Сучасна школа в умовах ринкової економіки

Циклова комісія викладачів психолого-педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА З ПЕДАГОГІКИ

Сучасна школа в умовах ринкової економіки

План

Вступ

1. Фінансові надходження школи

2. Бюджет школи

3. Використання наочного приладдя і технічних засобів навчання

4. Шкільна документація

5. Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників

6. Актуальність економічного виховання школярів, його зміст

Висновки

Література

Вступ

Оновлення функцій управління сучасними навчальними закладами системи загальної освіти неможливо без впровадження нових принципів їх економічної діяльності. Обумовлено це тим, що зрушення, які відбуваються в сучасній школі на шляху поступового її переходу в ринкові умови функціонування, зачіпають не лише змістовну сторону навчання, форми і методи організації педагогічного процесу, а й її економічне життя, фінансово-господарську діяльність. Нові умови господарювання передбачають:

- перехід від планування з окремих статей кошторису до нормативного методу;

- поєднання бюджетного фінансування з платними послугами, що надаються закладами освіти;

- перерозподіл і розподіл управлінських функцій між органами управління з посиленням господарської самостійності закладів освіти;

- самостійність трудових колективів у вирішенні питань соціального розвитку і матеріального заохочення;

- взаємозв'язок між результатами роботи колективу і створеними фондами.

Становлення ринкової економіки змінило господарський і фінансовий механізми освітньої сфери, зумовило процес комерцілізації освіти, а це вимагає підготовки саме кваліфікованих спеціалістів бюджетної сфери.

У Концепції неперервної економічної освіти визначені такі комплекси економічних. знань

1 Родинна економіка (6 клас)

2 Економіка підприємства ( 9 клас)

3 Економічна освіта суспільства (10 клас}

4. Міжнародна економіка {11 клас)

5. Основи ринкової економіки ( І-ІІ курси ВНЗ)

Згідно з концепцією передбачалося поетапно розпочати вивчення названих предметів у загальноосвітніх школах ще в 1996-1997 навчальному році. Але питання не було вирішено через брак кваліфікованих кадрів, підручників та фінансування.

Лише в спеціалізований класах та економічних ліцеях вивчаються основи економіки, але вони не узгоджені з державними стандартами економічних знань. До того ж у 78% таких закладів викладання економічних дисциплін здійснюються вчителями географії та історії, які не мають належної підготовки. То про яку ж глибину економічних знань випускників загальноосвітніх закладів може йти мова?

По-новому треба готувати й керівників освітніх закладів. Вони повинні володіти глибокими знаннями з основ економіки, податкової системі фінансового та господарського законодавства.

1. Фінансові надходження школи

Основним джерелом фінансування освітніх установ у нових умовах господарювання залишається державний бюджет. Однак для установ народної освіти новий господарський механізм поряд з бюджетним фінансуванням передбачає широке залучення позабюджетних коштів. Найбільш реально проглядаються наступні позабюджетні джерела поповнення фінансових фондів установ: надходження за виконані роботи (послуги), проведення заходів щодо договорів з державними, кооперативними і суспільними підприємствами, організаціями й установами; надходження, що стосуються надання платних послуг населенню; виторг від реалізації продукції навчально-виробничих майстерних і навчально-дослідних ділянок; кошти, отримані від здачі в оренду приміщень, споруджень, устаткування; добровільні внески і передані матеріальні цінності від державних, кооперативних і суспільних підприємств, організацій і установ, а також від окремих громадян та ін. надходження. Надходячи з різних джерел, ці кошти разом з бюджетними асигнуваннями утворюють єдиний фонд фінансових ресурсів установи, тобто складають доход установи. При цьому слід зазначити, що позабюджетні кошти, що надходять у розпорядження установи, не повинні враховуватися при визначенні їм асигнувань з державного бюджету за стабільними нормативами і не можуть бути підставою для зменшення обсягів бюджетних асигнувань.

Надання додаткових послуг і виконання госпрозрахункових робіт за договорами і замовленнями здійснюється установами народної освіти за тарифами і цінам, передбаченими і затвердженими в установленому порядку прейскурантами, а за їхньої відсутності - за договірними тарифами і цінами, встановленими установою з дозволу місцевих органів влади.

Коло госпрозрахункових робіт в установах народної освіти може бути дуже широким. Основні положення господарського механізму галузі фіксує тільки основні з них: організація вивчення окремих дисциплін, циклів дисциплін, поглибленого вивчення предметів, організація роботи гуртків. Однак потрібно мати на увазі, що проведення госпрозрахункових робіт не повинно завдавати шкоди основній діяльності навчально-виховних установ, а надання платних послуг повинно здійснюватися за умови, що установа не відмовляється від діяльності, що фінансується засобами державного бюджету.

Слід зазначити, що новий галузевий економічний механізм не передбачає директивний характер контрольних цифр. Це чисто орієнтовані показники, що мають своєю метою забезпечення взаємозв'язків економічних планів різних рівнів.

У фонд виробничого і соціального розвитку включається також виторг від реалізації зайвого, застарілого і зношеного устаткування й інших матеріальних цінностей (за винятком фондів, які повинні мати особливі умови реалізації), а також кошти, що були передані з метою виробничого і соціального розвитку закладу освіти іншими підприємствами й організаціями, економія матеріальних засобів і прирівнених до них витрат, розрахункам з різними організаціями і відсотком за кредит.

Розподіл коштів фондів здійснюється установами самостійно, відповідно до фінансових планів (кошторисів), схвалених трудовими колективами (радами установ) і затвердженими керівниками установ за погодженням із профспілковою організацією.

Періодичність відрахування засобів у фонди (щорічно, щокварталу) визначається установою.

Невикористані у поточному звітному періоді кошти фондів економічного стимулювання вилученню з установ не підлягають і використовуються ними в наступний період.

Керівникам установ народної освіти, що перейшли на нові умови господарювання, надаються широкі права в галузі організації й оплати праці. За погодженням із профспілковими організаціями вони мають право затверджувати штатні розписи і встановлювати посадові оклади у відповідності з діючими схемами без дотримання середніх окладів і без обліку співвідношень чисельності керівників і фахівців у межах створеного у встановленому порядку фонду заробітної плати (єдиного фонду оплати праці), а також за рахунок і в межах даного фонду встановлювати працівникам надбавки за високі творчі і виробничі досягнення в роботі. При цьому посадові оклади і тарифні ставки розглядаються як гарантований мінімум заробітної плати для відповідних категорій працівників. Розміри надбавок встановлюються в залежності від особистого внеску кожного працівника у підвищенні якості проведених заходів, виконаних робіт (послуг), зростання доходу установи. Ці надбавки зменшуються, або скасовуються цілком при погіршенні якості роботи.

Слід також зазначити, що новий господарський механізм системи освіти не передбачає обмеження максимального розміру заробітної плати працівників.

З метою підвищення рівня ефективності використання матеріальних ресурсів установі народної освіти надане право продавати іншим підприємствам, організаціям і установам, передавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування, або в борг транспортні засоби, устаткування, спорудження, інвентар, інші матеріальні цінності і ресурси, що знаходяться на їхньому балансі , а також списувати їх з балансу у встановленому порядку, якщо вони зношені чи морально застаріли.

Установи народної освіти можуть здавати в оренду будинки, які не є їх власністю.

Установам народної освіти надане право скористатися банківським кредитом. До того ж короткостроковий кредит може бути виданий банком установі з метою фінансування його поточної діяльності, а довгостроковий -- надається з метою виробничого і соціального розвитку з наступним погашенням кредиту за рахунок засобів фондів виробничого і соціального розвитку.

Установи народної освіти, що мають навчально-виробничі майстерні й навчальні господарства, у своїй економічній діяльності можуть функціонувати як єдині навчально-виробничі комплекси, або організувати роботу своїх виробничих підрозділів на правах самостійних господарських одиниць. У другому випадку кожне виділене структурне відділення, підрозділ, наприклад, шкільні навчально-виробничі майстерні, отримують права самостійної організації.

У нових умовах господарювання установам народної освіти з метою удосконалення організаційних форм і методів управління навчально-виховним процесом, посилення стимулюючого впливу економічних факторів на ефективність цього процесу, дозволено створювати на галузевій і міжгалузевій, регіональній і міжрегіональній основі навчально-виробничі фірми, асоціації та інші раціональні форми самостійної діяльності.

Для кожної школи, на основі встановлених надходжень бюджетних коштів і позабюджетних надходжень, визначається єдиний фонд оплати праці, фонд матеріально-технічного, виробничого і соціального розвитку. Утворення зазначених (двох) фондів здійснюється на основі визначених на відповідний період норм, встановлених у відсотках від загального фінансового фонду школи.

Тимчасове положення надає широкі господарські і фінансові права директору школи. Виступаючи від імені школи, він має право:

- знаходити, орендувати, замовляти необхідне школі обладнання й інші матеріальні ресурси у будь-яких підприємств, організацій, кооперативів і осіб за безготівковим чи готівково-грошовим розрахунком, у роздрібній торговій мережі й у комісійних магазинах без заліку в ліміт дрібного опту;

- укладати договори з організаціями, установами й особами, а також з учнями школи на виконання різних видів будівельно-монтажних робіт, робіт з поточного ремонту школи, оформленню і господарському збереженню її приміщень, споруджень і т.п.;

- укладати угоди на надання школою різних послуг учням, їх батькам, іншим громадянам, а також підприємствам, організаціям і установам;

- укладати угоди про створення об'єднань з іншими школами, навчально-виховними закладами, науковими і позашкільними установами, підприємствами, кооперативами, зосереджуючи всі кошти чи їхню частину для розгортання роботи міжшкільних комбінатів, курсів, навчально-виробничих і господарських об'єднань, проведення окремих заходів і т.п.

Розширення прав керівників шкіл одночасно накладає на них і високу відповідальність. У наш час широкі права контролю за господарською діяльність адміністрації надані Раді школи, в яку входять не тільки представники педагогічного колективу, а й батьки та учні старших класів.

Професійний контроль за фінансово-господарською діяльністю шкіл здійснюють фінансові органи і централізовані бухгалтерії.

2. Бюджет школи

Бюджет школи -- матеріальна база для організації педагогічного процесу. Кошторис на потреби школи складається директором школи і затверджується вищими органами народної освіти. Підставою для складання річного кошторису є рішення районних органів влади за наступними розділами: а) виробничий план -- число учнів і класів; б) штат вчителів і співробітників; в) затверджені посадові оклади вчителів (відповідно до тарифікації) та інших працівників школи; г) розмір асигнувань на капітальний ремонт школи; д) розміри основних витрат за окремими статтями бюджету, в тому числі господарські.

Кошторис є регулюючим документом на витрату коштів. Директор школи зобов'язаний домовитися з централізованою бухгалтерією про своєчасне одержання форми № 2 про виконання статей витрат і ритмічно робити необхідні закупки, не залишаючи все на кінець кварталу чи року. Форма № 2 складається щомісяця.

Затверджений кошторис -- державний документ, що вимагає неухильного виконання. Порушення не можуть бути виправдані ніякими міркуваннями про доцільність і змушену необхідність.

Спецрахунок. В окремих школах і школах-інтернатах є виробничі майстерні і підсобні господарства. Адміністрація в окремих випадках здає в оренду на тимчасове користування різним організаціям свої приміщення. У результаті школа дістає деякі кошти, часом досить значні. Вони зараховуються на спецрахунок. Доходи, отримані в результаті роботи школярів, направляються на поліпшення харчування, побутового і культурного обслуговування учнів.

У школах, що мають постійні доходи від праці школярів (виробничі майстерні, підсобні господарства і т.п.), складаються спеціальні кошториси, де плануються доходи і витрати за статтями бюджету. Кошти на спецрахунку наприкінці року не списуються, а переходять на наступний рік.

3. Використання наочного приладдя і технічних засобів навчання

Оптимальне застосування наочного приладдя і технічних засобів сприяє виробленню інтересу учнів до навчання, розвитку логічного мислення, навичок самостійної роботи, розширює кругозір дітей, сприяє зближенню навчання з життям. У кожній школі, як правило, є оснащені навчальні кабінети, що забезпечують застосування ТЗН на всіх етапах навчальної роботи. Молодому директору потрібно ретельно продумувати наступні питання:

- як забезпечити систематичне поповнення кабінетів технічними засобами і наочними приладдями, своєчасне отримання фільмів;

- яким чином зберегти обладнання, забезпечити його ремонт;

- як домогтися кваліфікованого використання наявного обладнання, дотримання правил безпеки.

Вирішення цих проблем пов'язано з безліччю труднощів: обмеженістю можливостей, відсутністю фахівців і матеріалів. Молодому директору необхідно чітко розподілити, скільки годин буде зайнятий той чи інший кабінет, як будуть використовуватися наочні посібники і ТЗН. У великих середніх школах бажано мати кілька кабінетів з кожного предмету.

Директор школи повинен забезпечити навчання педагогічному колективу: кожен учитель зобов'язаний уміти використовувати найпростішу апаратуру: епідіаскоп, магнітофон. У багатьох школах вчителі опановують і більш складними приладами: кінопроекторами, обчислювальними і контролюючими машинами, комп'ютерами. До того ж дуже важливо забезпечити дотримання правил безпеки.

Навчально-виховний процес значною мірою залежить від належного рівня господарського забезпечення школи, санітарного стану, своєчасного ремонту, профілактичної перевірки обладнання, чіткості роботи технічного персоналу.

Оформлення школи - питання педагогічне. Потрібно відмовитися від великої кількості стендів, що повністю закриваючі стіни коридорів, класів, учительської. І справа не тільки у естетичному вихованні дітей. Соціологи відзначають, що надмірне накопичення картин, цифр, агітаційного матеріалу мають зворотну дію: ніхто не цінує і не читає цих матеріалів, вони не досягають свого результату. Досить часто ми бачимо на швидку руку збиті стенди з кольоровими картинками, вирізаними з журналів. Погани смак не є гідним сучасної школи:

Багато шкіл виробили визначену систему оформлення школи і вона, як нам здається, зіграла важливу роль у вихованні дітей. По -перше, на стінах дуже мало різних прикрас і стендів. Нехай буде більше повітря і менше пилу. По-друге, це - якість виконання. Нехай буде менше, але краще. По-третє, оформлення повинно мати тематичний характер (з урахуванням віку й інтересу дітей). По-четверте, періодичність змінюваності матеріалів. Зміст одних стендів повинен замінюватися кожного семестру, других - раз на місяць, третіх - раз на рік. Бажано, щоб оформлення виконували найкращі художники й умільці школи, учні і вчителі, залучалися спонсори, а часом і професійні дизайнери з художньої майстерні.

4. Шкільна документація

Здійснення функцій управління багато в чому залежить від впровадження чітко продуманої внутрішкільної інформації і звітності, єдиних форм навчально-педагогічної документації. Тільки на основі ритмічно діючої системи прямого і зворотного зв'язку, достовірної інформації керівники школи можуть ставити конкретні завдання, приймати вірні рішення, забезпечувати їхню практичну реалізацію.

Документи вчителя і класного керівника дуже прості: плани уроків і план виховної роботи на семестр. Для себе вчителі можуть вести інші записи. Плани роботи вчителів і класних керівників носять довільний характер і складаються на основі існуючих методичних рекомендацій. Тематичні плани, як правило, публікуються в методичних журналах, і немає потреби вимагати від учителя спеціальних розробок. Поурочний план повинен бути у кожного вчителя. План виховної роботи, як показує досвід, доцільніше всього складати на півріччя. Важливо передбачити тематику класних годин і основні заходи щодо навчальної і виховної роботи з класом і окремими учнями. У керівників школи повинні бути індивідуальні зошити відвідування уроків і виховних заходів.

Навчально-педагогічна документація школи:

- Книга запису учнів.

- Особисті справи учнів.

- Класні журнали.

- Журнали факультативних занять.

- Журнали груп продовженого дня.

- Книга обліку бланків і видачі атестатів про середню освіту.

- Книга обліку бланків і видачі свідчень про базову освіту.

- Книга обліку золотих медалей «За відмінні успіхи в навчанні, праці і за зразкову поведінку».

- Книга обліку похвальних грамот «За особливі успіхи у вивченні окремих предметів» і похвальних аркушів «За відмінні успіхи і зразкову поведінку».

- Книга обліку особового складу педагогічних працівників школи.

- Книга наказів по школі.