III варіант. Встав пропущені букви в словах: ж...то, з...рно, з...мля, ст...пи.
Тепер уже й учні III варіанту пояснюють написання слів.
IV етап роботи -- гра «Відшукай помилку».
Всі виконують завдання, яке пропонує казковий герой: зерно - зерна, крило - крила, серпи - серп. Учні відшукують помилки, доводять правильність своєї думки. Правильний варіант записують на планшетах. Учитель оглядає роботи, коментує їх виконання.
Залежно від того, який матеріал вивчається у підручнику, Логачевська нерідко вдається й до найпростішого способу диференціації -- доповнення основних вправ додатковими завданнями для різних груп дітей. Вона вважаю, що такі завдання необхідно пропонувати дітям завжди, коли всі виконують спільне завдання, бо не всі учні можуть одночасно виконати певну вправу через різний темп письма, різний рівень мислення тощо. Але завдання має бути невелике за обсягом і відповідати меті уроку, щоб учень зміг закінчити його, поки всі учні класу виконають основне завдання.
Варіантність завдань полегшує контроль, оскільки всі додаткові завдання повинні бути перевірені і прокоментовані в класі.
Додаткові завдання, на її думку, дають можливість повторити раніше вивчене, показати дітям, які різні цілі може мати робота над текстом, дає уявлення, як діти оцінюють свої можливості, що вони обирають для самостійної роботи. Такі додаткові завдання варто урізноманітнювати і водночас спрямовувати на краще відпрацювання тих умінь, які зазначені як основні на кінець року.
Наприклад, на уроці української мови в 1 класі під час вивчення теми «Подовження приголосних звуків» учні виконували з диференційованими завданнями вправу 204. Основне завдання: вставити пропущені букви.
Крім того, на вибір, у міру своїх можливостей, діти виконували такі додаткові завдання: складали речення з виділеними словами: життя, насіннячко...; ділили виділені слова для переносу; визначали кількість звуків і букв у виділених словах; записували виділені слова в алфавітному порядку та ін.
Наведемо перелік творчих вправ на уроках української мови, які виконували учні С.П. Логачевської.
«Велика буква». 1 клас.
1. Запишіть імена дітей своєї зірочки. Підкресліть велику букву.
2. Запишіть імена, по батькові членів своєї сім'ї.
3. Випишіть з орфографічного словника назви міст.
4. Прочитайте текст і випишіть слова, які написані з великої букви. Поясніть, чому вони так написані.
5. Напишіть свою адресу на конверті і покажіть друзям.
6. Складіть речення зі словами: Київ. Сашко, Дніпро.
7. Запишіть назви вулиць свого селища.
8. Подумайте і виберіть слова, які треба писати з великої букви: Школа, Гадина, Зима, Дніпро, Хліб, Ворона, Мурка, Україна, Літо, Вітер, Оленка.
9. Подивись на малюнок і дай імена всім дітям.
10. Запиши 10 прізвищ жовтенят класу в алфавітному порядку.
«Будова слова». 2 клас.
1. Доберіть спільнокореневі слова до слів: сад, ліс, вода.
2. Доберіть слова, які складаються тільки з кореня; з кореня і суфікса.
3. Складіть речення зі словами так, щоб вийшла зв'язна розповідь: хмара, хмаронька, хмарний, хмариться. Виділіть у цих словах корінь.
4. Випишіть з тексту (газета «Зірка») слова, що складаються з кореня і закінчення.
5. Доберіть спільнокореневі слова так, щоб були різні частини мови: хвороба, зелень, лікар, зима.
6. Випишіть слова, в яких немає закінчення: трактор, тракторів, зима, зимовий, сад, садівник, хлів, хлібний.
7. Складіть речення зі слів кожного рядка, змінюючи закінчення слів. Запишіть складені речення:
а) праця, люди, годує;
б) бережи, праця, люди;
в) краса, створюється, праця;
г) герої, народжуються, у, праця.
8. Утворіть нові слова за допомогою префіксів із слів їхав, писав.
9. Утворіть за допомогою префіксів слова з протилежним значенням: прилетів, привіз, зав'язав, відвіз, віднесла, прилетіла, прийшла, привезла.
10. Випишіть з тексту слова з префіксами:
Восени дерева скидають своє вбрання. Колгоспники привітали друзів з Днем працівників сільського господарства. Осінь святкові подарунки щедро всім роздала.
11. Випишіть з орфографічного словничка по одному слову з префіксами без-, ви-, від-, в-, до-, за-, з- (с-), раз-, при-, під.
12. Утворіть слова за допомогою суфіксів: час, стіл, дощ, ніж, брат, лист, нога, гора, риба.
13. Випишіть з орфографічного словника слова з суфіксами -ик, -ок.
Складіть слова:
а) -ок, голос- б) -а, червон- в) -а, -еньк, червон-
г) -ик, кущ- д) дівч, -а, -инк.
«Речення». 2 клас.
1. Складіть розповідні речення з даними словами: школа, учень, осінь, дощ, горобчик.
2. За даним малюнком складіть усі види речень.
З. Прочитайте текст і подумайте, скільки тут речень.
БРАТИ.
У Володі Ульянова був старший брат Саша вони дуже любили один одного Володя - веселий і рухливий він не міг довго сидіти на одному місці часто грався, голосно сміявся, почувши жарт.
4. Доповніть речення потрібними словами:
а) (К о л и?) берізки одягаються в (я к и й?) одяг;
б) (X т о?) зробили на ялинку (я к і?) ліхтарики;
в) (К о л и?) починає жовтіти (щ о?) на деревах?
5. Встановіть зв'язок слів у реченні: На безмежних просторах розквітли міста і села.
6. Складіть речення про вихідний день, підкресліть головні члени речення.
7. Складіть невеличке оповідання за сюжетними малюнками. Використайте всі види речень.
8. Встановіть зв'язок слів у реченнях:
а) Люди готуються до зими;
б) Краплини дощу стукають у віконце.
9. З поданих слів складіть речення, змінюючи закінчення слів: а) У, школа, вазони, на, поличка, стояти, з, квіти; б) Ми, поливати, їх; в) В, вазон, одному, червоненька, квіточка, з'являтись.
10. Поширте речення другорядними членами речення: Настя велика. Шпаки прилетіли. Побігли струмки.
11. Складіть і запишіть речення за схемами:
Підмет присудок Присудок підмет
12. Складіть речення за запитаннями:
Хто? Що робить?
Що робить? Що? Коли? Куди?
Що робило? Що?
Одним із прийомів застосування диференційованого підходу є виконання у 2-3 класах завдань на вибір і на уроках трудового навчання. Це дає можливість виявити самооцінку учня, рівень його підготовки, поживлює його інтерес до завдання.
На уроках трудового навчання учні самостійно вибирають шлях виготовлення виробу. Наприклад, 3 клас, виготовлення гальнички.
Після вступного слова вчителя і розгляду готового зразка виробу учні розпочинають роботу за варіантами.
І варіант. Виготовити гальничку, користуючись кресленням і малюнком.
ІІ варіант. Виготовити гальничку, користуючись технологічною карткою.
1. Паперову викрійку (200 Ч100мм) приколоти шпильками до тканини.
2. Обвести крейдою і по наміченій лінії вирізати тканину.
3. Швом «строчка» на одній половинці заготовки вишити простий малюнок.
4. Скласти заготовку поперек пополам вишивкою всередину.
5. Прошити заготовку, відступивши від краю на 1см.
6. Перед цим вставити в один з кутків тасьму у вигляді петлі.
7. З одного боку шов виконати не до кінця.
8. Через залишений отвір вивернути гольничку.
9. Набити гольничку ватою і зашити зверху отвір.
III варіант. Виготовити гольничку, користуючись готовим зразком виробу.
IV варіант. Учні працюють з учителем.
В кінці уроку оцінюється якість виробу.
Знайомство з досвідом учителів засвідчує, що у визначенні змісту і прийомів диференціації роботи над текстом є значні труднощі. Це зумовлено не тільки тим, що в розпорядженні вчителя майже немає рекомендацій з цього питання. Не менш важливою є та обставина, що на уроці читання провідною діяльністю в робота над текстом, яка має бути багатоплановою, цікавою для дітей і водночас включати багато суто тренувальних завдань. Тому перед учителем стоїть нелегка проблема: дати поживу і для розуму, і для відпрацювання техніки читання, й неодмінно зберегти емоційність сприймання.
На кожному уроці навчання грамоти проводиться фронтальна робота з усім класом, а потім самостійна індивідуальна робота сильніших учнів та індивідуальне заняття вчителя з тими, хто не вміє читати. Для школярів, які читають цілими словами, вико-ристовую такий дидактичний матеріал: картки з друкованим текстом, «чарівні клітинки», скорочені малюнкові тексти, доміно «Склади слово», картки-папки.
Ось зміст завдань карток-папок з предметними малюнками. Завдання даються в усній формі.
1. Впізнай, що зображено на малюнках, усно поділи це слово на склади, а їх кількість познач вертикальними рисками на вкладеному аркуші.
2. Назви односкладові, двоскладові і т. д. слова.
3. Підпиши на вкладці малюнок і обведи вивчену букву, на місці невивченої букви постав риску.
4. Склади речення за малюнком і познач прямокутником кількість слів у реченні.
5. Назви правильно малюнок. Постав на аркуші стільки крапок, скільки чуєш звуків.
У той час, коли група дітей працює самостійно, Логачевська проводить роботу з тими, хто читає по буквах. Наприклад, повторно виділяли звук, усвідомлювали його варіантність у сполученнях ма, мо, му, ом, вчилися читати складами і цілими словами.
Інший приклад. Читання для відповідей на запитання:
І варіант II варіант
Прочитай запитання і підготуй Прочитай запитання, знайди відповіді. Подумай, які ще за- у тексті відповіді, прочитай, питання можна поставити до підготуйся до відповіді на заданого тексту. питання.
Інколи в класі виділяються діти (1-2), які ще не можуть виконати і цих завдань. Тоді з такими учнями працює вчитель.
Визначення тексту до малюнка в підручнику:
І варіант II варіант
Прочитай текст, виділи ту його Прочитай текст, виділи ту його частину, що стосується малюн- частину, що стосується малюнка. Порівняй зміст тексту із ка. Подумай, які ще малюнки змістом малюнка. можна намалювати.
Виділення уривка певного змісту:
І варіант II варіант
Прочитай текст і відшукай Прочитай текст, відшукай кі- опис, наприклад, роботи в кол- нець за даним початком. (Учи-госпному саду, опис зими, лісу. тель зачитує початок опису, а
діти самостійно відшукують
йо-го кінець.)
Поділ твору за розділами плану:
І варіант II варіант
Прочитай текст. Розглянь план Прочитай текст, подумай, про
і відшукай початок і кінець що говорять назви розділів, від-
кожного розділу. Доведи, що це шукай їх. Продовжують роботу
так. з учителем.
Після того як всі учні навчаться читати, вже в 1 класі даю завдання у кількох варіантах. Наприклад: спільне завдання, а різні шляхи його виконання.
Читання в особах. 1 клас.
І варіант ІІ варіант
Прочитай оповідання і підго- Подумай:
туйся до читання в особах. 1. Скільки дійових осіб?
2. З'ясуй, хто дійові особи.
3. Що вони говорять?
4. Де слова автора?
Перевірка. Спочатку відповідають учні, які виконували ІІ варіант. Далі читають в особах учні І варіанту і аж потім знову підключаються учні ІІ варіанту.
Але мало дати завдання, потрібно заздалегідь показати, як його виконувати , навчити певних прийомів і способів. Тому, наприклад, щоб діти змогли самостійно підготуватись до читання в особах, потрібно провести фронтальну роботу на попередніх уроках. Надалі, даючи завдання для самостійної роботи , з якими діти вже знайомі, слід ще раз з'ясувати, чи всі знають , як треба виконувати певне завдання, чи потрібное додаткове пояснення.
І.4 Психологічні особливості молодших школярів та їх врахування на етапі закріплення навчального матеріалу
Поява в житті суспільства системи загальної обов'язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини -- молодшого шкільного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі не вчились у школі, або освіта яких завершилася на цій початковій ланці.
У цей період відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. До семи років завершується морфологічне формування лобного відділу великих півкуль, що створює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування й виконання певної програми дій.
До шести - семи років підвищується рухливість нервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження й гальмування. Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень зовніш-нього світу, утворенні тимчасових зв'язків, формуванні нових дій і операцій, за-своєнні динамічних стереотипів. У дітей семи-десяти років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча ці характеристики ще не стійкі.
У цьому віці також відбуваються істотні зміни в органах та тканинах тіла, що підвищує фізичну витривалість дитини. Однак варто зазначити, що дрібні м'язи розвиваються досить повільно, внаслідок чого дітям важко виконувати рухи, які вимагають чіткої координації.
Перехідним періодом, що відділяє до-шкільне дитинство від молодшого шкільного віку, є криза семи років. Її основні симптоми: втрата безпосередньості поведінки (між бажанням і вчинком вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності власних дій); манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); симптом "гіркої цукерки" (дитині погано, але вона намагається це приховати).
Семирічна дитина не може стримувати свої почуття, не вміє керувати ними. Утративши одні форми поведінки, вона ще не оволоділа іншими. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою.
В основі цих симптомів лежить узагальнення переживань. У дитини виникло нове для неї внутрішнє життя, безпосередньо не пов'язане з оточуючим. Як наслідок, змінюється структура її поведінки, формується смислова орієнтувальна основа вчинку. Тепер дитина починає усвідомлювати своє місце у світі суспільних відносин, що докорінно змінює її самосвідомість. Криза 7 років -- це період зародження соціального "Я" дитини.
Зміна самосвідомості зумовлює переоцінку цінностей. Те, що було важливе раніше, стає другорядним. Колишні інтереси, мотиви втрачають свою спонукальну силу, їм на зміну приходять нові.
Криза вимагає переходу до нової соціальної ситуації. Дитині потрібно вступити у стосунки з суспільством як із сукупністю людей, котрі здійснюють обов'язкову, суспільне необхідну й корисну діяльність. У сучасних умовах це виражається насамперед у прагненні' дитини піти до школи, стати учнем. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те, що пов'язане з грою, стає менш важливим. Маленький школяр продовжує із захопленням гратися ще довго, але гра вже перестає бути основним змістом його життя.
Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості: вчорашній дошкільник стає учнем, членом шкільного та класного колективів, де слід дотримувати нових норм поведінки, вміти узгоджувати свої бажання з новим розпорядком тощо. Усе це дитина сприймає як певний переломний момент у житті, що супроводжується до того ж перебудовою системи взаємин з дорослими, найавторитетнішою фігурою серед яких стає вчитель.
Нагадаємо, що розвиток психіки здійснюється передусім на основі провідної для певного вікового періоду діяльності. Такою діяльністю для молодших школярів є
навчання, яке суттєво змінює мотиви їхньої поведінки та відкриває нові джерела розвитку пізнавального та особистісного потенціалу.
Включаючись у нову для них навчальну діяльність, діти поступово звикають до її вимог, а дотримання останніх, у свою чергу, зумовлює розвиток нових якостей особистості, відсутніх у дошкільному віці. Такі якості (новоутворення) виникають і розвиваються у молодших школярів відповідно до формування навчальної діяльності.
Основними новоутвореннями психіки дитини молодшого шкільного віку є довільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій їй рефлексія. Саме завдяки їм психіка молодшого школяра досягає рівня розвитку, необхідного для подальшого навчання у середніх класах, переходу до підліткового віку з його особливими вимогами та можливостями.
Розвиток молодшого школяра у процесі навчання забезпечується передусім змістом останнього. Однак той же зміст по-різному засвоюється дітьми і по-різному, залежно від методу навчання, впливає на їхній розвиток. Методи покликані забезпечувати створення на кожному етапі навчання систем навчальних завдань для кожного предмета, формування необхідних для їх розв'язання дій (мислительних, мовних, перцептивних тощо), трансформацію останніх у складніші дії, формування узагальнень та їх використання у нових конкретних ситуаціях.
Варто зазначити, що, ставлячи перед учнями нові пізнавальні і практичні завдання, озброюючи їх способами розв'язання цих завдань, навчання має передувати розвитку, спиратися не лише на його актуальні досягнення, а й на потенційні можливості.
На розвиток молодших школярів впливає і організація навчання, оскільки саме вона визначає форми колективного співжиття, спілкування дітей між собою та з учителем.
Упродовж молодшого шкільного віку помітна певна динаміка ставлення дітей до навчання. Спочатку діти оцінюють його лише як діяльність, до якої схвально ставляться дорослі, згодом їх починають приваблювати окремі навчальні дії, і, нарешті, вони прагнуть самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.
Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне.
Включення школярів у процес навчання сприяє формуванню такого виду діяльності як спостереження. У процесі навчання зростає швидкість перебігу процесів сприймання, збільшується кількість сприйнятих об'єктів, розширюється обсяг запам'ятовування тощо.
