Розумовий розвиток старших дошкільників як психолого-педагогічна проблема

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Курсова робота:

студента 4 курсу 2 групи

заочної форми навчання

Мартиросян В.С.

ЛУЦЬК - 2003

Зміст

ВСТУП 3
1. Характеристика наукових джерел 4
2. Суть і завдання розумового розвитку старших дошкільників 16
3. Роль і місце розвивального навчання в розумовому розвитку старших дошкільників 28
Список використаної літератури 33

ВСТУП
Прийнята Декларація про державний суверенітет України, концепція української національної школи визначили потребу перебудови її роботи по-новому. Не втрачає актуальності питання розумового розвитку дошкільників.
Зарубіжна класична та вітчизняна педагогіка, дослідження сучасності досягли чимало в обгрунтуванні змісту, завдань розумового розвитку. При цьому вчені опирались на багатющий досвід народної педагогіки.
В народі кажуть: щаслива людина, яка має ясний і гострий розум: подвійно таланить тому, хто має ще й душу добру, серце чуйне. Формувати в дитячому садку, в сім'ї таку щасливу людину - завдання сьогодення.
Тому не дивно, що проблема розумового виховання, інтелектуального розвитку займає чільне місце серед науково-методичного доробку та педагогічних досліджень.
В загальнопедагогічному, психологічному, методичному планах проблема знайшла своє відображення в працях Я.Коменського, Й.Песталоцці, К.Ушинського, Ю.Фаусек, Л.Шлегер, Є.Тихеєвої.
Окремі аспекти проблеми піднімали вчені М.Поддьяков, М.Веракса, Л.Парамонова, С.Ніколаєва.
У контексті нашого дослідження значний інтерес викликали роботи Л.Артемової, Л.Жулідової, П.Поніманської.
Цікавими і змістовними є роботи Л.Грегуля та Л.Шовкової (виокремлення значення різноманітних практичних дій в розумовому вихованні), Г.Альтшулера, Уільма Дж. Гордона (роль і місце розвивального навчання в розумовому розвитку старших дошкільників, суть та принципи методики ТРВЗ ).
Аналіз опрацьованої літератури, спостереження за досвідом роботи працівників дошкільних закладів показали, що необхідною умовою формування гармонійної особистості є розумове виховання.
1. Характеристика наукових джерел
Розумовий розвиток дошкільників займає чільне місце в навчальному процесі дитячих садків. Видатні педагоги і психологи досліджували і продовжують робити це зараз в плані пошуку найоптимальніших шляхів розумового розвитку дітей.
Сучасний стан розробки проблеми співвідношення навчання та розвитку дає можливість говорити про різні її напрямки. Л.С.Виготський, критично переглянувши наявні точки зору (В.Джеймс, К.Коффка, Ж.Піаже), створив теорію , згідно з якою навчання не підкоряється пасивному стану розвитку дитини, а навпаки, добре організоване навчання "веде за собою" розвиток. На основі цього положення В.В.Давидов, Л.В.Занков, Г.С. Костюк, О.М.Леонтьєв, В.О. Моляко, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін (37) та ін. висловлювали думки, що психічний розвиток в цілому, а розумовий зокрема, визначається змістом, системою і способами передачі інформації. Теорія розвивального навчання передбачає оптимістичну точку зору щодо можливостей розвитку всіх дошкільників.
Розумове виховання у першій в історії педагогіки фундаментальній праці у галузі дошкільного виховання "Материнська школа" Я.Коменського (37), розглядалося як важливий засіб формування особистості дитини. Провідним у розумовому розвитку засновник дошкільної педагогіки, вважав розвиток мислення, формування самостійної розумової діяльності, щоб діти не дивилися чужими очима, не мислили чужим розумом. На його думку, розумове виховання потрібно починати якомога раніше, щоб розвивати у малюка здібності до споглядання речей, оскільки протягом усього життя йому доведеться багато пізнати, зазнати і зробити. Я.Коменський запропонував системй знань - елементарних уявлень про оточуючий світ, за допомогою якої дитину від найближчого оточення послідовно переводять у світ природи, людських взаємин. Необхідна умова розумового розвитку, за його визначенням, - розвиток чуггєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх на все життя. Починати навчання вчений рекомендує не із словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. Відчуття і уявлення, думки і слово, мова і дії розглядаються як умови процесу розумового виховання. Якщо він відповідає досягнутому рівню розумового розвитку, то можна розраховувати на позитивні результати виховної роботи.
Й.Г.Песталоцці (37) вважав за необхідне для всіх дітей зробити можливим розвиток фізичних, розумових і моральних здібностей. Вважаючи, що природним силам дитини властиве прагнення до розвитку, видатний педагог створив теорію елементарної освіти. Педагог встановив, що існують найпростіші елементи будь-якого знання, засвоюючи які людина пізнає світ: це число, форма і слово. Елементарне навчання - вміння дитини лічити, вимірювати і говорити. Методику навчання Песталоцці розробив так, щоб її могла використати у розумовому вихованні своєї дитини кожна мати.
Засновник дитячого садка Ф.Фребель (37) вважав за необхідне розвивати органи чуття дітей, знайомити їх з природою, життям людей, готувати до школи, використовуючи різноманітні ігри. Педагог розробив дидактичний матеріал для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа - так звані дари, а також систему занять ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який лежить в основі навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен здійснюватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу.
Розумове виховання як важливий чинник формування особистості у дошкільному віці розглядав К.Ушинський. Вчений створив теорію виховання розумових здібностей дітей відносно до розвитку мовлення, бо розвивати мовлення окремо від думки неможливо ( навіть розвивати його переважно перед думкою досить шкідливо ). Самостійні думки витікають лише з самостійно здобутих знань про ті предмети і явища, які оточують дитину. Обстоюючи принцип наочності у розумовому вихованні, педагог вказував на необхідність того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, і, так би мовити, на очах учителя та під його керівництвом відчуття дитини перетворювалися на поняття, з понять складалась думка, яка втілюється у слові.
К.Д.Ушинський (39) був противником формальних, догматичних методів навчання, які дають дітям знання в "готовому вигляді", позбавляючи цим їх самостійного мислити. На його думку, такі методи навчання розвивають лише поверхневе мислення, виробляють лінощі, пасивність, негативно впливають на розумовий розвиток.
Педагог радить тісно пов'язувати знання з практичною діяльністю дошкільнят, вчити їх спостерігати, порівнювати, думати, тобто "жити розумово". Велике значення надавав правильному регулюванню мислительної і в цілому усієї пізнавальної діяльності дошкільників. Мислення дитини повинно розвиватися одночасно з вихованням волі, емоцій, почуттів, пам'яті, фантазії, характеру.
К.Д.Ушинський звертав багато уваги на використання у роботі з дітьми усної народної творчості - особливо цінного матеріалу, що сприяє розвитку мислення і мови. У прислів'ях і приказках "є дещо цікаве, корисне, що слід дитині зрозуміти, воно являє собою маленьку розумову задачу" ( 39, 18 ).
Навчання, за "твердим" переконанням педагога, повинно не тільки озброїти дітей системою знань, а й "вчити їх вчитися". Розумова активність дошкільників збуджується і підтримується перш за все з допомогою методів навчання. В якості ефективного методу радив використовувати бесіду, яка, на його думку, активізує розумову діяльність.
Ідеї К.Ушинського про розумове виховання знайшли своє втілення у концепціях Є. Водовозової. У книзі "Розумове і моральне виховання дітей від першого прояву свідомості до шкільного віку" вона розглядає розумове виховання в єдності з моральним, естетичним, фізичним вихованням. Турбота про виховання розуму повинна перш за все полягати в удосконаленні зовнішніх органів чуття та у вихованні процесу уявлень. Процес сенсорного виховання автор розглядає у зв'язку з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, що сприймаються у єдності з розвитком мислення, мови, пам'яті. Для досягнення позитивних результатів дитину потрібно вчити усвідомлено сприиймати навколишній світ у процесі активної пізнавальної діяльності, розвивати таку важливу якість, як спостережливість: "Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли в дитини починає пробуджуватись спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитись на світ" ( 37, 209 ).
С.Русова вважала за необхідне розвивати природну дитячу допитливість і наполегливо працювати над формуванням інтересів дошкільнят. На її думку, важливо уникати диктату у явищах, які пропонуються дітям для спостереження, розвивати самостійність мислення, швидкість думки. З цією метою потрібно вивчати особливості розвитку кожної дитини, сприяти розквіту її індивідуальності, оскільки виховання повинне "дати змогу виявитися самостійним творчим силам дитини" ( 43, 4 ).
Проблемі розумового виховання дітей дошкільного віку присвячені роботи педагогів Ю.Фаусек, Л.Шлегер, Є.Тихеєвої. Керуючи кафедрою в Інституті дошкільної освіти у Петербурзі, Ю. Фаусек переклала і опублікувала праці М.Монтессорі, успішно апробувала її дидактичний матеріал у дитячому садку та науково обгрунтувала основи її педагогіки в Росії.
Л.Шлегер наголошувала на необхідності розвитку здібностей дітей: "Не задаючись метою давати готові знання дитині, дитячий садок має на увагі розвиток у ній здібності здобувати ці знання самій з оточуючого життя , а не про програму занять" ( 59, 3).
Є.Тихеєва (37) розробила методику розвитку мовлення у дітей дошкільного віку, розглядаючи його у тісному зв'язку з розвитком мислення. Особливої уваги надавала розвитку дітей в процесі ознайомлення з навколишнім середовищем. Вона розробила методику роботи з дидактичними картинами, навчання дітей розповіді та читанню художньої літератури, проведення ігор - занять з ознайомлення з предметами і явищами оточуючого світу, розвитку мовлення та навчання елементарної математики в дитячому садку. Є.Тихеєва вважала за необхідне поєднувати роботу з розвитку мовлення із сенсорним вихованням, оскільки в основі розумового розвитку лежить єдність відчуття і слова.
Проблеми розумового виховання дітей знаходились у центрі уваги науковців і практиків під час створення перших програм дитячого садка. Так, на I з'їзді працівників дошкільного виховання обговорювалося питання про принципи відбору змісту знань для дітей дошкільного віку, серед яких чільне місце було відведено принципу зв'язку виховання і навчання з життям. Разом з тим зверталася увага вихователів на необхідність звільнятися від надмірної ідеологізації навчального процесу і переобтяження свідомості дітей знаннями про політичні події.
В одному з перших документів - "Програмі роботи у нульових групах" - наголошувалося на важливому значенні формування навичок уміння при підготовці до школи (37).
Для усвідомлення особливостей розумового розвитку дітей важливу роль відіграють роботи швейцарського психолога Ж.Піаже (37), який вважав, що людина протягом усього життя залишається активною, допитливою і винахідливою. І діти, і дорослі постійно нагромаджують і перебудовують власні знання про світ, намагаються осмислити свій досвід і поєднати набуті знання у зв'язну систему. Вчений виділяє чотири стадії когнітивного розвитку: сенсомоторну ( від народження до 18 місяців ), доопераційну ( від 18 місяців до 7 років ), конкретних операцій ( від 7 до 12 років ), формальних операцій ( після 12 років ). У дошкільному дитинстві відбувається перехідний етап від “сенсомоторного інтелекту“ до початкових форм логічного мислення, головне значення якого полягає в тому, що дитина починає мислити “ в умі “, уявляючи дії, які можуть привести до успішного вирішення завдання.
Для педагогічної теорії розумового виховання важливе значення мали дослідження психологів Л.Виготського, О.Запорожця, М.Поддьякова, Л.Венгера та ін., у яких розглядалися психологічні аспекти розумового розвитку і виховання дошкільників. (11; 37) Л.Виготський, відзначаючи роль навчання, бачив його витоки у змісті знань, що засвоюються дітьми.
У роботах О.Запорожця та його співробітників доведено: якщо відповідні інтелектуальні та емоційні якості не розвиваються належним чином на етапі дошкільного дитинства, то пізніше подолати недоліки у становленні особистості виявляється важко або взагалі неможливо.
Дослідження розвитку дитячого мислення переконують, що головним його показником може служити рівень сформованості дій образного і логічного мислення: як оволодіває дитина схематизованими уявленнями ( образне ) та діями виділення і співвіднесення істотних параметрів об'єктів ( логічне мислення ).
О.Усова (55), вивчаючи вплив навчання на розумовий розвиток, визначила зміст поняття “ дошкільне навчання “ як засіб прямого і безпосереднього впливу вихователя на дітей, основні завдання якого - дати конкретні відомості про навколишню дійсність; виховати правильне ставлення до неї; навчити дітей конкретних прийомів та дій; на основі всебічного розвитку готувати їх до школи.
Важлива проблема теорії розумового виховання - створення системи знань про навколишні предмети і явища. Дослідження М.Поддьякова, М.Веракси, Л.Парамонової, С.Ніколаєвої свідчать про те, що систематизовані знання є універсальним засобом розвитку мислительної діяльності дітей.
Проблема розвитку мислення в ранньому віці досліджена С.Новосьоловою. Початок інтелекту дитини, на думку автора, те, що живить змістовну сторону мови, - це предметна діяльність та її розвиток. Мислення формується в умовах змістовного спілкування дорослого з дитиною в процесі виховання і навчання.
Оцінка рівня розумового розвитку дітей - важлива умова правильного процесу виховання. Дослідження Л.Венгера, присвячені проблемі психологічної діагностики, дозволили розробити методи визначення рівня розумового розвитку дітей.
Доведено, що діагностика розумового розвитку повинна виявляти реальні досягнення дитини, що склалися в ході виховання і навчання. Разом із тим досягнутий рівень є результатом не тільки навчальних, а й усіх виховних впливів ( в тому числі соціальних, демографічних тощо ).
Дослідники розробили систему показників розумового розвитку дитини, яка містить ступінь сформованості п'яти типів пізнавальних та двох мислительних ( інтелектуальних )дій: ідентифікації, відповідності еталону, перцептивного моделювання, образного та логічного мислення. Для побудови ефективної системи розумового виховання важливо враховувати, що саме оволодіння різними видами пізнавальних дій визначає головну лінію розумового розвитку дітей.
Методика вивчення загального рівня розвитку дітей п'яти - шестирічного віку з метою диференційованого підходу в умовах щоденного навчально-виховного процесу розроблена українськими психологами Т.Кондратенко, В.Котирло, С.Ладивір.
Важливим внеском у розвиток теорії розумового виховання є праці українського психолога Г.С.Костюка, який звертає увагу педагогів на те, що розумове виховання сприяє розвитку дитини за умови її активізації розумової, особливо мислительної, діяльності, формування у неї вмінь і навичок навчальної діяльності та застосування здобутих знань.
Особливості засвоєння знань та причинно-часові залежності у дітей підготовчої групи вивчала К.Назаренко.
Проблема формування пізнавальних здібностей досліджена О.Проскурою. Вона відзначає, що у розумовому розвитку важливі не стільки конкретні знання, скільки розумові дії, які здійснює дитина, зрозумілі їй способи вирішення завдань.
Окремі аспекти проблеми розумового виховання викладено в дослідженнях Ф.Сохіна, А.Богуш ( мовленнєвий розвиток ); Г.Леушиної, Т.Комарової, Т.Козакової ( навчання дітей образотворчої діяльності ); П.Саморукової, Н.Яришевої, З.Плохій ( ознайомлення з природою ).
Значний інтерес у контексті нашого дослідження становлять роботи Л.Артемової. Автор зазначає, що базовий зміст знань доцільно розглядати не лише як надбання дошкільного дитинства, а й як стартовий майданчик до набуття нових знань, виявлення і пізнання нових зв'язків, залежностей, закономірностей у світлі речей, природи, людей. Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально-зацікавлено.
Знання і врахування педагогом сензитивних періодів розвитку дітей забезпечує вірогідність того, що навчання здійснюватиметься відповідно до їхніх психофізичних можливостей.
Розумовий розвиток дошкільників Л.Артемова розглядає у зв'язку з їх інтересами та потребами. Ми погоджуємося з думкою Л.Артемової, що дорослий повинен не тільки мати педагогічні знання, а й бути мудрим, тобто займати позицію не лише наставника, а й партнера, друга дитини.
Л.Жулідова торкається проблеми необхідності використання інтелектуальних ігор у розумовому розвитку дошкільників. Вихователь прагне не просто дати знання, а насамперед навчити дітей логічно мислити, бути здатними до розумової праці. Щоб зробити процес навчання привабливим для дошкільнят, важливо підтримувати в них бадьорий робочий настрій. Не слід вимагати від дитини, щоб вона з першої спроби розв'язала задачу. Коли щось не виходить, заспокойте її, запевніть, що вона справиться. Л.Жулідова запевняє, що за умови правильної організації інтелектуальної гри дають змогу кожній дитині досягти “ стелі “ своїх можливостей. І тут вона зауважує, що в роботі над розвитком творчого мислення важлива роль дорослого.
Інтелектуальні ігри не тільки активізують розумові здібності дитини, а й розвивають у неї якості, необхідні для подальшої професійної майстерності. Педагог радить використовувати розвивальні ігри як на заняттях, так і в повсякденному житті.
Цікавим є дослідження Поддьякова М.М. “ Умственное воспитание детей дошкольного возраста “, де подана методика розвитку пізнавальних здібностей дітей, формування уявлень і елементарних знань про оточуючий світ. Автор також обгрунтовує сучасні вимоги до організації цілеспрямованого навчання, методів керівництва самостійною діяльністю дітей. Розглядаються також шляхи виконання розумового і мовного розвитку дітей в дошкільних закладах.
У своїх роботах автори Л.Грегуль та Л.Шовкова стверджують, що розумове виховання полягає не тільки в тому, щоб дати дітям знання, а й щоб навчити їх використовувати ці знання у різноманітних практичних діях. На сучасному етапі розвитку системи дошкільного виховання найбільшої гостроти набула проблема пошуку нових форм навчання і виховання, яка сприяє формуванню пізнавальної активності дітей, їхньому всебічному розвитку. Педагоги помітили: особливу розумову активність дошкільнята проявляють при досягненні ігрової мети як в організованому навчанні, так і в повсякденному житті. Практика показала, що дидактичні вправи, логічні ігри та вправи для розвитку пізнавальної активності старших дошкільників є найефективнішим засобом навчання.

Страницы: 1, 2

В соцсетях