Видовий склад та чисельність птахів лісу
34
Зміст- Вступ
- Розділ 1. Особливості лісового середовища як місцеперебування тварин
- Розділ 2. Склад орнітонаселення досліджуваної території
- Розділ 3. Вплив діяльності людини на птахів лісу
- Висновок
- Список використаної літератури
Маючи ряд прогресивних особливостей птахи заселяють різноманітні, іноді малосприятливі кліматичні зони земної кулі. Здатність до польоту дає можливість знаходити найбільш сприятливі умови існування. Широко розселившись, птахи пристосувались до різних умов життя, споживанню різних видів кормів, використовуючи при цьому різні способи добування корму.
Ліс як досить складний рослинний біоценоз, для якого характерна ярусність, являється місцем існування великої групи птахів, які населяють різні його яруси. Від видового складу і чисельності птахів залежить життя лісу.
Мета дослідження - розглянути та проаналізувати видовий склад птахів лісу досліджуваного району.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити в процесі дослідження певне коло питань, що стосуються розмноження птахів.
Завдання:
встановити флористичний склад, площу особливості досліджуваного району;
розглянути особливості та дати загальний опис видів птахів, які найбільш зустрічаються в даному районі дослідження;
дати характеристику діяльності людини та її впливу на птахів лісу.
Предмет дослідження - представники класу Птахи, що належать до лісового біоцеозу.
Об`єкт дослідження - видовий склад та чисельність птахів лісу.
При дослідженні проблеми були використані методи дослідження: описовий, науковий, аналізу та синтезу, порівняння, спостереження та інші методи дослідження.
Розділ 1. Особливості лісового середовища як місцеперебування тваринВ геоструктурному відношенні північна частина області (Чернігівський район) розміщена на схилі Воронезького щита, південна і центральна пов`язані з рифтовою зоною та північним бортом Дніпровсько-Донецької западини. Розташована область на півночі України у 2-х фізико-географічних зонах Полісся і лісостепу, що обумовлює своєрідність її ландшафту. Майже цілком область розміщується у Придніпровській низовині, південна її частина у межах Полтавської рівнини і має переважно рівнинну, злегка хвилясту поверхню, в цілому сприятливу для господарської діяльності. Абсолютні висоти 100-220 м (максимальна відмітка 222 м біля с. Березова Гать). Переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу (річкові долини, яри, балки) у поєднанні з акумулятивними (льодовикові і водно-льодовикові вали, зандрові рівнини). Виключенням є сильно еродовані території Придеснянського плато (західні відроги Середньоросійської височини), численні лесові “острови” у північній та південно-східній частинах області, а також болота і знижені та перезволожені землі давніх річкових та прохідних долин (Замглай, Смолянка та інші).Клімат регіону помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м'якою зимою. Чернігівський район розташований у помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів на рік), а південна - у теплій, недостатньо зволоженій зоні (до 450 мм опадів на рік). Кордон між агрокліматичними зонами майже відповідає зональному кордону “Полісся - Лісостеп”. Середня температура січня від -7° до -8° С, а липня +19...+19,5" С. Довготривалість безморозного періоду становить: у повітрі - 160 - 180 днів, на ґрунті - 140 -150 днів. Більшість опадів випадає у теплий період року. Серед несприятливих природних процесів, які негативно впливають на сільське господарство, найбільший вплив мають суховії, які частіше трапляються у травні та серпні і тривають 5-9 днів, а також посухи, які також бувають у ці ж місяці, але не щорічно (через 2 - З роки). Інколи трапляються зливи інтенсивністю 3 - 4 мм опадів на хвилину.Головна водна артерія області - річка Десна з основними притоками: Сеймом, Остром, Сновом, Удаєм. У Чернігівському районі є декілька типів грунтів, які характерні для Полісся та Лісостепу України. Найбільш розповсюджені дерново-підзолисті грунти; сірі, темно-сірі лісові та близькі до них опідзолені чорноземи.Рослинність у природному стані збереглася лише приблизно на 1/3 території, у вигляді лісів, трав'яного покриву луків і болотної рослинності. Зелені організми -- рослини, створюючи в процесі фотосинтезу з неживої природи органічну речовину, є першоосновою життя на нашій планеті. Саме вони здатні накопичувати сонячну енергію і забезпечувати тим самим можливість складного процесу біосфери -- круговороту органічної речовини. Через рослинність енергія надходить у тваринні організми і ґрунт. Зелені рослини забезпечують запаси вільного кисню в атмосфері. Нарешті, рослинна органічна речовина, її наявність і характер розподілу лежать в основі всіх харчових зв'язків між тваринами і рослинами і тільки тваринами [4, 12].Особливе місце в рослинному покриві належить лісам. Їхнє значення велике не тільки тому, що цей тип рослинності займає на земній кулі величезні території, головне -- він є основою забезпечення рослинною речовиною. Перші ж підсумки полезахисного лісорозведення в ряді степових і напівпустельних областей нашої країни показали, що основним негативним фактором, що перешкоджає лісовідтворенню, виявилися саме мишовидні гризуни.Навіть великі тварини, що повільно розмножуються можуть іноді робити серйозний негативний вплив на ліс. Птахи, як і ссавці, можуть знищувати рослини чи окремі їхні частини, відіграючи помітну роль у процесі формування рослинних співтовариств. Для багатьох рослин птахи є навряд чи не єдиним засобом розселення насіння. Значення птахів виявляється ще яскравіше в розселенні рослин, що мають соковиті плоди. Захищені щільною оболонкою насіння цих рослин, як показали спеціальні дослідження, не втрачають своєї схожості після проходження через травний тракт багатьох видів птахів. Таким чином, більшість наших горобиних -- дроздів, омелюхи, синиці, снігурі, ворони, сороки, граки .і багато інших птахів -- дійсні «сівачі» великої групи рослин.Нарешті, не можна забувати, що птахи поряд зі ссавцями і більшістю безхребетних тварин, збагачують ґрунт органічними речовинами за рахунок екскрементів, розкладання трупів.
Досить різноманітна та мальовнича природа Чернігівщини. Навколо міста Чернігова досить багато зелених насаджень: є парки, лісові насадження листяні та хвойні. Коли ми заходимо до лісу нашу увагу привертають, перш за все, різноманітні пташині голоси, що лунають з усіх боків.
На узліссях і лісових галявинах з ранньої весни до пізньої осені можемо ми почути дзвінкий, але трохи сумний голос звичайної вівсянки .Поряд можна зустріти й лісового щеврика, коричнювату пташку розміром з горобця, але стрункішу, з світлим поздовжньо смугастим горлом. Любить він сидіти на верхівках дерев [4, 15].
У листяних і мішаних лісах, переважно на узліссях, зустрічається невеличка (значно менша за горобця) зеленувато-оливкова зверху і світло-жовта знизу пташка - берестянка.
Серед чагарників на узліссях зустрічаються славка сіра, але пісні їх за красою значно поступаються попередньому виду. В більшості, це - типовий славчачий "говірок".
З кущів може долинути до нас голос, що трохи нагадує скрекотання сороки. Голос цей належить сорокопуду-жулану. А ось сороку-білобоку, напевно, знають усі.
Високо в кронах дерев постійно перегукуються щебетливими трелями зграйки щигликів, яких відразу можна впізнати за лимонно-жовтими смугами на крилах та яскраво-червоній широкій смузі навколо дзьоба). З глибини лісу лунають ніжні голоси вівчариків. Помітити цих маленьких пташок дуже важко - всі вони сірувато-зеленого кольору, через що добре маскуються на фоні зеленого листя крон дерев, де постійно тримаються.
Ближче до вологих місць можна почути пісню нашого найкращого співака - соловейка. Ще один наш гарний лісовий співак - співочий дрізд прилітає до нас на Чернігівщину раніше за соловейка, ще на початку квітня. Відзначається він також і тим, що його спів можна почути і восени під час перельотів. Одним з найбільш помітних птахів нашої авіафауни є дрізд-горобинник, або чикотень [5, 18].
Звичайний у нас і чорний дрізд, який цілком виправдовує свою назву : має чорне забарвлення тіла і голови та яскраво-жовтий дзьоб (у самців навесні).
А рано-рано-вранці, майже у повній темряві, коли інші птахи ще мовчать, подає свій ніжний голос, який нагадує дзюрчання струмочка, малинівка, або вільшанка. Пісня її починається якось невиразно, розтягнутими звуками (здається , наче пташка хоче взяти високі ноти, але не може), а потім переходить у красиву переливчасту трель.
І звичайно ж у кожному лісі або парку, та й на вулицях наших міст і сіл завжди можна побачити зябликів та багаточисельних і всюдисущих синиць . Зяблики - це одні з найпоширеніших наших співочих птахів.
Рідше з глибини лісу долинають до нас голоси звичайної горлиці та зозулі. Побачити цих птахів можна не часто, хоча вони є звичайними на Чернігівщині. А от голоси їх, особливо зозулі, мабуть всім добре відомі.
Тільки рано навесні ми можемо почути тиху, схожу на плач чи нявчання, невибагливу пісню крикливої сойки, птаха, завбільшки з галку, що має на крилах білі плями і голубе "дзеркальце", біле надхвістя.
Також тільки навесні можна почути знаменитий "барабанний дріб" дятлів, який розноситься по лісу - "тррр... тррр..." і створюється ударами дзьоба по сухій гілці.
Найчисленніший у наших лісах великий строкатий дятел загального чорно-білого забарвлення. Схожі на нього також середній їй малий строкаті дятли (останній розміром з горобця).
Ще один дуже цікавий птах нашої фауни - дрімлюга.
Спостереження за птахами лісу проводилися в околицях міста Чернігова.
Розділ 2. Склад орнітонаселення досліджуваної територіїПротягом тривалого часу нами проводилися спостереження та вивчення видового складу лісового масиву, велися підрахунки чисельності видового складу. Нами було виявлено декілька видів птахів, які найбільш часто зустрічалися під час наших екскурсій до лісу. Нижче наводимо опис та особливості певного виду птахів.
ЩЕВРИК ЛІСОВИЙ - ANTHUS TRIVIALIS (L.)
Маса 26--27 г. У дорослих птахів верх тіла жовтувато-бурий, з темними поздовжніми плямами. Надхвістя без плям. Над оком жовтуваті брови. Забарвлення нижньої частини тіла білувате, на волі рудувате по боках, з темними смугами і темними поздовжніми рисками на горлі, волі і грудях з боків. У зимовому оперенні верх тіла більш плямистий, а низ -- рудуватий. Молоді птахи зверху строкаті, з жовтими плямками. Низ тіла плямистіший, ніж у дорослих.
В Україні звичайні гніздові і перелітні птахи Полісся, Лісостепу, Карпат і Криму. Під час перельотів бувають і в інших областях. Улюблені місця -- лісові галявини, зруби, узлісся, розріджені, світлі лісові ділянки [2, 25].
У природі їх визначають за характерним плямистим забарвленням. Часто тримаються на землі. У шлюбний період у самців дуже характерний токовий політ. Починаючи пісню, самець злітає з гілки, піднімається вгору, а потім з розправленими крилами, мов метелик, «планерує» вниз, подаючи вже інші звуки: «ціцціцці цціві-з-ві-з-ві-зре-ррр» (летить вгору), потім («планерує» вниз) -- «ціе-ціе-ціе». Позивні звуки -- «зіб», «псіі» або «ціт». Живляться комахами, яких збирають переважно на землі, та іншими безхребетними. Улітку й восени зрідка їдять насіння.
Прилітають на місця гніздування в квітні. Гнізда роблять у ямці, на землі, вимощують стеблами трав, мохом, кінським волосом. Яйця різного типу: зеленувато-сірі або рожевуваті, з темними плямками, рисочками, крапками. Повна кладка з 5--6 яєць, двічі на рік -- у першій половині травня і другій половині червня. Насиджує самка, 12--13 днів, причому сидить так міцно, що коли людина проходить біля гнізда, випурхує тільки з-під самих її ніг. Пташенята залишаються в гнізді близько 12 днів. Після цього батьки продовжують годувати їх ще тиждень.
Птахи корисні й декоративні, прикраса лісового ландшафту. Потребують ретельної охорони.
БЕРЕСТЯНКА - HIPPOLAIS ICTERINA (VIEILL)
Маса 14--15 г. Дорослі птахи зверху сірувато-зелені, знизу жовті. Навколо ока жовте кільце, над оком жовті «брови». Махові і стернові пера бурі. Молоді птахи знизу блідіше, білувато-жовті.
Птахи перелітні, зимують в Екваторіальній і Південній Африці. На Україні гніздові і перелітні птахи майже всієї території республіки, крім безлісих і високогірних районів. Гніздяться в листяних і мішаних лісах, парках і садах.
У природі визначають за характерною поведінкою і голосом, відмінним від інших, схожих за забарвленням дрібних деревних птахів. Тримаються на верхівках дерев, дуже рухливі. Самці під час співу часто настовбурчують пір'я на голові. Спів досить гучний, тріскучий; в нього вплітаються різні запозичені звуки, в тому числі звуки співів і криків інших птахів, за що берестянка дістала російську назву «пересмішка». Позивні і тривожні крики -- «вед», «тце», дуже характерне «дедеві-дедеві», «еррр». Живляться деревними комахами і павуками, яких збирають у кронах дерев. На землю не спускаються. Улітку і восени охоче їдять ягоди, в тому числі й садові [2, 32].
Прилітають на місця гніздування в травні, коли дерева вже вкриті листям. Гнізда роблять на деревах, у розвилці гілок. Це дуже ретельно сплетені з різних рослинних матеріалів глибокі кошики, вимощені рослинним пухом, пір'ям, шерстю і обов'язково прикрашені зовні для маскування шматочками березової кори -- берести (за що дістали українську назву «берестянка»). Повна кладка з 5 рожевих, з чорними крапками і штрихами яєць, у кінці травня -- на початку червня (іноді і в липні). Насиджують обидва птахи, 13 днів. Пташенята залишаються в гнізді також 13--14 днів. Відлітають на південь у серпні -- на початку вересня.
Птахи корисні, хороші співаки. Заслуговують охорони.
СЛАВКА САДОВА, АБО КРОПИВ'ЯНКА - SYLVIA BORIN (BODD.)
Маленькі птахи. Маса до 25 г. Дорослі самці зверху сірі з буруватим відтінком. Низ тіла брудно-білий, з легким буруватим відтінком на волі й грудях. На тілі з боків теж буруватий відтінок. Після линяння низ тіла має більше бурого відтінку. Самки світліші за самців. Молоді птахи Схожі на дорослих в осінньому оперенні, але боки тіла в них рудуваті.
Поширені майже по всій Європі, крім Крайньої Півночі, в західній частині лісової зони Сибіру, на схід до Єнісею. Птахи перелітні, зимують у Південній Африці. В Україні гніздяться майже по всій території, в лісових насадженнях різного типу, по узліссях, полянах, просіках, у паркових насадженнях, де є чагарниковий підлісок.
У природі тримаються в гущавині чагарників або в кроні дерев. Визначаються за розміром і забарвленням. Самці співають, пісня гучна і мелодійна, трохи нагадує пісню славки чорноголової. Позивний крик -- «чак-чак» або «так-так». Живляться переважно дрібними комахами і павучками. Улітку і восени охоче їдять різні ягоди, навіть виноград [2,35].
Прилітають на місця гніздування в кінці квітня -- на початку травня. Гнізда у вигляді чаші, пухкі, із стебел трав, вимощені дрібними корінцями і кінським волосом. Птахи будують їх у розвилці гілок кущів або молодих дерев, низько над землею. Яйця білувато-жовті, з темними розмитими і чіткими плямами. Повна кладка з 4--5 яєць, у кінці травня -- на початку червня. Насиджують обидва птахи, 12--14 днів. Пташенята вилітають з гнізда на 10--11 день, але ще кілька днів батьки продовжують годувати їх. Відлітають у вересні.
Птахи корисні й декоративні, Потребують охорони.
СЛАВКА СІРА - SYLVIA COMMUNIS LATH
Маленькі птахи. Маса до 15 г. Дорослі самці зверху рудуваті або бурувато-сірі. Низ тіла білий, з блідо-рожевим відтінком на грудях.
У самки низ тіла рудувато-бурий; молоді птахи схожі на самок, але зверху рудіші.
Поширені в Європі, Малій і Середній Азії, в лісовій і лісостеповій зонах Сибіру, на схід до Єнісею. Птахи перелітні. Зимують в Африці, Аравії, Індії. В Україні гніздові перелітні птахи всієї території. Гніздяться в чагарникових заростях різного типу.
У природі їх визначають за особливостями поведінки: самець під час співу надуває горло, піднімає пір'я на голові й горлі, іноді злітає вертикально вгору. Голос -- хрипле «вед-вед-вед» і шипіння. Пісня -- тихе щебетання і гучна кінцівка з кількох складів, де іноді повторюються звуки співу інших птахів. Живляться комахами, павуками. Улітку і восени -- ягодами.
Прилітають у квітні. Гнізда -- типові кошики з трави, корінців. Будують їх у кущах, іноді в кущиках високих трав. Яйця плямисті, схожі на яйця інших славок. Насиджує самка, 11 днів. Пташенята сидять у гнізді 10--12 днів. Відлітають на зимівлю в кінці серпня -- у вересні.
Корисні і декоративні птахи, яких слід охороняти.
СОРОКОПУД-ЖУЛАН - LANIUS COLLURIO L.
Маса до 35 г. У дорослих самців верх голови і шия сірі, спина руда, із сірим відтінком, поперек рудувато-сірий, надхвістя сіре. Лоб і голова з боків чорні. Низ тіла білий, з рожевим відтінком на грудях, череві й боках. У самок верх тіла рудий, зі слабо помітними темними плямами. Низ тіла білуватий, з помітними темними поперечними смугами. Голова бурувато-сіра. Молоді птахи схожі на самку, але на верхній частині тіла і на голові у них темний поперечний візерунок. Темні смуги на нижній частині тіла більш помітні.
Поширені майже по всій Євразії, крім Крайньої Півночі і південних тропічних країн. Птахи перелітні.
Зимують у Східній Африці, Аравії, Південній Азії, Індонезії. На Україні гніздові і перелітні птахи всіх областей [2, 45].
У природі визначаються за характерним зовнішнім виглядом (майже вертикальна постава, довгий хвіст, міцний гачкуватий дзьоб) і яскравим забарвленням. Позивні крики «чак-чак», «чек-чек» або «чекк». Пісня -- мелодійне тихе щебетання, в яке вплітаються «ноти», запозичені в інших птахів. Здобич (комах, дрібних ящірок, жабок) часто наколюють на голки рослин «про запас». Живляться переважно комахами.
Прилітають у кінці квітня -- на початку травня. Гнізда, найчастіше в густих кущах або на низькому гіллястому деревці, у вигляді глибокої чаші, із стебел трав, гілочок, корінців, іноді вимощене кінським волосом. Яйця різноманітне забарвлені. Найчастіше вони зеленувато-білі або рожевувато-білі, з темними плямками. Повна кладка з 5--7 яєць, у травні -- червні. Насиджує переважно самка, 14--15 днів. Пташенята залишають гніздо через 15 днів, але ще не вміють добре літати, і їх близько двох тижнів годують батьки.
Відлітають у вересні. Птахи корисні і декоративні. Потребують охорони.
СОРОКА - РІСА РІСА (L.)
Довгохвості строкаті птахи, розмірами такі, як галка. Маса 230--250 г. У дорослих птахів голова, шия, воло і частина грудей чорні, із зеленуватим металічним блиском. Задня частина грудей, черево, поперек і плечові пера білі. Хвіст довгий, чорний, з металічним блиском. У молодих птахів оперення тьмяне, без блиску. Білі частини оперення з буруватим відтінком.
Поширені майже в усіх країнах північної півкулі, крім Крайньої Півночі і Східного Сибіру. На Україні гніздові осілі птахи всієї території. Улюблені місця -- узлісся, молодняки, зарості чагарників по берегах водойм, у ярах, балках, садах, пришляхових і полезахисних смугах. У природі їх визначають завдяки характерним забарвленню, поведінці і зовнішньому вигляду. Голос -- гучне стрекотання і дзвінке «чак-чак» [2, 75].
