За період з 1993-го по 2003 рік вищі учбові заклади України разом з провідними університетами Європи виконали 105 проектів TEMPUS/TACIS. Це дало можливість ввести загальні учбові програми, нові принципи управління вузами, підготувати сучасні підручники, напрацювати підходи до взаємного визнання документів про освіту.
До проблем вищої освіти України, які перешкоджають її розвитку відносять:
1. Надмірна кількість учбових напрямів і спеціальностей, відповідно 76 і 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають в 5 разів менше.
2. Недостатнє визнання в суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом у вуз здійснюється не на бакалавра, а на спеціальність.
3. Загрозлива в масовому вимірюванні тенденція до погіршення якості вищої освіти, яка наростає з часом.
4. Збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.
5. Невиправдана плутанина в розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їх еквівалентність по освітньо-кваліфікаційних статусах, а з іншої - вони проходять акредитацію за різними рівням, відповідно за III і IV.
6. Україна змирилися із зневагою передовими науковими дослідженнями в учбових закладах, які є основою університетської підготовки. Українська система наукових ступенів складна порівняно із загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.
7. Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої поширеної ланки освіти, як технікуми і коледжі, хоча їх чисельність в державі в чотири рази більша, ніж Вузів III і IV рівнів акредитації разом узяті.
8. Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації і перепідготовки. Нової системи, яка задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта протягом всього життя” поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований.
9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими повинна йти країна. Рівень автономії Вузів в цих питаннях значно нижчий, ніж середньоєвропейських. Не виконують роль методологічних вождів учбові заклади, які мають статус національних, тоді як їх кількість досягла близько 40% від загальної кількості Вузів III і IV рівнів акредитації.
10. Ці і інші перешкоди погіршують розпізнавання української системи вищої освіти зовнішнім світом, підсилюють ізоляціоністські тенденції, погіршують мобільність студентів, викладачів і науковців в межах європейського освітнього простору і європейського ринку праці. Зменшити ці перешкоди - означає для опинитися, образно кажучи, на першому поверсі величезної будівлі, яка має назву “Європа знань”.
“На другому поверсі” нас чекають дуже серйозні структурні перетворення. Це - модернізація системи контролю якості освіти, узгодження дворівневої системи з європейською моделлю, введення загальноєвропейських кредитних заліків і термінів навчання, введення вченого ступеня доктора філософії.
Як визначено в “Саламанськом зверненні” (2001 р.), якість - це основоположна умова для визнання, для довіри, сумісності і привабливості в європейському просторі. Берлінське комюніке (2003 р.) визначає якість освіти як основу створення європейського простору.
Для України важливими, враховуючи сказане, є декілька наступних положень:
- моніторинг якості освіти повинен бути повним, постійним, прозорим, об'єктивним;
- якість і акредитація, які міцно зв'язані між собою, висувають перед системою ліцензування і акредитації нові завдання щодо використання європейських стандартів якості, і тому наша участь в європейській мережі по гарантуванню якості у вищій освіті (система ENQA) обов'язкова вже найближчим часом;
- контроль якості повинен зосередитися не тільки на контролі учбового процесу, кадрів, науково-методичного забезпечення, матеріальної бази і тому подібне, а, в першу чергу, на контролі знань студентів і особливо випускників, визначаючи їх компетентність і здатність задовольняти вимоги ринку праці;
- отримувати акредитацію повинні не тільки учбові заклади і спеціальності, але і окремі освітні програми;
- окрім внутрішньої оцінки якості неминуча зовнішня оцінка, яку підтримує ENQA і яка надає можливість оцінювати учбові програми за межами своєї країни по загальних критеріях.
На думку представників багатьох університетів України, досить масштабним буде передбачене Болонською декларацією завдання ввести систему академічних кредитів, аналогічних ЕСТS (Європейській кредитово-трансферній системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів при переході з однієї учбової програми на іншу, включаючи і програми післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання і мобільності, засобом реформування учбових програм, а також засобом передачі кредитів вищим учбовим закладам інших країн. Цьому не заважає наявність в даних країнах власних або вузівських кредитних систем. Важливий момент введення акумулюючої кредитної системи - можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки учбове навантаження, наприклад, участь в наукових дослідженнях, конференціях, наочних олімпіадах.
Щодо узгодження дворівневої системи, то ця проблема не була б дуже складною, якби перед нашою системою освіти не з'явилася в повному об'ємі проблема вирішення долі технікумів і коледжів.
Вердикт громадськості і держави з цього питання може визначитися на перетині декількох рішень, наприклад, повністю інтегрувати кращі технікуми і коледжі в учбові заклади III, IV рівнів акредитації, створивши їм умови для надання освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, останні ж трансформувати в учбові заклади середньої професійної освіти для надання випускникам рівня висококваліфікованих робочих.
Відповідальне рішення необхідно ухвалити щодо освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”. Очевидно, поки фахівці зажадалися наший економікою, цей рівень слід зберігати. Реальна ж доля рівнів “спеціаліст” і “магістр” в наший країні зважиться з часом відповідно до їх затребуваності на ринку праці, яка також поступово інтегруватиметься в загальноєвропейський.
Аналогічний підхід можна було б застосувати і до системи наукових ступенів в Україні. Згідно Берлінському комюніке 2003 року нам було б зручно додатково до наявної системи “кандидата і доктора наук” ввести науковий ступінь “доктора філософії” відповідно до міжнародних стандартів. Для багатьох науковців це було б зняттям перешкоди в мобільності на європейському науковому і освітньому просторі. Традиційна ж система наукових ступенів (кандидата і доктора наук) була б, як і раніше, що зажадалася на внутрішньому ринку праці до того часу, поки доля як першої, так і другої систем остаточно не зважиться в майбутньому.
Вже багато було написане і сказане про впровадження європейської системи взаємовизнання кредитних одиниць. Міністерство освіти і науки України почало експеримент за визначенням особливостей кредитово-модульної системи, подібною ECTS. У листопаді 2003 року вЛьвові відбулася науково-практична конференція, присвячена цьому питанню. Альтернативи її впровадженню в Україні немає. Зробивши це, ми знімемо істотну перешкоду в розпізнаванні наший системи вищої освіти зовнішнім світом.
При здійсненні вказаних структурних перетворень важливо надати широкі права Вузам в ухваленні європейських стандартів - повністю або частково і в певні терміни. Це тим більше важливо, що самі Вузи добре знають, що їх привабливість у абітурієнтів і студентів прямо залежить від того, який вибір зробили ці Вузи і як швидко вони цей вибір утілюють в життя.
Всі документи Болонського процесу і пов'язані з ним завдання, в першу чергу, стосуються студентів. Вони є центром, навколо якого шикується вся система.
Лісабонська конвенція, Сорбонська і Болонська декларації визнали, що основною метою підписаних документів є полегшення доступу жителям кожної держави Європи і студентам учбових закладів до освітніх ресурсів і ринків праці інших країн.
Як же практично дати можливість молоді скористатися цими правами? Учасники Болонського процесу формулюють три необхідні і достатні принципи, які, на жаль, є найтяжчими для виконання в нашій державі. Це - мобільність членів освітнього простору, в першу чергу студентів; привабливість просвітницьких послуг і можливість працевлаштування.
Об'єднує ці три принципи те, що вони, по суті, виходять за рамки сугубої системи освіти, вони - прерогатива держави, і в наших вітчизняних умовах вони можуть бути виконані в процесі соціально-економічної інтеграції наший країни в європейський простір.
Мобільність - важлива якісна особливість європейського простору, вона передбачає мобільність людей між вищими учбовими закладами і між державами. В Україні їй заважають системні невідповідності, візовий режим, економічні характеристики наший країни, врешті-решт, відмінність між рівнем життя в Україні і країнах ЄС. Але, коли мова йде про інтернаціоналізації освіти, що є просвітницьким крилом глобалізації, зусилля держави повинні бути ексклюзивними.
Привабливість Вузів для студентів - це комплексна компонента достатня великої ваги, така, що включає перспективу для кар'єри, якість і вартість навчання, вартість мешкання, доступність побутових послуг, наявність стипендіальних програм, пошана до європейських і світових цінностей, відсутність міжнаціональних і релігійних конфліктів, відповідність європейським освітнім стандартам і тому подібне
Працевлаштування - це третій принцип, який лежить в основі забезпечення прав молодої людини на транснаціональну освіту. Болонська декларація підтвердила, що можливість працевлаштування - це основне питання для вищих учбових закладів у всій Європі; це стратегічна мета, яка не має альтернативи. Працевлаштування - це індикатор успіхів всього Болонського процесу в цілому. Він настільки важливий, що в дискусіях про доцільний термін навчання на будь-якому рівні учасники приходили до висновку, що вчитися, використовуючи принцип “навчання протягом всього життя”, треба до тих пір, поки не знайдеш роботу.
Таким чином, вищий освітній поверх європейського простору можуть займати держави, що повністю сприяють студентському самовиявленню, яке головним чином забезпечується золотою тріадою - мобільністю, привабливістю, працевлаштуванням. Це прерогатива, компетенція і обов'язок держави перед молоддю України, системою української освіти і перед європейською співдружністю.
Україна починає рух по шляху Болонського процесу. На цьому шляху важливо, щоб нас не підстерегла небезпека. Полягає вона в тому, щоб наші перетворення не були поверхневими, косметичними і не звелися лише до конференцій і обговорень. Вони повинні бути такими, щоб досягти бажаної мети - дати молодому поколінню можливість, співробітничавши з Європою, облаштувати Україну і зробити всіх нас громадянами розвиненого в усіх відношеннях європейського континенту.
4. Організаційно-правове забезпечення вищої освіти вУкраїні
Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України, складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закону «Про вищу освіту» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього. В процесі інтеграції вищої освіти України в Болонський процес, нормативно-правове забезбечення вищої освіти в Україні постійно змінюється.
Розробляє загальні основи організації освітянської та наукової діяльності в Україні, а також забезпечує реалізацію державної політики в сфері вищої освіти Міністерство освіти і науки України.
Зміна ставлення держави й суспільства до освіти повинна відобразитися в таких конкретних кроках, як збільшення обсягів її фінансової підтримки, створення умов для використання інтелектуального потенціалу освічених людей, формування громадської думки про цінність освіти. Тому освітня політика - це найважливіша складова політики держави, інструмент забезпечення прав і свобод особи, підвищення темпів соціально-економічного та науково-технічного розвитку, гуманізації суспільства, зростання рівня культури. Йдеться про конкретний план дій для законодавців, урядовців, керівників вищих навчальний закладів, усієї наукової академічної спільноти - як у наших економічних, політичних, соціально-культурних реаліях зробити освіту основою економічної стабільності, соціального добробуту, динамічного розвитку суспільства і фактором національної безпеки. І такий план, зокрема для галузі освіти, розробив уряд. Це Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків», яка, зокрема, передбачає: формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з державного бюджету, розширення автономії ВНЗ і демократизацію їх внутрішнього життя,адаптацію системи української вищої школи до європейських стандартів і вимог Болонського процесу та ін.
Відповідно до "Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", затвердженої Законом України від 18 березня 2004 року № 1629- IV, Міністерству освіти і науки України необхідно виконати великий обсяг робіт, спрямований на системну адаптацію вищої освіти України до європейського простору вищої освіти в рамках Лісабонської стратегії.
Верховна Рада України 31 травня 2007 року ухвалила Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", згідно з яким, "національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення".
З метою виконання зазначених завдань уряд зобов'язується, зокрема, розробити законопроекти про внесення змін до законів України «Про освіту» і «Про вищу освіту», проект Закону України "Про післядипломну освіту» , запровадити зовнішнє незалежне оцінювання якості знань усіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів, а також учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів ВНЗ І--II рівнів акредитації.
Після Лондонської зустрічі в 2007 р. у системі вищої освіти України здійснено такі заходи:
-- наказом МОН України від 13.07.2007 №612 затверджено "План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграцію в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року";
-- розроблено Проект Закону "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту", виконаний з урахуванням вказівок і рекомендацій болонських документів;
-- впроваджено систему визначення рейтингу українських ВНЗ (вересень 2007 р.);
-- Україна стала урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості -- European Quality Assurance Register (EQAR) (квітень 2008 р.);
-- Українська асоціація студентського самоврядування стала членом Європейського союзу студентів -- European Students Union (ESU) (грудень 2007 р.).
Останні 3 років були для вищої освіти України роками плідної роботи. Так, зокрема:
-розроблено проекти низки законодавчих актів з питань унормування післядипломної освіти, формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців;
-підготовлено і затверджено постановою Кабінету Міністрів України Перелік спеціальностей, за яким здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;
- підготовлено Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра;
-розроблено принципово нові Умови прийому до вищих навчальних закладів України;
- розроблено і затверджено Типове положення про юридичну клініку вищого навчального закладу, примірні Положення про студентське самоврядування та студентський гуртожиток;
- розроблено Порядок і реалізовано надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих педагогічних навчальних закладів;
- проведено ґрунтовну роботу щодо удосконалення і повномасштабного впровадження рейтингової системи оцінювання результатів діяльності вищих навчальних закладів як інструментів управління якістю вищої освіти.
Нормативною регламентацією вищої освіти в Україні також є:
- Указ Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти» від 17.04.02 р. № 347/2002;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 12.02.96 р. № 200 «Про внесення та доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України "Про ліцензування, атестацію та акредитацію закладів освіти";
- Постанова від 07.08.98 р. «Про розроблення державних стандартів вищої освіти»;
- Постанова від 20.01.98 р. «Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)»;
- Галузеві стандарти вищої освіти з відповідних напрямів підготовки.
- Наказ Міністерства освіти і науки України № 774 від 30.12.2005 р. «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу»;
- Нормативні документи Міністерства освіти і науки України (накази № 48, 49 від 23.01.2004 р., № 812 від 20.10.2004 р.);
- Рекомендації щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах 111-1V рівнів акредитації (Затверджено наказом МОН України від 30.12.2005 р., № 774) та ін.
Висновки
Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включно вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків в ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного простору.
Здійснення даного завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти і обміни та поширення інформації.
Процес підготовки нової генерації науковців, здатних позитивно впливати на суспільний розвиток, потребує зростання якості знань, збереження національної культури, докорінного оновлення професійно-педагогічної підготовки викладачів вищих навчальних закладів, виникнення нових функцій педагогіки вищої школи.
Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки, забезпечення захисту громадянських прав і розширення індивідуальних свобод особи.
Література
1. Конституція України.
2. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984 -111 // Урядовий кур'єр. - 2002 - № 86.
3. Указ Президента «Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України». Президент.: Указ від 17.02.04 р. № 199-2004 / Президент // Урядовий кур'єр. - 2004 - № 36.
4. Україна. Міністерство освіти і науки України. Про затвердження навчального процесу в 2009 - 2010 навчальному році від 20.11.2009 р. № 1/9 - 880 // Освіта України: Педагогічна преса - 2009 - № 87-88.
5. Бойко А. Проблеми розвитку української освітив умовах євроінтеграції. // Вища освіта України: журнал. - 2009. - № 2.
6. Короденко М. Перспективи впровадження Болонського процесу // Освіта України: Педагогічна преса - 2008 - № 82.
7. Луговий В.І. Реалізація принципів і пріоритетів Болонського процесу у Вищій школі України // Педагогіка і психологія - 2009. - № 1.
8. Михальченко М. Вища освіта України в контексті політичних реалій // Вища освіта України: журнал - 2009 - №1.
9. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Навч. Посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2003 - 316 с.
10. Наука і методика: збірник науково-методичних праць. Вип. 14 - К.: - Аграрна освіта, 2008. - 174 с.
