- праця повинна мати творчий характер;
- слід забезпечувати наступність у наростанні складності трудових завдань від найпростіших до складних;
- слід поєднувати фізичну працю з розумовою;
- у процесі трудової діяльності учні повинні не тільки виконувати певні завдання, але й вчитися самостійно організовувати свою працю, що у свою чергу готуватиме підростаюче покоління до вільної праці на власній землі, у приватному секторі економіки.
Слід також пам'ятати, що трудове виховання дітей тісно пов'язане з їх професійною орієнтацією. Адже вибір професії
- один з головних факторів у житті людини, вибір свого майбутнього, своєї долі. Від нього залежить те, наскільки людина зможе самореалізуватися у різних сферах виробництва й обслуговування. Звичайно, рекомендуючи ту чи іншу професію, батьки повинні враховувати фізичні й інтелектуальні можливості дитини, її ставлення до рекомендованої професії, тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної системи, потребу в кадрах сфери виробництва й обслуговування, на державних і приватних підприємствах. У кінцевому підсумку слід сприяти тому, щоб діти свідомо обирали професію.
Професійна орієнтація має свою структуру: професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація й агітація, професійний відбір і професійна адаптація.
Завдання батьків полягає в тому, щоб не тільки інформувати своїх дітей про різні професії, але й у міру своїх знань дати повніший аналіз професій, їх особливостей, розповісти, якими якостями повинна бути наділена людина, щоб вибрати ту чи іншу спеціальність. Сьогодні важливо знайомити дітей з професіями фермера, комерсанта, бізнесмена, фінансиста, менеджера і т.д. Але за будь-яких умов професійного інформування консультацій, рекомендацій щодо вибору професій слід зважати на думку дітей про їх самостійний вибір професій.
Трудове виховання дітей у поєднанні з професійною орієнтацією сприяє підготовці їх до життя, формує почуття свідомого ставлення до праці, готовність працювати і опановувати спеціальність у відповідних навчальних закладах.
«Можливість працювати і любов до праці, - писав К.Д. Ушинський, - краща спадщина, яку може залишити своїм дітям бідний і багач [44].
Народна педагогіка про навчання і виховання дітей у сім'ї
Оновлений погляд на педагогічну науку обумовлений відродженням національної школи. Педагогічна галузь людських знань одна з найдавніших, за час свого існування вона увібрала в себе багатовіковий досвід навчання і виховання підростаючого покоління.
Як уже йшлося вище, цей досвід навчання і виховання збагачувався, збагачувалися традиції і звичаї в цьому плані. Вони стали основою народної педагогіки. Тільки в умовах колишньої імперії народна педагогіка, м'яко кажучи, була виведена з ужитку. Особливо це було відчутно в Україні. Більшовицька імперія, яка взяла курс на русифікацію українського народу, спрямувала навчально-виховний процес у таке русло, щоб спочатку звузити, а потім і зовсім вижити такі засоби навчання і виховання, як рідна мова, фольклор, національні звичаї і культурно-історичні традиції українського народу, народне мистецтво, народні свята і обряди, українські символи й атрибути, народні ігри, релігія і національна мораль, традиції виховання в українській родині і, нарешті, традиції українського шкільництва.
У результаті цього ми отримали в спадщину денаціоналізовану, шовіністично спрямовану, бездітну наукову педагогіку, принижену в минулому, ошельмовану народну педагогіку
Сьогодні, коли взято безповоротний курс на відродження національної школи, використання народної педагогіки в навчально-виховній роботі має стати повсюдним.
Педагогічний вплив народної педагогіки на формування юної парості важко переоцінити, І це усвідомлював К. Ушинський, який підкреслював, що виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях.
Говорячи про народну педагогіку, не можна не згадати слів М.Т. Рильського:
Немає мудріших, ніж народ, учителів, У нього кожне слово -
це перлина, Це праця, це натхнення
це людина.
За допомогою народної педагогіки ми повертаємось до своїх національних витоків, до духовної скарбниці нашого народу. Вивчення народних традицій, звичаїв, обрядів, народного побуту, фольклору, дитячих народних ігор у царині навчання і виховання сприяє формуванню національних почуттів, національної гордості.
Академік Мирослав Стельмахович зазначав: «Система звичаїв і традицій українського народу - результат його багатовікових зусиль. Через неї наді народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер І психологію у своїх нащадках» [50,43].
Серед пріоритетів національного відродження провідне місце займає рідна мова. Адже вона - одна з ознак нації. Відмирає мова - вмирає нація. «Боротьба за чистоту мови для українців, - писав Олександр Тихий, - набуває особливого значення і повинна б стати основою в боротьбі за національну культуру». І треба низько вклонитися нашому народові, що він зберіг рідну мову.
Як довго ждали ми!
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг.
Олександр Олесь
І це стосується насамперед фольклору. Виникнувши значно раніше від писемної літератури, фольклор використовувався в навчанні і вихованні дітей, він був наріжним каменем навчання і виховання.
Мова в народній педагогіці відіграє вирішальну роль у засвоєнні знань, вона є засобом спілкування, засобом задоволення інтелектуальних і духовних запитів дітей. Тому завжди так високо шанувалося слово: «Красне слово - золотий ключ». «Коня керують уздами, а людину - словами».
Історичний досвід показав, що навчання і виховання треба розпочинати з раннього віку. Народна мудрість орієнтувала саме на це. Народні афоризми твердять: «Не кайся рано встати, а замолоду вчитись», «Чого Петрусь не навчиться, того й Петро не буде вміти», «Хто рано підводиться, за тим і діло водиться», «Чого в молодості навчишся, те на старість як знайдеш».
З давніх-давен український народ високо цінував освіченість і дбав, щоб діти здобували її. Освіта, як відомо, - процес і результат навчання. Вона виступає необхідною умовою підготовки підростаючого покоління до життя. У процесі навчання формуються світоглядні, морально-етичні, національні якості людини. Народ зберіг чимало влучних висловів про освіту, навчання. Він високо оцінював освіту і навчання, розумову діяльність. Ось приклади: «Ученому - світло, невченому - ніч», «Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя», «Сила та розум - краса людини», «Не краса красить, а розум», «Один розум добре, а два ще краще», «Не учися розуму до старості, а до смерті», «Не штука наука, а штука - розум». Звичайно, протягом століть народ нагромаджував силу-силенну знань, що дає підставу сказати: «Як би ти багато не знав, а більше від народу не знатимеш». Народна педагогіка дає високу оцінку науковим знанням. Зверніть увагу на образні народні висловлювання: «Не там щастя, куди люди направляють, а там, куди наука веде», «Око бачить далеко, а розум ще дальше», «Наука у ліс не веде, а з лісу виводить», «Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить», «Чим більше науки, тим довші руки», «За науку - цілуй батька і матір у руку», «Хто добре учиться, той буде добре й робить.
У народній педагогіці навчання не визначається ніякими хронологічними рамками, в ній наголошується на тому, що вчитися ніколи не пізно і робити це треба все життя: «Не учися розуму до старості, а до смерті», «Вчитися ніколи не пізно», «Людина пізнає світ усе життя», «Посивілі скроні - ознака не тільки старості, але й великої наукової праці», «Вік живи, вік учись».
Провідне місце в народній педагогіці відводилося вихованню підростаючого покоління.
Важлива роль у вихованні дітей, у розвитку їхніх здібностей та інтересів належить різнобічній самодіяльності дітей у різних її видах і вимірах.
У першу чергу формувалася потреба в праці. Трудове виховання благородно впливало на формування особистості. В афоризмах висловлено ставлення українського народу до праці, до людей праці: «Чесне діло роби сміло», «Добре роби - добре й буде», «Бджола мала, а й та працює», «Не взявшись за сокиру, хати не зробиш», «Не одежа красить людину, а добрі діла», «В умілого і золото рибу ловить», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує», «Не тим хороша, що чорноброва, а тим, що діло робить», «Не святі горшки ліплять, а люди», «У невмілого руки не болять», «На всі руки майстер», «Трудитися вставай зранку. Оку приємне сонце, що сходить».
Славетна, героїчна і трагічна історія нашого народу. Тому мудрість, патріотизм, життєвий досвід предків І сьогодні мають велике значення для сучасної педагогіки.
Ідейно-моральне життя людини проявляється в таких її почуттях, як гордість, честь, совість, героїзм, відвага тощо.
Народ високо цінував любов до рідного краю, героїзм і відвагу. Про це свідчать такі вислови: «'Кожному мила своя сторона», «Нема в світі як своя країна», «За рідний край хоч помирай», «Чи пан, чи пропав - двічі не вмирати», «Де відвага, там і щастя», «Чия відвага, того й перемога», «Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Чимало народних висловів, містять моральну інформацію, І це зрозуміло. Адже українським народом моральні цінності завжди оберігалися. У них українці висловлювали своє ставлення до себе, до інших людей, до рідних і близьких з позицій християнської моралі. Зверну увагу на деякі висловлювання: «Що собі не любо, то й іншому не бажай і не чини», «Не зневажай бідних, старців», «Не дорікай нікому, не бреши, не заздри». «Людина повинна жити чесно, без лукавства», «Істина завжди одна, а лжа - багатолика». Або: «Мовчазна справа краща за крилаті слова», «Справедливий не той, хто не завдавав прикрощів, а той, хто міг це зробити і не схотів», «Живи так, щоб сильніші за тебе не кривдили тебе, а ти не лякав слабших», «Хто чисте сумління має, той спокійно спать лягає», «Не шукай правди в руках, коли її в тебе нема», «Правда кривду переважить», «Що правда, то не гріх», «Правда і в огні не горить, і вводі не тоне!», «За праве діло стій сміло», «Велике діло гроші, а ще більше - правда!».
Український народ приділяв велику увагу сімейному вихованню. Основою створення сім'ї було, є і буде кохання. Народ поетизував це світле почуття, подружжя проносило його через усе своє життя. Крім цього, велику роль у зміцненні сім'ї відігравала церква.
Сім'я як первинна соціальна клітина суспільства, будучи певною мірою автономною частиною, водночас тісно взаємопов'язана з певним суспільним та соціальним середовищем.
Українська держава зацікавлена в тому, щоб сім'я була міцною, щоб менше було розлучень, дитячих трагедій (сьогодні розлучається кожна третя пара, приблизно кожна третя дитина виховується без рідного батька). Цьому можна запобігти тільки тоді, коли ми відродимо народні традиції и поглядах на сім'ю. Це, насамперед, стосується поглядів на кохання. Ось що говорив народ про це почуття: «Любов, як перстень - не має кінця», «Сухар з водою, аби, серце, з тобою», «Як гляне - серце в'яне, «Дута душу чує, а серце серцю вість дає, «Закохався, як чорт в суху вербу», «Не з багатством жить, а з людиною», «Хоч нема що їсти, аби було з ким сісти».
Народ високо цінував вірність і рівноправність у сімейному житті: «Нема кращого друга, як вірна супруга», «Жінка чоловікові подруга, а не прислуга», «Куди голка - туди й нитка, куди чоловік - туди й жінка», «Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде», «Живуть між собою, як голубів пара».
Сімейна народна педагогіка багата прикладами виховання в дітей почуття поваги і шани до своїх батьків, у першу чергу до матері. І це зрозуміло. Адже мати дає життя, вона не тільки ростить дитину - вона є першим її вихователем. Мати в Україні завжди була берегинею доброти, ласки, справедливості, ніжності.
Тому образ матері оспівано у творах живопису, музики, літератури.
Шанобливе ставлення і любов до матері завжди оберігали і оберігають дітей від поганих вчинків. У народі говорили: «Коли дитину заболить пальчик, то маму - серце», «Дитина плаче - мати не спить», «Дитина хвора - в матері очі висохли від сліз».
У народі високо цінувався батько як захисник сім'ї, роду, племені, держави. Він завжди уособлював силу, відвагу, мужність, працелюбність і доблесть. У народі часто говор или: «Батько - всьому голова», «Йшли батьки на муки, підуть і правнуки», «Батько - годувальник сім'ї». І разом з тим народ мудро тлумачив генетичну спадковість як важливий фактор становлення і розвитку особистості. У народі і донині кажуть: «Яка сім'я, такий і я», «Які батьки, такі й діти», «Яблуко від яблуні далеко не котиться».
Заслуговує також уваги народне дитинознавство. Народ передавав з покоління у покоління досвід сімейного виховання: «Безсмертя народу - в його дітях».
Література
1. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.1978. - С. 22.
2. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996. - С.З.
3. Афанасьева Тамара. Сімейні портрети. - К., 1994. - С. 54.
4. ЖурбицькаТ.С. Молода сім'я. - К., 1985. - С. 35.
5. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка.-К., 1996. - С. 34.
6. Франко І.Я. - Із збірки «Зів'яле листя». - Вибрані твори в трьох томах: т.3, - С. 142.
7. Сухомлинський В.О. Там само. - С. 164.
8. Макаренко А.С. Книга для батьків. - К., 1972. - С. 15.
9. Сухомлинський В.О. Народження громадянина.-К., 1977. - Твори в п'яти томах: т.3. - С. 480.
10. Стельмахович М.Г. Українське родинознавство. - Івано-Франківськ, 1994. - С. 4.
11. Вовчик-Блакитна В.М. Ви - батьки.-К. 1974. - С. 9.
12. Сухомлинський В.О. Там само. - С. 355.
13. Ушинський К.Д. Рідне слово. - Вибрані педагогічні твори: у 2-ох томах. - К., 1883. - т. 1. - С. 123.
14. Януш Корчак. Як любити дітей. - К, 1976. - С. 74.
15. Сухомлинський В, О. Батьківська педагогіка. - К., 1978. - С. 220,
16. Див. Крип'якевич І.П. Богдан Хмельницький. - Львів, 1990. - С. 43-44.
17. Іваненко Оксана. Тарасові шляхи. - К. 1978. - С. 47.
18. Федченко П.М. Михайло Драгоманов. - К., 1991. - С. 23.
19. Франко Іван. Вибрані твори: в трьох томах. - К., 1973. - т. 2. - С. 360.
20. Стефаник Василь, Сини. Українське слово. - К., 1994.-т. 1. - С. 203.
21. Сухомлннський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978. - С. 167.22. Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. Вибрані педагогічні твори: в двох томах, - К., 1975. - т. 1. - С. 44.
23. Ушинський К.Д. Там само. - С. 123.
24. Гояп Ярема. Передумови до праці Михайла Грушевського «Про українську мову і українську школу». - К. 1991. - С. 7.
25. Погрібний Анатолій. Розмова про наболіле, або як би ми вчились так, як треба…К., 1999. - С. 24.
26. Ващенко Григорій. Вибрані педагогічні твори. - Дрогобич, фірма «Відродження», 1997. - С. 69.
27. Концепція національного виховання // Освіта. - 22.10.1994.
28. Стельмахович Ярослав. Українська родинна педагогіка. - К., 1996. - С. 4.
29. Ушинський К.Д. Рідне слово. Вибрані педагогічні твори: в двох томах.-К, 1983.-т. 1.-С. 123.
30. Словник іншомовних слів. - К., 1974. - С. 448.
31. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. Вибрані твори: в п'яти томах. - К., 1976. - т. 2. - С. 414.
32. Сухомлинський В.О. Там само. - т.З. - С. 442-448.
33. Ващенко Григорій. Проекти системи освіти в самостійній Україні.-Мюнхен. 1957. - С.З.
34. Стельмахович М.Г. Там само. - С. 153.
35. Концепція національного виховання // Освіта. - 26. 10. 1996.
36. Конституція України.
37. Концепція національного виховання. Там само.
38. Сухомлинський В.О. Там само. - С. 414.
39. Мирний Панас. Зібрання творів: у семи томах. - К., 1971. - т. 4. - С. 505.
40. Поточний В. Невичерпна педагогічна сила. // Світло, 1992. - Кн. 7. - С. 39.
41. Поточний В. Там само.
42. Сухомлинський В.О. Там само.-т.З. - С. 568.
43. Сухомлинський В.О. Там само.-т.З. - С. 4 М
44. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: в двох томах. - т. 1.-К., 1983.-С.І06.
45. Ушинський К.Д. Там само. - С. 120.
46. Сухомлинський В.О. Виховання без покарань. - т. 5. - С. 34 /.
47. Макаренко А.С. Книги для батьків. - К., 1972. - С. 268.
48. Чирцова Надія. Забезпечити дитині психологічну підготовку до школи // Початкова школа. - 2002. - Ms 22.
49. Стельмахович М.Г Українська родинна педагогіка. - К., 1996. - С. 258.
50. Стельмахович М.Г. Там само. - С. 43.
51. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К., 1978. - С. 121.
52. Макаренко А.С. Там само. - С. 260.
53. Стельмахович М.Г. Там само. - С. 43.
54. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. - т. 2. - С. 397.
55. М.В. Вовчик-Блакитна. Підготовка молоді до сімейного життя. - К., 1984.-С. 21.
56. Макаренко А.С. Там само. - С. 311.
57. М.В. Вовчик-Блакитна. Там само. - С. 17.
58. М.В. Вовчик-Блакитна. Там само. - С. 20.
59. Молода сім'я України: проблеми становлення та розвитку. - К., 2003. - С. 9.
Страницы: 1, 2
