Принципи цілеутворення в освіт
План
Вступ
1. Мета як основний компонент діяльності. Функції і фактори постановки цілей. Основи правильного формулювання цілей діяльності.
2. Специфіка навчальних цілей та проблеми їх формування. Принципи цілеутворення в освіті
3. Помилки і правила постановки навчальних цілей
4. Ієрархії педагогічних цілей
5. Таксономії педагогічних цілей
6. Рівні засвоєння навчального матеріалуВисновокЛітература ВступЦіль (мета) - необхідний і обов'язковий компонент будь-якої діяльності. Людина починає виконувати певні активні і свідомі дії тільки тоді, коли в неї з'являється відповідна ціль - ідеалізоване уявлення про припустимі результати діяльності. Основні питання, на які даються відповіді при формулюванні мети - Навіщо? Чому? Для чого? Що буде наслідком дій?
В цілі передбачається зміст, властивості, параметри результату, якого ще на отримано. Отже мета - це зв'язок минулого, сьогодення і майбутнього. Це майбутній стан предмету діяльності, до якого прагнуть, який необхідно досягнути.
Ціль виникає під впливом наявних у людини потреб, бажань, мотивів.
Наприклад, маючи потребу в їжі людина прагне добути їжу, маючи потребу у вищій освіті людина прагне поступити до університету.
Але на відміну від названих компонентів діяльності ціль більш усвідомлюється. Уявляючи бажані результати своїх дій, людина обирає певний спосіб діяльності, її засоби, утворює необхідні умови. Чим ясніше усвідомлюється і розуміється ціль, тим імовірніше те, що вона буде досягнута. Відсутність чітко визначених і ясних цілей може привести до вибору неправильних або навіть безглуздих рішень і дій. Особливо необхідним є чітке усвідомлення цілі в управлінській діяльності, оскільки керівник висуває цілі не тільки своєї діяльності, а й діяльності своїх підлеглих.
Уміння ставити перед собою чіткі осмислені цілі часто вважають запорукою життєвого успіху. Досить згадати будь-яке популярне закордонне видання типу: Як стати багатим? Як вдало вийти заміж? Як заробити мільйон? і т.п. Наприклад, книга Максуела Мольця «Я - це Я, чи як стати щасливим». Практично будь-яка така книга починається зі слів: «Поставте перед собою ціль!».
1. Мета як основний компонент діяльності. Функції і фактори постановки цілей
Цілепокладання (цілеутворення) - процес висування цілей діяльності.
Основні функції цілепокладання:
· усвідомлення смислу діяльності і життя в цілому, установка пріоритетів актуальних життєвих задач;
· планування і проектування (поступове прирощування результатів);
· економічність (запобігання зайвих зусиль, підключення додаткових ресурсів)
· мобілізація, активізація, позитивне емоційне підкріплення;
· концентрація зусиль, організація, узгодження (взаємозв'язок різних проявів психічної активності)
· контроль (можливість перевірити досяжність отриманих результатів, порівнявши їх з запланованими).
В управлінській діяльності цілепокладання є:
· умовою створення організації;
· основою планування, вибору способів діяльності;
· передумовою контролю.
Структура цілей підпорядковується ієрархії діяльностей, які виконує людина. Ієрархію цілей будь якої діяльності можна представити таким чином:
Місія - причина (Чому?)
Ідеал - не досягнути, але...
Ціль загальна - опис результату у загальних поняттях
Ціль орієнтовна - опис результату без можливостей його оцінювання (коли час і умови варіюються)
Ціль точна - опис результату, який можна досягти, коли час і умови - константні і результат контролюється.
Схематично ієрархія цілей виглядає як вітка дерева чи гроно.
На вибір і формулювання цілей діяльності впливає ряд факторів:
1. Джерела виникнення - внутрішня ціль - висунута самою людиною як наслідок її потреб і мотивів зовнішня ціль - задається іншою людиною і виражає суспільну потребу
2. Ступінь прозорості, розуміння - постановка цілей завжди виражає ту чи іншу ступінь суб'єктивного уявлення людини про необхідний результат діяльності
3. Ієрархія, взаємозв'язок - цілі нижчого рівня зажди підпорядковують цілям вищого рівня
4. Масштаб, час - взаємопов'язано характеризують багатовекторність цілей, їх кількісно-якісну орієнтацію у просторі і часі; відповідно виділяють: за масштабом: стратегічні (довгоочікувані результати), тактичні (результат близького майбутнього) і оперативні (бажаний поточний результат); за часом цілі поділяють на: довгострокові (5-10 років), середньострокові (1-5 років), короткострокові (до 1 року).
5. Параметри - це якісні і кількісні властивості результату, який хотілося б отримати, норми, необхідні для оцінки результату, встановлення пріоритетних цілей.
6. Конкретність, вимірність - конкретність - однозначність формулювання (зрозумілість для всіх); вимірність - можливість визначення ступеню досяжності певної цілі.
7. Компетентність менеджера - знання теоретичних основ цілепокладання.
Постановка цілі починається з правильного формулювання цілі - її словесного виразу. Формулювання цілі дозволяє більш свідомо уявити собі результати діяльності та шляхи їх досягнення.
Рекомендовані компоненти правильного формулювання цілі
Таке формулювання є конкретним, вказує не тільки на очікуваний результат діяльності, а й на припустимий процес його отримання, умови і засоби, необхідні норми результату. Чим більш конкретною є ціль, тим більше складових має містити її формулювання.
2. Специфіка НАВЧАЛЬНИХ цілей та проблеми їх формування. Принципи цілеутворення в освіті
Не зважаючи на велике значення цілепокладання у будь-якій сфері діяльності, дані питання дуже слабко висвітлені у вітчизняній навчальній літературі з педагогіки. Інколи і самі викладачі не формулюють навчальних цілей, що знижує ефективність їх викладацької діяльності. Крім того, кожний викладач і учень по-різному бачать, і відповідно по-різному формулюють для себе навчальні цілі. Тому так часто в результаті навчання учні набувають різного рівня підготовки, а очікування викладача і учнів від навчання не виправдовуються. І викладач і учень залишаться незадоволеними, а навчання стає марним. Певною мірою ці проблеми пояснюються специфікою навчання як виду діяльності.
1) наявність двох суб'єктів - чиї цілі приймати за основні?
У сучасному розумінні навчання - це єдиний процес взаємозалежної діяльності педагога й учня по реалізації спільних навчальних цілей. Висування цих цілей диктується потребами обох суб'єктів навчання. Однак їхні особисті цілі часто не збігаються. Дуже часто викладачі висувають такі тези: «Поки сам не захоче, ніхто його не навчить» чи ж «Я буду працювати тільки з тими, хто хоче учитися», тобто орієнтуються на самостійне висування навчальних цілей учнями. Однак, чи часто ми точно знаємо, які навчальні цілі поставив перед собою навіть дуже гарний, бажаючий учитися студент? Чи збігається те, що ми пропонуємо з тим, що він хотів би одержати? І до того ж часто студенти, починаючи вивчати той чи інший предмет, поняття не мають, навіщо він їм потрібний, і дуже часто тільки після іспиту (а то і пізніше) говорять: «От тільки тепер я усвідомив необхідність цього предмета і з задоволенням прослухав його ще раз».
Рішення даної ситуації може бути тільки одним - висування навчальних цілей викладачем і обговорення їх зі студентами. При цьому педагог є виразником суспільних вимог. У його задачу входить вивчення суспільних і особистісних вимог до знань і умінь учнів, постановка навчальних цілей для учня і доведення їх до того, хто вчиться, корекція в разі потреби.
2) нематеріалізовані, відстрочені результати навчання.
Більшість видів діяльності має цілком конкретні і зрозумілі, матеріалізовані результати. Наприклад, такі цілі повсякденної діяльності як "купити газету", "помити посуд", "запросити гостей на день народження" мають конкретні сьогоденні результати: "куплена газета", "помитий посуд", "гості, що прийшли на день народження". Результати ж навчання не можуть бути сформульовані аналогічно. Наприклад, такі завдання як "прослухати лекцію", "виконати лабораторну роботу", "надати відповідь на запитання" на перший погляд мають також конкретні результати: "прослухана лекція", "виконана лабораторна робота", "надана відповідь", але все це - непрямі результати навчання, на виконанні цих дій навчання звичайно не завершується.
На відміну від інших видів діяльності навчання прямо спрямоване на зміну свого суб'єкта - учня, того, хто навчається, що і є її прямим результатом.
Наприклад, людина виконує якусь роботу на комп'ютері (набирає довідку). Основним результатом цієї діяльності є набрана довідка. Але це не єдиний результат цієї роботи. Паралельно розвиваються її навички у роботі з текстом, вміння з використання певної комп'ютерної програми, роботи з комп'ютером взагалі. Навчання є непрямим результатом такої роботи, тому не завжди гарантовано і звичайно не перевіряється. Коли ж набирання якогось тексту є елементом навчання, названі вміння і навички і є її прямими результатами і повинні відповідним чином перевірятись.
Категорії педагогічних цілей. В підручниках поняття “навчальні цілі” часто розглядається як синонім понять “дидактичні цілі”. “освітні цілі”, “педагогічні цілі”, “виховні цілі”, “розвиваючі цілі”. Ми вважаємо, що ототожнення цих категорій є наслідком ототожнення понять “освіта”, “навчання”, “виховання”, “розвиток”, про яку вже йшла мова в попередній темі.
Вважаємо, що слід розрізняти ці категорії таким чином:
ю розвиваючі цілі - у широкому смислі - це ідеалізоване уявлення про результати будь якої діяльності, спрямованої на керування розвитком особистості, це будь-які заплановані зміни в особистості; у вузькому смислі - це ідеалізовані уявлення про зміни в психічній сфері людини (інтелектуальній, емоційній, особистісній), що проявляється у відповідних змінах її поведінки;
ю освітні (педагогічні) цілі - це ідеалізовані уявлення про результат інформаційно-процесного окультурення людини, це психічні властивості особистості, які мають забезпечити їй індивідуально-значущу та соціально-прийняту ефективну життєдіяльність у різноманітних сферах людського буття;
ю навчальні цілі - це ідеалізоване уявлення про майбутні результати навчання - бажані зміни в предметних знаннях, навичках і вміннях учня, що проявляється у відповідних змінах його поведінки.
ю виховні цілі - це ідеалізоване уявлення про майбутні результати виховання - бажані зміни в цінностях людини, морально-етичних нормах і правилах її життєдіяльності, що також має проявлятись у її поведінці.
Однак на практиці управління навчальною діяльністю інколи не можливо чітко відокремити навчання і виховання. Наприклад, у вищих навчальних закладах спеціальна виховна діяльність на сьогодні практично відсутня. Врешті решт, цінності, погляди і правила також можна засвоїти шляхом навчання. І тому виховні цілі можна розглядати як окремий тип навчальних цілей.
Формулювання навчальної цілі аналогічне до формулювання звичайної цілі діяльності, однак має відображувати кінцевий результат навчання - зміни в поведінці учня, діяльність чи окремі дії, які він стає здатним виконати після оволодіння певними знаннями, навичками і вміннями.
Рекомендовані компоненти правильного формулювання навчальної цілі
Ефективне цілеутворення в освіті припускає дотримання декількох принципів - положень щодо якісного формування цілей діяльності:
1. Конкретизація - спочатку висувати загальні цілі, а потім домагатися їхнього послідовного уточнення (побудова ієрархії навчальних цілей).
2. Диференціація - висувати різноманітні навчальні цілі, тобто сприяти різнобічному розвитку особистості учня в процесі навчання.
3. Діагностичність - цілком конкретизовані навчальні цілі повинні бути чіткими, шлях їхнього досягнення - очевидним, а ступінь реалізації - контрольованою.
4. Оптимальність - розбивати загальні навчальні цілі на таку кількість конкретизованих, щоб загальні цілі були досягнуті, однак не ціною надвисоких витрат.
5. Досяжність - висувати тільки такі цілі, що можуть бути реалізовані на даному освітньому рівні й етапі навчання, з урахуванням наявних ресурсів: вікових особливостей учнів, професійних здібностей педагогів, змісту й умов навчання і т.п.
Побудована в результаті ієрархія цілей і задач дозволяє забезпечити системний, технологічний характер процесу навчання і значно підвищує його ефективність.
3. Помилки і правила постановки навчальних цілей
При постановці навчальних цілей викладачі часто допускають типові помилки, для долання яких рекомендується дотримуватись кількох правил цілепокладання.
Типові помилки формулювань навчальних цілей:
1. Визначення цілей через зміст: розглянути питання…, вивчити тему… - таке визначення не є інструментальним, не пояснює результату.
2. Визначення через діяльність вчителя: ознайомити з …, пояснити…, розповісти про…- зосереджує увагу вчителя на своїх діях, не зрозумілий кінцевий результат.
3. Постановка цілей через діяльність учнів: вирішити задачу…, виконати вправу…- акцентує увагу на зовнішньому боці діяльності; не позначає її наслідки - зміни в досвіді учня.
4. Постановка цілей через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку учня: розвинути пізнавальну самостійність, …, сформувати ставлення…, покращити мислення…- надмірно глобальні цілі, що найчастіше не можуть бути досягнуті в межах вивчення однієї теми; не вказані конкретні результати.
5. Абстрактні формулювання: засвоїти матеріал…, набути знань…, перейняти досвід… - процес і результат навчання залишаються незрозумілими і підходять для будь-якій теми.
Таким чином, навчальні цілі не можуть бути визначені через зміст діяльності, процес діяльності учня чи викладача. При таких визначеннях навчання або стає самодостатнім (навчання заради навчання), з невідомими результатами (прослухати лекцію, написати контрольну роботу), або занадто абстрактним (засвоїти знання, опрацювати тему, розвинути свою самостійність), а отже недосяжним.
Виникає питання, як же можна описати навчальні цілі - бажані зміни у досвіді учня, так, щоб вони були конкретними, досяжними і перевіряємими? Проблема в тому, що ці результати навчання приховані, вони є особистісними новоутвореннями учня і тому найчастіше є неочевидними. Тому для правильного опису навчальних цілей треба вирішити не тільки те, які зміни повинні відбутись у досвіді учня, але й те, як ці зміни можна зробити очевидними, щоб їх можна було б досягати, спостерігати і контролювати. Треба задати собі питання: "Як відрізнити учня, що вивчив даний курс (тему) від учня, який цей курс (тему) не вивчав?".
Наприклад, якщо дитина зможе самостійно прочитати невеличкий текст з десяти речень, то можна припустити, що вона навчилася читати.
Виходячи з цього висувають такі правила постановки навчальних цілей:
1. Формулювання навчальної цілі не повинне обмежуватись змістом.
2. Навчальна ціль має бути сформульованою для учня.
3. Навчальна ціль має визначати те, що буде вміти робити учень після реалізації навчальної діяльності.
4. Навчальні цілі мають описувати явну поведінку, дії, які учні починають виконувати після вивчення певного навчального матеріалу, що свідчать про зміну в їх досвіді.
5. В формулюваннях навчальних цілей мають використовуватись конкретні слова, зрозумілі для учнів.
Правильна постановка навчальних цілей - ясний, зрозумілий опис результатів навчання у виді явних дій учнів, що вони зможуть виконати після вивчення навчального матеріалу: учень може назвати конкретні факти, пояснити правила, поняття, виконати дію по алгоритму, вирішити задачу по формулі, застосувати правило і т.п.
4. ІЄРАРХІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ЦІЛЕЙ
Реалізація принципу конкретизації цілей припускає побудову ієрархії підцелей, нижчими ступінями якої є конкретизовані цілі, засоби і способи реалізації яких стають зовсім ясні. Кожна нижче розташована ціль стає етапом, ступінню реалізації найбільш загальної мети. При постановці навчальних цілей необхідно, насамперед, враховувати вищестоящі цілі освіти.
Навчальна діяльність частіше усього відбувається в рамках певного навчального закладу, вона є елементом існуючої системи державної освітньої підготовки. Тому формально конкретні навчальні цілі завжди повинні відбивати загальну державну ціль в галузі освіти. Виділяють такі види навчальних цілей в структурі освітньої підготовки:
глобальні, загальноосвітні цілі - прийняті в суспільстві загальні установки стосовно бажаних характеристик освіченої людини, що вказуються в державних документах про освіту, і визначають напрямок роботи певної системи чи підсистеми освіти.
В "Законі України про освіту" повідомляється: "Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями".
етапні освітні цілі - цілі різноманітних освітніх рівнів (цілі середньої шкільної підготовки, професійно-технічної підготовки, вищої підготовки, перепідготовки і перекваліфікації спеціалістів і т.п.) - типові характеристики особистості людини певної освітньо-вікової групи;
профільні освітні цілі - цілі певних галузей підготовки (економістів, психологів, лікарів і т.п.) - специфічні характеристики особистості учня, бажані для кваліфікованої діяльності в цей галузі.
Страницы: 1, 2
