Найбільш вагому різницю у харчуванні домогосподарств з дітьми та без дітей встановлено щодо таких харчових продуктів як риба та рибопродукти (1,6 разу), цукор, олія (1,5 разу), хліб і хлібопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочні продукти, овочі і баштанні (1,4 разу).
Оцінка харчового статусу дорослого населення України в сучасних соціальноекономічних умовах показала, що енергетично адекватним є харчування у 52,3 % обстежених, недостатню енергетичну цінність раціонів виявлено у 9,3 % осіб, надлишкову - у 38,4 % осіб. Привертає увагу більша розповсюдженість надлишкового енергетичного харчування серед міського населення, у 42,4 % яких зареєстровано підвищений індекс маси тіла, для сільських мешканців цей показник становить 34,5 %. Серед осіб з надлишковою масою тіла виявлено 14,8% з ожирінням ІІ та ІІІ ступеню. Надлишкова маса тіла та ожиріння більш притаманна жіночій популяції ніж чоловічій.
Встановлено розбіжності в енергетичній цінності раціонів обстежених у різні періоди року. Енергетична цінність зимово-весняних раціонів дещо вища (у чоловіків на 10,3 %, у жінок - на 14,4 %), ніж енергетична цінність літньо-осінніх раціонів. Проте харчування чоловіків найбільш активної вікової групи
18-29 років характеризується енергетичною недостатністю, дефіцит якої досягав 17,3%. Цей дефіцит більший серед сільського населення цієї ж вікової групи. Середня енергетична цінність зимово-весняних раціонів харчування жінок усіх вікових груп відповідала фізіологічним потребам та була зниженою в літньо-осінній період.
Встановлено відповідність макронутрієнтного складу харчових раціонів усіх вікових груп, як чоловічої, так і жіночої популяції за середніми значеннями фізіологічним потребам за вмістом білка, проте він був надлишковим за вмістом жирів та недостатнім за вмістом вуглеводів у чоловіків та недостатнім за вмістом вуглеводів у жінок. Протягом 1990-2008 рр. вдвічі зросла захворюваність населення на ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин - від 590,7 до 1146,8 на 100 тис. населення та в 2,7 разу їх поширеність - від 2948,3 до 8049,6 на 100 тис. населення.
В останнє десятиліття серед населення України, як і багатьох економічно розвинених країн світу спостерігається виразна тенденція до набирання зайвої маси тіла та поширення ожиріння. Протягом останніх десятиліть поширеність ожиріння в багатьох країнах Європи зросла в 3 рази і за прогнозними розрахунками кількість осіб, що страждають на ожиріння, на період до 2010 року може збільшитися на 20 млн. За статистичними даними в Україні ожиріння спостерігається у 20,4% жінок та 11% чоловіків. поширеність прогресує з віком як у чоловічій, так і в жіночій популяції, сягаючи при цьому найбільших значень у старших вікових групах, понад 50 років. Так, 30% населення України у віці від 25-30 років страждає на вказану патологію і майже 50% у віці 45-50 років. Це пов'язано не тільки з тим, що у більшості населення харчовий раціон складається з дешевої, некорисної їжі, а й з патологічними порушеннями центральної нервової системи, з гормональними зрушеннями, кількість яких після Чорнобильської катастрофи значно зросла. При цьому, необхідно брати до уваги і генетичну схильність до повноти. Щорічно з приводу ожиріння здійснюється 1,0 тис. первинних звернень в лікувально-профілактичні заклади [10,17,21,25]. Особливу тривогу викликає зростання поширеності ожиріння серед дитячого населення. Якщо у 1995 р. показник ожиріння становив 7,1 на 1000 дітей у віці до 14 років, то у 2008 р. - 11,9 відповідно. У 2008 р. в країні нараховувалося 98,8 тис. дітей з ожирінням. Найбільш оптимальним віком для профілактики ожиріння вважається період від 5 до 12 років, проте виявлена у віці до 12 років надмірна маса тіла дає підстави прогнозувати надмірну масу тіла та ожиріння в наступні роки [27,33].
Поширеність хвороб ендокринної системи і розладів харчування в дітей 0-17 років в Україні коливалася впродовж 2002-2006 рр. у середньому в межах 102-105 на 1 тис. дитячого населення. Аналіз частоти поширеності і захворюваності на ожиріння в дітей, які мешкають у різних регіонах України показав, що найвищі значення цього показника спостерігаються в центральних областях, а найнижчі -- у північних.
Проблема ожиріння призводить до серйозних економічних наслідків у зв'язку зі зниженням продуктивності праці і рівня доходів населення.
Продовжує зростати захворюваність та поширеність серед населення й інших хвороб, виникнення яких також певною мірою зумовлено харчовими чинниками і розладами харчування, зокрема хвороб органів травлення, системи кровообігу, онкологічних захворювань. Так, у 2008 р. по медичну допомогу з приводу хвороб органів травлення звернулося вдвічі більше осіб, ніж у 1990 р. (відповідно (17636,3 та 8979,1 на 100 тис. населення). Рівень захворюваності населення країни на хвороби органів травлення становив у 2008 р. 5363,6 на 100 тис. населення. Негативні тенденції спостерігаються щодо захворюваності та поширеності серед населення хвороб системи кровообігу. Про це свідчать зростання захворюваності населення на хвороби системи кровообігу у 2008 р. в 2,4 разу. проти даних 1990 р. до 5363,6 на 100 тис. населення (1990 р. - 2214,2 на 100 тис. населення) та поширеності цих хвороб у 2,1 разу - від 17489,3 до 8049,6 на 100 тис. населення [27-33].
ГМ ПРОДУКТИ
Генетично модифіковані організми (трансгени, ГМО) - це організми (бактерії, рослини, тварини), в які були штучно, неможливим у природі способом, впроваджені гени інших організмів.
ГМО об'єднують три групи організмів - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), тварини (ГМЖ) та рослини (ГМР).
Коротка історія виникнення генетично модифікованих організмів.
Витоки розвитку генної інженерії рослин лежать в 1977 році, коли і відбулося відкриття, яке дало змогу використовувати грунтовий мікроорганізм Agrobacterium tumefaciens як знаряддя введення чужих генів в інші рослини.
У 1987 році були проведені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. Як підсумок - помідор, стійкий до вірусних інфекцій.
У 1992 р. у Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах.
Але початок масового виробництва модифікованих продуктів поклали в 1994 р., коли в США з'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються близько півроку при температурі 14-16 градусів. Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру.
1994-й вважається офіційним роком народження ГМ-продуктів.
У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини було запроваджено чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур'янам.
В результаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до посух пшениця, до якої вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.
Список рослин, які вирощують із застосуванням методів генної інженерії дуже великий. До нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огірок, пшениця, соя, рис, жито і безліч інших сільськогосподарських рослин.
Для чого вони потрібні?
Мета одержання генетично змінених організмів - поліпшення корисних характеристик вихідного організму-донора і зниження собівартості продуктів.
Генетично модифіковані організми використовуються в прикладній медицині з 1982 р., коли був зареєстрований як ліки людський інсулін, що одержаний за допомогою генетично модифікованих бактерій. В даний час генетично модифіковані організми широко використовуються у фундаментальних і прикладних наукових дослідженнях. За допомогою ГМО досліджуються закономірності розвитку деяких захворювань (хвороба Альцгеймера, рак), процеси старіння і регенерації, вивчається функціонування нервової системи, вирішується ряд інших актуальних проблем біології та медицини. Але найбільшого поширення набули генетично модифіковані рослини. Саме вони на сьогодні викликають найбільше суперечок, які пов'язані з ГМО.
Трансгенні рослини дають більш високу врожайність, можуть мати нові властивості, підвищену декоративну і харчову цінність. ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливого клімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників. Крім того, звичні продукти можна наділити якимись новими властивостями. Наприклад, створені кава без кофеїну, полуниця з меншим вмістом цукру, рис з підвищеним вмістом заліза.
У 2006 році ГМ-культури вирощували в 22 країнах світу, серед яких Аргентина, Австралія, Канада, Китай, Німеччина, Колумбія, Індія, Індонезія, Мексика, Південна Африка, Іспанія, США.
Основні світові виробники продукції, що містить ГМО, - США (68%), Аргентина (11,8%), Канада (6%), Китай (3%).
В Україні, згідно з даними Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, 1 млн. га полів засіяно генетично модифікованою соєю, картоплею, кукурудзою, ріпаком, незважаючи на те, що вирощувати генетично модифіковані рослини в нашій країні заборонено.
Прихильники застосування генетично модифікованих організмів стверджують, що ГМО - єдиний порятунок людства від голоду. За прогнозами вчених, населення Землі до 2050 р. може досягти 9-11 млрд. чоловік, природно, виникає необхідність подвоєння, а то й потроєння світового виробництва сільськогосподарської продукції. Для цієї мети генетично модифіковані сорти рослин відмінно підходять - вони стійкі до хвороб і погоди, дозрівають швидше і довше зберігаються, вміють самостійно виробляти інсектициди проти шкідників. ГМ-рослини здатні рости і приносити добрий врожай там, де «старі» сорти просто не могли вижити через певні погодні умови.
Проте вченими доведено, що споживання в їжу продуктів, що містять ГМО, викликає:
Харчові ризики
* У першу чергу вживання ГМ-продуктів загрожує ослабленням імунітету. У результаті безпосередньої дії трансгенних білків з'являється можливість виникнення алергічних реакцій. Вплив нових білків, які продукують вбудовані гени, невідомо. Людина їх раніше ніколи не вживала і тому невідомо, чи є вони алергенами.
* Також у людини з'являється стійкість до антибіотиків, що зробить процес лікування багатьох захворювань дуже складним. Дуже часто в ГМ-рослина впроваджується ген, що відповідає за стійкість до антибіотиків в якості гена-маркера. Багато ГМ-види містять гени антибіотичною резистентності. Якщо такий ген резистентності передасться хвороботворних бактерій, то вони отримають імунітет проти дії антибіотиків. Таким чином, лікування звичайними антибіотичними засобами стає менш ефективним. Уже, на жаль, відомі випадки загибелі людей з цієї причини.
* У людини порушується здоров'я у зв'язку з накопиченням в організмі гербіцидів, тому що ГМ-продукти мають властивість їх акумулювати.
* Існує можливість віддалених канцерогенних ефектів (небезпеку ракових захворювань).
Перш за все, варто забезпечити безпеку дітей. Тому що в зростаючому організмі ГМО можуть вести себе найбільш непередбачувано. По-друге, без трансгенних продуктів краще обійтися жінкам, які планують вагітність і годують груддю. Крім того, дуже уважними до вмісту ГМО варто бути людям, схильним до алергії і до повноти.
Екологічні ризики
* Існує реальна небезпека зникнення багатьох видів рослин, тому що для генних модифікацій вибирають буквально пару сортів і працюють тільки з ними.
* Технологія створення генномодифікованих продуктів вкрай недосконала, тому очевидно, що такі продукти несуть в собі непередбачувану небезпеку.
У 1998 році у Великобританії проводились дослідження впливу геномодифікованого картоплі на здоров'я людини. У 2003-2004 роках італійські вчені досліджували геномодифіковану сою, а в 2005-2006 роках тим же займалися вчені в Росії. В Австралії перевірки був підданий геномодифіковану горох. Результати всіх досліджень показали, що ГМ-продукти негативно впливають на живий організм.
* Також вчені проводять пряму залежність між вживанням у їжу трансгенів і погіршенням здоров'я людства в останні десять років (ожиріння, зростання онкологічних захворювань, різного виду алергії).
Російський вчений Єрмакова І.В. проводила дослідження про вплив геномодифікованої сої на щурів. В експерименті щурам включали сою в денний раціон за два тижні до спаровування. У результаті була виявлена висока смертність крисят (понад п'ятдесят відсотків), а що залишилися в живих пацюки вже не відтворили на світ потомство. Також були помічені негативні зміни у внутрішніх органах тварин. Відзначалися також величезні зміни негативного характеру у внутрішніх органах щурів. Все це дає підставу припустити глобальне руйнування бісофери в результаті безпліддя в майбутньому.
Чи можна відрізнити модифіковані фрукти й овочі від натуральних?
Чистенькі, що мало відрізняються один від одного бульби картоплі чи помідори ідеально правильної форми - привід задуматися. Адже вірна ознака натуральної природної продукції - наявність у загальній масі «проїдені» комахами і гнилих примірників.
ГМ-продукти комахи не їдять ніколи! Якщо розрізати натуральний помідор чи полуницю - вони відразу дадуть сік, ненатуральні зберігають форму.
На жаль, на смак і на запах присутність ГМ-інгредієнтів визначити неможливо - виявити ГМО в продуктах харчування дозволяють тільки сучасні методи лабораторної діагностики.
Найпоширеніші ГМ сільськогосподарські рослини:
Соя, кукурудза, рапс (канола), помідори, картопля, цукровий буряк, полуниця, кабачки, папайя, цикорій, пшениця.
Відповідно існує велика вірогідність зустріти ГМО в продуктах, які виробляють із застосуванням цих рослин.
Чорний список продуктів, у яких використовують ГМО частіше всього:
ГМ соя може входити до складу хліба, печива, дитячого харчування, маргарину, супів, піцци, їжі швидкого приготування, м'ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси, сосисок, паштетів), борошна, цукерок, морозива, чіпсів, шоколаду, соусів, соєвого молока і т.д.
ГМ кукурудза (маїс) може бути в таких продуктах як їжа швидкого приготування, супи, соуси, приправи, чіпси, жуйка, суміші для тістечок.
ГМ крохмаль може міститися в більшому спектрі продуктів, у тому числі і в тих, які люблять діти, наприклад, в йогуртах.
70% популярних марок дитячого харчування містять ГМО.
Близько 30% кави на українському ринку - генетично модифіковане. Та ж ситуація з чаєм.
Генетично модифіковані харчові добавки та ароматизатори:
Е101 і Е101 (В2, рибофлавін) - додається в каші, безалкогольні напої, дитяче харчування, продукти для схуднення.
Е150 (карамель);
Е153 (карбонат);
Е160а (бета-каротин, провітамін А, ретинол);
Е160b (аннатто);
Е160d (лікопін);
Е234 (низин);
Е235 (натаміцин);
Е270 (молочна кислота);
Е300 (вітамін С - аскорбінова кислота);
з Е301 по Е304 (аскорбати);
з Е306 по Е309 (токоферол / вітамін Е);
Е320 (ВНА);
Е321 (ВНТ);
Е322 (лецитин);
з Е325 по Е327 (лактати);
Е330 (лимонна кислота);
Е415 (ксантин);
Е459 (бета-циклодекстрин);
з Е460 по Е469 (целюлоза);
Е470 і Е570 (солі та жирні кислоти);
ефіри жирних кислот (Е471, Е472a & b, Е473, Е475, Е476, Е479b);
Е481 (стеароіл-2-лактилат натрію);
з Е620 по Е633 (глютамінова кислота і глютомати);
з Е626 по Е629 (гуанілова кислота і гуанілати);
з Е630 по Е633 (інозинова кислота та інозинати);
Е951 (аспартам);
Е953 (ізомальт);
Е957 (тауматін);
Е965 (малтінол).
Найбільше ГМО виявлена в ковбасних виробах (до 85%), а знайти сосиски або ковбаску без трансгенів - це практично диво. На другому місці щодо вмісту ГМО розташувалося дитяче харчування. 70% всього дитячого харчування в Україні містить ГМ компоненти. Третя позиція у кондитерської та хлібобулочної продукції. ГМ сою щедро додають у печиво і шоколад, борошно, цукерки та морозиво, газовану воду. Ідентифікувати такі добавки для звичайної людини неможливо. Хліб, який довго не черствіє - стовідсотково містить трансгени. Серед компаній, викритих Грінпісом у використанні ГМО, знамениті Марс, Кедбері, Кока-Кола, Пепсі.
30% ринку чаю та кави містить ГМО. Трансгенної сої успішно використовують при виробництві фаст-фуду (МакДоналдс), згущеного молока, кетчупів і соусів (Heinz Foods).
Закон і ГМО
У Європі вже давно діє норма вмісту ГМО в продуктах - не більше 0,9%, в Японії - 5%, у США - 10%. Причому в багатьох країнах маркування товарів з ГМО суворо обов'язкове.
В Європі вже існує так звані продукти «organic», які є екологічно чистими і підлягають найсуворішому контролю на всіх етапах виробництва.[36]
ФРЕШ
Багато хто вважає, що свіжі соки корисні в будь-яких кількостях і однозначно нешкідливі. Однак це не так. Один і той самий сік може як допомогти, так і нашкодити.
Цілющу силу соків не варто переоцінювати. Адже це, в першу чергу, харчові продукти. Їх лікувальний вплив не так сильно виражено, як у ліків. За допомогою сокової терапії не можна вилікуватися, але можна підтримати організм.
При деяких захворюваннях свіжовичавлені соки протипоказані. Так, при виразковій хворобі, загостренні гастриту та панкреатиту не варто пити кислі соки: лимонний, апельсиновий, яблучний, смородиновий, журавлинний. У них багато органічних сполук, які підвищують кислотність шлункового соку, можуть викликати печію і напад болю.
Виноградний сік бажано обмежити повним людям і хворим на цукровий діабет. У ньому занадто багато глюкози і калорій. Небажано захоплюватися напоями з винограду і при синдромі подразненого кишечнику.
Свіжовичавлені соки роблять послаблювальну дію. Тому при схильності до проносів їх рекомендується попередньо розводити водою та пити потроху.
Щоб отримати з свіжого соку корисні речовини та вітаміни, зовсім не потрібно пити його літрами.Такі експерименти над організмом можуть завдати шкоди. Розумна норма - від кількох столових ложок до трьох склянок на день залежно від виду соку.
Соковижималка або терка
Існує думка, що сік не можна готувати за допомогою електричних соковижималок, тому що при контакті з металом руйнуються вітаміни. Частково цей процес дійсно відбувається. Але в останні роки в соковижималках використовують метали, мінімально взаємодіють з компонентами соків. Якщо ж готувати сік методом бабусі, за допомогою терки і марлі, втрата вітамінів все одно неминуча. Адже в цьому випадку сік досить довго контактує з повітрям.
