„ботаніки” (вибрати з поеми назви рослин, дати характеристику деяким з них, використовуючи знання з ботаніки, замалювати їх);
„забавники” (знайти описи козацьких ігор, забав, продемонструвати одну гру);
„модельєри” (вибрати описи українського чоловічого і жіночого одягу, елементи якого описати).
Кожна група обирає спікера (капітана), секретаря і доповідача. Одержавши завдання, дев'ятикласники приступають до командного пошуку відповідної інформації, тобто кожен член групи ділиться своїми думками з даного питання, все разом обговорюється, збираються приклади з твору та додаткової літератури. Все це записує секретар, щоб доповідач мав змогу зробити якомога ясніше і точніше повідомлення. Група працює 15 хвилин, а далі - виступи доповідачів і членів груп. У такий спосіб опрацювання теми учні ведуть дослідницьку самостійну роботу, кожна дитина має можливість розкрити творчі здібності, удосконалити уміння і навички роботи над теоретичним матеріалом, систематизувати набуті знання тощо.
На уроках мови та літератури доцільно використовувати різноманітні ігри, конкурси, змагання, що теж сприяє активізації пізнавальної і розумової діяльності, поглиблює інтерес і увагу школярів, розвиває творчий пошук. Діти дуже люблять ігрові моменти на уроках, старанно і уважно виконують їх. А це, в свою чергу, забезпечує краще засвоєння виучуваного матеріалу. Та це й не дивно. Відомий психолог Д.Ельконін говорив, що гра - це форма творчості, природна потреба організму. А тому неемоційне і занадто „серйозне” навчання здатне пригнічувати дитину, вбивати інтерес до навчальної діяльності, а дидактичні ігри творчо розвивають і вдосконалюють навчально-виховний процес в цілому і в тому числі уроки української мови і літератури. Наприклад, шестикласники вивчають тему „Написання н і нн в прикметниках”. Проводимо гру „Хто уважніший?” Учні будують, так званий „ключ дешифратора” з прикметників, які диктує вчитель, де знаком + позначають прикметники, які пишуться з н, знаком - позначають прикметники з нн: сонний, незрівнянний, усний, осінній, весняний, цінний, невблаганний, серйозний, туманний, деревинний. Для перевірки відкриваю дошку, де заздалегідь була накреслена відповідна таблиця. Учні перевіряють і оцінюють виконану вправу - групою, або самостійно, або використовується взаємоперевірка.
На закріплення стилів і типів мовлення для ефективнішої розумової діяльності учнів можна використати такі невеличкі криптограми:
Р О З П О В І Д Ь П ОР Т Р Е Т
П У Б Л І Ц И С Т И Ч Н И Й О П И С
Н А У К О В И Й Р О З М О В Н И Й
С Т И Л І С Т И К А X У Д О Ж Н І Й
Р О З У М
М О В А
У Р О К
Д І Є С Л ОВ О
З
П Р А Ц Я
О Й
О Б С Т А В И Н А
О Ф І Ц І Й Н О -
Д І Л О В И Й
ГО Р Ь К И Й
Вправи-загадки (значущі частини слова)
1.
2. Який твір вивчаємо?
Розвивають творчу активність школярів і вправи ігрового характеру, які привчають швидко оперувати засвоєним матеріалом, збагачують лексичний запас. Так, на підсумковому уроці до теми „Будова слова” можна, наприклад, використати вправи-ігри:
Відгадайте слово, яке я задумала:
1)У нього корінь такий, як у слова ліки, суфікс - як у слова поштар (лікар).
2)У нього корінь, як у слова закордонний, префікс, як у слова прилетіти, суфікс - як у слова годинник. Що означає це слово? Складіть з ним речення.
Як бачимо, кожна з наведених вправ потребує насамперед активізації набутих знань, розвиває творчу активність учнів, робить їхні знання більш свідомими, стійкими. Досвід показав: використання таких завдань сприяє тому, що уроки української мови стають цікавими, бажаними для учнів.
Актуалізації розумової діяльності сприяють також тестові завдання з мови і літератури, які може скласти сам вчитель або залучити до цього сильніших учнів (тестові завдання публікуються в журналі „Дивослово”); доцільним є використання лінгвістичних ігор, мовних загадок, шарад, чайнвордів тощо. Так, під час вивчення теми "Омоніми" можна використати загадки-жарти:
1. Яке місто ширяє над головою? (Орел).
2. Яку річку можна зрізати ножем? (Прут).
З. Яку державу влітку можна носити на голові! (Панама).
4. Що спільного між неслухняним хлоп'ям і подорожнім будинком?(І хлопчик і будинок пустують).
5. 3 якого крана не набереш води ?(З підйомного) і т.д.
А це чайнворд, складений за творчістю Л.І.Глібова. У ньому слід відгадати слова - назви героїв байок Глібова. Остання буква одного слова є першою буквою наступного. Форма побудови чайнворда довільна (знак питання, ланцюжок, коло...).
1. Велике листяне дерево з плодами-жолудями (Дуб).
2. Рослина - бур'ян з колючками (Будяк).
3. Різновид хліба із загорнутими до середини краями і залитого жиром
(Книш).
4. Перелітний птах (Шпак).
5. Дрібна комаха, що болюче жалить (Комар).
6. Прісноводна або морська тварина з клешнями (Рак).
7. Свійська домашня тварина (Кіт).
8. Багаторічна кущова рослина (Троянда).
Ефективним є використання „сигнальних карток”. Наприклад, коли треба перевірити знання учнями правил про буквосполучення - ЙО-,-ЬО; написання Е, И в коренях чи префіксах слів, написання слів разом і окремо, закріплення життєвого і творчого шляху письменника тощо. Часто використовую, так звані, мовні та літературні ланцюжки, вчу дітей складати їх самостійно. Наприклад, під час закріплення частин мови можна використати такий ланцюжок: Морфологія. Ями. Множина. Активний. Йод. Дієслово. Ознаку предмета. Арбуз. Займенник. Кількість і порядок при лічбі. Іменник. Коси. Сполучник. Кріп. Прислівник. Ключ. Частка. Алфавіт. Тип. Прийменник. Коми.
Мовний ланцюжок (за темою «Мовні терміни» 10-11кл.)
Мова. Антоніми. Мовознавство. Омоніми. Морфеми. Монолог. Граматика. Абзац. Цитата. Алфавіт. Типи мовлення. Ями. Метафора. Автобус. Синоніми. Мак. Корінь. Науковий. Йод. Дієслово. Опис. Слово. Обставини. Називний. Йот. Текст. Тема. Азбука. Архаїзми…
Літературний ланцюжок (за темою «Літературні терміни» 10-11кл.)
Автобіографія. Ямб. Бард. Гумор. Реалізм. Монолог. Гротеск. Кіноповість. Тропи. Псевдонім. Мадригал. Літопис. Сюжет. Тавтологія. Ява. Антитеза. Архаїзми. Міф. Фейлетон. Новела…
Літературні ланцюжки (за творчістю А.Ю.Тесленка)
1.Архип Тесленко. Осінь. Ніч. Чоботи. Тип. Поводир. Розповідь. Діалог. Грім. Миколка. Автор. Рано. Оповідання. Ями .Мир. Руш. «Школяр». Роман. Ніс. Скрипка.
2. «Школяр». Роман. Наука. «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Автор. Рано. Оповідання. Ями. Миколка. Архип. Поводир. Розповідь. Діти. Тесленко. Осінь. Науковий. Йод. Діалог. Гуси. Скрипка. Апостроф. Фініш.
(Бачите, що дітям ставиться запитання, вони дають відповідь, кожна з них починаєтеся останньою ж буквою попереднього слова; закінченим вважається той ланцюжок, який починається і закінчується тією ж самою буквою). Запитання ланцюжків складнішають по мірі врахування вікових особливостей, знань учнів.
Вдало організований на уроці літератури конкурс на кращого читця поезії, наприклад, дає тільки позитивні результати, поглиблює любов та інтерес до рідного слова, вдосконалює декламаторські здібності дітей, розвиває їхні творчі нахили. У кожному класі, як правило, є діти, які пишуть вірші, оповідання, складають казки або загадки. Вміло організована з ними робота приносить відчутні результати. Ось, наприклад, вірш „Рідне село” учня 11 класу Тетюцького Віктора:
Є дивовижне місце на Вкраїні
серед полів безкраїх і лісів -
село, що зветься Старий Салтів милий,
І про яке складаються пісні.
Воно чарує подихом природи,
приваблює красою назавжди,
І хто тут побував, шука нагоди
Хоча б ще раз потрапити сюди.
Ніколи позабути він не зможе,
як у діброві листя шелестить,
І як верба, неначе на сторожі,
на березі Дінця самісінька стоїть.
Але земля ця дивна не забуде
великої, печальної війни,
коли в боях вмирали мирні люди,
Її хрещені доньки і сини.
Вони поклали голови за віру,
щоб не віддати Салтів ворогам,
вони зробили все для цього миру,
щоб в спадщину цей край дістався нам.
І можу я лише одне сказати:
- Любіть свій край, як я його люблю,
навіки це я буду відчувати,
для нього - що завгодно я зроблю.
Або вірш „Наш Київ” учня 8 класу Печенізького Сергія:
Моя Вкраїна - дивовижна,
Її столиця теж розкішна.
Наш Київ - місто ділове
І в Україні головне.
Чудова річка в місті є,
Що користь й радість всім дає.
А через річку чудо - міст,
Ученого Патона хист.
Найкраща вулиця - Хрещатик,
Каштани скрізь на ній ростуть
І насолоду всім несуть.
Там Лавра є, собор Софійський,
Колись був табір запорізький,
Музеї, студії та храми,
Театри, виставки, реклами -
Усе в столиці нашій є
І все величне й чарівне.
Тож закликаю, друзі любі,
Поїдьте в Київ, подивіться,
Чогось нового там навчіться,
Щоб Україною гордиться!
Я був у Києві два дні,
Так любо й хороше мені!
Активізують пізнавальну і розумову діяльність учнів і уроки розвитку зв'язного мовлення, які є плановими на уроках мови і літератури у всіх класах; уроки позакласного читання, уроки по ознайомленню учнів з літературою рідного краю. Так, наприклад, вже традиційним у школі стало проведення уроку - зустрічі з місцевим поетом С.І. Ступаком (на жаль, нині покійним). Станіслав Іванович - цікава людина, ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран праці. Він був закоханим у рідне село, у рідне слово, любив і знав літературу. Свій досвід, свої знання вміло передавав підростаючому поколінню, щедро ділився з дітьми своїми поглядами на життя, на значення загальнолюдських цінностей для сьогодення. Учні захоплено слухали твори Станіслава Івановича у його виконанні, продовжують вчити і декламувати їх самі, аналізують прочитане, пишуть відгуки-побажання, самі пробують творити.
Програма з рідної мови орієнтує учителя-словесника на формування мовної особистості учня, що характеризується свідомим ставленням до опанування мови, розвиненим мовленням і мисленням. Відповідно, в першу чергу уроки розвитку зв'язного мовлення повинні стимулювати учнів до активної мовленнєвої діяльності, до розвитку їхніх творчих здібностей. Та вчитель може сам виявити й розвивати письменницький талант учнів, практикувати вправи на удосконалення творчих умінь школярів, бо більшість дітей уже в ранньому віці пробують самостійно написати свій перший твір (вірш, казку, оповідання тощо). Я вважаю, що це дуже важлива і корисна справа, яку обов'язково і необхідно правильно організувати, вчасно підтримати і допомагати «письменнику-початківцю». Цьому сприяють конкурси «Проби пера», «Творчі перлини», «Мої перші твори», а також організація гурткової роботи. Уже в 5 класі намагаюсь виявити учнів, які відчувають «слово», які пробували або продовжують творити, щоб сприяти розвитку творчих здібностей обдарованих дітей. Прикладом такої роботи можуть бути твори таких учнів школи: Тетюцького В., Чеботарьова А, Попович Н., Зубко Я., Печенізького С., Півень О., Єщенко Н., Неділько О. та інші. Позитивно впливають на розвиток творчої письменницької діяльності учнів уроки літератури рідного краю, зустрічі з письменниками, тематичні літературні вечори. У 5-6 класах, аналізуючи художні твори, слід особливу увагу приділяти розвитку відтворюючої уваги, практикувати словесне малювання, ілюстрації учнів, вирішення проблемних питань. Все це не тільки активізує навчальну діяльність учнів, а й формуватиме у них культуру почуттів і переживань, викликатиме душевні хвилювання та яскраве бачення навколишнього світу.
Для активізації пізнавальної діяльності учнів, з метою підвищення інтересу до навчального предмету та любові до рідного слова практикую цікаві матеріали з мовознавства, лексикології, мовні та літературні ігри, вправи-загадки, кросворди тощо. Так, наприклад, щоб довести старшокласникам багатство та мелодійність мови, використовую такий матеріал:
Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів - Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща і котрій із них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія - країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова - це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна. Безумовно, англійській мови належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі, - гордовито промовив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Міллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.
Італієць посміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійська мова має бути провідною в світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченкової поезії досі ніхто в світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, в тому числі й названими тут. На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості своїх мов. Чи могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, в якому усі слова починалися б з однакової літери?
- Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли в один голос англієць, німець та італієць.
- Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква «П», - сказав той.
- Добре. Оповідання називатиметься «Перший поцілунок».
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь».
Павло Петрович поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд із панночкою - премилою Поліною. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора - попросили пообідати.
Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пілзнерське пиво. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучих паляниць, печінковий паштет, пухких пампушок під печеричною підливкою, пирогів, підсмажених пляцків…
Потім Поліна попросила прогулятись Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташиних переспівів…
Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, пошепталися, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок.
Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поетові приймакувати.
У купе зааплодували. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно. Та зазнайкуватий німець ніяк не міг примиритися з тим, що програв.
- А коли б я назвав іншу букву? - вигукнув він. - Наприклад букву «С».
- Гаразд, хай буде «С». Своєю мовою я можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, в якому всі слова починатимуться літерою «С».
Самотній сад
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! - закричали англієць та італієць.
Потім усі змовкли. Говорити вже не було потреби.
Подобаються учням і нестандартні форми пояснення і опрацювання нового матеріалу. Наприклад, «Вживання літер з-с у префіксах з-, с-, зі-» (5 клас):
Вчителька. Є у мене знайома бабуся, та от тільки ім'я у неї незвичне - Капетеха.
Учні (здивовано). Як-як?
Учителька. Ось давайте запишемо бабусине ім'я на дошці та в зошитах, і, щоб швидше вимовити, розіб'ємо його на склади.
Учні. Цими літерами є: к п т х.
Учителька. Ой, а оце днями у бабусі Хапетехи випав передній зуб, і вона вимовляє: «Ф-ф, ф-ф». То ви діти добре запам'ятали. як звати мою бабусю і який приголосний найчастіше повторює вона відтоді, як втратила зуб?
