Так‚ спадщина В.Матюка (1852-1912) є невід'ємною і вартісною частиною його доробку; підручники і хрестоматійні збірники‚ створені ним‚ не втратили своєї цінності й актуальності і сьогодні.
Особливий інтерес у педагогічній спадщині композитора становлять підручники і збірники для релігійного виховання. Великий знавець церковної музики, В.Матюк зумів використати цей пребагатий матеріал і в творчості для дітей. Ще в дитинстві церковні піснеспіви глибоко залягли в душу майбутнього композитора. Характеризуючи навчання В.Матюка у початковій школі м.Сокаля, його перший біограф відзначає: "Пісні до Служби Божої в квартеті вривалися тоді в серце Віктора так глибоко‚ що стали вони підставою до його укладів гармонійних"[5, 66].
Збірничок композитора "Пісні до пресвятої Богородиці"(1881) розкривав школярам красу релігійних пісень і прищеплював любов до них. Мелодії їх досить прості, а діапазон доступний дитячому виконанню і сприйманню. Чотири пісні на два голоси, а саме: "Пречистая Діво", "О всепітая Мати", "Что тя наречем", "Під твою милість", становлять основний зміст збірничка, за яким, як писала газета "Діло", "нетерпеливо дописувались досі наші учителі і священики..."‚ і виражала свою впевненість, "що не буде у нас школи, де б це видання не находилося"[86, 4].
На велику увагу заслуговують і його "Пісні церковні різних авторів, перекладені на жіночий хор", а також "Коляди", які композитор видав у 90-х рр. ХІХ ст. Проста гармонічна мова, співучість, метроритмічна стрункість - це ті ознаки, які характеризують дидактичний матеріал збірок.
Так‚ "Коляди" композитора‚ відзначаючись своєю простотою‚ принесли йому велику популярність ще в період навчання його в Перемиській гімназії. "Хор учнів співав у церкві переважно пісні В.Матюка‚ як коляди‚ котрі що тільки уложив і видав"[5, 69]‚ - відзначав перший біограф митця І.Біликовський. А видано було тоді лише 6 коляд для мішаного хору і лише у 90-х роках це число зросло до 24.
Центральне місце серед підручників для релігійного виховання В.Матюка займає "Церковно-народний співаник", який вийшов друком пiсля смерті композитора, у 1924 році. Однак цінність збірки була відзначена ще за його життя. Газета "Діло" у 1896 році писала, що даний збірник "подає перший раз ширшому світові незнаний для нього скарб наших пречудних церковних мелодій в чистому незіпсованому вигляді[87, 3].
"Церковно-народний співаник" В.Матюка складається з трьох частин: 1. Пісні зі св.Літургії; 2. Тропарі і кондаки воскресні; Прокимени Літургійні; Піснi із Вечірні; Пісні з Утрені; 3. Пісні великого посту; На великдень з воскресної Утрені; Пісні на празники Господськi, Богородчині, Святих; Коляди.
Аналіз підручника дає можливість твердити, що композитор, крім простоти у викладі, багато уваги приділяє тексту, усвідомлюючи його важливу виховну роль у сприйманні музики. Про це відзначав і польський критик М.Солтис‚ вважаючи ‚ що "акценти тексту всюди є в згоді з акцентами музичними"[87, 3].
Вагомим додатком до української музично-дидактичної літератури став “Співаник церковно-народний для шкіл народних” В.Матюка. Совісне й старанне опрацювання “Співаника” за всіма вимогами музичної методики привернуло увагу фахівців, які відзначали доступність зібраних мелодій, а щодо гармонії, то вона “така проста й приваблива, що не тільки вдовольнить ухо найвибагливішого музика, але й - а се найважніше - не завдасть труду й не відстрашить навіть “нефаховійшого” учителя, не змучить найменшого “знатока” нот[50, Ч.2-3, С.17].
Підсумовуючи, підкреслимо, що підручники композитора з релігійного виховання, основним завданням яких було навчати дітей нотного церковного співу, вказують на велику їх педагогічну цінність, яка дає багатий дидактичний матеріал і для сучасної української школи. Адже саме сьогодні, коли місцевими і регіональними правліннями освіти розробляється і впроваджується в українську школу курс "Основи християнської етики", вони створюють фундамент і для творчої розробки концепції національного виховання. Їх необхідно використовувати в загальноосвітніх школах‚ де навчальною програмою передбачено вивчення наших національних релігійних мотивів‚ передусім, колядок і щедрівок.
Особливий теоретичний і практичний інтерес становить аналіз релігійних музично-педагогічних видань західноукраїнського композитора М.Копка(1859-1918).
Композитор-педагог завжди розглядав музику і спів як засіб пробудження національної свідомості і музично-естетичного виховання учнів. "Спів - музика‚ - писав М.Копко‚ - збуджують у нашій душі різноманітні почуття‚ вони скріпляють наші сили‚ оживляють нашого духа"[54, 2].
Називаючи його "нашим галицьким Бортнянським", тодішня критика високо оцінювала творчість композитора‚ який‚ будучи водночас і педагогом‚ створює необхідні підручники для навчання співу і музики‚ а також прилучається до праці з релігійно-морального виховання різних прошарків населення.
Особливий інтерес і велику цінність в педагогічній спадщині композитора становлять збірки з релігійно-морального виховання. М.Копко розумів‚ що відсутність дидактичного матеріалу і методики викладання негативно відбивається на підростаючому поколінні. Будучи одним з ініціаторів об'єднання всіх музичних товариств в єдиний "Союз співацьких і музичних товариств"‚ композитор виступає з пропозицією, щоб "Союз..." зайнявся "виготовленням відповідних популярно оброблених підручників до науки музики і гармонії, а передовсім співу, щоб цим способом положити підставу до раціонального плекання співу і музики по школах, бурсах і товариствах співочих музичних"[78, 114].
Композитор неодноразово підкреслював‚ що "поступ‚ який бачимо на кожній ділянці науки‚ вимагає також і на полі музики-співу чогось нового‚ більш доброго"[54, 5]. Саме ця обставина і спонукала його до написання ряду співаників для шкіл народних, якi композитор публікував у власному видавництві "Бібліотека музикальна" і які, за твердженням М.Копка, призначалися аматорам співу[85, 3].
Перший випуск містив "Службу Божу", яку Шкільна Рада, згідно наказу №32168 від 26 січня 1900 року‚ схвалила для навчання в народних школах, при опануванні співу і літургiйних пісень. Аналіз збірника засвідчує, що його пісні, відзначаючись своєю простотою, якнайкраще враховують природу дитячих голосів і сприяють, насамперед, релігійно-моральному вихованню. Повний текст до Служби Божої допомагає глибшому розумінню змісту літургійних пісень, які‚ не втрачаючи своєї цінності і сьогодні‚ можуть бути використані як дидактичний матеріал в сучасній українській школі‚ де значне місце в музично-естетичному вихованні відводиться церковній музиці.
Другий випуск "Церковні пісні" і третій "Коляди" також були рекомендовані Шкільною Радою, згідно наказу №26646 від 7 жовтня 1901 року‚ для навчання в школах. Ці два випуски, розраховані на дітей, розкривали перед учнями красу нашого обряду, виховували кращі риси християнської моралі. Педагогічна спрямованість збірників - залучення дітей до музики засобами релігійного співу, засвідчує, що композитор у своїй творчості для дітей цьому жанрові надавав особливо важливого значення.
Дев'ять пісень другого випуску і десять третього відзначаються простотою у викладі‚ а музичний образ доступний розумінню і психології дитини. Виховний вплив пісень збільшується ще й тому, що до збірників увійшли кращі церковні зразки‚ які зустрічаємо в різних виданнях західноукраїнських композиторів і‚як писав "Дяківський глас"‚ "є дуже легко написані і призначені для навчання всенародного співу‚ а саме в тих церквах, де цілий народ співає‚ а також і для шкіл є дуже добрими підручниками"[91,143].
Помітне місце в педагогічній спадщині М.Копка займають і випуски №6 "На святий великий піст", №9 "Тропарі воскресні", №10 "Ніч Вифлиємська"‚ №11 "На воскресіння Христове"‚ а також №12 "Коляди". При їх написанні композитор строго враховував діапазон голосів, а також доступність виконання інтонаційних і ритмічних складностей. Вищеназвані збірки дають багатий дидактичний матеріал і для сучасної української школи.
Підсумовуючи, підкреслимо, що підручники і збірники з музично-естетичного виховання композитора-педагога М.Копка, які будувалися на основі рідної культури, є його вагомим внеском у музично-педагогічну науку і, зокрема, в теорію і практику розбудови української національної школи. Кращі твори митця не втратили своєї цінності і на сьогоднішній день‚ а їх історико-педагогічна і науково-пізнавальна значущість дає можливість стверджувати, що вони можуть прислужитися в справі реалізації Державної національної програми "Освіта"(Україна ХХІ ст.), концепції національного виховання в Україні.
Значний інтерес становить педагогічна спадщина західноукраїнського композитора і педагога А.Вахнянина (1841-1908). Понад 20 років пропрацював він учителем в Академічній гімназії Львова‚ а із заснуванням Вищого музичного інституту стає його директором і перебуває на цій посаді до кінця своїх днів. Важко переоцінити заслуги композитора в організації музичного виховання в Західній Україні. Усвідомлюючи важливі завдання в галузі музичної освіти‚ він‚ як і багато інших композиторів‚ прагне‚ в умовах чужої освітньо-шкільної системи‚ якомога більше прислужитися поширенню рідношкільних ідей.
Не маючи систематичної музичної освіти, композитор відзначав у своїх "Споминах з життя": "Не мав я ніколи претензій називатися музикантом. Я був і лишався слабеньким автодидактом, що не змарнував дрібки музичного таланту і не соромився учитись від людей музиків..."[12, 114].
Проте, навіть цей дефіцит музичної освіти, який відчували майже всі західноукраїнські композитори другої половини ХІХ - початку ХХ сторіччя‚ не заважав А.Вахнянинові включитись у працю з створення музично-педагогічного репертуару і пропаганди знань серед школярів і молоді.
Вагоме значення в педагогічній спадщині А.Вахнянина має "Співаник церковний для шкіл народних". Виданий 1889 року Польським педагогічним товариством‚ він‚ згідно наказу №5991 від 11 червня 1888 року‚ був одобрений Шкільною Радою як підручник для навчання співу. Тривалий час‚ будучи єдиним посібником для учителів музики‚ широко використовувався в роботі шкіл‚ а також учительських семінаріях‚ які особливо гостро відчували потребу в такому виданні. Адже низький рівень викладання предмету "Музика і співи" в учительських закладах був причиною незадовільного навчання і в народних школах. Про це писав композитор у газеті "Діло": "В учительських семінаріях фахові учителі менше подавали і подають учительським кадрам обламки теорії співу‚ але так не повно і не систематично‚ що більша половина учителів забувала цю теорію і лише дуже механічно навчали дітей яких-таких пісень"[82, 4]. Саме тому у 1889 році за основу для навчання церковного співу в згаданих закладах був прийнятий цей співаник.
Аналіз "Співаника церковного..."‚ до якого увійшло 25 пісень‚ серед них 11 літургійних‚ решта - присвячених великим святам у році‚ дає можливість спостерегти індивідуальний підхід автора до розкриття тексту в музиці. Кожен новий поетичний образ втілюється композитором по-новому. А.Вахнянин не забуває про головне дидактичне призначення підручника і строго враховує діапазон голосів та доступність виконання мелодичних і ритмічних складностей пісень. Такі твори як "Святий Боже"‚ "Достойно єсть"‚ "Отче наш"‚ "Да ісполнятся" та ін. розкривали перед учнями красу наших обрядів і прививали любов до них. Важливо і те‚ що особлива співучість пісень допомагала розвивати вокальні навички в учнів‚ а також удосконалювати майстерність виконання. Всі ці характерні особливості і робили "Співаник..." популярним серед педагогічної літератури‚ а щоб підручник якнайшвидше дістався до рук молоді і щоб отримали його учителі‚ газета "Діло" повідомляла: "Краєвий сойм визначив кілька сот з.р.(золотих ринських - В.Я.) на велику закупку цього підручника і даремну роздачу його між бідними учнями"[84, 2]. І сьогодні "Співаник церковний для шкіл народних" не втрачає своєї педагогічної цінності. Талановиті обробки‚ написані для трьох голосів (сопрано‚ альт і баритон)‚ в яких третій голос призначався учителеві‚ близькі інтересам дітей‚ тим більше‚ що створені із врахуванням їх вокальних можливостей.
Отже, релігійно-педагогiчна спадщина А.Вахнянина, повнiстю підпорядкована цілям національного виховання‚ значною мірою компенсувала відсутність музичного навчального матеріалу для дітей і стала вагомим внеском у теорію і практику музично-естетичного виховання. І сьогодні вона не втратила ні актуальності‚ ні науково-художньої цінності‚ а тому й необхідно використовувати її в сучасній школі України. Саме ж ім'я композитора повинно посісти почесне місце в історії національної школи.
Педагогічна спадщина І.Кипріяна (1856-1924) також складається з ряду підручників та посібників і становить як теоретичний, так і практичний інтерес. Багатолітня праця композитора на просвітянській ниві‚ яка розпочалася ще під час навчання в духовних семінаріях Перемишля і Львова, завжди була плідною і цілеспрямованою. Усвідомлюючи виховне значення музики і прагнучи внести свою лепту у розвиток музичної освіти Західної України, І. Кипріян брав безпосередню участь у створеннi педагогічного репертуару з музично-естетичного виховання.
Важливе місце в педагогічній спадщині I.Кипріяна займають його "Співи набожні для вжитку молодіжи для сопрано і альта", які композитор видав у 1882 році двома випусками в Перемишлі. Дев'ять релігійних пісень першого випуску і вісім коляд другого були призначені для молоді і розкривали перед нею красу наших релігійних мотивів. Мелодії цих пісень досить прості‚ а музичні образи доступні розумінню і дитячій психіці. Все це засвідчує те, що композитор послідовно враховував діапазон голосів, а також доступність дитячому виконанню мелодичних і ритмічних складностей музики.
На сучасному етапі велику педагогічну цінність, на нашу думку, займає 2-ий випуск цього видання. Такі його коляди як "Бог ся рождає"‚ "Нова радість стала", "Христос родився" та ін. широко використовуються у практичній діяльності сучасної української школи. Саме тому цей випуск і заслуговує на перевидання.
Отже, педагогічна спадщина І.Кипріяна є помітним внеском у теорію і практику музично-естетичного виховання. Хоча значна її частина знаходиться у приватних колекціях або безповоротно втрачена‚ - немає, наприклад, на сьогоднішній день відомостей про видання його "Церковного співаника" у трьох частинах, над яким, як зазначає сам композитор у газеті "Діло", він розпочав працювати ще у 1880 році[90, 3]‚- проаналізований нами матеріал дає можливість вважати, що його використання на сучасному етапі може дати позитивний результат.
Не менший вплив на розвиток музичного виховання в Західній Україні мала педагогічна спадщина і практична діяльність композитора Д.Січинського(1865-1909). Відразу ж після закінчення Львівської (польської) консерваторії‚ він, будучи композитором-професіоналом, займався з захопленням педагогічною працею, яка була єдиним джерелом його заробітку.
Високу оцінку композиторським спробами Січинського дав С.Людкевич. Називаючи його "Бодлером української музики", критик підкреслює, що "немає у всій творчості Січинського жодного жанру, жодної нотки, яка не вийшла би з сердечного почування і щирого, душевного настрою"[64, №166, С.2].
Необхідно відзначити, що Д.Січинський з глибоким почуттям обов'язку ставився до педагогічної праці. Як справедливо зазначає С.Павлишин, праця викладача фортепіано в новоутвореній музичній школі для композитора скоріше була "виконанням почесного громадського обов'язку, ніж працею для заробiтку"[93, 10]. Саме через відсутність у шкiльній фортепіанній літературі високохудожніх зразків національної музики, Д.Січинський, продовжуючи традиції М.Лисенка та інших українських композиторів, створює повноцінний репертуар для дітей, педагогічна вартість якого не знижується і сьогодні.
Сучасністю і доступністю відзначається збірник коляд на Різдво Христове під назвою "Христос Родився", який, як і багато інших його видань, істотно збагачує музично-педагогічний фортепіанний і вокальний репертуар.
До збірника "Христос Родився" увійшло 24 коляди, аранжування яких відзначається простотою викладу‚ чіткою формою‚ різноманітністю гармонічних засобів і фактурних прийомів. Аналіз збірника дає можливість відзначити, що велика кількість коляд, а саме "Бог ся рождає", "Нова радість стала", "Небо і земля", "Христос родився", "Дар нині пребогатий", "Дивна новина" та ін., є дуже близькими й зрозумілими учням. Безумовно, що їх вплив з огляду релігiйно-морального виховання, є дуже великим.
Саме тому цей збірник зацікавив сучасних дослідників. Так‚ Л.Філоненко на Всеукраїнській науково-практичній конференції, яка відбулася в 1995 році в Івано-Франківську‚ відзначав, що цикл коляд "Христос Родився" Д.Січинського становить "значну цінність як з педагогічного, так із піаністичного огляду..."[105, 84].
Перевиданий у Канаді, США, збірник "Христос Родився" і нинi не втрачає своєї актуальності, а тому й заслуговує на найширше впровадження в навчальні заклади України.
Отже, педагогічна спадщина Д.Січинського є значним внеском у теорію і практику музичного виховання школярів‚ а також у фортепіанну педагогіку. Кращі його твори не втратили ні актуальності, ні науково-педагогічної цінності. Їх об'єктивний аналіз дає можливість стверджувати‚ що навчально-дидактичний матеріал був спрямований на те‚ аби прищепити учням любов до свого народу‚ своєї історії‚ мови і залучити їх до національної музичної культури. Саме тому спадщина Д.Січинського-педагога повинна активно використовуватися не тільки в загальноосвітніх закладах‚ а й музичних (середніх і вищих).
Підсумовуючи аналiз педагогічної спадщини західноукраїнських композиторів з релігійно-морального виховання, відзначимо, що вона, будучи національно спрямованою, відіграла важливу роль у становленні основ рідної школи і розвитку музично-естетичного виховання. Їх підручники і збірники з музики мали як наукове‚ так і практичне значення, а дидактична цінність полягала в тому, що вони сприяли не тільки розвитку музичних здібностей школярів, а й несли в собі великий виховний потенціал: навчали патріотизму, любові до Бога, до рідного народу та його культури. На них вчилась і виховувалась українська молодь кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя.
ВИСНОВКИ
Становлення і розвиток української музично-педагогічної науки в Західній Україні були зумовлені процесом національно-культурного відродження. Політика національного і духовного поневолення західноукраїнського населення в першій половині ХІХ століття зіткнулась із зростаючим опором національного руху, в якому, поряд з визначними освітніми діячами, активну участь брали і композитори. Високо оцінюючи виховне значення музичного мистецтва, вони здійснили значний вплив на становлення, удосконалення і розвиток музично-естетичного виховання, розкрили ряд нових перспектив в історії педагогічної науки і, зокрема, теорії і практики релігійно-морального виховання в Західній Україні.
Проблема релігійного, морально-етичного виховання школярів займала одне з важливих місць у діяльності композиторів. Найбільш повне своє відображення вона знайшла у педагогічній діяльності та спадщині західноукраїнських композиторів. Авторами прекрасних і єдиних в своєму роді збірників, що містили кращі зразки релігійного жанру, були М.Вербицький, І.Лаврівський, В.Матюк, М.Копко, І.Кипріян, А.Вахнянин, Д.Січинський, Й.Кишакевич, інші західноукраїнські автори. Ці композитори, пiдтримуючи пріоритет релігійно-морального напрямку у виховній роботі, виховували українську молодь на засадах Христової науки як з релігійного, так і морального погляду. Будучи в переважній більшості священиками‚ вони постійно наголошували‚ що релігія в школі не повинна зводитися до шаблонного звичайного предмету, а має виступати цілісною системою морального виховання. Зміст їх церковних видань випливав із засад національно-християнського світогляду, який гармонійно поєднував християнські принципи віри й любові до Бога та ближнього з любов'ю до України і свого народу.
Створення релігійного репертуару для дітей було закономірною необхідністю, яка зумовлена історичною роллю Церкви у вихованні молодого покоління, потребою виховання в української молоді високого морального характеру, почуття національної гідності.
Педагогічна діяльність західноукраїнських композиторів за характером і змістом роботи була прогресивним суспільно-педагогічним явищем, бо вона сприяла:
збагаченню змісту, форм і методів навчально-виховного процесу національним елементом, його науково-методичним забезпеченням;
розвитку ідеї української національної школи та національного виховання, утвердженню засад релігійно-морального виховання у практичній діяльності;
Діяльність західноукраїнських композиторів носила подвижницький характер. Їм було властиве почуття суспільного обов'язку‚ висока національна свідомість, справжня самопожертва. Імена цих композиторів повинні зайняти почесне місце в історії української музики і музичної освіти Західної України другої половини ХІХ століття. Їх церковна діяльність та особисте буття можуть бути прикладом і дороговказом кожній людині як жити на світі, дотримуючись християнських чеснот.
І сьогодні ідеї західноукраїнських композиторів про морально-етичне виховання є актуальними. Незважаючи на статтю 9 "Закону про освіту"‚ в якій‚ зокрема‚ зазначено: "Заклади освіти в Україні‚ незалежно від форм власності, відокремлені від церкви (релігійних організацiй), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями"‚ в освітніх органах розробляються концепції національного виховання, в яких наголошується, що релiгійні "виховні традиції мали і мають значний, часто вирішальний виховний вплив на молодь у родинах віруючих, яких нині в Україні мільйони".
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
А.К. "Бібліотека музикальна" І-ХVІІ (1885-1892рр.) Причинок до історії розвою руско-української музики // Дiло.-1893.-Ч.141.-С.2.
Баран С. З поля національної статистики галицьких середніх шкіл.- Львів, 1910.- 80с.
Бермес І. Віктор Матюк: Біо-бібліографічний покажчик.-Дрогобич:ДДПІ‚ 1993.-118с.
Билинская М. И.И.Воробкевич: Жизнь и музыкальное творчество // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-К.,1968.-15с.
Біликовський І. Віктор Матюк // Ілюстрований музичний календар.-Львів‚ 1906.-С.65-73.
Біликовський І. Порфирій Бажанський // Ілюстрований музичний календар.-Львів‚ 1904.- С.90-93.
Білинська М. Сидір Воробкевич.-К.: Музична Україна, 1982.-48с.
Вахнянин А. В справi потреби заснування музичного інституту у Львові // Діло.-1903.-Ч.197.-С.1-2;Ч.198.-С.1-2.
Вахнянин А. Дещо про значення пісень народних у слов'ян, іменно у Русинів // Основа.-1871.-Ч.83.-С.327-328; Ч.84.-С.331-332; Ч.85.-С.334-335.
Вахнянин А. Листи про музику // Правда.-1873.-Ч.8.-С.293-299.
Вахнянин А. Співаник церковний для шкіл народних.-Львів, 1889.-68с.
Вахнянин А. Спомини з життя.-Львів, 1908.- 138с.
Вахнянин А. Учебник музики і співу // Діло.-1885.-Ч.16.-С.4.
Вахнянин А.‚ Бажанський П. Кобзар.- Львів, 1885.-114с.
Ващенко Г. Виховний ідеал.-Полтава: Полтавський вісник, 1994.-191с.
Вербицький М. Про спів музичний // Літературний збірник "Галичанин".-Кн.І.-Вип.2.-Львів,1863.-С.136-141.
Витвицький В. Віктор Матюк // Українська музика.-1937.- Ч.2.-С.13-17.
Витвицький В. Микола Лисенко і його вплив на музичне життя Галичини // Українська музика.-1937.- Ч.І.-С.4-7.
Вісник законів і розпоряджень краєвих.- Львів, 1869.- С.492 - 511.
Возняк М. Як пробудилось українське народне життя в Галичині.-Львів,1924.-178с.
Волинський Й. Музична культура Галичини 60-х років ХІХст. // Живі сторінки української музики.-К.: Наукова думка, 1965.-С.55-120.
Волошин М. Вищий музичний інститут у Львові // Ілюстрований музичний календар.-Львів‚1905.-С.102-104.
Волошин М. Львівський Боян // Ілюстрований музичний календар.-Львів, 1905.-С.105-111.
Волынский И. Михаил Вербицкий и развитие музыкальной культуры в Галиции в ХІХ веке (20-60-е годы) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.- Львов,1956.-16 с.
Воробкевич І. о.Михайло Вербицький // Ілюстрований музичний календар.- Львів, 1907.- С.67-70.
Воробкевич С. Михайло Вербицький // Родимий листок.- Чернівці, 1879.- Ч.11-12.
Г.Г. З Перемишля // Зоря Галицька.- 1852.- Ч.89.- С.857.
Горак Р. Унікальний портрет // Музика.- 1988.- №4.- С.26-27.
Гриневецький І. А.К.Вахнянин: Нарис про життя і творчість.-К.: Держ. видав. образотворч. мистецтва і муз.л-ри УРСР,1961.- 32с.
Грінчеко М. Історія української музики. - К.: Спілка, 1922.- 278с.
Державна національна програма "Освіта".-К., 1994.-61с.
Домет. Йосиф Кишакевич // Ілюстрований музичний календар.-Львів,1904.-С.57-62.
Дробни вісті з літератури і науки // Зоря.-1886.-Ч.4.-С.68.
З Перемишля // Зоря Галицька.- 1852.- Ч.7.- С.52.
З Перемишля пишуть нам // Діло.-1882.- Ч.97-98.-С.З.
Загайкевич М. М.Вербицький: Нарис про життя і творчість.-К.:Держ. видав. образотворч. мистецтва і муз.л-ри УРСР‚1961.-52с.
Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст.-К.:В-во АН УРСР‚ 1960.- 191с.
Закон України "Про освіту".-К., 1996.- 37с.
Залеський О. 35-ліття "Станиславівського Бояна" // Діло. - 1933.-Ч.25.-С.2.
Залеський О. Українські музичні видавництва в Галичині // Музика.-1927.-Ч.1.-С.65-67.
Зарицький Р. Іван Біликовський // Ілюстрований музичний календар.-Львів,1904.-С.63-65.
Івасейко С. Будитель національного духу // Музика.- 1993.-№4.-С.26.
Івасейко С. Віктор Матюк: З життя і творчої діяльності.- Сокаль: Книгозбірня Сокальської "Просвіти"‚1992.-69с.
Іосифь Тан... Де-що про спів // Учитель.-1890.-Ч.19.-С.309-310.
Історія української дожовтневої музики.-К.: Музична Україна, 1969.-588с.
Історія української музики: В 6т.- К: Наукова думка, 1990.-Т.3.-424с.
Історія української музики: В 6т.-К.: Наукова думка, 1989.-Т.1.-448с.
Історія української музики: В 6т.-К.: Наукова думка, 1989.-Т.2.-464с.
Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. - К.: Наукова думка, 1997.- 256с.
Колесса Ф. Кілька слів про збирання і гармонізування українських народних пісень з додатком листів М.Лисенка // Артистичний вістник.-Львів‚1905.-Ч.2-3.-С.16-20; Ч.4.-С.35-39; Ч.5.-С.51-53.
Колесса Ф. Микола Лисенко; Лопатинський Л. Ювілейне свято в честь Миколи Лисенка.- Львів,1903.-50с.
Колесса Ф. Рецензія на Українсько-руський співаник О.Нижанківського // Діло.-1907.-Ч.265.
Кононенко П. Українознавство: Підручник. - К.: Либідь, 1996.- 389с.
Копко М. Закладайте хори! // Бібліотека музикальна.-Б.р.-9с.
Копко М. Наші співи церковні // Руський Сіон.-1883.-Ч.12.-С.399-400; Ч.15.-С.486-489; Ч.17.-С.548-551; Ч.18.-С.588-589; Ч.23.-С.735-738.
Кудрик Б.Огляд історії української церковної музики.-Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України‚ 1995.-128с.
Лаврівський І. Греко-католическа парохіа в Кракові // Сборник Отечественний.-Відень,1855.-Ч.32.-С.123-127; Ч.33.- С.130-131; Ч.34.-С.133-135; Ч.35.-С.138-139.
Левицький І.Нарис історії музики / Накладом Михайла Таранька.-Львів‚1921.-64с.
Левицький Й. Исторія введенія музыкального пінія в Перемишли // Перемишлянин на рік 1853.-С.81-90.
Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині.-Львів-Нью-Йорк‚1994.-144с.
Лисько З. Повстання нашого національного гімну // Українська музика.-1938.- Ч.9.-С.166.
Людкевич С. Анатолій Вахнянин (до 20-річчя від дня смерті) // Діло.-1928.-Ч.112.-С.2-3; Ч.113.-С.2; Ч.115.-С.3.
Людкевич С. Віктор Матюк // Неділя.-1912.-Ч.26.-С.4-6; Ч.27-28.-С.8-9.
Людкевич С. Денис Сiчинський (до 20-річчя від дня смерті) // Діло.-1930.-Ч.165-С.2-3; Ч.166.-С.2-3.
Людкевич С. Кілька слів про потребу заснування українсько-руської музичної консерваторiї у Львові // Діло.-1902.-Ч.239.-С.1-2.
Людкевич С. Наші шкільнi співаники // Артистичний вістник.-Львів,1905.-Ч.9-10.-С.122-123.
Людкевич С. Остап Нижанківський і наша суспільність // Громадський голос.-1920.-Ч.7.
Людкевич С. У 40-річчя "Львівського Бояна"(1891-1931) // Діло.-1932.-Ч.51.-С.2; Ч.52.-С.2; Ч.53.-С.2; Ч.54.-С.3.
Мазепа Л. Інститут ім.М.Лисенка у Львові // Музика.-1984.-№6.-С.27-28.
Мазепа Л. Перше музичне товариство у Львові // Музика.- 1977.-№1.-С.27-28.
Мазепа Л. Развитие музыкального образоваия во Львове (ХV-ХХст.) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения, 1986.-23с.
Матюк В. В справі науки нотного хорального співу у нас по селах і містах // Діло.- 1898.-Ч.275.-С.1-2.
Матюк В. Іван Лаврівський // Календар "Просвіти".-Львів, 1889.-С.82-86.
Матюк В. Наука нотно-музикального пінія // Дяківський глас.-1898.-Ч.1.-С.6-8.
Матюк В. Наша руська народна пісня і її значення. Погляд на розвиток музики в Росії і її вплив на розвиток нашої музики в Галичині. Наша руська народна пісня в композиціях музичних Ф.Колесси // Діло.-1889.-Ч.13.-С.1-2; Ч.14.-С.2; Ч.15.-С.1-2.
Матюк В. Співаник церковно-народний для шкіл народних.-Львів,1911.-130с.
Матюк В., Копко М. В справі видавництва руського співаника // Діло.-1885.-Ч.16.-С.2.
Матюк В.‚ Шухевич В.‚ Копко М. Відозва до співолюбивих Русинів // Дяківський глас.-1899.-Ч.8.-С.113-116.
Медведик П. Діячі української музичної культури: Матеріали до біо-бібліографічного словника // Записки Наукового Товариства імені Т.Шевченка: Праці музикознавчої комісії.-Т.ССХХVI.-Львів‚1993.-С.370-455.
Михальчишин Я. З музикою крізь життя.-Львів: Каменяр‚1992.-232с.
Нариси з історії української музики.-К.: Мистецтво‚ 1964.- Ч.1.- 309с.
Наука, штука і література // Дiло.-1886.-Ч.49.-С.4.
Наука, штука і література // Дiло.-1888.-Ч.11.-С.2.
Наука, штука і література // Дiло.-1889.-Ч.53.-С.2.
Наука, штука і література // Дiло.-1897.-Ч.249.-С.3.
Наука, штука і література // Діло.- 1881.- Ч.2.- С.4.
Наука, штука і література // Діло.- 1896.- Ч.11.- С.3.
Новинки // Діло.-1885.-Ч.17.-С.3.
Новинки // Діло.-1886.-Ч.4.-С.3.
Новинки // Діло.-1895.-Ч.94.-С.3.
Новинки // Дяківський глас.-1900.-Ч.9.-С.143.
Павлишин С. Творчество композитора Д.В.Сичинского // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-К.,1955.-16с.
Павлишин С.Денис Січинський.-К.: Музична Україна‚ 1980.-48с.
Процик С. Внесок українських композиторів в теорію і практику музично-естетичного виховання школярів // Музика в школі.-К.: Музична Україна‚ 1982.-Вип.8.- С.52-57.
Процик С. Підручник гармонії С.Воробкевича // Музика.-1977.-№1.-С.28-29.
Процик С. Просвітницька діяльність М.Вербицького // Михайло Вербицький і відродження української музичної культури в Галичині: Тези наукових читань, присвячених 175-ій річниці від дня народження композитора.-Дрогобич, 1992.-С.35-42.
Садовський В., Людкевич С. Наші видавництва і музикалії за останні літа (1900-1905) // Артистичний вістник.- Львів, 1905.-Ч.1.-С.5-6; Ч.2-3.-С.21-23; Ч.4.-С.40-42.
Семчишин М. Тисяча років української культури.- К., 1993.- 550с.
Сінкевич І. Начало нотного пінія в Галицькій Русі // Бесіда.-1888.-Ч.1.-С.9-11; Ч.2.-С.19-20; Ч.3.-С.31-33; Ч.4.- С.45-47; Ч.5.-С.59-60; Ч.6.-С.69-70.
Січинський Д. Христос Родився: Коляди на Різдво Христове для фортепіано.-Вiнніпег,б.р.-33с.
Сов'як Р. Остап Нижанківський: Нарис про життя і творчість.- Дрогобич,1994.-88с.
Старух Т. Музыкальная культура Львова и развитие фортепианного исполнительства и педагогики в конце ХІХ- начале ХХ вв. (1870-1939г.) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения, 1981.-26с.
Стахів М. Західна Україна та політика Польщі, Росії та Заходу (1772-1918).- Скрентон, 1958.- Т.1.- 208с.
Студинський К. Чехи в спогадах Анатоля Вахнянина.-Львів, 1936.-15с.
Філоненко Л. Збірка колядок "Христос родився" Д.Січинського та її педагогічне значення // Музика в системі художньо-естетичної освіти молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.-Івано-Франківськ, 1995.-С.83-85.
Фрайт І. Віктор Матюк - композитор і священик // Світ дитини. - 1997. - №1. - С. 12-13.
Фрайт І. Забута педагогічна спадщина В.Матюка // Джерела. - 1999.- №1-2. - С.100-104.
Фрайт І. Історія створення перших українських шкільних підручників з музики в Західній Україні в другій половині ХІХ сторіччя // Джерела. - 1998. - №2. - С. 19-22.
Фрайт І. Педагогічна спадщина М.Копка // Джерела.- 1999.- №4.- С.16.
Фрайт І. Просвітницька діяльність Максима Копка (1859-1918) // Мистецтво та освіта.- 1998.- №2.- С.52-54; 33-34.
Франко І. Критичні замітки о галицькій інтелігенції // Франко І. Твори в двадцяти томах.-Т.ХVІ.-К.,1955.- С.23-46.
Франко І. Симпатичне видавництво музикальне // Зоря.-1886.-Ч.І.-С.20.
Ханик Л. 100 років "Бояна" // Музика.-1991.-№6.-С.26-27.
Ханык Л. История хорового общества "Боян" (Западная Украина) // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-К.,1971.-32с.
Ціль шкіл народних // Учитель. - Ч.6. - 1869.- С.22.
Черепанин М. Музична культура Галичини (друга половина ХІХ- перша половина ХХ століття).- К.: Вежа, 1997.- 328с.
Штейнберг Е. Н.В.Лысенко и музыкальная культура западноукраинских земель // Автореферат дис. ... кандидата искусствоведения.-М.,1963.-17с.
Ющишин І. О.Віктор Матюк: Співаник церковно-народний для шкіл народних // Учитель.- 1912.- Ч.7.- С.221.
Яким би повинен бути народний вчитель в нашому краю // Учитель. - Ч.1.-1869.- С.492-511.
Ясиновський Ю. Коли народився Михайло Вербицький? // Літопис Червоної Калини.-1994.-№7-9.-С.48-49.
Ks. Franciszka Gusty z wloskiego na polskie tlumaczona historia Kosciola ruskiego.-T.1,1857; T.2,1858.
