днак особливого успіху досягти до цих пір не вдалося. Робоча група із розробки стратегії розвитку фондового ринку на 2010-2015 рр., куди увійшли представники регулятора, учасники ринку і члени СРО, поки збиралася лише один раз.

"На сьогоднішній день в ринку відсутнє однакове розуміння стратегії розвитку. Дії органів влади відносно ринку не є системними, а відбуваються за принципом "гасіння пожеж". Без однозначного розуміння загальних цілей неможливо зрозуміти, чи відповідають такі дії потребам ринку", - вважає голова наглядової ради ДК "ТЕКТ" Вадим Гриб.

На його думку, цілями стратегії розвитку ринку є виведення інфраструктури і регулювання на рівень emerging market і збільшення обсягів біржових торгів мінімум в 100 разів в порівнянні з поточним рівнем, аби при цьому не менше 70% обсягу торгів українськими акціями залишалися усередині країни.

Водночас, на думку Вадима Гриба, за відсутності комплексної програми заходів з розвитку регулювання та інфраструктури ринку, держава ризикує втратити активну роль у формуванні ринку українських ЦП, боротьба за який перенесеться в найбільші європейські фінансові центри. "У міру відновлення світової економіки істотна частка ліквідності організованого ринку з українських ЦП може бути перетягнута іноземними біржами - в першу чергу, до Москви, Варшави і Лондона", - вважає він.

За словами голови правління Міжрегіонального фондового союзу (МФС) Миколи Швецова, існує два ключові питання, що безпосередньо стосуються української депозитарної системи: це створення єдиного центрального депозитарію і модернізація клірингової системи. "У необхідності центрального депозитарію в Україні вже ніхто не сумнівається, - говорить він. - А ось в питаннях розвитку ефективної і надійної системи розрахунків ще багато незрозумілого і спірного. Тут важливо, аби ми уникнули винаходження велосипеда і керувалися як напрацьованими директивами Європейського союзу, так і рекомендаціями дослідних закордонних професіоналів фондового ринку. Безумовно, без участі ДКЦПФР ця робота навряд чи буде успішною, тому хотілося б, аби комісія піднялася над поточними проблемами, поглянула в майбутнє і взяла в обговоренні найактивнішу участь". За його словами, позитивний приклад такого підходу стратегія розвитку фондового ринку на 2000-2005 рр., яку розробила ДКЦПФР.

Тим не менше, як зазначив віце-президент компанії "КІНТО" Анатолій Федоренко, дію майбутньої стратегії варто було б обмежити п'ятирічним терміном з розбиттям на два етапи, наприклад, 2010-2011 рр. і 2010-2015 рр., оскільки більш довгострокові горизонти виглядають дуже невизначеними і погано прогнозованими, виходячи зі стану, в якому знаходиться ринок і вся фінансова система країни, а також з хронічно нестабільної політичної ситуації.

Сучасний стан розвитку валютної системи в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила що наша країна взяла на себе зобов'язання згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ за забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.

Уперше за роки незалежності України фізичні особи та резиденти здобули право переказувати через українські повноважні банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.

Крім цього, громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продажу, спадщину та належне нерезиденту майно в Україні, прибутки від іноземних інвестицій в Україну, кошти отримані в оплату праці, премії, пенсії, гонорари, нараховані проценти, іноземну валюту. Ввезену в Україну згідно з чинним законодавством.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.

Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні та на чиї поточні рахунки в уповноважених українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунку для утримання представництва, можуть:

отримувати проценти на залишки коштів на цих рахунках;

купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її наступного переказування на рахунок юридичної особи - нерезидента.

Формування валютної системи в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні.

Негативні явища у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютного ринку в Україні:

організаційна слабкість банківської системи;

низький рівень державних валютних резервів;

криза неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з Росією;

відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов'язкового продажу іноземної валюти;

недосконала система контролю за проведенням валютних операцій та порядком переміщення валюти через кордон України;

широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої "ерзац"-грошової одиниці - купона;

постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи [7].

У 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлення валютного ринку незалежної держави було прийняття Постанови Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України у 1992 р." від 5 лютого 1992 р. та створення у жовтні 1992 р. валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Головною ознакою розвитку валютного ринку в Україні у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні було створено юридичну основу для подальшого розвитку валютного ринку.

Зокрема, 8 липня 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), головною метою діяльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблем, пов'язаних з використанням "тимчасової" валюти - карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії:

1) введення режиму так званих "спецекспортерів";

2) впровадження фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше - 12610 крб. за 1 дол. США).

3) різке зменшення обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

4) впровадження так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через "тендерний комітет";

5) зменшення з 90 до 3О днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 % до 1 % пені за кожний день прострочення при порушенні цих термінів. [18]

В результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Отже, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 - серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;

змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд. дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕРР), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ підписка на ОДВГІ тільки нерезидентами досягла 300 - 370 млн. грн.

Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи а Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.

У 2000 р. Національний банк України заявив про намір застосовувати режим плаваючого валютного курсу. НБУ так і не зміг утримати валютний коридор, встановлений останнім разом на 1999 р. у межах 3,4-4,6 грн. /дол. США. Сьогодні, оскільки для підтримки стабільності національної валюти України використовуються валютні інтервенції та інструменти грошово-кредитної політики в поєднанні з методами валютного регулювання і валютного контролю та операціями на відкритих ринках, слід вважати, що валютна політика центрального банку проводиться в режимі регульованого плаваючого валютного курсу.

Основні законодавчі акти, якими регламентувалась діяльність валютного ринку України: Декрет КМУ від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 07.05.1996, Указ Президента "Про удосконалення валютного регулювання", від 1995 р. та інші.

3.2 Напрямки підвищення ефективності роботи фондової та валютної біржі в Україні

Технічний прогрес, розвиток біржової справи не змінили основу організації біржової торгівлі. До неї відноситься така основна вимога, як заключення угод лише в визначеному місці - біржовому залі. Тому головним напрямком підвищення ефективності роботи бірж є технічне забезпечення діяльності біржі.

Для виконання своїх функцій біржа повинна забезпечити наявність визначених організаційно-фінансових умов, таких як:

відповідним чином обладнане приміщення для здійснення операцій,

наявність засобів зв'язку й інформації,

розробка такої процедури, що забезпечить швидке й акуратне заключення угод,

ефективна система клірингу та збору депозитів для забезпечення фінансової цілісності ф'ючерсного контракту,

правила, що відповідають законодавству, стосуються всіх учасників ринку.

З метою підвищення ефективності функціонування біржі застосовуються програми автоматизації організації та проведення біржових торгів.

На даний час широке застосування засобів автоматизації дозволяє сформувати міцну технологічну базу для удосконалювання організаційного керування біржею. Але, це дозволяє вирішити тільки частину проблем, пов'язаних з нестримним зростанням обсягів інформації (по оцінках академіка В.М. Глушкова, обсяг інформації з керування зросте в квадраті стосовно росту обсягу виробництва, послуг та ін.).

Для нової інформаційної технології характерні:

робота користувача в режимі маніпулювання (а не програмування) даними. Користувач повинен бачити, вживаючи засоби виводу (дисплей, принтер), і діяти, використовуючи засоби введення (клавіатура, миша, сканер), а не знати та пам'ятати;

інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, що передбачає єдину уніфіковану форму представлення, збереження, пошуку, відображення, відновлення й захисту даних;

безпаперовий процес обробки документів, при якому на папері фіксується тільки залишковий варіант того або іншого документу, а проміжні версії й необхідні дані записуються на машинному носії та доводяться до користувача через екран дисплея персональної ЕОМ;

інтерактивний (діалоговий) режим вирішення задач із широкими можливостями для користувача;

можливості колективного використання документів на основі декількох персональних ЕОМ, об'єднаних в обчислювальну мережу;

можливості адаптивної перебудови форми та способу представлення інформації в процесі вирішення задачі.

Людино-машинні системи на базі персональних ЕОМ дозволяють значно скоротити надмірність інформаційних потоків на всіх ступінях керування біржею (за рахунок визначеного агрегування даних на робочих місцях її співробітників) і істотно підвищити ефективність насамперед оперативного керування. Нова інформаційна технологія на базі персональних ЕОМ є основою децентралізованої системи організаційного керування біржею. При цьому забезпечуються:

прискорення обробки інформації за рахунок максимального наближення засобів обробки даних до об'єктів керування (операційний зал, служба реєстрації угод і т.д.) і забезпечення прийняття оперативних рішень;

зниження витрат на утримання усієї системи організаційного керування біржею;

ріст гнучкості організаційної структури біржі;

підвищення відповідальності співробітників біржі;

можливість поетапного (модульного) нарощування потужності системи автоматизованого керування біржею;

зменшення обсягів документообігу на біржі;

розвиток інформаційної науково обґрунтованої системи організації керування біржею за рахунок збільшення кількості необхідних для керування даних і підвищення їхньої вірогідності та своєчасності.

Децентралізована система керування біржею припускає застосування децентралізованих баз даних, не потребуючих витрат на збір інформації в єдиний центр, створення громіздких і дорогих систем для збереження великих обсягів даних, імовірність помилок у яких мінімізована. Рівень децентралізації може бути різним. Можливий розподіл даних по окремих базах при збереженні централізованого вказівника їхнього розміщення. В іншому випадку при створенні локальних баз даних зберігається загальна їхня база в центрі. Рівень децентралізації баз даних повинен бути визначений виходячи з конкретних функціональних і економічних вимог до реальної локальної або регіональної організаційної структури біржі.

Автоматизована система керування біржею (АСКБ) призначена для централізованого збору, збереження, обробки та надання користувачам інформації, необхідної для функціонування центрального й регіонального відділень біржі та її брокерських фірм, а також проведення одночасних торгів у різних відділеннях біржі. Крім виконання біржових операцій АСКБ повинна забезпечувати проведення торгів з небіржовими товарами. Користувачами системи є співробітники різних служб біржі та брокерські фірми, акредитовані на біржі.

Відповідно до технології проведення торгових операцій на біржах автоматизації підлягають наступні процеси:

діяльність брокерських фірм по обслуговуванню клієнтів й підготовці супровідних документів;

передача заявок від брокерських фірм на біржу;

формування біржової відомості;

коректування біржових відомостей;

підготовка документів для реєстрації угод;

використання електронних табло в процесі торгів;

передача заявок між регіональними відділеннями біржі та біржовим центром;

проведення аукціону протягом одночасних торгів;

узгодження умов пропозицій між брокерами-продавцями та брокерами-покупцями;

підготовка й поширення довільної текстової інформації між відділеннями біржі, біржею та брокерськими фірмами;

внутрішня діяльність біржі, що включає створення АРМ різних служб біржі.

Засоби автоматизації значно спрощують діяльність біржі, підвищують її оперативність, дозволяють збільшити кількість представлених товарів і число брокерських фірм, тобто збільшується оборот біржі. В процесі зростання обсягів торгівлі, відкриття регіональних відділень і збільшення кількості клієнтів біржі стає неможливим проведення багатьох операцій без застосування засобів автоматизації. У той же час у процесі розвитку біржі на основі могутньої обчислювальної бази й стійких каналів зв'язку представляється можливим організовувати якісно нову технологію проведення торгових операцій, при якій брокери, минаючи всі служби біржі, крім контролюючої, безпосередньо зі своїх АРМ вводять заявки в базу даних (БД), знаходять контрагентів, зв'язуються з ними, коректують свої пропозиції й укладають угоди. У такий спосіб організується електронна біржа.

Електронна біржова торгівля існує не так вже багато років. Це принципово новий підхід до процесу ведення біржового торгу, хоча самі ЕОМ стали застосовуватися в біржовій торгівлі задовго до появи першої електронної біржі. У той час вони виконували лише допоміжні функції, тобто сприяли функціонуванню товарних бірж, забезпечуючи швидкий доступ до інформації та визначений порядок роботи.

Комп'ютерна технологія використовувалася біржами тільки для відображення на електронних табло необхідної інформації та передачі по засобах зв'язку біржових цін, що формуються в "колі", й цін на біржові товари найбільших дилерів, а також для обліку біржових угод, контролю та регулювання портфеля активів у рамках самих фірм-членів біржі.

Яскравим прикладом є всесвітньо відома система інформації агентства "Рейтер". Встановивши в своєму офісі спеціальний термінал, що підключений до інформаційного каналу агентства, ви маєте можливість "бути присутнім" на торгах найбільших світових бірж, знати поточні ціни найбільших фірм-дилерів на біржові товари, а також у числі перших дізнаватися про політичні й економічні новини.

Вчасно виявлена тенденція зміни ціни на будь-який товар може зіграти в діяльності підприємства величезну роль, але для виявлення такої тенденції фахівцю необхідне насамперед джерело свіжої інформації. Хоча встановлення та функціонування рейтеровського термінала вимагають визначених фінансових витрат, значення його досить важливе.

Традиційно сама біржова торгівля здійснювалася у визначеному біржею місці й у визначений час шляхом безпосереднього спілкування між собою брокерів.

Протягом 1990 - 2001 р. кількість систем електронної торгівлі на товарних біржах різко збільшилося. Більшість нових бірж, торгівля на які почалася після 1990 р., зволіли використовувати винятково електронні системи, відмовивши від традиційного біржового кола.

Предметами електронної біржової торгівлі є в основному фінансові контракти, тобто ф'ючерси й опціони на валюту, фондові індекси, процентні ставки та ін.

З метою підвищення ефективності функціонування біржі застосовуються програми автоматизації організації та проведення біржових торгів. На даний час автоматизованими є наступні функції:

збір та реєстрація заявок, що поступають на торги;

контроль за правильністю оформлення заявок, що відповідають правилам біржі;

збір та реєстрація клієнтських заяв;

організація зв'язку брокера з клієнтами (продаж клієнтських заяв);

вибір списку заяв, що задовільняють даному попиту та пропозиції;

забезпечення можливості проведення торгів брокерами між сесіями (електронні торги);

інформаційне забезпечення брокерських фірм та служб біржі;

інформаційне забезпечення торгів.

На даний час широке застосування засобів автоматизації дозволяє сформувати міцну технологічну базу для удосконалювання організаційного керування біржею.

Отже питання технічного забезпечення біржової діяльності постає актуальною проблемою, яка потребує негайного вирішення.

Висновок

Фондова і валютна біржа забезпечують рух капіталу, адже цінні папери - не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки.

Особливість біржі полягає, і в тому, що її метою не є одержання великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі, які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі. Саме тому на біржі є велика кількість різних біржових угод і операцій: реальні, ф'ючерсні і арбітражні, касові і строкові, форвардні, опціонні, а також операції хеджування, які допомагають підприємствам здійснювати діяльність з купівлі-продажу цінних паперів на найбільш вигідних і зручних умовах.

В Україні такими біржами є: Українська фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Донецька фондова біржа, Придніпровська фондова біржа та їх філії. Як свідчать статистичні дані за останні три роки на біржах було укладено угод з купівлі продажу цінних паперів на суму 19,16 млрд. грн., а в 2006 році на суму 10,49 млрд. грн. і найбільше в 2007 році - 19,81 млрд. грн. Провідні позиції за обсягами виконаних угод займала УФБ в 2005 році, КМФБ в 2006 році, Фондова біржа ІННЕКС в 2007 році. Найбільше на первинному ринку були виконані угоди серед фінансових інструментів таких як акції, тоді як на вторинному - з облігаціями підприємств. Негативним є збереження тенденції низької біржової активності на вторинному ринку і як наслідок стрімко розвивається позабіржовий неоформлений ринок, що сприяє розвитку криміногенної ситуації на фондовому ринку і практично є продовженням “тіньової" економіки.

На мою думку вирішити дані проблеми можна за допомогою здійснення таких заходів, як: створення умов для виведення в постійний обіг на організованому ринку цінних паперів привабливих для інвесторів фінансових інструментів, здатних забезпечити ліквідність ринку; через ведення стабільної політики держави відносно прав власності не схильної до політичної та економічної кон'юнктури; потрібно прийняти нові закони, вдосконалити вже існуючу законодавчу базу; створити централізований фондовий ринок України; впровадити таку систему розрахунків за угодами з цінними паперами, що відповідає міжнародним стандартам і вимогам щодо касового режиму, особливо надійності; встановити пільги для іноземних інвестицій у цінні папери українських емітентів.

Список використаних джерел

1. Буковинський М.Г. Біржові трансформації ринку. - К., 1997.

2. Калинушкин А.В. Биржи: Краткий курс лекций / А.В. Калинушкин - 2-е изд., стереотип. - Минск: Белорусский гос. экон. ун-т, 2004 - 148с.

3. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 316 с.

4. Ильин В.В. Биржа на кончиках пальцев: Популярный Интернет-трейдинг / В.В. Ильин, В.В. Титов. - СПБ.: Питер, 2004. - 368с.

5. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятия: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. - К.: Издательский дом "Максимум", 2001. - 592 с.

6. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 274 с.

7. Самсонов Н.Ф., Баранникова Н.П., Володин А.А. и др. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов. / Под ред. проф. Н.Ф. Самсонова. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999.

8. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. - К.: КНЕУ, 2000.

9. Финансовый менеджмент. / Под ред. акад. Г.Б. Поляка. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 518с.

10. Финансовый менеджмент: Теория и практика / Под ред. чл. - кор. АМИР Е.С. Стояновой, - М.: Перспектива, 1999.

11. Фінанси підприємств: Підручник. / Під ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.

12. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 439 с.

13. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. - М.: ИНФРА-М, 1997.

14. Урядовий кур'єр Мозговий О. Фондовий ринок України: сучасний стан // Уряд, кур'єр. - 2000. - -№ 140.

http://www/megarefs.org.ua

http://www/ finance_libarary.com.ua

http://www/economics.com.ua

http://www/911biznes. at.ua

Страницы: 1, 2, 3, 4

Голосование

Как вы оцениваете работу нашего сайта? Отлично Хорошо Нормально Плохо Результаты