Проблеми функціонування фінансових бірж України
p align="left">З переходом до плаваючих валютних курсів необхідність строкових операцій для страхування ризику зросла. При здійсненні форвардної операції проміжок часу між її укладенням і виконанням значно більший, ніж при касовій операції, і може становити декілька місяців (до року). Як правило, термін і курс форвардної операції обумовлюється при підписанні контракту. Крім того, до касового курсу встановлюються надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо). Розмір репорту або депорту залежить не тільки від обсягу форвардних операцій, але й від різниці у процентних ставках окремих валют. Ці надбавки і знижки іменуються ставками "своп". Курс строкової операції визначається як співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку в момент укладання угоди, різницею в процентних ставках окремих валют.

Ці фактори не можна розглядати ізольовано. Наприклад, якщо процентні ставки іноземної валюти значно зростають, то підвищується і попит на цю валюту на касовому ринку, тому підвищується також і курс "спот".

Одночасно знижується попит на строковому валютному ринку, а відповідно і форвардний курс. У такій ситуації має місце депорт за форвардним курсом відносно касового курсу. При плаваючих валютних курсах від характеру діючої тенденції його руху (вгору або вниз) залежить як попит, так і пропозиція валюти.

Використання форвардних валютних операцій вигідне для імпортерів і експортерів при отриманні більш надійної основи для калькуляції угод, оскільки при укладанні договору незалежно від співвідношення курсів валют на момент сплати, в обох його сторін існує впевненість в отриманні встановленої суми. Операції здійснюються за оголошеними комерційним банком форвардними курсами з депортом або репортом до касового курсу.

Еволюція біржової торгівлі реальним товаром обумовила можливість та потребу у використанні угод без поставки реального товару, основними видами яких є ф'ючерсні контракти та опціони [23,c.207].

Ф'ючерсний контракт - це стандартний біржовий договір на поставку товару у вказаний в договорі термін за ціною, що визначена сторонами при укладенні угоди.

Ф'ючерсні угоди, на відміну від угод на реальний біржовий товар, не передбачають зобов'язання сторін поставити або прийняти реальний товар у строк, обумовлений контрактом. Це взаємопередача (купівля-продаж) прав на стандартизований контракт поставки певного біржового товару.

Ф'ючерсні угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін цін. Такі угоди укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару.

Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики. Ф'ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Сумарні обсяги певного виду товару по ф'ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандартизовані.

Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є [23,c.217]:

- фіктивний характер угод;

- зв'язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а не через поставку товару;

- заздалегідь чітко визначена й уніфікована, позбавлена будь-яких індивідуальних особливостей споживча вартість товару, узгоджена кількість якого міститься в біржовому контракті, який стає об'єктом торгівлі і являє собою право на товар;

- повна уніфікація умов поставки товару;

- знеособленість угод і замінність їх контрагентів, що забезпечується Розрахунковою палатою біржі.

Отже, ф'ючерсний контракт, будучи максимально стандартизованим, відображає конкретні вимоги продавців і покупців до товару. Крім цього, у ф'ючерсному контракті всі параметри стандартизовані і регламентуються Правилами біржової торгівлі. Погоджуються в контракті тільки дві умови: ціна і позиція, тобто строк поставки товару. Однак на фінансових біржах, як правило, позиція (строк поставки) по основному асортименту біржового товару також регламентована, тому практично у типовому контракті погоджується тільки ціна.

З позиції біржі ф'ючерсна торгівля - це результат природної еволюції розвитку біржової торгівлі в умовах ринкового господарства, тобто це процеси постійної конкурентної боротьби різних типів ринкових посередницьких структур. Завдяки великим перевагам перед торгівлею реальним товаром, ф'ючерсна торгівля дозволила біржам вижити в умовах становлення ринкової економіки, заробляти і нагромаджувати капітали для свого існування і розвитку. Інакше кажучи, мета, яку переслідували біржі, розвиваючи ф'ючерсну торгівлю, полягає в отриманні прибутків у розмірах, необхідних для існування в ринковому середовищі.

3.2 Перспективи розвитку фінансових бірж в Україні

Досвід країн Східної Європи, Балтії та Росії свідчить, що синхронне залучення інституцій фондового ринку, передусім фондових бірж, до процесу приватизації на усіх його етапах з самого початку сприяло становленню та розвитку фондового ринку і прискоренню ринкових перетворень в економіці.

Україна стала, мабуть, майже єдиним винятком на пострадянському просторі. Участь організаторів торгівлі у процесі приватизації всіляко обмежувалася і рік від року скорочувалася. Так, якщо, за даними ФДМУ, у 2000 році обсяг приватизаційних угод, що були укладені на організаторах торгівлі, становив 34,1 відсотка від загальної суми надходжень від продажу пакетів акцій, які належать державі, підприємств, що відносилися до груп В, Г та Е, а в 2001 році - лише 8,3 відсотка, то у 2004 році цей показник знизився до 2,6 відсотка, а в 2005 році - до 2,2 відсотка. У кінцевому підсумку все це призвело до того, що основна маса цінних паперів перебуває в обігу поза організованим ринком, а це негативно відбилося не лише на діяльності фондових бірж, які перебувають тепер у вкрай неблагополучному становищі, а й у цілому на організованому ринку цінних паперів, частка якого у загальних обсягах фондового ринку становить лише кілька відсотків [25].

Натомість в Україні панує непрозорий неорганізований ринок цінних паперів, що за своїми масштабами не має прецеденту у світовій практиці. Тим часом становлення та розвиток інститутів спільного інвестування настійно диктують необхідність функціонування в Україні розвинутого, повноцінного, цивілізованого організованого ринку цінних паперів. У зв'язку з цим зрозумілими і цілком логічними є заходи, які здійснюються на вищому державному рівні, для докорінної зміни ситуації, що склалася на фондовому ринку.

Найбільш повний комплекс таких заходів визначений Указом Президента від 24 листопада 2005 року N1648/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні". Підпунктом 19 пункту 3 і підпунктом 2 пункту 4 цього указу передбачається потреба створення консолідованої біржової системи на фондовому ринку. "Планом заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", затвердженим цим указом, визначені заходи щодо зосередження на фондових біржах угод з акціями підприємств, пакети яких належать державі, з метою виявлення їх реальної вартості (підпункти 2 і 3 пункту 2). Крім того, "Основними напрямами розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки", які затверджені тим же Указом, передбачені заходи щодо удосконалення біржової торгівлі цінними паперами, посилення вимог до фондових бірж та інших організаторів торгівлі (розділ ІІІ) [24].

На виконання цього указу Президента фондові біржі здійснюють реальні заходи щодо їх інтеграції, створенню цілісного загальнобіржового ринку цінних паперів в Україні. Як перший крок на цьому шляху фондові біржі розробили нову модель організації та проведення біржових аукціонів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі. Ця модель була запропонована та недавно успішно продемонстрована представникам Фонду державного майна України.

Якщо до цього часу фонд виставляв кожен пакет акцій ВАТ на торги тільки однієї з фондових бірж, то тепер у приватизаційних торгах з кожного конкретного пакета акцій можуть взяти участь усі фондові біржі, що підписали договір про спільну діяльність.

Згідно з розробленим регламентом, заявка ФДМУ на продаж пакетів акцій надходить одночасно на усі фондові біржі-учасниці договору, і підготовка аукціонних торгів організується на них у звичайному порядку, відповідно з діючими нормативними документами. Процес торгів "з голосу" на кожній з фондових бірж ведеться одночасно за підтримкою нескладного програмно-апаратного комплексу "ЗУБР" та системи комунікацій, яка використовує телефонні й Інтернет-канали, що дають змогу фондовим біржам оперативно обмінюватися інформацією про хід торгів у режимі реального часу.

Нова модель організації та проведення біржових приватизаційних торгів не потребує ніяких суттєвих змін у діючих нормативних актах ДКЦПФР і ФДМУ та має низку серйозних переваг порівняно не лише з теперішньою практикою біржової приватизації, а й з аукціонами і конкурсами, які ФДМУ проводить поза межами організаторів торгівлі цінними паперами [24].

Модель, яку запропоновано, не дозволяє наперед "визначити" або "призначити" переможця за рахунок особливих умов проведення торгів, відбору їх учасників або тиску на "небажаних" брокерів. Вона створює можливість участі у приватизаційних біржових торгах не лише найбільшої кількості акредитованих на фондових біржах брокерських контор, а й доступу до торгів без посередників найширшого кола юридичних і фізичних осіб як у самій столиці України, так і в її регіонах, що повністю відповідає демократичним нормам Конституції та Закону "Про приватизацію державного майна".

У процесі торгів хід та результати кожного їх етапу фіксуються за допомогою засобів програмно-апаратного комплексу "ЗУБР" і стають доступними усім фондовим біржам-учасницям торгів та представникам Фонду держмайна України. Завдяки цьому досягається повна прозорість ходу торгів і їх результатів. Безсумнівно, що успіх запропонованої моделі, яка є першим кроком на шляху реалізації ідеї цілісного загальнобіржового ринку цінних паперів, сприятиме подальшій інтеграції вітчизняних фондових бірж, підвищенню їх привабливості для емітентів, інвесторів і фондових операторів, а отже й обмеженню безпрецедентного домінування в Україні непрозорого неорганізованого фондового ринку. Все це, у свою чергу, буде позитивно впливати на інвестиційний клімат у країні та сприятиме припливу інвестицій в її економіку.

Висновки

На сучасному етапі функціонування бірж на фінансовому ринку України обумовлено наступними законодавчими актами:

- Цивільний Кодекс України;

- Господарчий Кодекс України;

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарські товариства”;

- Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок”;

- Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні";

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

- ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність”;

- ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року);

Законодавчо діяльність бірж на фінансовому ринку України затверджена тільки для фондової сегменту ринку на якому працює 8 фондових бірж та 2 торговельно-інформаційних системи (ТІС), на валютному сегменті ринку згідно “Декрету про валютне регулювання” при неконвертованості національної валюти працює тільки єдина торгівельно-інформаційна система для уповноважених банків - резидентів України під керівництвом Національного банку України - “міжбанківський валютний ринок України”.

Створення та функціонування фондових бірж на фінансовому ринку України обумовлено законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» в новій редакції 2006 року, який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Функціонування торгівельно-інформаційних систем не має законодавчого обумовлення, а їх існування в фондовому сегменті ринку з 2006 року є проблемним.

Основними проблемами сучасного стану функціонування фінансових (фондових та валютних) бірж в Україні є їх практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуючі монопольні структури - МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку - фактично є по статуту торговельно-інформаційними системами, тобто не виконують основних посередницьких функцій фінансових бірж:

- страхування можливих збитків учасників операцій;

- участь за допомогою рахункових палат у заключенні та контролі виконання біржових угод;

- котирування цінних паперів, які виставляються на торги, як гарантія платоспроможності емітентів.

Як показує проведений в курсовій роботі аналіз результатів статистики, механізм керівництва Національним банком Торгівельною МВРУ у 2004 - 2006 роках :

- дозволяє стабілізувати пікові відхилення щоденної пропозиції до 600 млн.доларів США на день від середнього значення 130 -180 млн.грн.доларів США на день за рахунок скупки Національним банком надлишку пропозиції у валютні резерви;

- дозволяє стабілізувати пікові відхилення пропозиції до рівня 50 млн.доларів США на день від середнього значення 130- 180 млн.грн.доларів США на день за рахунок валютних інтервенцій Національним банком дефіциту пропозиції з валютних резервів;

- дозволяє НБУ стабілізувати офіційний курс національної валюти на рівні 5,05 грн./1 долар США на протязі 3 років.

Основними недоліками МВРУ є існування наступних обмежень:

- Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними ф'черсами та деривативами, та з багатьма модифікаціями форвардних контрактів;.

- Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора.

- Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 3-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора на міжбанківському валютному ринку України.

Враховуючи обмеження жорстко контролюємого Національним банком України МВРУ на валютні операції з форвардними, ф'ючерсними та опціонними контрактами, необхідно законодавчо дати дозвіл на організацію валютних бірж в Україні для роботи з цими видами контрактів.

Як показав проведений в курсовій роботі аналіз ефективності роботи зареєстрованих в Україні 8 фондових бірж та 2-х торговельно-інформаційних систем в Україні, ТІС «ПФТС» є основним організатором торгівлі в Україні, і її частка у загальному обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку у 2005 році становила 86%. На другому місці по активності серед організаторів торгівлі стоїть Українська фондова біржа (УФБ), частка якої в обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку становить приблизно 13%.

Таким чином, проведений аналіз показує, що фінансовий ринок в Україні станом на 2006 рік не має валютного біржового сегменту та має слабо розвинутий фондовий біржовий сегмент.

Основним напрямком розвитку біржових сегментів фінансового ринку України повинно стати перетворення ефективно працюючих торгівельно-інформаційних систем (МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку) у повнофункціональні біржі з виконанням функцій розрахункових центрів та функцій страхування ризиків біржових операцій.

Список використаних джерел літератури

1. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” № 3480-IV від 23 лютого 2006 року /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

2. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № N 448/96-ВР від 30.10.1996 // ( від 10 січня 2002 року N 2922-III ) /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 14 вересня 2006 року N 133-V /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

4. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" N 2664-III від 12 липня 2001 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2005 року N 3201-IV /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарські товариства” 19 вересня 1991 року N 1576-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 листопада 2005 року N 3107-IV /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

6. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року N 1775-III //Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 2 серпня 2006 року N 61-V/(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

7. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 //

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 лютого 2006 року N 3509-IV /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

8. Господарчий Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 21 вересня 2006 року N 188-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726 /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

9. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 16 січня 2003 року N 435-IV //

Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 21 вересня 2006 року N 185-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726 /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

10. Державний контроль за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем» // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8.05.2001 N 144 /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

11. Порядок та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року N 345 /(Електронна довідково - законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) - грудень 2006)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать