Закон цілісності вимагає, щоб композиція сприймалась єдиним і неподільним твором мистецтва, в якому кожна зображена деталь доповнює зміст, його цілісність. Є. Кибрик писав, що "цілісність композиції залежить від здібностей художника підпорядкувати другорядне головному, злити все в один неподільний організм твору; кожна деталь його має сприйматися як необхідне, доповнювати щось важливе до розвитку задуму автора". Основні ознаки цілісності - неподільність, взаємозв'язок і узгодженість усіх елементів композиції; неповторність образів композиції та її елементів. Неподільність композиції - перша і головна ознака закону цілісності створюється в композиції художником так званою конструктивно-художньою ідеєю твору, яка об'єднує всі образи твору в одне ціле.
Необхідність зв'язку та взаємної узгодженості всіх елементів композиції - друга ознака цілісності. Закон цілісності, що диктується закономірностями зорового сприймання дійсності, вимагає виявлення в композиції головного, сюжетно-композиційного центру, якому підпорядковані другорядні образи (деталі). Так, картина І. Рєпіна "Іван Грозний і син його Іван" є однією з найдосконаліших композицій, в якій все настільки геніально створено, що неможливо ні забрати, ні додати жодної деталі, щоб не порушити її цілісності.
Згідно з конструктивно-художньою ідеєю твору художник виділяє центр композиції яскравим освітленням і детальною виразністю зображення грізного батьківського обличчя царя-убивці та смертельно пораненого його сина. Все в картині підпорядковане головному: бачимо передусім виразно освітлені обличчя двох людей, які розкривають зміст трагедії; лише потім розглядаємо одяг персонажів картини та багатий інтер'єр, які взаємозв'язані й допомагають сприйняттю місця дії та задуму художника. Третьою ознакою закону цілісності є неповторність образів композиції (за винятком орнаментальної композиції) та розмірів, інтервалів її елементів [55, 96].
Прикладом неповторності елементів композиції є картина І. Рєпіна "Хресний хід у Курській губернії", де зображено надзвичайно багатолюдний натовп, в якому геніальний художник втілив усі класи і верстви російського суспільства 80-х років XIX ст. з усіма їх зв'язками і суперечностями. В глибині ліворуч вирізняється пані з іконою під охороною сотників - композиційний центр картини, - а навколо рухається людська маса, в якій кожна постать - не лише характер, а й соціальний тип. Неповторність образів композиції передано великим майстром пензля і в різноманітності рухів кожної фігури людського потоку, в якому зображені дорослі й діти, багаті та бідні, жебраки і каліки з різними позами, жестами, мімікою. Художник знайшов таку конструктивно-художню ідею картини, яка сприяла збереженню цілісності композиції з її ознаками.
Закон контрастів - один з основних законів композиції. Дія контрастів виявляється в законах як природи, так і суспільства. В образотворчому мистецтві як одній із форм суспільної свідомості також знаходить своє підбиття дія контрастів. Активно виражені відмінність, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції [54]. В образотворчому мистецтві основними контрастами є тоновий і кольоровий.
На тонових контрастах (світлий і темний) художники будували композиції з давніх часів (Рембрандт "Повернення блудного сина", О. Івасів "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ" і сучасні (А. Чебикін "Мрія здійснилась", Т. Яблонська "Над Дніпром"), зображуючи світлі фігури чи інші деталі твору на темному фоні або навпаки.
Контрасти й зіставлення в композиції підсилюють її виразність. Будуючи композиції на зіставленні великого і малого, старого і молодого, сильного і слабкого, гарного і невродливого, доброго і злого, багатого і бідного, великі майстри пензля добивалися незвичайної гостроти в передачі характеру образів у художніх творах. З метою виявити свій задум у композиції художники використовують різні контрасти [43, 81].
Закон підпорядкування всіх засобів композиції ідейному задуму вимагає від художника "цілісності, виразності, ідейності художнього твору. Цей закон зобов'язує художника, щоб його композиція в усіх деталях підпорядковувалась ідейному змісту, розкривала його ставлення до зображуваного, його захоплення". Всі вимоги, які ставить цей закон у зв'язку з ідейним задумом, художники прагнуть вирішувати у своїх композиціях.
Вдале вирішення всіх вимог закону можна побачити у багатьох визначних творах зарубіжних і вітчизняних художників: Е. Делакруа "Свобода, що веде народ", В. Сурикова "Бояриня Морозова", І. Рєпіна "Арешт пропагандиста", Г. Меліхова "Молодий Т. Шевченко у К. Брюллова". Вся група вдало скомпонована і тісно взаємозв'язана німим діалогом. Фігури гармонійно пов'язані з форматом картини та її образами на ледь прописаному полотні К. Брюллова "Облога Пскова". Картина розповідає про світ мистецтва, життя, нелегкі, але осяяні творчістю долі.
Закон новизни пов'язаний з тим, що творчі пошуки новизни в мистецтві художники ведуть на основі аналізу досягнень минулого [48, 124]. Пошуки новизни не повинні бути у творчості самоціллю, яка спричинює псевдоновизну, спустошення змісту мистецтва. Вони мають виходити з естетичного сприймання і відчуття художником реальної дійсності, бути пов'язаними з ідейним задумом художника, його прогресивним світоглядом.
Т. Шевченко створив полотно "Катерина" на чотири роки пізніше від однойменної власної поеми, у якій відтворив епізод розставання селянської дівчини Катерини з офіцером, що спокусив і покинув її. Художник з великою делікатністю розкриває цю драму соціальної нерівності людей, через яку гине найсвітліше - краса кохання. Вчорашній кріпак не засуджує "падіння" Катерини, подає босу селянку в красивому дівочому вбранні, яка ступає величаво, гідна подиву та захоплення.
Художніми засобами композиції Т. Шевченко ввів у мистецтво образи з повсякденного сільського життя рідного народу, зламавши умовні канони тодішньої Академії мистецтв, заклав основи критичного реалізму. Майстерно володіючи живописом, малюнком і, зокрема, гармонійною, вишуканою композицією, в ідейно-образному змісті Т. Шевченко виступає новатором. Усі атрибути побуту і пейзажу спрямовані на розкриття змісту полотна. Яскраво виявлена поетизація образів є виразною ознакою національного характеру, народності, новизни.
Крім розглянутих основних законів, існують ще закони життєвості та впливу "рами" на композицію зображення на полотні, які належать не до всіх видів образотворчого мистецтва. Закон життєвості діє у творах образотворчого мистецтва, в яких зображуються типові характери і обставини, передається рух у часі [57, 107]. Це належить здебільшого до творів станкової та книжкової графіки, живопису, скульптури, мініатюрного живопису, що мають сюжетні зв'язки.
Щоб передати рух в образотворчому мистецтві, треба виділити в сюжетній композиції кульмінаційний момент із ознаками минулого, сучасного та відчуття майбутнього [37, 28]. Важливими є відчуття художником ознак закону життєвості, здатність бачити життя в його розвитку, в процесі зародження нового, якому належить майбутнє, тобто здатність передавати відчуття, події в часі, а отже, і в русі, оскільки без руху немає життя.
Вдало вирішив ці завдання І. Рєпін у картині "Не чекали", в якій не тільки передав момент несподіваної зустрічі (кульмінаційний момент події) з сім'єю (матір'ю, дружиною, дітьми), а й розкрив минуле образів, заняття персонажів картини до зустрічі (стара мати сиділа в кріслі, дружина грала на роялі, діти працювали за столом). Геніальний майстер передав через суттєві вузлові зв'язки в розвитку сюжету відчуття руху події в часі, надавши життєвості художньому твору.
Образно і правдиво відтворюють сучасну дійсність в її життєвому русі народні художниці України Т. Голембієвська в картині "Безсмертя" і Т. Яблонська в картині "Весілля". Життєва сцена, побачена нею на Київщині, з типовими характерами селян і в типових обставинах блискуче передана в багатоколірній композиції. Художницю захопила особлива атмосфера емоційного піднесення, веселощів, властивих радісній події, якою є весілля. Народне весілля вона відтворює як сучасне, життєве, художньою технікою, близькою до народного образотворчого мистецтва.
Закон впливу "рами" на композицію зображення на площині є загальним лигне відносно плоскої композиції, в основному картини [69, 135]. "Рама" - це композиційне явище, визначене всією конструкцією зображення як межа картини, на якій завершується композиційна цілісність; характеризується низкою ознак, які об'єктивно діють у взаємозв'язках "рами" і зображення на картинній площині.
Так, у картині О. Куриласа "На Гуцульщині" центральна за тоном і кольором фігура молодої, у святковому вбранні гуцулки, яка, підперши голову рукою, з цікавістю дивиться перед собою, виходить уперед, немовби покидаючи картинну площину з групами гуцулів, що стоять на сільській вулиці з дерев'яними хатами та зарослими лісом горами, у верхів'ях яких заплуталися пасма хмар. Композиція сприймається як символічний образ Гуцульщини.
Особливістю закону впливу "рами" на композицію зображення на площині й органічного взаємозв'язку їх є дія "рами" щодо її типу (прямокутна, кругла й овальна). Кожен формат рами має свої особливості, по-різному впливає на будову композиції, сприймання її [60, 62].
Таким чином, основні закони композиції, що діють у деяких видах і жанрах образотворчого мистецтва, відображають суттєві ознаки і специфіку побудови тематичної композиції. Їх знання дає змогу як об'єктивніше аналізувати композиційні твори, так і створювати адекватні дійсності власні мистецькі твори.
1.2 Особливості композиційної побудови малюнків учнями 1-4 класівДля успішного навчання дітей тематичного малювання в школі, правильного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей вчителеві образотворчого мистецтва потрібно розуміти особливості дитячого малюнка, починаючи з малюнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класів у цій галузі. Вивчення робіт дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в них допоможе вчителеві активніше розвивати у дітей спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і зображувати бачене в малюнках, допоможе кращому розумінню дитячих прагнень.Діти починають малювати вже в 1-2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, за уявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображень дитина приходить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер і особливості малюнків дошкільнят. Вперше дитина малює тому, що захоплюється процесом появи ліній від олівця [28, 19]. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальованими нею рисочками (рис.2).Рис.2. Початкові навички малювання ("рисочки")Далі дитина переходить до малювання замкнутих кривих, кружечків (рис.3). Дитина тлумачить свої зображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, "Це - мама").Рис.3. Початкові навички малювання ("кружечки")Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагне передати характерні ознаки предмета. Улюбленою темою дітей є зображення людини, відомих їй тварин (рис.4). Рис.4. Зображення людини і тваринДо зображення людини дитина підходить по-своєму: частини тіла вона малює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками бере предмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо не зразу. Спочатку дитина малює тільки голову і ноги, потім - голову, ноги й руки, а ще згодом - і тулуб, до якого кріпляться руки й ноги.Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядні елементи (прикраси - бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більше уваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображує занадто великими [24, 102].Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять до складних просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбувається незалежно від досягнутого успіху в зображенні окремих, предметів.Спершу діти розміщують усі предмети на одній лінії, а решту місця залишають вільним (рис.5). Рис.5. Розміщення предметів на одній лініїУ малюнках (Рис.6) дитина виявляє характерні ознаки зображуваних предметів і логічно поєднує їх, допускаючи для повнішої передачі своєї думки певну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т. ін). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображує людей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.Рис.6. Виявлення характерних ознак предметівМатеріалом для малювання є весь навколишній світ: люди, будинки, природа, тварини, птахи - все, що справило на дитину найбільше враження, запам'яталося їй. Дошкільники малюють в основному за уявленням, а не з натури [55]. При цьому їх не турбує мала подібність до зображуваного предмета і якість виконання. Вони прагнуть передати в малюнку свої знання і уявлення про предмети й навколишню дійсність.Діти 3-4 років малюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її. Малюючи стіл, діти показують його кришку в плані і домальовують знайомі їм чотири ніжки стола (рис.7).Рис.7. Аналітичні зображення предметівДіти 5-7 років предмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (рис.8), вони не сприймають предметів, загороджених іншими.Рис.8. Розміщення предметів у кілька рядів. З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить (рис. 9).Рис.9. Розміщення предметів на земній на поверхніТут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру (рис.10).Рис. 10. Вертикальне положення предметівДіти 6-8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (рис.11). Рис. 11. Передача реалістичності зображеньУ цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша [43, 135].Особливе значення в розвитку просторової уяви учнів має правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, величина та розташування предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці дитини. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у-перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.Константність сприймання форми, величини і взаємне розміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях [26, 54].Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають у міру нагромадження свідомих спостережень і зображень, а також загального і розумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі дітьми правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, мета яких - навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити їх характерні особливості.Діти 7-8 років добре сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс, многокутник), вчаться визначати пропорції. У цей віковий період років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як "вгорі - знизу", "справа - зліва", "ближче - далі" та ін.На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він вчить учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним [55, 84].Для спостереження і зображення слід вибирати прості, знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.Паралельно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі ("ближче" і "далі"), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати бачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від побаченого під час відпочинку влітку, екскурсії.За програмою з тематичного малювання на розвиток цих умінь відводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати [41, 47].Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребує вміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчитель на уроці з тематичного малювання повинен "скеровувати увагу учнів на навколишню дійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ятовувати його". Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком правильного уявлення про навколишні предмети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя - допомогти їм правильно сприймати і зображувати бачене.У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинуте критичне ставлення до своїх малюнків, тому вони з великим бажанням беруться за виконання дуже складних завдань з тематичного малювання [59, 50].У малюнках на задані теми учні 1-4 класів довірливо розкривають свій внутрішній світ, передають графічними засобами те, що прагнуть сказати на цю тему відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей.Малювання на теми з навколишнього життя, що ґрунтується на цілеспрямованих спостереженнях ("Мій рідний дім", "Пори року"), допомагає учням правильно спостерігати і зображувати дійсність, розвиває творчі здібності, пам'ять. Після виконання одного-двох таких малюнків перед першокласниками доцільно поставити завдання проілюструвати народні казки ("Колобок", "Півник і Курочка", "Рукавичка") або вірші про пори року, прочитані учителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини, предмети пейзажу (дерева, річка, будинки).
