- Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що результати аналізу повинні бути валідними і надійними.
- Принцип не нанесення шкоди - діагностичні результати ні в якому випадку не повинні бути використані на шкоду людині, яка досліджувалась.
- Принцип ефективності - не варто пропонувати людині рекомендації, які за наслідками діагнозу для неї не корисні, можуть призвести до небажаних або непередбачуваних наслідків.[22, с.38]
Вимоги до застосування методів психолого-педагогічної діагностики.
Серед загальних вимог, яким повинні відповідати методи психолого-педагогічної діагностики, слід назвати валідність, надійність, однозначність, точність. Є також ряд і додаткових, спеціальних вимог.
По-перше, перевагу має найбільш простий метод і найменш трудомісткий з тих, що дозволяють отримати бажаний результат. Просте опитування іноді може виявитися більш ефективним, ніж складні тести.
По-друге, метод має бути доступним не тільки для соціально-педагогічного працівника, але і для клієнта при мінімумі фізичних і психологічних умов, необхідних для його проведення.
По-третє, технологія застосовування методів повинна бути чіткою і зрозумілою. Вона повинна налаштовувати клієнта на його довірливе відношення до соціально-педагогічного працівника, на співпрацю, що виключає виникнення побічних мотивів, здатних негативно вплинути на результати.
По-четверте, умови проведення діагностики не повинні відволікати клієнта від співучасті в діагностиці.
Реалізовуючи діагностичну функцію, соціальний педагог повинен:
1. Дотримуватись загальних технологічних вимог: визначити мету, вибрати найефективніший діагностичний інструментарій, безпосередньо одержати дані та провести їх відбір, переробити та інтерпретувати дані (статистична обробка і якісний аналіз), встановити діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст соціально-педагогічної діяльності (особливості соціально-педагогічної діяльності) з конкретним підопічним;
2. Дотримуватись етичних норм;
3. Захищати інтереси підопічного: дотримуватись принципу добровільності при обстеженні; повідомляти обстежуваному цілі вивчення; інформувати його про те, хто буде ознайомлений з одержаними даними; знайомити його з результатами дослідження, надаючи йому можливість деякого коректування цих результатів, а також у власне педагогічних цілях;
4. Володіти професійною компетенцією: знати теоретичні основи, засоби діагностики; вести картотеки методів, що використовуються, кваліфікаційних нормативів, дотримуватись професійної етики (зберігати таємницю результатів, не допускати непрофесіоналів до здійснення методик і т.п.).
5. Соціальний педагог може самостійно виконувати діагностичні операції, а також вдаватися до послуг фахівців, застосовуючи їх дані в своїй роботі. Різні особи можуть використовувати діагностичні дані з різною метою:
- соціальний педагог -- для подальшої роботи з даним підопічним;
- фахівці-суміжники -- для формулювання адміністративного рішення, постановки профільного або комплексного діагнозу (в медицині, судовій практиці, медико-психолого-педагогічній експертизі і т.п.);
- сам підопічний -- у цілях саморозвитку, корекції поведінки і т.п.
Результати діагностичної діяльності оформляються соціальним педагогом в єдину «Карту-характеристику», «Медико-психолого-педагогічну характеристику особи» і т.п. Єдиного зразка даного виду документів у даний час немає. Існують різні варіанти, можливе комбінування або створення власного варіанту, який би відповідав практичним завданням діяльності. Для складання цих і подібних карт-характеристик соціальний педагог може використовувати широкий спектр діагностичних методик: соціально-психологічних, психологічних, соціологічних, педагогічних, медичних.
Алгоритм проведення диагностики:
1. Визначення цілі і задач дослідження. Основною ціллю вивчення є виявлення здатності школи впливати на розвиток особистості дитини. В якості особистих задач вивчення може бути наступним:
- виявити рівень вихованості школярів;
- отримати інформацію про результативність роботи;
- виявити схильність до тих чи інших процесів та явищ;
- виявлення ціннісних орієнтирів особистості учнів.
2. Підбір критеріїв і показників для визначення результативності вивчення цього явища .
3. Вибір методик.
4. Підготовка діагностичного інструментарію.
5. Дослідження досліджуваних.
6. Обробка та інтерпретація результатів дослідження.
Висновок до першого розділу
Отже проаналізувавши вище згадане, можна зробити висновок, що не зважаючи на дефіцит власних методів, соціально-педагогічна діяльність активно використовує технології та методи із суміжних областей. Виходячи з цього психолого-педагогічна діагностика - це спеціально організований процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями. Об'єктом такої діагностики для соціального педагога є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб'єктами цього середовища, котрі впливають на формування даної особистості.
У психолого-педагогічній діагностиці розпізнаються соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також індивідуально-психологічні характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика).
РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ
2.1 Класифікація методів психолого-педагогічної діагностики
Психолого-педагогічні методи поєднують у групи за різними ознаками. Нижче наведені найбільш розповсюджені класифікації методів.
1. Класифікація методів за Й. Шванцара.
Й. Шванцара поєднує методи в групи за наступними ознаками:
- за використовуваним матеріалом (вербальні, невербальні, маніпуляційні, тести "паперу й олівця" і т.д.);
- за кількістю одержуваних показників (прості і комплексні);
- тести з "правильним" рішенням і тести з можливістю різних відповідей;
- за психічною активністю випробуваних: інтроспективні (повідомлення випробуваного про особистий досвід, відносини): анкети, бесіда; екстроспективні (спостереження й оцінка різноманітних проявів); проективні. Випробуваний проектує неусвідомлювані властивості особистості (внутрішні конфлікти, приховані потяги та ін.) на малоструктуровані, багатозначні стимули; виконавчі. Випробуваний виробляє якусь дію (перцепційну, розумову, моторну), кількісний рівень і якісні особливості якої є показником інтелектуальних і особистісних рис.
2. Класифікація методів за В.К. Гайде, В.П. Захаровим.
Автори цих класифікацій поєднують методи за наступними ознаками:
- за якістю: стандартизовані, нестандартизовані;
- за призначенням: загальнодіагностичні (тести особистості за типом опитувальників Р. Кеттелла або Г. Айзенка, тести загального інтелекту); тести професійної придатності; тести спеціальних здібностей (технічних, музичних, тести для пілотів); тести досягнень;
- за матеріалом, яким оперує випробуваний: бланкові; предметні (кубики Кооса, "додавання фігур" з набору Векслера); апаратурні (пристрої для вивчення особливостей уваги і т.д.);
- за кількістю обстежуваних: індивідуальні і групові;
- за формою відповіді: усні і письмові;
- за провідною орієнтацією: тести на швидкість, тести потужності, змішані тести. У тестах потужності завдання важкі і час вирішення не обмежений; дослідника цікавить як успішність, так і спосіб вирішення завдання;
- за ступенем однорідності завдань: гомогенні і гетерогенні (відрізняються тим, що в гомогенних завдання схожі одне з одним і застосовуються для виміру цілком визначених особистісних і інтелектуальних властивостей; у гетерогенних тестах завдання різноманітні і застосовуються для оцінки різноманітних характеристик інтелекту);
- за комплексністю: ізольовані тести і тестові набори (батареї);
- за характером відповідей на завдання: тести із запропонованими відповідями, тести з вільними відповідями;
- за галуззю охоплення психічного: тести особистості й інтелектуальні тести;
- за характером розумових дій: вербальні, невербальні.
3. Класифікація методів за А.А. Бодалевим, В.В. Століним.
Автори поєднують методи в групи за різними ознаками:
1) за характеристикою того методичного принципу, який покладено в основу даного прийому:
- об'єктивні тести (у яких є правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання);
- стандартизовані самозвіти (тести-опитувальники, відкриті опитувальники);
- шкальні техніки (семантичний диференціал Ч. Осгуда), суб'єктивна класифікація;
- індивідуально-зорієнтовані техніки (ідеографічні) типу рольових репертуарних решіток; проективні техніки;
- діалогічні техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри);
2) по мірі втягнення в діагностичну процедуру самого психодіагноста і ступеня його впливу на результат психодіагностики: об'єктивні і діалогічні.
Перші характеризуються мінімальним ступенем втягнення психодіагноста в процедуру проведення, обробки й інтерпретації результату, другі - великим ступенем втягнення.
Галузі застосування тестів:
-- освіта, підвищення кваліфікації.
-- профорієнтація, профпідготовка, підбір і розстановка кадрів.
-- психологічні науково-практичні дослідження.
-- консультативна і психотерапевтична допомога.
-- психологічне консультування підприємств.
-- судово-психологічна експертиза.
Тест дозволяє з наперед обумовленим ступенем ймовірності визначити актуальний рівень розвитку в людини необхідних знань, особистісних характеристик, вмінь і навичок. На відміну від інших психологічних методів дослідження, психодіагностика дозволяє отримати кількісні та якісні оцінки вимірювальних характеристик.
2.2 Взаємини в колективі як одна з основних проблем соціально-педагогічної практики
Метод тестів є одним із основних в сучасній психодіагностиці, а за рівнем популярності в освітній і професійній психодіагностиці він міцно отримує першість уже впродовж століття[19,с.31]. Розглядаючи міжособистісні взаємини в якості об'єкта психолого-педагогічної діагностики, виникає необхідність звернутись до групових процесів, які визначають особливості внутрігрупового життя. Правильно оцінити відношення між учнями в класі, необхідно розуміти, що вона спрямована на виявлення загальної соціально-психологічної характеристики класу як цілого, а також становища кожної дитини в системі міжособистісних відношень класу. До основних соціально-психологічних характеристик класу відносять: структуру класу (формальну і неформальну), механізми становлення структури в групі (механізми групової динаміки), соціометричну структуру.
Наведені приклади структур відношення в класі не вимагають спеціальних прийомів діагностики. Вони достатньо очевидні для зовнішнього спостерігача. Складніше зрозуміти, що стало причиною того, що склалась структура певного типу. Для визначення проблем міжособистісних взаємин пропоную декілька основних тестових методик:
Анкета-тест
Учень__________________________________клас_________________
1. Як тебе сприймають однокласники?
* Більшість сприймає мене добре.
* Ніхто особливо не цікавиться мною.
* Мені здається, що більшість однокласників не хоче, щоб я був з ними в одному класі.
2. Як ти оцінюєш своїх однокласників?
* Наш клас дуже дружний.
* Наш клас не дуже дружний, але, якби з нами щось проводили, то всі брали б участь.
* Наш клас зовсім не дружний.
3. Чи задоволений ти тим, як твої товариші ставляться до тебе?
* Повністю задоволений.
* Хотів би, щоб більше дітей зі мною дружили, запрошували в гості, в кіно.
* Мене не люблять в класі.
4. Твоя позиція щодо класу.
* Я хочу, щоб наш клас був дружним.
* Мені все одно.
* Я не хочу, щоб проводили якісь заходи, бо не братиму участь.
Продовж речення:
Я б не хотів, щоб на уроці...
Я хотів би, щоб не було таких уроків, як...
Найбільше мені подобається на таких уроках, як...
Анкета-тест для вивчення взаємин у колективі
Учень__________________________________клас__________________
1. Скільки тобі років?
2. Ти любиш школу?
* дуже люблю;
* не люблю;
* трішки люблю.
3. Як ти почуваєшся в школі?
* спокійно;
* весело;
* нудно;
* страшно;
* комфортно;
* неспокійно;
* самотньо.
4. Які маєш проблеми у взаємовідносинах з однокласниками?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Яке ставлення до людини переважає у вашому класі?
* розуміння;
* байдужість;
* насилля;
* повага і довіра;
* співпереживання;
* переслідування і кепкування;
* готовність допомогти.
6. Чи хотів би ти запросити до себе на день народження когось із учителів?
* так;
* ні.
7. Як би ти охарактеризував взаємовідносини між учнями у вашому класі?
* дружба, співпраця, піклування одне про одного і водночас відповідальність перед колективом за свої вчинки;
* товариські, але не дуже міцні і щирі;
* цілковита байдужість, ніхто ніким не цікавиться;
* уявна злагода та прихований тиск тих, хто дужчий;
* ми всі підкоряємося одному «королю» або групі нахабних і небезпечних;
* ми весь час сперечаємося і сваримося;
* взаємовідносини різні, залежно від ситуації.
8. Найкращим спілкуванням з однокласниками я вважаю:
* разом вчити уроки;
* виїздити на природу;
* брати участь у громадській діяльності;
* захищати їх від ворогів;
* триматися від них подалі;
* проводити вільний час;
* допомагати тим, хто потребує цього;
* обговорювати особисті проблеми;
* святкувати свій день народження;
* звертатися до них по допомогу.
9. Яке твердження найбільше відповідає твоїй життєвій позиції?
* я відчуваю потребу завжди безкорисливо допомагати іншим людям;
* я готовий пожертвувати своїми інтересами заради інших;
* я намагаюся поєднувати власні інтереси з потребами і інтересами інших людей;
* я готовий допомагати людям, якщо це не суперечить моїм інтересам;
* я намагаюся не турбувати інших через свої особисті проблеми;
* я можу співчувати іншій людині, але витрачати час на всіляку допомогу не можу;
* допомагаю іншим, якщо це і мені дає якусь користь;
* мене не цікавлять інші люди.
10. Хто має втрутитися і допомогти учневі, якщо він став на неправильний шлях (не відвідує школу, порушує закони, вживає наркотики)?
* ніхто;
* однокласники;
* вчителі;
* батьки;
* міліція;
* церква;
* психолог;
* соціальний педагог;
* я особисто.
2.3 Переваги та недоліки психолого-педагогічного тестування
Перед тим, як розглянути можливі переваги і недоліки психологічного тестування, варто визначитися із самим поняттям «тест». Тест - це стандартизоване, часто обмежене в часі дослідження, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально психологічних розходжень. Під тестом розуміється специфічний інструмент для оцінювання психологічних якостей особистості. Він складається із сукупності завдань або питань, пропонованих у стандартних умовах і призначених для виявлення часткових типів поведінки.
Ці визначення містять наступні загальні моменти: тест - це один із методів виміру в психодіагностиці поряд з такими, як проективні методи, стандартизовані самозвіти, інтерв'ю, апаратурні методи та ін.; це метод виміру властивостей особистості й особливостей інтелекту; це метод виміру, що характеризується високим ступенем об'єктивності, надійності і валідності.
Об'єктивність, валідність і надійність - вимоги, які повинен задовольняти кожен тест.
Об'єктивність психологічного тесту означає, що первинні показники, їх оцінка й інтерпретація не залежать від поведінки і суб'єктивних суджень експериментатора. Первинними називають показники, отримані після обробки даних виконання респондентом тестових завдань. Виражаються первинні показники в так званих "сирих балах".
Домогтися об'єктивності психологічного тесту можна при виконанні наступних умов: однаковість процедури проведення тесту для одержання результатів, зрівняних з нормою; однаковість оцінки виконання тесту; визначення норми виконання тесту для зіставлення з ними показників, отриманих у результаті обробки даних тестування. Ці три умови називають етапами стандартизації психологічного тесту.
