ь банківські реквізити власника картки, тобто адреса, код його банку і відділення, а також номер його рахунку;
ь розпізнавальний напис, що відповідає секретному персональному коду власника;
ь строк дії картки;
ь максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів із рахунку.
На початку 80-х років цю інформацію було використано для часткової автоматизації розрахунків. Перш за все, щоб замінити операцію механічного друкування банківських реквізитів і коду клієнта на квитанціях, комерсантів почали забезпечувати новими пристроями, які можуть читати цю інформацію і видавати відповідну квитанцію. Ці ж пристрої видають касовий звіт і можуть акумулювати суми і підготовляти їх до переказу в банк. Тим самим вони дозволяють уникнути нагромадження квитанцій у центрах їх обробки.
На наступному етапі було впроваджено систему платежів у реальному часі за допомогою електронних платіжних терміналів: завдяки тій самій магнітній картці клієнт може через касу магазину, обладнаного такими терміналами, безпосередньо пов'язаними з його банком, віддати розпорядження зняти гроші з його рахунку й одразу ж внести їх на рахунок продавця.
Коли картка встановлена у відповідні зчитуючі пристрої, індивідуальні дані власника передаються комунікаційними мережами для одержання дозволу на проведення операції. На картках великих міжнародних карткових асоціацій VISA і Маster Саrd магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер, який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів Р0S. Набрані цифри порівнюються з РIN-кодом, що записаний на смузі. У випадку, якщо вони не збігаються, власнику дається можливість зробити ще кілька спроб набору РIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власнику (єврокартка).
Картка з мікросхемою була винайдена у Франції 1974 року й одержала широке розповсюдження в цій країні та за кордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) складається із запам'ятовуючих пристроїв для збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам'ятовуючих пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональних можливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також “інтелектуальними” картками, або смарт-картками [96].
На основі записаних у мікросхемі відомостей трансакція з використанням картки може здійснюватись в автономному режимі (оff-Ііпе), тобто без безпосереднього зв'язку з центральним процесором банківської комп'ютерної системи в момент здійснення транзакції. Оскільки картка сама зберігає в пам'яті суму коштів, які є на банківському рахунку, то авторизації тут не потрібно: якщо ліміт перевищений, трансакція не відбудеться. Якщо ж сума трансакції менша від суми ліміту, то в момент її здійснення сума вільного ліміту буде зменшена і записується новий залишок, який може бути використаний при наступній купівлі. При внесенні грошей на рахунок ліміт поновлюється, про що робиться новий запис у мікросхемі.
Картка з мікросхемою має чимало переваг перед карткою з магнітною смугою:
ь якщо картка з магнітною смугою є лише пасивним засобом збереження інформації, то картка з мікросхемою може реагувати і записувати в свою пам'ять інформацію про попередньо виконані трансакції;
ь інформаційні можливості смарт-картки значно ширші, ніж у карток з магнітною смугою;
ь можливість оперативного поновлення даних у пам'яті мікропроцесора.
Важливою перевагою картки з мікропроцесором є її висока надійність. Дуже швидко злочинці навчились розпізнавати секретні коди карток з магнітною смугою, викрадати й використовувати ці картки або виготовляти фальшиві і використовувати їх в автоматах для видачі готівки. Вона має декілька ступенів захисту і підробити інформацію, записану в ній, дуже важко або зовсім неможливо. Якщо картка викрадена і новий власник захоче скористатись нею для одержання грошей через автомат, то при неправильному введенні РIN-коду мікросхема руйнується і картку не можна більше використовувати [50].
Інформаційні можливості картки з мікросхемою значно ширші, ніж у карток з магнітною смугою (якщо картка з магнітною смугою дозволяє зберігати інформацію обсягом в 1 Кб, тобто 1024 біти, то картка з мікросхемою - 8 Кб, із збільшенням у найближчому майбутньому до 16 Кб, а в подальшому навіть до 64 Кб із використанням іншої технології). Крім того, її перевагою є можливість оперативного поновлення даних у пам'яті мікропроцесора.
Картки з мікросхемою мають відносно високу вартість (у 5-7 разів вищу порівняно з магнітною карткою). Крім того, їх введення в обіг у країнах, які з початку створення системи карткових розрахунків орієнтувались на магнітні картки, ускладнюється. Там встановлені десятки і сотні тисяч одиниць обладнання, не пристосованого для зчитування інформації з мікросхеми, а заміна цього обладнання на пристрої, сумісні зі смарт-картками, вимагає значних капіталовкладень.
І нарешті, останні нововведення в технології карток - це лазер і голографія. Оптична пам'ять і запис за допомогою лазера не тільки забезпечують візуальне відображення інформації на картці, а й дозволяє збільшити ємність пам'яті до 1,2 Мб. Але це все тільки пасивні картки, якщо на них немає мікропроцесора [78].
Зараз найнижчу собівартість мають картки з магнітною смугою завдяки їх масовому виготовленню, однак собівартість карток з мікросхемою найближчим часом повинна значно знизитися, враховуючи можливості їх широкого розповсюдження.
Кредитні та дебетні картки можуть існувати як на основі пластикових карток з магнітною смугою, так і на основі карток з мікросхемою, але “електронний гаманець” може бути реалізований лише у вигляді смарт-картки. Більшість емітентів замінюють існуючі картки з магнітною смугою на картки з мікросхемою щоб усі види карткових послуг (кредитні, дебетні та “електронного гаманця”) можна було надавати з використанням однієї картки. Крім того, смарт-картки забезпечують значно більший захист від шахрайства.
1.3 Основні елементи і учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія
На сучасному етапі іде процес створення національної платіжної системи України. В більшості випадків українські банки є членами міжнародних платіжних систем, а деякі з них випускають власні пластикові картки.
Для більш детального розуміння всіх процесів, пов'язаних з пластиковими картками, детально зупинимося на визначенні основних складових .
Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також зд1йснення інших операцій, передбачених відповідним договором [4].
Ітак, платіжна картка являє собою пластину стандартних розмірів, виготовлену з спеціальної, стійкої до будь-яких пошкоджень пластмаси. Основна функція платіжної картки - забезпечення ідентифікації особи, що її використовує як суб'єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банка-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім'я власника картки, номер його рахунку, строк дії картки. Крім цього на картці може бути присутня фотокартка власника і його підпис. Алфавітно-цифрові дані - ім'я, номер рахунку і інші - можуть бути ембоссировані , тобто нанесені рел'єфним шрифтом. Графічна інформація дає можливість візуальної ідентифікації власника картки. Однак, для використання в банківській платіжній системі цього недостатньо. По-перше, така картка може бути легко підроблена, по-друге, автоматична обробка такої картки проблематична. Крім того, потрібно і зберігати на картці ряд конфеденційних даних, що полегшує процедуру авторизації. Все це призводить до необхідності занесення ідентифікаційних даних на банківські пластикові картки додатково ще в закодованому вигляді. Ця задача може бути вирішена за допомогою різноманітних фізичних механізмів. В картках зі штрих-кодом в якості ідентифікаційного елементу використовується штриховий код, аналогічний коду, який застосовується для маркировки товару. Зчитування кода відбувається в інфрачервоних промінях. Картки з магнітною полосою на сьогоднішній день найбільш розповсюджені. Магнітна полоса розташована на зворотній стороні картки і складається з трьох доріжок. Дві перші потрібні для зберігання ідентифікаційних даних, а на третю можна записувати інформацію. Захищеність карт з магнітною полосою, як і попередніх, відносно низька. Але, існуюча розвинена інфраструктура платіжних систем, що використовують їх, і відсутність у світових лідерів “карткового” бізнесу - компаній VISA i Europay повномаштабного стандарту на більш перспективний вид карток - смарт-карти - і є причинами інтенсивного використання карток з магнітною полосою і сьогодні. В смарт-картах носієм інформації є мікросхема. Стосовно вартості карт пам'яті, то вони мають відносно високу вартість ( в 5-7 разів вище відносно магнітної карти ). Однак в останні роки ціни на них суттєво знизилися у зв'язку з вдосконаленням технології і ростом об'ємів виробництва. Також існують карти з мікропроцесором, які по суті відповідають характеристикам персональних комп'ютерів 80-х років. Ці два останні види карт розглядаються сьогодні як найбільш перспективний вид пластикових карт. Прикладом може бути багатоцільова карта фірми Toshiba, що використовується в системі VISA. В доповнення до всіх можливостей звичайної мікропроцесорної карти, ця карта також має невеликий дісплей і допоміжну клавіатуру для введення даних. Ця карта об'єднує в собі кредитну, дебетову і передоплатну карту, а також виконує функції годинника, календаря, калькулятора, здійснює конвертацію валюти, може служити книжкою для нотатків [4].
Банк-емітент - член платіжної системи, який займається випуском пластикових карток і наданням їх в розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банка, а клієнти отримують право на їх використання.
Функції цього банку коротко можна охарактеризувати так: видача картки клієнту починається з відкриття йому рахунку в банку-емітенті і, як правило, внесенням ним певної суми коштів на цей рахунок. При наданні картки, банк-емітент бере на себе тим самим гарантійні обов'язки по забепеченню платежів по картці. Характер цих гарантій залежить від платіжниж повноважень, наданих клієнту і зафіксованих класом картки. Прикладом може бути сімейство платіжних і кредитних карток компанії VISA International. Це картки наступних видів:
ь “Плас”;
ь “Інтерлінк”;
ь “Електрон”;
ь “Віза класік”;
ь “Віза бізнес”;
ь “Віза преміум голд”
Повноваження власника картки перевіряється під час авторизації. Авторизація проводиться протягом прийняття картки до оплати або видачі готівкових коштів. Для цього точка обслуговування робить запитання платіжній системі про підтвердження повноважень пред'явника картки і його фінансових можливостей. У випадку позитивного рішення система дає дозвіл на оплату і сповіщає код авторизації, який потім переноситься на чек (сліп). Авторизація може проводитись як вручну, коли продавець або касир передає запит по телефону оператору (голосова авторизація), так і автоматично. В останньому випадку картка кладеться в POS-термінал, дані зчитуються з картки, з клавіатури касиром вводиться сума платежа, а власник картки - секретний ПІН-код (персональний ідентифікаційний номер). Після цього термінал здійснює авторизацію або встановлюючи зв'язок з базою даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін даними з самою карткою (off-line авторизація). У випадку видачі готівкових коштів процедура носить аналогічний характер з тою лише особливістю, що гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банкоматом, який і проводить авторизацію.
Сукупність операцій , які супроводжують взаємодію держателя картки з платіжною системою при здійсненні платежу по картці або отриманні готівки часто називають транзакцією. Таким чином, транзакція включає в себе не тільки зчитування даних з картки, виконання запиту на авторизацію, оформлення чека, а і зміни інформації про фінансові ресурси власника картки у базі даних платіжної системи і на картці. В деяких випадках в поняття транзакції включають і відповідні операції по перерахуванню грошових коштів.
Наступним елементом платіжної системи є банк-еквайр. Початкову обробку запитів на авторизацію проводить еквайр-центр. На початковому етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль еквайр-центра інколи виконує процесінговий центр, однак в більшості випадків в якості таких центрів виступають банки - члени платіжної системи, тому часто кажуть банк- еквайр. Якщо банк-еквайр не володіє даними для виконання запиту (власник картки - клієнт іншого банку), то запит переправляється в процесіноговий центр, який, в свою чергу, або виконує його і передає відповідь банку-еквайру, або здійснює його подальшу маршрутизацію [4].
Процесінговий центр веде базу даних платіжної системи . База даних, як правило, містить відомості про банки - члени платіжної системи і власників карток, що забезпечує виконання запитів на авторизацію. Центр зберігає відомості про ліміти власників карток і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не має власної бази (додаток Б).
В іншому випадку процесінговий центр пересилає отриманий запит в банк-емітент аторизованої картки (додаток В).
Як ми бачимо, що центр забезпечує і пересилання відповіді банку-еквайру. Крім того, на основі накопичених за день протоколів транзакцій - що фіксуються при авторизації даних про проведення карткових платежів і видачі готівки - процесінговий центр готує і розсилає підсумкові дані для проведення взаєморозрахунків між банками - учасниками платіжної системи, а також формує і розсилає банкам-еквайрам стоп-листи [4].
Як видно із вище сказаного, процесінговий центр є технологічним ядром платіжної системи. Він функціонує в достатньо жорстких умовах, гарантовано обробляючи в реальному масштабі часу інтенсивний потік транзакцій. І дійсно, використання дебетової картки призводить до необхідності on-line авторизації кожної угоди в будь-якій точці обслуговування платіжної системи. Для операцій з кредитною карткою авторизація необхідна не у всіх випадках, але , наприклад, при отриманні коштів в банкоматах вона теж проводиться завжди. Використання смарт-карт може при певній організації розрахунків знизити вимоги до виконання режиму реального часу, але загальна напруга на центр не зменшиться.
Також високі вимоги до розрахункових можливостей процесінгового центру висуває і підготовка даних для проведення взаємозаліків по підсумку дня, оскільки обробці належать протоколи значної частини транзакцій, а строки виконання розрахунків досить невеликі - декілька годин [4].
Таким чином, підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи потребує, по-перше, наявності великих розрахункових можливостей процесінгового центру, по-друге, розвиненої комунікаційної інфраструктури, оскільки процесінговий центр системи повинен мати можливість одночасно обслужити достатньо велике число географічно віддалених точок. Крім того, неминуча також маршрутизація запитів, що ще більш підвищує вимоги до комунікацій.
Наступним елементом платіжної системи є розрахунковий банк, який забезпечує оперативне проведення взаєморозрахунків. В розрахунковому банку банки-члени платіжної системи відкривають корреспондентські рахунки. Взаєморозрахунки необхідні для наступного. Кожний банк-еквайр здійснює перерахування точкам обслуговування по “картковим” платежам як своїх клієнтів, так і власників карток інших банків-емітентів, які входять в певну платіжну систему. Тому відповідні кошти повинні бути потім перераховані еквайру цими “іншими” банками.
1.4Загальна характеристика діяльності ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”.
Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” заснований 18 червня 1990 року. Був зареєстрований у Державному банку СРСР, а в 1991р. - у Національному банку України.
Банк здійснює свою діяльність на підставі Статуту та Лїцензії НБУ № 75 від 15.06.2000р.
Банк має повну ліцензію на здійснення усіх видів банківських операцій. АКІБ “УкрСиббанк” входить до групи найбільших комерційних банків України.
АКІБ “УкрСиббанк” має дуже розгалуджену структуру, тому надалі мова піде про Харківський філіал АКІБ “УкрСиббанк” “Харківське регіональне управління” [84].
Структура ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ” представлена на рис 1.5.
При обслуговуванні корпоративних клієнтів банк сумлінно дотримується базових принципів, які були напрацьовані за 10 років своєї роботи, головними з яких є надання високоякісних банківских продуктів за конкурентоспроможними цінами; комплексне обслуговування; постійне розширення спектру продуктів і фінансових інструментів, які пропонуються; максимальна стандартизація процесу надання традиційних послуг; реалізація індивідуального підходу при роботі з клієнтами. Така політика банку сприяла подальшому розширенню кола найбільших клієнтів банку.
Поряд із індивідуальними продуктами банк пропонує своїм клієнтам весь обсяг банківських послуг від розрахунково-касового обслуговування та валютних операцій до обслуговування корпоративних пластикових карток і реалізації зарплатних проектів. Прагнучи зробити обслуговування клієнтів максимально зручним і вигідним, банк підготував до реалізації в 2001 році програму пакетного обслуговування, яка пропонує клієнтам новий принцип тарифікації послуг [84].
Розвиток зовнішньоторговельної діяльності банку в 2008 році сприяв збільшенню кількості документарних операцій АКІБ “УкрСиббанк” у 2 рази. Кореспондентські відносини з найбільшими банками світу дозволили банку забезпечити своїм клієнтам виконання на рівні світових стандартів всього спектру експортно-імпортних розрахунків, в тому числі клірингових і документарних операцій, таких як акредитиви, інкасо, облік і валювання банківських векселів і чеків.
Рис 1.5. Структура ХФ АКІБ “УкрСиббанк” “ХРУ”
Постійно працюючи в напрямку найбільш комплексного обслуговування клієнтів, банк істотно розширив спектр послуг, які надаються на ринку цінних паперів з інкасування, доміціляції та ввалювання векселів, шляхом розробки і проведення індивідуальних розрахункових схем своїх клієнтів.
Банк продовжує оптимізувати набір кредитних продуктів, які пропонуються. У 2009 році готуються до впровадження: передекспортне фінансування, форфейтинг, мікрокредитування та інші види кредитних продуктів, які дозволятимуть і в майбутньому дотримуватися принципів індивідуального підходу, гнучкої цінової політики, оптимізації витрат позичальника в роботі зі своїми клієнтами (рис. 1.6).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
