''Licenciados'' на інженера й архітектора, перераховані у вищезгаданих сферах, можуть бути зарахованими на третій цикл відповідної категорії й зайнятися спеціалізацією по одному науковому, художньому або технічному предмету, а потім одержати дозвіл на проведення дослідницьких робіт. По закінченні цього курсу випускники одержують сертифікат-диплом, що підтверджує досягнутий рівень і дозволяє захищати докторську дисертацію по раніше не дослідженій проблемі, щоб одержати докторський ступінь у певній сфері.
Щоб пристосувати систему університетської освіти в Іспанії до так званого "Болонского процесу", мета якого створити "Область європейської вищої освіти", Кабінет міністрів видав королівські укази, що регулюють структуру університетської освіти, включаючи дипломне дослідження й аспірантуру.
Про це говориться в Королівському указі від 21 січня 55/2005 про установи в університетській структурі освіти й дипломних досліджень і в Королівському указі від 21 січня 56/2005 про систему освіти в аспірантурі. Ці укази містять в основному інформацію про організації системи.
Після виходу у світ цих указів Рада по координації університетів, куди входять всі університети й установи, що надають вищу освіту, склала новий список для дипломної освіти, після чого, він був розглянутий і схвалений Міністерством освіти й науки. Це відбулося приблизно в середині 2005 року. А потім розпочалася розробка нових положень для кожного курсу навчання, що закінчиться до жовтня 2007 року. На основі цих положень університети будуть встановлювати навчальні програми, які повинні будуть схвалені Автономними областями й визнані Радою по університетській координації. А також університети можуть запропонувати нові програми навчання в аспірантурі. Процес реорганізації буде відбуватися до 2010 року.
Королівський указ від 21 січня 55/2005 про установи в університетській структурі освіти й положення про дипломну освіту закріплюють із одного боку, нову організацію університетської освіти (дипломна освіта й аспірантура), а з іншого боку, регулюють перший цикл дипломної освіти.
Відповідно до Королівського указу, університетська освіта, після якого видається диплом, дійсний на території всієї країни, становить дипломну освіту й аспірантуру, які становлять два цикли:
· Дипломна освіта: Це перший цикл навчання. Він містить у собі вивчення базових понять і одержання основних знань, які готують до здійснення професійної діяльності. Ступінь видається після успішного закінчення цього першого циклу. Щоб одержати кваліфікацію дипломної освіти, необхідно мати від 180 до 240 заліків. Університети Іспанії через угоди можуть організовувати об'єднані навчальні програми на один дипломний ступінь, де беруть участь два або більше університети. Крім того, можливе підписання угод із закордонними університетами для організації об'єднаних навчальних програм, які передбачають одержання єдиної або подвійної кваліфікації.
· Аспірантура: Другий цикл університетської освіти зосереджений на поглибленому, спеціалізованому або міждисциплінарному навчанні, ціль
його - академічна або професійна спеціалізація або проведення дослідницьких робіт. Після успішного закінчення циклу студент одержує ступінь магістра.
Третій цикл університетської освіти націлений на навчання поглибленого рівня, де вивчаються техніки проведення дослідницьких робіт. Він складається з лекцій, семінарів і іншої діяльності, пов'язаної з дослідницькою діяльністю. Сюди входить підготовка й здача дисертації докторів філософії, що і є основною метою роботи. Після успішного закінчення циклу студент одержує ступінь доктора. Це найвищий рівень університетської освіти. Проходження навчання на цьому рівні підтверджує наявність найвищого академічного ступеня, що надає право викладати й здійснювати дослідницьку діяльність.
У королівський указ включені основні вимоги, засновані на загальних цілях області європейської вищої освіти. А уряд після розгляду пропозицій університетського співтовариства разом із професійними секторами, офіційними школами й профспілками, а також іншими громадськими організаціями затверджує ступені дипломної освіти, що діють на території всієї держави, а також вимоги до університетських навчальних програм. Цей королівський указ також містить у собі загальні положення, що регулюють присудження вчених ступенів, вартість державної університетської освіти, шкільну страховку, видання нового каталогу офіційних університетських ступенів і т.д.
З іншого боку, Королівський указ від 21 січня 56/2005 про врегулювання офіційної університетської освіти на рівні аспірантури, яку включено в другий і третій цикли діючої системи іспанської університетської освіти. Він був складений відповідно до мети області європейської вищої освіти. Таким чином, університети можуть мати досить гнучку, незалежну від автономної влади й держави, структуру. Вони повинні бути організовані так, щоб відповідати європейському рівню. Так, офіційний магістерський ступінь представлений в університетах Іспанії разом з докторським, за давньою традицією. А цим указом регулюються обидва ступені.
Мета навчання в аспірантурі - спеціалізація академічного, професійного або дослідницького вивчення. Це навчання складається із програм на магістерську й докторську ступені. Другий цикл університетської освіти веде до магістерського ступеня й становить у загальному від 60 до 120 заліків. З іншого боку, навчання на докторський ступінь залежить, за великим рахунком, від кожного окремого факультету, який досить вільний у виборі практичних принципів його здійснення. Воно становить один цикл і містить у собі лекції, семінари й будь-яку діяльність, спрямовану на вивчення досліджуваного питання. По закінченні навчання на цьому циклі студент повинен представити дисертацію доктора філософії, що є його власним дослідженням, і захистити її перед п'ятьма членами комісії. Ця комісія - лектори цього циклу.
Королівський указ також визначає правила проведення навчання, які будуть бути гарантією якості освіти.
Новий принцип в обох вищезгаданих указах - наділення університетів автономією високого ступеня, що у свою чергу є серйозним завданням для університетів. Тому що на них лягає серйозна відповідальність і за організацію навчання в аспірантурі.
2. Університет міста Саламанки - один з основних освітніх центрів ІспаніїОфіційною датою початку навчального року, на відміну від України, в Саламанському університеті вважається 19 вересня. При чому особливістю вступної кампанії до цього університету є те, що останні вступні випробування закінчуються 18 вересня, тобто тривають до початку навчального року. Тому 19 вересня багато абітурієнтів ще не знають чи вступили вони, чи ні. Під час навчального року із 180 тис. мешканців міста майже третину становлять студенти. В перший день, подібно до багатьох вузів України, ніхто не навчається, а відбувається лише святкова церемонія. В меморіальній аудиторії імені Ф. Салінаса збираються діячі всіх факультетів, на чолі з ректором, вони одягнені у святкові тоги, при чому для кожного факультету тоги мають різне забарвлення. В кожній аудиторії читають доповідь про підсумки минулого навчального року, а потім першу лекцію - певний аналог уроку світу в українських школах, при чому вести таку лекцію вважається великою честю.Досить цікавим є ставлення іспанських студентів до книг. Бібліотека Саламанського університету знаходиться на третьому місці після Національної бібліотеки в Мадриді і Ескоріала, у ній знаходиться 2799 манускриптів і 484 першодруковані книги. Іспанські студенти вважають, що справжні знання можна отримати лише з перевіреної часом літератури. У нас же дуже часто більш-менш “вікові" книги списуються до книгосховищ, де просто припадають пилом.В університеті діє 16 факультетів: мистецтв, біологічний, аграрний, природничих наук, хімії, соціології, юридичний, економічний, педагогічний, фармацевтичний, філологічний, філософський, історико-географічний, медичний, технологічний, перекладу і архівної справи, а також в 10 університетських центрах можна отримати 88 спеціальностей. Тобто тут ми маємо приклад універсалізації університетської вищої освіти. Найбільш знаменитим є філологічний факультет.Яскравим доказом автономності Саламанського університету є те, що він має власну церкву, в якій відбуваються святкові меси на честь визначних для університетського життя подій. Вінчатися в цій церкві мають право лише ті, хто має безпосереднє відношення до університету.Менталітет саламанських студентів - практично копія українського. Одне з найулюбленіших прислів`їв іспанських студентів: “Що природою не дано, того в Саламанці не отримаєш”. Кожен свіжеспечений студент повинен взяти участь у “Новотаді" - посвяті в студенти. При цьому новачками одягають на голову пакети і вони мають бігати в них по місту. Потім їх заводять до університету і проводять імітацію работоргівлі - кожен старшокурсник отримує в своє розпорядження на оди-два тижні 3-4 новачки, які мають виконувати всі його дрібні забаганки (збігати за пивом і т.д.). При цьому вони мають знати гімн гуртожитку і відповідати на прізвисько. Але, на відміну від України, ці традиція має історичне коріння. Притаманне саламанським студентам і явище тотемізму. При цьому у якості тотема слугує маленька жаба, яка розташована в хащах старовинного фасаду центрального корпусу. На центральній площі міста Пласа-Майор студенти влаштовують хмільні гуляння і прогулюють пари. Цікаво, що кожний факультет має свій бар на території університету.Найбільш поширена форма існування студентів - зняття квартири в оренду на кількох осіб. Ціна на кімнату становить 150 євро в місяць, що в 5-6 разів дешевше, ніж в університетському гуртожитку. Гуртожитки в Саламанському університеті поділяються на жіночі та чоловічі, в той же час в Україні в більшості вузах гуртожитки поділяються за факультативним принципом. Ціна окремої кімнати в гуртожитку університету становить 625, 65 євро, що навіть в світлі останнього подорожчання комунальних тарифів є значно вищим, ніж в Україні.Також діє загальноконтинентальна система оплати академічних годин по тій чи іншій дисципліні. Курси іспанської мови, літератури і культури працюють цілий рік, в широкому часовому діапазоні. В Україні ж подібні курси діють переважно в межах підготовки абітурієнта до вступу. Приймаються слухачі від 17 років, можливий запис по інтернету. Рік навчання обходиться у 500-800 євро, залежно від факультету. Вартість 50 академічних годин - 395 євро, 250 - 1380 євро (3 місяці). 3.Загальна характеристика системи вищої освіти в Італії3.1 Історичний розвиток університетів ІталіїІталійські університети розмножувалися методом.. брунькування. Перший університет у Європі був відкритий у Болоньї в 1088 році, за чотири сотні років до відкриття Колумбом Америки. Фактично він став прабатьком більшості італійських університетів, які були засновані як його відділення. В 1200 році від Болонского університету відокремилися університети в Падуї і Модені, за ними пішли університети Рима, Перуджі, Пізи, Флоренції і Неаполя, які стали окремими навчальними закладами до 1300 року. До 1400 року по цьому ж шляху пішли університети Турина, Парми і Катаньї, до 1500 року - Кальярі, Сассари й Мессіни, а до пам'ятного 1812 року - Палермо і Генуї.
Медицину найкраще вивчати в університеті Салерно, а Болонський університет славиться своїм факультетом права. Тим, хто хоче стати дизайнером, пряма дорога в Європейський інститут дизайну (Istituto Europeo di Design) у Мілані, один з найбільш авторитетних навчальних закладів у даній області.
Премудрості міжнародної економіки, фінансів і менеджменту найкраще осягати в приватній Європейській школі економіки (ESE) або в Школі менеджменту Scuola di Direzione Aziendale Bocconi. До речі, багато навчальних програм у приватних вузах викладають як на італійській, так і на англійській мовах, або тільки на англійській. У Римі є навіть американський університет ім. Джона Кебота, де англійська - основна мова.
3.2 Університетська вища освітаІноземні студенти їдуть до Італії доволі охоче. За аналітичними даними італійського держстату близько 35 тис. іноземних студентів навчаються у ВНЗ апенінського півострова і найбільша частка з них (46%) - громадяни європейських держав, що не входять до складу Європейського Союзу.
Система вищої освіти в Італії не відрізняється різноманітністю: абсолютна більшість студентів навчається в університетах. З монополії університетської системи змогли вирватися тільки академії образотворчих мистецтв, консерваторії й два інститути в Пізі, орієнтовані на дослідницьку роботу. В Італії 47 державних університетів і 9 незалежних, що мають державну ліцензію. У них навчається близько 1,5 мільйона студентів і викладають понад 60000 професорів. У Римі зосереджено п'ять університетів, у найбільшому з яких - La Sapienza - навчається близько 200 тисяч студентів.
Через відсутність вступних іспитів у вузи надходить усе більше випускників ліцеїв і виникає проблема їхнього переповнення. У результаті, з 10 студентів, що вступають, тільки 3 одержують диплом.
Італія випускає в 3 рази менше дипломованих фахівців, ніж Англія або Німеччина, тому що в університетах не існує вступних випробувань, і середній рівень студентів невисокий.
Кожний італійський університет має власну систему тестування по мові. Тести звичайно складаються із граматичних питань, перекладу тексту й співбесіди з викладачем.
У приватних вузах багато навчальних програм викладаються як на італійській, так і англійській мовах, або тільки на англійській.
Донедавна для одержання 1-го диплома в Італії (Laurea) було потрібно не менш 4 років навчання. Недавно був уведений 3-річний курс.
П'ять років необхідно вивчати хімію, архітектуру й одонтологію, а медицину не менше 6 років.
Laurea відповідає рівню "бакалавр-магістр" в англо-саксонському вимірі. Успішно здавши Laurea одержують також "Dottore". Це чисто академічний ступінь, тому що щоб одержати роботу зі спеціальності необхідно здати кваліфікаційний іспит.
Навчання в аспірантурі триває 3 роки й завершується одержанням диплома Dottorto di ricerca. При вступі здаються іспити.
В університетах є курси підвищення кваліфікації (1 рік після Laurea) і спеціалізації (1-5 років після Laurea). По закінченні цих курсів дипломи не передбачені й не мають еквівалентів у системах освіти європейських країн.
Італійські академії образотворчих мистецтв спеціалізуються на чотирьох сферах - це живопис, скульптура, декор і сценічний декор. Програма по кожній дисципліні розрахована на 4 роки й розділена на два основних блоки - практичний і теоретичний. На відміну від вступу в університети при вступі в академії образотворчих мистецтв абітурієнти повинні успішно пройти вступні випробування. Навчальний рік в італійських академіях розділений на два семестри. 1 семестр починається в перших числах жовтня, другий - у перших числах березня. Іноземні студенти при вступі на перший університетський цикл не здають вступних іспитів, тому теоретично в італійський університет можна вступити, просто маючи атестат про середню освіту (рівносильний італійському diploma di maturita). Цікаво те, що майже всі вищі заклади Італії не мають обмеження по набору абітурієнтів.
Вартість року навчання в державному італійському університеті - 300-400 $ США, приватні вузи встановлюють ціни самі й вони майже завжди набагато вище (2000-8000 $ США). Стипендії для іноземних студентів розподіляються Міністерством закордонних справ, і їхнє число дуже обмежене.
У кожному італійському місті, навіть маленькому, є курси по вивченню італійської мови як іноземної з можливістю після їхнього завершення одержати сертифікат про закінчення. Щоб бути зарахованим на курси, найкраще звернутися до професіоналів - або безпосередньо в навчальні заклади або в агентства, що займаються цією сферою. У середньому тривалість вивчення італійської мови 9-11 тижнів, тому що за 2-4 тижні можна одержати лише початкові навики, а для їхнього закріплення необхідний більш тривалий період.
Також великою відмінністю італійської вищої освіти від української є те, що молоді люди не відразу йдуть до університету після школи, а часто кілька років працюють, заробляючи на освіту, оскільки навчання в університетах безкоштовне лише для тих, хто навчається на кращі оцінки.
До наших часів дійшли свято першокурсника (з обов'язковим посвяченням до братства) та свято випускника. Свято першокурсників відбувається у перший тиждень листопада, коли починається навчальний рік. За традицією, першокурсник до посвяти - це “бридка й нечиста тварина”, яку перш ніж увести у пристойне студентське товариство, треба добре очистити. З цією метою бідолашним новачкам дають випити неймовірну кількість вина та сильного сольового розчину. Після неминучого “очищення" новачок стає справжнім студентом. Випуск з університету в Італії, на відміну від нашого звичаю, подія не колективна, а здебільшого індивідуальна, тому брати-студенти мають змогу добре підготувати свято нічого не підозрюючому випускникові. Перш за все вони мають зробити папірус, де у віршованій, іронічній, більш-менш непристойній манері розповідають життя випускника і малюють на нього велику карикатуру. Випускник має дуже уважно читати вголос цей римований витвір, тому що за кожну свою помилку має випити вина, дехто на останніх рядках ледве ворушить язиком. Після цього батьки бідолахи вінчають його лавровим вінком. Потім всі вирушають до ресторану, де випускник дає бенкет.
Пересуваються студенти переважно на велосипедах та моторолерах, оскільки одержати права в Італії може коштувати більше, ніж сам транспортний засіб, та й пробки на дорогах велосипедисту не заважають вчасно прибути на лекцію.
Спільною розвагою для всіх є пристрасть до спорту й танців, не дивлячись на те, що на перервах палять буквально всі (викладачі поряд із студентами на ганку факультета). При всіх університетах є студентські спортивні центри, де за помірну ціну можна записатись на курс фітнеса, баскетболу та ін. В останній час серед італійської молоді вирує бум на латиноамериканські танці.
Державна політика підтримки книговидавців зробила в Італії справжній вибух інтересу до літератури. Кінозали пропонують знижки на квитки для студентів.
Інша можливість відпочинку - студентський туризм. Туристичні агенції пропонують чартерні рейси, квиток на які може коштувати всього кілька євро, та пакет інших послуг, так що за чверть річної стипендії студент може побувати на кілька днів у іншій країні. Улюблені місця відпочинку - Іспанія та Португалія, можливо через подібність темпераменту їх мешканців.
До речі, при європейських університетах створені і програми по обміну студентами, так що студент (який за новою конституцією ЄС зобов'язаний знати 2 мови країн Союзу) може поїхати вчитися в іншу країну на рік чи семестр.
Зрозуміло, таке насичене студентське життя формує і специфічний світогляд. На відміну від нашого юнака, італійський студент не хоче “все й одразу”: диплома, вечірок, роботи, дружину, дітей, подорожей. Гнучкий академічний розклад дає змогу не тільки подорожувати, а й набиратися необхідного робочого досвіду.
Найбільшим попитом у перші роки після випуску користуються інженери (з електроніки та програмування), випускники факультетів економіки, міжнародних відносин, архітектури, промислової хімії. Випускники-медики (серед них найчастіше знаходять роботу фізіотерапевти, терапевти з післяопераційної реабілітації, стоматологи та медсестри) та юристи “наздоганяють" своїх колег з інших галузей на ринку праці через кілька років, адже на них чекають після випуску тривалі курси спеціалізації. На жаль, як і в нас, найбільше труднощів у пошуку роботи мають педагоги, випускники філологічних та соціологічних факультетів, але те, що й серед них близько 70% працює за фахом - факт красномовний.
Італійський держстат стверджує, що серед 25-29-річних випускників 20% безробітні, серед тих же кому більше 35-лише 1,6%. Тут можемо спостерігати певну аналогію з Україною, де в переважній більшості випадків однією з головних вимог при вступі на роботу є стаж по спеціальності, що унеможливлює отримання роботи свіжеспеченим випускником вузу.
4. Сап'єнца - один з найбільших університетів ЄвропиНазва римського університету La Sapienza перекладається як "мудрість". Він був заснований в 1303 році папою Боніфацієм VIII. Протягом перших семи століть існування університет користувався підтримкою папи римського. У часи Наполеона університет розширився. Імператор видав декрет про збільшення кількості факультетів до п'яти. Відповідно, студенти могли вибирати, що їм вивчати: теологію, право, філософію, медицину або філологію.
У наші дні Сап'єнца - це один із найбільших університетів у Європі. Сьогодні в ньому навчаються 166 тисяч чоловік, у тому числі й іноземних студентів. На 14 факультетах храму знань викладають 4200 чоловік, серед них кращі професори Італії. При університеті існують 69 спеціалізованих шкіл і 1604 курси підвищення кваліфікації. У цьому університеті можна вивчати архітектуру, економіку й бізнес, право, фармацевтику, інформатику, інженерні науки, іноземні мови й літературу, географію, філософію, фізику, соціологію й інші дисципліни. Як бачимо, і тут, на відміну від України, існує велике розмаїття спеціальностей.
Сьогодні університетське містечко насичене музеями, бібліотеками, читальними залами й.. моторолерами. Суєта й штовханина панують на його поверхах, вулицях і перехрестях. Університету вже тісно в містечку, побудованому в 1935 році за наказом Муссоліні, тому деякі факультети витиснуті за його межі. Але вони аж ніяк від цього не страждають. Наприклад, інженерний факультет пишається своїм сусідством із собором святого Петра, де перебуває знаменита скульптура Мікеланджело "Мойсей". А факультету філософії й зовсім можна позаздрити: він розташувався на потопаючій у зелені віллі, що була побудована для коханої короля Італії Віктора Еммануїла II в 1874 році.
Вартість навчанняУніверситет уважається безкоштовним, але всі зобов'язані внести податок на навчання. Його розмір установлюється відповідно до доходів родини студента, довідку про які треба представити в університет. У противному випадку доведеться платити по максимуму. Мінімальний податок у Сап'єнца становить $500 у рік, максимальний - $3000. Якщо ж ви будете добре вчитися, то в державному університеті вас можуть звільнити від сплати податку. До речі, у приватних вузах порядок цін значно вище - там ця цифра може доходити до 8000 доларів у рік.
Наукові ступеніДля одержання першого диплома laurea (C.L.), що відповідає рівню "бакалавр" в англосаксонській системі, потрібно вчитися чотири-шість років. Зокрема, філологи можуть одержати цей ступінь через чотири роки, хіміки й архітектори - через п'ять років, а медики - через шість. Наступний ступінь, що відповідає магістерській, називається Diploma universitario (C.D.U.). Курс триває три роки. Існує також дворічний курс спеціалізації Scuole dirette a fini speciali, за підсумками якого можна одержати ступінь, аналогічну C.D.U.
За навчальний період студентові необхідно вивчити 19-20 дисциплін, включаючи факультативні. Відвідування занять обов'язково, і студенти навіть відзначають дні відвідування лекцій і семінарів у своїх заліковках. По завершенні курсу будь-якого рівня учні захищають дипломну роботу. "Основу" оцінки за неї становить середнє арифметичне результатів всіх зданих студентом іспитів. Залежно від виступу випробуваного на захисті комісія може понизити або підвищити кінцеву оцінку. Якщо ж ви не уклалися з іспитами й дипломом у строк, то можете вчитися ще стільки, скільки буде потрібно. Девіз студента: "Не здав - завжди перездаси". Звичайно ж, це зменшує нервування, але й помітно розхолоджує студентів. Як бачимо, тут вимоги набагато лояльніші. В Україні за невиконання навчального процесу просто відраховують з університету.
Навчальний процесУ Римському університеті La Sapienza навчальний рік починається 5 листопада й закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і кожний студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), тому що студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних білетів.
Іспити бувають письмові й усні. Література, історія, лінгвістика, філологія звичайно здаються усно. Кожний іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що студент повинен знати про предмет. Справляються з іспитами далеко не всі: до диплома доходять лише три чоловіки з десяти що надійшли.
У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати й порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. Тут простежується аналогія з нашими консультаціями. При бажанні студент може подати заявку, щоб мати "куратора" по одному з основних предметів. З ним студент завжди зможе порадитися із приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи (аналог нашого дипломного керівника). Ще одна можливість - зайти в консультаційний центр, що існує на кожному факультеті.
В італійських університетах збереглися багато середньовічних традицій. У свята студенти носять різнобарвні кепі в стилі Робін Гуда, а "новачки" проходять обряд присвяти в студенти (processo della matricola), у ході якого над ними всіляко знущаються студенти старших курсів.
ДокторантураПісля трьох років практики за фахом випускник університету може надійти в докторантуру. Для цього потрібно пройти вступний тест. Успішно справились із ним виділяється стипендія в 6 мільйонів лір ($4800) у рік. Докторанти звичайно ведуть дослідницьку роботу в різних вузах, включаючи закордонні. Ті, що захистилися одержують ступінь доктора наук (Dottorato di ricerca).
Вступні вимогиВипускник нашої школи перед надходженням в італійський університет повинен ще два роки відучитися у вітчизняному вузі. Заявки для надходження в університети треба пересилати через посольство Італії, куди до кінця лютого необхідно відіслати всі документи. Бути або не бути студентом, вирішує італійське Міністерство закордонних справ.
Вступних іспитів в університети Італії немає, від іноземця потрібно тільки здати іспит на знання мови. Кожний університет країни має свою систему тестування. Звичайно тест складається з питань на знання граматики, завдання на переклад тексту й усної частини (бесіди з викладачем). У ході бесіди вам, швидше за все, зададуть наступні питання: "Чому ви вирішили приїхати вчитися в Італію? Що ви збираєтеся вивчати? Як давно ви вчите італійську мову?"
Для надходження в аспірантуру треба звертатися прямо в обраний університет. Питання про визнання еквівалентності диплома буде вирішуватися там, оскільки двосторонньої угоди про визнання дипломів і академічних ступенів між нашими країнами до недавнього часу не існувало. При чому, якщо університет відмовив, домагатися перегляду цього рішення даремно.
Щоб одержати студентську візу, в італійське посольство потрібно надати завірені в італійському консульстві документи про проходження дворічного курсу навчань у вітчизняному вузі, лист, що підтверджує зарахування в навчальний заклад Італії, медичну страховку й документи про платоспроможність. Це може бути довідка про доходи, виписка з банківського рахунку, документи про спонсорство навчання компанією або одержанні стипендії. Витрати на проживання, харчування та інші витрати оцінюються в 2,5 мільйони лір ($1200) на місяць.
Висновки1) В Іспанії на один приватний вуз припадає 4,7 державних вузів, в той час як в Україні спостерігається зворотня тенденція, хоча останнім часом Міністерство освіти України “оголосило війну" приватним вузам, які дають неякісну освіту;
2) Викладання в переважній більшості іспанських університетів ведеться іспанською мовою. В Україні лише останнім часом намітилась тенденція до повного переходу на викладання українською мовою;
3) В Україні, на відміну від Іспанії, немає відчутних проблем по наданню гуртожитків іноземним студентам;
4) Університетська освіта в Іспанії ділиться на 3 цикли: дипломна освіта, аспірантура, докторантура. По закінченні навчання студент повинен представити дисертацію доктора філософії, що є його власним дослідженням, і захистити її перед п'ятьма членами комісії;
5) В Італії на один приватний вуз припадає 5,22 державних вузів;
6) Характерною особливістю системи освіти Італії є відсутність вступних випробувань, що неодмінно веде до невисокого рівня знань середньостатистичного студента;
7) У приватних вузах багато навчальних програм викладається на англійській мові, що є нетиповим для вищої освіти в Україні;
8) Нещодавно в Італії введено новий 3-річний курс для одержання першого диплома, в Україні мінімальний срок для отримання першого диплома становить 4 роки;
9) Позитивною практикою в Італії є введення індивідуального навчального плану для кожного студента, що дозволяє набувати необхідного робочого досвіду;
10) Після трьох років практики за фахом випускник університету може надійти в докторантуру. Докторанти звичайно ведуть дослідницьку роботу в різних вузах, включаючи закордонні. Ті, що захистилися одержують ступінь доктора наук (Dottorato di ricerca).
Список використаної літератури1. Васильев А. Университеты Италии. // “Квант”, 2005, №2. - с.10-11, c.18.
2. Гордієнко Т. Вища освіта по-італійськи. // “Куди піти навчатись”, 2006, №2. - c.80-81.
3. Кочкіна Н.Ю. Дослідження європейського ринку освітніх послуг в світлі Болонського процесу. // “Маркетинг в Україні”, 2005, №1. - с. 40-44.
4. Коринская Л. Бесплатные университеты старого света: как в них попасть. // “Заграница”, 2005, №36. - с.10.
5. Папченко Т. Саламанка - город-университет. // ”Вокруг света (Укр.)", 2006, №2. - с.94-109.
6. Рутка З. Проблеми розвитку вищої освіти в Центрально-Східній Європі. // “Актуальні проблеми економіки”, 2004, №5.
7. Тимофеева С. Три шага к испанскому гранту. // “Заграница”, 2003, №40. - с.12.
8. Яцюк О. Вища освіта в розвинутих країнах. // “Формування ринкових відносин в Україні”, 2005, №7-8. - с.72-80.
Страницы: 1, 2
