Методика роботи над науково-художніми текстами у початкових класах

Дипломна робота

Рукопис

Гургач Н.Б

Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008

Анотація

У дипломній роботі на тему "Методика роботи над науково-художніми текстами у початкових класах" в теоретичній частині розкриваються причини зародження науково-художньої літератури; основні відмінності науково-художнього твору від художнього і наукового; визначаються психологічні особливості сприйняття художньої і пізнавальної сторін науково-художнього твору учнями початкових класів. Підкреслюється практичне значення основних питань методики роботи над науково-художнім текстом. Представлена експериментальна перевірка гіпотези дослідження.

Дипломна робота містить 75 сторінок, 73 використаних літературних джерел, додатки.

Ключові слова: науково-художній твір, науково-пізнавальний твір, художній нарис, методика роботи над твором.

Содержание

Вступ

Розділ 1. Психолого-педагогічні основи роботи над науково-художніми текстами у початкових класах
1.1 Значення науково-художніх творів у розвитку учнів
1.2 Психологічні особливості сприйняття науково-художнього твору молодшими школярами
1.3 Підготовчі вправи як засіб усвідомленого сприйняття науково-художнього твору
Розділ 2. Експериментальна перевірка підвищення рівнів сприйняття науково-художнього твору на основі використання вправ-трансформацій
2.1 Особливості сприйняття науково-художнього твору учнями третіх класів
2.2 Організація і зміст експериментального навчання
2.3 Результати експериментального навчання
Висновки до 2 розділу
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
Успішне навчання школярів неможливе без оволодіння раціональними прийомами роботи з книгою, що є основою для самостійного здобуття знань. Державною програмою освіти передбачається, що учень початкових класів повинен повноцінно сприймати художні та науково-художні тексти. Однак специфічні уміння, пов'язані зі сприйняттям пізнавальної літератури, на відміну від художньої, фактично відсутні у програмі класного читання. У позакласному читанні виділено роботу з науково-художніми творами і довідковою літературою, однак специфічні уміння не зазначені, подано лише зауваження загального плану щодо аналізу науково-художніх творів, який повинен враховувати нерозривний зв'язок художньої і пізнавальної основи.

У середній і старшій ланці, де вивчаються основи наук, кількість часу, відведеного на роботу з науковим текстом, істотно зростає, оскільки змінюється об'єкт читання, збільшується обсяг матеріалу, ускладнюється його структура. Науковцями визначено, що техніка читання учнів та уміння змістової переробки прочитаного залишаються практично незмінними. Внаслідок цього учні відчувають труднощі, пов'язані з якісним освоєнням навчального матеріалу за допомогою книги. Тільки 0,3% учнів середньої школи володіють прийомами роботи з книгою [15, 2].

Одна з основних причин такого стану полягає в тому, що різному матеріалу читання і різним цілям пізнання відповідають різні типи читання, які виражаються через специфічні структури навички читання як системи визначених прийомів, ефективних у кожному конкретному випадку. А цілеспрямована, систематична робота з текстом у середній школі ведеться, головним чином, на уроках літератури, де вивчається власне художній твір методом літературознавчого аналізу. На інших предметних уроках від школярів вимагається уміння володіти "вивчаючим", або "пізнавальним" способом читання: якісно вилучати інформацію з тексту, класифікувати, запам'ятовувати і відтворювати її. Учні, які не володіють прийомами роботи з науковим текстом, переносять основне навантаження на пам'ять або використовують прийоми, необхідні для вивчення художнього твору. Потрібна спеціальна робота зі сприймання наукового, навчального тексту для формування повноцінної навички читання.

Оскільки від учнів середньої школи вимагається якісне використання прийомів роботи з науковою, навчальною статтею, то основне навчання цих прийомів має закладатися і здійснюватися в початковій школі.

Основні підходи до освоєння наукової і художньої літератури в початковій школі як розрізнення логічного й естетичного способу читання для цілеспрямованого засвоєння ділової статті та художнього твору були започатковані в середині XIX століття К.Д. Ушинським і розвивалися його послідовниками. Становлення і розвиток у XX столітті науково-художньої книги, як найбільш доступної для дитини форми подачі інформації, як перехідного твору від художньої літератури до навчальної, науково-популярної, порушило питання про необхідність усвідомлення її як навчального матеріалу і введення у цій якості в навчальний процес у початковій школі. Вирішення методичного аспекту цієї проблеми визначає її актуальність.

Вивченню проблем науково-художнього і науково-популярного твору присвячено роботи літературознавців (Л.А. Виноградська, Г.П. Гроденський, В.Ю. Іваницький, Олександр Івич, І.В. Іноземцев, Е.А. Лазаревич, О.Р. Левіна, Є.С. Ліхтенштейн, Г.С. Лобанова, Н.М. Лошкарьова, Л.В. Озарчук, М.М. Славинський та ін.), письменників (Д.С. Данін, Б.А. Дижур, В.З. Нестайко, О.М. Писаржевський, В.Р. Келер, Михайло Ільїн), дидактів (А.Г. Калашніков, А.М. Сохор), психологів (В.К. Бубнова, Н.Г. Морозова, Р.Д. Тригер), методистів (Н.С. Бібко, Н.А. Бикова, Н.М. Дружиніна, Г.М. Первова), педагогів-практиків (Н.В. Балабанова, Л.О. Єфросиніна, М.Д. Конопльова). Вони досліджували питання науково-популярної літератури для дорослих, її роль у сучасному суспільстві, місце, характер, види; дали характеристику пізнавальної літератури для дітей, представили етапи розвитку науково-художньої і науково-популярної дитячої літератури, а також її жанри, розглянули питання про подвійну роль сюжету в науково-художніх дитячих творах; педагогічні вимоги до науково-пізнавальної літератури для учнів середньої школи, специфіку викладу пізнавального матеріалу; роль науково-пізнавальної літератури у вихованні школярів, індивідуальні розходження в розумінні молодшими школярами науково-популярних текстів і залежність розуміння від уже наявних у дітей знань; включення науково-пізнавальної книги до навчально-виховної роботи в середній школі, психологічні умови виникнення і зміни інтересу дітей у процесі читання науково-популярної літератури, умови виникнення інтересу до наукового змісту пізнавальної казки у старших дошкільників, засвоєння матеріалу науково-пізнавальної книги читачами 10-11 років у залежності від прийомів викладу наукового матеріалу; використання науково-пізнавальної дитячої книги в навчально-виховному процесі в початковій школі, методичну оцінку науково-пізнавальної дитячої книги.

Але до теперішнього часу для початкової школи не створено завершеної методичної системи роботи з пізнавальною літературою, яка об'єднувала б навчальні, ділові статті, науково-художні, науково-пізнавальні твори і довідкову літературу.

Об'єктом дослідження є процес формування у молодших школярів умінь працювати з науково-художнім твором.

Предмет дослідження методичне забезпечення даного процесу.

Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методичної системи навчання учнів початкових класів повноцінно працювати з науково-художнім твором.

Гіпотеза: ефективність навчання молодших школярів роботи з навчальним текстом підвищиться, якщо розробити методику навчання молодших школярів читати науково-художні твори як різновид науково-пізнавальних творів і ввести в навчальний процес систему вправ, спрямованих на поступове освоєння всіх сторін науково-художнього тексту, завдяки чому будуть забезпечені умови для поступового переходу до читання науково-популярної та навчальної літератури, і тоді, на момент закінчення початкової школи учень буде володіти елементарними прийомами роботи з різними видами літератури, що позитивно позначиться на загально-навчальних уміннях.

Відповідно до мети дослідження і його гіпотези було поставлено такі завдання:

визначити психолого-педагогічні і методичні засади роботи з науково-художнім твором у молодших класах;

уточнити перелік знань та умінь, необхідних і достатніх для формування в учнів прийомів роботи з дитячим науково-художнім твором;

розробити зміст і методику використання вправ поетапного освоєння науково-художніх творів у початковій школі;

здійснити експериментальну перевірку ефективності запропонованої методики.

Для реалізації поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження; вивчення досвіду вчителів; комплексне використання таких методів дослідження, як спостереження, бесіда; педагогічний експеримент (пошуковий і формуючий); кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.

Методологічною основою дослідження стали ідеї К.Д. Ушинського про різні форми читання наукової і художньої літератури; теорія керування розвитком особистості (А.А. Давидов, Б.Д. Ельконін, Л.В. Занков, О.М. Леонтьєв, Н.А. Менчинська); результати теоретичних досліджень читацької самостійності молодших школярів (М.М. Наумчук, О.В. Джежелей, Н.М. Свєтловська); дослідження особливостей читацьких уподобань та інтересів сучасних молодших школярів (Л.І. Бєлєнька); концепція О.В. Джежелей про наявність декількох напрямків у підготовці читача-початківця; ідея застосування в навчальному процесі дитячої науково-художньої літератури (Н.М. Дружиніна); положення про формування загальнонавчальних умінь у молодших школярів (О.Я. Савченко, М.М. Скаткін, Я.П. Кодлюк).

Дослідження проводилось у три етапи:

На першому (констатуючому) етапі (2006-2007 рр.) здійснювався аналіз літературознавчої, психологічної, методичної літератури з проблеми дослідження, а також шкільних програм, підручників, навчальних посібників; вивчався стан використання науково-художніх і науково-популярних творів у практиці школи, узагальнення досвіду роботи вчителів з пізнавальною книгою. Проводилося пошукове дослідження; виділялися основні знання й уміння, що формуються в учнів під час роботи з науково-художньою книгою.

На другому (формуючому) етапі (2007-2008 рр.) створювалася методична система роботи над науково-художнім твором, проводився формуючий експеримент, було виділено основні етапи навчання роботи з науково-художнім текстом.

На третьому (підсумковому) етапі (2008 рр.) уточнювалася розроблена методична система, перевірялись отримані результати експериментальної роботи.

Дипломна робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Розділ 1. Психолого-педагогічні основи роботи над науково-художніми текстами у початкових класах

1.1 Значення науково-художніх творів у розвитку учнів
Науково-художній твір як жанр літератури виник у відповідь на розвиток науки і необхідності її популяризації. "Науково-художній твір є не чим іншим, як художнім твором про науку. А науково-пізнавальний твір - це популярний виклад певного розділу науки" [9, 141].

Пошук наукових істин займає все більше місця і часу у житті людини і, крім того, сама свідомість людини стає більш науковою. Проте наука, все більш ускладнюючись, практично недоступна читачу. І ось з'являється нова література, "яка внутрішньо засвоює, долає спеціалізацію, ніби гасить її в собі - і виходить до читача просто з розповіддю про світ" [9, 136].

"У більшості людей є здатність сприймати явища дійсності цілісно, без дроблення, тобто в образах, зберігаючи одночасно і здатність до наукового аналізу цих явищ. Але аналізувати в цьому величезному і такому багатоманітному світі людина може лише вузьку його область. Все інше вона здатна уявити собі лише в образах. Коли вона вимовляє: ліс, гори, ріки, люди - слова ці викликають в її уяві певні образи. Ми не здатні були б справитися з багатством вражень, які напливають на нас щогодини, щосекунди, якщо б безперервно не об'єднували їх, не узагальнювали, не сприймали б цілісну групу явищ як одне явище. Багато в цьому нам може допомогти науково-художня література. В ній найголовнішу роботу, яка потребує величезних затрат часу і зусиль, за нас виконує автор. Він пропонує нам вже готові художні образи" [9, 144].

У книзі "Формули і образи" ряд авторів спробували визначити основні ознаки науково-художньої книги:

головне її завдання - дати читачу точні, достовірні знання - наукові, технічні, в області мистецтва чи пізнанні країни, світу, впливаючи в той же час на його уяву і почуття;

хоча науково-художня літератури і має справу з науковими знаннями, вона відноситься до мистецтва; наука тут матеріал, а мистецтво є мистецтвом, незалежно від того, користується воно матеріалом науки чи іншої сфери життя;

науково-художня літератури комплексна, вона вчить бачити внутрішні зв'язки, взаємозалежність явищ у природі, тобто вона в своїй основі є філософською, світоглядною.

Якщо говорити про дитячу науково-художню літературу, то вона також прагне поєднати художню літературу і сучасні знання, впливати на уяву і почуття маленького читача. Проте основна відмінність полягає в обсязі повідомлюваних знань. Тут матеріалом виступають не "наукові пошуки", не наука, реально існуючі люди, а часто вигадані персонажі, події, а сам текст містить лише окремі наукові поняття, терміни, адаптовані до сприймання дітьми молодшого шкільного віку. І, оскільки, у таких творах використовуються всі емоційно-образні засоби, характерні для художніх творів, то і відрізнити науково-художні твори від художніх досить важко.

На основі аналізу літературознавчої і методичної літератури науковцями було виділено робочі критерії, що дозволяють в умовах шкільної практики досить точно визначити конкретний науково-художній твір. Такими критеріями стали об'єктивні (пізнавальність твору як наявність конкретних предметних відомостей про навколишнє, сюжет, авторський задум) і суб'єктивні показники (думка літературознавчої критики, читацький досвід).

Для правильного вибору цілей і засобів методичної роботи над конкретним твором з метою вказати на цілі і засоби у зображенні письменником дійсності потрібна літературно-педагогічна класифікація творів для дитячого читання.

Аналіз сучасного кола дитячого читання показує, що існує значне жанрове, тематичне, авторське розмаїття науково-художніх творів. Цей різновид пізнавальної дитячої літератури своє основне пізнавальне завдання реалізує за допомогою сюжету і художнього образу. При цьому в науково-художній літературі структурно зберігаються компоненти жанрової системи художньої літератури (вірші, оповідання, казки, казки-діалоги, повісті і романи). У читанках для початкових класів серед науково-художніх творів найчастіше зустрічаються оповідання.

Наше завдання полягає у розмежуванні науково-художніх творів серед інших типів оповідань.

Літературознавство поки що не має науково обґрунтованої типології оповідань. Існуючі в літературній практиці розмежування викликані різними обставинами. Часто визначну роль відіграє предмет зображуваного, звідси звичні дітям тематичні класифікації: оповідання про природу, про дітей, військові, морські оповідання тощо. Різновиди жанру виникають на стику родів (ми говоримо: ліричне оповідання, драматична розповідь) і на стику видів літератури (документальне, публіцистичне, пізнавальне оповідання). Також виділяють оповідання-притчу, оповідання-нарис, оповідання-повість чи цикл новел, казку-оповідання [51, 8].

В оповіданні як навчальному матеріалі важливо врахувати не тільки ідейно-художню характеристику твору, але й педагогічні завдання читання. В методично-педагогічній літературі були виділені такі різновиди оповідань.

Якщо визначаючим фактором в оповіданні є час, в якому відбуваються події і діють герої, - це історичне оповідання. В центрі історично-героїчного оповідання стоїть подія, подвиг героя. Дійовими особами історично-біографічного оповідання стають історичні особи, персонажі, які мають життєвий прототип.

Значну в світоглядному плані частину читання складають соціально-побутові і соціально-психологічні оповідання. Вони збагачують дітей досвідом старших поколінь у минулому і теперішньому. Це об'ємні твори з багатою проблематикою, причому проблеми тут життєві, "вічні", духовні, доленосні.

У соціально-психологічному оповіданні менше значення надається місцю події і самій події, головний аспект переноситься в сферу людських почуттів, переживань, роздумів. Такі оповідання лірично забарвлені, читач відчуває в них суб'єктивні авторські втручання в текст.

І в одному, і в іншому виді оповідань можлива розповідна форма організації мовлення. Змінюється лише роль оповідача: якщо він прагне до об'єктивного спостереження, ніби залишається осторонь від зображуваного, то швидше за все ми маємо справу з соціально-побутовим оповіданням; якщо роль оповідача підсилена, він активно бере участь у долі героїв, то швидше за все перед нами соціально-психологічне оповідання.

Найбільшу групу творів, написаних спеціально для дітей, традиційно складають оповідання, які мають на меті виховні завдання. Вони відображають різні підходи до розкриття характерів і вчинків дітей і дорослих, показують особливості поведінки в конкретній ситуації. Головне в них - вирішення моральних проблем різними художніми засобами. Залежно від того, які засоби письменник застосовує, можна виділити: виховні психологічні оповідання, драматичні оповідання, гумористичні, сатиричні оповідання.

Ці типи оповідань мають динамічний сюжет, яскраві словесні характеристики, часто вони побудовані у вигляді твору-мініатюри чи твору-діалогу. Такі оповідання будуються як фрагмент з життя героїв, повчальний для розуміння особливостей дитячої психології. Малочисельність пояснюючих мотивувань поведінки в композиції сюжету багатьох оповідань дає можливість читачам дискутувати щодо вчинків дійових осіб.

В оповіданнях, написаних з метою повідомити дітям певні знання, послаблена сюжетна лінія, помітне місце займають описи. В них або зовсім немає образів-персонажів, або вони подані досить узагальнено, оскільки важливий тип поведінки в типовій ситуації, на відміну від оповідань виховного значення, де важливий характер, індивідуальність. Це - науково-художні оповідання. Використання документального матеріалу наближає цей вид до нарису. Щодо мовного оформлення науково-художніх творів, то вони наповнені понятійною, термінологічною лексикою, в них мало прямої мови, але, як правило, збережена емоційність оповіді [23, 9].

Між різними видами оповідань немає різкої межі, тому часто трапляються і взаємопроникаючі типи оповідань. Проте класифікація і розмежування оповідань і методики роботи з ними - запорука успішного уроку читання оповідання.

Таким чином, завдяки своїм жанровим особливостям науково-художнє оповідання дає читачам можливість пізнавати світ естетично. Проте на шляху до такого його використання стоять проблеми інших жанрових розмежувань.

Проведене опитування серед учителів початкових класів показало, що 80% вчителів віднесли науково-художнє оповідання не у розряд художніх, а в розряд пізнавальних (публіцистичних, ділових) творів. "Схожість" науково-пізнавальних творів, художніх нарисів і науково-художніх оповідань учителі пояснюють їх спільним призначенням - повідомляти учням знання про навколишній світ.

Очевидно, що ці вчителі орієнтуються не на жанрову специфіку, а на пізнавально-виховні цілі читання. Проте переважання педагогічної настанови над літературною не є таким вже й безневинним.

Страницы: 1, 2

В соцсетях