Метод бесіди як засіб формування природничих знань дітей молодшого шкільного віку
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи бесіди як методу навчання в початковій школі
1.1 Поняття бесіди та її роль в освітньо-виховному процесі
1.2 Види бесіди та їх характеристика
РОЗДІЛ 2. Методика організації та проведення бесіди на уроках природознавства
2.1 Вимоги до проведення бесіди на уроках природознавства
2.2 Використання бесіди на різних етапах уроку в процесі вивчення курсу «Я і Україна»
РОЗДІЛ 3. Діагностика та аналіз педагогічного досвіду вчителів ЗОШ №54 міста Львова
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Бесіда - один з найпоширеніших методів, засобів комунікації, що використовується вчителями початкових класів на всіх уроках, під час проведення виховних годин, організації екскурсії, будь - яких заходів тощо.
За допомогою системи запитань діти залучаються як до відтворення знань, так і до активної розумової діяльності. Вдало побудована бесіда спонукає учнів до висловлення власних міркувань, оціночних суджень. Це дозволяє виявити якість і глибину засвоєння навчального змісту, рівень мислення і здібностей дітей. Тим самим забезпечується постійний зворотний зв'язок, на основі якого здійснюється контроль і коригування процесу навчання. Крім того, сприймання учнями оцінки вчителем своїх знань та умінь, зіставлення їх зі змістом запитань і завдань з відповідями інших учнів привчає школярів до самоконтролю, формує їх самооцінку.
Постановка запитань активізує учнів, дозволяє залучати до роботи дітей з різною підготовкою, враховувати їхні індивідуальні можливості.
Бесіда як метод навчання поділяється на види, до неї ставляться вимоги та має свої особливості щодо використання на уроках природознавства у початковій школі. Під час бесіди вчитель за допомогою системи цілеспрямованих питань підготовляє учнів до сприйняття нового матеріалу, на основі спостережень і життєвого досвіду молодших школярів спонукає робити висновки, узагальнення, здобуваючи при цьому нові знання. Бесіда дозволяє також забезпечити систематичне повторення і закріплення вивченого матеріалу.
Бесіда - це складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація сприймається завдяки поставленим питанням, які стимулюють учнів до пізнання чогось нового чи відтворення раніше вивченого.
Бесіда як метод навчання має зовнішні ознаки, особливості структурних компонентів і свої особливості методики, що зумовлені внутрішньою стороною бесіди.
На основі вище сказаного темою курсової роботи було обрано проблему методу бесіди як засобу формування природничих знань дітей молодшого шкільного віку.
Об'єкт - бесіда.
Предмет - особливості методу бесіди.
Мета - дослідити використання методу бесіди на уроках природознавства у початковій школі.
Завдання: 1. Розкрити теоретичні основи бесіди як методу навчання початкові школі.
2. Визначити вимоги до проведення бесіди на уроках природознавства.
3. Окреслити використання бесіди на різних етапах уроку в процесі вивчення курсу «Я і Україна».
4. Проаналізувати використання бесіди на уроках природознавства вчителями.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕСІДИ ЯК МЕТОДУ НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
1.1 Поняття бесіди та її роль в освітньо-виховному процесі
З усіх форм живого слова найефективнішою для учнів молодших класів є бесіда - діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу.
Бесіда - діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу [5, с. 278].
Німецький педагог А. Дістервег зазначав, що будь-який метод поганий, якщо привчає учня до простого сприймання або пасивності, і добрий в тій мірі, в якій пробуджує в ньому самодіяльність [14, с. 352].
Бесіда є одним із активних методів навчання, реалізується за допомогою чотирьох типів дидактичного діалогу: «вчитель - учень», «учень - учень», «учень - підручник», учень - комп'ютер». Більш поширений перший вид діалогу. Діалог «учень - учень» використовують у найактивніших формах бесіди: парній і груповій роботі на уроці, дискусії, диспуті. Діалог «учень - підручник» належить до групи методів самостійної роботи, використовується в процесі навчання і самонавчання. Діалог «учень - комп'ютер» досить ефективний метод, але за умови повної комп'ютеризації процесу навчання.
Метод навчання бесіда - це складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання - відповідь. Таким чином, основним «інструментом» у бесіді є запитання.
Постановка запитань активізує учнів, дозволяє залучати до роботи дітей з різною підготовкою, враховувати їхні індивідуальні можливості. Диференціація запитань створює ситуацію успіху, яка підтримує увагу та інтерес до навчання.
В бесіді можуть брати участь всі учні. Місце бесіди в навчальному процесі визначається ціллю уроку, характером навчального матеріалу, запасом знань, що є в учнів. Бесіда тісно пов'язана з методами і прийомами роботи, які вчитель планує використовувати на уроці, - робота з картою, картиною, таблицею, статтею чи малюнком в підручнику, переглядом кінофільмів тощо.
Особливість цього методу навчання полягає у тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитання - відповідь. Якщо поза увагою дітей залишається хоч одна частина змісту,знання стають фрагментарними, втрачається їхня сутність, у дітей зникає інтерес і бажання працювати.
В навчально - виховному процесі бесіда відіграє важливу роль. Під час проведення бесіди учні вступають в діалог з вчителем, а для цього необхідно використати їм свій досвід, засвоєні раніше знання (в школі чи в позашкільний час). В ході такого діалогу учні намагаються обґрунтувати, перевірити чи довести те завдання, яке перед ними ставиться. Під час бесіди діти можуть відкривати щось нове, зіставляти відоме і невідоме, здобувати нові знання [18, с. 194]. Разом з тим, бесіда дозволяє активізувати учнів під час уроку, пригадати раніше засвоєний матеріал, повторити, закріпити чи вивчити нову тему. За допомогою бесіди можна залучити учнів до активного обговорення поставленого завдання.
Отже, бесіда - це діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу, яка завдяки вдало поставлених питань, дозволяє залучити учнів як до відтворення знань. Так і до активної розумової діяльності. Цей метод може реалізуватися завдяки чотирьом видам дидактичного діалогу, найпоширенішим з яких є «вчитель - учень». Бесіда дозволяє залучити до діяльності на уроці дітей , незалежно від їхнього рівня підготовки та індивідуальних можливостей, що сприяє досягненню високих результатів у навчально - виховному процесі.
1.2 Види бесід та їх характеристика
У навчальному процесі розрізняють різні види бесіди. За призначенням у навчальному процесі розрізняють бесіду вступну, бесіду-повідомлення, повторення, контрольну[ 20, с. 154].
Вступну бесіду проводять з учнями як підготовку до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу. Мета вступної бесіди - відновити в пам'яті ті знання, які були отриманні ними раніше в ході навчання чи набуті самостійно, і на їх основі підготувати дітей до активного сприйняття нового матеріалу. Така бесіда зазвичай проводиться на початку вивчення теми чи розділу.
Бесіда-повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів.
На основі спостережень бесіду проводять, щоб забезпечити вірне сприймання учнями навколишньої дійсності, сформувати правильне поняття й уявлення про предмети і явища природи. Послідовно ставлячи запитання, вчитель пропонує дітям уважно розглянути предмет, спрямовує їхню увагу на головні ознаки предмета або явища, допомагає сформулювати результати спостережень, зробити висновки.
Для того, щоб виявити, як учні зрозуміли зміст виконаного досліду, пояснити причину спостережуваного явища, з'ясувати, який висновок можна зробити, де буває подібне явище в природі, де використовується тощо, бесіду проводять на основі дослідів. Проведенню такої бесіди передує пророблення дослідів учнями під керівництвом учителя.
Бесіду на основі прочитаної статті проводять, щоб виявити, як діти розуміють описаний дослід, явище, особливості предмета або господарської діяльності населення певної місцевості. Учитель ставить запитання, за допомогою яких виявляє знання учнів, систематизує і доповнює їх.
Бесіду-повторення використовують для закріплення навчального матеріалу. Ця бесіда дозволяє вчителю в роботі з учнями виділити найбільш суттєві моменти у питанні, що вивчається, встановити більш широкі і глибші зв'язки між вивченими явищами природи. Головна мета - узагальнити і систематизувати знання, підвести учнів до відповідних висновків [8, с. 50].
Контрольну бесіду використовують для перевірки засвоєних знань. Завдяки такій бесіді можна перевірити на якому рівні засвоєно навчальний матеріал і вчитель може зробити висновок, який матеріал необхідно опрацювати ще раз.
За характером діяльності учнів у процесі бесіди виділяють такі її основні види: репродуктивна, систематизуюча, евристична, катехізисна.
Репродуктивна бесіда спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу. Її проводять з вивченого навчального матеріалу. Відповідаючи на запитання вчителя, учні повторюють пройдений матеріал, закріплюють його, водночас демонструючи рівень засвоєння. Така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою, систематизуючою.
Репродуктивна бесіда використовується на усіх етапах уроку. З її допомогою розв'язуються різні дидактичні задачі. Так, на етапі перевірки засвоєних знань, умінь і навичок цей вид бесіди забезпечує повторення і закріплення засвоєного змісту. Однак треба підкреслити тих логічно завершених частин предметного змісту, які нескладні, містять прості взаємозв'язки або фактичний матеріал [2, с.194].
Мета систематизуючої бесіди - узагальнення і систематизація знань. Проводять на завершальних етапах вивчення теми чи розділу, на уроках узагальнення і систематизації знань. Логіка їх побудови заснована на ретроспективному аналізі (ретроспекція - установлення зв'язків між новими результатами та раніше зробленими висновками).
Евристична бесіда - це спосіб організації творчої діяльності школярів через розв'язання проблеми у співпраці з вчителем. Суть евристичної (сократівської) бесіди полягає в тому, що вчитель уміло сформульованими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи набуті знання, спостереження. До неї вдаються лише за умови належної підготовки вчителя, досконалого володіння ним методикою навчання і відповідного рівня мислення учнів. Цей метод цінний у тому разі, якщо вчитель за допомогою правильно дібраних запитань і правильного ведення всієї бесіди вміє залучити всіх учнів класу до активної роботи.
Результатом евристичної бесіди є нові знання та уміння. Тому вона здебільшого використовується у процесі формування понять, встановлення різноманітних зв'язків у природі, тобто на етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок. Не менш важливе значення має ця бесіда на етапі застосування засвоєного змісту як одного із способів організації виконання школярами творчих завдань.
Катехізисна бесіда спрямована на відтворення відповідей, які потребують тренування пам'яті. Їх використовували ще в середньовічних школах. За таким самим принципом побудований церковний підручник, в якому релігійні істини поділено на запитання і відповіді. Цей метод вимагав від учнів заучувати без розуміння і осмислення запитань і відповідей, у сучасних школах він використовується таким чином, що учнів підводять до самотійної розумової діяльності, до самостійного осмислення. Така бесіда дає змогу проконтролювати розуміння учнями вже вивченого матеріалу, сприяє розвиткові мислення і тренує пам'ять.
Отже, бесіду поділяють на види - за призначення у навчальному процесі та за характером діяльності учнів у процесі бесіди. Кожен вид бесіди спрямований на активізацію учнів; на відтворення раніше засвоєного матеріалу, на формулювання власних висновків; на узагальнення та систематизацію знань тощо. Кожен вид має свої особливості, які слід враховувати вчителю при використанні того чи іншого виду бесіди на уроці.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ БЕСІДИ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА
2.1 Вимоги до проведення бесіди на уроках природознавства
Урахування вимог до бесіди, зокрема до запитань в ній, а також активне ставлення самого вчителя до бесіди, його емоційний настрій, використання різних організаційних прийомів, уміння тримати в полі зору кожного учня дозволяють залучати до роботи весь клас і підтримувати увагу та інтерес протягом усієї бесіди.
У молодших класах можна часто спостерігати, як на початку бесіди діти починають активно працювати. Вони прагнуть відповідати. На кожне з питань дається відповідь одним із учнів. Здається, всі захоплені роботою, але швидко частина дітей втрачає інтерес до неї. Вони «губляться» в процесі бесіди. Це відбувається з різних причин: не зрозуміли зміст наступного запитання, швидко не змогли дати відповідь на попереднє або усвідомити відповідь товариша тощо. Такі діти втратили взаємозв'язок між частинами бесіди. Основна причина такого стану полягає у тому, що вчитель не стежив за роботою усього класу, а задовольнився лише відповіддю одного учня.
Готуючись до бесіди будь-якого типу, вчитель складає її план, щоб забезпечити строгу послідовність розвитку теми, намічає основні запитання для учнів. Насамперед слід чітко визначити зміст, на якому будується бесіда, та її цілі. Зміст ділиться на частини. Але поділ на малі за обсягом частини порушує цілісність, а на великі - створює недоступність для розуміння матеріалу. Ці частини повинні бути смисловими. До кожної з них ставиться запитання. Внаслідок цього створюється система запитань, яка будується за принципом наступності та веде до досягнення цілей.
Запитання повинні бути конкретними і короткими, щоб учень міг зрозуміти, про який об'єкт питає вчитель і що саме про нього треба розповісти. Запитання не повинні бути невизначеними. На уроках навіть досвідчених вчителів можна почути запитання такого типу: «Розкажіть, що ви знаєте про лисицю (або інший предмет або явище)?» невизначеність питання передбачає різні варіанти відповіді. Якщо вивчається тема « Тварини - живі організми» (3 клас) [16, с. 150], то під час формування поняття «хижі тварини» запитання для актуалізації необхідно формулювати таким чином: «Ви багато чули, читали про лисицю. Розкажіть, що є для неї кормом (тобто чим вона живиться)?» адже істотною ознакою хижих тварин є те, що вони живляться іншими тваринами.
Слід уникати альтернативних питань. Вони дають можливість випадкового вибору відповідей або спонукають до простого ствердження («так») чи заперечення («ні»). Наприклад, «Спекотне чи холодне літо у степах?», «Чи відчуває людина шкірою дотик, тепло, холод і біль?» Коли питання має такий зміст, то в ньому вже містяться певні варіанти відповіді, і учні, не осмислюючи суті запитання, намагаються відгадати правильну відповідь.
Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними. Особливо такими, що стосуються різних об'єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх не сумісних ознак, властивостей. Наприклад, запитання: « Які рослини і тварини є у лісостеповій зоні України?», «Які властивості має торф, як його добуває і використовує людина?». Ці запитання спричиняють неглибокі і непослідовні відповіді. Дитина розповідає про «все відразу». Вона переходить від одного об'єкта до іншого, розповідає про те, що випадково пригадає, цілеспрямовано не напружує свою думку і пам'ять.
Велике значення для сприймання запитання має не тільки його зміст, але й словесна форма вираження. Не можна включати у запитання невідомі або маловідомі терміни, складні підрядні речення, повторювати запитання кілька разів у різних формулюваннях. Пере формулювання запитання здійснюється тоді, коли діти не проявляють активності або здебільшого відповідають на запитання неправильно. Наприклад, на уроці за тезою «Степи» (4 клас) [16, с. 160] пропонується запитання: «Як пристосувалися рослини до життя у степу?» Діти відразу не можуть відповісти на нього. Вчитель організовує аналіз самого запитання:
- Про що говориться у запитанні? ( Про рослини)
- Де ростуть ці рослини? (У степах)
- Що потрібно розповісти про рослини, які ростуть у степах? (Як ці рослини пристосувались до життя у степах?)
- Що означає слово «пристосувалися»?
Крім у основних , у бесіді є додаткові запитання, які виконують функцію коригування відповіді, уточнення і доповнення. Вони не повинні бути підказуючими, а тим паче - невизначеними.
Часто на уроках природознавства після неповної відповіді вчитель ставить додаткові запитання: «А ще що ти можеш сказати? Що ти можеш доповнити? А ще? Ще…? І т. н.». Учень починає відповідати все, що знає, і навіть те, що не стосується конкретного питання. Вчитель запитує («Що ще…?») учнів до того часу, поки хтось із них не дасть правильну відповідь.
Щоб зосередити увагу дітей на запропонованому запитанні, воно ставиться перед усім класом, а для відповіді викликається один учень. Для інших дітей обов'язковою є настанова з її мотивацією на уважне слухання відповіді.
Бажано, щоб усі запитання були індивідуалізовані. На кожне з них відповідає той учень, рівень підготовки і розвитку якого дозволяє успішно це зробити. Так, якщо запитання складне, то відповідь на нього дає «сильний» учень, а «середній» чи «слабкий» її повторює. Якщо просте, воно адресується «слабкому» учневі, а інші доповнюють і коригують його відповідь.
Запитання, які складають бесіду, бувають різні за характером:
а) репродуктивно - мнемічні. Вони активізують пам'ять і спонукають до відтворення раніше здобутих знань і умінь;
б) репродуктивно - пізнавальні. Ці запитання стимулюють репродуктивну діяльність, результатом якої є здобуття готових знань з різних джерел: підручників, засобів наочності, спостережень, дослідів і т. ін.;
в) продуктивно - пізнавальні. Відповіді на такі запитання отримуються в результаті здійснення операцій логічного мислення з уже відомими знаннями або під час розв'язання проблеми.
Страницы: 1, 2
