Історія становлення та розвитку педагогічних технологій
70 - 90-ті роки питання необхідності особистісного підходу у психології та педагогіці неодноразово порушувались у працях В.О. Сухомлинського, І.С. Кона, А.В. Петровського, Б.О. Федоришина, І.Д. Беха та ін.Особистісний підхід доцільно розглядати як важливий психолого-педагогічний принцип, як методологічний інструментарій, основу якого становить сукупність вихідних концептуальних уявлень, цільових установок, методико-психодіагностичних та психолого-технологічних засобів, які забезпечують більш глибоке цілісне розуміння, пізнання особистості студента і на цій основі - її гармонійний розвиток в умовах існуючої системи освіти. [4; 2].Моральне начало у навчанні - це те, що протистоїть його по предметній спеціалізації, оскільки моральне ставлення до світу не залежить від природи об'єкта, що пізнається; воно поєднує всі сфери людських пошуків сильніше, ніж будь-які міжпредметні зв'язки. Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у навчанні - зробити навчання сферою самоствердження особистості.Особистісно стверджувальна ситуація - це та, яка актуалізує сили особистості.Будь-які педагогічні успіхи зумовлені актуалізацією власних сил особистості викладача та студентів.Особистісно-орієнтована освіта реалізується через діяльність, яка має не тільки зовнішні атрибути спільності, але й своїм внутрішнім змістом передбачає співробітництво, саморозвиток суб'єктів навчального процесу, виявлення їх особистісних функцій.Особистісно орієнтована освіта спирається на фундаментальні дидактичні дослідження, присвячені особистісно розвиваючим функціям навчання та виховання. На теренах СНД дослідженням особистісно орієнтованої освіти опікуються І.С. Якиманська, В.В. Сєриков, І.Д. Бех, В.В. Рибалка та ін.Особистісно орієнтоване навчання - це таке навчання, центром якого є особистість людини, її самобутність, самоцінність, суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. [10; 8].Якщо в традиційній філософії освіти соціально-педагогічні моделі розвитку особистості описувались у вигляді ззовні заданих зразків, еталонів пізнавальної діяльності, то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб'єктного досвіду самого студента, як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності. Таким чином, відбувається "зустріч" того, що задається та суб'єктного досвіду, його "окультурювання", збагачення. Визнання студента головною фігурою всього освітнього процесу і є особистісно орієнтована педагогіка.Психологія та педагогіка, які впродовж багатьох років декларували розвиток здібностей особистості та особистості в цілому як мету, не могли реально інструментувати освітній процес. У педагогіці не були розроблені відповідні освітні технології; існуючі ж були зорієнтовані на інформативну, а не на розвиваючу функцію.При такому розумінні особистісно орієнтованого підходу людина спочатку особистістю не визнавалась, а ставала нею в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу, за умов спеціальної організації навчання та виховання.Сьогодні роблять спроби побудови іншої особистісно орієнтованої системи навчання. Вона спирається на такі вихідні положення:1. Пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності людини як активного носія суб'єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в ВНЗ (студент не стає, а від самого початку є суб'єктом пізнання).2. При конструюванні та реалізації освітнього процесу необхідна особлива робота викладача з виявлення суб'єктного досвіду кожного студента.3. В освітньому процесі відбувається "зустріч" суспільно-історичного досвіду, що задається навчанням, та суб'єктною досвіду студента.4. Взаємодія двох видів досвіду студента повинна відбуватись не по лінії витиснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використання всього того, що накопичене студентом в його власній життєдіяльності.5. Розвиток студента як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодіння ним нормативною діяльністю, але і через постійне збагачення, перетворення суб'єктного досвіду як важливого джерела власного розвитку.6. Головним результатом навчання повинно бути формування пізнавальних здібностей на підставі оволодіння відповідними знаннями та уміннями. [27; 187].Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги студенту в становленні його суб'єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід з'єднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку, підготовки її до життєтворчості тощо.Як головні завдання особистісно орієнтованого навчання можна виділити такі:розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента;максимально виявити, ініціювати, використати, "окультурити" індивідуальний (суб'єктний) досвід;допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати поведінку лінії життя;формування культури життєдіяльності особистості є вищою метою особистісно орієнтованих систем та технологій.Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної вищої школи веде до зміни її технологій, надає їй особистісної спрямованості. Технологізація особистісно орієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком студента в ході навчально-пізнавальної діяльності. Тільки при реалізації принципу суб'єктності освіти можна говорити про особистісно орієнтовані технологи. .Найпростішою ланкою, з якої складається особистісно орієнтована технологія є особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, опинившись в якій студент повинен шукати смисл, пристосувати й до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку. Таке завдання неможливо вирішити тільки на рівні знань та репродукції. Тут немає простих відповідей, рішень та істин. Проживання та вихід з такої ситуації - не минуле та майбутнє студента, а його сучасне.До особистісно орієнтованих технологій різні автори відносять сьогодні різноманітні технології, загальноприйнята класифікація поки що відсутня.Вальдорфська педагогіка є однією з різновидів втілення ідей "гуманістичної педагогіки". Вона може бути охарактеризована як система самопізнання і саморозвитку індивідуальності при партнерстві з викладачем, у двоєдності чуттєвого і понад чуттєвого досвіду духу, душі і тіла. В основі вальдорфської педагогіки лежить найцікавіше антропософське вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої є тіло, душа і дух. Р. Штейнер писав про чотири могутніх галузі цивілізації - пізнання, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені - людському "Я". Це "Я" виступає у трьох головних функціях людської душі - волі, почуттях та мисленні, які знаходяться у стані неперервного руху. Мета вальдорфської школи в тому, щоб протягом тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання. Головне завдання викладача вальдорфської школи - допомогти студенту в духовно-душевному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення й індивідуальності. [12; 75].При індивідуальній роботі кожен студент працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів.Темп роботи залежить також від навчальних можливостей, підготовленості.Індивідуальній навчальній діяльності не властива пряма взаємодія студентів між собою, а контакти з викладачем обмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній роботі діяльність слабких студентів приречена на невдачу, тому в них є прогалини в знаннях, недостатня сформованість умінь і навичок навчальної самостійної роботи. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.Традиційно у ВНЗ така задача ніколи не висувалась, бо головним вважалось "уміння організувати себе і своє робоче місце". Тому формування здібності навчити самого себе, а значить - змінити себе в бік покращення (розвитку, подолання лінощів, своєї обмеженості) вже є новаторським, творчим підходом до студента, як до суб'єкта навчально-виховного процесу. Не менш важливим для цього є такий засіб, як рефлексія, за допомогою якої студент встановлює та розширює межі свого пізнання. Він допомагає виявляти мету та засоби її наближення, виконання.Організація роботи студента над навчальним проектом - технологія особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці особи на підставі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості студента це виглядає таким чином: " Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати". Для педагога - це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками. Навчальне проектування орієнтоване передусім на самостійну діяльність учнів індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом визначеного відрізку часу.Таким чином, суть проектної технології - стимулювання інтересу студентів до певних проблем, які передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілого ряду проблем, показ практичного застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючись відповідного їх балансу на кожному етапі навчання. Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності студента.Сутність технології колективного творчого виховання - формування особистості в процесі роботи на користь інших людей в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Технологія колективного творчого виховання дає можливість вдосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дійову сфери особистості студента та педагога. Ця технологія - особисто орієнтована, бо кожному індивіду знайдеться справа для душі, яку вона може організувати зробити найкраще. Сьогодні вона керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра, цей же студент з такою ж зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об'єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" є особистісно орієнтованою. Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги, виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама особа визначає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на це положення. Об'єктивна успішність діяльності студента - це успіх зовнішній, так як якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації " успіху" самим же студентом, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здолання такої боязкості, невміння, незнання, психологічного утиску та інших видів труднощів.Таким чином, призначення особистісно орієнтованої освіти і технологій полягає в підтримці та розвитку природних якостей особистості, її здоров'я та індивідуальних здібностей, наданні допомоги у становленні її суб'єктності, соціальності, культурної ідентифікації, творчої самореалізації особистості.2.4 Технологія формування і підтримки готовності студента до оволодіння змістом заняттяЗаняття вимагає не тільки активності викладача, але і високої активності студента. Якщо він сам не хоче зробити зміст освіти надбанням своєї свідомості, якщо не додає досить великих зусиль для цього, якщо він пасивний, то ефект буде близький до нуля. Неможливо навчити студента, якщо він сприймає викладача не повністю, студента байдужого, сонного, який десь "літає", розслабленого, у якого, як говорять, по вусах тече, а в рот не попадає. Спробу навчити можна порівняти з наповненням бездонної бочки водою. Потрібно домогтися, щоб на занятті кожен студент хотів якісно засвоїти все те, чому його навчають, був психологічно активний, намагався і напружено працював, тобто знаходився в стані готовності до оволодіння навчальним матеріалом від початку до кінця заняття. Такий стан як би відкриває особу, що навчається назустріч зусиллям викладача, схоже на "апетит" до поглинання навчального матеріалу і бажання його "заковтнути".Готовність студента до оволодіння змістом заняття, навчанню на кожнім занятті має багатофакторну обумовленість. Виявлена пасивність, недбайливість студента - гіркий плід, вирощений на ґрунті недооцінки або низькою ефективністю роботи з формування його особистості. Але все-таки не все так безнадійно. Багато чого залежить від особливостей заняття, на якому він присутній: його зміст, організація, методики, дії викладача. Можливості викладача небезмежні, але й не такі аж малі. Правду кажуть, що всі викладачі поділяються на три групи: тих, кого неможливо слухати, тих, кого можна слухати і тих, кого неможливо не слухати. Педагогічна культура і майстерність останніх така, що вони підкорять будь-яку аудиторію, підпорядковують її своєму впливу, навіть якщо вона спочатку була не настроєна слухати. Основні особливості технології цієї роботи такі:заняття може дати максимальний ефект, якщо викладач не зводить свою задачу до викладу навчального матеріалу, а одночасно, паралельно з нею, орієнтований на вирішення задачі формування і підтримки готовності студентів до оволодіння навчальним матеріалом на кожнім занятті;заняття треба проводити з підйомом, повною самовіддачею, гарним настроєм на нього, що заразливо транслюються на студентську аудиторію. Якщо у викладача відношення до заняття як до тягаря, повинності, якщо його думки зайняті іншими турботами, якщо він чимось розстроєний, то все це неминуче відбивається на вираженні його обличчя, очей, загальному вигляді, тоні голосу, навіть викладі змісту й одночасно на настрій студентів;заняття повинне бути цікавим;постійно залучати й утримувати увагу студентів. К.Д. Ушинський порівнював увагу з "дверима душі": є увага - "двері" відкриті, немає - "двері" закриті й у свідомість слова викладача не проникають. А.Ф. Коні писав: "Щоб лекція мала успіх, треба 1) завоювати увагу слухачів і 2) втримати увагу до кінця виступу. Досягається це на всіх заняттях:а) підбором приваблюючого увагу змісту, відомостей, прикладів, рекомендації;б) різноманіттям і комбінуванням характеру навчального матеріалу (не тільки теоретичних положень, але і доказів, цифр, таблиць, прикладів їх практики, даних наукових досліджень, цитат, практичних рекомендацій, висновків і ін.);в) розмаїтістю і комбінуванням методів не тільки у всій роботі, але і на кожнім занятті (розповідь, роз'яснення, розбір, показ, питання до аудиторії, відповіді на запитання, обговорення, перевірка засвоєння, зміни навчальної обстановки, контрольні заходи, завдання й ін.);г) багатством використовуваних мовних і немовних прийомів (зміни гучності голосу, інтонацій, наголосів, темпу і ритму проголошення слів, виразність міміки і жестів, зміни пози і місця знаходження в навчальному приміщенні і т.п.). Буває, що викладач виявляє, що важливе положення, яке він виклав, не привернуло уваги студентів і більшість не записувала його в конспект. Варто повторити його, вимовляючи повільно, немов диктуючи, і аудиторія немов прокинеться, почавши дружно робити запис;д) стилем викладу "під конспектування". Конспектування на заняттях нормативно не обов'язкове, але коли студент хоче мати гарний конспект і веде його, він обов'язково буде уважний на занятті. Варто заохочувати конспектування, особливо коли підручника немає чи він застарів. Заохочувальну роль виконує стиль, що відрізняється суворою логікою викладу, чітким структуруванням, виділенням переходів від однієї структурної одиниці до іншої, уповільненням темпу викладу (близьким до диктування) у місцях, що студенту варто було б відзначити в конспекті. При вдалому викладі матеріалу викладачем самі студенти переконуються, наскільки гарний і корисний короткий, змістовний і чітко структурований конспект (а не "суцільнотягнена" стенограма матеріалу). Це стимулює увагу на наступних заняттях;е) управлінням увагою прямими звертаннями до аудиторії ("Зверніть увагу на... "), напрямком його кінчиком указки, періодичними розслабленнями (рятуючи від необхідності напружено конспектувати, приводячи й описуючи приклади, змінюючи труднощі викладу, затримуючи на детальному розгляді якогось питання, звертаючи до аудиторії, використовуючи жарти, усуваючи причини, що відволікають студентів і породжують неуважність, з огляду на стомлення студентів до кінця заняття, дня, тижня), говорячи досить голосно, щоб усі чули і достатньо тихо, щоб слухали;ж) вибором форм, організації і методів проведення заняття, що стимулюють увагу. Загальне правило чим менше студент сидить, підперши голову рукою, і чим більше він щось робить (пише, розглядає, берет в руки, розбирає, допомагає, рухається й ін.), тим він уважніше, тим краще засвоює навчальний матеріал.Отже, в залежності від методики проведення заняття викладачем, від того як він себе поставить буде проявлятися цікавість та бажання студентів до навчання. В даній технології чітко окреслені основні компоненти діяльності викладача, подані рекомендації щодо підвищення ефективності проведення занять. Загальні висновкиПідготовка висококваліфікованих професіоналів правоохоронних органів повинна відповідати світовому рівню цивілізації, якому характерно впроваджувати в життя ідеї та норми правової держави та суспільства з ринковою економікою. У педагогічному досвіді найбільш розвинутих країн, які стали раніше на шлях реалізації таких ідей та мають багатолітній досвід втілення їх в життя є багато чого повчального.За допомогою проведеного теоретичного дослідження було висвітлено появу та становлення вітчизняних та зарубіжних технологій в педагогічній науці, наведено різні підходи щодо класифікації педагогічних технологій, запропоновано методичні особливості впровадження їх в навчально-виховний процес, розкрито зміст найбільш ефективних інноваційних педагогічних технологій.Необхідно визнати, що на сучасному етапі розвитку суспільства набуває особливого значення підготовка кваліфікованих фахівців. Саме на розв'язанні цього стратегічного завдання зорієнтовані Закон України “Про освіту” та Державна національна програма “Освіта" (“Україна XXI століття”).Крім досягнення вихованцем внутрішнього прийняття норм поведінки, що полягають у визнанні права кожної людини на розуміння навколишнього світу, плюралізму ідей, вияві поваги до іншої людини треба педагогічний процес побудувати відповідним чином, а саме:організувати управління в навчальному закладі з всією допустимою демократичністю, поєднуючи єдинопочаток та колегіальність;надати ВНЗ самостійність у визначені змісту педагогічного процесу відповідно до державних стандартів, вибирати форми, порядок та періодичність проведення акредитацій;активно впроваджувати новітні технології при проведені різних форм занять;надавати право слухачам (студентам) вибирати факультативні (необов'язкові) та елективні (ті, що обираються в обов'язковому порядку) курси, дисципліни, що пропонуються факультетами та кафедрами.Разом з тим слід звернути увагу на недоліки, які існують у суб'єктів педагогічної діяльності. В сучасній педагогіці розроблено ряд технологій спрямованих на усунення та зменшення цих недоліків. У даному дослідженні ми намагалися висвітлити основні педагогічні технології, а саме технології модульно-рейтингового навчання, особистісно орієнтовані технології на підготовку майбутнього педагога, технології забезпечення зацікавленості студентів до навчання. На нашу думку вищезазначені технології краще оптимізують навчально-виховний процес та підвищать ефективність оволодіння знаннями студентами ВНЗ.Таким чином, проведено теоретичне дослідження показало, що впровадження інноваційних педагогічних технологій являє собою ефективний шлях розвитку та удосконалення педагогічного процесу у ВНЗ. Список використаних джерел1. Адлер А.Ф. Практика и теория индивидуальной психологии. - М.: Фонд за экономическую грамотность, 1995. - 296с.2. Андрощук А.Я., Задорожна О.Л. Рейтингова технологія навчання у вищих та середніх закладах освіти. - Луганськ: Видавництво Східноукр. держ. уні-ту, 1997. - 108с.3. Атаманчук П.С. Інноваційні технології управління навчанням фізики. - Кам'янець-Подільський: КПДПУ ІВЦ, 1999. - 174с.4. Атутов П.Р. Технология и современное образование // Педагогика, 1996. - №2.5. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - К.: “КМ Academia", 1993. - 194с.6. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін. Монографія. - К.: Освіта, 1996. - 394с.7. Безпалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. Монография. - М.: Народное образование, 1995. - 302с.8. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М.: Знание, 1989. - 316с.9. Бернс Р.Д. Развитие “Я” - концепция и воспитание. - М.: Высшая школа, 1986. - 245с.10. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване навчання. - К.: ІЗМН, 1998. - 204с.11. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия // Педагогика, 1991. - №9.12. Бородовский Г.А., Извозчиков В.А. Новые технологии обучения: вопросы терминологии // Педагогика, 1993. - №5.13. Бухаркина М.Ю., Мойсеева М.В., Петров А.Е., Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. Вузов и системы повышения квалиф. пед. кадров / Под ред. Полат Е.С. - М.: Издательский центр “Академия”, 1995. - 214с.14. Веселовский Г.И. Военный коледж НАТО // Зарубежное военное образование, 1992. - №2.15. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие. - М.: Просвещение, 1985. - 251с.16. Гохберг О.С. Проблема розробки та реалізації гнучких педагогічних технологій навчання у вузі: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01. (Укр. держ. пед. ун-т ім. М. Драгоманова. - К., 1995. - 23с.17. Гузеев Н.И. Еще одна точка зрения // Педагогика, 1997. - №6.18. Гуружапов В.П. Вопросы экспертизы образовательных технологий // Психологическая наука и образование, 1997. - №2.19. Долгополов Н.Д. Генштальт-подход // Частная школа, 1995. - №1.20. Євдокімов О.В. Нові педагогічні технології в організації навчання студентів: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.0.01. - Х., 1997. - 24с.21. Зиченко В.П. Аффект и интеллект в образовании. - М.: Народное образование, 1995. - 192с.22. Кларин М.В. Педагогическая технология. - М.: 1989. - 199с.23. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. - М.: Издательский центр “Академия”, 1995. - 214с.24. Кудрявцев П.О. Проблемное обучение. Истоки и сущность. Монография. - М.: Знание, 1991. - 267с.25. Левитес Д.Т. Практика обучения: современные образовательные технологии. - Воронеж: “Артемида", 1995. - 172с.26. Назарова Т.С. Педагогическая технология: новый этап революции? // Педагогика, 1997. - №3.27. Орлов А.Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. Монография. - М.: Логос, 1995. - 284с.28. Павлов И.П. Мозг и книжка: Избр. психол. тр. / Акад пед. и социал. наук / Под ред. Ярошевского М.Г. - М.: Ин-т прак. психлогии, НПО “ МОДЭК", 1996. - 317с.29. Пехота Е.Н. Технологический подход в образовании с позиции ненасилия и развития // Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К.Д. Ушинського, 1999. - №4.30. Пєхота О.М. Освітні технології. - К.: Знання, 2001. - 244с.31. Пінчук В.М. Інноваційні процеси - підгрунтя проектування нових освітніх технологій // Освіта і управління, 1997. - №3.32. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологии. - М.: Издательство “А.П.И. ", 1997. - 149с.33. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників. Монографія. - К.: ІППО АПН України, 1998. - 209с.34. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. Монография. - М.: Народное образование, 1998. - 242с.35. Столяренко А.М. Юридическая педагогика. - .: Издательство “Экмос”, 2000. - 496с.36. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения: Педагогика. - М.: Теоретические проблемы педагогики, 1974. - 584с.37. Фэйдмен Дж., Фрейгер Р. Теория и практика личностно - ориентированной психологии. Методика персонального и социального роста. - М.: Логос, 1996. - 430с.38. Чошанов М.А. Гибкая технология проблемно-модульного обучения. - М.: Народное образование, 1996. - 191с.39. Шадриков В.Д. Философия образования и образовательной политики. - М.: Логос, 1993. - 164с.40. Юдин В.В. Педагогическая технология. - Ярославль: Издательство “Наука”, 1997. - 244с.41. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения // Вопросы психологии, 1995. - №2.
