4) страхування професійної відповідальності;
5) страхування відповідальності за невиконання обов'язків;
6) страхування інших видів відповідальності.
Одним з найбільш масових видів страхування є страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, поширене страхування професійної відповідальності.
Станом на 2003 рік страхуванням відповідальності власників транспортних засобів в Україні займалося 75 страхових компаній.
При страхуванні кожного транспортного засобу за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів відшкодувати, згідно з договором , в межах страхової суми збитки, заподіяні третім особам внаслідок:
1) смерті, каліцтва чи збитки задані здоров'ю фізичних осіб;
2) знищення, руйнування, псування майна фізичних чи юридичних осіб.
За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховик здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми, у разі:
1) загибелі під час дорожньо-транспортної пригоди або смерті внаслідок цієї пригоди - спадкоємцю третьої особи в розмірі страхової суми;
2) встановлення третій особі інвалідності: І групи в розмірі 100 % страхової суми, ІІ групи - 80 %, ІІІ групи - 60%;
3) тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу в розмірі - 0,2 %, але не більше 50 %.
2 СТРАХОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ
2.1 Структура страхового ринку України
Страховий ринок України виник із проголошенням незалежності країни і водночас відчув на собі всю жорстокість і безкомпромісність міжнародної страхової системи. Чи не найбільшою проблемою стало його формування за відсутності історичних коренів та відірваності української страхової системи радянського періоду від світових страхових ринків.
Формування страхового ринку в Україні має здебільшого стихійний характер і в багатьох випадках захист прав і інтересів страхувальників не забезпечений належним чином.
Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.
Існує значна кількість визначень страхового ринку як з теоретичної, так і з практичної точки зору.
Страховий ринок - особливе соціально-економічне середовище, визначена форма економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.
Страховий ринок - форма організації фінансових відносин щодо формування страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.
Умови існування страхового ринку передбачають утворення на ньому головних суб'єктів до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.
До головних суб'єктів страхового ринку також можна віднести страхових посередників, за допомогою яких страховики можуть здійснювати свою діяльність.
Залежно від структури страхового ринку виділяють інших учасників страхових
відносин, серед яких професійні оцінювачі ризиків, які, як правило, є уповноваженими особами страховика та виконують визначені функції.
Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему горизонтальних і вертикальних зв'язків між ними.
Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визначення потреб у страховій послузі, яка пропонується на страховому ринку.
Серед економічних законів, що функціонують на страховому ринку та визначають, які страхові послуги потрібні потенційним страхувальникам, формують ціну на ці послуги, є:
1) закон попит та пропозиції;
2) закон вартості;
3) закон конкуренції.
Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною (здатною до розширення та звуження), залежно від загальної економічної ситуації в кратні та активності страховика, системою.
2.2 Роль та діяльність посередників на страховому ринку
Ринкові страхові відносини виникають на стадії високої організації ринкової інфраструктури в той час, коли суспільство усвідомлює, що довірити та перекласти тягар виниклий у зв'язку з різноманітними ризиками доцільно на професіоналів-страховиків. На цьому етапі потенційному страховику потрібно:
1) збирати інформацію про страхові компанії та страхові продукти, що пропонуються на ринку;
2) здійснити їхню оцінку;
3) визначитися з вибором страхової послуги та конкретного страховика;
4) впевнитися в правильності вибору.
На жаль, виконати ці завдання без кваліфікованої допомоги складно. Більшість потенційних страхувальників, як правило, погано орієнтується в ситуації на страховому ринку, а тому потребує досвідченого консультанта, якому може довіритися. Саме такими фахівцями і є страхові брокери [1; с. 15].
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється.
Страховий агент є уповноваженою особою продавця - страховика, який діє згідно з агентською угодою зі страховою компанією. Він продає поліси страхової компанії за її дорученням репрезентує інтереси страховика.
Страховий брокер, навпаки, є у більшості випадків уповноваженою особою покупця - страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії, як інший представник чи консультант.
Незалежність брокера від продавця страхової послуги є гарантом того, що в процесі вибору страхової компанії для свого клієнта брокер керується виключно інтересами клієнта. Це є ключовою відміною брокера від агента.
Хоч основною загальною функцією страхових агентів і страхових брокерів є продаж страхових послуг, їм притаманні свої, специфічні функції, що представлені в таблиці 2.2.
Чим ширша мережа посередників, тим більше потенційних страхувальників може довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися страховими послугами.
За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ти чи інші види страхування, що пропонують їх посередники. Це дає змогу страховій компанії розширювати коло страхувальників та удосконалити страхові продукти.
Зараз в Україні діє “Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками “ та “Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів”, які регулюють діяльність страхових посередників на ринку страхових послуг і спрямовані на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, громадян.
Таблиця 2.2 - Функції посередників
Страховий агент | Страховий брокер | |
1 | 2 | |
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та продає страхові поліси | Визначає об'єкт страхування та страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту | |
Оформлює страхову документацію | Проводить порівняльний аналіз і фінансовий стан страховиків | |
Має право проводити страхові виплати | Підбирає клієнту кращого, зі своєї точки зору, страховика | |
Виконує представницькі функції | Оформлює договір страхування | |
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику | Здійснює контроль за своєчасним надходженням внесків |
2.3 Діяльність страхових компаній на страховому ринку
Станом на 1квітня 2004 року в Україні зареєстровано 360 страхових компаній, з них 33 страхові компанії здійснюють страхування життя і 327 - інші, ніж страхування життя, види страхування.
Взагалі страхова організація (компанія)- установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе (за певну плату) зобов'язання відшкодувати страхувальнику (чи особі зазначеній в договорі) завданий страховим випадком збиток або здійснити виплати страхових сум
У таблиці 2.3.відображена структура страхових премій та страхових виплат станом на 1998 - 2002 роки
Проаналізувавши, таким чином, структуру страхових премій та страхових виплат за видами страхування, спостерігається, що у добровільному страхуванні розмір страхових премій у відсотках у 1998 році складав 89 %, а у 2002 році склав 90,3 %, тобто збільшився на 1,3 %, страхові виплати у 1998 році склали 89,8 %, а у 2002 році - 77 %, тобто зменшилися на 12,8 %, страхові премії у добровільному майновому страхуванні склали у 1998 році 60 %, а у 2002 році 71 %, страхові виплати у 1998 році склали 50,4 %, а у 2002 році - 40 %.
Таблиця 2.3 Структура страхових премій та страхових виплат за видами страхування в Україні за 1998 - 2002 роки
Показники | Структура страхових премій, % | Структура страхових виплат, % | |||||||||
1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | ||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | |
Добровільне страхування | 89 | 87 | 86 | 86,5 | 90,3 | 89,8 | 92,8 | 83,1 | 73,3 | 77 | |
Добровільне особисте страхування | 9 | 10 | 8 | 7,7 | 7,6 | 29,3 | 32,8 | 35,7 | 24,9 | 27 | |
У тому числі страхування життя | 2 | 1 | 1 | 0,4 | 0,5 | 7,4 | 2,0 | 2,3 | 2,3 | 1 | |
Добровільне майнове страхування | 60 | 61 | 61 | 69,2 | 71 | 50,4 | 53,0 | 28,9 | 34 | 40 | |
Добровільне страхування відповідальності | 18 | 16 | 16 | 9,2 | 11,2 | 10,1 | 7,0 | 16,2 | 12,1 | 10 | |
Обов'язкове страхування, у тому числі | 11 | 13 | 14 | 14,5 | 9,7 | 10,2 | 7,2 | 16,9 | 26,7 | 23 | |
Недержавне обов'язкове страхування | 8 | 7 | 7 | 7,8 | 8,5 | 1,0 | 2,4 | .- | - | 12 | |
Державне обов'язкове страхування | 3 | 6 | 7 | 6,7 | 1,2 | 9,2 | 4,8 | - | - | 10 | |
Усього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
Страхові організації розрізняються за:
1) належністю;
2) зоною здійснення діяльності;
3) географічною ознакою;
4) спеціалізацією;
5) величиною статутного капіталу;
6) обсягом надходжень страхових премій;
7) іншими техніко - економічними показниками, які визначають їхнє місце на страховому ринку
За належністю страховики можуть бути державними, урядовими, приватними, акціонерними та іншими.
За зоною здійснення діяльності: місцеві, реґіональні, національні, транснаціональні.
За характером виконуваних операцій страхові компанії поділяються на: спеціалізовані, універсальні, перестрахувальні.
Страхування життя в Україні здійснюють такі страхові компанії: АСТ „Астро - Дніпро”, АСК „Грант сервіс” та інші; медичне страхування - медична страхова компанія ЗАТ СК „Сан Лайф”, ЗАТ СК „Добриня” та інші.
Серед універсальних такі: ВАТ СК „Алькона”, міжрегіональна страхова компанія „Надра”.
В Україні, як і в більшості інших держав, основу страхової системи становлять страхові компанії у вигляді акціонерних товариств, які є комітетами, що створюються та діють зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток - акцій однакової вартості, та переважають акціонерні товариства закритого типу.
Головною складовою системи страхування є сукупність страхових організацій, через які організується економічна політика держави щодо задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у страховому захисті.
Із розвитком підприємництва відбувається створення страхових компаній, які поступово посідають певне місце на страховому ринку України.
Для захисту інтересів страховиків в Україні діють професійні об'єднання.
У 2000 році було створено корпорацію „Страхова група „Грант”, засновниками якої стали страхова компанія „Грант - Авто”, народна фінансово - страхова компанія „Грант Ре”, страхові компанії „Київ” і „Грант - Лайф”, український центр післяварійного захисту „Експерт - Сервіс”, недержавний пенсійний фонд „Авто альянс”, компанії „Грант - Асістанс” та „Грант - Консалтинг”. Завданнями страхової групи „Грант”, зокрема є: розробка та реалізація єдиної стратегії розвитку страхування й проведення єдиної страхової, фінансової, економічної, інвестиційної та соціальної політики учасників групи; розробка та виконання програм спрямованих на створення умов для надійного та ефективного розвитку спільної страхової діяльності; координація діяльності учасників щодо здійснення ними єдиної стратегії розвитку страхової справи; створення централізованого страхового резервного фонду.
2.4 Державний нагляд за страховою діяльністю
Враховуючи роль і значення страхування в ринковому господарстві, держава не може залишити без уваги цю галузь і бере її під свій контроль.
Державне регулювання страхової діяльності повинно:
1) не допускати на ринок фіктивні компанії, які можуть нанести збиток як страхувальникам так і страховій справі в цілому;
2) сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають міцну фінансову та правову основу;
3) забезпечувати формування та розвиток ефективно функціонуючого страхового ринку [1; с.35].
17 вересня 1993 був визначений єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний нагляд - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд.
У процесі адміністративної реформи функції Укрстрахнагляду було покладено на Міністерство фінансів України [2; с. 5], та були визначені основні функції та права [1; с. 36, 37].
У складі Міністерства фінансів України створено департамент фінансових установ та ринків. Департамент забезпечує проведення Міністерством фінансів України державної політики стосовно не лише страхування, а й фінансових установ та ринків.
До складу департаменту входять такі управління:
1) кредитних і небанківських фінансових установ;
2) страхової діяльності;
3) контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду.
Безпосередньо страховим ринком у складі департаменту відають два управління. На одне з них покладено опрацювання методологічного та законодавчого забезпечення, а інше здійснює контроль за дотриманням страховиками законодавства України у сфері страхування.
Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпечують виконання основних його функцій щодо контролю за страховим ринком. Підрозділи спеціалізуються на таких напрямках:
1) методологія розвитку страхового законодавства та міжнародні відносини;
2) методологія здійснення і забезпечення нагляду у сфері страхового життя;
3) ліцензування, ведення справ страховиків;
4) розробка системи бухгалтерського обліку, звітності і аудиту страхових організацій;
5) здійснення нагляду і перевірок роботи страхових організацій;
6) аналіз річної та квартальної звітності страховиків;
