Аналіз кредитно-розрахункового обслуговування банками юридичних і фізичних осіб
p align="left">До внутрішніх факторів, що мають вплив на кредитну політику, відно-сяться: ресурсна база банку та її структура; ліквідність кредитної установи; спеціалізація банку; наявність спеціально навченого персоналу.

Способи і методи реалізації кредитної політики формалізуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є: стандарти кредитування та кредитні інструкції.

Стандарти кредитування містять зразки документів, з якими працюють кредитні менеджери та виконавці, перелік дій працівників банку, відповідальних за здійснення процесу банківського кредитування.

Кредитна інструкція, - це опис послідовних дій з реалізації конкретної редитної процедури. Інструкція, що відповідає конкретній кредитній

процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов'язаних кроків із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень.

Особливості кредитного процесу в кожному банку значною мірою залежать від таких чинників, як його масштаби., організаційна структура, кваліфікація персоналу, величина кредитного портфеля, вид позички, склад клієнтури тощо. [25, с.74]

Технологія кредитування - це сукупність конкретних методів і прийомів, що використовуються в процесі здійснення кредитних операцій. Використання на практиці ефективних способів впливу на хід процесу кредитування невіддільне від проведення наукових досліджень у цій сфері, вивчення та узагальнення практичного досвіду банківської діяльності. [53, с.110].

Порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.

Погляди різних авторів щодо тлумачення та кількості стадій .кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати, відрізняються. Пропонуємо виділити сім взаємопов'язаних етапів кредитування, що подані на рисунку 1.2.

45

Рис. 1.2. Процедура отримання позики

На першому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання
позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти
йому. [53, с.74].

Чим більше позичальник обізнаний у кредитуванні, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Зі своєї сторони банк поставить ряд питань до позичальника. За позитивних наслідків банк готовий прийняти документи позичальника до розгляду і надати заключення за певну плату.

На цьому етапі позичальник для одержання позики звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку. У заяві зазначається: цільове призначення позики, її сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення позики, запропоноване забезпечення, а також характеристики проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності.

Для вирішення питання про надання позички позичальником надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:

1. Нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні позички.

2. Техніко-економічне обгрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутню позику.

3. Річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення позичок, а при необхідності - висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану.

4. Копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу.

5. Виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку.

6. Перелік майна (майнових прав), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином завірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права).

Позичальник подає банку копію картки зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками в банку та підписів на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

У разі необхідності банк може вимагати пред'явити інші документи і
відомості, що підтверджують забезпеченість повернення позички та надійність
фінансового стану позичальника.

Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і хорошу репутацію, перелік документів може бути скорочений.

Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного ( пакета документів.

До укладення кредитного договору, на другому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника і лише після позитивної оцінки показників діяльності підприємства-позичальника йде мова про подальше кредитування. [ 53, с.141]

Схему оцінки кредитоспроможності показано на рис. 1.3.

45

Рис. 1.3 Схема оцінки кредитоспроможності

Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду
можливості і доцільності надання йому позики і визначає ймовірність
своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.

Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачити здатність і готовність клієнта повернути взяті їм у борг засоби у відповідності з умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.

Завдання аналізу: 1) виявити фінансовий стан клієнта, 2) попередити втрати кредитних ресурсів внаслідок неефективної господарської діяльності позичальника, 3) стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності, 4) підвищити ефективність кредитування, 5) оцінити рівень ризику кредитування для банку.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:

· загальне уявлення про клієнта;

· аналіз фінансового стану клієнта;

· аналіз ефективності угоди, що кредитується.

Чим точніше банк на цьому етапі кредитного процесу зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим більше можливість у банку для зниження кредитного ризику.

Третім етапом кредитного процесу є банк прийняття банком рішення про можливість, умови та форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування повернення позики.

Розділ 2. Основні умови та етапи процесу кредитування в Святошинському відділенні №171 АППБ "Аваль".

2.1 Процес кредитування клієнтів банку

Етапи кредитування в Святошинському відділення №171 АППБ "Аваль" в загальному можна прокласифікувати так:

ь попередній, що має кілька складових:

o інтерв'ю з клієнтом;

o визначення кредитоспроможності позичальника;

o структурування кредиту;

ь поточний етап - укладення кредитного договору;

ь підсумковий етап - контроль за цільовим використанням і погашенням кредиту.

Інтерв'ю з клієнтом - це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, його ціль і вид, термін кредиту та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були залучені документи і фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути бізнес плани, податкові декларації, фінансові прогнози, звіти та обов'язково розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту.

Клієнти банку заповнюють анкету позичальника (для юридичної або фізичної особи).

Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з'ясувати не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й накреслити психологічний і професійний портрет позичальника та застрахувати кредит від ризику вже на початку угоди.

Визначення кредитоспроможності позичальника ще конкретніше підтвердить попередню роботу економіста кредитного відділу. Кредитоспроможність позичальника - це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

§ забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його видатків;

§ репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

§ оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках), попит на продукцію, послуги, обсяги експорту;

§ економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника).

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку при укладанні договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці. Аналіз фінансового стану фізичних осіб банківська установа здійснює з тією періодичністю, з якою вважає за потрібне.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

1. платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

2. фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

3. обсяг реалізації продукції;

4. обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках);

5. склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

6. собівартість продукції;

7. прибутки та збитки;

8. рентабельність;

9. кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

1. коефіцієнт миттєвої ліквідності, що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами. Оптимальне значення показника - не менше ніж 0,2;

2. коефіцієнт поточної ліквідності, що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки. Оптимальне значення - не менше ніж 0,5;

3. коефіцієнт загальної ліквідності, що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів. Оптимальне значення - не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

Ш коефіцієнт маневреності власних коштів - характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. Оптимальне значення показника - не менше ніж 0,5;

Ш коефіцієнт незалежності - характеризує ступінь фінансового ризику. Оптимальне значення - не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

1. рентабельність активів;

2. рентабельність продажу.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

Ш ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі промисловості;

Ш наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

Ш ефективність управління позичальника;

Ш професіоналізм керівництва та його ділова репутація.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи ураховується:

1) загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України, відповідні підтверджу вальні документи);

2) соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;

3) вік клієнта;

4) інтенсивність користування банківськими кредитами у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо.

Визначимо кредитоспроможність позичальника - ТОВ “Тигр”. Для того щоб отримати кредит фірмі для розширення подальшої діяльності треба з'явитися представнику цієї фірми в банк з відповідними документами - баланс за останній рік та звіт про фінансові результати. Потім представник кредитного відділу вивчає фінансовий стан позичальника, розраховуючи різні показники. До них належать:

1. показники платоспроможності:

коефіцієнт миттєвої ліквідності: ,

де Ав - високоліквідні активи,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання.

;

коефіцієнт поточної ліквідності: ,

де Ал - ліквідні активи,

Зп - поточні зобов'язання, що складають з короткострокових кредитів та розрахунків з кредиторами.

;

коефіцієнт загальної ліквідності: ,

;

коефіцієнт мобільності активів: ,

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, одержаних векселів,

Ан - необоротні активи.

.

2. Показники ділової активності та прибутковості:

рентабельність продажу: ,

де Пч - чистий прибуток,

Вр - виручка від реалізації.

рентабельність активів: ,

де Пч - чистий прибуток,

А - активи .

;

коефіцієнт відношення дебіторської та кредиторської заборгованості: ;

де Дз - короткострокова та довгострокова дебіторська заборгованість,

Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання).

.

показник грошового потоку: ;

де Нсм -середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців;

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника;

Зі - сума інших зобов'язань перед кредиторами з рахунка клієнта;

n - кількість місяців дії кредитної угоди;

Ск - сума кредиту та процентів за ним.

3. Показники фінансової стійкості:

коефіцієнт фінансової стійкості: ,

де Вк - власні кошти позичальника;

Дп - довгострокова дебіторська заборгованість;

П - пасиви.

.

коефіцієнт незалежності: ,

де Зк - залучені кошти (довгострокова та короткострокова кредиторська заборгованість);

Вк - власні кошти позичальника.

.

коефіцієнт автономності: ;

.

коефіцієнт маневреності власних засобів;;

.

коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами:

;

.

Під час обчислення цих показників напроти кожного коефіцієнта проставляють бали, які містяться у спеціальній таблиці “Показники та їх оцінки”. Після цього підраховують бали та розраховують узагальнений показник для визначення класу позичальника за “Рейтинговою шкалою для визначення класу позичальника”(табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Рейтинговою шкалою для визначення класу позичальника

Значення узагальненого показника

Рейтинг

Клас позичальника

Від 250 і більше

І

стандартний

Від 180 до 249

ІІ

під контролем

Від 100 до 179

ІІІ

субстандартний

Від 50 до 99

ІV

сумнівний

Від 49 і менше

V

безнадійний

Страницы: 1, 2, 3



Реклама
В соцсетях