З метою вивчення теми великим блоком, активізації мислення школярів при вивченні нового, економії часу, для доцільної творчої роботи Галина Петрівна використовує лекційну форму навчання. Лекція - є найважчим етапом змістово-пошукового модуля навіть для вчителя з великим досвідом. З одного боку вчитель повинен бути блискучим лектором, який пробуджує прагнення до роздумів і володіє майстерністю актора, з другого боку - тримати в полі зору кожного учня класу і керувати його діяльністю. Лекція у 7-9 класах є близькою до бесіди з класом. Під час лекції заслуховуються короткі повідомлення і коментарі, підготовлені самими учнями на основі вивчення додаткових джерел. У 10-11 класах лекція відповідає структурі вузівської лекції, що забезпечує наступність між середньою і вищою ланками освіти.
Готуючись до лекції, педагог розробляє її план-конспект, визначає характер самостійної роботи учнів на лекції, а також передбачає форми навчальної діяльності, за допомогою яких здійснюватиметься розвиток і закріплення набутих на лекції знань (під час практичних занять, семінарів, тощо). У лекції сполучаються інформаційні та проблемні начала. Характер цих зв'язків залежить від того , чи є лекція вступною, чи оглядовою. Усний виклад великими дозами є ніби вступом до самостійної роботи за підручником із додатковою літературою, яка спрямована на глибоке розуміння ( осмислення) знань. Під час такого попереднього сприйняття усного викладу ( лекції) учні усвідомлюють і запам'ятовують основний зміст навчального матеріалу, перш за все означення, ознаки, властивості та зв'язки між ними. Отже, для початкового викладу необхідно підібрати такий зміст навчального матеріалу, який би відображав цілісну систему знань.
Для кращого запам'ятовування навчального матеріалу викладач рекомендує застосовувати різні прийоми , зокрема, фіксацію на дошці, спеціальному плакаті чи за допомогою проектування кодоскопа опорних змістових пунктів ? понять, термінів, схем, тощо.
Галина Петрівна також продумує, що учні повинні записувати в ході лекцій. В процесі своєї роботи вона практикує ведення зошита-довідника( “Міні-підручник гімназиста”). Такі довідники учні ведуть починаючи з 7-го класу. В них вони записують основні, опорні фрагменти лекції. Розглянемо фрагменти кількох лекцій:
Тема: Чотирикутники (геометрія 8 клас)
Види чотирикутників
1
Паралелограм
Паралелограм - це чотирикутник, протилежні сторони якого попарно паралельні.
Властивості і ознаки паралелограма
1. Протилежні сторони попарно рівні. | ||
2. Протилежні сторони рівні і паралельні. | ||
3. Протилежні кути попарно рівні. | ||
4. Сума кутів, прилеглих до однієї сторони, дорівнює 180°. б+в = 180°. | ||
5. Діагоналі точкою перетину діляться навпіл. | ||
6. Кожна діагональ ділить чотирикутник на два рівні трикутники. | ||
7. Обидві діагоналі ділять чотирикутник на чотири рівновеликі трикутники (однакової площі). | ||
8. Точка перетину діагоналей є центром симетрії. |
1
9. Сума квадратів діагоналей дорівнює добутку квадратів усіх сторін: |
Запам'ятай!
Властивості читаються так: Якщо чотирикутник - паралелограм, то ... (Називай будь - яке з 9 - тверджень.)
Ознаки читаються так: Якщо в чотирикутнику... (називай будь - яке з 9 - тверджень), то він - паралелограм.
При підготовці до лекцій вчитель передбачає успіх, радість, а можна - і завідомо помилкове міркування, щоб після встановлення його фальші (наприклад шляхом контрприкладу) направити учнів правильним шляхом, формулює і пропонує учням задачі практичного змісту. По ходу лекцій Галина Петрівна рекомендує учням задавати питання, вносити пропозиції і при цьому не боятися зробити помилку. Можна навіть перервати пояснення. Обговорення кожного питання повинно викликати участь всього класу. Найкраще, коли учень вносить якомога більше пропозицій, нехай помилкових, ніж мовчить і залишається осторонь від обговорень. Вступна лекція закінчується розв'язуванням усних вправ, записом питань на залік, літератури і розв'язуванням опорних задач.
Навчання математики -це перш за все розв'язування задач. Багато задач, що публікуються в підручниках, задачниках в більшості випадків дублюють одна одну, відрізняються лише числовим значенням, тоді як математична суть одна і та ж. Пуанкаре (французький математик) писав: “Математика - це мистецтво називати різні речі одним і тим же іменем.” В якості прикладу розглянемо три різні задачі: математична суть і розв'язок яких одинаковий.
Задача 1
Майстер може виконати деяку роботу за 20 днів, а учень за 30 днів. За скільки днів вони виконають цю роботу?
Задача 2
Із пункту А в пункт Б відправляється поїзд, який проходить весь шлях за 20 годин, одночасно із Б в А - інший поїзд, який проходить цей шлях за 30 годин. Через скільки годин поїзди зустрінуться?
Задача 3
Кран з холодною водою може наповнити пустий бак за 20 хв., а кран з гарячою - за 30хв.За скільки часу наповниться бак, якщо відкрити зразу два крани?
Розв'язок кожної задачі може бути представлено одними і тими ж арифметичними діями:
Аналізуючи кожну тему з математики, можна виділити 7-8 ключових (опорних) задач. всі інші задачі зводяться до них. Щоб підібрати опорні задачі Галина Петрівна вивчає перед тим всі вихідні підручники, збірники задач, посібники для вступу в вузи. Після розгляду опорних задач на завершальному етапі змістово-пошукового модуля організовує діяльність учнів так, щоб вони одержали достатнє тренування розпізнавання розв'язку і складали різноманітні задачі на основі ключових. Отже, засвоєні опорні задачі необхідна база фундаментальних знань, і навичок по темі.
Сучасна методична наука поки що не створила будь-якого достатньо визначеного “алгоритму” побудови такого циклу задач. Тому вивчення і систематизація різноманітних методів і прийомів побудови таких систем задач, особливо з планіметрії, є актуальною проблемою, як в теоретичному так і в практичному аспектах. Вирішення цієї проблеми допоможе вчителю математики встановлювати взаємозв'язки між окремими зовні розрізненими задачами, самостійно будувати цикл задач, які об'єднує спільна дидактична мета.
Для того щоб показати як працює цей метод в планіметрії викладач пропонує розглянути декілька прикладів. В наведених прикладах назва кожної ключової задачі відповідає тій геометричній ситуації, яка розглядається.
Ключова задача 1. «Медіана проведена до гіпотенузи».
У прямокутному трикутнику довжина медіани, що виходить з вершини прямого кута, дорівнює половині довжини гіпотенузи.
Розв'язання:На промені СМ відкладемо відрізок MD, що дорівнює СМ (рис. 1). У
чотирикутнику ABCD діагоналі точкою перетину
діляться навпіл, отже ACBD - паралелограм. Але <ACB=90ъ , значить ACBD - прямокутник.
Звідси
Наслідок. Центр описаного кола навколо прямокутного трикутника лежить на середині гіпотенузи: .
Якщо в трикутнику довжина медіани дорівнює половині довжини сторони, до якої вона проведена, то цей трикутник прямокутний
Розв'язання:
Використовуючи вищенаведену додаткову побудову, прийдемо до висновку, що ABCD - паралелограм з рівними діагоналями, тобто прямокутник. Звідси
Приклади: Задача 1. Медіана проведена до гіпотенузи прямокутного трикутника, поділила прямий кут у відношенні 1:2. Довжина медіани m. Знайти сторони трикутника.
Розв'язання:
З відомого відношення кутів визначаємо, що , (рис. 2). Оскільки , то трикутники BMC, AMC - рівнобедрені. В Д АМВ кут при основі , тому він рівносторонній, звідки АМ=СМ= m. АС=2СМ=2m. За теоремою Піфагора: Задача 2. BD - медіана прямокутного трикутника АВD (). Нехай К - точка дотику сторони AD трикутника ABD з колом, вписаним в цей трикутник. Знайти кути трикутника АВС, якщо К ділить AD навпіл.
Розв'язання:
Нехай N - точка дотику кола до
Нехай N- точка дотику кола до сторони BD трикутника BDA (рис. 3). Маємо DK=DN=x. Оскільки К - середина AD, AD=AK=x За властивістю медіани, яку проведено до гіпотенузи, BD=AD=2x.
Отже, ABD - рівнобедрений.
Маємо, , .
Задача 3. Знайти сторони AB і CD трапеції ABCD, в якої AB=2CD=2AD, AC=a, DC=b.
Розв`язання:
Проведемо CEРРAD (рис.4). Нехай AD=x. Тоді CE=x, AB=2DC=2x. Але
AE=DC=x. Звідси, CE - медіана трикутника ABC. .
Отже, .
Маємо: .Ключова задача 2. «Середини сторін чотирикутника».
Середини сторін опуклого чотирикутника є вершинами паралелограма, площа якого дорівнює половині площі даного чотирикутника.
Розв`язання:
Відрізки FM і KN (рис.5) є середніми лініями трикутників ABC і ADC відповідно. Тоді FMРРAC, і KNРРAC, .Звідси FM=KN, FMРРKN , і отже, чотирикутник FMNK - паралелограм. Нехай площа чотирикутника ABCD дорівнює S. і .Звідси .
Аналогічно . Одержуємо
.
Приклади: Задача 4. Довести, що в опуклому чотирикутнику сума квадратів діагоналей вдвічі більша за суму квадратів відрізків, що сполучають середини протилежних сторін.
Розв'язання:
Скориставшись теоремою про сторони і діагоналі паралелограма, маємо: (рис. 6). Враховуючи, що ,
одержуємо
.
Задача 5. Діагоналі трапеції взаємно перпендикулярні, довжина однієї з них дорівнює 6 см. Довжина відрізка, що з'єднує середини основ, дорівнює 4,5 см. Знайти площу трапеції.
Розв'язання:
Нехай K і N (рис. 7) -середини бічних сторін трапеції ABCD. FN=4,5 см, AC=6 см і BOA=900. Оскільки KFРРAC і KNРРBD, то кут NKF прямий і KFMN - прямокутник. Тоді з прямокутного трикутника FKN одержуємо: . , а оскільки , то .
Застосовуючи метод ключової задачі, можна значно активізувати самостійно-навчальну діяльність учнів в процесі розв'язування планіметричних задач, а також ліквідувати перевантаження старшокласників, адже вони розв'язують меншу кількість задач як в класі, так і вдома.
Однак знання тільки алгоритму розв'язування ключових задач не може задовольнити тих учнів, які проявляють інтерес до математики. У роботі з ними важливо вчасно перейти до розбору задач нестандартних.
Слід відмінити важливість консультацій. Їх мета навчити учнів задумуватись над проблемою, усвідомити для себе, які виникли труднощі при знайомстві з темою, а для розв'язання цих труднощів - сформулювати питання, в яких він би хотів одержати відповідь.
На контрольно-смисловому модулі вчитель використовує понятійні і математичні диктанти , кросворди, тестові завдання, застосовує таку форму навчання, як співбесіда.
Співбесіда дозволяє через доцільно - складену систему запитань з теми з'ясувати рівень засвоєння вивченого матеріалу кожним учнем. Якщо виявляється недостатня підготовка учнів, то здійснюється індивідуальна робота, призначаються консультації на допомогу цим учням. Проводити заняття вчителю допомагає група асистентів (перевіряють самостійні роботи, виставляють оцінки в контрольний аркуш).
Оскільки мета адаптивно-перетворюючого етапу - формування умінь, навичок і норм діяльності, застосування знань у нестандартних ситуаціях, то на цьому етапі педагог практикує такі форми навчання, як математичні практикуми та консультації.
Мета практикумів:
· вивільнити навчальний час від механічної роботи;
· допомогти вчителю математики та учневі активізувати процес навчання;
· збільшити питому вагу часу, коли учень думає на уроці;
· систематизувати основні типи задач за методами та ідеями їх розв'язування;
· вдосконалити вміння та навички учнів у розв'язуванні задач;
· індивідуалізувати у навчальному процесі відношення учитель-учень;
Перед практикумом учні отримують завдання трьох рівнів:
а) базисного рівня підготовки;
б) ускладненого рівня підготовки;
в) поглибленого рівня підготовки (творчі завдання);
При викладанні математики в нашому закладі використовується рівнева диференціація: поділ паралелі на три рівні.
Група А - підвищений з елементами поглибленого рівня;
Група Б - підвищений рівень;
Група С - базовий рівень.
Проводячи практикум в кожній з цих груп вчитель разом з учнями, врахувавши їх бажання, рівень їх навчальної діяльності, створює міні-групи (4-5 чоловік), тобто:
До складу міні-групи Галина Петрівна намагається відібрати таких учнів, які б взаємно допомагали один одному. Консультанти групи визначають завдання для кожного її члена. Наприклад, хто з учнів буде розв'язувати рівняння графічним способом, а хто способом - підстановки, чи способом алгебраїчного додавання. Вони стежать за роботою всієї групи, допомагають менш підготовленим. Кілька представників від різних груп доповідають про підсумки, обґрунтовують власну думку про те, який зі способів розв'язання вважають найкращим. Тобто спрямовує роботу кожного учня так, щоб його праця протягом модуля була інтенсивна. Після виконання завдання результати обговорюються і оцінюється робота кожного учня.
Системно-узагальнюючий модуль має на меті сформулювати цілісну систему знань учнів. Систематизацію і узагальнення знань учнів вчитель проводить у вигляді семінарів (9-11 класи) або тестового контролю. Семінаром прийнято називати форму навчального заняття, яка передбачає колективне обговорення учнями теми під керівництвом педагога. На семінарі учні набувають досвіду колективної роботи, вчаться самостійно виступати, висловлювати судження з приводу відповідей своїх товаришів, а також здобувати нові знання і самостійно застосовувати знання в нестандартних ситуаціях та ін. Семінар є формою вивчення вузлових питань теми, встановлення взаємних зв'язків між ними.
Великий навчально-виховний ефект має підготовча робота учнів до семінару, яка включає опрацювання матеріалу за підручником та додатковою літературою, розв'язування задач раціональним способом, самостійне складання вправ і задач, виготовлення наочних посібників, підготовку повідомлень і виступів, рефератів. На його підготовку необхідно відвести не менше двох тижнів. Учням повідомляється тема семінару, основні питання теорії, по яких буде проведене опитування: вказується номери задач із підручника і додаткової літератури, прийомами розв'язку яких повинні володіти всі учні: подається деякий набір нестандартних вправ в процесі розв'язку яких необхідно проявити елементи творчості. Учням пропонується і самим підібрати задачі та показати на семінарі раціональний спосіб їх розв'язування.
Перелік згаданих матеріалів вивішують у класі (математичному кабінеті), де проводяться заняття. Для обговорення на семінарі, як правило, виносять не більше трьох, чотирьох питань. У списку рекомендованої літератури слід вказати сторінки тексту, які слід прочитати до семінару.
Розподіляються індивідуальні і групові завдання:
- підготувати повідомлення з історії виникнення і розвитку математичних понять;
- показати зв'язок курсу математики з іншими дисциплінами;
- розказати про застосування питань, що розглядаються на семінарі в процесі практики та ін.
До семінару ставляться такі вимоги:
- тема семінару має бути ключовою, тобто такою, щоб у ній поєднувались пізнавальний, виховний і розвивальний аспекти;
- тема семінару повинна викликати в учнів інтерес і бути посильною для самостійного оцінювання;
- необхідно щоб у розпорядження учнів була додаткова література за темою, доступна для них;
- школярі повинні володіти необхідним для участі в семінарі запасом знань і умінь.
При оцінці відповідей учнів враховують знання теорії(поняття, формули, правила та їх обґрунтування), вміння застосувати теорію при розв'язуванні задач. Підготовка до семінару одночасно є підготовкою до заліку(контрольної роботи).
При вивчені теми “Похідна та її застосування” (“Алгебра і початки аналізу”,11(7)клас) Галина Петрівна пропонує такий план семінару:
1. Поняття про похідну.
2. Геометричний зміст похідної.
3. Похідна у фізиці і техніці.
4. Застосування похідної до дослідження функції.
На контрольно-рефлексивному етапі вчитель виявляє результати роботи учнівського колективу і, що найважливіше - кожного окремого учня, а також результати роботи вчителя. Для цього широко використовується самооцінювання учнем знань, норм і цінностей, якими він оволодів під час вивчення теми. На цьому етапі, на думку вчителя, немовби зливаються зусилля учителя і учнів, їхній діалог стає повноцінним і рівноправним. Контрольно-рефлексивний модуль покликаний розвивати творчу рефлексію учнів, оскільки наукові поняття, за словами А.С.Виготського, не засвоюється дитиною, не беруться пам'яттю, а виникають і формуються за допомогою активності його власної думки. Контроль здійснюється у вигляді тестів, тематичних контрольних робіт і заліків. Більшу перевагу вчитель віддає залікам.
Залік проводиться після вивчення великих за обсягом розмірів програми. Під час їх проведення здійснюється комплексна перевірка знань, умінь та навичок учнів. Така форма контролю привчає учнів до систематичної, самостійної роботи під час вивчення всього розділу, підвищує їхню відповідальність за навчання, дає можливість посилити процес узагальнення та систематизації знань та встановити об'єктивність знань кожного учня з даної теми.
У процесі підготовки до заліку( після проведення консультації ) учитель знає стан знань кожного учня. Заліковий модуль стає офіційним підтвердженням результатів навчальних досягнень кожного учня та колективу класу в цілому, а тому вимагає чіткості завдань, масовості в одержанні результатів. У випадку незгоди з фактичною оцінкою залік здається повторно.
Однією з основних форм оперативної перевірки знань та вмінь учнів є усне опитування. А тому Галина Петрівна використовує його майже на кожному модулі: у процесі перевірки домашнього завдання , актуалізації знань, фронтального опитування, планового тематичного обліку знань, а також контролю. Зокрема, вдало підібрані і систематично виконані усні вправи з математики сприяють розвитку логічного мислення учнів, підвищенню їх математичної культури, активізації творчої діяльності, а також привчають до зосередженості, розвивають уміння планувати власну діяльність.
Розв'язування учнями усних вправ на уроках практикує по - різному:
1. Учні читають умову задачі з навчального посібника, таблиці, дошки й усно виконують її.
(Алгебра, 7 клас)
Множення многочлена на многочлен
1. Виконати множення:
1) 5 (a + 4); | 2) (x + 2y) 12; | |
3) -7 (x2 + xy) ; | 4) (7x2 - 12) (-2) ; | |
5) 3 (a + b - 2c) ; | 6) (c + d - t2) t; | |
7) xy (x2 - x) ; | 8) (x2y - y2x) xy; | |
9) uv (2u - 3v) ; | 10) 10a2b2 (a2b + b) ; | |
11) x (-2x2 + 7x - 8) ; | 12) an2 (9a3n + 18an2) ; | |
13) (7a2u - 49u2a)a3u8; | 14) (-a7b + b5)(-b2a3) . |
2. Які одночлени треба вписати на місці пропусків, щоб отримати тотожності?
1. 5b2 (___ - ___) = 20b7 - 35b2;
2. 7ac2 (___ + ___) = 7ac3 + 35ac2;
3. (___ + ___) 9ac3 = 9ac3 + 18a2c3;
4. (7x2 + ___) 5x = ___ + 20x;
5. (___ - 9a2b) 5a = 5a3 - ___;
6. (___ + 8ac2) ___ = 6ac7c10 + 16a2c4;
7. (9a2t - 5at2) ___ = 18a3t7 - ___;
8. (___ - ___) 5a2c3 = 5a2c3 - 125a2c4.
2. Cистема вправ за готовими малюнками.
Тема: Сума кутів трикутника.
Знайти невідомі кути трикутника АВС.
3. Умова задачі сприймається на слух і після її розв'язання учні повідомляють знайдений результат або коментують спосіб його відшукання.
Застосування лекційно-практичної форми навчання Галина Петрівна пропонує у розробці навчального модуля по темі «Площі фігур»(Додаток 1)
При викладанні математики в нашому навчальному закладі крім рівневої диференціації застосовують профільну.
В 1-5 класах - рівнева, а в 6-7 - профільна і рівнева.
Передумовою до здійснення такої диференціації був глибокий аналіз успішності окремих гімназистів. Привертало увагу те, що учні, які були відмінниками в початковій школі та успішно склали вступні іспити і навіть перший і другий рік в гімназії мали відмінні успіхи, поступово знижували свою успішність, хоча психологічні дослідження фіксували в них високий інтелект. Не було відповідності між коефіцієнтом інтелекту і коефіцієнтом самореалізації, більше того між ними була суттєва різниця.
На психолого-педагогічному консиліумі було вирішено, що треба створювати таке освітнє середовище, щоб кожен гімназист міг максимально само-
реалізуватись на властивому для нього рівні і властивому для нього темпі.
Проаналізувавши детально успішність кожного учня і результати психолого-педагогічної діагностики, диференціація при вивченні математики здійснюється за такою схемою: (схема 3)
Слід зауважити, що групи А, В, С у 1-5 класах є динамічні.
Такий підхід по-перше: має позитивний вплив на мотивацію навчання та розвиток особистості, адже кожен учень має можливість працювати у властивому темпі та на відповідному рівні засвоювати навчальний матеріал, в результаті чого підвищується результативність навчання, формуються позитивні мотиви навчання, проходить гуманізація і оптимізація навчального процесу, що створює умови для розвитку творчих здібностей учнів.
А по-друге вчитель працює з майже однорідною групою за темпом навчання, рівнем навченості, научуваності, пізнавальної активності та самоорганізації.
Основними методичними підходами до здійснення диференціації є:
1) Поєднання індивідуальних та колективних методів навчальної роботи. Так як рівнева і профільна диференціація розраховані на індивідуальний підхід до кожного учня, на його знання і врахування вчителем його інтересів, можливостей і здібностей, то при здійсненні індивідуального підходу, педагог спирається на колективні форми роботи, а колективний характер навчання орієнтує на інтереси та можливості кожного учня. Навчальну спрямованість учнів 1-2 класів стимулює застосування блочно-практичної, а учнів 3-7 класів - лекційно-практичної форм навчальних занять.
2) Відкритість, зрозумілість рівня базової підготовки з кожної теми. Так як чітке усвідомлення і розуміння учнями вимог до базових знань - дійовий засіб і мотивації навчання, і нормалізації навчального навантаження багатьох учнів. Знання вимог до знань з даної теми кожного рівня навчальних досягнень учнів, дозволяє учням усвідомити власний резерв у досягненні більш високого рівня, стає певним орієнтиром як для учня, так і для вчителя.
3) Рівнева диференціація здійснюється не за рахунок того, що в даній групі повідомляють менший, а в іншій більший обсяг навчального матеріалу, а і за рахунок того, що пропонують однаковий обсяг навчального матеріалу, згідно програми, доповнюють його: в групі А - розв'язування задач на дослідження, в групі Б - розв'язування задач практичного змісту, в групі С - задачам які моделюють реальні процеси.
4) Орієнтація контролю та оцінювання навчальної підготовки учнів на перевірку досягнення ними рівнів навчальних досягнень.
Результати диференціації за рівнем засвоєння навчального матеріалу:
Використовуючи ці види диференціації, для контролю знань учнів вчитель пропонує завдання різного рівня складності, виставляє відповідні бали за досягнення певного рівня підготовки: початкового, середнього, достатнього, високого. Рівневі диференціальні завдання представлено у додатку 2.
Основою рівневої і профільної диференціації при вивченні математики є насамперед планування. Відомо, що в умовах модульно-розвивального навчання прототипом календарно-тематичного планування є створення граф-схем навчальних курсів.
Граф-схеми навчальних курсів поєднує в собі основні концептуальні положення модульно-розвивальної системи:
1) логічність: нумерація всіх змістових блоків;
2) занурення: побудова навчальних модулів таким чином. щоб вчитель і учні змогли пройти шлях від пізнавальної поінформованості до проблемно-нормативного осмислення, і далі до уявно-творчого оперування та ціннісно-естетичного сприйняття;
3) осягнення: визначення соціально культурного досвіду, який учні не тільки засвоїли, а і повинні осягнути і духовно-пережити як на теоретичному так і на практично-мистецькому рівні;
4) зростання: проходження учнів через шість етапів цілісного модульно-розвивального процесу, який забезпечує для кожного учня психосоціальне зростання.
При викладанні геометрії у восьмому класі вчитель пропонує граф-схему такого зразка (схема 4). У схемі використано умовні позначення:
1 етап - У-М - установчо-мотиваційний;
2 етап - З-П - змістово-пошуковий;
3 етап - К-С - контрольно-смисловий;
4 етап - А-П - адаптивно перетворювальний;
5 етап - С-У - системно-узагальнюючий;
6 етап - К-Р - контрольно-рефлексивний.
1,2,3... - кількість 30-хвилинних міні-модулів.
Україна розпочала складний шлях до євроінтеграції, складовою цього процесу є підписання Болонської угоди що суттєво вплине на розвиток вищої і середньої освіти. Тести мають пряме відношення до Болонського процесу, адже це величезний крок до більш прозорої і чесної системи відбору абітурієнтів. Бланкове тестування багато в чому нова форма оцінювання навчальних досягнень і тому потребує від учнів певної підготовки.
У 10 - 11 класах фізико-математичного профілю Галина Петрівна проводить тестування, що містить тестові завдання трьох рівнів різної форми:
· завдання з вибором однієї правильної відповіді;
· завдання відкритої форми з короткою відповіддю;
· завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю.
Зразки бланкового тестування показано у додатку 2.
На сучасному етапі розвитку освіти в Україні першочергового значення набуває проблема методики розвитку школярів.
Це ставить нові вимоги до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, потребує застосування більш активних форм навчання.
Практика показує, що такими формами є інтерактивні технології. У сучасному суспільному житті ми спостерігаємо дебати партій, політиків, ток-шоу з відомими діячами, презентації фірм, дискусії перед мікрофоном, різні реклами тощо. Елементи таких заходів уплітаються у сучасний урок. Це не є штучним перенесенням модних форм соціального та політичного життя в навчальний процес. Інтерактивні форми на уроках - це веління часу. Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес різноманітним, цікавим та ефективним.
Під час проведення модулів та позакласних заходів Галина Петрівна використовує такі форми інтерактивних технологій, як презентація, реклама, мікрофон, робота групами - «ажурна пилка», парами, незакінчені речення, спільні проекти, мозковий штурм, рольова гра тощо. Застосування інтерактивних технологій навчання при викладанні математики вчитель пропонує у додатку 3.
Робота з обдарованими дітьми, що бере початок на модулі, значною мірою виходить за його межі і має переважно характер позакласної роботи. Основні види діяльності: гуртки, олімпіади, спецкурси, знайомство й робота з цікавою літературою тощо.
Регулярну роботу зі здібними до математики дітьми викладач починає з 5-6 класу. Головна мета цієї роботи ? зацікавити, привернути увагу до математики всіх потенційно здібних дітей. Галина Петрівна залучає гімназистів до проведення математичних КВК, вечорів, олімпіад, міжнародного конкурсу «Кенгуру» та ін. Вчитель пропонує методичні розробки у додатку 6.
Модель самокорекції процесу засвоєння знань Галина Петрівна розробляє в рамках моніторингових процедур. Учнівський моніторинг націлений на відстеження навчальної діяльності учня, тобто на засвоєння ним знань з постійним корегуванням своїх дій та взаємодією на рівні суб'єкт-суб'єктивних відносин. При цьому:
1)встановлюється періодичність замірів і загальний термін відстеження (супровідного спостереження і оцінювання);
2)визначена схема, де вказані параметри розвитку, критерії оцінки. Така модель спрямована на формування необхідності в самооцінці, підвищенні свого рівня навчання, що сприяє системному, глибокому, більш швидкому та якісному засвоєнню знань.
Лекційно-практична форма є результативною, про що свідчить моніторинг навчальної діяльності учнів (додаток 7).
Здобуття Україною незалежності сприяло створенню в державі широкої мережі Працювати в таких закладах цікаво і одночасно важко. Цікаво, оскільки переважна більшість учнів класу любить математику, працює з бажанням та інтересом. А важко, оскільки до кожного модуля вчителю слід підготувати високого рівня складності оригінальний матеріал, робота з яким захоплює учнів, викликає в них бажання дошукатися істини, знайти раціональний спосіб розв'язування й одержати “красивий” розв'язок.
Висновок
Формування компетентності учня здійснюються не тільки шляхом реалізації відповідного основленого змісту освіти, але й вибором адекватних методів та технологій навчання. Однією з найрезультативніших технологій формування компетентностей учня вважається технологія модульно-розвивального навчання, засобом реалізації якої є лекційно практична форма.
Різні за знаннями, змістом, формами етапи навчального модуля сприяють психосоціальному зростанню особистості, активізуючи її інтелектуальний і творчий потенціал, емоційність та самодостатність пошукової діяльності, та дозволяють здобути такі освітні результати, як уміння працювати в різних галузях знань з інформаційним потоком: уміння висловлювати власні думки; уміння формувати особисту точку зору, власну думку на підставі осмислення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; уміння розв'язувати проблеми (задачі); здатність самостійно займатися власною освітою; вміння співпрацювати та працювати в групі.
А.З.Фрейд підкреслював, що життя в цьому світі служить вищій меті, котру і нелегко розглядіти, все ж ймовірно, що вона зводиться до вдосконалення людини. Процес вдосконалення людини не що інше як розвиток продуктивних форм активності у максимально можливих сферах навчання і практичної діяльності і розвиток через активну продуктивну діяльність механізмів творчості.
Активній продуктивній діяльності учнів, розвитку їх творчості сприяє лекційно-практична форма модульно-розвивального навчання про що свідчить досвід Галини Петрівни.
Страницы: 1, 2
