Загадка містить у собі великі можливості для розвитку кмітливості, уваги і уяви, асоціативного мислення дітей, формування в них умінь виділяти і уподібнювати істотні ознаки об'єктів. Використання загадок на уроці посилює його емоційну насиченість, активність учнів, їх зацікавленість до навколишнього [52, 8]. Цьому значною мірою сприяє предметність, яскравість і конкретність факту чи образу, що лежать в основі загадки і відповідають психологічним особливостям сприймання дитиною всього, що оточує її.
Загадки можна використовувати з метою постановки проблеми, здобування нових знань, закріплення вивченого матеріалу.
Зміст загадок різноманітний. Нашу увагу привертають ті, у яких виявилися спостереження людини над рослинами, тваринами, змінами в природі протягом року, прагнення відобразити різні пори року та характерні для кожної з них явища природи.
Приклади загадок.
Постійного місця не має,
День і ніч бродить,
Весь світ обходить. (Сонце).
Гарне, добре, на всіх людей дивиться, а людям на себе дивитися не дозволяє. (Сонце).
Він і гріє, і пече,
І, як зайчик, грається,
Схочеш взять його - втече
І мерщій сховається. (Сонячний промінь).
Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів. (Ніч і день).
Голубий шатер увесь світ накрив. (Небо).
Бачиш край, а не дійдеш. (Горизонт).
Без сокири, без долота, а мости будує. (Мороз).
Без рук, без олівця малює без кінця. (Мороз).
Білим килимом все поле вкрило. (Сніг).
Чимало розповідається в загадках про диких і свійських тварин. Наприклад: маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило. (Миша). Сіреньке, маленьке, хоч якого кота з місця стягне. (Миша). Маленький, сіренький по гаях літає, уночі співає. (Соловейко); Котиться клубочок зовсім без ниточок. Замість ниточок - триста голочок. (Їжак). Хто на собі ліс носить? (Олень).
В окремих загадках звертається увага дітей на повадки тварин, середовище, у якому вони живуть, пристосованість до умов навколишнього середовища, спосіб харчування, користь, яку вони приносять людям.
Хто хвіст залишає, а від ворога втікає? (Ящірка).
Вірно людям я служу, їм дерева стережу.
Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним здобуваю. (Дятел).
Хто мене вб'є, свою кров проллє. (Комар).
Хто все йде, а все в хаті сидить? (Слимак).
Є крила, а не літає, без ніг - а не доженеш. (Риба).
У воді купалася, а сухою зосталася. (Гуска, качка).
Хто з води сухий виходить? (Гуска, качка),
У загадках про рослини йдеться про їхній зовнішній вигляд, смак, запах, умови, у яких вони перебувають, зміни, що відбуваються з ними протягом року, тощо.
Зимою чорний, весною і літом зелений, а осінню жовтий. (Ліс).
Ніхто їх не лякає, а вони тремтять. (Осикові листки).
Стоять у лузі сестрички, золотенькі очі, білії вії. (Ромашки).
Стоять красуні на воді, вінки на них білі й золоті. (Водяні лілії).
Не вогонь, а печеться. (Кропива).
Хто на зиму роздягається, а на літо одягається? (Листяні рослини).
Зимою спить, а літом шумить. (Дерево).
Зимою - як літом, літом - як зимою. (Сосна, ялина).
Загадка здебільшого містить в собі метафору, коли якість, ознака чи дія одного предмета переноситься на інший, наприклад:
В чистім полі він росте,
На високих ніжках,
В зелених панчішках.
Квіточки блакитні,
Оченьки привітні. (Льон).
Метафоричність загадки не є її обов'язковою властивістю, оскільки будуються й загадки у формі прямого запитання [37, 121].
Бувають загадки, в яких предмети і явища характеризуються з різних боків. Наприклад, у загадці: Сонце пече, липа цвіте, жито доспіває. Коли це буває? - названі три характерні ознаки літа: висока температура повітря, цвітіння липи, дозрівання хлібів. Є загадки, у яких характеристика об'єкта обмежується однією-двома ознаками: Рук не має, а будувати вміє.
Окремі загадки ґрунтуються на заперечному паралелізмі. Для таких загадок характерним є однотипність синтаксичних конструкцій, складові частини, яких протиставлені одна одній: не мотор, а шумить, не пілот, а летить, не змія, а жалить. (Бджола, оса); Летить, а не птиця, виє, а не звір. (Жук).
Нерідко загадка спеціально складається незакінченою. Це загадки-примовки, у яких при загадуванні не називається останнє слово - відгадка, що добре римується з попередніми словами [71, 37]. Наприклад:
У садочку понад тином
Я зробив йому хатину,
Він навколо обдивився,
Засміявся й оселився.
Здогадались ви, однак, -
Поселився у нас… (Шпак).
За структурними компонентами загадку можна віднести до пізнавальних завдань [13]. Загадка, як і пізнавальні завдання, містить в собі умову і запитання, відповіддю на яке має бути відгадка. Щоб дитина відгадала загадку, їй потрібно виконати ряд мислительних операцій.
Наприклад, найпоширеніший тип загадок - це метафоричні загадки, відгадування яких є розшифровування метафори [4, 26]. Проникаючи в її зміст, учневі необхідно: зосередити увагу на тих ознаках, властивостях об'єкта, які подані в метафорі; підшукати в навколишньому середи-вищі об'єкт природи, який за своїми ознаками подібний до описаного в загадці, чимось нагадує його; виділити істотні ознаки знайденого об'єкта; співвіднести риси метафоричного образу загадки і відшуканого відповідного йому об'єкта природи; встановити спільні ознаки між ними; довести правильність відгадки.
Відгадування загадок, що побудовані на заперечному паралелізмі, являє собою доведення від протилежного. Той, хто відгадує таку загадку, повинен: виділити істотні ознаки предмета, про який йдеться в загадці, не називаючи його, визначити об'єкт за виділеними ознаками, співвіднести ознаки визначеного об'єкта з ознаками об'єкта, зазначеними в загадці, довести правильність відгадки [13, 55].
Щоб відгадати загадку, яка містить у собі явне або приховане запитання чи перелік істотних ознак об'єкта, треба: виділити ті ознаки природного об'єкта, про які йдеться в загадці, пригадати, яким об'єктам природи властиві такі ознаки, назвати відгадку і довести її правильність.
Отже, процес відгадування загадок усіх видів складається з таких мислительних дій, як аналіз, синтез, порівняння, доведення, узагальнення.
Загадки широко застосовуються в шкільній практиці, але їх виховні і пізнавальні можливості не повністю використовуються, оскільки основною формою роботи над ними є переважно бездоказове відгадування [47].
Щоб діти вміли самостійно відгадувати загадки, слід спочатку навчити їх розглядати навколишні об'єкти з різних боків, виділяти найістотніші ознаки в предметах і явищах, встановлювати взаємозв'язки між ними. Ці вміння здебільшого формують у ході систематичних спостережень в природі [8, 34]. Під час такої роботи учні спостерігають за рослинами, тваринами, явищами природи. Наприклад, ранньої осені під час прогулянки або екскурсії в ліс чи парк увагу учнів необхідно звернути на такі зміни в природі: як гріє сонце; яким стало листя на деревах, кущах; як воно опадає в тиху і вітряну погоду.
Можна запропонувати дітям пробігтись по опалому листі, прислухатись до звуків, які утворюються від цього. Звичайні після цього учням буде зрозумілою загадка:
Жовте листячко летить.
Під ногами шелестить.
Сонце вже не припікає,
Коли це буває?
Узимку, коли бувають сильні морози, доцільно запропонувати учням поспостерігати за візерунками, розмальованими на вікнах - це добре ілюструє загадку: Без рук, без олівця, малює без кінця. І в іншому варіанті: Без рук, без фарб вікна розмалює, або: Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.
У природі відбувається багато явищ, які змінюються залежно від пір року. Загадки про такі явища побудовані на основі узагальнень тривалих спостережень, наприклад: У жнива - гіркі, а в мороз - солодкі. Що це за ягідки? Щоб діти могли самостійно відгадувати такі загадки, вони повинні спостерігати в природі об'єкти протягом року. При цьому необхідно звертати увагу дітей на зміни, які відбуваються з природним об'єктом кожної пори року. Так, спостерігаючи за змінами, які відбуваються па річці протягом року, учні легко відгадають і зуміють довести правильність відгадки в такій загадці: Літом біжить, зимою спить, весна прийшла - знову біжить [47, 31].
У ході спостережень за тваринами увагу учнів слід звертати на частини тіла (голова, дзьоб, шия, тулуб, крила, хвіст, ноги), особливості їх будови, характер покриву та його забарвлення; спосіб життя, повадки (де живе, чим живиться, як здобуває їжу, як захищається від ворогів, як пересувається, які звуки подає та ін.). Спостерігаючи, наприклад, за лелекою, діти відмічають, що у нього довгий дзьоб, яким він дістає з води жаб, довга, шия, довгі ноги; лелека будує своє гніздо на дахах будівель. Знання цих особливостей допоможе учневі відгадати загадку про лелеку:
Які ноги заввишки,
Такий ніс завдовжки,
Хату на хаті має.
Жабам рахунок знає.
Або, коли діти спостерігають, як пташка в'є гніздо, мурашки споруджують мурашник, павук тче павутину, то для них буде не важко відгадати таку, наприклад, загадку: Рук не має, а будувати вміє.
Щоб відгадати загадки:
Ніжна зірка сніжно-біла
На рукав згори злетіла.
Поки ніс її сюди,
Стала краплею води;
Надворі горою, у хаті водою;
У вогні не горить, у воді не тоне, - одних спостережень недостатньо, необхідно провести досліди із сніжинками, снігом, льодом.
Щоб учні самостійно і свідомо відгадували загадки, необхідно пояснити їм, що загадка є своєрідним художнім відображенням явищ навколишнього світу, а також з'ясувати прийоми, за допомогою яких відгадуються загадки [70, 13].
У першому випадку учні аналізують загадки, у другому - засвоюють необхідну послідовність дій, з яких складається прийом.
Щоб розкрити дітям специфіку загадки, слід враховувати, що в основі багатьох загадок лежить переносна назва предметів або явищ, і найтиповішим способом створення образу є заміна предмета, що загадується, іншим, з певними характерними ознаками чи діями [11, 51]. Зважаючи на це, учням пропонують у відгаданій загадці знайти слова, які не прямо, а переносно називають предмет, пояснити, чому він має таку назву, вказати, чим він подібний до задуманого предмета. Покажемо це на прикладі роботи над загадкою про грака:
Чорномазий, білодзьобий,
Він за плугом важно ходить,
Черв'ячків, жучків знаходить -
Сторож вірний, друг полів,
Перший вісник теплих днів. Хто це?
Аналіз проводиться у формі запитань під час бесіди:
Як названо в загадці грака? (Вірний сторож, друг полів),
Кого так називають? (Хто поїдає шкідливих комах, охороняє поля, приносить людині користь),
Закріплювати й розширювати знання учнів про ознаки та властивості рослин і тварин, розвивати кмітливість, швидкість реакції можна за допомогою загадок. Відгадуючи загадки, дитина пізнає навколишнє, порівнює різні явища, об'єкти, виділяє серед численних особливостей істотні, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити певні висновки. Їх бажано згадувати під час фронтальної роботи з класом [52, 7]. Загадки потрібно підбирати так, щоб вони розкривали властивості тварин, явищ природи, рослин. Для учнів молодшого шкільного віку краще підбирати поетичні, римовані загадки, які характеризуються конкретним викладом, виразністю і влучністю визначень.
Варто підібрати для уроків читання загадки типу «Підкажи словечко». Учитель читає загадки у віршах. Діти хором підхоплюють відповідь. Наприклад:
Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я прилипаю вам до ніг,
І називаюсь просто… (сніг).
Після відгадування учитель ілюструє загадку, доповнює відомостями про тварину, рослину чи предмети неживої природи.
У відгадуванні загадок важливий не лише результат, а й його обґрунтування, доведення правильності відповіді. Для цього треба постійно запитувати: «Як здогадалися? Чому так вирішили? Поясніть, як міркували» [6, 19].
- Як ще називають грака? (Першим вісником теплих днів).
- Чому його так називають? (І раки першими прилітають до нас, ще в березні, вони сповіщають, що прийшов кінець довгій і холодній зимі).
- Які ще слова допомагають відгадати загадку? (Чорномазий, білодзьобий; ходить за плугом, шукає жучків і черв'ячків).
- Чому ж це грак, а не ворона? (У ворони дзьоб, голова, шия, крила, хвіст і ноги чорні, а решта оперення сіра. Грак має чорне оперення, дзьоб світлий. Про нього і в загадці говориться: «чорномазий, білодзьобий». Ворона взимку залишається в нас, а грак відлітає в теплі краї. Повертається він ранньої весни. У загадці про це сказано так: «перший вісник теплих днів»).
Розглянемо ще один приклад: В земній сиджу, коморі, а коса моя надворі [18, 31-32].
Спершу слід запропонувати учням уважно прочитати загадку, потім визначити, що говориться в ній про задуманий предмет. (Частина його знаходиться в земляній коморі, а друга частина - надворі); назвати, що це може бути за предмет. (Це може бути рослина, одна частина якої росте в землі, а друга - над землею); пригадати рослину, яка б так росла. (Після деяких міркувань учні відповідають, що це морква); довести, чому саме морква. (Та частина моркви, яку споживають люди, росте в землі, тобто знаходиться в земляній коморі, а її розкішне листя, неначе коса, росте над землею). Аналогічно учні відгадують інші загадки. Доцільність використання загадок на уроці незаперечна. Учні люблять працювати над ними.
Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання загадок. Вони вводяться в тканину уроку як супровідний матеріал, хоч і важливий, необхідний для роботи з молодшими школярами.
Найбільш природний шлях опанування загадок - відгадування їх. Можна запропонувати доповнити загадку потрібною частиною, наприклад:
За лісом, за пралісом… золота діжа сходить. (Сонце).
Ревнув віл… на сто діл. (Грім).
Сімсот солов'ят… на подушці сидять. (Бджолиний рій, соняшник).
Плету хлівець на четверо овець,… а на п'яту окремо. (Рукавичка).
У цій роботі важливо підвести учнів до розуміння такого мовного явища, як вживання слів у переносному значенні.
Робота над загадкою повинна тривати і на інших уроках. Так, на заняттях з трудового виховання під час виготовлення м'якої іграшки мотивація навчальної діяльності може бути такою:
- Про те, чим ми займатимемося, скажете, коли відгадаєте загадку:
Звірок маленький,
Взимку біленький.
Влітку сіренький.
По полю стриб-стриб,
По снігу тик-тик. (Заєць).
Робота над твором-загадкою охоплює такі етапи [29, 281-282]:
1. Відгадування і спостереження за будовою загадки, її специфікою. Класовод звертає увагу на особливості загадок, зокрема на те, що називається не сам предмет, а інший, схожий, та найвиразніші ознаки. Тому вчитель добирає такі загадки, де риси жанру виявляються досить виразно. Такий урок активізує знання учнів про предмет, його ознаки, дії.
2. Спостереження й аналіз побудови загадки. Цей етап потребує від учителя, по-перше, проаналізувати загадку, з'ясувати, на основі чого її створено: зовнішній вигляд предмета, його властивість тощо. По-друге, звернути увагу на образність загадки: морква - дівчина з косою; їжак - клубочок, кактус, кожушок із голочок; місяць - скибка дині, окраєць хліба, шматок золота, білий лебідь та ін. Розглядаючи предмет, учні виявляють найбільш суттєві ознаки, і добирають предмети, які можна було б використати для іномовлення.
3. Створення власної загадки (спочатку колективне, потім самостійне). Якщо діти відчувають римовану форму, то вони можуть спробувати її застосувати.
Наведемо фрагмент уроку, метою якого є навчити школярів писати твори-загадки [71, 37]. Учитель пропонує відгадати кілька загадок близької до твору тематики, скажімо, про тварин. Вступні слова учителя були:
- Діти, ви всі любите відгадувати загадки, а сьогодні ви спробуєте самі створити такі загадки. Хочете? Тож перш ніж скласти загадку, давайте пригадаємо, як вона будується. (Школярі пригадують). А тепер спробуємо відгадати кілька з них:
Хто на кактус схожий трішки,
Хоч і є у нього ніжки?
З лісу я його приніс -
Він тікає знову в ліс. (Б. Решетченко).
- Як ви дізналися, що це їжак? (Їжак схожий на кактус). Чим схожий їжачок на кактус? (Бо він, як і кактус, має голочки). Яка ж особливість загадки? (В загадці називається схожий на нього предмет. Коли відгадуємо загадку, то звертаємо увагу на ознаки предмета). Перевіримо ще раз цю особливість. Відгадайте загадку:
У кубельце фрукти носить.
Стріне вас - ховає носик.
Кожушок із голочок -
Хто скажіть це?… (їжачок).
Проводиться робота, як і над першою загадкою.
