Психологічний вплив на педагогічну кваліметнію
Розділ 2. Особливості організації навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС України та впровадження інноваційних технологій навчання2.1 Поняття та сутність педагогічних технологійНа сучасному етапі розвитку суспільства висуваються нові вимоги до освіти, що вступають в протиріччя з традиційними системами навчання. У зв'язку з цим у багатьох країнах світу в останні роки відбувається реформування освітніх систем, підготовка їх до роботи в XXI столітті. Цілі, пріоритети і принципи розвитку освіти - це те, до чого, власне, слід прагнути. А це - створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного вчитися все життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Природно, освіта України має яскраво виражений національний характер, що, втім, жодною мірою не перешкоджає нашим співвітчизникам прилучатися до багатств світової культури, культивувати повагу до народів світу.Дослідження даного питання показало, що термін педагогічна технологія виник у 50-і роки в англомовних країнах (Великобританія і США). Його поява багато фахівців пов'язують з технологічним підйомом у промисловості.Аналіз сучасної закордонної і російської літератури показує, что зміст поняття педагогічна технологія дотепер не має однозначного визначення. У теорії навчання немає єдиного підходу до його розуміння.У 1986 році було сформульовано офіційне визначення ЮНЕСКО, в якому зазначалося, що технологія навчання - це в загальному значенні системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з обліком технологічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що ставить своєю задачею оптимізацію форм освіти [].В.П. Беспалько пише: "Педагогічна технологія - це систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого НВП, тобто педагогічна технологія - це проект визначеної системи, реалізований на практиці.Аналізуючи закордонну літературу, М.В. Кларин (28) відзначає, що педагогічна технологія - це не просто дослідження в сфері використання технічних засобів чи навчання комп'ютерів, це дослідження з метою виявити принципи і розробити прийоми оптимізації НВП шляхом аналізу фактів, шляхом конструювання і застосування прийомів і методів, а також за допомогою оцінки застосовуваних методів.У статті А.Я. Савельєва (49) представлена розроблена автором схема, що відбиває зміст категорії "технологія навчання" (Див. рис. і). Зміст навчання, передбаченого навчальним планом і навчальними програмами | Пріоритетні цілі, на які орієнтуються педагоги: підготовка ерудита; підготовка професіонала; формування активності особистості під час навчання | Вибір цілей, розробка технологій | |
На наш погляд, представлена схема неповно відбиває сутність поняття ТН, тому що в ній відсутній контрольно-діагностичний компонент, реалізація якого дає можливість співвіднести отриманий результат з поставленими цілями.
У сучасній дидактиці вищої школи використовуються наступні терміни: педагогічна технологія, технологія освіти, технологія навчання, технологія підготовки фахівців у вузі, технологія виховання і т.д.
Ми приєднуємося до точки зору вчених, що вважають, що терміни педагогічна технологія і технологія освіти є синонімами. Під педагогічною технологією ми будемо розуміти систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого НВП, тобто це проект визначеної системи навчання, реалізований на практиці.
Виходячи із загального визначення педагогічної технології, технологію навчання (ТН) ми визначимо як реалізацію на практиці цілісної системи навчання, у якій сформульовані діагностичні цілі, обґрунтовано зміст, методи, форми і засоби навчання, визначений об'єктивний контроль за результатом, особливості.
Актуальним у теоретичному і практичному відношенні є питання про класифікацію педагогічних технологій.
Так, А.Я. Савельєв [49] пропонує виділити традиційні та інноваційні технології навчання. На його думку, можна класифікувати ТН за наступними ознаками:
1) спрямованість дії: технології навчання учнів, студентів, учителів, працівників галузі, державних діячів;
2) мети навчання (використання декількох цілей навчання);
3) предметне середовище, для якого розробляється дана технологія, а саме: для гуманітарних, природних технічних, загально-професійних і спеціальних дисциплін;
Інноваційний підхід до навчального процесу, у якому метою навчання є розвитком здібностей, що допомагають освоювати новий досвід на основі цілеспрямованого формування творчого і критичного мислення, досвіду й інструментарію навчально-дослідницької діяльності, рольового й імітаційного моделювання, пошуку і визначення особистісних змістів і т.д. З цим напрямком зв'язана розробка моделей навчання як організації навчально-пошукової, дослідницької, навчально-ігрової, моделюючої діяльності.
На основі аналізу літератури можна виділити ТН, де лекція займає значне місце, а саме - технології традиційного, проблемного, контекстного, індивідуально-орієнтованого навчання.
Таким чином, ми розглянули питання про визначення поняття технологія навчання і виділили ті з них, що найбільше повно описані в літературі, відповідають задачам нашого дослідження, знайшли широке застосування в практиці вузівського навчання.
2.2 Роль і місце лекції у сучасному НВП і системі освіти в ціломуВ даний час виникло протиріччя між накопиченим у практиці досвідом лекційного викладання і рівнем його теоретичного осмислення. Впровадження нових технологій навчання в навчальний процес вузів змушує знову звернутися до питання про роль і місце лекції в системі сучасної вузівської освіти. У педагогіці вищої школи є чимало робіт, пов'язаних з узагальненням досвіду лекційного навчання і розробкою теоретичних питань.В даний час можна виділити кілька точок зору, що стосується цієї проблеми. Одна з них полягає в тому, що лекція як форма навчання у вищій школі зжила себе і повинна бути замінена іншими, активними формами навчання, що можна підтвердити наступними аргументами:а) студенти більшу частину навчального дня витрачають на лекції, де займаються переважно пасивними формами роботи; виклад матеріалу на лекції найчастіше настільки без проблем, що неодмінно приводить учнів до байдужого і бездумного сприйняття;б) використовуючи значну частину часу на механічне переписування лекцій, студенти майже не читають книг, отже, не вчаться розуміти книжковий виклад тексту.в) студенти не вчаться говорити на спеціальні теми, тому що велику частину часу вони слухають; у них не складається зовнішня, а отже, і внутрішня мова - засіб формування і вираження думки, що затрудне засвоєння матеріалу і заважає розвитку комунікативних і організаторських якостей;г) із традиційного процесу навчання випадає спілкування; при цьому не використовується особисте відношення на основі загальної мети спільної діяльності;д) при традиційній формі контроль у вищій школі здійснюється тільки як підсумковий; відсутність оперативного зв'язку приводить до того, що викладач не має у своєму розпорядженні достатні дані про діяльність студентів, їх труднощі і помилки;е) відсутня повноцінна робота з теоретичним матеріалом в аудиторії: на лекції - конспектування, на практичних заняттях - алгоритмічні завдання;ж) твердий поділ лекції і практичного заняття суперечить сучасним психологічним теоріям;з) усі відзначені вище недоліки існуючої системи освіти ведуть до одного: система не носить відображаючого характеру і, як наслідок, важко піддається професіональній орієнтації.Лекція - це така форма навчання, при якій педагог, викладаючи матеріал, допомагає студентам формулювати проблеми, освоювати логіку пізнання, робити власні відкриття. Лекції забезпечують умови для створення студентами або педагогом нових освітніх продуктів, що вирішується за допомогою вибору змісту, цілей і структури лекції.Що поставити у кут лекції? Як скомпонувати і побудувати матеріал, щоб студенти виступали не пасивними слухачами, а здійснювали пізнавальний рух? Для цього лекція повинна мати каркас, що визначає структуру її змісту. У залежності від місця лекції в системі навчання і специфіки задач, що вирішуються, можливі різні види лекцій.Одні із різноманітних видів лекцій - це інструктивні лекції, які знайомлять вихованців з технологією їх майбутньої діяльності, з особливостями виконання окремих дій і способів роботи. На інструктивних лекціях розглядаються алгоритми рішення задач, правила виконання експериментів, плани вивчення понять, способи конструювання правил, законів, теорій; пояснюються методи навчального пізнання, розкривається організаційний механізм співробітництва студентів.На думку А.В. Петровського [45, с.113], у навчальному процесі складається рад ситуацій, коли лекційна форма навчання не може бути замінена будь-якою іншою. До нього приєднуються й інші вчені і практики. Їхні аргументи полягають у наступному:1) при відсутності підручників і навчальних посібників найчастіше по новим, що складаються курсам лекція виконує функцію основного джерела навчальної інформації; цю же функцію лекція виконує в тих випадках, коли новий навчальний матеріал по конкретній темі не знайшов ще відображення в підручниках і чи книгах викладений у застарілій трактуванні;2) деякі розділи і теми курсів особливо важкі для самостійного вивчення по підручниках і навчальних посібниках і вимагають методичного пророблення, що і здійснює лектор;3) у випадках, коли по основних проблемах курсу в посібниках і наукових статтях викладаються спірні і суперечливі концепції, лекція необхідна, щоб дати об'єктивну оцінку різних підходів і трактувань;4) лекція дуже ефективна у виховному й освітньому відношенні форма живого, безпосереднього контакту свідомості, почуттів, волі, переконаності - всього багатства особистості педагога - із внутрішнім світом студента;"Міркуючи вголос", переломлюючи суспільне через своє особисте, індивідуальне, лектор може і повинний переконливіше, емоційніше, ніж підручник і посібник, донести до слухачів основні ідеї; лекція - це творче спілкування лектора з аудиторією;5) лекція є дуже економічним способом одержання в узагальненому виді основ знань, орієнтування в навчальному матеріалі.Використовуючи для порівняльного аналізу матеріали по підготовці фахівців в області гуманітарних і соціально-економічних наук, розроблені дані якої переконливо свідчать про те, що лекція займає значне місце в підготовці сучасних фахівців. У той же час досвід показує, що в останні роки домінування лекційної форми у вузі знижено і більше уваги приділяється формам самостійної роботи студентів. Номенклатура організаційних форм включає в даний час більше двадцяти найменувань, у числі яких семінари, практичні й індивідуальні заняття, консультації, практики і т.д. Як же зробити так, щоб лекція внесла свій внесок в орієнтацію майбутніх фахівців на творчу і науково-дослідну роботу, стала невід'ємною частиною нових технологій навчання? Рішенням цього питання присвячений ряд робіт вчених і практиків.Відповідно до діяльністного підходу засвоєння змісту історичного досвіду людей здійснюється не шляхом передачі інформації про нього людині, а в процесі його власної активності, спрямованої на предмети і явища навколишнього світу, що створені розвитком людської культури. Процес діяльності є одночасно процесом формування людських здібностей і функцій, одиницею діяльності виступає предметна дія [#]. Діяльністний підхід використовує В.П. Фурманова [3], визначаючи лекцію як форму опосередкованої взаємодії викладача і студентів, що складає їхню спільну діяльність по формуванню і рішенню навчально-пізнавальних завдань. Перед кожною окремою лекцією повинне ставитися завдання - домогтися визначенню спрямованої зміни в значеннєвому полі реципієнта, тобто його включення в активну розумову діяльність. Автор пропонує наступні типи лекцій у відповідності з різними навчально-пізнавальними задачами і характером діяльності студентів: що орієнтують, інструктивні, що систематизують, проблемні:1. Лекція, що орієнтує, є вступною: викладач розповідає про мету, об'єкт, предмет і функції дисципліни в системі професійної підготовки, зупиняється на характеристиці навчальних посібників і робить короткий огляд тематики.2. Інструктивна лекція націлює студентів на самостійну й індивідуальну роботу з даної дисципліни.3. Послідовний і системний характер викладу матеріалу припускає що систематизує й узагальнює лекцію, у якій яка-небудь проблема чи тема розглядається з погляду міжпредметних контактів.4. При розгляді питання про проблемну лекцію вихідним пунктом служить проблема, що визначається в дидактиці як поставлене перед суб'єктом питання, відповідь на який не відомий і підлягає пошуку.В даний час у науковій літературі з'явилися дані про вплив характеру спілкування викладача зі студентами на ефективність навчання, у тому числі і лекційного []. У той же час можна відзначити, що питання про способи аналізу керуючих впливів лектора вимагає подальшого пророблення.Практичну значимість мають дослідження, присвячені оцінці якості лекції [4, 9], вимогам до лектора, пошуку способів формування лекторської майстерності.Незважаючи на різні підходи до вивчення лекції в системі вузівського навчання, багато авторів сходяться в тім, що сучасна лекція повинна бути гнучкою, диференційованою, багатофункціональною, повніше виконувати що орієнтує, розвиваючу і виховну функції навчання. Особливого значення набувають питання активізації розумової діяльності студентів, організації самостійної роботи на лекції і після лекції. Необхідно, відзначити, що в більшій частині робіт лекція розглядається як своєрідне, одиничне педагогічне явище, що існує в традиційній системі навчання. Практично немає досліджень науково-методичного характеру, де розглядався б лекційний курс як цілісне педагогічне явище, хоча заявка на розгляд цього питання була зроблена. У той же час розробка нових, відмінних від традиційних систем навчання і технологій їхньої реалізації в навчальному процесі ВНЗ підвела вчених і практиків до постановки проблеми, пов'язаної з вивченням лекційного курсу як цілісного явища в системі визначеної технології навчання.2.3 Модульно-рейтингова система навчання: досвід, можливості, перспективаРозвиток системи підготовки кадрів для органів внутрішніх справ, яка останніми роками набула якісно нових рис, вимагає впровадження прогресивних методик підготовки спеціалістів, які б враховували наявний позитивний вітчизняний і зарубіжний досвід. Саме на це націлена і концепція реформування відомчої освіти, до основи якої покладено ступеневу систему підготовки фахівців.Значні можливості у вирішенні вказаного кола питань містять нові технології навчання, що розглядаються як система соціальних, психологічних та дидактичних заходів, що дає якісно нові результати в НВП. Серед них - рейтингова система контролю за набуттям знань, вмінь та навичок курсантів (слухачів).Зарубіжний та вітчизняний досвід використання рейтингової системи підтверджує можливість досягнення з її допомогою високого рівня підготовки спеціалістів, оскільки вона дозволяє успішно розв'язати наступні задачі:стимулювати мотиваційний компонент навчання, формувати пізнавальну активність і відповідальність курсантів (слухачів) за кінцеві результати їх праці (навчання);створити умови для ритмічної роботи курсантів (слухачів) протягом всього періоду навчання;індивідуалізувати навчання;запровадити гнучкі навчальні плани;розширити межі самостійної роботи тих, хто навчається;ввести справжню змагальність у навчальний процес;перейти від авторитарного типу викладання до співпраці викладача та того, хто навчається;виявляти серед курсантів (слухачів) осіб, які мають нахил до науково-педагогічної діяльності, створення резерву кадрів викладачів;формувати персональний склад груп курсантів (слухачів) для подальшого навчання;підвищити відповідальність всіх структурних підрозділів щодо планування, організації та здійснення навчальної, навчально-методичної, виховної, стройової, психологічної підготовки курсантів.Поряд із знаннями, які отримали курсанти, рейтингова система дозволяє стимулювати та належним чином оцінити їх самостійність, старанність, сумлінність, їх роботу на протязі всього семестру. Цей підхід значно відрізняється від традиційного, коли тільки знання, продемонстровані на іспиті - головний показник роботи курсанта (слухача).Таким чином, модульно-рейтингова система стимулює особисту відповідальність курсанта (слухача) за наслідки навчання, забезпечує можливість в умовах конкуренції активізувати власну пізнавальну діяльність. Разом з цим, така система сприяє підвищенню об'єктивної оцінки, надає впевненості курсанту, обмежує можливості суб'єктивізму викладача.Далі слід зазначити, що модульно-рейтингова система з її поточним, проміжним, підсумковим контролем, вивчення окремих тем, блоків дозволяє оцінити, якою мірою курсанти засвоюють різні розділи навчальної дисципліни, за необхідністю перебудувати методику викладання, зробити перерозподіл аудиторного та позааудиторного часу вивчення тієї чи іншої теми.Перспективність використання модульно-рейтингової системи зумовлює необхідність її подальшого вдосконалення. Як свідчить досвід, це вимагає розв'язання кількох завдань. Перш за все, мова йде про переконструювання самого модулю, в основу якого має бути покладено пріоритетність професійно спрямованих дисциплін та професійне спрямування всіх наук. Цього можна досягти, якщо навчальні курси будуть будуватися не за логікою функціонування тієї чи іншої науки, а за логікою формування у тих, хто навчається, професійних якостей. У той же час, ефективність цієї роботи залежить і від створення науково обгрунтованої моделі працівника правоохоронних органів. А для цього потрібно поєднання зусилля усього корпусу науковців відомчої освіти.По-друге, ми дійшли висновку, що максимальної ефективності рейтингової системи можна досягти за умови організаційного впровадження як моделі всього НВП в системі ступеневої підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, за якої б враховувались не лише теоретична та практична підготовка, але і психофізіологічна, службова - протягом навчання.Наведена модель має значні переваги, у тому числі: забезпечення загальноосвітньої, загальнокультурної, професійної та наукової підготовки фахівців, ефективний профорієнтаційний елітний відбір та підготовка фахівців вищої кваліфікації, створення умов для реалізації повною мірою принципів послідовності, спорідненості та наскрізності навчальних планів і програм; сприяння більшу повному задоволенню потреб і можливостей кожної особи в отриманні повної освіти та професійної кваліфікації.2.4 Гнучке навчання як поступовий перехід до дистанційного навчанняВ умовах зростання кількості охочих здобути освіту чи перекваліфікуватися без відриву від виробництва більш перспективним автор вважає гнучке навчання, як поєднання традиційного із сучасними технологіями. Велику увагу надано висвітленню переваг цієї форми навчання, його складових та очікуваних результатів.ДН, відкрите навчання та гнучке навчання. Якщо ДН вже досить широко обговорюється на всіх рівнях і робляться перші спроби його запровадження, відкрите навчання є чимось менш зрозумілим для нас і, напевне, стане можливим лише в далекому майбутньому, то про гнучке навчання потрібно говорити вже сьогодні, а тим більше - його застосовувати.
