1. Сприйняття.
2. Практична (творча) художня діяльність.
Розділ “Сприймання” включає в себе два взаємопов'язаних види діяльності.
1. Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її художнє освоєння, тобто формування вмінь бачити, емоційно сприймати та усвідомлювати красу різноманітних явищ і об'єктів діяльності: природи і тваринного світу, лист і ілюстрації будинків, квартир, зовнішнього вигляду людини та вміння висловлювати свої думки.
2. Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінку художнього образу у творах образотворчого мистецтва.
Розділ “Практична (творча) художня діяльність” передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині та в об'ємі.
По кожному з розділів робота виконується за чотирма основними начальними категоріями:
1) форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкції…);
2) простір і час;
3) питання композиції і композиційна діяльність;
4) колір.
Роботу щодо освоєння навчальних проблем програма пропонує здійснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвитку; реальному, декоративному, виражальному, які передбачають посильне створення художнього образу на основі передачі різноманітних якостей і властивостей форми, кольору, простору та композицій відповідно:
1. У реалістичному художньому аспекті. Методи і форми роботи: з натури, з пам'яттю, за уявленням, індивідуальна робота.
2. У декоративній манері. Методи і форми роботи: за уявлення; індивідуальна, групова, колективна робота.
3. у різних стильових напрямках від абстрактних до асоціативно-виражальних. Методи і форми: за уявленням.
Структура програми, послідовність освоєння завдання, зміст уроків визначені відповідно до вікових закономірностей у галузі образотворчої діяльності і поділені на три великих блоки, що дозволяє врахувати вікові особливості дітей: 1-4; 5-7; 8-11 класів.
У програмі вказані лише навчальні завдання (листа). Завдання, спрямовані на розвиток художньо-образного мислення й уяви на завжди подають, але повинні реалізовуватися учителем на кожному уроці.
Провідне навчальне завдання уроку зазначається першим, супутні завдання - у порядку значущості для даного уроку.
Програмою виділено 34 навчальні години предмету, але для 1-го класу. Провідними моральними категоріями є “колір” і “форма”.
Додаткові навчальні завдання мають на меті ознайомити учнів з художніми методами та початкове опанування засобами вираження про вирішенні завдань.
Провідними методичними прийомами у роботі з першокласниками є гра.
Подана в програмі орієнтована тематика завдань розрахована на дитяче сприйняття і не може виступити календарним планом. Якщо кількість завдань перевищує кількість навчальних годин, вчителю надається можливість вибрати найкращий варіант завдання або замінити його за своїм бажанням, але з урахуванням навчальних вимог програми.
Умови ефективного використання ілюстративного матеріалу на уроках образотворчого мистецтва.
Майже на всіх уроках образотворчого мистецтва вчитель демонструє які-небудь витвір мистецтва: репродукцію з картини, гравюру, скульптуру і т.д. Демонстрація цих репродукцій інколи носить лиш методичний характер, але про цьому ніколи не можна забувати, що ми маємо справу з мистецтвом, а це потребує дотримання ряду умов.
В першу чергу необхідно створити потрібний настрій і атмосферу для сприйняття і розуміння ілюстративного матеріалу, створити умови для розгляду об'єкта, організувати увагу дитини. Це можна зробити, запропонувавши дітям спокійно сісти, зосередитись, скласти на парті руки, уважно дивитись та слухати.
При демонстрації картин, репродукцій, гравюр та інших ілюстративних матеріалів образотворчого мистецтва слід дати 2-3 хвилини на розгляд об'єкта. Діти тільки розглядають об'єкт, а вчитель ні про що їх не запитує, нічого не пояснює. Якщо показується маленький предмет (наприклад, статуетка чи чашка) - потрібно пройти по класі і показати всім предмет в найбільш вигідних аспектах.
Після “тихого” розглядання моделі слід звернути увагу на основні її деталі.
Задуманий образ ще не завжди буде реалізований дітьми в рисунку, але це не біда. Добре вже те, що діти зрозуміли образи, показаних їм предметів і побачили, як відносяться до них художники, вирішили самі спробувати, показати в своїх малюнках певний задум. Це вже значний успіх. Не слід зупиняти учня, якщо в процесі розгляду демонстраційного предмету він співвідносить побачений образ зі своїм особистим надбанням.
Демонстрація наочного матеріалу в методичних цілях - значний, але все ж таки не головне джерело знань про образотворче мистецтво. У всіх класах, згідно програми, вчитель проводить спеціальні розмови про мистецтво.
Як зазначав М.А. Данилов, “активность и самостоятельность учащихся должна проявляться не только в роботе над собой и частности, в определении своего места, своей сферы и служения обществу” [3]. В цьому плані основна роль припадає проблемному навчанню.
Як показав стаж роботи кращих вчителів, проблемне навчання, основою якого є створення і операція різних типів проблемних ситуацій перед учнями, керування їх діяльністю в ході вирішення проблеми сприяє успішному рішенню навчально-виховних завдань поставлених перед образотворчим мистецтвом в загальноосвітніх школах.
Проблемне навчання сприяє створенню проблемної ситуації, постановка в процесі навчальних проблемних завдань в питань.
При цьому слід мати на увазі, що проблемна ситуація може створюватися не тільки при постановці безпосередніх проблем і проблемних завдань, але і при творчому, самостійному виборі учнями раціонального способу діяльності, прийому виконання навчального завдання, наприклад, рисунка.
Дані положення необхідно враховувати в процесі навчання учнів образотворчого мистецтва, оскільки саме ці види занять часто характеризуються процедурами “репродуктивного” характеру. Стосовно цього є важливе висловлювання М.А. Данилова: “В настоящее время внимания педагогов обращено к разработке методики и организации проблемного обучения. Наиболее последовательные агенты этого направления склонны, весь процесс обучения базировать на направление постановки проблем и представлены возможности, учащимся решать эти проблемы. Все обучение сводится в таком случае к добыванию самими учащимися знаний… к непрерывной поисковой деятельности. В этом увлечении много искусственного и, в сущности, крайне упрощенного пониманием учебного процесса, при котором изгоняются процедуры “репродуктивного” характера и превозносятся процессы поискового и продуктивного характера …” [3]
Більш глибоке ознайомлення з предметом образотворчого мистецтва проводиться в розмовах про окремі ілюстративні матеріали.
Кожна репродукції має свій образ, задуманий і реалізований художником (наприклад, в картині І. Левітана “Золота осінь” розкривається образ прекрасної пори року). Цю думку потрібно пояснити при кожній демонстрації картини, направляючи увагу дитини на розуміння і розкриття й художнього образу. Зробити це непросто.
Зазвичай вчитель звертає увагу дітей на колір картини, запитуючи: “Яким кольором намальована картина?”. Таке, на жаль, досить відоме питання, ніяк не націлює увагу на розуміння художнього образу. Учні починають перепитувати кольори картини, а прості перелічення кольорів картини відволікає від розуміння образу.
Наприклад, на таке запитання при розгляді картини І. Левітана “Золота осінь” діти відповіли б так: “Жовтий, голубий, зелений, оранжевий і червоний кольори”.
“Які кольори переважають в картині?” - це питання звучить вже краще. І зовсім гарне, наприклад, таке питання: “Чому, на вашу думку, художник, назвав картину “Золота осінь”?”.
Розуміння образу надзвичайного сприяє одночасний показ двох картин з одним сюжетом. Наприклад “Осінь в парку” Є. Кульчинської й “Останні дні осені” В. Бяленицького-Бірулі. Сюжет один - осіння природа, але образи різні. Діти вияснюють, чому один художник бере яркі кольори, а другий - розмиті, сумні.
Формування особистого відношення дитини до художнього твору - процес дуже важкий. Він пов'язаний з загальним розвитком учня, особистим набутком, темпераментом, характером, настроєм. Учні відволікаються на питання вчителя. Всі картини їм, як правило, подобаються. Про чому мотивація часто буває випадковою. До особистої оцінки дитиною художніх творів слід підходити обережно, даючи йому можливість обдумати, вибрати. Учня потрібно вчити пов'язувати картину із особистими переживаннями і спостереженнями. Це достається в значній мірі під час бесід.
Питання вчителя, чи бачили діти щось подібне тому, що зображене на картині, закріплюють асоціативний зв'язок між картиною і особистим набутком дитини, сприяють розвитку уваги, спостережливості, пробуджують до естетичного сприйняття дійсності. Дуже добре, коли учні співвідносять образ картини з особистими переживаннями.
Твори образотворчого мистецтва бажано співставляти із близькими по настрою музичними композиціями і поезією. При розгляді картини необхідно направити увагу дітей на головне - вчити їх розуміти смислові акценти і сюжетний зв'язок.
З творами мистецтва дітей краще знайомити не по репродукціях, а по слайдах. Всі діти роздивитись зображення, вчителю буде легше організувати увагу класу. Якщо демонструється репродукція, то необхідно слідкувати, щоб вони були добре видні з різних місць. Головна умова, що забезпечує активність учня - можливість спостерігати і детально розглядати об'єкти.
У всіх класах з успіхом проходить малювання портретів (автопортретів). Вчитель спочатку повинен пояснити завдання цих робіт - передача індивід, особливостей, дослідження потрібності. Добре було показати дітям кілька портретів професійних художників. А діти можуть намалювати друга, сусіда по парті. До 8 березня учні переважно малюють маму, бабусю, тітку. Перед виконанням автопортрета учні мають попереднє додому - подивитись своє лице в дзеркалі, визначити колір очей, волосся, особливості зачіски. Навчаючи дітей зображенню людей, необхідно дотриматись основного правила: всі завдання повинні бути сюжетними, нести емоційний настрій. Це обов'язкова умова, від виконання якого в багато чому залежить успіх роботи.
Зміст і характер вчителя образотворчого мистецтва потребує наявності добре розвинутої пам'яті, уяви, уміння впевнено малювати без безпосереднього використання натури. Це важливо і для успішного розвитку особистої творчої роботи художника-педагога, і для ефективного проведення уроків учнями .
Вчителю доводиться багато імпровізувати, малювати об'єкти в найбільш різноманітних поєднаннях, положеннях. Допитливість дітей, цікавість, захопленість, що проявляються в різних сферах діяльності відображаються в образотворчій творчості дітей. Малюнкам дітей притаманна найбільш різноманітна тематика, надзвичайні сюжети, фантастика і реальність.
Педагогу необхідно керувати художню діяльність учнів, направляти їх, підказувати і показувати дітям як малювати різні об'єкти і сюжети і робити це потрібно це цікаво, із задоволенням, вміло та переконливо. Тут мало вміти малювати взагалі, вчителю потрібно малювати виразно, правдиво і доволі професійно.
Перш за все це зв'язано із виконанням пояснювальних педагогічних малюнків із створенням наочних матеріалів. Крім цього, в особистій діяльності художнику-педагогу доводиться виконувати ескізи композицій, сюжетні малюнки, це потребує діяльної участі пам'яті, уяви.
Важливе значення мають зміст, принципи і методи навчальної діяльності, для розвитку зорової пам'ять і уяви в учнів. Тут не можна обмежуватись певною кількістю тренувань. Потрібно використовувати цілу систему занять цими видами малювання, з використанням різноманітних вправ, що напрямлені, не тільки на розвиток і збагачення зорової пам'яті, і уяви, але й сприяє появі творчого підходу до вирішення навчальних завдань, а й в майбутньому - до багатогранної діяльності художника.
Перш за все слід відмітити, що основою успішного малювання по пам'яті і уяві являється системна робота, над малюнками з натури. В процесі такої роботи учні вивчають і запам'ятовують характерні особливості побудови різних об'єктів, отримують практичні ознайомлення з принципами їх зображення. В результаті натурного малювання по пам'яті залишаються зорові поняття про об'єкти дійсності, дякуючи чому створюються передумови для творчої роботи учня по пам'яті і уяві. “В представлении человека закрепляются и сохраняются, как правило, наиболее характерные внешние особенности рани воспринятых предметов и явлений …” [4]
Використовуючи творчу діяльність на заняттях малювання, ми намагаємось збагатити художника-початківця знаннями і навичками, напрямити його творчі здібності на шлях реального мистецтва.
Основа художнього образу - зорові сприйняття, і, чим більше в художника знань і уявлень про об'єкт, тим багатшим і виразнішим буде його зображення. Основою творчого процесу побудови зображення є запас набутих учнями знань і навиків, який звертає увагу дітей, активує цілеспрямованість його спостереження і тим самим сприяє формуванню його здібностей.
Для того щоб малюнок вийшов виразним, правдивим, потрібно вміти бачити і обрати із загальної натури найбільше характерне, а для цього потрібно попередньо знати, що являється характерним і головним. Малювання розкриває перед учнями основні закономірності будови форми, сутність образного передання форми в малюнку.
Розвивати творчі здібності людини - це перш за все виховувати творчий підхід до праці. При цьому праця розглядається як джерело формування пізнавальної діяльності, самостійного відношення до поставленого завдання. В процесі творчого відношення до праці виробляються такі цінні якості, наполегливість, цікавість, цілеспрямованість, самостійність, уміння вибрати найкращий спосіб і метод виконання роботи, тобто ті якості, без яких неможлива творчість.
Психологи вказують, що коли учень здатен використовувати раніше засвоєні знання, способи і навички для вирішення нового завдання, тоді він безумовно проявляє свою творчу і ініціативну тобто, творить. Уміння людини комбінувати і перетворювати раніше відомі йому способи діяльності при вирішення поставленого завдання говорить про його творчий підхід до справи.
На заняттях малювання учень завжди повинен підходити творчо до вирішення навчальних завдань. Наприклад, підходячи до малювання натюрморту після малювання геометричних фігур, учень творчо використовує свої знання і навички “механічно” використовується в навчальній роботі, він не може.
Неправильно думають ті, що навчальний процес розглядають як механічну роботу, далеку від творчості. Малюючи з натури, учень повинен активно включити свою уяву, а це вже творчий процес.
2.3 Використання методично-ілюстративного матеріалу на уроках образотворчого мистецтва
Урок1. Тема: Малювання композиції “Житло гномів”
Мета. Удосконалювати навички зображення предмета за допомогою прямих (вертикальних, горизонтальних, похилих) ліній. Вивчити передавати на малюнку форму і пропорції предметів, виявити рівновагу і ритм зображених об'єктів. Розвивати фантазію, уяву, увагу. Виховати акуратність, старанність.
Хід уроку
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Повторення вивченого матеріалу.
– Назвіть основні кольори, які ви знаєте.
– Назвіть похідні кольори, які можна утворити, змінивши червону і синю, червону і жовту, синю і жовту фарби.
– Які кольори належать до теплих (холодних) відтінків?
ІІІ. Робота над темою уроку.
1. Вступна бесіда.
– На минулому уроці Олівець розповів нам цікаву пригоду, яка трапилася з ним одного разу в дрімучому лісі. Але ми не знаємо, що сталося далі. Після зустрічі гномики запросили олівця до себе в гості. Йшли вони недовго, коли побачили перед собою два маленькі будиночки, які стояли поруч.
– Вони ніби однакові, але чомусь такі різні, - подумав про себе Олівець.
2. Перегляд демонстраційного матеріалу.
3. Продовження бесіди.
– Як ви вважаєте, учні, чому два однакові будиночки зовсім не схожі один на одного? (Учні діляться своїми враженнями.)
4. Декламування вірша Т. Лопатникової “Житло гномів”.
Добрий гном і гном лихий -
Кожен дім прикрасив свій.
Перехожий вмить впізнав,
Хто це дім розфарбував.
5. Продовження бесіди.
– як ви думаєте, в який будинок зайшов наш Олівець?
Звичайно, у гарний, світлий, яскравий. У ньому - затишно, тепло, гостинно, привітно, добре, тихо, спокійно.
А якби Олівець зайшов в інший будинок, який був пофарбований темними, холодними кольорами, як би там зустріли нашого хлопчика Олівчика? (діти діляться своїми враженнями.)
- Отже, як ви зрозуміли, колір може розповісти багато про що.
А також нашого Олівця, то йому сподобалась гостинність гномів. Подякувавши за все, він щасливо дібрався додому.
6. Послідовне виконання малюнка вчителем.
Спочатку намалюєте землю, на якій стоятиме будинок. Це буде лінія внизу аркуша. Лінію малюйте зліва направо. Вона називається горизонтальною. Стіни зображуйте лініями, що йдуть зверху вниз, - це отримали фігуру, яка називається квадрат. Якщо у когось вийшов високий Дах - трикутник. Ще домалюйте димар, двері - і будиночок готовий. Подумайте, для якого гномика будете малювати будиночок - для злого можете намалювати біля хатинки ще й гномика.
6. Практична діяльність учнів.
IV. Підсумок уроку.
Демонстрування дитячих малюнків.
Урок2. Тема: Малювання осіннього листя
Мета. Удосконалювати навички фарбувати, пензлем, застосовуючи палітру та інше обладнання. Вчити дітей виконувати вправи на утворення потрібного кольору змішування фарб. Розширювати поняття про теплі і холодні кольори. Малювання листя дерев різних порід. Розвивати навички кольорового вирішення малюнка, користуючись тонами і відтінками, та загальну культуру зорового сприймання.
Хід уроку
І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІІ. Робота над темою уроку.
1. Вступна бесіда.
– Сьогоднішній урок я хочу розпочати з віршів. Адже гарні, співучі вірші допомагають побачити світ яскравішими, неначе розмальованими чарівними фарбами. Поети свої вірші пишуть серцем, а якщо серце у людині спить, не може вона відчути усієї краси поезії. А як хотілось б, щоб ви навчились слухати вірші не тільки вухами, а й серцем, розуміти ті почуття, які хотів передати в них автор. От взяти хоча б ці рядки із вірша Катерини Перелісної.
