Формування навчальної діяльності учнів молодших класів
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1: Теоретичні проблеми формування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.1. Формування навчальної діяльності учнів молодших класів як науково педагогічна проблема
1.2. Сучасні форми, методи та технології формування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.3. Методика формування навчальної діяльності учнів молодших класів
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
РОДIЛ 2: Дослiдно-експерементальна перевiрка ефективностi методи формування навчальноi дiяльностi учнiв молодших класiв
2.1. Методика дослiдно-експерементальноi перевiрки
2.2. Аналiз результатiв дослiдно-експерементальноi перевiрки
ВИСНОВКИ ДО РОЗДIЛУ 2
ЗАГАЛЬНI ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасне навчання повинне бути гуманним та індивідуалізованим, а у традиційних підходах до уроку це зробити неможливо, та й зміст сучасних підручників дає знання учням у готовому вигляді. Тільки діяльнісний підхід до сучасного уроку дозволяє перебороти сформовані традиції. Аналіз сучасних підходів до планування уроку дозволяє зробити висновок про те, що сучасне навчання все більше набуває рис рефлексивності, в яких створюються передумови для перетворення як учня, так і вчителів у суб'єкти, які самозмінюються в навчальній діяльності.
Навчальна діяльність містить у собі такі компоненти: навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю та самооцінки. У традиційному навчанні третій компонент практично відсутній. Щоб діти вчилися та засвоювали знання й уміння у формі повноцінної навчальної діяльності, її потрібно відповідно організувати.
Правильно налаштована діяльність - це така організація навчально-виховного процесу, що реалізується на основі потреб людей в оволодінні навчальними компетентностями й умінні спілкуватись. Основні вимоги до такої організації полягають у тому, що урок є постійним відкриттям істини, шляхом до пізнання нового, з'ясування закономірностей навколишнього світу. На думку В. Давидова, зміст уроку повинен бути достатньо науковим і теоретичним. В основу такого підходу покладена робота з науковими поняттями курсу або предмета. Причому учню мало дати систему понять - потрібно, щоб вона була засвоєна ним, стала реальним інструментом його навчальної діяльності.
Реформування системи загальної середньої освіти, зокрема і її початкової ланки, актуалізувало в Україні пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, спрямованого на виховання ініціативної, самодостатньої, творчої особистості учня, яка відповідає вимогам ІІІ тисячоліття. Важливою складовою освітніх реформ є також удосконалення системи оцінювання навчальних досягнень учнів середньої загальноосвітньої школи. Адже за умови оптимальної організації навчально-виховного процесу оцінювання сприяє розвитку пам'яті, мислення та мови учнів, систематизує їх компетентність, своєчасно виявляє прорахунки дидактичного процесу, демонструє результати індивідуалізації та диференціації навчання, допомагає вчителю отримати інформацію про хід навчально-пізнавальної діяльності школярів [3, с. 112 ].
Результативність модернізації загальної і початкової освіти залежить від змін, що відбуваються в змісті сучасної освіти за останнє десятиліття, - перенесення акценту з передачі наочних знань, умінь і навиків на підтримку формування загально учбових умінь, на розвиток самостійності учбових дій, на подолання труднощів, що виникають в ході учбової діяльності. Ці зміни повинні бути направлені на викорінювання погляду на дитину як на об'єкт педагогічної дії, нездібної і неготової до «самозрощуванню», що вимагає цілеспрямованої роботи з боку педагога по формуванню якостей, значущих з соціальної точки зору, без урахування індивідуальних характеристик. В зв'язку з цим турбота про збереження унікальності, своєрідності кожної особи, співпраця педагогів з дитиною по розвитку у нього засобів пізнання і розвитку своїх сутнісних сил, повинні стати основою оновлення змісту загальної і початкової освіти.
Для цього необхідне створення умов для побудови кожному вчитися індивідуально і як наслідок - життєвої траєкторії, на основі якої формується генеральна здібність до самовизначення по відношенню до культури, суспільства, миру, інших людей, самому собі. У освітньому просторі повинні створюватися умови для вирощування унікальності і неповторності кожної особи, її особистої відповідальності за свою долю, визнання нею унікальності і неповторності інших людей.
Такий підхід максимально актуалізує проблему якісної зміни на первинному ступені освіти - в початкових класах: від того, як в цей період буде надана допомога молодшому школяру в заставлянні основ особи, вибудовуванні системи етичних цінностей, розвитку основ учбової діяльності, інтелектуального розвитку - залежатиме успішність особового зростання і вибір життєвого шляху дитиною. Останнім часом в сучасному освітньому просторі все більш чітко стали виявлятися тенденції педагогічної підтримки дітей в освіті і вихованні. Кожна дитина має право на комфортне навчання, коли педагог підтримує учня в його власній учбовій діяльності, допомагаючи молодшому школяру вчитися. Для досягнення даної мети необхідно вже на ступені початкової школи забезпечити: розширення прав дитини, пошана особи дитини, облік освітніх інтересів кожного учня, відповідність освітнього процесу зросту, забезпечення повноцінного фізичного і психічного розвитку дітей.
Об'єкт -- навчально виховний процес початкової школи
Предметом дослідження курсової роботи є особливості формування навчальної діяльність учнів молодших класів
Метою даного дослідження є виявлення особливостей та проблем формування навчальної діяльності учнів молодших класів
Завдання дослiдження:
1.Проаналiзувати науково-педагогiчну лiтературу,що присвячена проблемi дослiдження.
2.Виявити оптимальнi умови,що сприяють ефективному навчально-виховному процесу.
3.Розробити методику.
4.Дослiдним шляхом перевiрим ефективнiсть методики.
Методи дослiдження:
1.Теоретичнi(з iхньою допомогою написана теоретична частина);
2.Емпiричнi(з допомогою цього метода було проведено дослiд):
3.Математико-статестичнi(цi методи допомогли виявити середнi значення).
РОЗДІЛ 1: Теоретичні проблеми формування навчальної діяльності учнів молодших класів
1.1. Формування навчальної діяльності учнів молодших класів як науково педагогічна проблема
Навчальна діяльність - провідна діяльність в шкільному віці. Під провідною діяльністю розуміється така діяльність, в процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особи, з'являються новоутворення, відповідні зросту (довільність, рефлексія, самоконтроль, внутрішній план дій). Навчальна діяльність здійснюється впродовж всього навчання дитини в школі. Особливо інтенсивно формується навчальна діяльність в період молодшого шкільного віку.
В ході навчальної діяльності відбуваються зміни:
у рівні знань, умінь і навиків;
у рівні сформованості окремих сторін учбової діяльності;
у розумових операціях, особливостях особи, тобто в рівні загального і розумового розвитку.
Навчальна діяльність - це, перш за все, індивідуальна діяльність. Вона складна по своїй структурі і вимагає спеціального формування. Як і праця, навчальна діяльність характеризується цілями і завданнями, мотивами. Як і доросла людина, що виконує роботу, учень повинен знати, що робити, навіщо, як, бачити свої помилки, контролювати і оцінювати себе. Дитина, що вступає до школи, нічого цього самостійно не робить, тобто він не володіє навиками учбової діяльності. В процесі учбової діяльності школяр не тільки освоює знання, уміння і навики, але і вчиться ставити перед собою учбові завдання (цілі), знаходити способи засвоєння і застосування знань, контролювати і оцінювати свої дії [2, с. 46].
Молодшим школярам при певній організації навчання доступне оволодіння теоретично насиченим складним матеріалом.
Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов висунули 3 основних положення, які стосуються змісту навчальної діяльності:
1. Засвоєння системи наукових понять.
2. Формування теоретичного мислення.
3. В результаті засвоєння системи наукових понять і формування у учнів теоретичного мислення навчальна діяльність починає носити характер науково-дослідницької діяльності [6, с. 56].
Навчальна задача має місце там, де від учня вимагається оволодіти загальним способом відкриття даного об'єкта [6, с. 57].
Наприклад, якщо учню пропонують вираз «a+b=c» і вимагають оволодіти ним - це означає, що перед учнем ставлять навчальну задачу.
В навчальній задачі подається зразок загального способу відкриття об'єкта. А потім у вираз «a+b=c» замість знаку «+» можна поставити любий такий знак, де б «a» і «b» відповідали третьому - «с».
Навчальні дії - це такі перетворення дидактичного матеріалу, які в кінці кінців призводять до розв'язання навчальної задачі (до відкриття даного об'єкта).
Провідним в навчальній діяльності - є навчальна задача. Її слід відрізняти від конкретно-практичних задач, які мають місце в школі, коли від учня вимагається будь-яке засвоєння часткового способу розв'язання задачі. На жаль, можна констатувати, що в переважній більшості випадків всі предмети в наших школах викладаються в рамках конкретно практичних, а не навчальних задач. Конкретно практичні задачі дають частковий результат. Щоб першокласник зрозумів загальну ідею, йому пропонують розв'язати десятки конкретних задач.
Таким чином, в системі Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова показано:
1. Все традиційне навчання будується в руслі конкретно-практичних задач.
2. Антиподом цьому є навчальна задача.
3. В навчальній діяльності створюється ситуація сходження від абстрактного до конкретного.
Коротко основні позиції циклу досліджень в педагогічній психології зводяться до наступного.
По-перше, розглядається проблема аналітико-синтетичної діяльності учнів в процесі навчання. Узагальненню (синтезу) передує аналіз. На початкових етапах аналіз є неповним, не схоплює сутності явищ, тому і узагальнення є неповним [6, с. 57].
По-друге, розумовий розвиток, розвиток мислення йде завдяки засвоєнню знань. Знання засвоюються завдяки розумовим операціям (інтелектуальним вмінням).
По-третє, виділено рівні продуктивного мислення, які визначаються рівнями аналітико-синтетичної діяльності.
По-четверте, проаналізовано певні поняття, що характеризують властивості мислительної діяльності: швидкість засвоєння, гнучкість, тісний зв'язок або розрізненість наглядних і абстрактних компонентів мислення, різний рівень аналізу і синтезу, широкий і активний перенос прийомів розумової діяльності з одного на інший об'єкт.
По-п'яте, введено поняття «темп просування», тобто кількість однотипових вправ, необхідних для формування узагальнення.
По-шосте, розроблено зміст поняття “економність мислення”, тобто раціональність, лаконічність мислення: учні з різним рівнем розвитку по-різному користуються умовами задачі і можуть «витиснути» з неї різну інформацію.
Таким чином, і в цій системі, як бачимо, є певні досягнення в розробці проблеми навчальної діяльності, які проводились в руслі асоціативно-рефлекторного типу психологічних теорій навчання [3, с. 123].
Важливими факторами, які повинні враховуватись при організації навчальної діяльності, виступає індивідуалізація і диференціація навчання.
Індивідуалізація - це врахування індивідуальних особливостей учнів в навчальній роботі: особливості пізнавальних процесів, властивості нервової системи, мотивація, здібності, риси характеру і волі тощо.
1.2. Сучасні форми, методи та технології формування навчальної діяльності учнів молодших класів
Стандарти загальної освіти поставили перед масовою початковою школою нові завдання, які припускають її переорієнтацію від навиково-освітньою до особово-орієнтованої розвиваючої моделі навчання. Дане положення припускає зміна цільовій спрямованості, змісту, методичних прийомів, способів взаємодії суб'єктів освіти, показників результативності початкового навчання.
Іншими словами, виникає необхідність в нових підходах до організації учбової діяльності молодших школярів. У сучасній психології існує різноманіття позицій в дослідженні проблеми діяльності в цілому. У дослідженні учбової діяльності визначені основні напрями роботи, спираючись на принцип провідного типу діяльності на різних вікових етапах (А.А. Леонтьев, Д.Б. Ельконін).
Трудність полягає в тому, що проводилися дослідження по вивченню окремих компонентів учбової діяльності, тоді як навчальна діяльність представляє цілісний процес в реалізації і взаємозв'язку всіх її структурних компонентів. Бачимо своє завдання у визначенні змісту, психолого-педагогічних компонентів учбової діяльності і виявленні їх взаємодії як системи в умовах сучасного освітнього процесу в початковій школі [7, с. 197].
Навчальна діяльність молодших школярів в даний час здійснюється в умовах варіативності початкової загальної освіти. Варіативні програми навчання покликані забезпечити реалізацію навчання, з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей психофізичного розвитку дитини. В даний час в освітньому процесі початкової школи реалізуються декілька систем навчання і ще більше число навчально-методичних моделей-комплектів але в масовій педагогічній практиці це не тільки не приводить до ефективних результатів освітнього процесу, але спричиняє за собою ряд негативних чинників: викликає порушення одноманітності освітнього простору в початковій школі; утрудняє орієнтацію педагога в змісті, методиках навчання, організації взаємодії з учнями; приводить до перевантажень молодших школярів, негативно позначається на їх здоров'ї і мотивації до учення. Крім цього, ряд навчально-методичних комплектів не має єдиної теоретичної і методологічної підстави, а, отже, при реалізації комплекту вчитель орієнтований на використання тих, що суперечать, а деколи взаємовиключних освітніх технологій. Необхідна порівняльна характеристика існуючих варіативних систем і моделей-комплектів початкової освіти за визначенням їх педагогічної ефективності в рамках особово-орієнтованої розвиваючої освітньої моделі по наступних підставах: теоретико-методологічній спрямованості, дидактичним принципам, цільовій спрямованості, змісту, технології навчання, критеріям і показникам освітнього процесу, відповідності результату навчання поставленим цілям. Лише з урахуванням всіх названих чинників можлива організація ефективної учбової діяльності молодших школярів відповідно до цілей, поставлених перед сучасною початковою школою [12, с. 47].
Саме від вчителя залежить ступінь суб'єктності учня на певних етапах учбової діяльності, саме він визначає цілі, зміст діяльності пропонує або підводить до способів рішення поставлених учбових завдань. О.С. Анісимов відзначає, що «оскільки сам навчаний не має скільки-небудь певних способів своєї зміни і розвитку, не може виступити як цілеспрямований перетворювач себе, цю функцію реалізує педагог. І лише повторно, завдяки виникненню і реалізації потреби самоорганізації в навчанні, в передачі функцій педагога навчаному, виникає навчальна діяльність.» При цьому роль вчителя як «простого джерела знань, довідкової книги або словника, підручника або демонстратора.» [2, с. 79] «.все більше сходить нанівець, і всіляко заміщається активною енергією учня, який скрізь і усюди винен сам шукати і здобувати знання.» [2, с. 79], тобто в даному випадку учень виступає повноцінним суб'єктом учбової діяльності.
Пропонуємо інтеграційну модель учбової діяльності в умовах варіативності початкової загальної освіти, направлену на формування компонентів учбової діяльності молодших школярів. При цьому ми вважаємо за доцільне виділити модульні компоненти учбової діяльності.
Мотиваційний модуль. Виділяючи формування мотиваційної основи як перший етап в теорії поетапного формування розумових дій, П.Я. Гальперін відзначав, що «. вплив мотивації - це річ делікатна, легко не виявляється, але, врешті-решт, що дає про себе знати самим фатальним чином» [3, с. 97]. Перехід на вищі рівні внутрішньої мотивації через формування соціальних і пізнавальних мотивів можливий при цілеспрямованому систематичному мотивуванні учнів з боку педагога до учбової діяльності.. Мотивувати що вчаться до учбової діяльності - означає торкнутися їх важливих особистих інтересів, створити їм умови для реалізації себе в процесі навчання.
Диагностико-аналітичний (орієнтування) модуль. П.Я. Гальперін відзначав, що «.всі форми психічної діяльності, а не тільки пізнавальні, інтелектуальні є різними формами орієнтування суб'єкта в проблемних ситуаціях. Ці різні форми виникають тому, що істотно різні обставини, в яких опиняється суб'єкт, різні завдання, що встають перед ним, і засоби, за допомогою яких вирішуються ці завдання» [4, с.164. Навчальна діяльність через свою новизну і невизначеність, як на змістовному, так і на функціональному рівні спочатку є проблемною для дитини. По суті, дитина здійснює орієнтовну діяльність в новій для нього ситуації. При цьому він вимушений при сформованому рівні мотивації визначити свою готовність до спілкування з вчителем і однолітками в рамках здійснення учбової діяльності, ухваленню або неприйняттю мети діяльності; змісту учбових завдань, наявних в його досвіді способів і визначенню достатніх засобів для їх вирішення.
Змістовний модуль. Змістом учбової діяльності є система наукових (теоретичних) понять, яка освоюється дитиною за допомогою рішення учбових завдань (В.В. Давидов, 1996). При цьому для формування дитини як суб'єкта учбової діяльності необхідно, щоб пропонований зміст був прийнятий таким, учнем, тобто було для нього особово значущим і носило проблемний характер, не припускаючи репродуктивних способів діяльності.
Модуль Операційно-діяльністний. За умови ухвалення учбового завдання і її проблемного змісту учню необхідно відкрити спосіб рішення запропонованої задачі. Виходячи з суб'єктної позиції, визначеної попередніми етапами діяльності, необхідно здійснити наступні дії: 1)виявлення утруднення (проблеми) в запропонованому завданні; 2) формулювання проблеми, 3) визначення причини утруднення, 4) вибір способу виходу з проблемної ситуації, 5) обґрунтування даного способу, 6) фіксація нового способу в знаковій формі (буквеною, схематичною, графічною), складання алгоритму застосування нового способу; 7) рішення приватних завдань із застосуванням нового способу дій; 8) контроль і оцінка способу і результату діяльності.
Страницы: 1, 2
