В.В.Рубцовим досліджено роль кооперації та координації предметних дій у становленні структур мислення дитини в умовах спільної навчальної роботи. [5, 224-225]
Під керівництвом Г.С. Костюка (В.В. Андрієвська, Г. О. Балл, З. Г. Кісарчук, С.О. Мусатов, Т.К. Чмут) проводились порівняльні дослідження індивідуального та спільного розв'язування розумових задач молодшими школярами. Виявилось, що успішність розв'язування задач молодшими школярами, а також ступінь інтелектуальної активності в умовах спільної роботи у дітей в середньому вище, ніж в умовах індивідуальної роботи. Переваги спільної навчальної роботи виявлялись більш чітко при зовнішній регламентації ролей, які виконують учні, працюючи в групі, а також коли стихійно встановлені ролі знаходились у відповідності з інтелектуальними можливостями партнерів.
Було показано (В.М. Виноградовим та І.Б. Первіним), що групові заняття дають високі результати в практичному оволодінні математичними уміннями та навичками. Ці заняття сприяють розвиткові у школярів математичного мислення та підготовляють їх до самостійної пошукової роботи, сприяють активній позиції учнів у навчально-пізнавальному процесі. [5, 224-225]
В системі розвивального навчання, яка побудована на основі принципів змістового узагальнення навчального матеріалу, спільна навчальна робота набуває особливого значення. Введення учбової задачі вимагає самостійного пошуку учнями, а вчитель лише організовує його.
Здійснюване учнями дослідження передбачає критичне зіставлення різних підходів, зіткнення різних точок зору, тобто діалог дослідника з опонентами. Таким опонентом може бути не тільки вчитель, але й інший учень. [9, 59-64]
У системі розвивального навчання оптимальною формою навчального процесу є діалог, в ході якого визначається зміст учбової задачі та шляхи її розв'язання. Автори системи надають спільній навчальній роботі молодших школярів великоі ваги у вирішенні проблеми формування навчальної діяльності. Зокрема, як показали дослідження Г. А. Цукерман, спільне розв'язування учбової задачі істотно сприяє розвиткові рефлексивних дій учнів.
Відзначаючи важливі результати досліджень впливу спільної навчальної роботи на психічний розвиток молодших школярів, маємо водночас констатувати, що узагальнених даних систематичного тривалого застосування групових форм навчання учнів досі не отримано, недостатньо досліджено розподіл навчальних дій при спільному розв'язуванні учнями учбової задачі, функції вчителя у керуванні цим процесом. Потребує впорядкування й застосовувана термінологія.
Діти частіше висловлюються, задаючи одне одному запитання, відповідаючи на них, висловлюючи свої сумніви, передбачення. Пояснюючи вголос навчальний матеріал, дитина ще раз повторює його, уточнює, закріплює. Учень, який слухає, критично ставиться до того, що говорить товариш, аналізує, запитує, а не запам'ятовує пасивно, як це найчастіше відбувається при роботі з вчителем. [9]
Обов'язкові ознаки спільної навчальної роботи:
а) наявність спільної мети роботи;
б) розподіл праці (функцій);
в) обмін думками, результатами праці, взаємодопомога учнів;
г) взаємоконтроль, взаємооцінка при розв'язуванні учбової задачі;
д) безпосередній міжособистний контакт.
Систематичне використання спільної навчальної роботи учнів в умовах традиційної початкової школи :
а) дозволяє учням на більш високому рівні засвоювати знання, краще орієнтуватися в навчальному матеріалі;
б) позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів, таких як мислення, пам'ять, мовлення.
Спільна навчальна робота молодших школярів за умови її ефективної організації підвищує ступінь задоволеності учнів шкільним життям, знижує ступінь конфліктності у класному колективі.
Умови, необхідні для ефективного введення та застосування групових форм організації навчального процесу :
а) підготовка учнів до роботи в групі ровесників, спочатку в ігровій формі, потім на навчальному матеріалі;
б) підготовка вчителя : знайомство з теорією та практикою організації спільної навчальної роботи учнів;
в) організація роботи учнів в парі , потім в групі;
г) в групу мають входити діти з різними навчальними можливостями;
д) регламентація ролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи;
е) застосування групової роботи можливе на уроках різних типів і на різних етапах, вибір форми організації навчального процесу залежить від мети, яку ставить вчитель;
ж) після проведення групової роботи необхідна рефлексія спільної роботи по розв'язанню учбової задачі та характеру спілкування.
При реалізації в початковій школі системи розвивального навчання раціонально організована спільна навчальна робота учнів забезпечує такі переваги:
а) досягається вищий рівень розвитку основ теоретичного мислення (краще виконання дій аналізу, розв'язування рефлексивних задач, більший розвиток внутрішнього планування дій);
б) досягається оволодіння учнями нормами ділового співробітництва, спрймання ними ділового спілкування як засобу опанування способу розв'язання учбової задачі;
в) досягнуто підвищення пізнавальних інтересів та інтелектуальної активності учнів;
г) покращуються соціально-психологічні характеристики класного колективу, структура міжособистісних стосунків.
Розділ 2. Врахування індивідуально-типологічних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі
Індивідуальна своєрідність особистості проявляється не тільки в її спрямованості, здібностях, а й в динаміці її психічної діяльності. Не можна знайти двох людей, однакових за своїми психічними властивостями. Кожна людина відрізняється від інших багатьма особливостями, єдність яких утворюють її індивідуальність.
Темперамент характеризує психічну індивідуальність дитини насамперед з боку властивої їй динаміки нервово-психічних процесів і станів, їхньої інтенсивності, швидкості, ритму, тривалості, перебігу.
Діти із сангвінічним темпераментом характеризуються легкою збудливістю почуттів. Діти цього темпераменту швидкі й рухливі, але меншою мірою, ніж сангвініки дорослі.
Діти холеричного темпераменту характеризуються легкою збудливістю почуттів, силою й стійкістю їх у часі. За правильних умов виховання ці діти виявляють активність і наполегливість у роботі, а за неправильних - стають неслухняними, запальними, образливими.
У дітей флегматичного темпераменту почуття важко збуджувані, однак тривалі і стійкі. Молодший школяр-флегматик повільний, він здебільшого неохоче спілкується, часто нехтує справами, що вимагають від нього швидкості, турбот, зайвих рухів. Дитина-флегматик ухиляється від конфліктів, її важко образити, але коли вступає в конфлікт, то переживає глибоко, хоч зовні це не виявляється так яскраво, як у дітей вищезгаданих типів.
Діти з меланхолійним темпераментом надзвичайно чутливі, почуття в них виникають легко, вони міцні й стійкі в часі. Такі діти здебільшого сором'язливі, малоактивні, важко пристосовуються до нових обставин. Вони часто розгублюються при опитуванні, хоч і мають хороші знання.
Під впливом навчання і виховання в дітей молодшого шкільного віку формуються такі риси характеру, як цілеспрямованість, акуратність, любов до праці тощо. Формування особистості відбувається головним чином у взаєминах з однолітками, товаришами по навчанню і дорослими, що її оточують. Підкреслюється першорядна роль відносин учнів у групі чи колективі, в якому вони постійно займаються навчальною діяльністю, грою тощо. Успіх у формуванні рис характеру в молодших школярів залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце належить єдності вимог школи і родини, позитивному прикладу дорослих, розумному застосуванню ними заохочень і покарань. Оцінні судження в молодшому шкільному віці займають важливе місце і виконують різні функції.
Оцінні судження батьків, учителів та інших дорослих про дітей цього віку є засобом корегування не тільки навчальних дій, а й моральних вчинків учнів. Оцінні судження учнів, які вони висловлюють по відношенню до ровесників та дорослих, є важливою умовою розвитку в учнів самооцінки. Оцінні судження дорослих про учнів мають свої особливості. З боку батьків мають переважати позитивні оцінні судження навіть по відношенню до тих дітей, які не встигають у навчанні. Це необхідно для того, щоб запобігти появі в дитини комплексу неповноцінності.
Уже на початку навчання в школі учні відрізняються один від одного рівнем обізнаності з навколишнім світом, спостережливістю, вмінням думати, запам'ятовувати й відтворювати, висловлювати свої думки за допомогою усного мовлення та ін.
Індивідуальні відмінності виявляються і в шкільній учбовій діяльності молодших школярів, у її результативності. Діапазон цих відмінностей у одних галузях навчання звужується, а в інших - розширюється. У процесі навчання здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються. Виробляються уважність, спостережливість, якості пам'яті, мислення й мовлення, а також емоційні й вольові властивості.
Розвиток цих компонентів відбувається в молодшому шкільному віці нерівномірно. Повільніше розвиваються перцептивні, мнемічні компоненти, порівняно більших прогресивних змін зазнають якості, пов'язані з уявою, мисленням та мовленням. Формуються й емоційні, вольові компоненти здібностей учнів. До них належать упевненість, наполегливість, самоконтроль у роботі, терпеливість, витримка, здатність чинити опір навіюванню.
2.1 Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодшого школяра
Учень-сангвінік
Діти-сангвініки легко пристосовуються до будь-якого колективу, до вимог учителя. Вони здатні швидко працювати і добре засвоювати навчальний матеріал, але вчитель обов'язково має звернути увагу на те, що ці діти намагаються займатися переважно легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникають складного і нецікавого, часто не доводять почату справу до кінця. Тому необхідно організовувати роботу з сангвініками таким чином, щоб виробити в них стійкий інтерес, цілеспрямованість, звичку завжди завершувати розпочату справу, глибоко усвідомлювати суть кожного завдання.
Підтримуємо високий рівень працездатності за допомогою:
додаткових завдань;
надання допомоги слабшому учневі;
завдань у формі змагання. Спонукаємо до творчої діяльності:
іграми з елементами пошуку та творчості ("Визначити курс руху літака", "Загадки Веселого олівця");
шляхом генерування ідей (запропонувати та зафіксувати за короткий проміжок часу якомога більше ідей для розв'язання складної ситуації);
постановкою евристичних запитань, що спонукають до елементарних дослідницьких дій.
Щоб запобігти схильності до переоцінки своїх можливостей, пропонуємо чіткі критерії оцінки за кожен вид діяльності. [11, 194-196]
Учень-холерик
Дуже складно вчителю працювати з холериками, їхня енергійність, упертість, задерикуватість, агресивність стають причиною сварок, бійок з однолітками, травм. Необхідно намагатися спокійно спрямовувати енергію холерика в потрібне русло, поступово формуючи наполегливість, сумлінність, послідовність:
організовуємо їхню діяльність так, щоб вони не перезбуджувалися: говоримо спокійно, але впевнено;
намагаємося усувати гучні звуки; не залучаємо до ігор, що мають характер змагання;
практикуємо ігри, які сприяли б закріпленню в нервовій системі холерика процесів гальмування ("Мовчанка");
пропонуємо цікаві додаткові завдання, але тільки в разі якісного виконання основної роботи;
оскільки для холериків характерна наполегливість у досягненні близької мети, віддалене завдання їх лякає, дозуємо завдання малими частинами, не ставлячи перспективного завдання на цілий урок, тему; пропонуємо інструктажі, алгоритми виконання завдань;
щоб дати змогу виходу зайвої енергії, на уроці пропонуємо додаткові завдання, що передбачають елементарні фізичні дії: витерти дошку, підготувати наочність, роздати посібники;
сприяємо залученню цих дітей до спортивної секції або танцювального гуртка. [11,196-198]
Учень-флегматик
Найскладніше вчитися флегматикам. Ці діти найбільше ризикують втратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків, яких дратує повільність, неповороткість флегматиків. Наслідки такого ставлення трагічні: в дитини виникають неврози, вона починає виконувати доручення швидко, але неякісно; формується комплекс неповноцінності, пов'язаний з постійними невдачами. Вчителю дуже важливо знайти правильний підхід до виховання дитини-флегматика, створити сприятливі умови для її фізичного й інтелектуального розвитку.
При роботі з флегматиками ми:
терпляче ставимося до повільного темпу роботи, допомагаємо в складних ситуаціях: при відповідях даємо час на обдумування; дозволяємо виконувати не всі завдання або збільшуємо час на їх виконання; не ставимо в ситуацію неочікуваного опитування, а заздалегідь пропонуємо питання та завдання для відповідей; не порівнюємо з більш успішними однокласниками; оцінюємо не лише результат, а й старання;
пропонуємо нетривалі ігри, в яких необхідна швидкість і точність рухів, кмітливість, а також ігри, які розвивають мислення, уяву, фантазію;
оскільки ці учні стомлюються від постійного спілкування, даємо змогу періодично усамітнюватись, пропонуючи самостійну роботу частіше, ніж іншим учням класу;
флегматики не витримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкому темпі, тому вправи на уроках фізкультури, фізкульт-хвилинки дозволяємо виконувати повільно;
з метою більш доцільної організації дозвілля і навчальної діяльності та запобігання перевтомлюваності разом з батьками складаємо режим для дитини;
оскільки таким дітям притаманна любов до порядку, пропонуємо їм нескладні доручення (перевірка підручників, догляд за квітами тощо). [11, 198-203]
Учень-меланхолік
Діти-меланхоліки мають надзвичайно чутливу нервову систему, їхні головні особливості - лякливість, нерішучість, сором'язливість до рівня хворобливості. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати, але при правильному підході й повному розумінні почуттів дитини їх можна трансформувати: лякливість - у обачність, нерішучість - у виваженість у діях, песимізм - у розсудливість і реалізм. Тому створення сприятливих, майже оранжерейних умов навчання і виховання - ключова проблема в роботі з меланхоліками:
при спілкуванні з ними висловлюємо співчуття і розуміння їх переживань, сумнівів, страхів;
заохочуємо діяльність ласкавим поглядом, усмішкою, підбадьорливим дотиком;
оскільки ці діти схильні до фізичного виснаження, перевтоми, привчаємо їх планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати тривалість праці й відпочинку;
обмежуємо навантаження на уроках фізкультури;
допомагаємо подолати сором'язливість, знайти спосіб оволодіти собою: пропонуємо роздавати зошити, готувати наочність, перевіряти робочі місця тощо;
залучаємо до сумісної праці з дорослими;
ропонуємо ігри, що потребують стійкого контакту з однолітками ("Тему називає ведучий", "Хто першим скаже "сто"?");
особлива схильність таких дітей до апатії вимагає пропонувати їм частіше, ніж іншим учням, та в більшій кількості навчальні завдання цікавого характеру;
оскільки меланхоліки здатні працювати на уроці тільки в повільному темпі, використовуємо ті ж методичні прийоми, що й при роботі з флегматиками. [11,203-210]
Раздел 3. Розвиток пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку
Гру традиційно зв'язують з дитинством. Дитина переступає поріг школи, і з цього моменту навчання займає велику частину часу, теоретично стає ведучою діяльністю аж до підліткового віку. І, проте, ігрова діяльність продовжується, причому характер її такий, що дозволяє вирішувати вікові задачі розумового, психічного і психологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Сутність гри полягає в рішенні пізнавальних задач, поставлених у цікавій формі. Саме рішення пізнавальної задачі зв'язано з розумовою напругою, з подоланням труднощів, що привчає дитину до розумової праці. Одночасно розвивається логічне мислення. Засвоюючи чи уточнюючи в грі той чи інший програмний матеріал, діти учаться спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети по тим чи іншим ознакам, розвивають пам'ять, увагу, вчаться застосовувати чітку і точну термінологію, складно розповідати, описувати предмети, називати їхні дії і якості, вони виявляють кмітливість і спритність. У грі учні пізнають колір, форму, величину, числові і просторові відносини предметів. [9, 59-64]
Значення використання ігор у молодшому шкільному віці дуже велике ще і тому, що в процесі ігрової діяльності поряд з розумовим розвитком здійснюється фізичне, естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, діти привчаються стримуватися, контролювати своє поводження, у результаті чого виховується воля, формується дисциплінованість, уміння діяти за планом, приходити на допомогу один одному і т.д.
Чим цікавіші ігрові діїї, які учитель використовує на уроках і в позакласних заходах, тим непомітніше й ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання.
Працюючи з молодшими школярами, зрозуміло, що використання ігрових моментів і уроків в ігровій формі, особливо в 1-му класі, рольових ігор на заняттях у групі продовженого дня, є необхідним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, допомагають створити для учнів більш комфортні умови в перехідний період від дошкільного дитинства до шкільного життя. Особливо цікаво проходять уроки-екскурсії в зимовий (весняний, осінній) ліс (парк), уроки-подорожі в країну (місто, на острів). Активними бувають у підготовці і проведенні подібних уроків і позакласних виховних заходів батьки, що дозволяє вже з перших днів навчання дітей у школі встановлювати з ними тісний контакт, залучати до процесу навчання і виховання. Практика показує, що нестандартні форми уроків відкривають учнів з несподіваної сторони, а створена вчителем атмосфера невимушеності зацікавлює всіх дітей і дозволяє включити в роботу навіть найбільш боязких і сором'язливих.
Для розвитку пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку можна використовувати такі ігри:
Будиночок гнома
Ця гра - на вміння дотримуватися попередньо встановлених правил і на самоконтроль. Вона також сприяє розвиткові дрібної моторики руки.
Приготуйте аркуш паперу (або альбом для малювання) та кольорові олівці й запропонуйте дитині намалювати будиночок гнома на галявині лісу. Малюк може малювати його, як йому захочеться, але дотримуючись таких обов'язкових умов:
1) дах будиночка повинен бути зеленим;
2) сам будиночок - жовтим;
3) двері в нього - сині;
4) біля будиночка - лавка;
5) перед будиночком - озеро;
6) за будиночком - берізка та ялинка.
Навколо будиночка можна намалювати зелену травичку і все, що дитині захочеться. Обов'язкові компоненти малюнка бажано перелічити не менше, ніж два рази. Коли ви переконаєтеся, що дитина їх запам'ятала, можна починати малювати.
Після того, як завдання виконане, попросіть малюка перевірити, чи все він намалював правильно, згідно з умовами. Уточніть, чи пам'ятає він всі ці умови. Якщо є помилки, нехай спробує їх самостійно знайти і виправити. Зверніть увагу на те, наскільки правильно відображені просторові відношення: перспектива, віддаленість, перекривання зображень, сторони горизонту.
Ігрове завдання можна ускладнити, якщо збільшити кількість обов'язкових елементів малюнка, які дитина повинна запам'ятати й відобразити. [3, 3-11]
Хитрі шашки
Ще одна гра з правилами, яка вимагає вміння подивитися на ситуацію "іншими очима", вміння стати на місце свого партнера.
Дитині дають: ігрове поле, за зразком частини шахової дошки (3х3 клітини), смужку паперу (довжиною, яка дорівнює трьом клітинам поля) і три шашки. Вона повинна розмістити шашки на дошці так, щоб дорослий не зміг покласти смужку паперу на жодні три клітини підряд - ані горизонтально, ані вертикально, ані діагонально.
Це завдання можна успішно виконати, якщо з самого початку весь час пам'ятати не лише своє завдання, але й завдання дорослого.
Правильне вирішення: шашки слід розмістити на будь-якій з двох діагоналей.
Прапорці
Ця гра вимагає від дитини вміння діяти за зразком і оцінювати результати своїх дій на основі порівняння їх з цим зразком. Гра сприяє також розвиткові дрібної моторики руки і вміння слідкувати за виконанням умов завдання.
Для гри потрібний аркуш паперу в клітинку. Приготуйте на ньому зразок завдання - прапорці, зображені за такими правилами:
1) ніжка прапорця займає три клітинки, прапорець - дві;
2) відстань між двома сусідніми прапорцями - дві клітинки;
3) відстань між рядками - дві клітинки;
4) на прапорцях почергово зображений або трикутник, або кружечок;
5) один прапорець з підставкою, другий - без неї.
Запропонуйте малюкові роздивитися зразок завдання. Після того попросіть його намалювати на своєму аркуші точнісінько такі самі прапорці. Зверніть увагу дитини на те, що зразок буде лежати поряд і що під час малювання на нього можна дивитися. На виконання завдання відводиться близько 15 хвилин. Коли дитина закінчить роботу, запропонуйте їй перевірити, чи немає в її малюнках помилок. Якщо їй вдасться виявити неточності, похваліть за це і дозвольте їх виправити. [18, 9-11]
Висновки
Молодший шкільний вік - важливий сензитивний період у становленні особистісного розвитку учня. Саме тут закладаються основи моральних знань, норм, формується свідомо-емоційне ставлення до навколишнього середовища. Психологічною основою формування здатності до особистісного зростання є процес засвоєння цінностей життя і їх перетворення в змістовні елементи уявлень про моральні якості особистості. Тому важливо, щоб альтруїстичний стиль спілкування став невід'ємним складником навчально-виховного процесу. В основі цього стилю лежить розуміння, прийняття та визнання особистості учня, повна довіра йому.
Становлення особистісного розвитку молодшого школяра не є ізольованим процесом. Він тісно пов'язаний із його соціальним та загальнопсихічним розвитком, тобто здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. У процесі становлення особистості в результаті взаємодії емоцій, почуттів, моральних знань, навичок та звичок виникають специфічні для морального формування найважливіші особистісні новоутворення. Останні збагачують особистість учня і є передумовою для подальшого засвоєння соціального досвіду та його морального розвитку.
Засвоєння молодшим школярем моральних взаємин, як окремих видів психологічних ставлень, передбачає певний ступінь розвитку у нього довільності, самооцінки, мотиваційної та емоційної сфер. Тому важливо організувати навчально-виховний процес так, щоб максимально сприяти розвитку в учнів позитивної “Я - концепції”, впевненості у своїх силах, відкритості, гуманності.
У психолого-педагогічній взаємодії при здійсненні суб'єкт-суб'єктних відносин школяреві не завжди вдається самостійно осягнути певний смисл моральних стосунків, моральних норм поведінки. Тому необхідно постійно реалізовувати спеціальну систему цілеспрямованих виховних впливів.
Поряд із засвоєнням моральних уявлень, слід організувати навчально-виховний процес так, щоб учень був активним суб'єктом практики конкретних моральних стосунків та вчинків, що формує власний досвід його моральної поведінки, сприяє особистісному зростанню. Важливо, щоб ці ситуації були особистісно значущими для учня та емоційно переживалися ним.
Стосунки школярів з дорослими, ровесниками, товаришами та іншими людьми повинні бути організовані таким чином, щоб у них була втілена модель тих моральних якостей, якими вони повинні оволодіти (співчуття, повага, відповідальність, турботливість про інших тощо). Особливого значення у цьому аспекті набуває виховання вміння у дітей враховувати наслідки власних вчинків.
Таким чином, молодший шкільний вік характеризується наступними основними особливостями: художньо-образним мисленням дитини та потребою учнів у довірливому підкоренні дорослому, який турботливо і уважно керує їхнім розвитком. Тому у педагогіці художньо-образне викладання - це основний метод навчання. У той же час завоювання авторитету вчителем - це основний метод виховання. Ці методи навчання і виховання адекватно відображають психічні особливості дітей молодшого шкільного віку і повинні широко сполучатися із художньо-практичною діяльністю.
Список використаної літератури
1. Алферов А. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. - 384 с.;
2. Ануфрієва О. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1998. - №12. - с.41-43.;
3. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К., 1992. - Вип.39. - с.3-11;
4. Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1993. - №3. - с. 6-10;
5. Бондар Л. В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. - К., 2001.- Т.3. - Ч.6. - с. 220-225;
6. Бондар Л. В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивального навчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. - Серія Психологія. - Харків, 2000. - с. 38-41;
7. Бутківська П. Цінності: від учителя до учня // Початкова школа. - 1997. - №2. - с.6-8;
8. Васецька П. Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодших школярів // Початкова школа. - 1999. - №6. - с.7-8;
9. Данилова Л. Формування особистості нового типу // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - с. 59-64;
10. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001. - с.240-254;
11. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. - К.: ІЗІМН. - 1992. - с.194-210;
12. Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 2001. - с.57-71;
13. Ісхакова Л. В. Організація групових форм роботи на уроці // Початкова школа. - К., 1996. - №7. - с. 28 - 37;
14. Митнин О. Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей // Початкова школа. - 2000. - №12. - с.34-38;
15. Морочковська Л. Індивідуальні особливості школяра: Методика проведення психолого-педагогічного консиліуму // Шкільний світ. - 2001. - №12. - с.2;
16. Прокопенко І., Євдокимов В. Педагогічна технологія. - Х.: Основа, 1995. - 105 с.;
17. Савченко О.Я. Умій вчитися: Навч. посібник для молодших школярів. - К.: Освіта, 1998. - 188 с;
18. Третяк Т.М. Розвиток творчості школярів у навчально-виховному процесі // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №6. - с.9-11;
19. Учбова діяльність молодшого школяра: діагностика і корекція неблагополучностей / В.П. Гапонов, В.А. Георгієвська та ін. - К.: ВІПОЛ, 1994. - 88 с.
Страницы: 1, 2
