Спільним в усіх визначеннях є спрямування педаго-гічної технології на підвищення ефективності навчаль-ного процесу, що гарантує досягнення запланованих ре-зультатів навчання.
Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання навчального процесу за певною схемою (рис. 3), яка відображає ознаки, притаманні й традицій-ній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання, мети і оцінювання результатів.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як сис-тема способів, принципів і регулятивів, які застосову-ють у навчанні, і як реальний процес навчання. Не менш поширений погляд на неї як на конструкцію, стратегію, алгоритм дій педагога, організацію педаго-гічної діяльності. Але як би її не розглядали, головне в педагогічній технології - розроблення, деталізація інс-трументальних аспектів педагогічного процесу. Ство-рення нової технології, як правило, є наслідком незадово-лення результатами навчання й виховання, а також не-ефективністю педагогічної діяльності як професійного експромту. Суттєвою особливістю педагогічної техноло-гії є те, що довільним діям вона протиставляє жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих дій, послідовний перехід від елементу до елементу.
Потреба в розробленні технологічних конструкцій виникла у зв'язку з ідеєю управління педагогічним про-цесом. Реалізація її стала можливою на основі систем-ного підходу, що дає змогу порівняти різноманітні педа-гогічні вміння, які у своїй сукупності гарантують ре-зультат.
Розробленню нової технології, як правило, переду-ють нові потреби (цілі) суспільства, наукові відкриття або результати наукових досліджень. Наприклад, ви-никненню програмованого навчання передували розви-ток кібернетики та інформатики, створення електрон-но-обчислювальної техніки; виникненню й розвитку проблемного навчання - дослідження закономірнос-тей розвитку мислення, вчення російського психолога Льва Виготського (1896-1934) про зону найближчого розвитку. Філософські, психологічні дослідження з проблем людської діяльності прислужилися формуван-ню діяльнісного підходу в навчанні та обґрунтуванню контекстного навчання, моделюванню професійної ді-яльнocтi в навчальному процесі.
Процес становлення нової педагогічної технології охоплює такі етапи: виникнення суспільної потреби -фундаментальні дослідження в галузі психології -прикладні психолого-педагогічні дослідження - роз-роблення нових технологій - відображення новоство-рених технологій у навчально-програмній та навчаль-но-методичній документації.
В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таких рівнях:
1. 3агальнопедагогічний рівень функціонування пе-дагогічної технології. 3агальнодидактична, загально ви-ховна технологія репрезентує цілісний освітній процес урегіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчаннячи виховання. У такому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній системі, оскільки вона містить су-купність цілей, змісту, засобів і методів навчання (вихо-вання), алгоритм діяльності суб'єктів і об'єктів навчаль-но-виховного процесу.
2. Предметно-методичний рівень функціонування педагогічної технології. Йдеться про застосування педа-гогічної технології як окремої методики, тобто як су-купності методів і засобів реалізації певного змісту нав-чання та виховання в межах одного предмета, групи, вдіяльності педагога.
3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології. 30рієнтована на цей рівень пе-дагогічна технологія реалізується як технологія окре-мих частин навчально-виховного процесу, розв'язання окремих дидактичних і виховних завдань (технологіяокремих видів діяльності, формування понять, вихо-вання окремих особистісних якостей тощо).
У зв'язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітня технологія», «педагогічна техноло-гія», «технологія навчання (виховання, управління»>, оскільки кожне з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту.
Об'єднують освітню, педагогічну технологію, а та-кож технологію навчання (виховання, управління) ак-туальні для певного історичного етапу освітні концеп-ції, педагогічні парадигми (системи поглядів).
Освїmuя mехuолоzїя. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору.
Призначення освітніх технологій полягає у розв'язанні стратеГІЧНИХ для системи освіти завдань: прогнозуван-ня розвитку освіти, проектування і планування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм освітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітніми техноло-гіями є гуманістична концепція освіти, Закон України
«Про освіту», система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та ін.
Педаzоzїчuа mехuолоzїя. Відображає тактику реа-лізації освітніх технологій у навчально-виховномупроцесі за наявності певних умов. Педагогічні техно-логії акумулюють і виражають загальні ознаки та за-кономірності навчально-виховного процесу незалежновід конкретного навчального предмета. :Кожна конкрет-на педагогічна технологія відображає модель навчаль-но-виховного та управлінського процесів у навчальному закладі, об'єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спеціалізовані технології, що засто-совуються в інших галузях науки і практики - елек-тронні, нові інформаційні технології, промислові, по-ліграфічні, валеологічні (які зберігають здоров'я) тощо.
Техuолоzїя uавчаuuя (виховаuuя, уnравлїuuя). Цей тип технології моделює шлях освоєння конкретного нав-чального матеріалу (поняття) в межах відповідного нав-чального предмета, теми, питання. За багатьма парамет-рами вона є наближеною до окремої методики. Дидактич-на технологія охоплює зміст, форми, методи навчання. Специфічні зміст, форми і методи властиві й технології виховання або управління. У структурі технології нав-чання (виховання, управління) виокремлюють підрівні:
- кількість технологічних етапів;
- ступінь технологічності;
- складність технологічності;
- гнучкість і мобільність технології тощо.
З'ясування цих параметрів забезпечує прийняття виваженого рішення про доцільність впровадження конкретної технології навчання, виховання.
Важливими теоретичною і практичною проблемами є співвіднесення дидактичних систем і технології нав-чання. Щодо цього в орієнтації педагогічної свідомості окреслилося такі два напрями:
1. Технологічний напрям організації педагогічного процесу. Спрямований він на ефективність навчання, розроблення критеріїв засвоєння, формування і підсуму-вання оцінювання, подання інформації та етапів її засво-єння, конкретизацію навчальних цілей, корекцію зво-ротного зв'язку, повне засвоєння знань, умінь і навичок.
2. .гуманістичний напрям організації педагогічного процесу. Прибічники його головною метою своєї діяль-ності вважають формування і розвиток критичного, творчого мислення.
Перший напрям реалізується за допомогою «тех-нології навчання», другий - за допомогою моделей навчання, передусім дослідницької, комунікативно- діалогової, дискусійної та ігрової. Модель навчання тлумачиться як окреслена схема або план діяльності педагога у навчальному процесі. Її стрижнем є органі-зована вчителем діяльність учнів. Якщо технологічно- орієнтована модель передбачає репродуктивний ха-рактер діяльності учнів, то Пошукова - продуктив-ний, пошуковий.
Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний процес.
Технологічний процес - система технологічних одиниць, зорієн-тованих на конкретний педагогічний результат.
У теорії виховання технологічними процесами є, наПриклад, меТОДика колективних творчих справ, ме-ТОДика організації колективу, система виховної роботи ТОЩо, у теорії навчання - система форм і засобів вив-чення певної теми навчального курсу, організація прак-ТИчних занять з відпрацювання умінь і навичок грамот-Ного Письма або розв'язання задач.
На педагогічний результат технологічного процесу ВПЛивають рівень майстерності педагога, ступінь роз-витку кожної дитини, психологічний клімат у колекти-ві тощо.
У педагогічній технології виокремлюють також тех-нологічні схеми і технологічні карти.
Технологічна схема - умовне зображення технології процесу, поділ його на окремі фУНКЦіональні елементи і позначення логіч-них зв'язків між ними.
Таке зображення є необхідною умовою унаочнення процесу, що сприяє його аналізу і ефективному застосу-ванню. не підміняє вона методику. Як відомо, методика обумов-люється окремою дидактикою, яка враховує своєрідністьзмісту освіти і засобів і1 засвоєння. За смислом поняття «методика - ширше за поняття «технологія», адже воно включає разом із змістовим інструментальний аспект пе-дагогічного процесу. У межах методики можуть співісну-вати різні технології. Отже, методика є окремою теорією, а технологія - алгоритмом її втілення у практику.
Педагогу недостатньо знати методику, він повинен уміти трансформувати знання і вміння, тобто володіти технологією отримання запланованого результату. Сут-тєвою особливістю педагогічної технології є гаранту-вання кінцевого результату і проектування майбутньо-го навчального процесу.
Останнім часом увійшов у вжиток термін «інновацій-на педагогічна технологія». Одні дослідники тлумачать його як цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогіч-них дій і засобів, які охоплюють цілісний навчально-ви-ховний процес від визначення його мети до одержанняочікуваних результатів, інші - як комплексний, інте-грований процес, що охоплює суб'єктів, ідеї, способи ор-ганізації інноваційної діяльності і забезпечує результа-тивність нововведення. За іншими підходами до іннова-цій зараховують не просто створення нових засобів, а й сутнісні зміни, які виявляються в новому способі діяль-ності, стилі мислення. У цьому контексті вважають ін-новаційними підходи, що перетворюють характер нав-чання щодо його цільової орієнтації, взаємодії педагога іучнів, їх позиції в навчальному процесі.
Водночас висловлюються думки щодо обмеження використання поняття «технологія - у педагогіці, до-цільності функціонування його лише у сфері дидакти-ки, оскільки визначити діагностичну мету чітко і якіс-но можна лише у навчанні. Нею може бути засвоєння певного обсягу навчального матеріалу, способів дій при підготовці до професійної діяльності тощо. Цей підхід аргументується тим, що якість засвоєного конкретного матеріалу можна легко проконтролювати й оцінити.
Значно важче чітко визначити діагностичну мету (на-приклад, рівень сформованості певної психологічної, особливо особистісної якості) у вихованні. Тому створи-ти технологію, на думку прибічників цього підходу, неможливо, оскільки не існує системи діагностичних за-
Технологічна карта - опис процесу у вигляді покрокової, поетапної послідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються.
Професійне вміння проектувати технологічну карту є одним із інноваційних компонентів професійної діяль-ності педагога, вершиною його методичної вправності. [рунтується воно на добре розвинених рефлексивних здібностях педагога, а за своєю суттю є інтегративним, багатокомпонентним.
Технології максимально пов' язані з навчальним процесом, діяльністю тих, хто навчає, і тих, хто навча-ється. Структуру технології навчання утворюють:
а) концептуальна основа;
б) змістова частина, яка охоплює:
- постановку, максимальне уточнення, формулю-вання цілей (загальних і конкретних) щодо досягнення результатів;
- зміст навчального матеріалу;
в) процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти:
- організація навчального процесу відповідно допоставлених цілей;
- методи і форми навчальної діяльності учнів та ді-яльності викладачів;
- управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, корекція навчання, спрямована
на досягнення поставлених цілей); .
- заключна оцінка результатів.
Педагогічній технології притаманні всі ознаки сис-теми: логіка процесу, взаємозв'язок частин, структурнаі змістова цілісність, соціо- і природодоцільність, інтен-сивність усіх процесів.
Оскільки технологія є важливою умовою втілення концепції в практику, закономірно постає питання, а чисобів. "у процесі виховання можна спиратися лише на розроблені методики і суб'єктивні методи контролю. "у зв'язку з цим доцільно, на їх погляд, вести мову лише про <І елементи технологізації виховання», використан-ня яких сприяє ефективності виховного процесу.
Сучасна практика виховання перебуває у перехідній стадії - вихователі та вчителі ще не працюють за ціліс-ними науковими технологіями, але вже поступово від-ходять від замкненого на індивідуальності інтуїтивногорозв'язання виховних завдань. Помітна тенденція довпровадження апробованих технологічних знахідок, прагнення до уніфікації та стандартизації вимог.
Виховну технологію не можна ототожнювати з вихов-ним методом. Якісно нові методи, які Грунтуються нарефлексивно-вольових механізмах, механізмах співпере-живання й позитивно-емоційного оцінювання, апелюютьдо самосвідомості, свідомого, творчого ставлення людинидо суспільних норм і цінностей, український дослідникІван Бех кваліфікує як виховні технології особистісноїорієнтації.
Класифікація педагогічних технологій
Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педаго-гічних технологій, динаміка продукування яких пос-тійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність пе-дагогічних технологій зумовлюють необхідність їх кла-сифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згрупова-но за різноманітними системними та інструментальнозначущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:
1. За рівнем застосування:
- загально педагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);
- предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);
- локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).
- 2. За провідним чинником психічного розвитку:
- біогенні (провідна роль належить біологічним инникам);
- соціогенні (переважають соціальні чинники);
- психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).
3. За філософською основою:
- матеріалістичні та ідеалістичні;
- діалектичні та метафізичні;
- наукові та релігійні;
- гуманістичні й антигуманні;
- антропософські (грец. anthropos - людина і sop-hia - мудрість) і теософські (засновані на вченнях провсезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);
- вільного виховання та примусу Тощо.
4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:
- асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
- біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavio(u)r - поведінка) (за основу взято теорію научіння);
- розвивальні (r'рунтуються на теорії розвитку здіб-ностей);
- сугестивні (засновані на навіюванні);
- нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістич-ному програмуванні);
- гештальттехнології (нім. Gestalt - цілісна фор-Ма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).
5. За ставленням до дитини:
- авторитарні (засновані на чіткій надмірній регла-ментації);
- дидактоцентристські (центровані на навчанні);
- особистісно-орієнтовані (гуманно-особисті сні, технології співробітництва, технології вільного вихо-вання) .
6. За орієнтацією на особисті сні структури:
- інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
- операційні (формування способів розумових дій); - емоційно-художні й емоційно-моральні (форму-вання сфери естетичних і моральних відносин);
- технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);
- евристичні (розвиток творчих здібностей);
- прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.
. 7. За типом організації та управління пізнавальною ДІЯльністю:
- структурно-логічні технології навчання (поетап-не формулювання дидактичних завдань, вибору способуїх розв'язання, діагностики та оцінювання одержанихрезультатів);
- інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);
- ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв'язувати зав-дання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету). В освітньо-му процесі використовують театралізовані, ділові, ро-льові, комп'ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове про-ектування та ін.;
- комп'ютерні технології (реалізуються в дидак-тичних системах комп'ютерного навчання на основівзаємодії «вчитель - комп'ютер - учень» за допомо-гою інформаційних, тренінгових, розвивальних, кон-тролюючих та інших навчальних програм);
- діалогові технології (пов'язані зі створенням ко-МУНІкативного середовища, розширенням просторуспівробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень-учитель », « учитель - автор,>, « учень - автор,> та ін.);
- тренінгові технології (система діяльності щодо від-працювання певних алгоритмів навчально-пізнавальнихдій і способів розв'язання типових завдань у процесі нав-чання - тести, психологічні тренінги інтелектуальногорозвитку, розв'язання управлінських задач).
Педагоги-практики розробляють авторські техноло-гії, які поєднують у різних варіантах елементи апробо-ваних технологій. Як правило, всі вони зорієнтовані нареалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого ірізнопрофільного навчання.
Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції. Багато педагогічних технологій ма-ють у своїй основі такі концепції засвоєння соціальногодосвіду:
1) асоціативно-рефлекторне навчання, у межах яко-го розроблена теорія формування понять;
2) теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовий розвиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно, спрямовуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутріш-ній розумовий план;
3) сугестопедична концепція навчання, яка обr'рун-товує комплексне використання у навчальних ціляхвербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх за-собів сугестії (навіювання), що сприяє надзапам'ятову-ванню;
4) теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процес навчання як рух інформації через нервову систему людини;
5) теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу про провідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини.
На основі однієї теорії навчання можуть вибудовува-тися різні технології. Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантні технології нав-чання, які по-різному поєднують слово і наочність. Тео-рія проблемного навчання покладена в основу техноло-гій, що розвивають творчі здібності, пізнавальну ак-тивність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якісними парамет-рами. У зв' язку з цим важливо мати цілісну систему заcoбiв опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та про-цесуальний аспекти.
Головні ознаки педагогічної технології
Будучи наділеною всіма ознаками системи, що типо-логічно ріднить її з усіма соціальними системами, педа-гогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, яківиокремлюють її як самодостатній неповторний фено-мен. До таких специфічних сутнісних ознак належать:
- концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);
- діагностичне визначення цілей і результативності (полягає в гарантованому досягненні цілей, ефективних результатів за оптимальних затрат для досягнення пев-ного стандарту навчання);
- економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки);
- алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі). Кожний етап і прийом роботи повинен обумов-люватися математично точно і передбачати можливістьзаміни іншим. Керованість пов'язана з можливістю чіт-кого визначення мети, планування, проектування педа-гогічного процесу, поетапної діагностики;
- коригованість (можливість постійного оператив-ного зворотного зв'язку, послідовно орієнтованого начітко визначені цілі). У цьому плані ознаки коригова-ності, діагностичного визначення мети і результативності тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Система контролю та оцінювання розвитку має забезпе-чувати щоденну фіксацію динаміки зміни стану нави-чок, знань, тобто кожна дія педагога повинна обумов-люватися точною діагностикою стану об'єкта;
- візуалізація (характерна для окремих технологій, передбачає використання аудіовізуальної та електрон-но-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів іоригінальних наочних посібників).
Не позбавлені рації намагання виокремити ще такі ознаки педагогічної технології:
- декомпозиція педагогічного процесу на взаємо-пов'язані етапи (чим відповіднішим є опис етапу педа-гогічної технології реальному стану певного процесу, тим вища ймовірність досягнення успіху при її розроб-ленні й реалізації);
- координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внут-рішній логіці процесу);
- однозначність виконання передбачених процедур і операцій (необхідна умова досягнення адекватних пос-тавленій меті результатів: чим зна.чніші відхилення в діях суб'єкта від приписаних технологією параметрів, тим реальніша і серйозніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що не відповідає очі-куваному).
Будь-яка педагогічна технологія виражає певний концептуальний підхід до освіти, тому для порівняння технологій необхідно дотримуватися універсальної ме-тодології її проектування та експертизи, послуговую-чись апробованою системою критеріїв оцінки педагогіч-них технологій навчання. Параметри цієї системи да-ють змогу охарактеризувати конкретну педагоГІЧНУтехнологію на етапах її проектування, функціонування, оцінювання результатів.
До критеріїв оцінювання педагогічної технології на етапі проектування належать:
- поділ процесу на етапи, дії, операції;
- алгоритмічність (спосіб і послідовність одержання результату, що визначається вихідними даними);
- технологічна послідовність реалізації етапів, виконання дій, операцій;
- управління.
Критерії оцінювання педагогічної технології на етапі функціонування:
- зміст навчання;
- методи навчання;
- система дидактичних засобів;
- організація навчання.
Критерії ефективності результатів застосування пе-дагогічної технології:
- засвоєння знань (глибина, усвідомленість, сис-темність, ціннісно-смислове ставлення, дієвість, міц-ність, самостійність тощо);
- розвиток ціннісних орієнтацій;
- самореалізація вчителя та учня;
- зміна стосунків у педагогічному процесі;
- специфічне мислення (діалектичність, проблем-ність, аналітичність тощо).
За результатами експертного оцінювання педагогіч-ної технології мають бути з'ясовані такі питання:
1) чи присутній у педагогічній системі, яка підлягає експертизі, технологічний інваріант (незмінна за будь--яких перетворень величина);
2) чи забезпечує педагогічна система, яка претендує на статус технології, гарантований позитивний резуль-тат, адекватний задекларованим цілям;
3) чи є педагогічна технологія актуальною, тобто чи СПрИяє вирішенню конкретних педагогічних проблем і Труднощів у практиці навчання й виховання.
Отже, сучасна педагогічна технологія повинна га-рантувати досягнення певного рівня навчання й вихо-вання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів впровадження, витрат сил і засобів.
Важливим також є моральний аспект технологізації освіти. Йдеться про «педагогічну чистоту (О. Пєхота), моральну безпеку, валеологічну обґрунтованість і ду-ховну екологічність відомих і створюваних педагогіч-них технологій. Важливо, щоб в основу кожної з них бу-ло покладено принципи гуманістичного світогляду, що передбачають формування таких якостей особистості, як усвідомлення єдності природи і людини, відмова від авторитарного стилю мислення і взаємодії педагога та учня, терпимість, схильність до компромісу, шанобли-ве ставлення до думки іншого, інших культур, мораль-них і духовних цінностей тощо.
Страницы: 1, 2
