Малюйте одразу пензлем на білому, великому за розміром аркуші цупкого паперу. Подбайте, аби півня добре розмістити на аркуші: приблизно посередині, та щоб він був великого розміру -- майже на всю висоту аркуша. А щоб це у вас вийшло краще, перед початком роботи покажіть розміщення і розмір півня пензлеві, не торкаючись паперу. Ніби малюючи у повітрі, опускайте руку з пензлем все нижче і нарешті малюйте красеня півня впевнено, в таких кольорах і з таким оздобленням пір'я, ..як забажаєте. Тло довкола півня не залишайте білим, а зробіть його зеленим.
Спробуйте, зробити так: щетинним пензлем не просто зафарбовуйте тло, а ніби "тупцюйте" торцем пензля зверху по паперу. "Тупцюйте" без прогалин. Що з цього вийде -- побачите.
Тема. Диво-птиця.
Мета. Формувати навички зображення птахів. Розвивати уявлення про композиційне заповнення усієї площини малюнка.
Обладнання для вчителя: зразки малюнків, таблиця.
Обладнання для учня: гуаш, пензель, кольоровий папір збільшеного розміру.
Хід уроку
У нашій казці кольоровій
все дивовижне і чудове.
Ось перед вами диво-птиця,
чимось схожа на жар-птицю.
Яке пір'я в птиці,
ану лиш подивіться!
Г. Безпрозвана
Рис. 3.3. Послідовність зображення диво-птиці.
Птахи, яких ви бачите на цій сторінці, гарні і райдужні. Який радісний, піднесений настрій створює сполучення яскравих кольорів! А яке чудове візерунчасте оздоблення! І зазначте: як добре розташовані візерунки на кожній частині птаха та узгоджені між собою в цілому Гадаємо, і ви зможете намалювати гарного казкового диво-птаха. Але свого.
Малюйте великого птаха на чималому за розміром аркуші паперу. Колір паперу -- за бажанням.
Спочатку малюйте пальцем або великим плоским пензлем. Дрібні форми та елементи малюйте потім круглим пензлем. Можна також використати паличку для продряпування.
Дидактична гра в процесі експериментального дослідження стала для учнів однією з найпопулярніших форм навчання. Це й не дивно. Адже з її допомогою учні отримували більший об'єм знань, умінь і навичок. До того ж гра проходила у простій, ненав'язливій формі, що сприяло швидкому її засвоєнню. Використання дидактичних і розвивальних ігор дало можливість урізноманітнити уроки образотворчого мистецтва, у простій формі дати дітям необхідні знання та розвинути відповідні образотворчі уміння і навички.
2.2 Результати експериментального дослідження
Перевірку ефективності навчання молодших школярів образотворчого мистецтва з використанням дидактичних ігор ми змогли на основі аналізу результатів виконання робіт на тему «У світі добра і краси. Світ казок в образотворчому мистецтві». На цю тему у 4 класі виділяється 7 годин. Це дало можливість виявити результативність експериментального дослідження. У процесі проведення констатуючого експерименту було виявлено рівень знань й умінь, на основі сформованості яких в учнів експериментального і контрольного класів наприкінці експерименту виявлялася ефективність запропонованої системи роботи.
Ми орієнтувалися на наступні програмові вимоги до опрацювання даної теми:
1) Узагальнення знань про засоби досягнення художньої виразності у композиції (вибір формату, колірної гами, художньої техніки та манери зображення (реалістичної чи декоративної), визначення композиційного центру).
2) Казкові звірі, істоти та образи фантазії у творах образотворчого мистецтва.
3) Трансформація форми як засіб створення фантастичного образу.
4) Узагальнення знань про ескіз як підготовчий пошуковий начерк основного твору.
5) Декоративні композиції: а) симетрична (з однією віссю симетрії); б) асиметрична. Досягнення рівноваги в асиметричній композиції.
6) Портретні зображення у творах образотворчого мистецтва. Особливості форми та пропорцій голови людини (обличчя); засоби створення виразного (казкового) портретного образу.
Результативність опрацювання теми перевірялася на основі виконання наступних художньо-творчих завдань: "В гостях у казки", "Подорож у казку" (ілюстрації до казок): "Портрет казкового богатиря" тощо. "Казковий звір", "Небачена фантастична істота", "Чудо-Юдо", "Вазон", "Букет", "Заспівай мені, райська птахо!", "Свято весняної природи", "Земля веснянкою заквітла", "Сади цвітуть"; колективна робота (фриз або панно): "Дружба та братство дорожче за всяке багатство".
Також шляхом спостережень ми перевіряли замученість четвертокласників до ігрової діяльності. Тому засобом перевірки результативності експериментального дослідження була власне ігрова і зображальна діяльність.
Так, під час гри «Палітра осені» (спрямованої на розвиток уміння змішувати кольори для отримання нового кольору) кожен учень одержував картку, на якій він повинен виконати завдання:
а) два зафарбовані прямокутники, наприклад, один жовтий, інший -- коричневий, між ними знак «+», а третій прямокутник незафарбований.
У процесі гри використовувалася таблиця:
+ | = |
= | + |
Учні змішують на палітрі два вказаних кольори, одержують третій і зафарбовують ним прямокутник;
б) прямокутник зафарбований кольором початку осені, наприклад, зеленувано-жовтим, поряд з ним -- два незафарбовані прямокутники, з'єднані знаком «+».
Примітка. Щоб зацікавити дітей, можна створити ігрову ситуацію: дощем змило кольори з деяких осінніх листків (замість прямокутників використати зображення листків), треба поновити їх колір.
У процесі проведення гри «Художники-чарівники» (для вдосконалення техніки малювання аквареллю) спочатку учитель вводив учнів в ігрову ситуацію:
-- Ми всі художники-чарівники, творимо на папері дива. Зараз я вам покажу, як це робиться. У мене два аркуші паперу: один -- звичайний, а другий -- змочений чарівною водою. У вас на партах стоїть у склянках чарівна вода.
Я беру папір, змочений чарівною водою (папір має бути ледь вологим), пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою (кольори будуть розпливатися), потім -- три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як кольори розпливаються. Ось і вийшли чарівні квіти.
Тепер зробимо папір чарівним. Візьміть пензлик, опустіть у воду і змочіть ним папір. Покладіть пензлики, держіть руки над папером, заплющте очі і повільно рахуйте: «Раз, два, три, папір чарівний, дивись!». Так треба сказати 2-3 рази. Учні повторюють чарівні слова, а папір тим часом підсихає.
-- Тепер ми можемо створювати чарівні квіти. Візьмемо тоненький пензлик, вмочимо у жовту фарбу, намалюємо три пелюстки жовтою фарбою, потім три пелюстки червоною фарбою, потім намалюємо зелень.
Ще сьогодні ми з вами зобразимо пухнасту хмаринку. Згадайте, як ми малювали прикладанням пензлика. Знову робимо наш папір чарівним. Тоненьким пензликом візьмемо голубу фарбу і робимо прикладання так, як ростуть голки на ялинці. Фарба розпливається, зображення стає пухнастим. Таким самим способом будемо малювати хмаринку.
На прикріпленому до дошки папері учитель показує, як прикладати пензлик, щоб вийшла маленька хмаринка. Наприкінці уроку підбивається підсумок роботи. Діти дивляться, у кого вийшли незвичайні квіти на папері.
Організація і проведення гри «Король-пензель» (спрямованої на розвиток навичок малювання аквареллю) відбувалися наступним чином.
Учитель. У тридев'ятому царстві жив собі Король-пензель і мав він багато синів-пензликів. їм дуже подобалося малювати, і тому вони вирушили до школи, щоб разом з дітьми створювати гарні малюнки. Та незабаром три пензлики повернулися додому в сльозах. Далі вчитель одночасно виступає в трьох ролях: себе, Короля-пензля і одного зі скривджених синів.
Король. Чому ти плачеш?
Пензлик. Ваша величносте! До поганих дітей я потрапив у школі. Вони опускали мене у фарбу аж до середини металевої частини (учитель показує, як глибоко пензлик занурювали). Залило очі, рот. Ой лишенько, помийте мене, будь ласка, швидше.
(Класовод миє пензлик і продовжує від його імені.) Мене треба занурювати лише до половини ворсу (показує, як саме). Коли у фарбі тільки моє волосся, мені зовсім не боляче: я все бачу і добре малюю. Не забувайте віджимати зайву фарбу об край скляночки.
Учитель. Діти, а як ви ставитиметеся до своїх пензликів? Так, обережно опускатимете у фарбу, а потім виводитимете їх на прогулянку аркушем паперу.
У грі «Перевиховання Бруднулі» (спрямованої на удосконалення навичок в техніці акварелі) на початку уроку з-під столу вчителя з'являлася вимазана фарбою лялька.
Діти, як ви гадаєте, хто це? Ти хто? -- запитує вчитель.
Я -- Бруднуля.
Діти, а ви її ні про що не хочете запитати?
Учні ставлять різні запитання і серед них таке:
· Чому ти така брудна?
Ми з Незнайком малювали фарбами осінні листки. Я поспішила і все зіпсувала.
А що ти наробила, розкажи нам.
Я почала малювати листок клена, весь зафарбувала зеленою фарбою, а потім згадала, що на кінчиках він почервонів. Стала я кінчики фарбувати червоною фарбою, а вийшов якийсь бруд. Поряд із зеленим листком жовтий лежав. Я стала жовтий фарбувати. А зелена фарба потекла у жовту. Ось подивіться, що вийшло. (Показує малюнок.)
Як ви гадаєте, діти, чому у Бруднулі такий малюнок вийшов?
Вона не знає правил роботи з акварельними фарбами.
Назвіть їх, будь ласка, покажіть прийоми роботи. А я їх постараюся запам'ятати.
А як бути із твоїм зовнішнім виглядом? Що треба зробити Бруднулі, діти?
Діти пропонують помити руки, зробити зачіску, змінити одяг.
Учитель дістає іншу, чисту ляльку.
А зараз, Бруднуле, слухай правила роботи з аквареллю.
Яка ж я тепер Бруднуля? Я стала дуже чистою. Дітки, назвіть мене якось по-іншому.
Діти пригадують правила роботи з акварельними фарбами:
– акварель треба розвести і, перш ніж малювати, перевірити колір на папері;
– кольори не повинні перекриватися, інакше буде бруд;
– якщо малювати аквареллю, де поряд є ще фарба, яка не просохла, фарба розтечеться;
– малювати аквареллю можна і на вологому папері, тоді фарба розпливається, ніби ми дивимося на малюнок через вологе скло;
– треба знати правила змішування кольорів: червоний і синій кольори дають при злитті фіолетовий, червоний і жовтий -- оранжевий, синій і жовтий -- зелений. Діти підходять до дошки і активно показують ляльці, що вони вміють.
-- Я все зрозуміла. Дякую, діти.
При проведенні гри «Хоровод фарб» (спрямованої на закріплення назв основних і похідних кольорів) клас ділився на три команди, учитель -- ведучий. Усі діти одягають маски-окуляри і комірці. Кожна маска -- певна фарба. Виграє та команда, яка швидше і точніше виконує завдання ведучого.
Ведучий. Починається гра.
Я хотіла б малювати,
Але не знаю, як почати.
Фарби-маски, де ви?
Діти. Ми -- тут!
Ведучий. Я візьму три фарби основні,
Ці фарби -- не прості,
З них складаються всі інші.
Де ж ні фабри основні?
Учитель спостерігає, з якої команди швидше вибіжать до дошки три основні фарби -- червона, жовта, синя.
Ведучий. Якщо червона з жовтою подружаться, яка нова фарба утвориться? Ведіть сюди подружку свою!
Червона і жовта фарби виводять оранжеву фарбу (в масці оранжевого кольору - рис. 3.8). Учитель відзначає, хто це швидше зробив, і зараховує команді очко.
Ведучий. Якщо жовта з синьою подружаться, яка нова фарба утвориться? Ведіть сюди подружку свою!
Діти виконують завдання.
Ведучий. Якщо червона з синьою подружаться, яка нова фарба утвориться? Ведіть сюди подружку свою!
Теплі фарби!
Дружно за руки взялись,
Нахилились, посміхнулись,
Повернулись, розійшлися.
Холодні фарби!
Дружно за руки взялись,
Нахилились, посміхнулись,
Повернулись, розійшлися.
А тепер усі станемо в коло.
Діти утворюють три кола. Знаємо, хто за ким стоїть?
Діти під музику водять танок. Учитель відзначає команду-переможницю, гравці якої жодного разу не переплутали правила змішування кольорів і добре знають кольоровий спектр.
Організовуючи гру «Домалюй предмет» (спрямовану на розвиток творчості та конструктивних умінь), учитель роздавав аркуші, на кожному з яких намальоване коло радіусом 4 см. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями.
Вчитель повідомляє, що на урок завітав гість. Це Барвінок. Він пропонує цікаву гру.
Барвінок. Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це коло. Спробуйте відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і відтворіть це на своїх аркушах. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це коло.
Діти домальовують коло. Не всі одразу здогадуються, як потрібно зображати предмет, використовуючи готову форму кола. Барвінок вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли малюнки майже готові, він підбиває підсумок: «Правильно, все це я й хотів намалювати!». Малюнки у всіх вийшли різні: повітряна куля, обличчя клоуна, курчатко, Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт тощо. Барвінок додає: «Просто я такий хитрий, що одного кола мені було мало».
Дітям зразу полюбилася ця гра, але щоб вона не обридла, її ми поступово ускладнювали, вводячи:
– елементи змагання, коли дітям дається не один аркуш з формою кола (або іншою геометричною фігурою), а скільки вони забажають;
– нові геометричні форми: півколо, квадрат, прямокутник, трикутник;
– загадки, відповіді на які зображуються за допомогою уже готових геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.
У процесі гри «В музеї осені» (спрямованої на розвиток вміння упізнавати за описом) учитель повідомляв, що вранці від Осені надійшов лист: «Дорогі діти! Сьогодні я хочу запросити вас у свій осінній музей. На картинах я зображена різною: веселою і сумною, сонячною і похмурою, золотою і з листками, що облетіли. Але є в музеї картина, яку я дуже люблю. Спробуйте знайти її за моїм словесним описом».
За командою учні піднімають картку з цифрою, що відповідає порядковому номеру репродукції картини, до якої було дано словесний опис.
Перед проведенням гри-лото «Чи знаєш ти дерева?» ми організували екскурсію в парк, де діти спостерігали дерева в природі.
Учні отримують набори карток із зображенням шести дерев. Учитель попереджає, що виграють уважні і спостережливі. Потім зачитує загадку про одне з дерев, наприклад, про березу, а учні, у кого на картці є зображення берези, повинні закрити його фішкою і т.д., доки вчитель не загадає всі 9 загадок.
Учасник гри, який підняв картку з неправильною відгадкою, кладе її в набір, а той, хто відгадав загадку правильно, кладе свою картку збоку. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки.
Проводячи гру «Що буває навесні?», вчитель демонстрував картки з ознаками різних пір року, серед яких учні повинні були визначити ознаки весни (приліт птахів, танення криги на річках, поява першої травички тощо). Коли демонструється картка з зображенням ознаки весни, учні плетуть у долоні. Якщо учасник неправильно визначив ознаку весни, він вибуває з гри.
Підсумок гри підбивається як індивідуально, так і колективно.
В удосконаленні техніки малювання, засвоєнні деяких прийомів композиції допомагала, зокрема, гра у «фотографування». На екскурсіях у природу, прогулянках дітям пропонувався «видошукач» -- картонна планка розміром 15х10 см з віконечком 10х7 см.
Учитель пропонував кожному «сфотографувати» те, що найбільше сподобалося, а після уроку образотворчого мистецтва, під час наступної прогулянки учні колективно вгадують, який предмет чи куточок природи зображено на тому чи іншому малюнку. Одночасно відбувався аналіз творчих робіт.
З великим задоволенням учні 4 класу виконували на уроках образотворчого мистецтва ролі героїв казок. Такий ігровий прийом робить урок нестандартним, живим, і діти легко засвоювали правила образотворчої грамоти.
У процесі вивчення теми ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких знань, уявлень, умінь:
1. Розуміти та розкривати (з допомогою вчителя) роль образотворчого мистецтва в житті людини.
2. Розуміти та розкривати характер художніх образів мистецьких творів і посильно їх інтерпретувати (мовленнєвими та образотворчими засобами).
3. Розуміти та розкривати значення колірної гами, манери зображення, інших композиційних засобів і прийомів у передачі задуму автора.
4. Розуміти та розкривати значення терміну "композиція" та роль ескізу у створенні композиції.
5. Мати елементарне уявлення про особливості та основні пропорції форми голови (обличчя) людини і засоби створення індивідуальної характеристики портретного (казкового) образу;
6. Мати елементарне уявлення про професійні назви фарб (краплак, вохра, стронціанова жовта тощо).
7. Знати основні види образотворчого мистецтва та поділ живописних творів за тематичним змістом (пейзаж, натюрморт, портрет тощо), 1-2 портретні твори та їх авторів;
8. Мати елементарне уявлення про назви 1-2 творів народного живопису.
9. Мати елементарне уявлення про вісь симетрії як засіб композиційної організації площини.
10. Уміти (на елементарному рівні) посильно виражати свої естетичні почуття та переживання в різних видах практичної діяльності та образним словом.
11. Уміти порівнювати та аналізувати художньо-творчі здобутки товаришів, аргументовано висловлювати (з використанням спеціальних термінів, образного слова) власні оцінні судження.
12. Уміти використовувати колір з декоративною метою (за принципом краси).
13. Уміти добирати колірну палітру, що відповідає певному задуму.
14. Уміти досягати рівноваги зображення в асиметричній композиції.
15. Уміти виділяти у пейзажних роботах перший план тоном, кольором та деталізацією.
