Розвиток фінансового інжинірингу

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні основи фінансового інжинірингу
• 1.1 Передумови виникнення фінансового інжинірингу
• 1.2 Розвиток фінансового інжинірингу з використанням цінних паперів на ринках зарубіжних країн
• 2. Аналіз практики та розвитку фінансового інжинірингу в українських комерційних банках
• 3. Проблеми та перспективи розвитку фінансового інжинірингу у банківський системі України
• Висновок
• Список використаної літератури

Актуальність теми дослідження пов'язана з нестабільним станом міжнародних фінансових ринків, неповнотою досліджень в цій області, можливостями, що відкриваються, для використання методів фінансового інжинірингу в українській економіці.

Зокрема, актуальність фінансового інжинірингу на міжнародних ринках пов'язана з тим, що ризики збільшуються, сталася їх глобалізація, скоротилися цінові спреди при тому, що збільшилася волативність валют, процентних ставок, курсів цінних паперів і цін на сировинні товари. В цілому, фінансові ринки стали не стабільнішими, складнішими, ризикованішими і дерегульованими.

В зв'язку з цим найважливішого значення набувають теоретичний аналіз і розробка практичних методів діяльності по створенню нових фінансових продуктів, здатних зробити ринки стабільнішими і прогнозованими хоч би в короткостроковому періоді часу.

Фінансовий інжиніринг як діяльність по створенню нових фінансових продуктів є ще недостатньо вивченою галуззю економічної науки.

Загальновизнаних теоретичних концепцій фінансового інжинірингу немає. Зарубіжні дослідження в цій області мають або прикладний зміст, або зводять теоретичний зміст фінансового інжинірингу до окремих економічних, організаційних або правових аспектах цієї діяльності.

Вітчизняні дослідження фінансового інжинірингу ще тільки починаються. Значних українських публікацій в цій області немає. Ситуація, коли фінансовий інжиніринг як явище економічного життя існує, але при цьому відсутня єдина система наукових поглядів на фінансовий інжиніринг, зумовлює значний теоретичний і практичний інтерес до теми дослідження.

Українська економіка являється перехідною, поєднуючи в собі риси відкритої ринкової і адміністративної систем. Процес реформ виявився пов'язаний з найбільшими макроекономічними проблемами: інфляція, інвестиційна криза, бюджетний дефіцит, швидко зростаючий державний борг, бартеризація і демонетизація економіки, високі ризики і нестабільність.

Метою курсової роботи є наукове узагальнення і аналіз зарубіжних концепцій, міжнародної і української практики фінансового інжинірингу, розробка теоретичної концепції і методології фінансового інжинірингу для використання у вітчизняній банківській практиці.

Для реалізації поставленої мети в курсовій роботі будуть висвітлені та роз'яснені наступні завдання:

вивчення основних передумов виникнення і розвитку фінансового інжинірингу у світовій практиці

критичний аналіз зарубіжних концепцій фінансового інжинірингу

дослідження сучасної практики фінансового інжинірингу у банківській системі України.

Розгляд проблем та перспектив фінансового інжинірингу для застосування в українській банківській практиці.

1. Теоретичні основи фінансового інжинірингу

Сучасні національні економіки і світове господарство в цілому не можуть повноцінно розвиватися без наявності добре розвиненого фінансового ринку. Проте ці ринки не є структурою, що раз і назавжди сформувалася. Вони постійно видозмінюються, удосконалюють інституціональну структуру і інструментарій для гнучкішого реагування на зміни, що відбуваються в економіці. У останні десятиліття, в результаті дерегулювання 90-х і середини 2000-х рр. докорінно змінився масштаб інноваційних процесів. Ніколи раніше за такий короткий проміжок часу не відбувалося так багато змін. Тому тільки поява нових фінансових продуктів і послуг допомогла ринкам зберегти стабільність і керованість, незважаючи на усі зміни.

Найважливішими причинами виникнення фінансового інжинірингу є: міжнародна інтеграція і глобалізація господарської діяльності (загальна об'єктивна тенденція розвитку світової економіки), дестабілізація міжнародних ринків і посилення нерівномірності економічного розвитку.

Говорячи про дестабілізацію на міжнародних ринках необхідно відмітити:

1) Високий рівень коливань валютних ставок

2) Коливання процентних ставок.

3) Нестабільність фондових ринків провідних індустріальних країн

4) Глобалізаційні процеси 90-х років.

5) Стрімкий розвиток фінансових ринків 2000-2008 років.

Відповідно, потреба у фінансовому інжинірингу викликалася також періодичними фінансовими кризами в різних країнах, концентрацією ризиків у банківських позичальників і глобалізацією ризиків господарської діяльності на ринках, що формуються, розвитком позабалансових операцій у банків, ускладненням фінансових потреб їх клієнтів.

Потреба зробити більш ліквідними довгострокові позики привела до зростання секютиризації.

Так, подальшому розвитку фінансового інжинірингу також сприяв процес швидкого розвитку комп'ютерних технологій, інформатизація, інтенсивне розширення можливостей математичного моделювання (що не є метою розгляду в цій роботі).

Відповідно, і економічна наука не стояла на місці, і услід за інноваційними змінами на ринках, услід за появою нових "продуктів", які були наслідком фінансового інжинірингу, стали публікуватися перші теоретичні дослідження, що стосуються в основному окремих аспектів фінансового інжинірингу і їх практичного застосування.

Піонерами в цій галузі науки стали дослідники із США. Особливої уваги, заслуговують на роботи М. Гудфренда, Ж. Партемоса і Б. Сандерса[1], Д. Джермани і Ж. Нортона[2], В. Сильбера[3], Дж. Маршала і В. Бансала[4], а також аналітичне дослідження Банку Міжнародних Розрахунків "Сучасні фінансові інновації в міжнародній банківській справі"[5].

Необхідно відмітити відмінності в підході авторів до розгляду питань фінансового інжинірингу. Більшість зарубіжних досліджень мають практичну спрямованість, їх автори бачать своїм завданням вироблення конкретних схем і механізмів застосування окремих фінансових інновацій в повсякденній економічній дійсності. Зміст робіт відноситься, в основному, до різних форм секюритизаційних угод і міжнародних банківських операцій, а також застосування того або іншого банківського інструментарію.

При цьому зарубіжні дослідники, що проводять аналіз змін, що відбуваються на ринках капіталів (якихось глобальних тенденцій), зазвичай використовують термін "інновація". У тому випадку, якщо розглядаються нові фінансові інструменти, поширенішим є термін "фінансовий інжиніринг".

Таким чином, західні дослідники ділять зміни, що відбуваються на ринках, на два типи:

Фінансові інновації - як процес, що проявляється в довготривалих тенденціях розвитку фінансового ринку в цілому.

І фінансовий інжиніринг - як розвиток конкретних банківських і фондових інструментів.

В той же час, на мою думку, це ділення умовне. Процес змін, що відбуваються в цілому на ринку (інновації) і в його мікроструктурі (фінансовий інжиніринг) розмежовувати дуже складно, оскільки поява окремих фінансових інструментів (наприклад, похідних цінних паперів) або "фінансових технологій" (секюритизація) здатна "революціонізувати" усі ринки.

З усіх цих визначень виходить, що фінансовий інжиніринг є ще недостатньо вивченою галуззю економічної науки, це область фінансових стосунків, яка не є теоретично визначеною (вітчизняні дослідження в області фінансового інжинірингу ще тільки починаються).

Розглянемо тепер концепції фінансового інжинірингу, розроблені в західній фінансовій теорії.

Концепція 1

Зміст фінансового інжинірингу полягає в створенні, "управлінні" і використанні похідних цінних паперів. Якнайповніше ця точка зору представлена в статтях Поля Кудре[7] - економічного редактора спільних випусків Женевського журналу і Лозаннської газети, присвяченого фінансовому інжинірингу.

Ось основні положення цієї концепції:

Технології" створення похідних цінних паперів - прикладна математика, інформаційні технології, традиційні банківські продукти.

Похідні продукти є занадто складними для "традиційного" банкіра або "людини з вулиці" - клієнта банку.

Похідні папери використовуються для вирішення високо складних завдань, як правило, задовольняють потреби або великих клієнтів, або великих фінансових інститутів.

Створення нових похідних цінних паперів є переважно банківською діяльністю через їх "складність".

Цілі, які досягаються за допомогою нових похідних продуктів, - це отримання прибутку (арбітраж і спекуляція) і управління ризиками. Існують 2 види управління ризиками:

а) швидке і інтенсивне управління ризиками (наприклад, протягом однієї торговельної сесії);

б) якісне управління ризиками, розраховане на довгострокові тенденції.

Потрібне їх розумне поєднання, щоб не вийшло, як у разі банкрутства банку Barings Brothers[7] (швидкість і нестримність падіння цієї фінансової установи показала, що ризиками не можна управляти тільки оперативним шляхом, реагуючи на дії окремих трейдерів протягом торговельної сесії).

Уся негативна дія похідних інструментів на фінансові інститути пов'язана з їх "неправильним використанням".

У зв'язку із складністю і високою ризикованою похідних цінних паперів, в основі їх використання повинен лежати здоровий глузд.

Концепція 2

Зміст фінансового інжинірингу -- конструювання фінансових інструментів і "фінансових технологій" для управління портфелем цінних паперів.

Ця точка зору якнайповніше викладена Мішелем Кьепертом, президентом Швейцарської асоціації фінансових інженерів[7].

Основні положення цієї концепції наступні:

1. У основі управління портфелем цінних паперів лежить створення нових математичних моделей і фінансових інструментів, як мета діяльності фінансового інженера. Як теоретична база фінансового інжинірингу розглядаються моделі оцінки капітальних активів (САРМ), арбітражного ціноутворення (APT), моделі оцінки окремих інструментів (наприклад, модель Блека - Шоулза) та ін.

2. Висувається теза про те, що в сучасних умовах при управлінні портфелем йдеться вже не про напрям руху цін, а про міру їх коливання. Управління відбувається "на рівні кореляції" (тобто дія рух цін на один актив з урахуванням цін на інші активи).

Методологія управління портфелем: математичні формули і системний підхід.

Дві основних мети управління портфелем: отримання прибутку і диверсифікація ризиків.

Диверсифікація ризиків переслідує цілі стабілізації ризиків і правильного управління ними.

Контроль ризиків при управлінні портфелем здійснюється на 2 рівнях: внутрішній контроль і зовнішній.

Принцип маніпулювання грошима як "сировиною" при управлінні портфелем.

Фінансовий інженер створює нові "фінансові продукти і послуги", які в чомусь "схожі на інші товари", наприклад, ті, які виробляються на заводі (товарна форма послуги) [6]. Їх також хтось повинен придумати, зробити і продати. Можна з упевненістю говорити про цілу (переважно банківською) індустрію по виробництву "фінансових товарів".

Прокоментуємо цю думку: в більшості випадків фінансовий інженер "купує" (акумулює на відшкодувальній основі) грошові кошти і продає фінансові продукти. Мета фінансового інженера - уникнення витрат.

Ще одна мета фінансового інженера полягає в тому, щоб розділити прибуток, ризики і ліквідність в різних пропорціях між різними гравцями: банками і фінансовими компаніями, інвесторами, емітентами, дебіторами і так далі. Співвідношення доходу (прибутку), ліквідності і ризику лежить в основі ціноутворення на продукти фінансового інжинірингу.

За основу хронології я узяв роки найбільшого поширення на ринку фінансових продуктів. У цій роботі я розглянув дві хронологічно не пов'язані групи інструментів фінансового інжинірингу:

група 1 -- ф'ючерси, опціони і свопи, а також продукти, в основі яких лежать похідні цінні папери;

група 2 -- банківські акцепти, комерційні папери, єврооблігації, депозитарні розписки.

Ф'ючерсні контракти Ф'ючерсні контракти з'явилися як позитивна реакція фінансового ринку на недоліки форвардних контрактів: не стандартизованість форвардних контрактів і, як наслідок, відсутність ліквідності і організованого ринку таких контрактів, а також високі ризики невиконання зобов'язань контрагентами за контрактом.

Тому перші зернові ф'ючерсні контракти з'явилися на біржових ринках в Чикаго (Chicago Board of Trade) ще в 1848 році. Але тоді вони не набули великого поширення.

З'явилися ф'ючерсні контракти майже на усі види біржових товарів: метали, нафта, зерно і інші продовольчі товари. У 60-і - 70-і роки багато в чому схожі процеси відбувалися на світових грошових ринках (та ж нестабільність вартості фінансових активів і зростаюча інтеграція ринків).

Потреба зробити ринок передбачуваним, хоч би в короткостроковому плані, привела до того, що в 1972 році, знову в Чикаго на біржі Chicago Mercantile з'явилися перші контракти на валюту. У 1972 році нестабільність грошового ринку також викликала до життя ф'ючерсні контракти на золото і срібло.

Опціони У зв'язку з тим, що найважливішим стимулом ринкової економіки є прагнення заробляти прибуток (додатковий продукт), а не тільки бажання уникнути витрат, неминучою стала поява в результаті фінансового інжинірингу, в умовах украй нестабільних ринків, спекулятивних фінансових інструментів. Звичайно, економіка - багатофакторна система, тому появу опціонних контрактів не можна звести тільки до спекуляції. Їх виникнення гостро потребували учасники економічного процесу, хеджування, що проводили на ринку стратегії, і арбітражу.

Як результат, в 70-х роках з'явилися перші опціоні контракти. Одним з піонерів серед бірж по організації звернення нового виду похідних цінних паперів стала в Сполучених Штатах Chicago Board Options Exchange.

Ф'ючерси і опціони стали широко використовуватися в усіх областях грошового ринку.

Процентні ф'ючерси і опціони Протягом усього двадцятого століття відбувався поступовий відрив грошових систем від їх золотої бази. Це привело не лише до сильних коливань курсів основних валют, але і до малопрогнозованих коливань процентних ставок. У результаті, в 1976 році з'явилися перші процентні ф'ючерси, як реакція у відповідь на нестабільність процентних ставок. У міру посилення нестабільності в 80-і і 90-і роки ринок процентних ф'ючерсів і опціонів розвивався швидкими темпами.

Свопи На початку восьмидесятих років стартував ринок валютних і процентних свопів. У основі цього зростання лежала зміна грошових систем індустріальних країн з ринковою економікою. У ці роки рухливість валют призводила до погіршення положення міжнародних корпорацій (валютні риски іноземних філій, управління грошовими потоками, деномінованих в декількох валютах). Розвивалися варіанти "паралельного" кредитування, коли двома іноземними корпораціями видавалися один одному кредити в різних валютах на одну і ту ж суму. Фірми страхувалися, але виникала проблема штучного збільшення балансових активів і зобов'язань за рахунок цих позик.

Комерційні папери Перш ніж перейти до розгляду еволюції комерційних паперів, необхідно, на наш погляд, сказати декілька слів про їх попередників - перевідні і прості векселі. Річ у тому, що вексель, як фінансовий інструмент історично завжди обслуговував, з одного боку, комерційний кредит, з іншою, на пізніших стадіях свого розвитку виступав інструментом фінансових позик, не пов'язаних прямо з рухом товарів у сфері звернення.

Що стосується комерційного кредиту, то зараз, в більшості індустріально розвинених країн вексель майже повсюдно витиснений з внутрішнього обороту і використовується тільки в зовнішній торгівлі.

При цьому існувало і існує досі, умовно кажучи, два зовнішньоторговельні ринки векселів:

1 - ринок авальованих векселів, при цьому векселі звертаються переважно в Європі (банки авалюють векселя своїх клієнтів);

2 - ринок банківських акцептів (банки акцептують векселі своїх клієнтів).

Зараз вексель поступово втрачає свої позиції, поступаючись місцем таким інструментам зовнішньоторговельних розрахунків, як акредитив, інкасо і документарні гарантії.

Що стосується фінансових векселів, то вони набули форми комерційних паперів, які придбавають як банки, так і інші сторонні інвестори (найчастіше в зарубіжній практиці, це, по суті, незабезпечені фінансові векселі).

Таким чином, комерційні папери виникли як відповідь на потребі корпорацій в акумуляції короткострокових позикових засобів, із залученням максимального числа інвесторів і без такої жорсткої регламентації процедури емісії, як у облігацій.

Єврооблігації і єврокомерційні папери.

"Єврооблігації - цінні папери, випущені у валюті, іноземній, що являється, для емітента (як правило), і які розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андерайтерів серед зарубіжних інвесторів, для яких ця валюта, як правило, є іноземною "[8].

Потреба корпорацій в альтернативі банківському кредиту, але більш довгострокового характеру привела до швидкого розвитку облігаційних ринків, у рамках яких, в контексті інтеграції міжнародної господарської діяльності, формувався (починаючи з кінця 60-х років) самостійний сегмент єврооблігацій на ринку європаперів.

Ринок єврооблігацій з'явився як відповідь на інтернаціоналізацію міжнародних фінансових ринків. Цей інструмент повинен був мати стандартизований набір властивостей, здатних задовольнити потреби інвесторів і емітентів різних країн.

У 2000-х роках на долю міжнародних облігаційних позик доводиться вже приблизно 75-80% позикових капіталів, що притягаються ззовні. Евроблігації дозволили не лише сек'юритизувати міжнародний ринок позикових капіталів, але і надавати позики в різних валютах.

Зазвичай в західній економічній літературі розділяють єврокомерційні папери з термінами погашення до 1 року, євроноти (з різними термінами погашення від короткострокових до довгострокових) і єврооблігації (програми MTN - medium term notes з термінами погашення від 1 до 10 років), хоча зустрічаються облігації з термінами погашення через 30 років.

Американські депозитарні розписки

Потреба в глобалізації ринку акцій і виходу їх на міжнародний ринок привела до виникнення ADR (американських депозитарних розписок). Перший випуск АДР був здійснений в 1927 році Morgan Guaranty. Але тоді ADR не набули великого поширення.

Страницы: 1, 2