Починається він із засвоєння основних елементів світоглядних ідей ще до школи. В школі учні опановують нові знання, які підводять їх до змісту світоглядних ідей. Погляди на світ, його будову, закономірності розвитку природи і суспільства формуються при вивченні основ наук. Причому це забезпечується не лише змістом навчального матеріалу, а й способом його викладання, методикою організації пізнавальної діяльності учнів.
Основні критерії сформованості в учнів світогляду:
- глибина наукових знань, їх об'єднання: в цілісну систему, що пояснює суть і закономірності явищ природи, суспільства, мислення;
- здатність діалектичного осмислення дійсності, уміння аналізувати явища і події;
- соціальна активність, суспільна цілеспрямованість, діяльність по втіленню в життя ідеалів, їх захисту і пропаганді.
Розумове виховання -- це спільна діяльність, вихователя, і вихованців, спрямована, на розвиток інтелектуальних можливостей та здібностей школярів, забезпечення умов їх самореалізації, вільного вибору світоглядної позиції, соціально-значущих вітчизняних надбань і світової культури, орієнтації у навколишньому середовищі. У процесі розумового виховання нагромаджується фонд знань: факти, термінологія, символи, імена, дати, назви, поняття, зв'язки та залежності.
Зміст розумового виховання складають:
1) виховання культури навчальної праці, що має такі елементи:
- планування, розумової праці (вироблення режиму праці і відпочинку,уміння складати план відповіді, алгоритми виконання домашніх завдань, інших видів навчальних
завдань);
- чітка організація розумової праці (вироблення уміння вибирати оптимальні форми, методи, прийоми діяльності);
- дотримання правил навчальної гігієни (нормативів освітлення, підбору меблів, пауз у навчальній діяльності);
- уміння працювати з книгою (виділяти головне в тексті, складати план, тези, конспект, ставити питання до тексту, виділяти незрозуміле);
- самоконтроль і корекція своїх дій (уміння, перевіряти обчислення оберненими діями, звірятися з відповіддю, аналізувати задачу та її розв'язання);
- самоаналіз результатів розумової праці (робота над помилками, поглиблення знань, відпрацювання певних умінь);
2) розвиток пізнавальних потреб учнів, які лежать в основі мотивів навчання;
3) формування інтелектуальних умінь і розумових якостей школярів (уваги, пам'яті, мислення, уміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати тощо).
Критеріями розумової вихованості якраз і є вищеназвані якості і уміння.
35. Громадянське виховання - це процес формування громадянськості як інтегрованої риси особистості, що дає людині
можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною і захищеною.
Громадянськість -- духовно-моральна цінність, світоглядна і технологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Метою громадянського виховання є формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людини з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттям, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Завдання громадянського виховання на сучасному етапі:
- визнання й забезпечення у реальному житті прав людини як гуманістичної цінності;
- усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянської відповідальності;
- формування національної свідомості, почуття патріотизму;
- утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість;
- формування, соціальної активності та професійної компетентності особистості;
- формування політичної й правової культури засобами громадянської освіти;
- розвиток критичного мислення;
- формування уміння визначати форми і способи своєї участі в житті суспільства;
- формування толерантного ставлення до інших культур і традицій;
- виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства.
До змісту громадянського виховання також необхідно віднести розвиток у школярів планетарної свідомості (усвідомлення єдності й унікальності життя на землі), правосвідомості, політичної культури, мотивації до праці.
Критерієм громадянської вихованості є сформованість у людини почуття обов'язку перед Батьківщиною і відповідальності за свою громадянську поведінку.
Національне виховання -- це процес формування національної самосвідомості, громадянських якостей, патріотизму і поваги до інших націй.
До основних національних цінностей професор О.І Вишневський відносить такі, як:
- українська ідея; - державна незалежність України;
- самопожертва в боротьбі за свободу нації;
- патріотизм, готовність до захисту Батьківщини;
- єдність поколінь на основі віри в національну ідею;
- почуття національної гідності; - історична пам'ять;
- громадська національно-патріотична активність;
- пошана до державних та національних символів;
- любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій;
- пошана до Конституції України; - підтримка владних чинників у обстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності;
- орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави і розвиток, народного господарства; - прагнення побудувати справедливий державний устрій; - протидія антиукраїнській ідеології;
- готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу;
- сприяння розвитку духовного життя українського народу;
- дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи;
- увага до зміцнення здоров'я громадян України,1 Основними засобами національного виховання є:
- рідна мова, досконале володіння якою, дозволяє глибше оволодіти надбаннями вітчизняної культури;
- рідна історія, яка є невичерпним джерелом історичної пам'яті та мислення учнів, сприяє глибокому засвоєнню, витоків духовності рідного народу, інших народів, які здавна живуть на території нашої країни;
- родовід - знання дитиною свого генетичного коріння, включення дітей у продовження родинних звичаїв, традицій;
- краєзнавство -- прилучення школярів до героїки минулих епох, трудових подвигів, мистецьких традицій дідів і прадідів, їхнього подвижництва;
- національна міфологія як вид народної творчості, що сприяє формуванню національного характеру, світогляду, філософського осмислення дійсності;
- фольклор, в якому відображено духовне багатство народу, самобутнє тлумачення явищ природи і людського життя;
- народний календар - енциклопедія життя, трудової діяльності, культури, побуту і дозвілля народу, кожна дата якого прилучає до осягнення традицій і звичаїв свого народу;
- національна символіка, яка консолідує націю в єдину етнографічну, культурно-історичну спільноту;
- народні прикмети, вірування, які одухотворяють природу, вчать берегти та пізнавати її особливості, закони розвитку.
36. Моральне виховання - процес оволодіння соціальними зразками моральної поведінки.
Його метою є засвоєння учнями системи ідей, норм і правил поведінки та діяльності, яка складає життєву позицію особистості. Моральне виховання - це поступальний багатогранний процес, що здійснюється на основі комплексного підходу і вирішує такі завдання: розвиток моральної свідомості; виховання моральних почуттів та. переконань; формування морально-етичних, норм поведінки, звичок, набуття учнями досвіду моральних стосунків.
Моральний розвиток особистості може здійснюватися лише за умови, якщо педагогічна діяльність носить цілеспрямований характер, пропонує еталон, мету і зміст діяльності та поведінки і забезпечує їх усвідомлення, відповідну поведінку і прояв особистісних моральних якостей.
Зміст морального виховання включає в себе формування у школярів системи моральних відносин (ставлень):
- до суспільства і держави; - до праці; - до природи; - до суспільних надбань і матеріальних цінностей; - до конкретних людей; - до себе.
Головний критерій оцінки моральної вихованості -- поведінка учня, ставлення його до праці, навчання, навколишньої дійсності, власності, особистих речей, до старших, до самого себе.
Правове виховання школярів -- процес вироблення, розвитку і закріплення правових переконань, готовності діяти у відповідності до закону. В його основі лежить розуміння учнями правових норм, юридичних прав і обов'язків, законності та незаконності різних вчинків, їхнє ставлення до права, законів, Конституції України, а також правові вимоги, тобто правова свідомість. Метою правового виховання є формування соціально-правової культури громадянина -- усвідомлення взаємозв'язку між діями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Основні завдання, школи у правовому вихованні - це розвиток національної правосвідомості: знання Конституції, прав і обов'язків громадян України, національної символіки (Державного Герба, Прапора, Гімну), її історичного походження, розуміння її значущості в житті суспільства, виховання поваги до законів і норм співжиття у суспільстві, попередження правопорушень, запобігання протиправній поведінці школярів, виховання прагнення до участі у зміцненні законності й правопорядку. Зміст правового виховання:
- вивчення державного права (основи організації суспільства і правового становища особи, державного устрою, Конституції України);
- ознайомлення з адміністративним правом (санітарні правила, протипожежні, дорожнього руху, користування транспортом:, поведінка в громадських, місцях, військовий облік);
- ознайомлення з цивільним правам (права громадян і організацій);
- ознайомлення з трудовим, правом (умови прийому на роботу, переведення і звільнення, охорона й оплата праці тощо);
- ознайомлення з кримінальним правом, (знати, що таке злочин, яка відповідальність за. скоєння злочину, за співучасть, які бувають покарання);
- формування на, основі цих знань відповідних рис громадянина і ставлень до права і правопорушень.
Рівень правової вихованості школяра визначатиметься рівнем дотримання норм ї правил законів. Естетичне виховання -- це процес взаємодії вихователя і вихованців, спрямований на формування здатності, сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.
Метою естетичного виховання є допомога учням у досягненні високого рівня естетичної культури особистості, здатності, до естетичного освоєння дійсності.
Основними завданнями естетичного виховання є: створення умов для формування естетичної свідомості, школярів, формування у них естетичних почуттів, формування правильної культурної поведінки і залучення до творення прекрасного.
Джерелами естетичного виховання с художня, література, музика, образотворче мистецтво, театр, кіно, засоби масової інформації, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителя, його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон, взаємини між учнями і учителями та ін.
До провідних напрямів естетичного виховання належать:
1) вивчення предметів та курсів художньо-естетичного циклу;
2) залучення учнів до педагогічно організованої художньо-творчої колективної діяльності у загальношкільних самодіяльних об'єднаннях ї колективах, гуртках, студіях і клубах за інтересами, організація масових мистецьких заходів, колективна, групова та індивідуальна робота з учнями поза межами загальноосвітнього закладу;
3) залучення батьків до естетико-виховного процесу;
4) створення педагогічних умов для художньо-естетичної самоосвіти школярів, стимулювання естетичного саморозвитку учнів.
39. Педагогічна діяльність здійснюється за допомогою системи засобів, які використовуються з метою формування особистості вихованців, їх називають формами і методами виховання. Форми служать для: вираження змісту, пов'язують основні його елементи; використання методів виховання підвищує ефективність організаційних форм, допомагає реалізувати цілі виховання. Поняття "метод виховання" і "форма виховання" дуже близькі між собою. Часто одне і те саме поняття може використовуватися як метод і як форма (наприклад, бесіда).
Але у широкому сенсі, форма-це організаційний засіб, а метод -
спосіб досягнення цілі.
У педагогіці метод виховання -- це спосіб взаємопов'язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на розв'язання завдань формування особистості вихованців.
Подібно методу навчання, метод виховання в педагогічному процесі розчленовується на складові частини: прийом, дію, операцію. Прийом -- де сукупність дій у структурі методу. Створюючі прийоми (прохання, довір'я, організації успіху та їн), застосовані вчителем, породжують у вихованців позитивні почуття, які сприяють розвитку нових позитивних якостей, думок, мотивів поведінки. Гальмівні прийоми, такі, як погроза, розвінчання, присоромлення, викликають негативні почуття (розчарування, сором, жаль, каяття), які сприяють подоланню негативних якостей.
Найчастіше виділяють такі групи методів виховання:
- методи формування свідомості особистості (бесіда, лекцій, дискусія, переконування, навіювання, метод прикладу), в основі яких лежить слово вчителя;
- методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування (вправи), педагогічна вимога, громадська думка, створення виховуючих ситуацій, метод прогнозування), за допомогою яких відбувається формування умінь, вироблення навичок, звичок, створюються умови для формування позитивних внутрішньоколективних взаємин, укорінення елементів морального етикету;
- методи стимулювання діяльності та поведінки, які застосовуються як у процесі формування свідомості особистості, так і в організації діяльності школярів;
- методи самовиховання (самопізнання, самокритики, саморегуляції).
Володіючи системою методів виховання, педагог може в кожному конкретному випадку вибирати ті з них, які, на його думку, будуть найраціональнішими, зважаючи при цьому на такі умови:
- мету виховання в цілому і конкретні завдання, які вчитель має розв'язати на даному етані:
- зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначаються, виходячи: із конкретного змісту, сенсу цієї діяльності;
- врахування вікових особливостей дітей, здатності їх. реагувати адекватно на застосовані до них методи;
- врахування статевих та індивідуальних особливостей вихованців;
- стиль педагогічного спілкування; психологічний клімат у колективі;
засоби виховання (наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, музика, різні види діяльності, засоби масової інформації), які застосовуються в тісній єдності з методами;
- рівень педагогічної майстерності педагога: він обирає в першу чергу ті. методи, якими добре володіє;
- очікувані результати: педагогічна інтуїція і уміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого призведе застосування того чи іншого методу.
37. Трудове виховання - це процес взаємодії вчителя і учнів з метою розвитку у школярів працьовитості.
Метою трудового виховання є формування у школярів відповідального ставлення до праці. Воно покликане забезпечити:
- теоретичну підготовку, опанування знаннями, які є базовими для організації трудової діяльності; - психологічну підготовку -- виховання розуміння необхідності праці, почуття відповідальності, позитивного ставлення до праці, як розумової, так і фізичної;
- практичну підготовку, тобто розвиток умінь і навичок різних видів праці, розвиток культури праці.
Основними засобами трудового навчання є різні види праці: навчальна праця (розумова і фізична), праця по самообслуговуванню, суспільно корисна праця, виробнича праця.
Зміст трудового навчання визначається навчальною програмою для кожного класу. Учні отримують загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (оволодіння знаннями основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загальнотехнічну (оволодіння знаннями з урахуванням: специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових, умінь і навичок з обраної спеціальності).
Економічне виховання - це процес взаємодії вихователя і вихованців, спрямований на виховання економічної культури школярів.
Важливим завданням економічного виховання є формування
економічної свідомості - розуміння учнями основних законів
розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.
Складовою частиною економічної свідомості є економічне мислення, - здатність до осмислення явищ економічного життя країни з урахуванням, досягнень науки і, техніки.
До завдань економічного виховання також належать такі, як:
- розвиток почуття господаря, відповідальності, обов'язку, дисципліни, колективізму;
- формування ділових якостей: підприємливості, активності, ініціативності, прагнення, до оновлення технологічних процесів і. обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції;
- розвиток умінь і навичок: планування й організації власного бюджету, доходів і витрат сім'ї, піклування про власне здоров'я, бережливого ставлення до природи і суспільного добра;
- формування здорових матеріальних потреб (важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними).
Зміст економічної освіти та виховання школярів визначений навчальним предметом „Основи економічних знань", який дає учням комплекс універсальних економічних категорій і законів, досвід роботи з економічною літературою, уміння робити наукові, економічно обґрунтовані висновки, досвід планування свого професійного життя. Економічне виховання здійснюється протягом усіх років навчання: економічна свідомість та економічна компетентність формується завдяки спільним зусиллям усього педагогічного колективу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
