Основними завданнями лікувально-оздоровчої роботи, яку проводить лікар є: укріплення та оздоровлення нервової системи і фізичного здоров`я; усунення та лікування відхилень і патологічних проявів в їх психофізичному стані (послаблення або зняття мовленнєвих судом, порушень моторики, відхилень вегетативної нервової системи).
Основним завданням корекційно-педагогічної роботи, яку проводить логопед є: усунення мовленнєвих дефектів (перевиховання неправильного мовлення), і психологічних особливостей заїкуватих. Логопед організовує взаємодію усіх спеціалістів (лікарів, вихователів, музичного працівника, інструктора з ЛФК, батьків), які використовують свої методи і засоби при впливі на заїкуватих.
До лікувально-оздоровчої роботи відносяться: організація сприятливої обстановки для лікування, правильна організація режиму дня і раціонального харчування, загартовуючи процедури, лікувальна фізкультура, медикаментозне лікування, фізіо і психотерапія.
Для заїкуватої дитини в умовах спеціалізованого закладу необхідно створити спокійніші в той же час життєрадісний настрій: відволікти її увагу від тривожних думок про своє захворювання.
У дитини потрібно підтримувати хороший настрій, впевненість в оздоровленні. Систематичне чергування різних видів діяльності, визначений ритм життя також мають важливе значення, тому що сприяють нормалізації і облегшенню роботи вищих відділів нервової системи і всього організму.
В режимі дня важливо виділити вдосталь часу для відпочинку. З цією метою для школярів необхідно спростити навчальний процес, частіше робити перерви при виконанні домашніх завдань, не перевантажувати їх позакласною і домашньою роботою.
Важливе значення для дітей має різноманітність видів діяльності, це викликає у них інтерес. Для надміру збуджених дітей підбираються заняття та ігри спокійні, не шумні. Пасивних дітей потрібно активізувати, розвивати у них самостійність.
В режимі дня для заїкуватої дитини - дошкільника на сон повинно бути відведено не лише 10-11 годин вночі і 2 години вдень. Школярам - 8-9 годин вночі і 1,5-2 години вдень. Необхідно велику увагу приділяти вітамінізації їжі заїкуватої дитини. Вітаміни як біологічні каталізатори всіх ферментних систем благополучно впливають на вищу нервову діяльність, імунну систему організму.
В режим дня заїкуватої дитини включаються загартовуючи процедури. Прогулянки на свіжому повітрі кожного дня, ігри, спортивні розваги укріпляють нервову систему, створюють емоційний підйом. Повітряні ванни викликають активну дію на серцево-судинну систему, нормалізують її роботу.
Важливе значення для загартовування організму дитини мають водні процедури: обтирання, обливання, душ і купання.
Різні види загартовування призначаються лікарем строго індивідуально в залежності від стану здоров`я дитини і особливостей умов її перебування.
Лікувальна фізкультура і фізичні вправи, розвиваючи м'язову систему, укріплюють роботу важливих життєвих органів - легенів та серця, посилюють обмін речовин. Вони сприяють накопиченню сил і морального духа дитини, розвивають координацію і точність рухів, допомагають позбутися скованості, або навпаки сприяють дисциплінованості та зібраності.
Все це сприяє кращому функціонуванню мовних органів дитини із заїканням і позитивно впливає на вироблення у неї правильних мовних навиків. Фізичні вправи для цих дітей набувають лікувального значення.
Медикаментозне лікування заїкання ставить перед собою мету - нормалізацію діяльності центральної і вегетативної нервової системи, мовнорухового апарату, усунення судом, оздоровлення організму в цілому.
Значення медикаментозного лікування з віком заїкуватого збільшується. Це пояснюється ускладненням клініки заїкання внаслідок приєднання вторинних додаткових функціональних нашарувань, пов`язаних з підвищенням ролі слова як фактора соціального спілкування.
Психотерапія в комплексному лікуванні заїкання займає особливе місце. Основне завдання психотерапії - оздоровлення психіки заїкуватого, що здійснюється через:
- виховання повноцінної особистості;
- виховання адекватної установки на свій не достаток і соціальне середовище;
- вплив на мікро соціальне середовище.
Психотерапія поділяється на пряму і ... Пряма психотерапія - це лікувальний вплив словом у вигляді роз`яснення, переконання, навчання. Другий вид психотерапії - це обстановка, оточуюче середовище, колектив, режим, ігри та інше.
В сучасній психотерапії розрізняють два основних види впливу словом: 1) раціональну психотерапію; 2) суггетивну терапію в яку включаються само переконання в бадьорому стані, уві сні (гіпноз), само переконання (аутогенне тренування).
Раціональна психотерапія складається з індивідуальних і колективних спеціальних бесід. Мета їх в тому, щоб пояснити заїкуватому в доступній, образній і запевняючій формі суть заїкання, роль самої дитини в подоланні заїкання, критично розібрати особливості її поведінки. Силою логічного переконання і прикладом психотерапевт намагається допомогти заїкуватому в перебудові неправильних форм поведінки, внушаючи впевненість у свої сили і можливість подолання заїкання.
Для маленьких дітей раціональна психотерапія виражається у використанні різноманітних ігрових прийомів, кольорової дидактичної наочності, музики, ритміки. Ці форми психотерапії тісно пов`язані з психопрофілактикою і психогігієною.
Одним із видів самонавіювання являється метод аутогенної треніровки. Він застосовується при лікуванні неврозів. Шляхом самонавіювання по певній формулі викликається стан спокою і м'язового розслаблення (релаксація). В подальшому проводиться цілеспрямовані сеанси самовпевнення по регуляції тих чи інших порушених функцій організму. Людина із заїканням оволодіває навичками викликання розслаблення м`язів, особливо лиця, шиї, плечового поясу і регуляції ритму дихання, що послаблює інтенсивність судом.
Використання аутогенного тренування в комплексній роботі з заїкуватими знаходять своє відображення в методиках А.І. Лубенської, Ю.Б. Некрасової та ін.
У зв`язку з незрілістю психіки і недостатнім рівнем концентрації уваги у дітей дошкільного віку аутогенне тренування з ними не проводиться.
Логопеди, що працюють з дітьми із заїканням, використовують ігри, вправи, які допомагають розслабити м`язи рук, передпліччя, шиї, ніг, лиця.
Серед активізуючи методів психотерапії значне місце займають функціональні тренування (В.А. Гіляровський, С.Н. Давиденков). Вони являють собою тренування нервових і психічних процесів, скрепляють активність і волю.
Всі види психотерапії заїкання спрямовані на усунення психогенних порушень (страху мовлення і ситуації, почуття ущемленості і подавлення, нав`язливій фіксації на своєму мовленнєвому порушенні, хвилювань у зв`язку з ним), на формування вміння володіти собою і своїм мовленням, на перебудову своїх особистих якостей.
Педагогічну частину комплексного підходу становить корекційно-педагогічна (логопедична) робота, яка включає систему логопедичних занять, виховні заходи, логопедичну ритміку, роботу з батьками.
Логопедична робота розглядається, як система корекційно-педагогічних заходів, спрямованих на всебічний, гармонійний розвиток особистості і мовлення дитини з урахуванням необхідності усунення або компенсації даного порушення.
Логопедичний вплив здійснюється під час групових та індивідуальних занять із заїкуватими. Ці заняття передбачають розвиток загальної і артикуляційної моторики, нормалізацію темпу та ритму дихання і мовлення, активізацію мовного спілкування, у випадку необхідності розвиток слухової уваги і фонематичного сприймання, корекцію звуковимови, розширення пасивного і активного словника, удосконалення граматичної будови мовлення. На заняттях також усувають психологічні відхилення у поведінці, розвивають інтелектуальні здібності.
Індивідуальні заняття проводяться для кращої корекції, звуковимови, а також це бесіди психологічного характеру.
Важливе значення має логопедизація всіх режимних моментів для дитини і особливе значення в цій системі має мовленнєвий режим.
Мовленнєвий аспект логопедичних занять включає регуляцію і координацію дихальної, голосової і артикуляційної функції, виховання правильного мовлення.
Правильне дихання виробляється в процесі мовлення: у висловлюванні на одному видихі спочатку коротких фраз, пізніше більших за об`ємом. Виробляється вміння висловлювати довгу фразу по частинам з логопедичною паузою. Після цього переходять до вивчення і переказу віршів, прозових текстів.
Порушення голосу часто пов`язані з недоліками: в одних випадках спостерігається захлинаючий голос, інколи різкий, крикливий при сильному видиху.
Фонепедична робота з дітьми із заїканням починається з розслаблення м`язів артикуляційного апарату. Дальше відпрацьовується м`який голосопочаток, плавне, непереривне звучання голосу на голосних звуках, пізніше складове поєднання сонорних звуків з голосними та ін.
Виховання самостійності мовлення приділяється значно багато часу.
Приклади деяких вправ у самостійному мовленні:
- відповідь на задане запитання;
- закінчення розпочатої фрази;
- складання речення з даними словами;
- діалог з логопедом, другом;
- переказ почутого тексту, розповідь за картинкою;
- розповідь з власного досвіду;
- участь в дискусії.
Зміст мовленнєвого матеріалу логопедичних занять змінюється в залежності від структури порушення, від віку, протікання заїкання та багатьох інших факторів. Урахування цих факторів сприяє більш глибокому, диференційованому вивченню заїкання і розробці різноманітних методик для подолання заїкання в рамках комплексного підходу.
Основні вимоги до логопедичних занять для дітей із заїканням.
1. Логопедичні заняття відображають основні задачі корекційно-педагогічного впливу на мовлення і особистість дитини із заїканням.
2. Логопедичні заняття проводяться в певній системі, послідовно, поетапно з урахуванням основних дидактичних принципів; в залежності від індивідуальних особливостей кожної дитини; з опорою на активність дітей; на заняття використовується яскравий наочний матеріал.
3. Логопедичні заняття враховують вимоги програми виховання і навчання дітей дошкільного або шкільного віку.
4. На заняттях передбачається необхідність тренування правильного мовлення і поведінки дітей в різних умовах: в логопедичному кабінеті і поза його межами, в різних життєвих ситуаціях, в присутності знайомих і незнайомих. З цією метою використовуються всі різноманіття занять: багато чисельні форм роботи з розвитку мовлення, дидактичні, рухливі, сюжетно-рольові та творчі ігри, екскурсії, підготовка та участь в ранках, концертах.
5. Заняття організовуються таким чином, щоб дитина говорила на них без заїкання та супутніх порушень.
6. Заняття підтримують у дитини хороший настрій, впевненість у своїх силах.
7. На занятті постійно присутні приклади правильного мовлення: самого логопеда, успішно займаючихся дітей, демонстрація і прослуховування записів та виступів дітей, які подолали свій дефект.
8. Заняття проводяться на фоні правильного відношення оточуючих до дитини із заїканням, і правильного її виховання.
Організація самостійної роботи дитини із заїканням направлена на виконання нею завдань логопеда в домашніх умовах, або в колективі однолітків.
Комплектування груп проводиться з урахуванням віку дітей. Різний вік викликає необхідність використання своєрідних методик логопедичної роботи, зміну інтенсивності окремих її компонентів.
У дошкільників провідне місце займають заняття з розвитку мовлення в ігровій формі, виховні заходи менше медичні. У підлітків навпаки - основну увагу приділяють медичним засобам, психотерапії, менше - педагогічним.
Основною метою виховання є навчання дітей знанням і вмінням, передбаченими відповідною програмою. Реалізовуючи це завдання на навчальних заняттях по розумовому, естетичному і трудовому вихованню заїкуватих дітей, вихователь повинен враховувати мовленнєві можливості кожної дитини у відповідності з етапами логопедичної корекції. Крім того на своїх заняттях, уроках, під час режимних моментів у вільних іграх і заняттях дітей вихователь повинен закріплювати їх мовленнєві навички.
При невротичній формі заїкання терапевтичний вплив повинен бути направлений на зниження збудженості емоціогенних структур мозку, яке може досягатися за допомогою поєднання медикаментів і різноманітних психотерапевтичних прийомів (стрес-терапія, гіпноз, аутогенне тренування). Логопедичні заняття на цьому фоні проходять значно ефективніше.
Заїкуваті з неврозоподібною формою потребують довготривалого корекційно-педагогічного впливу, спрямованого на розвиток регулюючих функцій мозку (стимулювання уваги, пам`яті та інших психічних процесів), спеціального медикаментозного лікування направленого на виправлення наслідків раннього органічного ураження мозку.
Логопедичні заняття для цієї групи дітей повинні бути регулярними на протязі довготривалого часу. В комплекс лікувальних і психологічних впливів обов`язково включають методи направлені на ритмізацію рухів.
Таким чином, в тих випадках, коли нервні механізми заїкання пов`язані з органічно-функціональним ураженням моторних структур мозку, нормалізація в функціональній системі мовлення повинна відбуватися за рахунок вироблення нових мовнорухових рефлексів, в той час, як при невротичному заїканні лікування направлене на відновлення та укріплення сформованих мовленнєвих моторних автоматизмів, одержаних в ранньому мовленнєвому онтогенезі.
У зв`язку з завданнями діагностики і патогенетичної основи комплексної йоготерапії В.М. Шкловським (1994) представлена класифікація хворих на заїкання, у якій поряд з проявами мовленнєвої патології береться до уваги дезорганізація особистості. Вказаний диференційований підхід до заїкуватих дозволив чітко виділити місце логопедії і різноманітних психотерапевтичних методик в комплексній системі лікування заїкання. Розроблена автором комплексна медико-педагогічна система лікування заїкання найбільш повно враховує різні сторони клініко-психологічної картини заїкання.
Така оцінка етіопатогенетичної основи заїкання розкриває суть проблеми, націлює спеціалістів на комплексний вплив і взаємодію при корекції заїкання.
Оскільки при заїкання мають місце специфічні порушення плавності мовлення, особливості темпо-ритмічної її організації, а також зміни в моторній системі, які впливають на динамічний Праксин і музикально-ритмічні можливості все це створює необхідність формування ритмо-інтонаційної організації усного мовлення, що являється одним з найважливіших компонентів в комплекснім методі корекції заїкання.
Дослідниками і практиками було відмічено, що ритмізація рухів приводить до нормалізації плавності совлення. Для вироблення плавності мовлення у заїкуватиї використовуються різноманітні методи ритмізації мовлення: промовляння слів, словосполучень під музику, спів, тренування мовлення в процесі логопедичної ритміки, співдружність мовлення з рухами пальців ведучої руки.
Заняття під музичний супровід з ритмічними рухами рук, ніг, тулуба в подальшому поєднання цих рухів із співом, мело декламуванням, читанням віршів та прозових текстів під музику оптимізують протікання мовлення.
Логопедична ритміка є одним з найважливіших розділів логопедичної роботи при заїканні. Вона являє собою систему музикально-рухових, мовнорухових, музикально-мовленнєвих завдань і вправ, які здійснюють з метою логопедичної корекції.
Логоритміка, незважаючи на свою організовану систему є доповненням до логопедичних занять, і проводиться, як в спеціально відведений для неї час, а також включається в заняття логопеда і частково вихователя.
Для дітей із:
- вводні вправи;
- вправи та ігри для розвитку міміки лиця і орального Праксину, слухової уваги та пам`яті, зорової уваги та пам`яті, для розвитку орієнтації у просторі і відчуття ритму, для розвитку наслідування;
- творчі, сюжетно-рольові, рухливі ігри, творчі етюди для розвитку вольових якостей, активності, самостійності, ініціативності;
- вправи, рухливі ігри з правилами для розвитку загальної моторики, моторики рук, кисті, пальців;
- вправи та ігри із співом, хороводи, ігри-драматизації з музикальним супроводом для розвитку просодики мовлення;
- вправи, ігри, етюди для розвитку уяви, творчих здібностей, музичної пам`яті і музичної творчості;
- інсценівки, райки, розваги, святкові виступи.
Рухові, музикально-рухові, музично-мовленнєві, ритмічні, мовленнєві без музичного супроводу, мовленнєво-рухові вправи та ігри нормалізують просо дику, рухову сферу дитини із заїканням, а це в свою чергу допомагає їй перемінити відношення до спілкування, до учасників спілкування, до оточуючого середовища і до свого мовленнєвого порушення.
Ця перебудова обумовлена такими позитивними рисами характеру і поведінки, які появляються у заїкуватого в процесі корекції психомоторики, а точніше: впевненість у своїх рухах, управління ними, ініціатива у спілкуванні, самостійність у вирішенні рухових і мовленнєвих труднощів, активності в діяльності.
Таким чином, логопедична ритміка має велике значення для перевиховання особистості дитини з заїканням, соціальної адаптації, а також для тренування і коригування її загальної і мовленнєвої моторики. Так вважали відомі вчені: В.А. Гріне, Г.А. Волкова, Н.А. Ричкова.
На думку Н.А. Власової, подолання заїкання найбільш ефективно в процесі поступового виховання мовлення.
В.І. Рождественская пропонує систему розслабляючих, дихальних, голосових вправ в ігровій формі, а також завдання для виховання координації мовлення з різними рухами, спрямованими на корекцію темпу мовлення. Цьому аспекту роботи автор надає найбільше значення.
Г.А. Волкова вважає, що працюючи з дітьми дошкільного віку, які відвідують логопедичний дитячий садок, заїкання необхідно усувати в ігровій діяльності. Автор відмічає, що саме ігрова діяльність дозволяє створити різноманітні ситуації, які відображають реальні події у взаєминах між людьми. Участь в різноманітних ігрових ситуаціях, виконання ролей від другорядних до головних виховує у заїкуватих необхідні якості особистості. В процесі диференційованого використання ігрової діяльності відбувається корекція особистісних відхилень дітей із звїканням і на цій основі проходить виховання їхнього мовлення.
А.Я. Яструбова пропонує направляти роботу над інтонацією на розвиток уміння вслухуватися в чуже мовлення і передавати в своєму мовленні відповідну інтонацію. Виразне мовлення вимагає від заїкуватого уміння володіти різними мовленнєвим темпом і модуляціями голосу. На початкових етапах корекції дитина має труднощі в перенесенні сформованої на заняттях навичкм правильної комунікації, тому потрібен поступовий шлях оволодіння заїкуватими різним темпом мовлення.
В процесі корекції заїкання провідна роль належить тренуванням, направленим на вироблення нового стереотипу мовлення. Робота проводиться з використанням різноманітних технічних засобів. В педагогічній практиці використовується метод біологічного оборотного зв`язку. Цей метод базується на основі механізмів саморегуляції організму і веде до встановлення в центральній нервовій системі нових, необхідних для досягнення бажаного ефекту функціональних зв`язків, які закріплюються в процесі навчання. За допомогою цього методу особа із звїканням получає можливість самостійно контролювати і регулювати окремі параметри своїх функцій (дихання, голосоутворення та ін.). Цей метод оснований на переробці мовленнєвого сигналу в зоровий образ, ефективно застосовується в процесі комплексної реабілітації заїкання і позитивно впливає на процес утворення правильного мовлення.
Розглядаючи комплексний вплив на заїкуватих як сукупність логопедичної і психотерапевтичної роботи В. Шкловський логопедичну роботу поділяє на дві частини: підготовчу та активне тренування плавного і злитого мовлення. У першу чергу включається:
1) корекція дихання, регістру і тембру голосу;
2) вироблення правильного ритму і темпу мовлення;
3) оволодіння “еталонами”, “формулами” мовлення;
4) виявлення потенційних мовленнєвих можливостей заїкуватих.
Нормалізація у хворого мовленнєвого дихання і голосу, темпу мовлення, оволодіння “еталонами” - усе це є основою для наступної сугестивної і раціональної психотерапії.
У другій частині логопедичної роботи закріплюються навички злитного мовлення до його автоматизації; заїкуваті навчаються різним прийомам , які допомагають подолати мовленнєві труднощі, які виникають, зміцнюється впевненість у своїх силах. Плавне, злитне мовлення досягається вправами в проголошенні ряду голосових звуків, потім цифр, окремих фраз. У випадках, коли не вдається досягти повної нормалізації мовлення, впроваджуються вправи на мовлення разом з логопедом та відображене мовлення. Логопедична робота проводиться поряд з активною сугестивною психотерапією.
Мовленнєвим заняттям протягом дня слід приділяти не менше 3-4 годин (кожне заняття по 10-45 хвилин, мовленнєвого тренування).
Психотерапевтична робота на етапі перебудови патологічних мовленнєвих навичок і порушених відносин особистості має важливе значення й різні форми. Раціональна психотерапія виражається у вигляді індивідуальних і колективних бесід. Вона допомагає пояснити хворому причини заїкуватості, розкриває значення і необхідність активного ставлення і цілеспрямованості для успішного лікування заїкуватості.
Самонавіювання - не пасивне промовляння формул, а активне промовляння формул, а активне прагнення добре говорити. Воно проводиться 2-3 рази на день. Хворий повинен вміти викликати уявлення про те, як він добре розмовляє, без заїкуватості: вдома, у навчальному закладі, та в інших ситуаціях. Особливо важливий сеанс самонавіювання перед сном.
На етапі закріплення досягнутих результатів (він продовжується місяць) проводиться тренування мовлення у звичайних для хворого життєвих обставинах. Подолання мовленнєвих труднощів у повсякденному житті, виховання мовленнєвої активності і зміцнення у свідомості віри в можливість самостійно справитися з труднощами мовлення в найважчих ситуаціях - основний зміст третього, заключного етапу лікування заїкуватості.
Велике значення на даний час в комплексному подоланні заїкання має бібліотерапія, вона в підлітковому віці залишає глибокий слід, допомагає підліткам у формуванні особистості.
Проведення так званих функціональних тренувань у процесі шкільного уроку, відвідування музею, читального залу, участь у дискусіях дозволяє дітям використовувати нові мовленеві і психологічні стереотипи в ситуаціях, що раніше їх травмували і провокували заїкуватість.
Завдання соціальної адаптації заїкуватих здійснюється шляхом комплексу педагогічних і психологічних впливів. Важливу і вирішальну роль в цьому відіграє сім`я. особлива ступінь емоційної прив`язаності дитини до сім`ї і батьків є важливим психологічним фактором, який повинен враховувати логопед, проводячи консультативно-методичну роботу з батьками. Сім`я з її особливими психолого-педагогічними реабілітаційними впливами є первинною і міцною основою перевиховання особистості заїкуватого і закріплення його правильного мовлення.
Консультативно-методична робота з батьками, педагогами спрямована на забезпечення сприятливих умов впливу на дитину із заїканням; створення правильного відношення до неї вдома, дитячому садку, школі; організацію обов`язкової і необхідної самостійної роботи дитини поза логопедичними заняттями.
Основними формами цієї роботи є: забезпечення батьків і педагогів необхідним мінімумом знань про заїкання і заїкуватих у вигляді циклу бесід про суть і причини заїкання, про особливості його проявів та методах подолання, про значення і спрямованості мовленнєвих занять, про роль батьків і педагогів в корекційно-педагогічнім процесі, про особливості домашнього режиму, а також відношення оточуючих до дітей із заїканням.
Організація колективних бесід не виключає індивідуальних консультацій для батьків про кожну дитину окремо. Також необхідною є присутність батьків на логопедичних заняттях для практичного ознайомлення їх з принципами підходу до подолання заїкання, з прийомами для попередження і усунення у дітей мовленнєвих судом.
Отже, для ефективного подолання у дітей заїкання є необхідним застосування всього арсеналу комплексного медико-педагогічного методу психотерапії, лікарської терапії, логопедичних і логоритмічних занять, функціональних тренувань, індивідуальних, групових і колективних занять лікувальної фізкультури, фізіотерапії і загально зміцнювального лікування.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши науково-методичну літературу можна зробити висновок, що більшість дослідників і практиків які працюють над даною проблемою вважають необхідним комплексне вивчення і лікування заїкання, вибір найефективніших прийомів комплексної терапії. В цих умовах виникає необхідність пошуку єдиних концептуальних основ взаємодії спеціалістів, координації їх діяльності.
На мою думку, при корекції заїкання найефектівніше використовувати комплексний підхід, оскільки порушення плавності мовлення пов`язано з цілим рядом причин, як біологічного, так і соціально-психологічного характеру.
Поєднання корекційно-педагогічної і лікувально-оздоровчої роботи, яка направлена на нормалізацію всіх сторін мовлення, моторики, психічних процесів, виховання особистості заїкуватого і оздоровлення організму в цілому поєднується тільки в цьому підході.
Також комплексний підхід включає систему чітко відмежованих, але узгоджених між собою засобів впливу різних спеціалістів. Це передбачає спільну роботу лікаря, логопеда, психолога, ритміста, спеціаліста по функціональній діагностиці, фізіотерапевта і соціального працівника.
Я вважаю, що ефективність корекції заїкання визначається рядом факторів: характером дефекта і ступенем вираженості його симптоматики; часом початку корекційного впливу і його тривалістю; комплексністю впливу; адекватністю вибраних методик корекційного впливу, врахування вікових та психологічних особливостей дітей.
Висока пластичність центральної нервової системи, вибір правильних засобів і методів впливу та інші важливі фактори визначають в основному позитивну перспективу процесу корекції заїкання.
Таким чином, багато дослідників до сьогоднішнього часу представляють різноманітні погляди щодо проблеми корекції заїкання, але найбільш правильною є погляд, який передбачає комплексний медико-педагогічний і психологічний підхід до проблеми корекції і подолання заїкання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Белякова Л.И. Проблемный подход к анализу патогенетических механизмов заикания // Заикание: Проблемы теории и практики / Под ред. Л.И. Беляковой. - М., 1992. - С. 3-20.
2. Белякова Л.И., Дьякова Е.А. Заикание. М., 1998.
3. Власова Н.А. Логопедическая работа с заикающимися дошкольниками. - М., 1979. - 90с.
4. Волкова Г.А. Игровая деятельность в устранении заикания у дошкольников. - М., 1989.
5. Групова психотерапія / За ред. Б.Л. Карвасарського, С.М. Ледера. - М., 1990. - 2001с.
6. Гутуман А. Заїкання та його надійне усунення методично розробленим та перевіреним на практиці способом. - М., 1879.
7. Калачева И.О. Использование семейной психотерапии в процессе реабилитации детей раннего возраста, страдающих заиканием: Заикание: Проблемы теории и практик. - М., 1992. - С. 100-107.
8. Кондратенко В., Ломоносов В. Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації: Посібник для вищих навчальних закладів. - К., 2006. - 70с.
9. Кузьмин Ю.И. Темп речи и заикание: Изучение динамики речевых и нервно-психических нарушений. - Л., 1983. - С. 104-116.
10. Левина Р.Е. Заикание у детей: Преодоление заикания у детей / Под ред. Р.Е. Левиной. - М., 1975.
11. Логопедия / Под ред. Волковой Л.С. - М: Просвещение, 1989. - 528с.
12. Миронова С.А. Устранение заикания у дошкольников в процессе обучения: Преодоление заикания у дошкольников / Под ред. Левиной. - М., 1975. - С. 23-135.
13. Оганесян Е.В. Логопедическая ритмика. - М., 1998. - 98с.
14. Основы логопедии с практикумом по звукопроизношению: / Под ред. Т.В. Волосовец. - М.: Академия, 2002. - 200с.
15. Поварова И.А. Коррекция заикания в играх и тренингах. 2-е издание. - СПб.: Питер, 2004. - 348с.
16. Поварова И.А. Практикум для заикающихся. - С-Пб: Изд-во «Союз», 2000. - 128с.
17. Понятийно-терминологический словарь логопеда / Под ред. В.И. Селиверстова. - М., 1997.
18. Рац Е.Ф. Роль игровой психотерапии у дошкольников: Психотерапия в дефектологии / Сост. Н.П. Вайзман. - М., 1992. - 107с.
19. Рычкова Н.А. Диагностика и коррекция произвольных движений у детей, страдающих заиканием. Логопедическая ритмика: Методические рекомендации. - М., 1997. - 203с.
20. Селиверстов В.И. Заикание у детей: Пособие для логопедов. - М., 1994. - 208с.
21. Селиверстов В.И. Современный комплексный метод преодоления заикания: Расстройство речи у детей и подростков / Под ред. С.С. Ляпидевского. - М., 1969.
22. Чевелева Н.А. Исправление заикания у дошкольников в процессе обучения. - М., 1965. - 97с.
23. Шкловский В.М. Заикание. - М., 1994, - 250с.
Страницы: 1, 2
