першому випадку виконавець відверто глумиться з Осла, вип'ячує своє ставлення до нього, дивиться на нього збоку. У другому - виконавець немовби зливається з персонажем. Щоб краще це зрозуміти, подумайте і пригадайте, чи не доводилось вам зустрічатися з людиною, яка часом говорить дурниці таким серйозним і переконливим тоном, що поки її не знаєш, важко збагнути, тупа вона чи прикидається недоумкуватою, щоб розіграти вас.

Застосування того чи іншого методу інтонування не може регламентуватися завчасно, а визначається трактуванням твору.

Особливу увагу приділяють дослідники баєчного жанру байки образові автора-оповідача, байкаря. Більшість із них підкреслювали, що байкарі не хизувалися власною уявою і не схильні були потішати своїми дотепами; вони невдавано і щиро намагалися змалювати подію настільки яскраво, немовби самі були при тому.

У зв'язку з усім цим розглядається манера виконання байки.

Байка виконується в оповідній манері. Виконавець байки безпосередньо звертається до слухачів, але уже не від імені автора, а від свого власного. Виконавець не може ставити перед собою завдання "зіграти" роль простакуватого байкаря взагалі або конкретного автора байки, про характер якого читець може скласти уяву з критичної літератури. [18, 12-13]

Виконавець байки впадатиме в банальність, коли силкуватиметься перевтілитись в образи-персонажі й зіграти їх перед слухачем. Виконавець і тут залишається оповідачем, який немовби спостерігає поведінку персонажів збоку. Однак, як уже згадувалося, виконавець - не байдужий спостерігач, він увесь час оцінює те, про що розповідає; і це знаходить вияв у його інтонації. Усе це разом з тим не позбавляє виконавця від елементів інтонації тону чи копіювання міміки і жестів уявного персонажа. І саме в такій мірі, в якій цього вимагає стримана побутова імітація, реалізується вимога дотримуватися "звукових масок". Тому грубо і неприродно звучить, наприклад, байка "Вовк та Ягня", коли тиради Вовка вимовляються на низьких, а репліки Ягняти на високих регістрах.

Ритміка байки також вимагає пильної уяви. І треба запам'ятати, що у тих випадках, де наголос у слові, визначений розміром вірша, не збігається з граматичним, граматика має поступитися перед ритмікою художнього твору.

Рима в байці буває дуже виразною, і її також треба зберігати, а не замазувати під виглядом прагнення до простоти, бо в цьому разі простота вироджується у спрощенство. [60, 26-27]

Байка є чудовим матеріалом для формування вміння передавати виконавське ставлення буквально з першої фрази тексту. Наприклад, якщо сказати лише два рядки з байки Л. Глібова "Вовк і Кіт":

В село із лісу Вовк забіг... Не думайте, що в гості, братця!

то вже в них слухачі повинні відчути, як ви оцінюєте цей факт, як ставитися до цього персонажа.

Цікавим моментом у роботі над байкою є створення образу розповідача. Хто він? Що це за людина?

На мою думку, немає потреби дотримуватись традиційного типу розповідача - мудрого, з лукавинкою чоловіка. Читець повинен залишатися самим собою і саме з позиції сучасної людини пропагувати певні ідеї, засуджувати чи висміювати недоліки, пороки людського суспільства. Єдине, що обов'язково необхідно витримати у створенні характеру розповідача, - це відчуття гумору: доброзичливого, сердитого чи злого.

Байка цікава для роботи ще й тим, що під час її виконання студенти, виступаючи у ролі оповідача безпосередньо спілкуються з аудиторією. Вони то коментують подію, то прямо висловлюють своє ставлення, то закликають слухачів оцінити вчинки, факти, то роблять висновки для всіх та ін. Цей вид спілкування найближчий їм за своєю природою і завдяки йому читцям легше тримати себе перед слухачами.

Звичайно, робота над байкою потребує знання всіх її жанрових особливостей, усвідомлення всіх етапів роботи над твором і врахування творчого рівня кожного виконавця байки. Одному може бути під силу байка з кількома яскравими характерами, іншому - невелика за розміром, де все навантаження бере на себе оповідач і розкриває в основному один характер - самого оповідача, його позицію, його оцінку подій.

Для того, щоб було цікаво працювати і сильним і слабшим студентам, спочатку варто провести колективну роботу.

Щоб полегшити попередню роботу над текстом байки, варто взяти до уваги К. Пархоменка - розчленувати її за композиційною побудовою: експозиція, зав'язка дії, розвиток дії, розв'язка. Від того, настільки чітко уявляє собі читець план байки і її поділ на частини, залежить композиційна чіткість виконання. Частини твору, що виконуються, - це ніби сходини, і перехід від однієї до другої супроводжується змінами тону, відтінюється паузами, переломом темпу й ритму мови та іншими засобами, вибір і застосування яких випливає з конкретного змісту твору [2, 8-9].

Щоб не порушити під час читання байки специфіки її як жанру, слід, по-перше, не забувати, що байка - це так званий вільний вірш, тобто з різною кількістю стоп у віршованих рядках і астрофічною будовою, і потребує дотримування в кінці кожного віршованого рядка відповідних пауз; по-друге, основний тон виконання повинен бути природний, переконливий і не сумний оскільки зображення в байці подається у формі розповіді з наявністю розгорнутого діалогу. Крім цього, байці властиві ще елементи комізму. Отже, читець повинен виступати перед слухачами як співбесідник, який емоційно розповідає їм про цікавий повчальний випадок, з якого вони повинні взяти той чи інший урок практичної моралі. По-третє, обов'язково треба врахувати мову автора і мову алегоричних образів. Правильність читання авторської мови залежить від того, наскільки читець визначить ставлення автора до зображуваних ним подій, їх оцінку, його думки, почуття, наміри у зв'язку з цими подіями. Так, розповідаючи про Чижика, з яким трапилося нещастя ("Чиж та Голуб" Л. Глібова), автор ставиться зі співчуттям до нього: називає його сердегою ("Сердега в клітці рветься, б'ється... ").

Мова персонажів передається з обов'язковим урахуванням їх індивідуальних особливостей, зовнішності, характеру, дій, поведінки, вчинків, оскільки під тваринами, рослинами чи речами ми розуміємо людей з різними рисами - не тільки психологічними, а й соціальними, професіональними, віковими тощо.

Отже, головним у читанні мови персонажів є передача характерних рис людей, а не тварин. Характер передачі мови алегоричних персонажів, залежить не від тих чи інших звірячих масок, а від конкретних людей, що за ними ховаються, від тієї соціально-побутової обстановки, в якій вони діють, і від цілого ряду інших обставин: цільової настанови, завдань виховання, а найголовніше - від ідеї твору.

Тому будь-яке силкування перевтілитися в образ персонажа, грати його перед слухачами може призвести до руйнування змісту твору.

2.2 Використання малюнків та ілюстрацій під час вивчення творів для дітей

Перед тим, як починати роботу над творами цього жанру, формувати інтереси до них, дітей, учитель сам повинен знати їх специфіку, особливості, щоб не втратити того духовного заряду, яким вони сповнені, якнайяскравіше показати ідейне спрямування, багатство мови, різноманітність образів. Як відомо, дітей у казці захоплює, насамперед, незвичайність подій, сміливі, сильні, винахідливі герої, перемога добра над злом, правди над кривдою [30].

Виховне значення казок величезне. Вони завжди педагогічні в кращому розумінні цього слова: вчать скромності, безкорисливості, висміюють якісь людські вади. Казки висловлюють народну мудрість, накопичену століттями. Повчальність казки не здається нав'язливою, штучною, оскільки її замисел виражається через захоплюючий сюжет, у витонченій композиції, в яскравих, чітких образах. Драматичність дії казки і живописність персонажів сприяє образному баченню світу, розвиває увагу, але й, за висловлюваннями К. Ушинського, вводить читача у володіння народними скарбами, залучає до духу народу [19].

Під час вивчення народних і літературних казок, пропонованих програмою для опрацювання в 4 (3) класах, на уроках та під час самостійної роботи використовуються поодинокі малюнки, а також їх серії, які допомагають учням простежувати логіку подій, встановлювати часові, просторові й при чинові зв'язки. Демонстрація картин та їх серій виконують не лише ілюстративні функції. Сутність роботи над кожним сюжетом багатопланова. Така робота може відбуватись у формі завдань:

1) для фронтальної творчої діяльності учнів на уроках класного чи позакласного читання. Наприклад, доведіть словами тексту, що зображене на малюнку стосується певних подій, вчинків, належить до початку, середини чи кінця казки "Три міхи хитрощів" І. Франка або "естонської народної казки" "їжак і лисиця";

2) для колективно групової діяльності під час виявлення позитивних і негативних персонажів казки "Коваль щастя", "Хитрий півень" та інших;

3) для індивідуально-групової діяльності над виявленням характеру окремих дійових осіб: коваля щастя, їжака, лисиці, півня та ін.;

4) для індивідуальної діяльності над мовою дійових осіб, головною думкою того чи іншого твору, засобами виразності картин і літературного твору та іншими завданнями творчого характеру.

Опрацьовуючи народні і літературні казки, учитель поступово закріплює уміння дітей не тільки зіставляти зображення на картині зі змістом уривків творів, а й вчить глибше проникати у підтекст, бачити внутрішній світ героя, його душевний стан.

Під час опрацювання казки "Коваль щастя" А. Саксе учні повинні визначити ідею твору; щастя - то людська праця. Дуже важливими є малюнки та ілюстрації до казок, щоб сформувати читацькі інтереси. Вчитель пропонує не тільки свою наочність, але й заставляє дітей малювати словесно, як вони уявляють того чи іншого героя.

Як би намалювали коваля, багатіїв?

А кого автор вважає ковалем щастя? (Молодого коваля, який оволодівши своїм ремеслом, відкрив власну кузню і почав чекати замовників).

Чому коваль вдався до вигадки? (Він був молодий, ніхто не знав його можливостей, і люди проходили повз кузню. Тому він вирішив заманити перехожих незвичайною вивіскою на кузні: "Коваль щастя").

Чи був упевнений молодий коваль, що люди, прочитавши таку назву, прийдуть до нього? Як він розмірковував над своїм вчинком? (Так, коваль був упевнений, що люди зацікавляться такою вивіскою і прийдуть до нього. Він міркував так: "Кожна людини - коваль свого щастя. Потрібне тільки уміння. То чому ж я, молодий, умілий, не зможу викувати щастя для себе?").

Хто став першим замовником такого незвичайного коваля? (Першим прийшов селянин).

Знайдіть у тексті і прочитайте розмову, яка відбулася між ковалем і селянином.

Яким постав перед вами коваль із цієї розмови? (Впевненим у собі, ввічливим, відвертим, щирим).

А що ви дізналися про замовника? (Він був недовірливий, замовив незвичайний плуг).

У чому була незвичайність замовлення? ("Я хочу мати такий плуг, за яким би не доводилося ходити слідом. Запріг собі коня і, гайда!").

Який висновок можна зробити про цю людину? (Як каже автор, "то був ледацюга, котрому більше подобалось спати на запічку, ніж працювати в полі").

Чи міг коваль викувати такого плуга? (Так, навесні плуг був готовий. Коваль узяв його на плечі і поніс селянинові. Той запріг коня і плуг сам, без орача, почав орати).

Чи приніс щастя ковалю і селянинові це виріб? (Ковалю він приніс щастя. Слава про нього облетіла всю округу, до нього поспішали замовники, прославляли його працю, ковальське уміння. А родині селянина цей виріб приніс тільки лихо).

Що відповіла дружина селянина на запитання коваля про плуг, що сам оре? ("Відколи мій чоловік перестав ходити за плугом, він пропадає в шинку, а повернувшись додому, спить у запічку. Земля виснажилася недоглянута, не удобрена земля стала неродючою, не давала доброго врожаю; "сім'я зубожіла" (Сім'я стала бідною, не було чого їсти, у що одягнутись)"життя занапастив" (зробив його важким, безрадісним, непотрібним).

Отже, дружина селянина у всьому звинувачувала виріб коваля. А як ви гадаєте, хто був винуватцем? (Сам селянин, його байдуже ставлення до праці, до своєї родини. Адже через своє ледарство, бажання дбати про свою сім'ю, став неробою, почав пиячити, виносячи все в шинок, довів родину до зубожіння).

Тепер подумайте, як допоміг у здобутті щастя інший виріб коваля" - ключ щастя. Пригадайте, хто мого замовив? Одним з найбагатших господарів округи).

Для чого йому потрібен був такий ключ? (Щоб його майно було під міцним замком).

Можливо, майно потрібно було оберігати від розбійників, злодіїв? Що тут поганого? (Замовляючи цей ключ, господар поставив перед ковалем таку вимогу: щоб цим ключем міг відімкнути свої комори тільки він, господар, і щоб ключ "не слухався" ні батька, ні матері, ні дружини, ні дітей).

Чи зробив такого ключа коваль? (Так, він точно виконав замовлення: ". кував і вимірював, кував і підпилював, і восени ключ був готовий").

Як випробував господар замовлення на членах своєї родини? (Він замкнув двері комори і попросив батька принести коням вівса. Батько не міг відімкнути. Мати пішла по борошно не змогла відімкнути. Жінка пішла по капусту і повернулася в сльозах, бо всі нігті пообламувала, а дверей не відімкнула. Послав господар дітей по горох, і вони не змогли відімкнути дверей).

Що сказано в казці про долю родини найбагатшого господаря? (Від того дня, як з'явився у господаря ключ щастя, коні залишилися без вівса, родина без хліба, без м'яса, а господар радів, що його майно під міцним замком. Бо то був такий скнара, що навіть для себе шкодував смачного шматка).

Чи допоміг ключ щастя цьому господареві стати ще багатшим? (Ні. Коваль, прийшовши на колись багате подвір'я подивитися, як діє його ключ щастя, побачив жалюгідну картину повного запустіння. Навколо панувала тиша. Не лунали дитячі голоси, не іржали коні, не гавкали собаки. Виснажена господиня сиділа під хатою і кришила в казанок лободу. Розпитуючи господиню колишнього багатія, коваль дізнався, що батько і матір господаря повмирали від голоду, діти пішли в найми, худоба загинула. Навіть собака не витримав такого життя і втік до лісу. А сам господар збожеволів: удень і уночі тільки й те робить, що гроші лічить. Жінка колишнього багатія звинувачувала коваля в тому, що від того "проклятого горе та злидні оселилися в їхній хаті")

Ви погоджуєтесь з такою думкою? (Ні. Основна причина становища, що склалося в цій родині, не у виробі, який з точністю і великою майстерністю виконав коваль, а в жорстокості, скупості, жадібності, бездушності самого багача).

Обґрунтуйте свої висловлювання. (Багач був жорстоким: знаючи, що цим ключем міг користуватися лиш він, почав випробовувати його на своїх рідних. Скупим, жадібним: залишив своїх дітей і батьків без шматка хліба, худобу без вівса: щоб не померти з голоду, його дружина мусить варити юшку з лободи. Бездушним: занапастив себе і свою родину)

Як ви гадаєте, позитивним, чи негативним є селянин і багач? Як ви ставитися до них? Як, на вашу думку, ставиться до них сам автор? (І селянин, і багач - негативні персонажі, їхні вчинки страшні, безглузді, бездуховні. І селянин, і багач втратили людську гідність, загубили найдорожчих їм людей. Життя селянина зводиться лише до того, щоб нічого не робити, а тільки відпочивати та пиячити. Після того, як багач придбав ключ щастя, основне його заняття полягало в тому, щоб рахувати гроші і милуватися ними. Наше ставлення до цих персонажів може бути тільки негативним. Своїми вчинками і діями вони викликають у нас огиду, осуд. І автор теж негативно ставився до них. Речення: " То був ледацюга, котрому більше подобалося спати в запічку, ніж працювати в полі " і "то був такий скнара, що навіть для себе шкодував смачного шматка", - найкраще ілюструють його ставлення).

Хто з персонажів казки викликає у вас позитивні емоції? Що схвалюється у цій казці? (Звичайно, коваль. Він поступово виковував своє щастя. В молодості він зумів довести свої уміння, високу майстерність. Виготовивши незвичайні речі - плуг, який самий оре, ключ, який підвладний лише одній людині. Слава про його майстерність поширилась по всій окрузі: "Ще й ковалеві руки не відпочили, як у двері кузні стукав другий замовник". Пізніше він користувався такою ж шаною, до нього весь час приходили нові і нові замовники, тобто майстерність його підвищувалась. Про це свідчать і такі речення: "спливали роки. У кузні не стихав стукіт молота, не вгавав спів, у горні не згасав вогонь... ").

Що ви ще можете сказати про коваля? (Він завжди ввічливий, веселий, наполегливий у праці, уважний, вимогливий, справедливий) [70].

Усі ці риси характеру коваля діти підтверджують рядками твору, доповнюють своїми судженнями. Розглядають ілюстрацію до казки, зіставляють її зі змістом казки, доходять до висновку, що коваля тут зображено старим чоловіком, який виготовляє замовлення.

Отже, підсумовує вчитель, ми розглянули ілюстрацію, аналізували зміст казки і визначили основну думку твору: людина творець свого щастя. Але кожний із персонажів казки розумів щастя по-своєму. Селянин бачив щастя у тому, щоб нічого не робити, багач - щоб мати якомога більше грошей і нікому їх не давати. Коваль бачив своє щастя чесній і сумлінній праці на 15лаго інших. Саме працею він добився визнання і поваги людей. Звичайно, і ми з вами визнаємо справжнім щастям щастя коваля - працю на благо людей. Певні особливості має формування читацьких інтересів та підготовка учнів до сприймання і читання прозових творів. Вони бувають різними за жанрами, різноманітна їх тематика. Для цілеспрямованішої підготовки до їх сприймання умовно групують прозові твори за змістовими ознаками і тим, на тим скільки вони близькі до життєвому досвіду учнів. Зокрема, у четвертому класі значною є група оповідань на морально-етичні теми, в яких розкриваються різні людські якості, риси характеру у спілкуванні і дітей - ровесників [43].

Дійові особи творів "Жевжик" Всеволода Нестайко, "Казка про друга" Марії Сумарної, це їхні ровесники, які діють у знайомих дітям ситуаціях. Але самостійно не можуть розібратися у мотивах вчинків дійових осіб, тому, опрацьовуючи такі твори, доцільно використовувати ілюстрації до творів створити на уроці ситуацію для оцінювання вчинків. До первинного читання важливо зберегти таємницю сюжету, поставити проблемне запитання допоможе ілюстративний матеріал. Малюнок до оповідання морально - етичної спрямованості може бути стислим і адекватним ідеї конкретного твору. Наприклад, при підготовці учнів до сприймання оповідання Я. Стельмаха "Нахаба" демонструється конкретний малюнок із зображенням в ліжку дитини з перев'язаним горлом, яка читає книжку. Інтригу можна створити за допомогою запитань:

Як можна назвати цей малюнок?

Чи відповідає на, вашу думку, сюжет малюнка назві оповідання?

Чи можна в образливому тоні говорити про хворого?"

Хто може так вчинити?

Після такої бесіди можна переходити до прочитання оповідання.

Сьогодні ми прочитаємо нове оповідання "Нахаба". Його написав молодий український письменник Я. Стельмах. Як ви вважаєте, що означає слово "нахаба"?

Діти відповідають по-різному: погана людина, той, хто б'ється, краде, всіх кривдить... Вчителька пропонує перевірити це визначення у "Довідковому бюро". (Тут працює щодня новий учень, який заздалегідь одержує від вчителя завдання знайти в словнику значення того чи іншого слова або певні відомості. Так бюро працює і на інших уроках.

Учень дає довідку що "нахаба" - це безсоромна настирлива людина.

Коли виявляються подібні якості? (Звичайно, у спілкуванні).

Як ви вважаєте, - запитує вчитель, - коли спілкування буває приємним і корисним?

Підсумовуючи відповіді, вчителька звертає увагу дітей на прислів'я, записане на дошці: "Чого собі не хочеш іншому не бажай".

Далі діти ознайомлюються із змістом оповідання, читають і готуються відповідати кого із героїв твору стосується таке негарне слово "Нахаба".

У 3-4 класах на першому уроці у підготовці школярів до читання творів, вміщених у розділах "Письменники рідного краю" і "Видатні письменники України" рекомендується, звичайно, зробити акцент не на змістовому аспекті, а на особі автора (або, якщо є матеріал, на історії написання твору): коротко сказати коли він жив, про що писав, чим цікавився, пригадати, що читали раніше, показати його книжки, портрет. Після такої "Зустрічі" з письменником чи поетом відбувається більш осмислене і емоційне ознайомлення з твором.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6

Голосование

Как вы оцениваете работу нашего сайта? Отлично Хорошо Нормально Плохо Результаты