Форми і методи контролю знань учнів з біолог
літерні позначення біологічних термінів, явищ, деяких величин.- визначення біологічних явищ, формулювання біологічних законів, формулювання наукових фактів;Саме ці знання можуть бути перевірені у швидких і коротких відповідях учнів. Біологічний диктант не дозволяє перевірити уміння, якими опанували учні при, вивченні тієї або іншої теми. Таким чином, швидкість проведення біологічного диктанту є одночасно як сто достоїнством, так і недоліком, тому що обмежує область знань, що перевіряються. Однак ця форма контролю знань і умінь учнів знімає частина навантаження з інших форм, а також, як буде показано нижче, може бути з успіхом застосована в сполученні з іншими формами контролю. 2. Тестові завдання. Тут учнем пропонується, звичайно, 2-3 варіанти відповідей на питання, з яких треба вибрати правильний. Ця форма контролю теж має свої переваги, невипадково це одна з найбільш розповсюджених форм контролю у всій системі освіти. Учні не втрачають часу на формулювання відповідей і їхній запис, що дозволяє охопити більшу кількість матеріалу за той же час. Поряд із усіма знаннями, засвоєння яких учнями можна перевірити за допомогою біологічного диктанту, з'являється можливість перевірити уміння учнів, зв'язані з розпізнаванням біологічних явищ і ситуацій, що відповідають науковим фактам.Незважаючи на всі очевидні достоїнства, тестові завдання мають ряд недоліків. Головний з них - це труднощі формулювання варіантів відповідей на питання при їхньому складанні. Якщо відповіді підібрані вчителем без достатнього логічного обґрунтування, більшість учнів дуже легко вибирають необхідна відповідь, виходячи не з наявних у них знанні, а тільки лише з найпростіших логічних умовиводів і життєвого досвіду Тому вчителю буває важко або навіть неможливо скласти вдалий тест без теоретичної підготовки. Розглянувши роботи вчителів і методистів по створенню тестів по біології, я зробив висновок, що ідеологія складання подібних завдань приблизно однакова в різних авторів: "на кожне питання приведене від двох до п'яти відповідей, серед яких один (рідше два) є правильними, а інші - неповна, неточна або невірні, велика частина невірних відповідей - типові або ймовірні помилки учнів". Однак треба відзначити, що тестові завдання дають можливість перевірити обмежену область знань і умінь учнів, залишаючи осторонь діяльність по створенню біологічних об'єктів, відтворенню конкретних ситуацій, що відповідають науковим фактам і екологічним явищам і т.п. За результатами виконання тестів учитель не може перевірити уміння учнів вирішувати комбіновані задачі, здібності побудови логічно зв'язаної відповіді в усній формі.Завдання з вибором відповіді доцільно застосовувати в тих випадках, коли ця форма контролю знань має переваги перед іншими, наприклад, вони особливо зручні з застосуванням різного типу контролюючих машин і комп'ютерів. Автори тестових розробок сходяться в думці, що тести не можуть замінити інших форм контролю, однак що вони відкривають багато нових можливостей перед учителем, що проводить у класі контрольний урок, тому що знімають труднощі, характерні для усних і листовних відповідей учнів на поставлене питання. Відзначається один з основних недоліків цього методу, тестовий контроль не перевіряє уміння учнів будувати відповідь, грамотно і логічно виражати свої думки мовою науки, міркувати й обґрунтовувати свої судження. У цьому зв'язку багато авторів пропонують після проведення тестового контролю перевіряти, наскільки правильно учні можуть усно обґрунтувати відповіді, що вони дали в тестових завданнях, причому на це повинен приділятися ще один контрольний урок. Я не згодний з таким рішенням проблеми, тому що при цьому губиться основна перевага такої форми контролю: можливість перевірити великий обсяг знань за невеликий проміжок часу. По-моєму, рішення цієї проблеми може бути тільки одне: сполучення тестових завдань з іншими формами контролю, що зможуть перевірити області, недоступні тестам, не дублюючи їхні результати.3. Короткочасна самостійна робота. Тут учнем також задається деяка кількість питань, на які пропонується дати свої обґрунтовані відповіді. Як завдання можуть виступати теоретичні питання на перевірку знань, засвоєних учнями конкретні ситуації, сформульовані або показані з метою перевірити уміння учнів розпізнавати біологічні явища; завдання по моделюванню (відтворенню) конкретних ситуацій, що відповідають науковим фактам і поняттям. У самостійній роботі можуть бути охоплені усі види діяльності крім створення понять, тому що це вимагає більшої кількості часу. При цій формі контролю учні обмірковують план своїх дій, формулюють і записують свої думки і рішення. Зрозуміло, що короткочасна самостійна робота вимагає набагато більше часу, чим попередні форми контролю, і кількість питань може бути не більш 2-3, а іноді самостійна робота складається і з одного завдання.4. Письмова перевірочна робота - найбільш розповсюджена форма в шкільній практиці. Традиційно перевірочні роботи з біології проводяться з метою визначення кінцевого результату в навчанні умінню застосовувати знання.Зміст перевірочних робіт складають задачі як текстові, так і експериментальні. У такий спосіб складена перевірочна робота дозволяє перевірити досить вузьке коло знань і умінь учнів: по темі, а також різні уміння по застосуванню біологічних знань при рішенні творчих задач. Я вважаю, що поняття "перевірочна робота" варто розширити і включити в неї різні типи завдань, якщо вона використовується вчителем як форма контролю знань і умінь учнів наприкінці вивчення теми.Кількість варіантів у такій роботі є спірним питанням. У школі застосовується 2,4,6 і навіть 8 варіантів, тому що вчителі намагаються якнайкраще забезпечити самостійність виконання завдань кожним учнем. Збільшення числа варіантів веде до збільшення кількості часу, необхідного для перевірки перевірочної роботи вчителем, а також до появи труднощів, зв'язаної зі складанням великого числа варіантів однакової складності. З іншої, сторони, така недовіра до учнів мені здається необґрунтованим, тому що списувати їхній змушує аж ніяк не лінь або нечесність, а непевність у своїх силах. Тому збільшувати самостійність при виконанні перевірочної роботи випливає не збільшенням числа варіантів, а поліпшенням підготовки учнів до неї. З переглянутих мною дидактичних розробок перевірочних робіт з біології я хочу привести тут кілька конкретних принципів їхнього складання, що показалися мені найбільш цікавими:- творчі завдання ТРИЗ, що складають перевірочної роботи, можуть бути різними по складності: це дозволить учителеві перевірити, наскільки повно учні засвоїли досліджувані знання, а якщо хтось не справився з завданням цілком, те чи володіє він необхідним мінімумом знань по цій темі або на якому рівні він засвоїв матеріал теми;- задачі також можуть містити в собі питання підвищеної складності, необов'язкові для виконання, але за їхнє рішення учні одержують додаткову гарну оцінку, а вчитель - можливість виявити знання й уміння учнів, що не входять в обов'язкові вимоги програми;- до складу перевірочної роботи входять не тільки ТРИЗ, але і якісні, потребуючі, наприклад, графічного опису процесів або аналізу біологічних явищ у конкретній ситуації.5. Лабораторна робота Нею може стати лабораторна робота, подібна до даних у підручнику до досліджуваної теми або якийсь експеримент, зв'язаний з відтворенням конкретних ситуацій, що відповідають науковим фактам і біологічним явищам. Лабораторна робота - досить незвичайна форма контролю, вона жадає від учнів не тільки наявності знань, але ще й умінь застосовувати ці знання в нових ситуаціях, кмітливості. Лабораторна робота активізує пізнавальну діяльність учнів, тому що від роботи з ручкою і зошитом хлопці переходять до роботи з реальними предметами. Тоді і завдання виконуються легше й охочіше. Особливо це помітно в середніх класах. Тому що лабораторна робота може перевірити обмежене коло діяльності, її доцільно комбінувати з такими формами контролю, як біологічний диктант або тест. Така комбінація може досить повно охопити знання й уміння учнів при мінімальних витратах часу, а також зняти при цьому труднощі довгих письмових висловлень.6. Усний залік по темі. Це одна з основних форм контролю в старших класах. Його достоїнство полягає в тім, що він припускає комплексну перевірку всіх знань і умінь учнів. Учень може вирішувати задачі, потім робити лабораторну роботу, а потім розмовляти з учителем. Усна бесіда з учителем, що дозволяє проконтролювати сформованість біологічного світогляду, пробіли в знаннях, розглянути незрозумілі місця в курсі, відрізняє залік від інших форм контролю. Це найбільш індивідуалізована форма. Учитель вирішує, ґрунтуючись на результатах минулих або проміжних контрольних заходів, які знання й уміння доцільно перевіряти в якого учня: усім даються індивідуальні завдання. Залік вимагає великої кількості часу, і тому багато учителів воліють звільняти від нього частина встигаючих учнів.Порядок проведення заліку може бути різний. В основному це порозумівається прагненням вчителів укластися у відведений для контролю урок або два т.к. заліки є найбільш тривалою формою контролю, то в практиці вчителів спостерігається проведення заліку за допомогою асистентів, найбільш встигаючих учнів класу або випускників, а також за допомогою магнітофона, коли частина учнів відповідає, наговорюючи на магнітофон. Вважаємо, що залік цінний тим, що це єдина форма контролю, де відбувається безпосередня перевірка знань і умінь учнів учителем, йде об'єктивне оцінювання результатів у сполученні з індивідуальним підходом до кожного учня. Тому, на мою думку, залік треба проводити в його традиційній формі, як бесіда вчителя й учня. Однак, незважаючи на різні методи проведення залікових заходів, у методичній літературі склалися деякі принципи підготовки і проведення заліку по темі:1. на залік приділяється не більш 2 уроків;2. підготовка до заліку ведеться завчасно, учитель уже на початку вивчення теми повідомляє дату проведення заліку і перелік теоретичних питань, що ввійдуть у квитки;3. теоретичних питань повинне бути не більш 20;4. приймаючи в увагу складність такої форми контролю рекомендується проведення заліків тільки в старших, 10-11 класах.5. Також дисциплінує учнів наявність спеціальних залікових книжок.Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнівДля ефективного контролю успішності учнів важливо не тільки виявити те, що знають і вміють учні, але й об'єктивно оцінити їх знання та вміння. Оцінка - кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Оцінка передбачає співставлення того, що учні засвоюють, з тим, що вони повинні засвоїти відповідно до вимог навчальної програми. Основними компонентами оцінки є встановлення фактичного рівня знань, співвідношення виявлених знань з еталонними, оформлення результату навчальної діяльності учнів у вигляді оцінки-балу. Отже, оцінка - це не тільки результат перевірки знань учнів (виставлення балу), але й процес виявлення цього результату. Вона може бути виражена у формі: якісної словесної характеристики (“правильно”, “неправильно”, “погано”, “добре”, “досконало” та ін.), числового балу (12-бальна система). Оцінка опосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, ставлення до навчання. Оцінка є важливим засобом стимулювання учнів до навчання тоді, коли вона сприймається як нагорода за наполегливу та сумлінну працю. Оцінка може впливати на учнів і негативно. Це має місце тоді, коли вона неправильно вмотивована, супроводжується образливими зауваженнями, байдужістю вчителя до учня, до результатів його роботи.Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм. Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок. Норма - конкретна вимога, яка регулює виставлення оцінки - балу з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Наприклад, якщо основним критерієм оцінки письмової роботи є точність виконання, яка характеризується кількістю помилок, то нормою для балу “10” є повна відсутність помилок. Норми відображають найбільш типові випадки і ситуації під час перевірки й оцінки знань. Вони мають місце у навчальних програмах з усіх предметів.Основними критеріями оцінки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість, систематичність.Глибина - критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених учнем істотних зв'язків і відношень у знаннях.Повнота - критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт.Міцність - критерій оцінки, що передбачає збереження в пам'яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення.Оперативність - критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах.Якість - критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знань тощо.Гнучкість - критерій оцінки, що передбачає вміння учня використовувати знання в змінних, варіативних умовах.Систематичність - критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічний послідовності та наступності.Названі критерії забезпечують можливість визначити рівні знань учнів. Виділяють такі рівні: репродуктивний (знання сприйняті, зафіксовані в пам'яті і можуть бути відтворені); реконструктивний (знання застосовуються в стандартних або варіативних умовах); творчий (знання продуктивно застосовуються в змінених, нестандартних ситуаціях).Реформування загальної середньої освіти передбачає зміни у підходах до оцінювання не тільки знань, але й навчальних досягнень учнів. Навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, але й сформувати комплекс компетенції. Основними компетенціями, які потребує сучасне життя, є політичні і соціальні, ті, що пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами, ті, що пов'язані з потребою добувати, аналізувати та застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями, постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному плані.З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об'єктивного їх оцінювання введено 12-бальну шкалу оцінювання, яка побудована з урахуванням рівня особистих досягнень учня. Критерії оцінювання при цьому не поділяють на позитивні й негативні. Серед загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти виділяють:- характеристику відповіді учня (правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість);- якість знань (осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність);- сформованість загально-навчальних і предметних умінь та навичок;- рівень володіння розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення тощо);- розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблему, формулювати гіпотезу, перевіряти її);- самостійність оцінних суджень.На основі названих критеріїв і показників розрізняють такі рівні навчальних досягнень учнів: низький (рецептивно-продуктивний);середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіативний), високий (творчий). РОЗДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ2.1 Педагогічні вимоги до контролю навчальних досягнень учнів із біології. Рівні й критерії оцінюванняАналіз структури контрольно-оцінної діяльності вчителя та учнів дає змогу визначити основні вимоги до неї. Головна вимога - систематичність, тобто контроль та облік знань слід здійснювати систематично, а не час від часу. При цьому має забезпечуватися система в обліку знань, умінь і навичок. Незважаючи на вирішальну роль тематичного оцінювання порівняно з іншими видами контролю, вчителю біології не слід ігнорувати поурочне оцінювання, яке готує учнів до тематичної атестації. Лише поєднання цих двох видів контролю дає змогу й учителю, й учням досягти найкращих результатів.Контроль навчальних досягнень учнів має бути всебічним, тобто вчителю слід брати до уваги не лише обсяг засвоєння знань, а й ступінь їх розуміння, усвідомленість, систему в знаннях, їхні міцність і дієвість.Контроль знань учнів має бути об'єктивним. Під час контрольно-оцінного акту вчитель не повинен виявляти свої симпатії або антипатії. Щодо всіх учнів він має керуватись єдиними критеріями оцінювання їхніх навчальних досягнень.Вибираючи методи контролю, вчитель повинен ураховувати принципи індивідуалізації та диференціації навчання. Оцінювати слід кожного учня, зокрема його особисті успіхи й невдачі. Водночас знання, вміння й навички необхідно оцінювати строго диференційовано, що вможливлює 12-бальна система. При цьому доцільно забезпечити гласність і вмотивованість виставлених оцінок.Визначення рівня навчальних досягнень учнів важливе з погляду формування їхніх компетенцій - сукупності складних умінь і якостей особистості, що базуються на засвоєних знаннях, сформованих уміннях і навичках.Учені-педагоги виокремлюють такі види компетенцій:* комунікативні - передбачають опанування усного й писемного спілкування, оволодіння рідною та іноземними мовами;* інформаційні - забезпечуються володінням інформаційними технологіями, вміннями здобувати, аналізувати й використовувати різноманітну інформацію;* креативні - реалізується в прагненні до творчої діяльності;* соціальні - пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у суспільному житті;* загальнокультурні - виявляються в повазі до національної культури та культури інших націй, народів.Компетенції є результатом навчальної діяльності школярів і формуються на основі засвоєння змісту освіти, рівень якого визначається оцінюванням.У процесі навчання формуються певні види пізнавальної діяльності, й оцінка знань можлива за ступенем досягнення певного їхнього рівня. Виокремлюють чотири рівні навчальної діяльності:I - ознайомлення - учень оволодіває вміннями пізнавати, розрізняти об'єкти живої природи, не проникаючи в їхню сутність;II - відтворення (репродукції) - учень може відтворити текст підручника або повторити сказане вчителем; репродукція інформації відбувається без глибокого розуміння їхньої сутності, а з опорою в основному на пам'ять;III - умінь - учень застосовує засвоєну інформацію для розв'язання навчальних завдань за раніше засвоєним зразком (наприклад, морфобіологічний опис рослин, розв'язання генетичних задач, вправ із молекулярної біології);IV - перенесення знань (трансформації) - учень застосовує знання в новій, нестандартній ситуації, для виконання творчих навчально-дослідницьких завдань.Навченість - рівень оволодіння учнями емпіричними й теоретичними знаннями (науковими фактами, поняттями, закономірностями), а також уміннями й навичками.Рівні навченості:1) розрізнення - учень розрізняє терміни, назви, живі організми, явища живої природи тощо;2) запам'ятовування (механічне засвоєння) - учень може відтворити запам'ятовані правила, означення понять, завчити формули, ознаки явищ;3) розуміння й відтворення - оперуючи термінами, назвами, символьними позначеннями, учень відтворює основні поняття, закони й взаємозв'язки між ними (виявлення суті, пояснення, доведення, умовивід, оцінювання);4) елементарні вміння й навички - учень уміє застосовувати алгоритм під час розв'язування стандартних програмних завдань, елементарні вміння;5) перенесення - учень уміє самостійно будувати ланцюг міркувань і доведень (нестандартні завдання, для розв'язування яких самостійно створюються алгоритми).Найнижчий показник рівня навченості - розрізнення: учень, який досяг його, навчений лише на 4 %, що за 12-бальною системою відповідає 1-2 балам.
