Форми виховної діяльності, в яких найповніше реалізуються інтереси учнів | Види діяльності, які найефективніше використовуються у вказаних формах позаурочної діяльності і сприяють реалізації інтересів учнів | |
1.Клуби вихідного дня | Тематичні вечори, екскурсії (краєзнавчо-туристичні) Походи Усний журнал Зустрічі (з цікавими людьми, вчителями-майстрами, видатними людьми) Бесіди Диспути Обговорення (фільмів, книг, періодики, спектаклів) КВК Конкурси Виставки Дні, тижні, місячники, декади проведення культурно-масових заходів Шкільний музей Дискотека Школа молодого лектора Читацькі конференції Огляди творчості | |
2. Гуртки (художнього слова, рідної мови, історичний, філософський, молодого поета та ін). | Бесіди Зустрічі Обговорення спектаклів, книг, фільмів, періодики Диспути Усні журнали Конкурси Виставки Екскурсії | |
3. Студії (театральна, літературна, музична) | Огляди творчості Тематичні вечори олімпіади Читацькі конференції Дні, тижні, декади, місячники проведення культурно-масових заходів Школа молодого лектора | |
4.Художня самодіяльність | Тематичні вечори Фестивалі Конкурси Зустрічі Екскурсії Огляди творчості | |
5. Факультети громадських професій | Зустрічі Бесіди Диспути Обговорення спектаклів, книг, фільмів Усні журнали Конкурси Виставки Екскурсії Читацькі конференції Вечори | |
6. Факультативи | Бесіди Зустрічі Диспути Конкурси Виставки Екскурсії Тематичні вечори Усні журнали |
Існує також інша класифікація форм виховної діяльності. Всі форми за участю суб'єктів поділяються на індивідуальні, групові і колективні, а за формою вираження і втілення на словесні, практичні, наочні.
Найпопулярнішими і найбільш поширеними серед словесних форм можна назвати: збори, збір, бесіду, лекцію, диспут, усну газету, радіожурнал, літературні читання, мітинг тощо. До практичних методів відносять: похід, екскурсію, конкурс, зустріч, свято, ярмарку, творчий гурток, зони творчої дії. Найвідомішими наочними методами є: шкільний музей, історична кімната, тематична виставка, конкурс газет, плакатів, мала художня галерея, вітрини, стенди, виставки дитячої творчості.
Відомий педагог І.П.Іванов, автор популярної методики колективних творчих справ, запропонував класифікацію форм виховної діяльності згідно основних напрямів:
- пізнавальні справи - вечір-збір веселих задач, вечір-подорож, вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць, місто веселих майстрів, захист фантастичних проектів, прес-бій, прес-конференція, розповідь-естафета, збір-диспут, турнір-вікторина, усний журнал тощо;
- художні справи - кільцівка пісень, концерт-блискавка, ляльковий театр, літературно-художні конкурси, турніри знавців поезії, естафети улюблених занять тощо;
- спортивні справи - весела спартакіада(зимова, літня), спартакіада народних ігор, сюїта туристичних ігор, походи, екскурсії, естафети, малі олімпійські ігри тощо;
-суспільно-політичні - день знань, день конституції, новорічне свято, свято матері, свято захисника Вітчизни тощо;
- організаційні справи - газета «Блискавка», день народження колективу, «Жива газета», журнал-естафета, колективне планування, загальний збір, естафета дружби тощо;
- трудові справи - трудова атака, трудовий десант, подарунок далеким друзям, трудова пошта, трудовий рейд, трудовий сюрприз, трудова фабрика.
Звичайно, час вносить свої корективи у суспільне життя і разом з тим у систему освіти і зміст навчально-виховного процесу у школі. Застосовувати сьогодні методику колективних творчих справ І.П.Іванова було б не зовсім доцільно, проте використати її сильні та позитивні аспекти було б корисно. Ця методика особлива тим, що передбачає неабиякі можливості для розвитку творчості та ініціативи дітей, вчить їх вміти застосовувати, розвивати і реалізовувати свої вміння часто навіть у нереальних ситуаціях. Вона обов'язково передбачає спільне планування виховної діяльності, в якому слово учнів має вирішальне значення. У кожній колективній творчій справі існує можливість для співпраці суб'єктів діяльності, для виявлення турботи про ближнього.
Аналіз нормативної, наукової, практичної і методичної літератури дає змогу зробити висновок, що основними напрямами позаурочної і позашкільної виховної роботи можуть бути: соціокультурний, художньо естетичний, дослідницько-експериментальний, науково-технічний, еколого природничий, туристсько-краєзнавчий, фізкультурно-оздоровчий, військово патріотичний, дозвіллєво-розважальний.
Соціокультурний - передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання різних соціальних ролей, раннє залучення до участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.
Художньо-естетичний - забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.
Дослідницько-експериментальний - передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого освоєння світу.
Науко-технічний спрямований на формування у дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політехнічного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп'ютеризації, конструкторської експериментальної та винахідницької діяльності, реалізації здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання, конструювання, тощо.
Еколого-природничий - забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне), усвідомлення себе частиною природи та можливість постійного спілкування з нею; формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення екологічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природоперетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності з збереженням навколишнього середовища.
Туристсько-краєзнавчий - передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошуку у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних територій, вивчення окремих географічних об'єктів і явищ соціального життя у природньо-історичному аспекті, а також формування фізично здорової і духовно розвиненої особистості.
Фізкультурно-оздоровчий напрям забезпечує науково обґрунтований об'єм рухової активності молоді, формування у неї навичок здорового способу життя та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії духу і тіла.
Військово-патріотичний напрям забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів і глибокою громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.
Дозвіллєво-розважальний передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров'я, зняття психічної та фізичної напруги.
Такі напрямки діяльності мають створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості, від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності, підготовку молоді до змін професій, адаптації до ринкової економіки.
4. Специфіка спільної роботи класного керівника та учнівського колективу щодо організації позаурочної діяльності
Для організації позаурочної виховної роботи в середніх і старших класах із числа найбільш досвідчених учителів призначаються класні керівники. Їх необхідність зумовлена тим, що в цих класах навчальну і виховну роботу ведуть кілька учителів, діяльність яких потребує певної координації. Окрім цього, цілий ряд видів позаурочної діяльності, такі як, наприклад, створення і виховання учнівського колективу, організація суспільно-корисної праці, різні форми художньо-творчої, фольклорної, народознавчої роботи не входять в обов'язки вчителів-предметників і покладаються на класного керівника.
Інститут класних керівників має свою історію та існує не лише в Україні. В Бельгії, наприклад, учителі не займаються вихованням і дисципліною учнів. Їх обов'язок - забезпечити повний об'єм знань з того предмету, який вони викладають. Все інше - турбота вихователів. Вини дивляться за порядком в класі і проводять позаурочні заходи.
Діяльність класного керівника регламентується рядом документів: інструктивно-методичними листами Міністерства освіти України, статутом школи, концепціями про виховання тощо. В них визначаються його функції, основні напрямки роботи і обов'язки. В якості найважливіших функцій класного керівника виступають наступні: когнітивно-діагностична, організаційно-стимулююча, координаційна і особистісно-розвивальна.
Когнітивно-діагностична функція пов'язана з необхідністю усестороннього вивчення особливостей розвитку і поведінки учнів з метою обліку цих особливостей в процесі позаурочної виховної роботи і здійснення індивідуального підходу до їх навчання і виховання. Класному керівнику необхідно знати стан здоров'я учнів, особливості їх фізичного розвитку, умови домашнього виховання, міжособистісні контакти і участь в позаурочній діяльності, нахили, здібності, інтереси. Одержані відомості класний керівник повинен довести до відома вчителів-предметників, щоб вони відповідним чином враховували їх в процесі навчально-виховної діяльності.
Організаційно-стимулююча функція зумовлена тим, що участь школярів в позаурочній діяльності є справою добровільною. Вона несумісна з примусом і жорсткою регламентацією діяльності учнів. Головним тут є вміння класного керівника організувати позаурочну діяльність таким чином, щоб вона захоплювала учнів високою змістовністю, різноманітністю і свіжістю форм, новими підходами до її проведення. Навіть найтрадиційніші види роботи кожен раз слід проводити по-новому, надавати їм яскравості і змістовності.
Координаційна функція зумовлюється тим, що з класом працює ряд вчителів-предметників і у зв'язку з цим виникає необхідність узгодження їхньої діяльності і педагогічних зусиль для навчання і виховання учнів, координації їх діяльності, здійснення єдиного підходу до учнів. Ця робота покладається на класного керівника, який також проводить необхідну роботу з батьками учнів і залучає їх до спільної зі школою виховної діяльності.
Особистісно-розвивальна функція заклечається в наданні виховній роботі дійового педагогічного впливу на розвиток особистісних якостей учнів: стимулювання їх мотиваційної сфери, навчально-пізнавальної активності, моральне і естетичне формування, розвиток творчих здібностей і задатків, утвердження гідності і міжособистісному спілкуванні тощо.
Здійснення цих функцій пов'язано з виконанням класним керівником цілого ряду покладених на нього обов'язків. До них відносяться:
- всебічне вивчення учнів;
- щоденне спостереження за успішністю учнів, контроль за їх домашньою роботою, а також регулювання об'єму домашніх завдань;
- періодичне проведення зборів в класі;
- залучення учнів до гурткової роботи;
- організація суспільно-корисної праці;
- надання допомоги в роботі добровільних дитячих і юнацьких організацій і об'єднань;
- внесення пропозицій щодо заохочення і покарання учнів;
- об'єднання виховних зусиль учителів, що працюють у класі;
- підтримка зв'язків з батьками і робота з сім'єю;
- систематичне проведення позаурочної виховної роботи різних форм та напрямків тощо.
Говорячи про виховні завдання, які має вирішувати сьогодні класний керівник, не можна не зазначити, що одним з найголовніших є виховання високоморального підростаючого покоління, формування у нього національної свідомості на основі відродження національних традицій українського народу, широкого використання ідей народної педагогіки, психології і практики виховання, надбань світової педагогіки.
Система роботи класних керівників залежить від традицій, які склалися у педагогічному колективі, від рівня підготовки учнів, батьків і педагогів, інших факторів. Тому, організовуючи народознавчу роботу з учнями, класні керівники практикують проведення уроків історії, уроків пам'яті, уроків Матері-України, які допомагають спрямувати виховну роботу на глибоке вивчення рідної мови, історії рідного краю, пам'яток культури та природи, коріння свого народу. Значного поширення в роботі класних керівників набули уроки народознавства, які знайомлять учнів з давніми та сучасними обрядами, традиціями, звичаями нашого народу, навчають збирати і шанувати перлини народної творчості.
З метою розширення народознавчої роботи важливо залучати учнів до проведення пошукової, дослідницької роботи, збирання оповідань, легенд, казок, пошуку старовинних книг, повернення забутих імен національних героїв, написання місцевої «Книги пам'яті», вивчення творчості майстрів українського слова. Значний інтерес в учнів викликає проведення конкурсів, змагань, конференцій, які виявлятимуть кращі колективи, окремих талановитих учнів - знавців рідної культури.
Несприятливе екологічне середовище в Україні, слабкий фізичний розвиток та стан здоров'я переважної більшості школярів на перший план перед класним керівником висуває завдання по створенню необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збереженню та зміцненню їх здоров'я.
Успішне розв'язання завдання фізичного виховання школярів є важливою умовою їх духовно-морального виховання, головною особливістю якого в умовах національної школи є орієнтування на загальнолюдські цінності. Тому, організовуючи позакласну виховну роботу з учнями, класному керівнику важливо завжди пам'ятати про необхідність виховання у кожного з них почуття любові до України, відданості їй, національної самосвідомості, особистої відповідальності за збереження та примноження природних багатств рідного краю, високої екологічної культури. Слід виховувати в кожного школяра потребу оволодівати рідною мовою, знаннями історії, мистецтва, культури, звичаїв, обрядів, символіки. При формуванні культури поведінки слід турбуватися про виховання в дітей доброти, уважності, чуйності, милосердя, чесності, гідності, терпимості до інших, любові і поваги до своїх батьків і рідних.
Процес виховання школяра також передбачає розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей учнів, формування в них високої пізнавальної культури, організації змістовного дозвілля. Тому спільно з вчителями предметниками класний керівник має виховувати відповідальне ставлення до навчання, сприяти вибору і залучати учнів до роботи в різноманітних науково-технічних товариствах, малих академіях наук, гуртках, секціях, клубах, студіях, об'єднаннях відповідно до їх інтересів, нахилів і можливостей, заохочування до вивчення іноземних мов на курсах, у клубах, гуртках. Важливо також розширювати пізнавальний та культурний світогляд школярів шляхом проведення екскурсій, різноманітних вечорів, конкурсів, зустрічей, відвідання музеїв, кіно, театрів; допомагати дітям у громадській роботі, організовувати колективну творчу діяльність, спільний відпочинок дітей.
Все це допомагає підлітку реалізувати себе, відчути свою причетність до спільних справ, не допускає відчуження від школи, стимулює самовиховання та саморозвиток.
Обов'язковою умовою становлення особистості в сучасних умовах є підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності. Тому серед важливих завдань класного керівника слід визначити питання підготовки до трудової діяльності в нових умовах господарювання, виховання бережливого ставлення до природи, її багатств, їх економного використання, економічне виховання, розвиток підприємництва, участь у відновленні народних промислів і ремесел. Організовуючи роботу в цьому напрямку, важливо, щоб діяльність школярів була соціально цінна і значуща, включала елементи гри і романтики, опиралась на їх ініціативу, творчість і самодіяльність.
Нове педагогічне мислення, яке класному керівникові необхідно реалізувати у своїй роботі, передбачає принципово нове ставлення до особистості учня, гуманізації педагогічного процесу, демократизацію стосунків у класному колективі.
У зв'язку з цим значно зростає роль учнівського самоврядування, форми якого можуть бути різними. Класний керівник повинен дбати про те, щоб якомога повніше виявляти здібності кожного учня і залучати його до участі в організації позаурочної діяльності. Всі учні повинні брати активну участь в плануванні позаурочної діяльності, доборі її форм і методів, розробці сценаріїв, підготовці реквізитів та декорацій.
Важливою сферою життя кожної дитини є спілкування. Від того, наскільки позитивними є емоції дитини від спілкування з ровесниками, друзями, старшими, вчителями, буде залежати настрій дитини, її успішність у навчанні, бажання підтримувати ті чи інші контакти, розвивати їх, брати участь у спільному відпочинку чи розвагах тощо. Не завжди від спілкування дитина одержує задоволення і позитивні емоції. Тому увійти в сферу спілкування вихованців, навчитися корегувати відносини між ними - одне з найважливіших завдань вихователя. Важливо також вести серйозну роботу по вихованню в дітей культури спілкування, дотриманню елементарних норм моралі у взаємовідносинах в колективі, сім'ї.
Однією з особливих ланок роботи класного керівника є співпраця з сім'єю та батьками. Вихователю слід пам'ятати, що найбільш могутнім за своїм впливом на духовно-моральний розвиток дітей є соціальний досвід, набутий в сім'ї, де створюються унікальні можливості для формування в дітей моральних цінностей, відносин, життєвих установок. Природно, що стан сім'ї, оточуюча побутова атмосфера, організація життя безпосередньо впливають на здоров'я, навчання, моральний стан дітей. Тому класному керівникові важливо уділяти увагу повсякденному життю дитини, способу її життя в сім'ї. Він повинен знайомитися з умовами життя дитини в сім'ї, режимом дня школяра, вивчати особливості взаємин з батьками.
Значно більшої уваги і турботи вимагають діти з неблагополучних сімей, діти-сироти, діти з неповних сімей. Знання рівня педагогічної культури батьків, сімейно-побутових умов створює передумови для вироблення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, для надання допомоги батькам у сімейному вихованні через систему педагогічного навчання, індивідуальної роботи., залучення батьків до участі і організації поза навчальної виховної роботи.
Отже, діяльність класного керівника щодо організації спільної роботи з дитячим колективом в позаурочний час відзначається рядом особливостей і специфічністю. Така діяльність спрямовується на задоволення інтересів, прагнень, нахилів учнів, передбачає творчість, ініціативу учнів у здійсненні завдань виховної роботи в позаурочний час. Позаурочна робота класного керівника відбувається в надзвичайно широкій сфері дитячих інтересів і уподобань, тому вимагає від вихователя ряду спеціальних знань і умінь. Важливим є широке залучення школярів як до планування позаурочної діяльності, так до власне здійснення творчих задумів. Від того, який характер носить позаурочна діяльність школярів, у значній мірі буде залежати тип спілкування в учнівському колективі, успішність учнів, поведінка дітей у межах школи та поза нею. Важливим елементом роботи у цій сфері є залучення до співпраці сімей школярів, активна співпраця з ними, виконання спільної діяльності, взаєморозуміння.
