрим серцем. Багато години віднімали в неї різні турботи по господарству; алі вона вміла знаходити вільні годинники й присвячувати їх розумовому й моральному вихованню своїх дітей. Як своїми бесідами з ними, так і прикладом свого життя вона намагалася вселити їм свідомість боргу, повага до людської особистості й уміння стримувати зовнішні вияви свого темпераменту. Джордж дуже походивши особою й характером на матір; у дитинстві він часто виявляв запальну й неприборкану вдачу, алі всі ці шорсткості його характеру помалу згладжувалися під розумним впливом матері. Вона часто читала своїм дітям уголос витримки йз книг релігійного й морального змісту, стосуючись при цьому всіляких життєвих відносин; особливе враження на Джорджа зробили “Міркування релігійного й морального характеру” Гейля; до цієї книги він всі життя харчував пристрасть і майже ніколи не розставався з нею [9, 23].

Мэри Вашингтон була не з тихнув матерів, які мітять своїх синів у генерали. Вона була далека всякого марнославства й зовсім не мріяла про ті, щоб син її вистачав зірки з неба. Насамперед, їй хотілося, щоб Джордж був гарним сільським хазяїном, щоб він замінив батька молодшим братам і сестрам, а для матері був би опорою в старості. Через якийсь година після смерті чоловіка вона відправила Джорджа в маєток його брата Августина для відвідування школи, що перебувала поблизу, Вільямса, де Джордж міг придбати всі необхідні для сільського хазяїна пізнання. Цю школу Джордж відвідував протягом декількох років, вивчаючи там математикові, геометрію й межове мистецтво. У школі Вільямса не навчали ні літературі, ні іноземним мовам, а тому Вашингтон ніколи не знав ніякої мови, крім англійського. Англійською мовою він володів у досконалості, алі цим зобов'язаний був скоріше собі, чим школі. Шляхом завзятих і довгих вправ він навчився виражатися коротко і ясно. У вільні від зайняти годинники переписував витримки з деяких книжок, що попадалися йому під руку, або викладав прочитане своїми словами; зошита його, що збереглися донині, свідчать про старанність і посидючість, разючих для хлопчика його віку. Ретельно обробляв він свій склад, коли писав викладу, - про це можна судити по помарках; ретельно копіював каліграфічні зразки, і помалу виробив чіткий, гарний почерк і прекрасний склад. Чудово, що він з дитинства надзвичайно любив переписувати ділові папери - заповіту, контракти, векселі й т.п. Він, мабуть, і сам цілком серйозно готувався до ролі сільського хазяїна, намагаючись придбати всі необхідні для цієї мети практичні пізнання. Особливо ретельно вивчав він “Супутник парубка”, звідки почерпал відомості про ті, як тримати собі в суспільстві, як писати листи й ділові документи, як розмежовувати землі, будувати будинку, готувати чорнило й сидр, розводити дерева, подавати першу допомогу у хворобах і так далі [10, 12]. Зошита Джорджа свідчать про повну відсутність у нього художнього дарування - всі смороду відрізняються діловим тоном, що доходити до сухості. Німа чого й говорити, що досить багато хто йз придбаних їм практичних пізнань придалися йому згодом. В умінні становити ділові папери він міг суперничати з бути-яким юристом.

Страницы: 1, 2, 3, 4