У дослідженнях багатьох учених відзначається, що рухливі ігри - це природна біологічна необхідність, ступінь задоволення якої багато в чому визначає структурний та функціональний розвиток організму дітей. Адже правильно організована рухова активність в дитинстві створює передумови для нормальної життєдіяльності організму людини в дорослому віці. Вона виконує роль регулятора росту молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти і соціального суб'єкта (В.К. Бальсевич, 1987; Г.П. Апанасенко, 1989, В.П.Войтенко, 1991; Е.С. Вільчковський, 1998).
Рухова діяльність - це один із основних стимулів розвитку структур і функцій дитячого організму та розвитку резервних механізмів фізіологічних систем. Рухи в значній мірі впливають на стан здоров'я і працездатність дітей молодшого шкільного віку.
Талановитий вчений, дитячий лікар і педагог Е.А. Покровський наголошував про необхідність спеціального вивчення рухливих ігор як окремої галузі знань. Він виступав за широке використання їх у практиці фізичного виховання дітей і стверджував, що вони безпосередньо впливають на розвиток організму людини і можуть служити підготовкою до життя. Вчений надавав великого значення фізичному вихованню дітей саме молодшого шкільного віку, його впливу на розумовий розвиток.
Вислови педагога-демократа Н.Ф. Бунакова з питань творчого створення нових рухливих ігор були не тільки передовими для його часу, але й зберігали свою цінність і для нас.
Рухливі ігри, за думкою Н.Ф. Бунакова, є педагогічними матеріалами. На основі спостережень за самостійними заняттями дітей можливо, вибравши ту чи іншу гру, побачити, чи повністю вона відповідає педагогічним завданням. При необхідності таку гру, взяту із життя, слід змінити, доповнити або скоротити, творчо створити нову, більш досконалішу.
Вислови педагога-демократа Н.Ф. Бунакова з питань творчого створення нових рухливих ігор були не тільки передовими для його часу, але й зберігали свою цінність і для нас.
Рухливі ігри, за думкою Н.Ф. Бунакова, є педагогічними матеріалами. На основі спостережень за самостійними заняттями дітей можливо, вибравши ту чи іншу гру, побачити, чи повністю вона відповідає педагогічним завданням. При необхідності таку гру, взяту із життя, слід змінити, доповнити або скоротити, творчо створити нову, більш досконалішу.
Отже, поняття „гра” - дуже широке і багатогранне, тому існує чимало підходів, до його визначення. Узагальнюючи думки видатних науковців, погляди сучасних спеціалістів, можна констатувати, що гра розглядається як певна діяльність дитини, спрямована на задоволення її інтересів та потреб, а також - на ефективність фізичного розвитку та розвитку всебічно розвиненої особистості.
Питання про роль гри, зокрема рухливої, як виду і методу навчання, розкриті у багатьох працях педагогів: Л.В. Артемової 3, Р.С. Буне 8, та ін.
У педагогіці гра розглядається як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності людини, де творчо прямо або посередньо відбиваються явища навколишньої дійсності (праця і побут людей, імітація рухів тварин та ін.). Ігри, у яких яскраво виявлена роль рухів, носять загальне умовне найменування «рухливих ігор».
Рухливі ігри - складна рухова, емоційно забарвлена діяльність. Зумовлена точно встановленими правилами, які допомагають виявити її кінцевий підсумок або кількісний результат.
Це один із важливих засобів всебічного виховання дітей молодшого шкільного віку. Характерна особливість їх - комплексність впливу на організм і на всі сторони особистості дитини. У грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання.
Активна рухова діяльність рухового характеру і позитивні емоції, викликані нею, підсилюють усі фізіологічні процеси в організмі, поліпшують роботу усіх органів і систем.
Несподівані ситуації, що виникли під час гри, привчають дітей доцільно використовувати набуті рухові навички і уміння.
У рухливих іграх створюються найсприятливіші умови для виховання фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості). Наприклад, для того щоб втекти від ведучого, потрібно виявити спритність, а рятуючись від нього, бігти якомога швидше. Діти, захоплені змістом гри, можуть виконувати одні і ті ж рухи з інтересом і до того ж багато разів, не помічаючи втоми. А це врешті решт сприяє розвитку витривалості.
Під час гри діти діють відповідно до правил-вимог, які обов'язкові для всіх учасників. Правила регулюють поведінку гравців і сприяють виробленню таких якостей, як взаємодопомога, колективізм, чесність, дисциплінованість. Разом з тим потреба виконувати правила, а також переборювати перешкоди, неминучі під час гри, сприяє вихованню вольових якостей - витримки, сміливості, рішучості.
В іграх виховується любов до праці. Підготовка місць для проведення ігор, роздавання і прибирання спортивного обладнання, або нескладний його ремонт, ускладнення правил гри, введення нових перешкод - усе це готує дітей до праці та ін. видів діяльності.
В іграх дитині доводиться самій вирішувати, як діяти, щоб досягти певної мети. Швидка і часом несподівана зміна умов змушує дітей шукати усе нові і нові шляхи вирішення завдань, які постають перед ними. Саме це сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативи, творчості та кмітливості 10,17,21,28.
Деякі ігри допомагають дитині розширювати та поглиблювати свої уявлення про навколишню дійсність. Виконуючи різні ролі, зображуючи різноманітні дії, діти на практиці використовують свої знання про поведінку тварин, птахів та комах, про явища природи, про засоби пересування, про сучасну техніку („Кіт та миші”, „Гуси-гуси”, „Естафета на лижах”).
При правильній організації гри діти набувають навичок культурної поведінки, у них формуються поняття про взаємини людей і почуття високої відповідальності за свої вчинки. Гра є також одним з найкращих засобів відпочинку, тобто виконує основні завдання рекреації.
Результати наукових досліджень, досвід роботи та особисті спостереження стверджують що рухливі ігри мають оздоровче, освітнє та виховне значення.
Оздоровче значення ігор полягає в тому, що вони спрямовані на зміцнення та збереження здоров'я дитини, профілактику найбільш розповсюджених захворювань, а також:
· сприяють гармонійному розвитку організму школяра;
· формують правильну поставу;
· загартовують організм;
· підвищують працездатність та опірність до впливу зовнішніх негативів.
Великий оздоровчий ефект має проведення рухливих ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв'язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.
Більшість шкіл не мають спортивних залів (особливо - сільських). Вихід тільки один: влітку і взимку, на весні і восени проводити уроки фізичної культури на свіжому повітрі. При цьому всі учні і вчитель повинні бути одягненні в спортивній формі. При зміні погоди відповідно змінюється одяг, який повинен забезпечити вільність рухів, надійно запобігати охолодженню і перегріванню.
Одяг учнів при плюсовій температурі має бути такий: футболка або майка, спортивний костюм чи шорти, шкарпетки, кросівки або кеди. У вітряну погоду можна одягнути спеціальну куртку (вітрівку), пов'язку на голову або тоненьку шапочку.
Одяг при низькій температурі: футболка з довгим рукавом, теплий трикотажний спортивний костюм, шерстяні шкарпетки, кросівки, куртка, шапка і рукавиці.
Тобто, учасники та керівники гри повинні уважно підходити до підбору ігор, місця їх проведення, згідно природних та кліматичних умов.
Освітнє значення ігор дуже різноманітне. Систематичне їх застосування значно розширює рухливі можливості дітей, забезпечує повноцінне засвоєння життєво важливих рухів - стрибків, бігу, метання та ін. В ігрових умовах ці рухи удосконалюються і перетворюються в навички, що дає можливість виконувати рухові дії, незважаючи на зміну оточуючого середовища. Одночасно вдосконалюються сприймання і реагування - важливі завдання в повсякденному житті, розвивається вміння аналізувати і приймати правильне рішення, що позитивно впливає на формування розумових процесів.
Гра моделює багато видів спортивної діяльності, дає простір для розвитку основних природних рухів, а тому і є ефективним засобом засвоєння таких розділів шкільної програми, як легка атлетика, лижі, плавання, спортивні ігри.
Отже, освітнє значення ігор полягає в тому, що вони:
· формують рухові уміння і навички із бігу, стрибків, метання;
· розвивають фізичні основні фізичні якості (силу, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість);
· дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю.
Під час проведення рухливих ігор учні повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові уміння і навички, розвивають фізичні якості.
Отже, правильно методично побудований урок із застосуванням ігор і естафет дає можливість з великою ефективністю розв'язувати навчальні завдання.
Виховне значення ігор пов'язане з характером рухової діяльності, яка проходить у змінних умовах і при активній співдружності гравців. Зміст гри - це боротьба з перешкодами, які постійно виникають. За таких умов правильне керівництво поведінкою гравців сприяє вихованню моральних та вольових якостей. Серед них найактивніше формуються колективізм, дисциплінованість, організованість, ініціативність, рішучість, сміливість, наполегливість.
Не менш важливим є виховання любові до рідного краю. Для цього використовують українські народні ігри, обряди та забави, які передають традиції нашого народу.
Слід відмітити, що усі рухливі ігри прививають любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами, бажання займатися фізичною культурою.
Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.
У своїй праці «Серце віддаю дітям» - Сухомлинський сказав, що у «грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі особливості» 38.
Слід зауважити, що рухливі ігри мають свої недоліки, на які необхідно звертати особливу увагу. Основний з них - обмеженні можливості регулювання навантаження. Це відповідальна справа, адже тривалість гри та навантаження учнів у кожному конкретному випадку визначають залежно від завдань гри, місця проведення та підготовленості школярів.
Позитивні сторони рухливих ігор:
· велика емоційність;
· відносна самостійність у вирішенні поставлених завдань;
· максимально розкриваються функціональні і психічні сили учнів.
Отже, рухлива гра є необхідним засобом не лише фізичного виховання, а й морального, естетичного, трудового та розумового.
Аналіз психолого-педагогічної літератури переконливо свідчить, що теоретичні засади досліджуваного феномена обґрунтовані як народною, так і науковою педагогікою з використанням передового європейського і національного педагогічного досвіду. І саме система шкільної освіти передбачає використання у навчальному і виховному процесах широких форм і засобів впливу на гармонійний розвиток особистості, серед яких важливе місце відводиться рухливим іграм.
1.2 Класифікація рухливих ігор молодших школярів та їх призначення
Затверджена наказом Президента України Цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров'я нації” (1998) спрямована на подальше залучення всіх вікових груп до занять фізичними вправами та рухливими іграми.
Проблема рухової активності дітей 7-9 років цікавила і цікавить сьогодні
вчених різноманітних галузей, вчителів-практиків, вчених-гігієністів (Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, Н.А. Кот, Р.З. Поташнюк), педагогів (В.В. Горіневський, П.П. Лесгафт, А.С. Макаренко, А.В. Онопрієнко, М. Страхова, О.В. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, Л.І. Шевченко).
У сучасних наукових дослідженнях розкриваються анатомо-фізіологічні, гігієнічні, психолого-педагогічні та соціальні основи всебічного розвитку різних вікових категорій, в тому числі і молодших школярів. Основною тенденцією досліджень останніх років є акцент на поєднанні необхідності зміцнення здоров'я дітей, їх фізичного розвитку в умовах сьогодення з багатим досвідом народних рухливих ігор в минулому (А.Я. Вольчинський, А.В. Цьось) та запровадженням інновацій і новітніх технологій на сучасному етапі (О.Д. Дубогай, Р.З. Поташнюк).
Всі педагогічні завдання (виховні, оздоровчі та освітні), які вирішуються під час проведення рухливих ігор, визначаються вимогами подальшого підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку і функціональних можливостей їх організму. Цього досягається цілеспрямованим добором рухливих ігор.
Особливе місце у цьому аспекті займають рухливі ігри, передбаченні шкільною програмою навчання у школі, зокрема, у молодших класах, які використовують на уроках та в позаурочний час. Це сприяє розширенню рухової активності школярів, підвищенню рівня їхньої фізичної підготовки, розвитку організму в цілому. Регулярні заняття та уроки із застосуванням різноманітних ігор готують дітей до посилених розумових та моральних навантажень. Тому слід уважно підходити до підбору ігор та місця застосування у навчально-виховному процесі.
Наукові дослідження розкривають поділ ігор на певні види та групи, залежно від їх ознак, часу і місця застосування в режимі дня молодших школярів.
Виділяють дві основні групи ігор - некомандні і командні. Крім того, є ще невелика група ігор проміжного характеру. Некомандні ігри поділяються на ігри з ведучими і без ведучих; а командні - на ігри з одночасною участю усіх гравців або почерговою (естафети). Командні ігри розділяють також за ступенем контакту суперників - безпосереднього (фізична боротьба) або ж тільки опосередкованого (умовами) гри.
В основу детальнішої класифікації ігор покладено рухові дії. Розрізняють ігри імітаційні (з наслідувальними діями), з перебіганням, подоланням перешкод, з м'ячем, палицями та іншими предметами, орієнтувальні (за слуховим та зоровим сигналом) та інші. Досить складні ігри на місцевості, для проведення яких необхідна спеціальна підготовка. Дедалі частіше використовуються різноманітні підготовчі (спрощені) ігри. Вони дають дітям змогу швидше ознайомитися із основним змістом таких спортивних ігор як, баскетбол, волейбол, теніс, футбол, та інше.
Педагогічна класифікація колективних рухливих ігор
Без розподілу на групи | Перехідні до командних | З розподілом на групи | |||
Без ведучих | З ведучими | Без вступу гравців у контакт | Зі вступом гравців у контакт |
Рухливі ігри розподіляються:
1. За ступенями складності їх змісту, від самих простих до більш складних.
2. За віком дітей із урахуванням вікових особливостей (ігри для дітей 6-9 років, 10-12, 13-15). За цими ознаками підбираються рухливі ігри в шкільній програмі.
3. За видами рухів, які переважно входять у гру (ігри з елементами загально розвиваючих вправ, ігри з бігом, ігри з метанням, ігри із стрибками у висоту, довжину, ігри з пересуванням на лижах).
4. За фізичними якостями які проявляються у грі (ігри які сприяють розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності).
5. Ігри підготовчі до окремих видів спорту. Використовуються для закріплення окремих елементів техніки і тактики, виховання фізичних якостей, необхідних для того чи іншого виду спорту.
Групуються рухливі ігри і за іншими ознаками:
· за формою організації занять (ігри на уроці, на перерві, на святах);
· за характером моторної щільності (ігри великої рухливості, середньої та малої);
· із врахуванням сезону та місця проведення (ігри зимові, літні, у приміщенні, на подвір'ї, на майданчику).
Усі вищезазначені ознаки дають змогу обрати необхідні ігри для виконання поставлених завдань.
Під час підбору рухливих ігор слід звернути увагу на деякі моменти.
Важливо щоб гра на уроці поєднувалася з іншими вправами. У підготовчій частині уроку доцільно використовувати ігри, спрямовані на розвиток уваги, швидкої реакції, орієнтування. Вони не повинні бути тривалими, щоб не було негативного впливу на засвоєння основного матеріалу.
Для основної частини уроку добираються ігри, які сприяють закріпленню і вдосконаленню програмового матеріалу. Використання ігор - як правило, наприкінці основної частини - допомагає поступово знизити навантаження, зберегти і посилити позитивні емоції, підготувати дітей до наступних занять.
Рухливі ігри в позакласних заняттях сприяють загальному фізичному розвиткові дітей, закріпленню і вдосконаленню набутих знань з фізичної культури, а також вихованню навичок, умінь і розвитку якостей необхідних для складання нормативів з фізичної підготовленості.
Під час перерви можна використовувати рухливі ігри з якими учні ознайомилися на уроках фізичної культури. Це викликає у дітей позитивні емоції, стимулює рухову активність. Такий перерозподіл енергії дає змогу краще відпочити і значно полегшує сприймання навчального матеріалу на наступних заняттях. Організоване проведення рухливих ігор на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом в режимі шкільного дня.
На великих перервах рекомендується проводити такі фізичні вправи, які відповідали б віковим можливостям школярів і такі рухливі ігри, які не потребували б значних психічних, координаційних чи фізичних навантажень. Перерви і взимку мають проводитися переважно на свіжому повітрі.
Для занять фізичною культурою і спортом у групах продовженого дня виділяється не менше однієї години. «Спортивну годину» слід заповнити рухливими і спортивними іграми, фізичними вправами, прогулянками, короткочасними походами, змаганнями.
Заняття фізичною культурою, а отже, і руховими іграми, у режимі продовженого дня мають бути щоденними, різноманітними за характером, цікавими, що забезпечують їх повноцінність, результативність.
У групах продовженого дня рухливі ігри можуть слугувати за своєрідні оздоровчі заходи для учнів молодших і середніх класів. Вони проводять ігри під керівництвом вихователів, а також самостійно.
Рухливі ігри проводять на свіжому повітрі, а якщо погода несприятлива, то в добре провітреному приміщенні. Вони мають задовольняти природну потребу дітей у руховій активності.
Організація і методика проведення рухливих ігор у позашкільній роботі мають свої особливості. Тут складаються умови для використання таких ігор, проведення яких вимагає більше часу і простору. Проте важливо щоб якість і кількість цих ігрових навантажень контролював педагог. Позашкільна робота дає підвищенні можливості для того, щоб привчати дітей самостійно використовувати засоби фізичного виховання в побуті, повсякденній практичній діяльності.
Чудові умови проведення рухливих ігор є під час літніх канікул в оздоровчих таборах на базах шкіл. Тут можна вивчати нові ігри, досягти того, щоб вони сподобались дітям.
Рухливі ігри мають стати органічним компонентом педагогічної роботи в оздоровчому таборі, особливо з молодшими школярами. Ігри можна влаштовувати на березі річки, під час купання, на лісовій галявині. Обов'язкова умова проведення ігор на місцевості - організованість, дисциплінованість.
На шкільному святі доцільно організовувати рухливі ігри, ігрові вправи, та ігри-атракціони, де беруть участь по черзі усі діти.
Спортивні та рухливі ігри в числі інших засобів фізичної підготовки слід застосовувати у спортивних секціях, особливо на початковому етапі навчання і удосконалення. Вони допомагають створити оптимальний емоційний фон для занять. У грі юні спортсмени підвищують рівень фізичної підготовленості, всебічно розвивають фізичні якості необхідні для оволодіння технікою та тактикою обраного виду спорту.
Рухливі ігри необхідно проводити як у школі, так і вдома. Зміст і характер ігор різні: у ранковий, денний і вечірній час. У ранкові години проводять ігри середньої і малої рухливості. На протязі дня необхідно збільшувати рухову активність дітей за рахунок фізичних вправ та рухливих ігор.
Кількість ігор з віком потрібно збільшувати, розподіляти за видами основних рухів, характерних для даної гри: з бігом, стрибками, метанням і т.д. Це дає змогу доцільніше використовувати рухливі ігри для формування моторики дітей.
Узимку дітям потрібно пропонувати кататися на лижах, санках. Широко використовувати вправи з рівноваги, метання в ціль, стрибки в глибину і довжину з місця. Тут треба чіткіше продумувати організацію дітей під час виконання основних рухів, уникати тривалих пауз, щоб запобігти переохолодженню організму.
У теплу пору року необхідно використовувати практично всі основні рухи, які раніше розучувалися дітьми на заняттях. Окрім того, обов'язково проводити рухливу гру. Кількість повторень залежить від її змісту та віку.
Заняття можуть бути присвячені виконанню вправ спортивного характеру: плавання, гра у футбол, баскетбол, хокей на траві.
Передбачені дні насичені різними формами фізичного виховання. У ці дні проводяться не лише заняття, ранкова гімнастика, а й рухливі ігри під час прогулянок, змагань; різні вправи спортивного характеру, екскурсії з використанням рухливих ігор на свіжому повітрі. З урахуванням пори року взимку можна організовувати з дітьми ходьбу на лижах, катання на санках з гірки; влітку - ігри у бадмінтон, баскетбол, їзда на велосипеді та ін. Дібрані для фізкультурного дозвілля ігри та вправи мають бути знайомі дітям, щоб не витрачати багато часу на їх підготовку, яка здійснюється поступово як на заняттях, так і в процесі індивідуальної роботи з дітьми.
Крім організаційних форм фізичного виховання, чільне місце посідає самостійна рухова діяльність учнів початкових класів. Рухова активність значною мірою залежить від створення необхідних умов для реалізації біологічної потреби дітей у рухах. Для цього пропонують різноманітний дрібний інвентар (м'ячі, обручі, скакалки та ін.). Необхідно вчити дітей використовувати фізкультурне та ігрове обладнання майданчиків для самостійних вправ: колоду, балансир, смугу перешкод, тощо.
Не менш важливе місце займає рухлива гра у самостійній діяльності дітей 6-9 р. Проте практика показує, що в таких іграх рухи здебільшого одноманітні (ходьба, біг, стрибки, присідання) і рухова активність їх незначна.
З метою активізації дітей у грі, її доцільно так продумати, щоб рухова активність передбачалася самим змістом. Зокрема, можна навести ігри, в яких учні 1 -3 кл. творчо підходять до них. Напр.: “Оса”, “Горішки”, “Журавель”. (Олійник І. О., Єрусалимець К. Г.)
З метою урізноманітнення місць проведення ігор, варто проводити спеціальні ігри - вправи на розучування рухів, як на спортивному майданчику, так і за його межами, а саме: на галявині біля річки, в лісі, парку.
Вважаємо за доцільне окрім ігор-вправ організувати й спеціальні сюжетні заняття з фізкультури: “Смуга перешкод”, “Стій”, “А, ну, спіймай”, “Хто швидше до прапорця”, “Естафета з м'ячем” та ін., проводити комплекси загально розвиваючих вправ з використанням різних снарядів тощо. Рухові навички вдосконалюються не лише в іграх-вправах та іграх-змаганнях, а й у таких творчих іграх, як “Моряки”, “Водій і пішоходи”, “Жаба і їжак” та ін., де за сюжетом гри підвищується не лише рухова активність дітей, а й формується цілеспрямованість, відповідальність, настирливість, розвивається фантазія, ініціатива, вміння здійснювати задумане 38.
Неодноразові вправляння, спрямовані на закріплення вміння долати перешкоди, повзати по-пластунськи, бігати, лазити, метати сприяють загальному фізичному розвитку дітей, а також формуванню наполегливості, прагнення досягти бажаного результату. Рольова гра спортивного характеру є не лише формою організації закріплення основних рухів, які розучувались у вправах, а й методом навчання, що дають змогу вдосконалювати їх.
З урізноманітненням рухів в іграх підвищується і їхня якість: діти стрибають у довжину на більшу відстань, метають далі, частіше влучають у ціль. Поліпшується і техніка виконання: дошкільнята добре відштовхуються ногою стрибком з розбігу, енергійно виконують замах перед метанням та ін.
Особливої уваги потребують рухливі ігри на свіжому повітрі: добираючи їх, варто враховувати індивідуальні особливості дітей, залучати малоактивних і млявих, стежити за позою дітей, частіше змінювати її, чергувати інтенсивні рухи зі спокійними тощо, не допускати, щоб діти тривалий час спиралися на одну ногу, наприклад, при катанні на самокаті.
Діти люблять гратися з піском. Викладаючи свої пісочні вироби, вони присідають навпочіпки і низько схиляються, що порушує поставу. З метою уникнення цього пісочники треба споруджувати з лавами й столиками.
Отже, використання рухливих ігор у навчально-виховному процесі молодших школярів сприяє прагненню дитини вдосконалювати свої фізичні якості, рухові вміння, а також впливає на підвищення їх рухової активності, стан здоров'я та гармонійний розвиток особистості. Тому ми рекомендуємо ввести в режим дня дітей цього віку якомога більше рухливих ігор, ігор-вправ, творчих ігор.
Вивчення досліджуваної проблеми переконує, що виховання підростаючого покоління було і лишається актуальним напрямком наукових досліджень, пошуків, узагальнень, а основними та універсальними засобами його ефективності є рухливі ігри.
Таким чином, слід зазначити, що система навчання та виховання школярів включає використання різноманітних засобів фізичної культури, а саме - рухливих ігор, самостійних ігор і вправ, ігор з правилами та без них, що забезпечують оптимальну рухову активність, сприяють прагненню дитини вдосконалювати свої фізичні якості та рухові вміння, сприяють всебічному розвитку особистості; а основні та другорядні форми роботи з учнями з використанням цих ігор безпосередньо впливають на реалізацію соціально-педагогічних вимог та завдань сьогодення.
Розділ 2. Організація і методи дослідження2.1 Методи дослідженняВибір пріоритетних методів нашого дослідження зумовлений його специфікою і віковою категорією дітей, умовами суспільно-сімейного виховання, комплексним характером дослідження, що передбачив поєднання педагогічних. Нижче ми подаємо коротку характеристику використовуваних методів і спрямування нашого дослідження.
1) Методи одержання ретроспективної інформації.Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури дали можливість з'ясувати суть проблеми, а саме: особливості організації та проведення рухливих ігор. Зокрема, значна увага приділялась улюбленим іграм дітей, що дозволило показати сучасні підходи до методики навчання рухливих ігор молодшого шкільного віку. Це стало основою нашого експериментального дослідження.
Були проаналізовані нормативно-правові документи стосовно фізичного виховання. Прийняті законодавчі документи відповідають конкретним соціально-економічним умовам сучасної України, ґрунтуються на їх особливостях. Складна економічна ситуація України зумовила прийняття кардинальних заходів щодо формування здорового способу життя, зміцнення і збереження здоров'я засобами фізичного виховання. Це, насамперед, Укази Президента України “Про державну підтримку фізичної культури і спорту в Україні” (1994), Закон України “Про фізичну культуру і спорт”, Цільова комплексна програма “Фізичне виховання - здоров'я нації” (1998) та ін.
Вищезазначені та інші нормативні документи (подані у списку літератури) визначили напрями здорового способу життя та фізичного виховання різних вікових категорій, в тому числі і дітей молодшого шкільного віку.
Нами проаналізовані науково-методична література, досвід роботи вчителів фізичної культури та вчителів початкових класів визначити основні методи та прийоми в контексті нашого дослідження.
2) Соціологічні методи
У своєму дослідженні ми використали метод анкетування та опитування. Для цього були обрані групи батьків, учні початкових класів та вчителі фізичної культури у початкових класах ЗОШ (Додатки № 1, 2, 3, 3(А)).
Проведення анкетування базувалось на сучасних вимогах теорії і практики фізичного виховання. В анкеті використовувались різноманітні типи запитань з урахуванням психологічних особливостей респондентів. Це дало можливість знизити ймовірність механічних, стереотипних відповідей.
Анкетування вчителів та батьків дозволило виявити ставлення дітей до занять рухливими іграми, бажання займатися іграми, їх вплив на рівень рухової активності та загальної фізичної підготовленості.
На основі відповідей вчителів фізичної культури у початкових класах, зіставлення їх з відповідями батьків, ми зробили відповідні висновки. Це дало змогу виявити діагностичний рівень дослідження.
В організацію нашого дослідження ми включили запропоновані методики навчання рухливим іграм Олійник І.О., Єрусалимець К.Г., які доступні та цікаві у практиці.
3) Психолого-педагогічні спостереження проводились протягом усього експерименту. Об'єктом спостереження були учні І - ІІІ класів. Під час спостереження враховувалась рухова активність дітей на уроці, занятті, прогулянці, а також під час безпосереднього проведення рухливих ігор.
4) Педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) полягав у вивченні стану рухової активності молодших школярів, вибору ними улюблених занять та рухливих ігор. Водночас ми передбачили в ході експерименту апробацію і перевірку експериментальної методики навчання рухливих ігор в початкових класах.
Основою нашого експерименту є вибір найдоступнішої методики навчання рухливим іграм дітей молодшого шкільного віку та безпосередня робота вчителів та батьків, спрямована на покращання рухової активності, зміцнення здоров'я та всебічного розвитку організму дітей за допомогою рухливих ігор.
2.2 Організація та етапи дослідженняПоставлена мета і завдання дослідження визначили послідовність проведення усіх робіт за такими етапами.
Перший етап проаналізовані і узагальнені літературні джерела та нормативні документи (теоретичний розділ роботи); розроблена програма дослідження анкети, визначено об'єкт, предмет дослідження, уточнені завдання та мета дослідження, вибрані методи та прийоми.
Страницы: 1, 2
