Результативність використання різних видів усного рахунку для підвищення пізнавального інтересу до уроків математики

Анотація

Мета даної роботи - довести результативність використання різних видів усного рахунку для підвищення пізнавального інтересу до уроків математики.

Об'єкт дослідження - спеціально організований педагогічний процес, в плані пошуку ефективних методів навчання (зокрема усних вправ).

Предмет дослідження - вплив різних видів усного рахунку на підвищення пізнавального інтересу до уроків математики у дітей 1 класу що займаються за традиційною програмою.

Гіпотеза дослідження полягає в наступному: підвищення пізнавального інтересу до уроків математики в учнів 1 класу, виучуються за традиційною програмою в початковій школі може бути досягнуто, якщо в навчання будуть включені всілякі види усних і письмових вправ, що систематично проводяться.

Завдання:

1) вивчити теорію даного питання в педагогічній для психологотипу і методичній літературі.

2) підготувати і провести різні види усних вправ для підвищення пізнавального інтересу до уроків математики.

3) зробити виводи, по використанню даних видів усних вправ.

Методи: аналіз педагогічної для психологотипу і методичної літератури; спостереження; анкетування; порівняльний аналіз.

Зміст

• Введення 3
• 1. Теоретико-методологічні засоби щодо формування у молодших школярів математичних вистав в процесі дидактичної гри 5
• 1.1 Формування навичок мовленнєвої діяльності 5
• 1.2 Роль і значення дидактичної гри у формування математичних знань у молодших школярів 12
• 1.3 Використання дидактичної гри у формування математичних знань у молодших школярів 17
• 2. Дослідницько-експериментальна робота щодо розвитку усного та письмового розвитку на уроках математики в початковій школі 22
• 2.1 Методи дослідної роботи по формуванню у молодших школярів математичних знань в процесі дидактичної гри 22
• 2.2 Організація дидактичних ігор на уроці математики в початкових класах 30
• 2.3 Констатуючий експеримент 35
• 2.4 Формуючий експеримент 46
• 2.5 Контрольний експеримент 50
• Висновок 52
• Список літературних джерел 54
• Додаток 57
• Введення
• Потреба сучасного суспільства в гармонійному розвитку особи пред'являє нові вимоги до системи освіти. Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особи дитяти, розвитку кращих його якостей. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає якісно нового підходу до навчання і виховання дітей. Навчання має бути таким, що розвиває, збагачувати дитяти знаннями і способами розумової діяльності, формувати здібності. Перед теоретиками і практиками поставлено завдання вдосконалення учення школярів як провідного виду їх діяльності, дидактичних засобів в цілях підвищення активності дітей в учбовому процесі. Особливо це поважно на початковому етапі навчання, де повинні зазнати зміни засобу, методи навчання і виховання дітей.
• У зв'язку з цим особливого значення набувають ігрові форми навчання і виховання, особлива роль відводиться дидактичній грі. Її особлива значущість полягає в тому, що дидактична гра робить вплив на формування математичних вистав, сприяє формуванню такої якості розуму як його рухливість і гнучкість, здатного розвивати увагу, уяву, формує волю дітей. У грі відбувається розвиток найважливіших психічних новоутворень дитяти: засвоєння мотивів суспільної значимої діяльності, становлення елементів довільної поведінки.
• Дидактична гра сприяє розвитку таких якостей особи, як індивідуальність, комунікативність, емоційність.
• Основні положення теорії ігрової діяльності були сформульовані і розроблені класиками російській і радянській педагогіці Д.Д. Ушинським, Н.Д. Крупськой, А.С. Макаренко, А.С. Виготським, А.Н. Леонтьевим і іншими. Велике значення надають грі сучасні дидакти і психологи. Дитячі ігри розглядаються ними як абсолютно необхідне явище в житті дитяти. Гра - прояв його природної потреби в діяльності, в якій він пізнає довколишню дійсність, розмиваючи одночасно властиві йому здібності. Для дитяти гра є вільною і мимовільною творчою діяльністю, повною реальних і життєво важливих переживань.
• Гра не вичерпує своїх можливостей в розвитку дитяти періодом дошкільного дитинства, її доцільно використовувати на початковому етапі навчання для формування математичних вистав дітей і підготовки їх мислення до подальшого і систематичному навчанню. Проблема використання гри в навчанні існувала впродовж всього розвитку школи. Протягом багатьох років в нашій країні складався авторитарний метод навчання і виховання, коли учення розглядалося як природний примус, направлений на механічне запам'ятовування.
• У 50-і роки дидактичні ігри стали використовуватися як форми роботи в дошкільних установах. І лише в 70-і роки починається накопичуватися досвід по використанню ігор в шкільній практиці.
• Але на жаль, в теоретичній педагогіці і практиці початкової школи в області використання гри на уроках математики багато невирішених проблем і труднощів. Деякі педагоги універсалізують значення гри. Але гра не панацея від всіх бід: дитя розвивається і дидактичні ігри не є постійними для дітей різного віку, при їх відборі вчитель враховує, як дитя засвоює нові знання. Інші вчителі в своїй педагогічній діяльності не використовують повною мірою дидактичні ігри.
• Об'єкт дослідження - процес навчання математиці молодших школярів.
• Предмет дослідження - розвиток усного и письмового мовлення на уроках математики.
• Мета - вивчення і виявлення найбільш ефективних умов вживання дидактичних ігор в цілях формування математичних вистав у молодших школярів.
• 1. Теоретико-методологічні засоби щодо формування у молодших школярів математичних вистав в процесі дидактичної гри

Сучасний урок суттєво відрізняється від своїх попередників. У його основі лежить такий підхід до навчання, який зорієнтований на розвиток особистості кожного учня. І якщо раніше вчитель просто давав нові знання учням, то тепер він зобов'язаний так організувати навчальний процес, щоб учень сам дійшов потрібного висновку.

Сукупність цих факторів призвела до такої невеличкої «революції» в українській школі, коли, з одного боку, учителі вже не можуть викладати по-старому, а учні, у силу вищезгаданих причин, не у змозі вчитись по-новому. Але найскладніше в цій ситуації, з моєї точки зору, було кожному з нас, учителів, сформувати в собі нове, позитивне мислення, а процес навчання з обов'язку перетворити на захоплення, радість навчання та спілкування. І тому вважаю, що виконання теперішньої навчальної програми неможливо уявити на тлі такого ставлення до навчальних предметів, яке було раніше (головні та другорядні предмети, кожний предмет сам по собі). Я дійшла висновку, що сучасний урок повинен базуватись на інтеграції й міжпредметних зв'язках. Тому вирішила глибше вивчити та дослідити, як викладання того чи іншого предмета впливає в загальному на розумовий розвиток кожного учня.

Як уже зазначено, діти приходять до першого класу досить різні, особливо за своїми комунікативними вміннями, тому основним завданням є «вирівнювання» учнів. Цій меті підпорядкована комунікативна лінія змісту навчальної програми математики для 1-2-го класу, що передбачає формування в молодших школярів чотирьох основних видів мовленнєвої діяльності - аудіювання, говоріння, читання, письма. А основним завданням таких занять є:

· активне та цілеспрямоване збагачення й удосконалення мовлення учнів;

· безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів;

· грамотність усного й писемного мовлення;

· розвиток логічного мислення;

· розширення кругозору дітей.

Але в усіх випадках головним є навчання школярів зв'язного мовлення: усного чи писемного, що неможливо без тісних міжпредметних зв'язків, які дають можливість створення цілісної картини. Отже, основним завданням є навчити учнів користуватись мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу. Усе це тісно пов'язано з аудіюванням - слуханням і розумінням усних висловлювань. Переконалась, що діти в першому класі майже не вміють слухати, тобто в більшості дітей недостатньо розвинена увага: їм важко сприйняти й усвідомити почуте з першого разу, тому є необхідність повторювати важливу інформацію кілька разів. Упевнилась, що аудіюванню, як і іншим видам мовленнєвої діяльності, треба навчати спеціально, за окремою методикою. Навчаючи молодших школярів умінь аудіювати, планую та проводжу роботу за такими напрямами.

I. Аудіювання під час пояснення нового матеріалу.

1) робота із сигнальними картками за тестовими завданнями (схема «так-ні»);

2) формулювання комунікативного завдання, наприклад:

· виберіть малюнок, який найкраще відповідає змісту прослуханого;

· підрахуйте дійових осіб тощо.

Вибір завдань залежить від характеру матеріалу, етапу навчання, теми та мети уроку.

II. Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Робота за цим напрямом відбувається, коли формуються вміння говорити та виникає обумовлена необхідність: без аудіювання не буває спілкування. Адже ще хтось із древніх мудреців сказав, що бути хорошим співрозмовником означає вміти слухати. Цю роботу необхідно вести паралельно на всіх уроках, таким чином шліфуючи вміння спілкуватись і саму культуру спілкування кожного учня.

ІІІ. Аудіювання як спеціальний різновид вправ. Відіграє важливу роль у вигляді підготовчих вправ. Оскільки одним із найважливіших завдань у першому класі є навчити дітей слухати пояснення вчителя, зосереджувати свою увагу в певні моменти уроку на мовленні учасників навчального процесу, то для розвитку аудіативних умінь і навичок молодших школярів я використовую на уроках письма такі завдання:

1. З ряду зачитаних цифр виділити зайве (цифри зачитую один раз).

· два, три, п'ять, дев'ять, чотири.

Одночасно пропоную учням аргументувати свій вибір.

3. Віднайти зображення того предмета, який я описала (пояснити свій вибір).

4. Особливе захоплення в учнів викликає гра «Упіймай звук». Використовую її на уроках письма у вигляді фізхвилинки. При вивченні написання нової букви зачитую вірш, де найчастіше зустрічаються слова з цією цифрою, а учні плескають у долоні тоді, коли я вимовляю слово, в якому є звук, що позначається цифрою, яку вчимо (ніби ловлять звук, який вимовляється).

Проводячи аудіювання, постійно опиняюсь перед фактом неоднакових можливостей учнів. У такому випадку застосовую диференційований підхід. Поділяю клас на дві групи за рівнем встигання та пропоную кожній посильне завдання. Для слабшої групи повторюю текст вправи 2-3 рази. Тим самим допомагаю учням розвивати та вдосконалювати навички усного висловлювання. Переконана, що неможливо досягнути бажаного результату, проводячи аудіювання тільки на уроках математики. Аудіативні вміння та навички, здобуті на цих уроках, повинні бути взаємопов'язані та взаємодоповнюватись.

Переконалась, що найуспішніше навчаються ті школярі, які з першого класу навчені відповідати повними реченнями, розгорнуто. Тому з перших днів навчання важливо подбати про створення емоційно сприятливої атмосфери спілкування, що налаштовує учнів на розмірковування, аналіз, пошук, допомагає їх «розговорити». Діючи таким чином, можна навчити учнів висловлювати свої думки та міркування вголос, доводити свою правоту, у них зникає страх перед спілкуванням. Маленькі школярі вчаться запитувати, відповідати, розповідати, доводити та міркувати, реагувати на нове, невідоме, виділяти запитання з мовлення вчителя.

Для розвитку діалогічного мовлення використовую сюжетно-рольові ігри, проводжу запитально-відповідну роботу за малюнками у прописі в режимі: учитель-учень, учень-учень, а на уроках читання ця робота продовжується у вигляді діалогу-обговорення прочитаного тексту.

Для навчання монологічному мовленню використовую такі завдання:

· опиши малюнок;

· доведи свою думку;

· поясни свій вибір;

· тематичні розповіді.

Здобуті навички знаходять своє застосування й удосконалення на уроках математики, де потрібно лаконічно пояснити задачу та шляхи її вирішення; на уроках природознавства та інших предметів. Отже, навички монологічного та діалогічного мовлення, сформовані на уроках у початковій школі, є основою для розвитку культури спілкування кожного учня в подальшому навчанні й житті, адже існування людини за межами спілкування неможливе.

Третім видом мовленнєвої діяльності є читання. Це такий предмет, який одночасно є дієвим засобом навчання молодших школярів та інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів. Давно відомо, що велику частину інформації сучасні учні отримують завдяки читанню книг, газет, журналів, з Інтернету. Але в будь-якому випадку необхідно вміти читати, це і є одним з головних завдань учителя початкових класів. Слід навчати дітей не просто читати, а розуміти текст, бачити вказівки до нього, а іноді й «читати між рядками», спираючись на текст, відповідати на запитання за його змістом. Зрозумілим стає велике значення вибіркового читання у процесі аналізу твору, тексту вправи, умови задачі. Саме вибіркове читання сприяє правильному розумінню змісту прочитаного, формуванню свідомого читання, що важливо на всіх уроках, де у процесі навчання застосовуються підручники або додаткова література. При цьому виробляються практичні навички читання мовчки, що сприяє розвитку його швидкості, перевіряється розуміння змісту, це спонукає учня до осмисленого читання. Досить часто діти, намагаючись відповісти на запитання, не заглядають у підручник навіть у тих випадках, коли їм важко висловити думку самостійно. Мені доводилося спостерігати таку ситуацію: при написанні самостійної роботи навмисне не наголошувала на тому, щоб учні закрили підручники, і тільки кілька учнів у процесі виконання завдань здогадуються скористатись ними, знаходячи там відповіді, в яких сумнівались. Звернула увагу на цей факт, тому завжди пояснюю учням, що книга - їх друг, і якщо вони чогось не знають або забули, то варто полистати книжку та знайти необхідну інформацію. Особливу роль відіграє робота над виразністю читання, що дозволяє виділити логічним наголосом важливе для розуміння змісту слово, речення, групу слів. Де зробити паузу, щоби були збережені смислові частини, які полегшують сприйняття змісту в цілому, а також гучність і темп читання. Слід звертати увагу на інтонаційне забарвлення кожного окремого речення, що впливає на загальну грамотність учня, а в подальшому полегшує сприйняття теми «Поділ речень за інтонацією та метою висловлювання».

Викладаючи математику у трьох класах однієї паралелі, мала змогу порівняти, як впливає рівень викладання читання на темп роботи та результат засвоєних знань на моєму уроці. Сучасні підручники настільки насичені друкованими текстами, що діти, в яких невиразне, повільне читання, приречені на розумову відсталість, обмеженість і зубріння. Читаючи повільно, без інтонації та логічних наголосів, наприклад, завдання до вправи, доки учень дочитує до крапки, то забуває, що було спочатку. Він не розуміє загального змісту прочитаного й не знає, що треба робити. Аналогічна неприємна ситуація трапляється з такими учнями й на інших уроках. Це нерозуміння накопичується, і дитина згодом утрачає інтерес до знань і прагнення вчитись. Щоб уникнути такої ситуації, варто особливу увагу в першому класі звернути саме на читання, адже це основа плідної праці на інших уроках. Використовуючи на уроках читання всі види переказів - стислі, вибіркові, творчі, учитель дає можливість учням запам'ятовувати нові слова, звороти мови, фразеологізми, які потім вони використовують на уроках мови при написанні власних творів чи письмових переказів. У перших і других класах навчання усному переказу ведеться паралельно на уроках навчання грамоти та на уроках письма. Одночасно з розширенням словникового запасу ця методика іде в ногу з розвивальними принципами сучасної школи, привчає до самостійності, вміння й бажання кожного учня через слово виразити свою особистість, прищеплює любов до багатої та красивої української мови.

Одним із напрямів своєї роботи вважаю навчання учнів засобами слова розкривати принадність рідної природи, через слово передавати любов до своєї землі, бережливо ставитись до кожної живої істоти, дерева, квітки. Це не лише тематичні уроки мови, а виховання такого стану душі, коли все суще на землі сприймається учнем як частина його буття. Особливо чітко ця мета прослідковується на уроках інтегрованого курсу «Довкілля». Використовую все це як виховний аспект до кожного уроку. Для цього залучаю знання, здобуті учнями на уроках читання, природознавства, музики, охорони здоров'я та малювання. Наприклад, при складанні тексту-опису ялинки у пригоді стануть враження, які отримали учні під час спостереження цього дерева у природі (екскурсію можна провести на уроках природознавства), сюди можна залучити нові слова й вирази, які запам'ятались учням з уроків читання, їм буде легше описати це дерево, якщо вони будуть мати певні знання, отримані на уроках малювання та праці (при малюванні вітальної листівки, де обов'язково присутній головний атрибут новорічних свят - ялинка; виготовлення новорічних прикрас у формі лісової красуні), для створення відповідного емоційно-психологічного настрою можна прослухати звуковий запис пісень про ялинку або проспівати одну з них, вивчених на уроках музики.

Таким чином, правильне використання сучасних методів і міжпредметних зв'язків робить урок цікавим, а головне - діти запам'ятовують і розуміють матеріал краще, бо крок за кроком самі збирають потрібну інформацію та відповіді на запитання, що поставив учитель.

Формування навичок письма має велике значення. Привчаючи першокласників до чіткого, акуратного, усталеного письма, я виховую в них старанне ставлення до виконання будь-якої роботи. Учні, які старанно пишуть, так само старанно виконують завдання й на інших уроках. Особливу увагу приділяю виконанню дітьми правил гігієни письма - одному з основних факторів навчання. У формуванні цих навичок велику роль відіграє аналіз допущених помилок (у букварний період - правила написання букв і з'єднань, а у 2, 3, 4_х класах при роботі над орфографічними помилками). Паралельно з цим учні вчаться співставляти, порівнювати, аналізувати, розвивається самокритичність, самооцінка. Уроки письма в період навчання грамоти надзвичайно складні за своєю структурою та навчальним навантаженням. Ураховуючи вимоги чинної програми, згідно з якою першокласники пишуть не більше 7_и хвилин протягом уроку, добираю додатковий матеріал із розвитку мовлення, формую початкові навички читання, забезпечую підготовчі вправи до письма (малювання, штрихування, обведення), розвиваю логіко-мовленнєву діяльність. Як відомо, увага молодших школярів нестійка, а тому потрібно постійно змінювати види діяльності, створювати ігрові ситуації, сюжетно-рольові ігри, виконувати творчі завдання. Початки логічного мислення й абстрагування, аналізу й синтезу, що отримують учні на уроках математики, мають своє продовження та вдосконалюються на уроках письма, а у 2-4_х класах і на уроках української мови завдяки виконанню творчих завдань з логічним навантаженням. Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних записках до навчальних програм, у методичних посібниках. Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми кажемо: «порівняй», «проаналізуй», «запиши за аналогією», а дитина не знає, як це робиться, учень не розуміє, що від нього вимагають, як виконати завдання. Саме творчі завдання сприяють розвитку в кожного учня пам'яті, уваги, уяви, мислення. Вони також можуть застосовуватись на уроках як тренувальні вправи з різним дидактичним навантаженням.

Страницы: 1, 2