Методика вивчення іменника у початкових класах
Зміст
Вступ
Розділ І. Формування у молодших школярів граматичного поняття іменник
Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення іменника у початковій школі та його експериментальна перевірка.
2.1 Відбір лінгво-дидактичного матеріалу до вивчення іменника у початкових класах
2.2 Зміст та організація експериментального дослідження та перевірка його ефективності
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
В хвилини глибокого одухотвореного сприймання краси природи, в хвилини відчаю чи радості, в хвилини розради чи горя ми звертаємося до рідного слова.
У системі навчання учнів в школі важливе місце посідає процес формування, пошани й любові до рідного слова. Глибоке вивчення мови можливе тільки тоді, коли людина усвідомлює її як найдорожчий скарб, в якому втілена національна самосвідомість, характер, історія народу.
Оскільки дитина приходить до школи з бажанням вчитися, то завдання вчителя зробити навчання цікавим. Як допомогти дітям осягнути загальнолюдські цінності у ставленні до культурної спадщини свого народу, людини, оточуючої дійсності? На сьогоднішній день без інтересу подиву, радості неможливе успішне навчання у початкових класах.
Відомо, яку величезну роль в житті людини відіграє мова. Тому і уроки рідної мови мають суттєве значення для формування культури особистості та національної самосвідомості школярів. На таких уроках є багато можливостей побачити багатство рідного слова, відчути його красу. Особливий інтерес у дітей викликає народна творчість.
Курс української мови -- важлива складова загального змісту початкової освіти, оскільки він не тільки є окремим навчальним предметом, а й виступає основним засобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основна його мета -- забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати; працювати з книжкою, будувати зв'язні писемні висловлювання, сформувати певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію навчання рідної мови.
Ушинський говорив про те, що "мова входить в усі інші предмети, збирає в собі їх результати" [69, c.10]. Завдання бачиться нині - навчити дітей володіти усним і писемним мовленням у процесі спілкування, грамотно передавати власні думки, почуття, настрої, розвивати їхні творчі здібності.
У процесі початкового навчання української мови поглиблюються уявлення школярів про навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення, здійснюється патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнів.
Навчання української мови має бути спрямоване на розвиток у дітей, окрім загальномовленнєвих, таких загальнонавчальних умінь: організаційних, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних. Важливо формувати у школярів почуття відповідальності за виконуване завдання, готовність самостійно працювати з новим, доступним за трудністю навчальним матеріалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обґрунтовувати її.
Відповідно до освітньої галузі “Мова і література” Державного стандарту початкової загальної освіти навчальний предмет українська мова будується за такими змістовними лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною [ 69, с.12].
Мовленнєва змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвої діяльності, якими учні певною мірою оволоділи у дошкільному віці (слухання-розуміння; діалогічне, монологічне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнєвої діяльності, які пов'язані з писемним мовленням (читання вголос і мовчки, робота з дитячою книжкою, письмові види робіт).
Мовна змістова лінія, маючи спрямованість на засвоєння учнями знань про мову, мовні вміння, розробляється з урахуванням того, що в початковому курсі формування в учнів знань про мову, умінь виконувати певні види мовного аналізу має пропедевтичний характер. Цю роботу слід підпорядковувати розвитку в учнів орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних умінь.
Соціокультурна змістова лінія передбачає розширення уявлень учнів про культуру українського народу, її особливості в різних регіонах України, які населяють Україну. Ця робота має органічно поєднуватися з іншими аспектами навчання і реалізовуватися за допомогою дібраних текстів, використання тематичних груп слів, стійких виразів, у яких відображено особливості матеріальної і духовної культури народу, національного характеру. Ця змістова лінія акцентує необхідність приділяти особливу увагу мовним аспектам проблеми: тлумаченню значення, особливостей використання слів, фразеологізмів, прислів'їв, приказок; розвитку уміння доречно використовувати їх у мовленні; роботі над текстами; написанню творчих робіт з використанням етнографічних елементів змісту тощо [69, с.12].
Вивчення рідної мови уже в початкових класах створює значні можливості для розвитку соціальних навичок учнів, насамперед уміння спільно працювати в парах, у невеликих групах. Необхідно виховувати у дітей самоповагу і повагу до інших, уміння дати оцінку роботі інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи і т. ін.
У початковому етапі навчання мови виділено такі аспекти роботи: "Навчання грамоти", "Мовленнєва діяльність", "Знання про мову, мовні уміння", "Правопис", "Графічна навичка письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт" [69, с.13].
Вивчення граматики української мови починається в початкових класах загальноосвітньої школи. Саме в цих класах молодші школярі ознайомлюються з граматичною побудовою рідної мови, оволодівають уміннями і навичками практичного її вживання. У кожному з початкових класів учнями вивчаються елементи основних розділів граматики -морфології і синтаксису. Вивчення частин мови в початкових класах має на меті:
-- ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, прислівник і з службовою частиною мови прийменником (без уживання термінів “самостійні” і “службові” частини мови);
-- усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дії і відповідає на питання хто? що? який? яка? яке? що робить? і под.;
--засвоєння форм словозміни передбачених програмою частин мови;
--засвоєння орфографічних правил, таких як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо;
-- розвиток усного і писемного мовлення учнів шляхом збагачення їх словника новими іменниками, прикметниками, чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів, розвитку уміння добирати слова для передачі своїх думок;
-- з'ясування синтаксичної функції того чи іншого, слова (частини мови) [58, с.151].
Знайомство з частинами мови починається з вивчення іменника як найбільш уживаного учнями лексико-граматичного класу слів.
Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Ці завдання розв'язуються не ізольовано, а у взаємозв'язку [58, с.152].
Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу про іменник як частину мови.
Система роботи над вивченням теми “Іменник” має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильне їх написання.
З огляду на сказане, тема дипломної роботи “Методика вивчення іменника у початкових класах” є актуальною сьогодні для вчителів початкових класів.
Об'єкт дослідження: процес вивчення іменника в початкових класах.
Предмет дослідження: методичне забезпечення вивчення іменника у початкових класах.
Метою дипломної роботи є узагальнення і систематизація методики вивчення іменника у початкових класах відповідно до Державного стандарту (українська мова - мова навчання).
Гіпотеза: успішне вивчення іменника як частини мови учнями початкових класів можливе за умов:
1) забезпечення змісту вивчення іменника відповідно до вимог програми;
2) врахування принципу наступності і перспективності при вивченні іменника.
Завдання дослідження:
1. З'ясувати основні етапи вивчення іменника.
2. Проаналізувати лінгво-дидактичні підходи до вивчення іменника в початкових класах.
3.Провести відбір поетапного матеріалу для забезпечення змісту вивчення іменника в початкових класах.
4. Провести експериментальне дослідження з метою визначення рівня засвоєння граматичних категорій іменника.
Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, що містять по два параграфи, висновків, списку використаної літератури із 89 джерел, додатків.
Розділ І. Формування у молодших школярів граматичного поняття “іменник”
Кожне самостійне слово становить єдність двох значень - лексичного і граматичного. Граматичним називається таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводять його лексичний зміст. Якщо кожне слово наділене окремим лексичним значенням, то граматичні значення характерні не для одного слова, а для цілої групи, розряду слів. Граматичних значень у слова може бути декілька.
У молодшому шкільному віці формується початкова система граматичних понять. Здійснюється це не одразу. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за кілька уроків, інші формуються протягом усіх чотирьох років навчання. Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем. Ця робота складається з таких компонентів, як сприймання окремих однорідних мовних явищ, абстрагування, виділення істотних для даної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні.
Граматичні поняття можна засвоїти, спираючись тільки на логічну роботу мислення. Для того, щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учнів необхідно навчити прийомів розумової діяльності, за допомогою яких досягається виявлення, вичленування і об'єднання істотних ознак об'єктів, що вивчаються.
Як і будь-який процес пізнання, засвоєння граматичних понять відбувається у процесі виникнення і вирішення своєрідних суперечностей, що є рушійною силою засвоєння.
Процес формування граматичних понять умовно можна поділити на чотири етапи [39, с.203].
Перший етап формування граматичних понять полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття.
Другий етап граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків між ними та у введенні терміна.
Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними.
Четвертий етап формування граматичних понять полягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.
Формування у молодших школярів граматичного поняття “іменник” розпочинається з 1 класу і проводиться за чотирма етапами.
Перший--підготовчий, який збігається з періодом навчання грамоти.
Підготовка учнів до усвідомлення поняття “іменник” передбачає:
навчання розрізнити предмет і його назву, розвиток умінь класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).
Засвоїти власне українські загальновживані слова на місці засвоєних учнями в дошкільному житті російських слів: олівець, гумка, рядок, зошит, лялька, годинник, літак, смужка, малюнок, крапка, кишеня, сорочка та інші. Уточнення правильної вимови українських слів, які засвоєно під впливом російської мови з іншим звучанням: лінійка, вікно, ліс, дідусь та ін. Уміння на слух відрізняти українські слова від слів інших близьких мов.
Розуміти значення слова, вміти співвідносити слово і зображення відповідного предмета: вибрати з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, що дає учитель [69, с.28-29].
Загальне поняття про іменник починає формуватися у дитини ще в добукварний період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає.
Зробити це можна, наприклад, у такий спосіб.
Учитель бере у руки книгу і запитує:
-- Що я тримаю? (Книгу).
Що ви можете з нею зробити? (Розглянути, прочитати, покласти на стіл і под.)
Про що ця книга? (Мабуть, про тварин, бо на обкладинці зображені тварини.)
Ми можемо дізнатися, хто написав для нас цю книгу? (Можемо, бо на обкладинці завжди друкують прізвище автора.)
- У нашій шкільній бібліотеці є багато дуже цікавих книжок.
Про що вони?
Звичайно, діти відповісти не можуть, а тому вчитель, запитує, чому вони не можуть відповісти на його питання (Бо не бачать книги.)
Отже, узагальнює вчитель відповіді дітей: предмет ми бачимо, можемо потримати в руках, а слово, що є назвою предмета, тільки вимовляємо і чуємо.
Надалі в учнів поступово формується уміння “працювати” із словом як узагальнюючою назвою предмета. Скажімо, учитель вимовляє слово стіл, а діти називають той стіл, який вони при цьому можуть уявити.
На уроках навчання грамоти пропонується вивчення 17 тематичних груп слів: шкільне приладдя, іграшки, одяг, посуд, меблі, побутова техніка, овочі і фрукти, ягоди, квіти, рослини, птахи, звірі, пори року, явища природи, професії, транспорт, ввічливі слова.
Робота над словами кожної тематичної групи здійснюється в кілька етапів. Спочатку учні поповнюють власний словник словами певної тематичної групи. З цією метою використовуються предмети, предметні малюнки, віршові чи прозові тексти, загадки.
У процесі аудіювання школярі знаходять у віршах чи уривках з прози слова, що належать до нової теми, називають запропоновані предмети і предметні малюнки, доповнюють тематичні групи словами з власного лексичного запасу. Під час озвучування першокласниками нових слів вчитель звертає увагу на правильність їх наголошування і вимовляння. Потім учитель підводить учнів до тлумачення значення узагальнюючого слова тієї чи іншої групи.
Продемонструємо методику ознайомлення першокласників із словами тематичної групи на прикладі вивчення теми "Одяг".
Вчитель показує учням предметні малюнки із зображенням одягу (пальто, сорочка, сукня тощо) і запитує:
- Що ви бачите на малюнках? (Діти озвучують назви одягу).
- Що роблять із цими предметами? (Одягають).
- Чи можна назвати ці предмети одним словом? Як? (Одяг).
- Подумайте, як утворилося це слово? (Від слова одягатися).
- Що ж таке одяг? (Це речі, які одягає людина).
- Ці предмети можна ще назвати виробами, бо їх виготовляють (виробляють) із тканини, шкіри, хутра. Тому одяг -- це вироби з тканини, хутра, шкіри, які люди одягають на своє тіло.
Учитель читає вірш.
"Домовик"
Я зібрався погуляти --
одяг мушу свій шукати.
Це, напевне, домовик
заховав десь черевик.
Зникли светр та піджак,
не знайду їх теж ніяк.
Я з-під ліжка, із куточка,
витягнув свою сорочку.
Хто її туди запхав
й медом замастив рукав?
Ну, звичайно, домовик
заховав її та втік.
В кухні біля табуретки
я узяв одну шкарпетку.
Другу домовик забрав,
бо нема. Я скрізь шукав...
Т. Лисенко
- Який одяг шукав хлопчик?
- Чому ви не назвали черевик і рукав?
- Який ще одяг, крім названого у вірші, ви знаєте?
На другому етапі нові слова вводяться в словосполучення і речення. З цією метою школярам пропонується сказати, якими можуть бути названі предмети, що вони можуть робити або що можна робити з цими предметами. Щоб відповісти на поставлені запитання, першокласники повинні будувати словосполучення і речення. У процесі цієї роботи формуються вміння правильно поєднувати слова у словосполучення, розташовувати слова в реченнях, а також поширювати речення другорядними членами (без уживання термінів).
Наведемо зразок такої роботи на прикладі фрагмента уроку на тему "Квіти".
Учитель пропонує учням послухати текст і знайти в ньому назви квітів.
Перед хатою був великий квітник. У його центрі височіли горді мальви.
Їх оточували барвисті айстри. Поряд усміхалися яскраві гвоздики. А біля їхніх ніг стелився синій барвінок.
- Про які квіти говориться у тексті? (мальви, айстри, гвоздики, барвінок).
Під час заслуховування відповіді кожного учня доцільно, щоб клас доповнював її.
Потім вчитель пропонує першокласникам скласти речення про квітку з використанням дібраних слів. (Запашна ромашка - красива і корисна квітка).
- Побудуйте схему свого речення.
Завершальним етапом роботи над словами тематичної групи є використання їх у зв'язних висловлюваннях. З цією метою учням пропонується скласти розповідь чи висловити міркування на теми, пов'язані з їхнім життям.
Наприклад:
Хто складає тобі в портфель шкільне приладдя?
Де зберігаються твої іграшки? Чи є там порядок?
Розкажи, що за чим ти одягаєш, коли збираєшся до школи.
Яка професія тобі подобається? Ким ти мрієш стати, коли виростеш.
У ході цієї роботи в першокласників формується уміння пов'язувати речення між собою, уникати невиправданих повторів, послідовно висловлювати думку, не відступати від теми висловлювання. Однак, методикою передбачено, що під час заслуховування дитячих висловлювань учитель не перебиває першокласників. Вчитель вказує на допущені мовленнєві помилки і виправляє їх дуже доброзичливо і толерантно після завершення учнями своїх висловлювань.
Другий етап (2 клас) формування поняття іменник передбачає знайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловими значеннями (відповідають на питання хто? що?, називають предмети) й закріплення їх у терміні “іменник”.
Страницы: 1, 2
