Формування навичок виконання зображень птахів і тварин на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах
4
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра образотворчого,
декоративно-прикладного мистецтва,
дизайну та методики їх викладання
ДИПЛОМНА РОБОТА
Формування навичок виконання зображень птахів і тварин на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах
виконала студентка 31 групи
факультету підготовки
вчителів початкових класів
заочного відділення
Пастушук Галина Ярославівна
науковий керівник
Цибулько Михайло
Богданович
Тернопіль 2009
ЗмістВступ Розділ 1. Виконання зображень птахів і тварин як методична проблема 1.1 Анімалістичний жанр та його характеристика1.2 Особливості образотворчої діяльності учнів молодшого шкільного вікуРозділ 2. Формування у молодших школярів навичок виконання зображень птахів і тварин1.3 Методика виконання зображень птахів і тварин у початкових класах1.4 Організація, зміст та аналіз ефективності експериментального дослідження
Висновки
Список використаної літературиДодатки ВступАктуальність проблеми дослідження. Державна національна програма “Освіта (Україна, ХХІ ст.)” визначає головну мету - «визначення стратегії створення життєздатної системи навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації» [1, 2-3].
Анімалістична тематика займає велике місце в образотворчій діяльності школярів. Вони часто малюють диких птахів, домашніх птиць, з цікавістю виконують ілюстрації до казок, байок, оповідань, героями яких являються представники світу птахів. Тому вчителю необхідно володіти значними знаннями в області анімалістичної тематики, вміти впевнено малювати птахів.
Художник-анімаліст В.А. Ватагін, кажучи про створення образу в анімалістичному мистецтві, пише: «Окрім зовнішньої сторони, я завжди шукав в етюді і прагнув виразити характер, властивий даному звіру або птаху, передати його індивідуальність, його емоційний стан, врешті-решт створити портрет тварини, саме портрет як індивідуальний образ, насичений емоційним змістом. Хто-небудь, хто спостерігав тварин, мав з ними справу, хто з увагою ставиться до них, знає, які різноманітні і складні їх переживання, як різноманітні їх емоції, як виразні їх відчуття радості або засмучення, ласки або образи, туги або самовідданого відчуття материнства» [25, 3].
Науково-методичні дослідження [13; 25; 47 та ін.] показують, що у початкових класах анімалістичні малюнки є надзвичайно популярними. На уроках образотворчого мистецтва і в позаурочний час виконується значна кількість малюнків анімалістичної тематики.
Аналіз наукових джерел з психології [16; 42; 46 та ін.] та педагогіки [10; 22; 49 та ін.] показав, що конкретних досліджень по даній проблемі, окрім окремих аспектів, немає. У поглядах на роль педагогічних умов навіть з окремих аспектів існують розбіжності. Спільним для дослідників є те, що цілеспрямованість навчання в образотворчій діяльності вони вважають основним чинником впливу на активізацію свідомої діяльності, емоційно-образного мислення молодших школярів під час виконання зображень анімалістичної тематики.
Акцентується увага на аналізі наукових джерел, що дозволили визначити специфіку впливу системи загально педагогічних умов виконання зображень анімалістичної тематики молодшими школярами, а саме: педагогічний вплив на формування художніх здібностей дитини (А.В. Бакушинський, Н.А. Ветлугіна, Л.С. Виготський, Є.І. Ігнатьєв, Г.В. Лабунська, Е.Н. Фльоріна); провідна роль психолого-педагогічних умов (Є.І. Ігнатьєв, О.М. Леонтьєв, С.А. Рубінштейн, О.Я. Савченко, Б.М. Теплов); зв'язок навчальної та творчої діяльності (І.Я. Лернер, П.І. Підкасистий, М.Н. Скаткін, Б.М. Теплов); формування цілеспрямованого сприймання середовища (Г.В. Лабунська); формування перцептивних дій (К.В. Бардін, Л.А. Венгер, П.Я. Гальперін, А.В. Запорожець, В.П. Зінченко, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов); напрямки художнього розвитку школярів (І.П. Глинська, А.А. Мелік-Пашаєв, Б.М. Нєменський); дотримання принципів доступності, системності і наочності (Л.В.Занков, Я.А.Коменський, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, А.В.Славін); художньо-естетичне сприймання та оціночна діяльність (Н.А.Ветлугіна, Л.С.Виготський, Н.Н.Волков, Б.М.Нєменський, Ф.В.Ковальов та інші); попередній досвід сприймання та творча уява (Л.С.Виготський, О.М. Леонтьєв, К.Д.Ушинський); інтерес (Л.І. Божович, О.Н. Дем'янчкук, Я.А. Коменський, О.М.Леонтьєв, Б.М. Нєменський, С.Л .Рубінштейн); мотиви (Л.В. Занков, А.К. Маркова, І.Ф. Харламов, С. Френс); ігрова діяльність (П.П. Блонський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.Г. Григор'єва, А.Е. Зеленіна, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, М.Г. Марков); особистості педагога та роль педагогічної майстерності (І.Я. Зязюн, В.А. Кан-Калик та інші).
Проте послідовної систематизованої розробки проблеми виконання анімалістичних малюнків власне молодшими школярами немає. Таким чином, значимість анімалістичної тематики як однієї з найважливіших проблем образотворчого мистецтва, що має значний вплив на розвиток навичок образотворчої діяльності, відсутність дослідження специфіки навчання школярів основам колористики дають підставу вважати тему даного дослідження актуальною.
Об'єкт дослідження - виконання зображень птахів і тварин.
Предмет дослідження - особливості методики виконання зображень птахів і тварин у початкових класах.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виконання зображень птахів і тварин у початкових класах.
Гіпотеза дослідження - оптимізація образотворчих навичок молод-ших школярів забезпечується у процесі цілеспрямованого виконання зображень птахів і тварин, забезпеченого відповідними педагогічними умовами та методичними засобами.
У відповідності з об'єктом, предметом, метою та гіпотезою дослідження були передбачені такі завдання:
1. Аналіз стану досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці.
2. Вивчити і охарактеризувати проблему формування навичок образотворчої діяльності учнів у процесі виконання зображень птахів і тварин в початкових класах.
3. Виявити та експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують ефективність вдосконалення навичок виконання зображень птахів і тварин у початкових класах.
4. У процесі формуючого експерименту практично перевірити вплив реалізації системи педагогічних умов на удосконалення умінь виконання зображень птахів і тварин.
Для розв'язання поставлених завдань використовувалися методи емпіричного та теоретичного рівнів, які взаємодоповнювали один одного і забезпечували можливість комплексного пізнання предмету дослідження.
Теоретичні методи:
1. Вивчення та аналіз педагогічної та мистецтвознавчої літератури з проблем дослідження.
2. Аналіз та узагальнення досвіду вивчення проблеми образотворчої діяльності в початкових класах.
3. Аналіз методики виконання анімалістичного малюнка в системі естетичного виховання молодших школярів.
4. Аналіз, узагальнення та кількісно-якісна обробка результатів експериментальних досліджень.
Емпіричні методи:
1.Природний педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний). Констатуючий експеримент, спрямований на вивчення і використання молодшими школярами особливостей виконання зображень птахів і тварин. Формуючий експеримент, спрямований на визначення системи педагогічних умов, які забезпечують успішне оволодіння молодшими школярами навичками виконання зображень птахів і тварин та їх використання у практичній роботі. Контрольний експеримент спрямо-ваний на перевірку адекватності та педагогічної доцільності умов, які забезпечують успішне виконання зображень птахів і тварин в процесі практичної роботи.
2. Спостереження навчального процесу.
3. Бесіди з вчителями та школярами.
4. Вивчення самостійних творчих робіт школярів.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
Розділ 1. Виконання зображень птахів і тварин як методична проблема
1.1 Анімалістичний жанр та його характеристика
Зображення тварин -- одна з головних тим в мистецтві первісної людини. З часом виділився особливий жанр зображення тварин -- анімалістичний. Це вид мистецтва, в якому провідним мотивом є зображення тварин. "Анімалізм є особливою, самостійною спеціальністю, вибраною художником за схильностями та інтересами, пристрастю до зображення тварин. Тварина є головною темою, «героєм» твору, його зображення є основною метою художника...".
Анімалізм - це жанр образотворчого мистецтва, що поєднує природничо-наукове і художнє начала і ґрунтується на пошані, благоговінні і любові художника до тварин [47, 3].
Проте анімалізм - не тільки напрям в мистецтві, пов'язаний з описом тваринного світу, а, напевно, все-таки щось більше. Звичайно, є переконливий контраргумент - величезна кількість творів, в основі яких - саме безвідносний опис тваринного світу. На жаль, але для розробки авторської художньої концепції таких досліджень недостатньо. Сучасне мистецтво вимагає глибших підстав для свого існування, тому - точніше і практично корисно прийняти анімалізм як один з динамічних методів життєвого циклу художньої філософії.
Спробуємо охарактеризувати деякі особливості аспектів анімалізму по напряму від домінування зоологічного до домінування антропологічного [57].
1. «Класичний натуралізм» - у завдання автора, по суті, не входить якось торкатися або згадувати людей. Тваринний світ тут виступає як довершена, самодостатня категорія, наділена ідеальною логікою і смислом.
2. «Емпатійний натуралізм» ґрунтується на спробі спробувати приміряти на себе сприйняття об'єкта (у «флористичній» концепції, наприклад, основним завданням є побудувати модель сприйняття рослин за допомогою емпатійного «розуміння» сукупності ознак екосистеми). У практичному аспекті це означає наступну реалізацію тези, наприклад, «уявіть себе птахом»:
1) зберіть воєдино всі найдрібніші аспекти життя птаха: де і як він живе, як пересувається, як розмножується, які емоції за яких обставин відчуває, побудувавши, таким чином, повну синтетичну модель пташиної онтології;
2) повністю дистанціювавшись від звичного людського буття, спробуйте інтерналізувати і привласнити модель, що вийшла.
Тільки в цьому випадку, можливо, вдасться достовірно побачити щось з того, що бачить птах, щось почути, щось відчути. А це досить багато для розширення меж сприйняття і створення оригінальної художньої концепції, сенс якої полягає в тому, що тварини настільки несхожі на людей, що будь-яке наше найдрібніше проникнення в світ тварини робить нас ближчими до пізнання істини.
3. «Порівняльна антропологія» - якщо перший аспект анімалізму полягає в емпатійному розумінні психіки тварини, то дана сторона застосування методу є практично повною його протилежністю, бо в цьому випадку завдання розуміння, як таке, не ставиться взагалі. При усвідомленому (але частіше все-таки підсвідомому) олюдненні якостей різних тварин, сенс творів направлений не стільки на існування і буття тварин, скільки на людський розвиток - тобто пафос творів в даному випадку направлений на те, що, мовляв, тварини настільки схожі на людей, що людям є чому у них повчитися. І оскільки феноменологія поведінки тварин, воістину, безмежна, то і меж для застосування цього методу практично немає. Що ж до пошуків сенсу - це, як це часто буває в анімалістичній літературі - знаходиться він у сфері людської психології, а не зоопсихології і, як правило, знаходиться в прямій залежності від ідеологічної сфери людської психіки.
4. «Сентиментальна анімалістика» - така дивна назва приховує за собою, напевно, найбільш людську сторону застосування методу анімалізму - а саме безпредметний пошук елементів чогось знайомого і рідного. Наприклад, характерним прикладом даного аспекту існування анімалізму є спогади дитинства - про улюблену собаку у дворі, кличка-то якої вже давно забута, але спогад про неї є частиною того минулого, яке приємно відтворити і увічнити ще раз в мистецькому творі. Даний аспект анімалістичного методу має найменше відношення до зоопсихології, бо пошук сенсу тут здійснюється за рахунок людської рефлексії.
Зрозуміло, ці аспекти анімалізму не є окремими методами, а майже завжди існують разом, у межах одного мистецького твору.
Цікавий і культурно-історичний аспект анімалізму, який також дає корисну інформацію для роздумів. Ось як характеризує історію розвитку анімалізму в живописі публіцист Марина Лозінська («Звірі в музеї»): «Першими художниками на Землі були, звичайно, анімалісти. На стінах печер стародавні художники зображали саме тварин ще в кам'яному столітті. Правда, в ті далекі часи ні про які жанри в мистецтві й мові не було. Людство створювало культуру, ще не розділену на духовну і матеріальну. Люди облаштовували світ і прагнули виразити своє відношення до нього. Про “культ тварин” в релігіях давнини свідчать численні твори мистецтва. Досить пригадати пам'ятники Давнього Єгипту або знаменитий скіфський “звіриний стиль” [58].
Ставлення до тварин в мистецтві змінювалося із загальним розвитком відношення до природи. Монотеїстські релігії скинули звіроподібних ідолів. Іслам взагалі заборонив зображення тварин божих, включаючи людину. У мистецтві християнських народів зображення тварин, звичайно зустрічаються, але як декоративна деталь фрески, або необхідний елемент монументальної скульптури. Бронзові коні, що несуть знаменитих вершників на площах європейських міст, - єдині представники тваринного світу в “великому мистецтві” ХV - ХIХ століть.
Вперше термін “анімалізм” був вжитий по відношенню до скульптури в 1831 році, коли троє молодих французьких скульпторів Антуан Луї Барі, Крістоф Фратен і Олександр Жуйонне виставили в Паризькому Художньому Салоні невеликі фігурки тварин [51, 10].
Розповідаючи про творчість художниці Шейли Ішем, журналістка Бела Гершгорін зачіпає і інші культурно-історичні аспекти анімалізму («Бики і Боги Шейли Ішем»): «Питання виникає спонтанно. Але не “що”, не “звідки” - бо немає недоліку в міфологічних тлумаченнях. Бик - земне втілення самого бога у шумерів, стародавніх єгиптян, індусів (хранитель Шиви бик Нандін). Він же - злий дух, месник за образу богині Іннін в “Гільгамеші”. У грецькій міфології це і хижий жінколюб Зевс, що умикає Європу на своїй білосніжній спині, і убите Тесєєм крітське чудисько Мінотавр, і просто безіменна земна істота, що служить людині і відображена на сотнях ваз... Скульптурні зображення биків з елементами “натурального макету”, що перекликаються з сучасною технікою колажу, знайдені і в древньоазіатських святилищах сьомого тисячоліття до нашої ери. Наскельні малюнки, грецькі вази - і ті ж круторогі істоти, що дивляться на нас абсолютно людськими очима з полотен абсолютно сучасної американської художниці. Питання до крайності просте: що ж вони говорять нам? ...Тварини з плотськи зігнутими ніздрями і таємничі голі фігури людей, зливаючись з фоном, плавно перетікають одна в одну, стаючи єдиним втіленням земного і позаземного - мистецтвознавці називають це “трансцендентною анімалістикою” [13, 7]. Бик - істота, що може жити і в лабіринті, і в небесній височіні, нести нелегку поклажу і злітати під хмари - у власну первинну обитель. Люди на полотнах Ішем - не погоничі, перетворюючі вольні істоти в домашню худобину, але їх супутники. І ті, й інші дивляться і не дивляться на нас, наближаються і віддаляються одночасно: спрацьовує ефект прозорості форм, що накладаються один на одного. І навіть прозаїчне знання про те, що існує відповідна техніка лесування, не руйнує зачарованості.
Чоловіки і жінки, тварини, струмуюче повітря напівпрозорих сфер - це космос, якого можна боятися, бо далекий і холодний, а можна розчинятися в нім, як в природному місці існування всього живого і натхненного. Доктор мистецтвознавства Олександр Боровський, куратор відділу сучасного мистецтва Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі, написав в своїй передмові: «Звідки беруться космічно-земні бики? Відповідь проста: з ноосфери» [58].
Великий український філософ В. Вернадський і француз Тейяр де Шарден практично одночасно розвинули цю теорію. Саме у ноосфері, породженні космічних сил, реалізуються виниклі ще до палеоліту уявлення людей про єдність світу, розвинуті згодом в міфологічних системах різних народів.
З доісторичних часів люди жили в оточенні звірів і птахів і завжди їх зображали: дряпаним контуром і мінеральними фарбами на стінах печер, вирізували в камені і дереві, ліпили з глини. Поширені були зооморфні зображення, коли фігурки тварин виконували роль талісманів; ними прикрашали побутові предмети, ювелірні вироби, архітектурні споруди.
Епоха палеоліту (давній кам'яний вік) починається з початком антропогенезу, а закінчується в Х тисячолітті до н.е. Рання людина була повільнішою і слабкішою, ніж великі хижаки, не мала такої природної зброї, як ікла та кігті. Люди навчилися компенсувати ці недоліки, використовуючи камінь, кістку, дерево. Майстри раннього палеоліту створювали гострі знаряддя, сильно б'ючи каменем об камінь. Вибиралися тверді гірські породи, частіше за все кремінь. Найдавніша з відомих на Землі - це стоянка ранніх людей, яка знайдена Льюїсом Лікі в знаменитій Олдувайській ущелині в Танзанії. Вона має вигляд скупчення каменів і кісток тварин. Вік стоянки датують двома мільйонами років.
Верхній палеоліт - це час народження мистецтва. Його поява була величезним прогресом у пізнавальній діяльності людей, осмисленні навколишнього світу. Мистецтво зміцнювало соціальні зв'язки, допомагало формуванню первісної общини, ставало засобом передачі досвіду. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам'яні скульптури.
Більшість вчених пов'язує появу у людини потреби передати навколишній світ художніми засобами з релігійними магічними уявленнями, виникнення яких належить до того самого часу. Етнографія знає безліч прикладів, коли заклинання, танці навколо зображень вважалися засобом впливу на реальних тварин. Так, австралійські аборигени і сьогодні вірять: якщо чоловіки намалюють або “освіжать” новим розфарбуванням зображення тварин або рослин на стінах священної печери, то справжні тварини і рослини будуть добре розмножуватися. Серед малюнків палеоліту рідко, але зустрічаються зображення людей у масках. Широко відомий так званий “Чаклун” з печери Трьох братів у Франції - напіволень-напівлюдина. Мистецтво танцю, ймовірно, також розвивається з імітації поведінки тварин, мисливських і військових вправ.
