Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівняно з групою, має свої особливості, які позначаються на організації діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до групової діяльності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.
Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до умов роботи в групі і забезпечує високу загальну активність учнівського колективу. Крім того, саме групові форми організації навчальної діяльності є надзвичайно важливими для широкого та ефективного використання інтерактивних технологій. Кооперативне навчання дає можливість всім учням активно працювати на уроці, застосовувати на практиці уміння активного слухання, сприяє виробленню спільної думки в ситуації, менш напруженій, ніж робота у великій групі. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвиткові у сором'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім того, технології кооперативного навчання вчать учнів уникати конфліктних ситуацій при вирішенні спірних питань.
Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Потік ідей допомагає учням бути корисними один одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути їхні власні ресурси та зміцнити їх.
Сутнісним є встановлення міцного контакту між учителем і класом, а також між учнями.
Отже, основними ознаками кооперативної групової роботи є:
1. Поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату.
2. Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.
3. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням, яке може бути:
- за складністю однаковим для гетерогенних (складаються з учнів з різним рівнем пізнавальних можливостей) група диференційованим для гомогенних (складаються з учні) приблизно рівних за пізнавальними можливостями);
- за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);
- за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов'язаним;
- завданнями інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;
- способом (процедурою) виконання різним або однаковим. Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члени й групи в цілому.
Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута.
Групи з двох осіб (пара) - високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя людина для примирення.
Групи з трьох осіб - найбільш стабільні групові структури випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною. П'ять осіб - оптимальний розмір навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечує, меншість підтримкою.
Об'єднання в групи може здійснюватись вчителем (здебільшого на добровільній основі, за результатами жеребкування) або самими учнями за власним вибором. Існує багато ефективних способів об'єднання учнів у групи.
Можна заздалегідь скласти список і вивісити його в класі ще до уроку. У цьому випадку вчитель контролює склад групи.
Можна попросити учнів розрахуватися на «перший, другій…», об'єднати їх за порами року, квітками тощо (замість номерів можна використовувати різнобарвні картки, різноманітні предмети тощо).
В окремих випадках учитель може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кілька уроків у постійному складі або виділити постійно (на певний час) діючу групу експертів, спостерігачів тощо. Треба тільки пам'ятати, що демократичність інтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов'язкового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результаті» і досягнення демократичної згоди між учнями і вчителем на ВОІХ етапах навчально-виховного процесу.
Отже, групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднувати учнів з спільними ознаками, наприклад за рівнем знань та позаурочної інформації з предмета, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об'єднувати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творчо мислення й інтенсивний обмін ідеями.
Таким чином, використання групових форм організації діяльності учнів у рамках класно-урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.
Структура інтерактивного уроку.
I. Мотивація (мета етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми).
II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів (забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає учитель).
III. Надання необхідної інформації (дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання).
IV. Інтерактивна вправа (центральна частина, її мета - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результату).
V. Підбиття підсумків (рефлексів), оцінювання результатів уроку.
На кожному з даних етапів можна використовувати різноманітні інтерактивні технології та вправи.
Мотивація | «Незакінчені речення» «Мікрофон» «Мозковий штурм» «Асоціативний кущ» | |
Надання необхідної інформації | «Мікрофон» Робота в парах та малих групах | |
Інтерактивна вправа (центральна частина) | «Ажурна пилка» «Займи позицію» «Ситуативне моделювання» Метод «Прес» «Два - чотири - усі разом» «Акваріум» «Навчаючи - вчуся» «Дискусія» Навчальна гра Робота в парах та малих групах | |
Підбиття підсумків | «Мікрофон» «Мозковий штурм» Робота в парах «Дерево рішень» «Займи позицію» |
Такі підходи до навчання не є абсолютно новими для української школи. Частково вони використовувалися в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи ще в 20-і роки - роки масштабного реформування шкільної освіти.
Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського творчості вчителів - новаторів 70-80-х рр. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та інших.
Незважаючи на те, що інтерактивні технології - це форма організації пізнавальної діяльності, що дає змогу створити комфортні умови навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, вони мають свої слабкі сторони:
• для вивчення навіть невеликого за обсягом матеріалу витрачається багато часу;
• результати роботи учнів не завжди виявляються ефективними, і їх складно передбачити. Часто виникає необхідність подальшої корекції знань, умінь та навичок.
Щоб уникнути труднощів, які виникають під час застосування інтерактивних технологій, слід пам'ятати наступне:
• елементи інтерактивних технологій варто вводити в практику роботи поступово, враховуючи вікові особливості молодших школярів, адже ці технології передбачають зміни звичайного ходу уроку;
• підготовка до уроків за інтерактивними технологіями потребує від учителя й учнів значної кількості часу;
• інтерактивні технології не повинні стати самоціллю - вони мають бути засобом для створення комфортної атмосфери, яка дасть змогу реалізувати особистісно орієнтований підхід у навчанні.
Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форми комунікації, нові типи розв'язання абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що складалося б у схему «учень - технологія - учитель», за якою викладач перетворюється на педагога - методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.
Понад дві тисячі років тому видатний китайський педагог Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Ті три прості твердження обґрунтовують необхідністю використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова видатного педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
1.4 Керування процесом виконання завдань
Щоб добре запланувати всі завдання вчителю варто пам'ятати такі «правила» групової роботи:
Необхідний вступ до кожного виду роботи. Вступом може бути навіть коротке, але точне пояснення. Вступ пояснює мету, завдання та форму представленої роботи, спосіб оцінювання.
Необхідно пояснити учням, яку користь приносить - робота в групах. У групах учні мають нагоду практично вправлятися у вмінні вживати різні форми та функції мови. Не всі учні люблять говорити перед класом, боячись допустити помилку. У малих групах можна це робити «безпечніше».
Варто навести приклади виконання завдання. Якщо завдання нове для учнів і може бути для них важким, треба впевнитись, що всі діти зрозуміли, чого від них очікують.
Слід подати чіткі та детальні інструкції (вказівки).
Поділити клас на групи.
Перевірити, чи всі учні зрозуміли завдання. У процесі роботи вчитель допомагає тим учням, які цього потребують: дає консультації, підбадьорює, спрямовує думки у необхідне русло.
Слід організувати презентацію групової роботи. Усі учні мають отримати можливість задавати питання до звітуючої групи та звертатися за додатковими поясненнями. Це дає змогу побачити, як працювали інші. Учитель підтримує кожну групу, яка презентує виконане завдання позитивними схваленнями.
Необхідно підготувати класну кімнату. У членів групи має бути можливість, сидячи разом, віч-на-віч, обмінюватися думками, передавати один одному інформацію з теми. Не заважаючи роботі інших груп, вести обговорення. У той же час учитель повинен мати змогу легко підійти до кожної з груп, що працюють.
Варто роз'яснити учням критерії оцінювання якості виконаної ними роботи. До початку заняття учнів знайомлять з критеріями оцінки їхньої праці. Оцінювання можна використовувати для трьох цілей:
- щоб спонукати дитину до кращої роботи;
- щоб встановити, що дитина знає або не знає, уміє або не вміє, у чому учневі треба допомогти;
- щоб встановити результати засвоєних знань, умінь, навичок у процесі роботи.
Учням на уроках подобається така форма оцінювання, як складання «Flower». Весь клас має 5 однакових завдань, на дошці 6 намальованих кружечків (для 6 груп).
Поступово, по мірі виконання завдання, представники з кожної групи малюють на кружечку пелюстки. Якщо група виконала завдання повністю, утворюється квітка.
Після кожного групового заняття вчитель має попросити учнів оцінити свій персональний внесок у роботу групи, а також досягнення цілої групи з метою обговорення результатів на уроці.
1. Групова робота.
Were we divided the opinions?
Did we tell each other something pleasant?
Did we help other?
Were in a there all position to take part in work of group?
2. Як співпрацювали члени групи.
Imagine that your group has got a very tasty cake for your good work. Please, divide this cake above the members of your group according they work.
3. Я оцінюю мою роботу в групі.
Name
Date
Members of my group
I listened when other told.
I proposed my ideas.
I asked others about their ideas.
I divided of my equipment.
I asked my collaborators about help when I need it.
I helped somebody in my group.
I told others that I like their ideas.
I adhered to my order.
Отже, основними ознаками кооперативної групової роботи є:
поділ класу на групи для досягнення конкретного навчального результату; склад групи не може бути постійним на протязі тривалого часу - він змінюється залежно від змісту й характеру навчальних завдань, які необхідно виконати;
кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням;
завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було враховувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи та групи в цілому.
2. Застосування інтерактивних технологій на практиці
2.1 Інтерактивні технології кооперативного навчання
Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.
Магічні дрібнички
Намагайтеся ніколи не застосовувати слово «розподілятись», «розподіляти» дітей на пари, на трійки, на групи тощо. Пам'ятайте, учні об'єднуються. З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом, виростає об'єднана країна, держава або нація.
Усе, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це «правильна чи неправильна відповідь», треба лише допомогти опрацювати інформацію і прийняти власні рішення. Спостерігайте, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням.
Рішення учнів повинні сприйматися серйозно, якщо ви бажаєте налагодити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.
Деякі учні зразу готові активно працювати і в більшій групі, але дійсно ефективною групова робота буде в групі не більше 5-6 осіб. Більші групи потребують інших технологій.
Робота в парах
Фрагмент уроку в ІОкл.з теми «Why do people become ill?»
Уявіть собі, що сусід по парті збирається вступати до медичного навчального закладу. Допоможіть йому підготуватися. Повторіть хвороби та симптоми хвороби.
1. What diseases do you know?
• I know many diseases: flue, pneumonia, rheumatism, mumps, ulcer and many others.
2. What are the symptoms of these diseases?
• Flu - headache, aching, muscles, fever, cough, sneezing;
• Pneumonia - dry cough, high fever, chest, rapid breathing;
• Rheumatism - swollen painful, joints, stiffness, limited movement;
• Mumps - swollen glands in front of ear, earache and pain on eating;
• Ulcer - burning pain in abdomen, pain, nausea after eating.
Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах. її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.
Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі:
• Обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ.
• Узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності.
• Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного.
• Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми.
• Розробити разом питання до викладача або до інших учнів.
• Проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент.
• Протестувати та оцінити один одного.
• Дати відповіді на запитання вчителя.
• Порівняти записи, зроблені в класі.
Як організувати роботу
1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.
2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюватись першим.
3. Попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
4. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.
Питання отримує пара, яка сидить за однією партою.
