Паралельно повинна відбуватися загальносоціальна, моральна, психологічна, правова та господарсько-економічна підготовка молоді до сімейного життя. Кожен з цих видів підготовки передбачає ознайомлення учнів з певними питаннями життя й діяльності сім'ї.
Загальносоціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і піклування про здоров'я інших, уміння вести тверезий спосіб життя; проблеми виховання дітей в сім'ї.
Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обов'язковості); виховання почуттів честі та гідності у між-статевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі -- негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з системою вимог, яким повинна відповідати кожна стать, з правилами подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї; організація досвіду нестатевої любові.
Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу людину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів; розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, формування таких рис, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися; розвиток психологічної привабливості особистості, здатність до контакту з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати; ознайомлення учнів з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків; навчання розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовності долати конфліктні ситуації у цих стосунках; ознайомлення з прийомами саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції поведінки.[11, c.42-48]
1.3 Педагогічні умови успішного статевого виховання підлітків
Виходячи з загальних цілей статевого виховання, а саме -- виховати здорову і цілісну особистість жінки та чоловіка, які можуть адекватно усвідомлювати свої психологічні і фізіологічні особливості відповідно до існуючих у суспільстві соціальних і моральних норм і зможуть установлювати оптимальні стосунки з людьми своєї та протилежної статі у всіх сферах життя, можна виділити кілька основних завдань або напрямків статевого виховання.
1. Статеворольове виховання, що допомагає формуванню психологічної мужності і жіночості та встановленню оптимальних комунікативних настанов чоловіків і жінок.
2. Сексуальне виховання, спрямоване на оптимізацію формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості в контексті психосексуальної культури і моральних вимог.
3. Підготовка до відповідального шлюбу як формування подружніх ролей і вироблення настанов взаємно відповідального партнерства.
4. Підготовка до відповідального батьківства, що припускає формування рольової поведінки матері та батька стосовно дітей і вироблення оптимальних репродуктивних настанов.
5. Формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, шлюбу і батьківства від таких шкідливих звичок, як паління, алкоголізм, наркоманія, від венеричних захворювань та ін.
Усі ці напрямки, які повинні ставати предметом спеціальних уроків, є взаємозалежними та взаємообумовленими складовими цілісного процесу, що має починатися з перших років життя дитини.
Спираючись на великий досвід багатьох країн, сексуальне виховання можна (і, очевидно, потрібно) умовно поділити на п'ять етапів.
Перший (з 2 до 7 років) містить у собі пізнання власного «я», початкові поняття про будову свого тіла, отримання правдивих і найбільш повних (природно, з урахуванням віку) відповідей на запитання: чим відрізняється від мене «вона» («він»)? звідки з'являються на світ діти?
На другому етапі (з 8 до 11 років) раніше отримана інформація повинна бути уточнена, конкретизована; необхідно допомогти дитині упорядкувати свої знання. Так, щоб уникнути психологічної травми, дуже важливо ще задовго до першої менструації пояснити дівчинкам, які зміни відбуваються в їхньому організмі. У свою чергу, і хлопчики повинні знати про це (маючи поняття про стан своїх однокласниць, їм буде простіше дотримуватися визначених правил поведінки).
Третій етап (з 11 до 13 років) вже майже зовсім дорослий, оскільки підлітки повинні бути в курсі практично всіх питань, у тому числі про статеві відносини. До того ж у цей час з'являються перші симпатії, складаються пари. І тут важливо не тільки дати їм якусь додаткову інформацію з фізіології людини, але й грунтовно опрацювати моральну і правову сторони взаємин.
На четвертому (з 14 до 18 років) і п'ятому (після 19 років) етапах відбувається зміцнення і часткова реалізація фізіологічної ролі чоловіка і жінки, перші інтимні контакти, установлюються стабільні відносини між партнерами.[14, c. 16-20]
До статевозрілого віку молоді люди зобов'язані мати інформацію про захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи СНІД, і отримати поради щодо того, як їх уникнути. Щодо питань планування сім'ї маємо зазначити, що тут необхідно дати не тільки знання з приводу застосування протизаплідних засобів (про це мова йтиме далі), але й розвинути в хлопців почуття відповідальності. Вони повинні усвідомити, що кожна небажана вагітність має наслідки -- або прийдеться покінчити з мріями про подальшу освіту (не кажучи вже про кіно, концерти та інші розваги), або, що, на жаль, набагато частіше буває, переривати вагітність, а це пряма загроза здоров'ю молодої жінки. Однак ні в якому разі не можна удаватися в крайнощі, що зараз дуже поширено. Мається на увазі розвиток комплексів «страху перед дитиною».Система статевого виховання проходить перші етапи створення. Потрібні серйозний культурологічний і соціолого-демографічний аналіз статевої соціалізації, поглиблення знань про шляхи статевого виховання, розробка його нових засобів і методів. Але це не повинно лякати: прокладати дорогу завжди важко. [15, c. 31-34, 16, c. 4-19]
II.Розділ. Реалізація педагогічних умов в досвіді вчителів загальноосвітніх шкіл
2.1 Досвід класного керівника у реалізації педагогічних умов статевого виховання підлітків
Статеве виховання підлітків важливий аспект у всебічноому розвитку дитини. Завданням школи є - закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав'язливості, не надаючи цій сфері виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів. Одну з основних ролей у всебічному розвитку дитини займає вплив класного керівника. Тому статевє виховання є одним із завдань, яке стоїть перед класним керівником.
Класний керівник 8 класу загально-освітньої школи Клименко Галина Володимирівна, у нашій бесіді, розповіла, що існує багато методів та прийомів для досягнення нормального розвитку особистості та реалізації статевого виховання підлітків включно.
Першою, та важливою умовою статевого виховання, що стоїть перед педагогом є- створення позитивної атмосфери. Підліткам також необхідно знати, що дорослі довіряють їм, вірять у них. Якщо у юнацькому віці їм не дати надію надбання самоповаги і почуття власної гідності у світі, то вони можуть стати цинічними людьми, і цинізм цей буде просто проявом відчаю. Підлітків необхідно вчити, що люди можуть мінятися, творити себе заново. Ця концепція виявляється особливо важливою для тих, хто вже мав сексуальні стосунки. Їм необхідна розповідати, що помірність можлива, незалежно від того, яким було їхнє минуле. . Внаслідок того, що підліткам притаманний ідеалізм, вони особливо близько сприймають ідею про те, що сексуальним стосункам притаманні краса та глибокий зміст. Вони здатні бачити в інтимних стосунках більше, ніж фізичну насолоду, можливість завагітніти чи "підхопити" венеричну хворобу. На порозі жорсткого, матеріалістичного погляду на сексуальні стосунки, що подаються засобами масової інформації, шкільна програма статевого виховання повинна показати підліткам-ідеалістам, що сексуальна близькість -це єднання двох людей на емоційному,інтелектуальному та духовному рівні.
1.Не варто забувати, що ми навчаємо молодих людей, які ще не готові жити у світі дорослих. Тому їм потрібно давати конкретні рекомендації. Це означає, що замість того, щоб вчити: "Просто скажи "ні", ми повинні показати їм Як сказати "ні", Як зробити вірний вибір професії чи манери одягатися, спілкуватися, музики, фільмів, телевізійних програм, ЯК прийняти рішення щодо вживання алкоголю чи розвитку стосунків із протилежною статтю. Їм необхідні конкретні рекомендації про те, як переборювати і уникати тиску щодо статевих стосунків. У школах необхідно застосовувати програму статевого виховання підлітків, в основу якої покладене виховання високої моралі та цінности, повинна містити такі концептуальні складові: 2.Підлітки повинні знати, що це не тільки нормально, а й найбільш правильно сказати "ні" сексуальним стосункам до шлюбу. 3. Підлітки повинні усвідомити, чому саме необхідно сказати "ні". 4.Підлітки повинні знати, як сказати "ні". Суттєвим недоліком багатьох програм статевого виховання є їхня нездатність використовувати деякі ключові особливості підліткової психології. Насамперед до таких можна віднести ідеалізм. Ефективна програма статевого виховання повинна враховувати, що підлітки, спостерігаючи помилки та невдачі у статевих стосунках своїх друзів, однолітків, батьків, прагнуть знайти кращі шляхи вирішення цих проблем. Багато з них розуміють необхідність утримання від статевих стосунків до шлюбу. Однак при цьому вони прагнуть почути від дорослих, що сексуальна помірність - найкраща можливість і що це реально - сказати "ні" сексуальним стосункам до шлюбу. Ці діти заслуговують на моральну підтримку та допомогу, адже це не так просто - зберігати цінности в умовах надзвичайно сильного впливу як фізіологічних факторів, так і культурного оточення, яке підштовхує їх до того, щоб відчути сексуальну близькість. Їм необхідна програма статевого виховання, яка змогла б пробудити в них все найкраще і дати їм більш високі моральні зразки. При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:
· Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.
· Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.
· Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.
Класним керівником були розроблені анкети та бесіди, спрямовані на розвиток культури статевого життя. Важливим є вивчення питання про шляхи отримання інформації про інтимні стосунки чоловіка і жінки.
В результаті опитування класним керівником отримано рейтинг відповідних джерел: 1.Друзі……………………………………………………………………….. 33%. 2.Телепередачі……………………………………………………………... 19%. 3.Книги,газети,журнали……………………………………………………. 9,5%. 4.Батьки ……………………………………………………………………. 8,5%. 5.Брати,сестри ………………………………………………………………. 8%. 6.Вчителі………………………………………………………………………. 7%. 7.Психологи ……………………………………………………………… 4%. 8.Лікарі ……………………………………………………………………… 3%. 9.Інше …………………………………………………………………………. 6%.
Як бачимо, шляхи отримання інформації про статеве життя, здоров'я, культуру різні. Але більшість опитаних дітей (50%) взагалі ні до кого з цих питань не звертаються.Серед тих, хто звертався за консульттацією про шляхи вирішення проблем, які виникають у питаннях статевого розвитку, 38% виділили - до друзів, 9% - до батьків, 9% - до психологів, до братів, сестер - 8%, до вчителів - 7% учнів, у службу довіри - 4%, решта 3% вказують інші джерела, не називаючи їх. На думку педагога такий малий відсоток звертань з питань інтимних стосунків до вчителів можна пояснити тим, що не лише недосконалий і нецікавий зміст впроваджуваних у стінах школи просвітницьких програм спонукає учнів здобувати важливу для них інформацію на тему сексу з інших, часто досить сумнівних джерел. Значно важливішою причиною цього є те, що згадані програми часто впроваджуються непрофесійними і некомпетентними дорослими, які не користуються довірою учнів.
За результатами наших опитувань, підлітки досить критично оцінюють своїх учителів як джерело інформації з питань сексу, вважають їх нудними, заангажованими, без почуття гумору, несучасними, некомпетентними, сексуально закомплексованими, що, природно, не сприяє ефективній взаємодії учителя і учнів та конструктивному діалогу між ними. Для того щоб статеве виховання було реалізовано, цим повинна займатися компетентна людина. Компетентний учитель чи інший дорослий, на якого покладено відповідальність за його реалізацію, крім спеціальних знань з питань статі і сексуальності, а також особистої статево-сексуальної зрілості, повинен мати ще й низку специфічних особистісних якостей. Адже статева просвіта передбачає не лише забезпечення дітей певною системою знань у цій сфері життя, а й (передусім) формування в них міцних світоглядно-ціннісних настановлень, які, як відомо, можуть бути сформовані за умови звернення не стільки до розуму дітей, до їх свідомості, скільки до внутрішнього світу, до їх емоцій і почуттів. Якщо опертя на емоції й почуття немає, то стає неможливим встановлення діалогу між учителем і учнями, виключає можливість взаємин, заснованих на повазі й довірі, без чого формування стійких ціннісних настановлень неможливе. Компетентний дорослий (учитель, соціальний педагог, працівник служби сім'ї чи будь-який інший дорослий, причетний до статевої просвіти молоді) добре знає, що підлітковий вік -- це вік, коли сексуальне визрівання сягає піку свого розвитку. Природна спокуса спробувати, що таке секс, яка виникає в багатьох підлітків, є такою сильною, що мимоволі спонукає до роздумів: „Чому сексуальні бажання підлітків, які ще не вступили в період дорослості і ані фізіологічно, ані психологічно не готові їх задовольняти, є такими гострими?” У цьому випадку компетентний дорослий здатний знайти необхідні слова, аби пояснити підліткові, що боротьба бажань, яка відбувається в його геніталіях, і разом з цим у його душі, -- це випробування на міцність духу, яке дається людині для того, щоб навчити її контролювати власні потяги і протистояти спокусам. Завдяки дорослому підлітки, особливо хлопці, мають усвідомити, що піддаватися сексуальному бажанню одразу, тільки-но воно виникає, так само безглуздо, як когось бити, коли на нього гніваєшся, що уміння контролювати власні сексуальні потяги, володіти собою -- це непросто, але це справжня чоловіча чеснота. При цьому вкрай важливо пояснити, що сексуальне утримання має бути свідомим, з доброї волі, а не через страх, сором чи почуття меншовартості, тому що лише свідомо покладені на себе обмеження дають поштовх до особистісного зростання і не призводять до формування психологічних комплексів.
Щодо початку статевого життя, то 10% підлітків дали стверджувальну відповідь, причому пік припадає на 14-15 років. Для 45% з них статевий акт викликає негативні почуття, що говорить про їх фізіологічну і психологічну незрілість і неготовність вступати до сексуальних контактів. Негативні почуття в цьму віці можуть зафіксуватися в підсвідомості і призвести в подальшому до проблем у дорослому житті. Аналіз причин вступу до статевого життя вказує домінування цікавості. Значний відсоток учнів вказує на неспроможність і невміння відмовити партнеру, прагнення бути дорослим та під впливом алкоголю.
2.2 Роль директора школи в організації статевого виховання підлітків
Після бесіди з класним керівником, я завітала до деректора загально-освітньої школи № 70 Сікан Л.Н. для того, щоб довідатися як на його думку впливає виховання у школі на статеву культуру інтимних стосунків підлітків. На що він мені відповів:
Проблема низької культури статевих відносин підлітків в Україні є дуже актуальною на теперішній час. Незважаючи на досить широке залучення учнівської молоді до інформаційно-просвітницьких заходів стосовно репродуктивного здоров'я і здорового способу життя, актуальні знання у цій сфері залишаються на досить низькому рівні. Та чи не найголовнішою проблемою є недостатня сформованість у більшості молодих людей настанов на дотримання норм здорового способу життя та неусвідомлення ними відповідальності за власну статеву поведінку. Більшість дослідників цієї проблеми дійшли висновку, що інформаційні заходи із статевої просвіти, якщо вони не грунтуються на загальнолюдських моральних (релігійних) цінностях і не апелюють до особистої відповідальності молодих людей, виявляються не просто неефективними, але й здатні завдати молоді істотної моральної шкоди. Очевидно, тут потрібні спеціальні систематичні заходи, передусім просвітницького-виховного (в першу чергу - виховного!) характеру, і школа не може залишатись осторонь. Такі міркування викликають сумнів, чи кожен вчитель спроможний чинити ефективний виховний вплив на учнів, та змушує шукати відповідь на запитання, яким вимогам він має відповідати, аби отримати право нести ідеї сексуальної просвіти у молодіжну аудиторію. Ми глибоко переконані, що некомпетентний і непрофесійний дорослий здатний не лише звести нанівець ідеї будь-якої, навіть найкращої освітньої програми, але й заподіяти учням, особливо підліткам, великої шкоди. Щодо цього в матеріалах Всесвітньої організації охорони здоров'я зазначається, що підлітки, які повноцінно спілкуються з дорослими, чиї життя і поведінка характеризуються стабільністю, сформованими ціннісними настановами і моральними кордонами, значно менш схильні до того, аби рано починати сексуальне життя”.
Справедливості заради слід зазначити, що, незважаючи на проблемність ситуації, загальноосвітня школа не лишилася осторонь справи реалізації інформаційно-просвітницьких заходів з поліпшення репродуктивного здоров'я і формування безпечної сексуальної поведінки молоді. У стінах нашої школи учні залучаються до інформаційно-просвітницьких заходів щодо ВІЛ/СНІДу, профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, запобігання небаженої вагітності та інше.
При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:
· Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.
· Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.
· Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.
Статеве виховання старшокласників має торкатись більш специфічних питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної сумісності майбутнього чоловіка й жінки, безпосередніх питань підготовки до створення родини, а також співвідношення біологічних, фізіологічних, психосексуальних якостей людини з певними явищами громадського життя.
З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:
· прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;
· формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;
· захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров'я учнів;
· забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.
Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями.
Організаційними формами можуть бути:
· фрагменти уроків та окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як біологія, література, суспільствознавство, історія; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники з названих предметів без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;
· факультативні заняття - необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред'являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами;
· семінари для батьків - тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам;
Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі - важливий і необхідний елемент системи статевого виховання. Теоретично складним є питання про співвідношення статевого виховання та статевої (сексуальної) освіти. Справа в тому, що й перше, і друге засновано на інформації, отримуваній учнями. Якщо ця інформація залишається лише на знаннєвому рівні, доводиться говорити тільки про освіту. Якщо ж ця інформація сприяє формуванню поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій і стійко позначається на поведінці, то можна говорити і про виховання. Тому відокремити «виховальне» від лише «просвітницького» або «навчального» не завжди легко, як неможливо розірвати на частини цілісну життєву ситуацію. Для того щоб інформація мала виховальне значення, вона повинна повідомлятись у яскравій, образній, емоційній формі. Важливі також ступінь її новизни та вік, у якому вона отримана вперше. І природно, така інформація має бути морально бездоганною, щоб виховання підносило особистість.
Необхідно враховувати й таку особливість засвоєння інформації: деякі сцени, образи, ситуації, сприйняті у віці, коли дитина ще нездатна до якої-небудь їхньої моральної оцінки, можуть фіксуватись у пам'яті і як самі по собі і, разом із тим, як зразки майбутньої поведінки в аналогічній ситуації. Тому підростаюче покоління повинне бути відгороджене від сцен насильства й порнографії, навіть якщо дорослим і здається, що вони ще «нічого не розуміють».
Вивчивши досвід педагогів у сфері статевого виховання та інтимних стосунків, можна виділити таке:
Сімейні, подружні, інтимні стосунки - як би їх не називати та які б їхні аспекти не розглядати, усе це - різні рівні та форми духовного та фізичного єднання. Людина, яка з дитинства виявляє схильність і здатність до взаєморозуміння, буде більш багатою й у даній специфічній сфері взаємин. Тому формування таких здатностей, як риси особистості, необхідно розглядати як базисне завдання статевого виховання учнів, починаючи з молодших класів. Об'єктивна складність проблеми статевого виховання полягає у протиріччі, що важко долається, між інтимно-особистісним характером міжстатевих стосунків і суспільним характером освіти. Разом із тим підростаюче покоління не можна кидати наодинці само по собі або залишати у сфері впливу «сексуальної революції». Істотну частину питань зі сфери міжстатевих стосунків доцільно вивчати та обговорювати не на фронтальних або групових заняттях, а індивідуально. Уведення особливого й обов'язкового для всіх учнів навчального предмета «Статеве виховання» на даному етапі розвитку суспільства та школи недоцільне.
Питання міжстатевих стосунків повинні розглядатись у тісному зв'язку з питаннями здоров'я. Добрим варіантом залучення громадян до міжнародного досвіду у сфері міжстатевих стосунків є використання досягнень особистої гігієни та догляду за тілом, що необхідно для збереження та зміцнення здоров'я, у тому числі й репродуктивного. Усе це може й повинно бути використане як елементи у специфічно російській системи гігієнічного та статевого виховання відповідно до принципу: культура має бути самобутньою, а цивілізованість - сучасною.
На жаль, доводиться констатувати, що уявлення учнівської молоді про міжстатеві взаємини є досить спотвореними. Це експлікується в брутальних висловах: „Секс з презервативом -- це однаково, що поцілунки в протигазах”, „Не мати сексу до шлюбу -- це старомодно і не сучасно”, „Небезпечний секс дарує неперевершені переживання”, „Тим, хто прагне отримувати від сексуальних стосунків повноцінне задоволення і не хоче ускладнювати собі життя, краще взагалі не думати про аборти”, „Цілком можна прожити й без кохання” тощо.
2.3 Розробка тесту-бесіди
Отримавши досить інформації про правила реалізації статевого виховання , я спробувала скласти тест-бесіду «Статевий розвиток».
Методика проведення-відповідь на запитання «Так» чи «Ні». На основі відповідей робиться аналіз.
Запитання тесту:
1. Чи знаєте ви, що таке статеві стосунки?
2. Чи займаєтесь ви самовихованням з питання статевого виховання?
3. Чи звертались ви до кого-небудь із сторонніх про питання статевого життя?
4. Чи звертались ви за консультацією про шляхи вирішення статевих проблем?
5. Чи звертались ви за допомогою до шкільного психолога?
6. Статевий акт викликає у вас негативні почуття?
7. Ви знаєте причину вступу до статевого життя?
8. Ви вживаєте алкоголь?
9. Ви дізналися про відмінності статі у батьків?
10. Чи знаєте ви, як можна досягти гармонії у міжстатевих стосунках?
Результати: визначаються за кількістю додатніх відповідей. Соціально-економічна й інформаційна ситуація, що склалася в Україні, не лише формує самопочуття і впливає на систему цінностей дорослого її населення, а й істотно позначається на молоді. І найуразливішою виявляється така делікатна сфера людського життя, як статеві взаємини. Зміни, що відбуваються у цій сфері, зокрема ті, що стосуються дітей і неповнолітніх, не залишають ілюзій навіть прихильникам ліберальних поглядів на статеву мораль. Як свідчать житейські спостереження і доводять спеціальні дослідження, нинішні діти доволі рано розпочинають свої сексуальні експерименти. Так, за даними опитування, проведеного Інститутом соціальної і політичної психології АПН України, середній вік сексуального дебюту (показник, який в усьому світі вважається одним з найважливіших критеріїв ефективності освітніх програм із статевої просвіти молоді) становить 15,6 року. При цьому спостерігається помітна тенденція до його зменшення, в тому числі й серед традиційно менш емансипованої сільської молоді. Лише близько 20 % опитаних представників учнівської молоді говорять про важливість утримання від дошлюбних статевих зв'язків. Переважна ж більшість учнів і студентів, навпаки, орієнтовані на отримання сексуального досвіду задовго до одруження.
Загальноосвітня школа є єдиною державною інституцією, яка має можливості для розв'язання цієї вкрай актуальної і складної проблеми, і тому вона зобов'язана взяти на себе цю відповідальність. По-перше, школа в принципі має необхідні педагогічно-виховні кадри; по-друге, саме в стінах школи, у сфері її впливу діти організовано перебувають найбільше часу. Отже, школа має чи не найкращий потенціал для реалізації завдань статевої просвіти підростаючого покоління.
Висновок
Статеве виховання - одна із складових морального, тому, відповідно, за його відсутності, неможливо вважати особистість всебічнорозвиненою, високодуховною, гармонійною. Тривалий час існувала хибна думка, що питання інтимних стосунків між чоловіком і жінкою вирішується приватно, індивідуально. Тому активне, відкрите обговорення цієї теми і пропагування знань, навіть із науковим підґрунтям, неетичне, непристойне, до того ж - сприяє породженню хворобливої цікавості до статевих стосунків, психічних відхилень і вад. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із серйозних і першочергових завдань школи є формування в учнів правильних духовних установок, прищеплення толерантного ставлення до однолітків, зокрема і протилежної статі, виховання культури чистих і справжніх взаємин між статями. Причому, здійснювати ці нелегкі завдання необхідно органічно вплітаючи в навчально - виховний процес. Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. В кожного підлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння її цінності і необхідності для людини. Родина є основою життєвого благополуччя, тому що вона сприяє збереженню здоров'я, полегшує перенесення життєвих труднощів.
Використана література
1.Абраменкова В.В. «Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода» Москва, «Педагогика» 2003.
2.Говорун Т.В. «Стать та сексуальність. Навчальний посібник.» --Тернопіль: Богдан, 1999.
3.Говорун Т.В., Шарган О.М. «Батькам про статеве виховання дітей». - Київ.: Рад.шк., 1990.
4.Гуркин Ю.А.» Половое воспитание девочек». Минск 1994.
5.Імелинский К. « Психогигиена половой жизни». -Хабаровск, “Гармония” 1993
6.Ісаєв Р.І., Качан Д.С. « Статеве виховання учнів». - Львов., 1979.
7.Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. - М.; “Педагогика”, 1991
8.КвашенкоВ.П «Валеологічні основи сімейного життя (програма спецкурсу для вчителів)»-- Донецьк, 2000.
9.Квашенко З. Айкашев В.П., «Медицинские аспекты полового воспитания и использования современных методов контрацепции у подростков". -- Славяногорск -- Донецк, 2000.
10. Колесов Д.В. «Беседі о половом воспитании» Москва, «Педагогіка» 1980.
11. Національна програма „Репродуктивне здоров'я 2001 -- 2005". -- Київ, 2001.
12. Петріще.І.П. « О половом воспитании детей и подростков». Минск. Народная асвета. 1990.
13. Петрунько О. В. Актуальні проблеми сексуального виховання підлітків. -- Київ, ДЦССМ, 2004
14. Прокопенко Л.М., Ніколенко Д.Ф. «Сімейне виховання. Підлітки». - Київ, Радянська школа, 1981.
15. Санюкевіч Л. І. «Статеве виховання дітей і підлітків» Мінськ Народна аскета, 1979.
16. Хрипкова А.Г. « Дівчинка підліток. Дівчина» Київ. Радянська школа. 1982
17. Хріпкова А.Г. «Замітки про статеве виховання». - Москва, 1970.
18. Шибаєва А.І. « Батькам про статеве виховання.» - Мінськ., 1989.
Страницы: 1, 2
