Одним з найдужчих спонукань до фізичної праці є значущість задуму цієї праці, сполучення зусиль розуму і рук. Чим значніший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю, дослідження, експериментування, використання даних науки в праці - усе це усвідомлюється і переживається дитиною як моральна гідність.
9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
Усе, що робить дитина, слід намагатися розвивати, поглиблювати, застосовувати на більш широкій основі.
Дуже важливо, щоб праця, наприклад, в роки отроцтва полегшувала оволодіння новими уміннями і навичками в роки юності.
10. Загальний характер продуктивної праці.
До яких би видів інтелектуальної чи художньої діяльності не виявляв учень нахили, його участь у продуктивній праці в роки отроцтва і ранньої юності обов'язкова. Фізична праця, яка пов'язана з непривабливими і неприємними операціями, носить у нас загальний характер - у ній беруть участь всі учні.
11. Посильністъ трудової діяльності.
У будь-якій праці ми допускаємо здорову втому, але аж ніяк не виснаження фізичних сил і нервової системи. Посильність дитячої праці визначається не тільки відповідністю фізичного навантаження силам дитини, але і правильним чергуванням розумової і фізичної праці, а також розмаїттям видів трудової діяльності.
Досвід переконує також, що сили і можливості дітей набагато зростають, коли їхня праця не розрізнені операції, а тривала діяльність, заснована на цікавому задумі. Кожну фізичну працю дитини треба розглядати в тісному зв'язку з усім її духовним життям.
12. Єдність праці і багатогранного духовного життя.
Людина живе не однією працею. Радощі праці відкриваються перед нею лише тоді, коли їй доступні також і інші радості, культурні цінності і духовні блага - художня література, музика, живопис, спорт, подорожі. Ці блага і цінності допомагають глибше осмислити і пережити радість творчості, створення. Чим більше джерел людської культури відкрито перед розумом і серцем, тим у більшій мірі праця облагороджує людину. Треба домагатися того, щоб у колективі ніколи не припинялося багатогранне духовне життя.
У процесі трудового виховання в сім'ї, в загальноосвітніх навчально - виховних закладах важливо творчо підходити до реалізації вимог цих принципів.
1.3 Шляхи, засоби та методи трудового виховання
Трудове виховання є довготривалим процесом. По суті, воно охоплює все життя людини. Але основи закладаються в дитинстві. Значною мірою риса працьовитості людини є моральною категорією, належить до загальнолюдських морально-духовних цінностей. Тому так важливо в ранньому дитинстві сформувати психологічні засади працелюбства людини.
Основними шляхами (напрямками) трудового виховання є такі:
1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якої закладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння і навички у різних видах побутової праці, почуття обов'язку та відповідальності. Школа трудового виховання в сім'ї є найважливішим етапом розвитку особистості. Тенденція частини батьків вилучити дітей зі сфери праці взагалі, з надією, що вони прилучаться до трудових процесів пізніше, після закінчення школи, є помилковою і згубною для розвитку дитини. Вона веде до інфантилізму особистості. Праця дітей в сім'ї має бути посильною, різноманітною, продуктивною, цікавою, систематичною.
2. Перебування вихованців у дошкільних виховних закладах. Тут усі діти відповідно до програми залучаються до різних видів трудової діяльності, в першу чергу у них формуються вміння і навички обслуговуючої праці.
3. Заняття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Тут вихованці займаються двома основними видами праці - розумовою та фізичною. Навчальними планами і програмами передбачена чітка система залучення учнів до розумової та фізичної праці впродовж усіх років навчання. Зміст такої праці визначено з урахуванням віку учнів, соціально-економічних потреб. Проте фізична праця має переважно навчальний характер, мало приділяється уваги залученню вихованців до системи продуктивної праці, яка є домінуючим фактором у формуванні соціальної зрілості особистості.
4. Участь у систематичній продуктивній діяльності. До неї залучаються дорослі люди, які отримали певну професію.
5. Заняття у професійних навчальних закладах, які забезпечують підготовку людей до активної професійної діяльності відповідно до соціально-економічних потреб держави.
Засоби трудового виховання охоплюють велику кількість предметів, дій, знарядь тощо, які допомагають людині здійснювати певні трудові операції -- це фізичні зусилля людини, знаряддя праці, обладнання, природні багатства та ін.
Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманітністю. До них можна віднести: уроки праці, гуртки, студії, трудові десанти та ін.
Трудове виховання є складовою всебічного гармонійного розвитку особистості. Тому загальні методи виховання мають бути ефективно використані і в системі трудового виховання: переконання, приклад, вимога, вправи, вправляння, заохочення, покарання.
2. Праця, як один з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О. Сухомлиського
Для Сухомлинського виховання в праці - це, насамперед, виховання любові до праці. Але, звичайно, одночасно ця робота вихователя допомагає йому вирішити ще багато задач. Підтримка любові до навчання, до знань; виховання любові до людей, до природи, до всього живого і прекрасного; розвиток схильностей; зміцнення колективізму; підготовка до вибору професії; виховання характеру, моральності, переконань - усі педагогічні цілі, скільки їх є, зливаються в один вузол, що цього разу називається "праця".
Немає окремо "розумового", окремо "морального", окремо "трудового" виховання. Перед педагогом щось ціле - дитина, її духовне життя.
Перша і головна мета - прищепити дитині любов до праці.
Сухомлинський говорив, що для нього немає "праці взагалі" і немає "фізичної праці взагалі", а є: праця навчальна - і продуктивна; праця короткочасна - і довготривала; праця оплачувана - і безкоштовна; праця ручна - і механізована; праця в майстерні - і праця у полі; праця індивідуальна - і колективна.
Виявляється, для правильного трудового виховання потрібно використовувати всі ці види праці в їхній різноманітності.
Дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить. Буденна праця перестає бути нудною, якщо вона починається з задуму, із мрії і закінчується появою почуття задоволення і гордості.
Праця завжди має дві сторони - особисту (схильності, інтерес, майстерність) і суспільну - створення матеріальних цінностей. Сухомлинский підкреслює, що для оцінки педагогічної значимості праці потрібно бачити обидві ці сторони одразу
2.1 Значення праці в житті людини
Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Упродовж усієї історії людства праця була засобом формування у кожної особистості найкращих якостей.
Українська народна педагогіка праці відводила головну роль у процесі створення матеріальної та духовної культури. У прислів'ях як у своєрідному кодексі поведінки людини говорилось: "Без труда немає добра", "Будеш трудитися -- будеш кормитися", "Праця людину годує, а лінь -- марнує". Люди вважали, що добра праця забезпечує достатній фізичний, розумовий, естетичний, морально-духовний розвиток ("Щоб людиною стати, треба працювати", "Хто багато робить, той багато знає", "У праці краса людини", "Землю прикрашає сонце, а людину праця", "Без трудів не їстимеш пирогів").
Тема праці людини є провідною в народних піснях, казках, легендах, іграх. Уже в колискових піснях малюку навіювали:
Не вчись, котику, красти,
А вчися робити --
Черевички шити.
Та й не дорогії --
По три золотії.
Будуть люди купувати,
Будуть тебе шанувати.
Ідея праці як визначального фактора виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його надбання. Тому багато відомих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.
На новому етапі суспільного розвитку В.О. Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості. "Виховну місію школи, -- писав В.О. Сухомлинський, -- ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якостей людини".
Є ще суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому.
На жаль, ми можемо констатувати, що нехтування закономірностями необхідності виховання дітей у праці призвело до певної деградації загальнолюдської ідеї трудового виховання і викликає фізичне й моральне ослаблення членів суспільства.
2.2 Як разом з родиною керувати дитячою працею
Ми ще раз підкреслюємо виняткову важливість того, щоб дитяча праця включалася в економічне, матеріальне життя родини, була у ній органічною необхідністю, щоб мати і батько розглядали її як святий обов'язок дітей. Якщо цього немає, ніякі педагогічні хитрування школи не дадуть результатів. Якщо дитяча праця родині не потрібна, якщо батьки самі, буває і так, зі шкіри лізуть, щоб полегшити життя дітей, звільнивши їх від праці, ніякі тижневі, двотижневі, місячні практикуми, що організовуються школою, не стануть для дітей працею, вони залишаться грою і тільки грою - правда, докучливою і тяжкою, від якої хочеться скоріше звільнитися. Виховну силу праця знаходить лише тоді, коли вона стає економічною необхідністю.
У школі дуже легко вирішувати організаційно-педагогічні питання дитячої праці. Дійсним трудівником і взагалі дійсною людиною істота, що народилася людиною, стає лише тоді, коли праця для неї не абстрактна педагогічна вправа, а справа, без якої нічого буде їсти, ні в що буде одягтися і взутися. Слід разом з батьками піклуватися про те, щоб знайти для дітей посильну і у той же час значну за своєю продуктивністю роботу.
Народна педагогіка знає, що дитині посильно і що непосильно. Тому що в ній органічно сполучається життєва мудрість з материнською і батьківською любов'ю; не боїться того, що праця приносить втому, вона знає, що праця неможлива без поту і мозолів; відкриває перед нами нові джерела виховної мудрості.
Ми переконалися, що тільки завдяки праці, у якій є і піт, і мозолі, і втома, людське серце стає чуйним, ніжним. Завдяки праці людина знаходить здатність пізнавати навколишній світ серцем. Дитина-трудівник бачить суспільство зовсім не так, як той, хто не знає дійсної праці.
Загальні висновки
Отже, ми вважаємо що тема дослідження була досить детально нами опрацьована. Стисло наведемо основні результати по розгляду цього питання.
Мета трудового виховання полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації особистості, її професійного самовизначення, самовираження та самоутвердження як громадянина України, здатного ефективно працювати, зміцнювати суверенну незалежну державу.
Пріоритетними напрямами трудового виховання є:
· створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення належних освітніх рівнів;
· особистісна орієнтація трудового навчання і виховання;
· формування національної свідомості та виховання патріотизму, допомога учню в інтелектуальному, духовному, емоційно-вольовому розвитку;
· посилення уваги до викладання дисциплін, шо визначають стратегічні напрями трудової підготовки та виховання учнів;
· інтеграція сімейно-шкільного, родинного, трудового виховання;
· вироблення психологічної готовності до інтелектуальної та фізичної праці;
· запровадження інноваційних технологій навчання і виховання;
· створення і постійне збагачення матеріально-технічної бази.
Трудове виховання забезпечує:
· виховання конкурентоспроможного господаря своєї землі, здатного творчо мислити, усвідомлювати свою належність до сучасної цивілізації, чітко орієнтуватися в реаліях і перспективах життя, глибоко розуміти традиції та соціокультурні цінності українського народу, бути спадкоємцем і продовжувачем національних трудових традицій;
· формування розуміння ролі праці в житті людини і суспільства, загальних основ сучасного виробництва;
· формування активної життєвої позиції;
· виховання цивілізованого господаря;
· розвиток потреби у творчій праці, діловитості, підприємництві;
· допомога в оволодінні загальною трудовою культурою;
· формування техніко-технологічних та фінансово-економічних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певною професією;
· розширення політехнічного світогляду учнів і розвиток їхніх творчих здібностей на основі взаємозв'язку трудового навчання з вивченням основ наук;
· формування в учнів розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширювати свою технічну освіченність, оволодівати загальною трудовою культурою;
· формування поваги до людей праці, які створюють матеріальні й духовні цінності;
· ознайомлення учнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності;
· становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння знань про людину, природу, суспільство, культуру, виробництво;
· використання досвіду народної педагогіки, залучення школярів до вивчення народних ремесел, створення умов для органічного включення їх у трудову діяльність;
· становлення особистості як творця і проектувальника власного життя, забезпечення гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, на основі усвідомленого вибору особистого життєвого шляху;
· формування ціннісних орієнтирів, здатності до самопізнання особистості в різних видах творчої діяльності, вмінь і навичок, необхідних для професійного вибору;
· збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців, формування і розвиток звички до здорового способу життя;
· досягнення органічної єдності і взаємозв'язку з іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії та диференціації трудового виховання;
· своєчасне виявлення захоплень і обдарувань учнів, відродження високопрофесійної творчої інтелігенції України.
Праця - могутній вихователь кожної людини, кожної особистості. Поглиблене пізнання світу й самого себе, самоутвердження і самовиховання як визначальні риси духовного життя неможливі без самоутвердження в праці.
Таким чином, можна зробити висновок, що трудове виховання відіграє одну з найголовніших ролей у становленні і формуванні повноцінної особистості, якої потребує сучасне суспільство.
Список використаних джерел
1. Борисовский А.М. "В.А. Сухомлинский "Люди науки". -Москва: "Просвещение", 1985. -с.83-90.
2. Бровченко М.Ф. Насамперед учитель. Серія 7. -Київ: "Знання", 1986. -с.25-34.
3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. -Київ: "Либідь", 1977. -с.335.
4. Дем'янюк Тамара. Технології трудового виховання учнів у Семидубському аграрному ліцеї// Журнал "Директор школи", Шкільний світ, м.Київ, травень 2004, № 17. -с.25-27.
5. Ред. Дзеверин А.Г. Сухомлинский В.А. Избранное, т.5-Киев: "Радянська школа", 1980. -с.67-78.
6. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка (підручник). -Київ: "Знання-Прес", 2003. -с.268-273.
7. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання, навчальний посібник, видання 2-е, виправлене і доповнене. -Харків: "ОВС", 2002. -с.77-88.
8. Родганин Е.Т., Зазюн И.А. Гуманист, мыслитель, педагог. Об идеалах В.А. Сухомлинского. -Москва: "Педагогика", 1991. -с.78-91.
9. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. -Киев: "Радянська школа", том 1, 1976. -с.396-400, 166-176, 495-506.
10. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. -Киев: "Радянська школа", том 2, 1976. -с.13-16, 161, 488-490.
11. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. -Киев: "Радянська школа", том 3, 1977. -с.568-581
12. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. -Киев: "Радянська школа", том 4, 1980. -с.315-385
13.Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах. -Киев: "Радянська школа", том 5, 1980. -с.102-114, 560-565, 581-592.
14.Сухомлинський В.О. Вибране. -Київ: видавництво "Радянська школа", 1977. -с.568-581.
15.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. -Київ: "Радянська школа", 1978. -с.75-77.
16. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа. -Москва: "Просвещение", 1979. -с.310-370.
17. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. -Москва: "Просвещение", 1981. -с.78-87.
18. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. -Киев: "Радянська школа", 1984. -с.75-78, 142-145, 185-186.
19. Сухомлинский В.А. О воспитании. Издание 6-е. -Москва: Политическая литература, 1988. -с.115-146.
20. Фіцула М.М. Педагогіка, посібник. -Київ: "Видавничий центр "Академія", 2002.-с.278-284.
Страницы: 1, 2
