Методика вивчення прикметника в початковій школ
p align="left">Біля нашої школи росте сад. Його садили учні протягом кількох років. Керували роботою вчителі і садівник. Школярі дбайливо доглядають молоді садові деревця. Тепер шкільний садок дає хороший урожай.

(Списати текст і підкреслити спільнокореневі слова. Поставити до них питання, визначити які це частини мови).

Для усвідомлення учнями значення прикметника в мові і мовленні, цілеспрямованого, мотивованого збагачення їхнього словникового запасу прикметниками доцільно запропонувати їм порівняти два художні описи, в одному з яких опущено прикметники:

На полі

На рокотання тракторів травень відповів ударами грому і дощем.

«Так-так-так. Так-так-так»,- лопотіли краплинки.

А тоді - сонце, а тоді - тепло і радість.

Заквітчаний цвітом, обходить травень нашу землю, в усі куточки зазирає.

За Галиною Демченко

На полі

На дружне рокотання тракторів травень відповів лункими ударами грому і веселим дзвінким дощем.

«Так-так-так. Так-так-так»,- лопотіли теплі рясні краплинки.

А тоді - сонце, а тоді - лагідне тепло і радість.

Заквітчаний ніжним пахучим цвітом, обходить травень нашу землю, в усі куточки зазирає.

Галина Демченко

Порівнявши ці описи, учні доходять висновку, що прикметники повніше характеризують предмети, явища природи, допомагають уявити їх такими, якими вони є насправді. Прикметники роблять нашу мову яскравою, образною і точною. У нових підручниках з рідної мови широко використано цей прийом, щоб учні краще усвідомили виражальні можливості прикметників у мовленні. Наприклад, у 3 класі для виконання (в групах) запропоновано прочитати текст і поміркувати, чи можна точно визначити, в яку пору року відбувається дія. На місці можливих прикметників - пропуски.

Одного ... ранку Івась пішов на прогулянку. Іде ... лісом. Навколо про щось стиха шумлять ... дерева. А он ... галявина. На ній - ... трава. Через ... галявину простелилась ... доріжка. Куди вона веде? Мабуть, до ... озера. Саме його й шукає Івась.

Різні групи учнів заповнюють пропуски відповідними прикметниками, у результаті чого текст може набути весняного, літнього або осіннього колориту.

У 4 класі учням запропоновано зіставити художній опис зимової ночі Євгена Гуцала з цим самим текстом, у якому опущено прикметникові форми. Інша вправа пропонує зіставити науково-популярний опис осінньої ночі з художнім авторським описом Панаса Мирного. Висновки, які роблять учні щодо ролі прикметників у мовленні, зокрема в художньому, переконливі і, головне, що вони слугують важливим орієнтиром для учнів у їхніх власних творчих роботах і безпосередніх висловлюваннях на різних уроках [26].

У початкових класах вивчаються основні граматичні категорії прикметника - рід, число і відмінок. Після мовних спостережень, виконання ряду вправ учні мають дійти висновку, що кожен прикметник може набувати форм чоловічого, жіночого або середнього роду залежно від іменника, з яким він зв'язаний у реченні; всі прикметники чоловічого роду в називному відмінку мають закінчення -ий, -ій, жіночого роду -а, -я, середнього роду -є, -є; число і відмінок прикметника також залежать від іменника. Наші спостереження показують, що досить часто властивість прикметника змінюватись за родами, числами і відмінками учні помилково переносять на іменник. Тому вчитель має запобігати таким помилковим твердженням, наголошуючи на тому, що іменники на відміну від прикметників мають постійний рід, а прикметники змінюються за родами залежно від роду іменника, з яким вступають у зв'язок (зелений капелюх, зелена хустка, зелене пальто).

Як правило, учні відмінюють прикметники разом з іменниками. Проте на уроках закріплення доцільно практикувати і відмінювання прикметників різного роду без іменників. Своєрідним показником сформованості умінь відмінювати прикметники, навичок правопису їх відмінкових закінчень є спроможність учня записати (назвати) підряд відмінкові закінчення поданого прикметника (чорний - -ий, -ого, -ому, -ий, -им, -ому; синя - -я, -ої, -ій, -я, -ою, -ій). Але відмінок прикметника в реченні завжди визначається за відмінком іменника.

Правопис ненаголошених відмінкових закінчень перевіряється зіставленням з наголошеним закінченням подібних за формою прикметників (веселим - закінчення -им, бо дорогим), а також з наголошеним закінченням питального слова (якій? - широкій, довгій, хорошій).

У множині прикметники всіх родів мають однакові закінчення, оскільки рід прикметників у множині не розрізнюється. Для правильного написання закінчень прикметників у множині добрим орієнтиром для учнів слугуватимуть питання до прикметників, поставлені від іменників, з якими вони зв'язані в реченні в різних відмінках: поля (які?) широкі; по стежинах (яких?) лісових; ранками (якими?) зимовими. Учні мають твердо засвоїти правило, що в називному відмінку множини, незалежно від кінцевого приголосного основи, усі прикметники мають однакове закінчення - . Кінцеві приголосні основи перед закінченням замінюються м'якими або пом'якшеними. Що стосується правопису прикметників у сполученні з іменниками у місцевому відмінку множини, то вчитель має запобігати досить поширеним помилкам у вживанні учнями форм під впливом російської мови - «по широким полям», «по глибоким річкам», замість по широких полях, по глибоких річках.

Треба зазначити, що в художній мові прикметники дуже часто вживаються не в прямому, а переносному значенні. Щоб дитина могла правильно їх зрозуміти, вона має навчитися користуватися прикметниками, вжитими в прямому значенні, добре уявляти якість відповідного предмета, який характеризується тим чи іншим прикметником. Не побачивши, наприклад, речей, виготовлених зі срібла, не знаючи їх кольору, учні не зможуть правильно сприйняти вірш Леоніда Первомайського «Срібні дерева» (Рідна мова, 3 клас, ч.ІІ, вправа 88), в якому прикметник срібний багато разів вжито в переносному значенні:

СРІБНІ ДЕРЕВА

Срібні дерева,

срібне гілля,

сріблом пухнастим

вкрита земля.

Срібні у синьому

небі хмарки,

в срібних заметах

срібні стежки.

Срібний-пресрібний

ліс приберіг

білочці срібній

срібний горіх.

Леонід Первомайський

Для належного сприйняття багатьох художніх текстів учні мають добре усвідомлювати різницю між виразами срібна ложка (зроблена зі срібла) і срібна хмарка (неначе зі срібла); золота монета і золота осінь; ласкава мама і ласкаве сонце. З цієї причини перед уроками граматики на вивчення прикметника мають ставитися не тільки суто мовні, граматичні цілі, а й мовленнєві, пов'язані з формуванням в учнів образного мовлення, увиразненого прикметниковими формами, вжитими не тільки в прямому, а й у переносному значенні. Ці знання про прикметник, здобуті учнями на уроках рідної мови, мають активно закріплюватися на уроках читання, образотворчого мистецтва, музики і співів, в опрацюванні предмета «Я і Україна». Для ілюстрації наведемо приклади усних вправ, які виконують учні 2 класу на уроках читання ще до вивчення на уроках мови теми «Слова - назви ознак предметів».

1. Подумай і назви слова, що, на твою думку, білі-білі, як конвалії квітки та лагідні, як усміх ранку. (О.Я. Савченко. Читанка, 2 клас, ч.І, с. 29).

2. Закінчи речення: Лисиця хижа, улеслива, а їжак... (Там само, с. 41).

3. Зверни увагу на такі вислови: золотава шкоринка, золоте зерно, в золотому колосі, на стеблині золоченій, золоте проміння, золоті руки. У якому значенні вжито виділені слова? (Там само, с. 57).

4. До слова ясне добери слова, близькі за значенням, а до слова чорна - слова з протилежним значенням. (О.Я. Савченко. Читанка, 2 клас, ч.ІІ, с. 44).

Вправи на добір прикметників, близьких і протилежних за значенням, заміна одного прикметника іншим, що набагато точніше характеризує певний предмет, явище, пояснення прикметників, ужитих у тексті в переносному значенні, сприяють увиразненню мовлення молодших школярів, забезпечують комунікативний, функціональний підхід до початкового вивчення рідної мови.

2.3 Авторські пропозиції

Кожне самостійне слово становить єдність двох значень -- лексичного і граматичного. Граматичним називається таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводять його лексичний зміст. Якщо кожне слово наділене окремим лексичним значенням, то граматичні значення характерні не для одного слова, а для цілої групи, розряду слів. Граматичних значень у слова може бути декілька. Наприклад, дієслово характеризується способом, часом (у минулому часі і родом), числом, видом, станом, особою.

Формування у молодших школярів окремих граматичних понять розпочинається з 1 класу і продовжується протягом усього початкового навчання, поступово розширюючись і поглиблюючись. Для свідомого опанування нового граматичного поняття учні мають насамперед виділити його істотні ознаки, що здійснюється у процесі спостережень за відповідним мовним явищем. Поняття про частини мови учні одержують у 2 класі. Слід пам'ятати, що засвоєння частин мови, уміння розпізнавати їх у ряді різних лексем чи в тексті ґрунтується передусім на усвідомленні учнями: 1) їх лексичних ознак (іменник -- назва предмета; прикметник -- назва ознаки; дієслово -- назва дії); 2) на вмінні правильно поставити до слова граматичне питання; 3) на врахуванні формально-граматичних показників кожної частини мови (характерні закінчення, суфікси, зв'язок з іншими частинами мови в словосполученні і реченні). Тому, опрацьовуючи кожну частину мови, учні з'ясовують такі питання:

1. Що ця частина мови означає?

2. На яке питання відповідає?

3. Як (за чим) змінюється?

4. Яким членом речення найчастіше виступає?

5. З якою частиною мови вступає в зв'язок?

6. Як найчастіше утворюється?

У процесі вивчення частин мови в учнів закріплюються і вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв'язні висловлювання, продовжується формування орфоепічних умінь і навичок щодо правильного вимовляння окремих граматичних форм (наприклад, дієслова на -ться, -шся); особові закінчення дієслів, відмінкові закінчення іменників з основою на шиплячий, числівникові та прислівникові форми.

Висновки

На нашу думку, найважливішим у початкових класах є те, щоб учні здобули практичні знання, усвідомили функціональну роль кожної частини мови та їх найважливіших граматичних категорій у мовленні. На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу. Адже в ході опрацювання цих тем в учнів закріплюються та вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв'язні висловлювання, продовжують формуватися орфоепічні уміння і навички.

Надзвичайно важливим є підбір цікавих вправ, мовних ігор, загадок, ребусів на уроки вивчення частин мови. Вчитель повинен завжди пам'ятати про це. Адже цікаві вправи та ігри з словами полегшують розуміння нового матеріалу, його закріплення, сприяють розвитку в дітей вміння аналізувати синтезувати, класифікувати, порівнювати, робити нові висновки, вони активізують, поширюють словниковий запас в дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.

Список використаної літератури

Богоявленська Д. Б. Психологія мотивації. - К.: Освіта, 1990.

Богуш А. М. Методика розвитку рідної мови. - К.: Вища школа, 1995.

В. О. Сухомлинський. Слово рідної мови. - Вибрані твори в 5 т. - Т.3, - К., 1976.

Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар. - К.: Освіта, 2002.

Вашуленко М. С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. - К.: Рад. школа, 1991.

Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. та ін. Навчання в 1 класі. - К.: Рад. школа, 1991.

Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар. Підручник для 1 класу - К.: Освіта. - 2003.

Выготский Л. С. Педагогическая психология / Под. ред. В. В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991.

Волошина Н. Й. та ін. Концепція літературної освіти // Початкова школа. - 1994. - № 3 - С.3-8.

Гамалій А. Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-3 класів. - К.: Рад. школа, 1980.

Детская риторика. - 1,2,3,4 кл./ Под ред. Т. А. Ладыженской. - М.: Педагогика, 1999.

Джежелей О. В. та ін. Навчаємо слухати, говорити, читати. // Початкова школа - 1994. - № 6 - С. 26-32.

Едігей В. Б. Думку народжує інтерес. // Початкова школа. - 1995 - № 9. - С.46-48.

Єрмоленко С. Я., Мацько Л. І. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Початкова школа. - 1995.- № 1.- С.33-38.

Коваль А. П. Методика преподавания русского языка в школах с украинским языком обучения. - К.: Вища школа, 1989.

Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. - К.: Початкова школа, 2002.

Костогриз С. Особливості інтеграції під час навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С. 10-12.

Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Вища школа, 1984.

Лумсецька Л. Дидактичні вірші на уроках рідної мови в початкових класах. - Тернопіль: Астон, 2001.

Львов М. Р. Словарь-справочник по методике преподавания русского языка. - М.: Академия, 2000.

Львов М. Р., Горецкий В. Г., Соснов О. В. Методика преподавания русского языка в начальных классах. - М.: Академия, 2000.

Львов М. Р., Рамзаева Т. Г., Светловская Н. Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. - М.: Просвещение, 1987.

Методика викладання української мови / За ред. С. І. Дорошенка. - К., 1989.

Методика викладання української мови в середній школі / За ред. І. С. Олійника. - К.: Вища школа, 1989.

Наумчук М. М. Сучасний урок української мови в початковій школі. - Тернопіль: Астон, 2002.

Наумчук М. М. та ін. Новий універсальний довідник «Хочу все знати». - Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.

Наумчук М. М., Лушпинська Л. П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. - Тернопіль: Астон, 2002.

Пентилюк М. І. Основні аспекти навчання рідної мови. // Початкова школа. - 1997. - № 4. - С.20-21.

Перемот С. Інтегрований курс рідної мови й мовлення. // Початкова школа. - 1998. - № 2. - С.54-60.

Плисько К. М. Принципи, методи і форми навчання української мови. Теоретичний аспект: Навчальний посібник. - Харків: Основа. - 1995.

Програми для систем середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл. - К.: Початкова школа, 2001.

Програми середньої загальноосвітньої школи. 1-4 (1-3) класи. - К.: Початкова школа, 2002.

Речь. Речь. Речь. / Под ред. Т. А. Ладыженской. - М.: Педагогика, 1990.

Русова С. Т. Пед. твори в 2 т. - К., 1986.

Савченко О. Я. Читанка для 2 класу (частина перша). - К.: Освіта. - 2002.

Савченко О. Я. Читанка для 2 класу (частина друга). - К.: Освіта. - 2002.

Савченко О. Я. Урок в початкових класах. - К.: Освіта, 1993.

Сальникова Т. П. Методика обучения грамоте. - М.: ТЦ «Сфера», 2000.

Сальникова Т. П. Методика преподавания грамматики, правописания и развития речи. - М.: ТЦ «Сфера»,2000.

Січовик І. Загадкова абетка // Початкова школа. - 1990. - № З. - С.36-40.

Скрипченко Н. Ф., Вашуленко М. С. Буквар. - К.: Освіта, 2002.

Соловейчик М. С., Жедек П. С., Светловская Н. Н. Русский язык в начальных классах: Теория и практика обучения. - М.: Академия, 2000.

Сухомлинський В. О. Вибрані твори. - Т. 2 - М.: Просвещение, 1979.

Сухомлинський В. О. Виховати людину / Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 тт. - К.: Радянська школа, 1976.

Татушко Є. Р. Малечі - про серйозні речі // Початкова школа. - 1995. - № 1. - С.50.

Хорошковська О. А. Розвиток українського мовлення молодших школярів. - // Початкова школа. - 1997. - № 9. - С.42-46.

Чуйко Г. А. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Радянська школа, 1974.

Щукина Г. І. Мотивация учения - М.: Научное образование, 1980.

Страницы: 1, 2, 3



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать