- розвивати уявлення школярів про навколишній світ;
- виховувати почуття любові, чуйності, доброзичливості, поваги до об'єктів природи, потребу у спілкуванні з природою;
- вдосконалювати вміння спостерігати й відчувати її красу і гармонію;
- розвивати інтерес та прагнення до пізнання природи;
- виховувати культуру поведінки в природі, відповідальність за свої вчинки;
- формувати вміння піклуватися про об'єкти природи.
Сім'я має великі можливості, щоб забезпечити безпосереднє спілкування дитини з природою в різні пори року. Важливо, щоб батьки побували з дітьми у лісі, в полі, біля підніжжя гори, поблизу водойми, на присадибній ділянці. Діти отримують величезне задоволення спостерігаючи за білочкою, дятлом, синичками та іншими тваринами. Радість зустрічі з живими істотами надовго залишиться в пам'яті школярів, пробудить допитливість, потребу захищати та охороняти природу, дотримуватись правил поведінки в природі.
Батьки допомагали учням вести спостереження за сезонними змінами в природі, заповнювати календар спостережень, пізнавати гармонію взаємозв'язків у довкіллі, виділяти істотні та неістотні ознаки предметів та явищ природи. Діти ніколи не забудуть, як спостерігали з татом чи з мамою за ранковою зорею, вечірнім заходом сонця, місяцем та зорями. Батьки разом із вчителем навчали молодших школярів турбуватися про природу, робили з ними годівнички для птахів, шпаківні, допомагали заготовляти корм для птахів, підгодовували їх узимку, доглядали за рослинами, які були висаджені на клумбі біля школи, разом із дітьми очищали галявину в лісі від сміття. У такій спільній діяльності батьки виступали яскравим прикладом для своїх дітей. Якщо тато і мама дотримуються правил поведінки у природі, то їх будуть дотримуватися і їхні діти.
Формуванню свідомого відповідального ставлення до природи сприяє також ігрова діяльність учнів, особливо ситуативні екологічні ігри (див. додаток А). Саме в них дитина потрапляє у становище, яке може скластися в реальному житті. Наприклад, під час прогулянок, екскурсій можна провести гру «Покажи, який ти є». Її мета - перевірити, як поводяться діти на лоні природи і як реагують на втручання людини в природне середовище. Маршрут визначається завчасно: передбачаються зустрічі з різними природними об'єктами, спостереження за поведінкою, вчинками дітей, аналіз яких здійснюється в кінці гри. Штрафні очки записуються, якщо учні галасують, топчуть траву, не помічають і не прибирають побутове сміття (папір, консервні банки і т. ін.). Ситуації, в які потрапляють діти на маршруті, можуть бути різними. Все залежить від місцевих умов та винахідливості вчителя.
В екологічному вихованні дітей молодшого шкільного віку чимало важить формування культури почуттів та постійне закріплення їх у конкретних життєвих ситуаціях. Саме завдяки емоційному відчуттю довкілля, дитина може природно сприймати явища та об'єкти, виявляти свої почуття. Екологічна освіта має збуджувати емоційний відгук на найрізноманітніші об'єкти та явища природи, викликати бажання милуватися, насолоджуватись природою, берегти її. Дитина повинна прагнути передавати свої почуття від спілкування із природним оточенням засобами мистецтва, художнього слова.
Становлення і формування екологічної культури учнів стає основою знань про морально-етичні норми та правила і робить їх основним регулятором поведінки. Лише система внутрішніх відносин стає основою особистої поведінки і виникає лише у світі культури.
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
Одним із завдань експериментального дослідження було перевірити ефективність запропонованих шляхів удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів. Ми ставили за мету порівняти результати роботи експериментального і контрольного класів, які мали відмінності в організації та змісті навчального процесу.
Оскільки екологічна культура розглядається ученими, як одна із властивостей особистості, і виявляється у єдності афективного, когнітивного, аксіологічного і праксеологічного компонентів, то для оцінки ефективності проведеної роботи ми послуговувалися критеріями, котрі засвідчують рівень сформованості у молодших школярів елементів екологічної культури (див. п. 1.3).
Відповідно до критеріїв когнітивного (інтелектуального) компоненту у молодших школярів наприкінці експериментального навчання повинна бути сформована відповідна система осмислених екологічних знань, а також знання норм і правил поведінки в природному середовищі та вміння практично їх застосовувати у навколишньому світі.
Для визначення рівня екологічної культури учнів за критеріями когнітивного компоненту, тобто з метою перевірки наявності в учнів експериментального та контрольного класів елементарних екологічних уявлень ми провели підсумкове письмове опитування наприкінці навчального року. Завдання для опитування розроблялись відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Змістову основу, розроблених контрольних завдань, становив програмовий матеріал із курсу «Я і Україна. Природознавство» в 3 класі (див. додаток Д).
Проаналізувавши відповіді учнів, ми одержали такі результати (див. табл. 3).
Таблиця 3. Результати виконання учнями завдань підсумкового опитуванняРівень навчальних досягнень учнів | Клас | Кількість учнів | у% | |
Низький | експериментальний | 1 | 4,1 | |
контрольний | 3 | 12,0 | ||
Середній | експериментальний | 4 | 16,7 | |
контрольний | 10 | 40,0 | ||
Достатній | експериментальний | 9 | 37,5 | |
контрольний | 7 | 28,0 | ||
Високий | експериментальний | 10 | 41,7 | |
контрольний | 5 | 20,0 |
Характер ставлення молодших школярів до навколишньої природи ми визначали за методикою, запропонованою О. Козіною та О. Степанян [32].
Характер методики: письмове опитування - тест (10 запитань).
Інструкція: виберіть правильну відповідь на запитання.
1. «Людина повинна знати все про навколишній світ!» Чи згідні ви з цим твердженням?
а) так; б) ні.
2. Як слід вчинити, якщо, гуляючи в лісі, ви побачите тліюче вогнище?
а) загасити; б) пройти повз; в) не звертати уваги.
3. Який вчинок ви вважаєте аморальним?
а) вирубка лісів; б) піклування про бездомних тварин;
в) підгодовування птахів.
4. Як ви вчините, якщо знайдете гніздо з пташенятами?
а) принесу додому; б) залишу на місці;
в) подивлюся на них і покладу назад у гніздо.
5. Чи потрібно винищувати таких комах, як комарі та мухи?
а) ні; б) так.
6. Чи можна шуміти, гуляючи навесні в лісі, в гаю?
а) не знаю; б) чому б і ні; в) не можна.
7. Чи потрібно піклуватися про навколишнє середовище?
а) не потрібно; б) потрібно, але інколи;
в) потрібно, завжди і постійно.
8. Якщо ви побачите на дорозі гусінь, що повзе, то:
а) спробую наступити на неї; б) пройду повз, обійду її;
в) візьму її, щоб показати друзям.
9. Як ви ставитесь до винищення тварин браконьєрами?
а) байдуже: мене це не стосується; б) негативно;
в) позитивно.
10. Як ви вчините, якщо в лісі знайдете отруйні гриби?
а) зіб'ю їх ногою; б) зріжу ножем і викину на смітник;
в) залишу їх на місці.
Оцінка: за кожну правильну відповідь нараховується 1 бал, за неправильну - 0 балів.
Наприкінці підраховується сума всіх балів.
Інтерпретація: характер ставлення учнів до навколишньої природи визначається за шкалою:
8-10 балів - емоційно-позитивне, відповідальне ставлення;
5-7 балів - позитивне ставлення;
4 і нижче балів - безвідповідальне ставлення до природи.
Проаналізувавши результати тестування, ми отримали такі дані (див. табл. 4).
Таблиця 4. Результати виконання учнями тестових завданьХарактер ставлення до природи | Клас | Кількість учнів | у% | |
емоційно-позитивне, відповідальне ставлення | експериментальний | 13 | 54,2 | |
контрольний | 7 | 28,0 | ||
позитивне ставлення | експериментальний | 11 | 45,8 | |
контрольний | 14 | 56,0 | ||
безвідповідальне ставлення до природи | експериментальний | 0 | 0,0 | |
контрольний | 4 | 16,0 |
Дані таблиці свідчать, що в учнів експериментального класу переважає емоційно-позитивне, відповідальне ставлення до навколишньої природи (54,2%), тоді як в учнів контрольного класу переважає позитивне ставлення (56,0%). Крім того, в експериментальному класі жоден учень не виявив безвідповідальне ставлення до природи, тоді як у контрольному класі цей показник становив 16,0%.
Відповідно до критеріїв афективного компоненту учні здатні насолоджуватися природним довкіллям, проявляти позитивні емоційні реакцій на об'єкти і явища природи, виявляти особисте занепокоєння щодо екологічних негараздів, вміють передати свої почуття засобами слова, а також пензля. У них наявний стійкий інтерес до природних об'єктів.
Щоб з'ясувати характер інтересу, що проявляють учні до об'єктів навколишньої природи, ми провели спостереження за діяльністю дітей на уроках «Я і Україна». Нас цікавило, чи проявляють школярі увагу, зацікавленість до об'єктів і явищ природи, що вивчаються на уроці, чи ставлять запитання пізнавального характеру, чи є у них бажання дізнатися нове та ін. Дані спостережень узагальнено в таблиці 5.
Таблиця 5. Характер інтересу, що проявляють учні до навколишньої природи
Характер інтересу | Клас | Кількість учнів | у% | |
Дієвий, стійкий інтерес | експериментальний | 14 | 58,3 | |
контрольний | 7 | 28,0 | ||
Ситуативний інтерес | експериментальний | 8 | 33,3 | |
контрольний | 13 | 52,0 | ||
Ситуативний фрагментарний інтерес, зі швидким переключенням та слабким утриманням | експериментальний | 2 | 8,3 | |
контрольний | 5 | 20,0 |
Дані таблиці свідчать, що в учнів експериментального класу переважає стійкий дієвий інтерес до об'єктів і явищ навколишньої природи (58,3%), тоді як в учнів контрольного класу переважає ситуативний інтерес (52,0%). В експериментальному класі менше учнів, які проявляють ситуативний фрагментарний інтерес (8,3%), ніж у контрольному класі (20,0%).
Крім того, для визначення рівня екологічної культури за критеріями афективного компоненту, які передбачають здатність учнів насолоджуватися природним довкіллям і вміння передавати свої почуття засобами слова та образотворчими засобами, ми запропонували учням експериментального і контрольного класів на уроці української мови написати твір-роздум на тему «До природи не неси шкоди». Крім того, на уроці образотворчого мистецтва учням було запропоновано намалювати плакат на таку ж тематику. Спостерігаючи за процесом виконання учнями цих завдань, ми відзначили, що учні експериментального класу впоралися з ними без значних труднощів, їм легше було писати твір і виконувати малюнки. Учні ж контрольного класу в процесі роботи постійно задавали запитання і зверталися за допомогою до вчителя.
На основі аналізу всіх даних отриманих наприкінці формувального експерименту (табл. 3, 4, 5) ми обчислили загальний середній показник і визначили рівні сформованості екологічної культури в учнів 3 класів. Співвідношення кількості учнів із відповідними рівнями сформованості екологічно культури покажемо за допомогою рис. 4.
Рис. 4. Співвідношення рівнів сформованості екологічної культури молодших школярів
Таким чином, аналіз результатів експериментального дослідження свідчить про те, що для учнів експериментального класу характерний вищий рівень сформованості екологічної культури, ніж для учнів контрольного класу.
Отримані дані також підтверджують той факт, що визначені нами шляхи удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів на уроках «Я і Україна» є ефективними.
Висновки
Вивчення й аналіз педагогічної та методичної літератури показало, що поняття «екологічна культура» вживається в різних аспектах.
По-перше, це поняття розглядається як органічна складова всієї культури суспільства і характеризує сферу взаємодії людства з природою. У такому розумінні поняття екологічної культури має історичний характер і визначається дослідниками як сукупність досягнень суспільства в його матеріальному й духовному розвиткові, закріплених у звичаях, етичних нормах, в усталених стереотипах ставлення людей до природи, поведінці у природному середовищі.
По-друге, у педагогічному аспекті поняття «екологічна культура» вживається для визначення рис особистості, що передбачає наявність у людини відповідних знань та переконань, підпорядкування практичної діяльності вимогам раціонального природокористування. Екологічна культура особистості передбачає наявність у людини певних знань, переконань, моральних установок, готовності до діяльності, які узгоджуються з вимогами бережливого ставлення до природи. У такому розумінні екологічна культура є показником свідомого, відповідального ставлення особистості до навколишньої природи.
Формування екологічної культури потрібно здійснювати безперервно в сім'ї, протягом усіх років перебування дітей у дошкільних закладах, школі і продовжувати її в післяшкільний період. Значна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Адже основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Враження дитинства часто закарбовується в пам'яті назавжди.
Процес формування екологічної культури розглядається як важливий напрям у роботі навчальних закладів, який здійснюється шляхом використання різних форм та методів роботи, що стимулюють самостійну діяльність дітей.
Зокрема, до основних форм організації роботи, спрямованої на формування екологічної культури молодших школярів, належать: екологічні екскурсії та спостереження; уроки доброти і мислення серед природи, екологічні бесіди з проведенням проміжних зрізів, дозована розповідь на екологічну тематику; екологічні гуртки; обговорення і програвання ситуацій морального вибору; кількісний експеримент; екологізація життєвого середовища; екологічні акції, дні (тижні) екологічної творчості, екологічні свята та конкурси; трудовий десант і ведення «Панорами добрих справ»; зелений і голубий патруль; клуб дослідників природи, лабораторія юного еколога; складання екологічних карт і стежин; ведення фенологічних календарів природи; відвідування і створення екологічних музеїв, виставок і композицій.
Цілеспрямована робота із формування екологічних уявлень у молодших школярів починаючи з 1 класу є основною умовою формування екологічної культури дітей та почуття особистої відповідальності підростаючого покоління за стан навколишньої природи. Ця робота може здійснюватися за допомогою різних методів - способів впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців, метою яких є досягнення певних змін у розвитку якостей школяра, формування його переконань, почуттів, навичок, поведінки тощо.
Враховуючи індивідуальні та вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, зміст екологічних знань та можливості щодо їх формування у змісті предмету «Я і Україна», виявлено та експериментально перевірено шляхи, що сприяють удосконаленню процесу формування екологічної культури учнів початкової школи, а саме:
- використання додаткового матеріалу екологічного спрямування на уроках «Я і Україна»;
- проведення екологічних спостережень та екскурсій у природу;
- організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;
- проведення позакласних заходів на екологічну тематику;
- залучення батьків до процесу формування екологічної культури дітей.
У процесі експериментального дослідження було доведено ефективність запропонованих шляхів формування екологічної культури молодших школярів.
Отримані результати засвідчили, що кількісні показники наприкінці навчального року в експериментальному класі на всіх рівнях кращі, ніж у контрольному. Зокрема, якщо у контрольному класі високого рівня сформованості екологічних знань досягли 20,0% учнів, то в експериментальному класі цей показник становить 41,7%. В учнів експериментального класу переважає стійкий дієвий інтерес до об'єктів і явищ навколишньої природи (58,3%), тоді як в учнів контрольного класу переважає ситуативний інтерес (52,0%). Учням експериментального класу характерне переважно емоційно-позитивне, відповідальне ставлення до навколишньої природи (54,2%), тоді як учням контрольного класу - позитивне ставлення (56,0%).
Загальною тенденцією, виявленою у процесі обробки результатів формувального експерименту, було зростання кількості учнів експериментального класу, порівняно з контрольним, що досягли високого рівня сформованості екологічної культури (експериментальний клас - 51,4% учнів; контрольний клас - 25,3% учнів), та зменшення кількості учнів, що виявили низький рівень (експериментальний клас - 4,2% учнів; контрольні класи - 16,0% учнів).
Таким чином, результати дослідження підтвердили, що наявні відмінності у рівнях сформованості екологічної культури між учнями експериментального та контрольного класів є суттєвими і зумовленими впливом експериментальної методики навчання.
Список використаної літератури
1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998. - 334 с.
2. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу. - К.: Форум, 2003. - 176 с.
3. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 4 класу. - К.: Форум, 2004. - 176 с.
4. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко: Підручник для 1 класу. - К.: Генеза, 2007. - 112 с.
5. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підручник для 2 класу. - К.: «А.С.К.», 2002. - 144 с.
6. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця. Методика викладання. - Київ; Ірпінь: ВПКФ «Перун», 2000. - 400 с.
7. Білоус С. Уроки з екологічного виховання // Рідна школа. - 1997. - №6. - С. 70-72.
8. Богданец Г.П., Смирнова Л.Я. Формирование экологических представлений у шестилетних первоклассников // Начальная школа. - 1989. - №5. - С. 30-31.
9. Ващенко Н.І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. - 1990. - №8. - С. 40-44.
10. Виноградова Н.Ф. Экологическое воспитание детей дошкольного и младшего школьного возраста // Экологическое образование: концепции и методические подходы. - М., 1996.
11. Вознюк О. Наукова сутність педагогічної системи В. Сухомлинського. Екологічний аспект // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - Тернопіль. - 2002. - Вип. 5. - С. 75-77.
12. Гладюк Т.В. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - Тернопіль. - 2002. - Вип. 5. - С. 56-59.
13. Глазачев С.Н., Козлова О.Н. Экологическая культура. - М., 1997. - С. 15.
14. Горопаха Н.М. Краще пізнати щоб зберегти. - Рівне, 1998. - 76 с.
15. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1984. - 159 с.
16. Гриньова Є.О. Завдання екологічного змісту в курсі природознавства // Початкова школа. - 1990. - №7. - С. 46-47.
17. Дерев'янко В.О. Екологічне виховання учнів // Початкова школа. - 1989. - №11. - С. 27-30.
18. Дерябо С.Д. Природный объект как «значимый другой». - Даугавпилс, 1995. - С. 45-67.
19. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.
20. Запорожан З.Є. Екологія в початковій школі. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2005. - 252 с.
21. Запорожан З.Є. Природоохоронне виховання молодших школярів // Початкова школа. - 1987. - №1. - С. 34-37.
22. Захлебный А.Н. Школа и проблемы охраны природы. - М.: Педагогика, 1981. - 184 с.
23. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении: Новый аспект образования. - М.: Просвещение, 1980.
24. Зотов В.В. Воспитание у младших школьников эмоционально-ценностного отношения к природе: Автореф. дис…. канд. пед. наук. - М., 1998. - 20 с.
25. Иванова Т.С. Экологическое образование и воспитание в начальной школе: Учебно-методическое пособие. - М.: Академия, 2003.
26. Идейно-нравственное воспитание учащихся в процессе обучения: Книга для учителя / Д.И. Водзинский, С.В. Лундина, Е.В. Перевозная и др.; Под ред. Д.И. Водзинского, Ж.Е. Завадской. - Минск, 1991.
27. Ильина А.Н. Теоретические проблемы воспитания у школьников экологической культуры как части их мировоззрения: Автореф. дис…. канд. пед. наук. - М., 1998. - 18 с.
28. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 1978. - 224 с.
29. Кардешук Н., Янішевська С. Формування екологічної свідомості особистості // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. - Луцьк. - 2003. - Вип. 3. - С. 198-202.
30. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. - К.: Вища школа, 1975. - 176 с.
31. Ковальчук Г.В., Ковальчук Г.С. Екологічне виховання молодших школярів // Початкова школа. - 1987. - №12. - С. 50-55.
32. Козина Е.Ф., Степанян Е.Н. Методика преподавания естествознания. - М.: Академия, 2004. - 496 с.
33. Концепция общего среднего экологического образования / И.Д. Зверев, А.Н. Захлебный, И.Т. Суравегина, Л.П. Симонова-Салеева. - М., 1994.
34. Критерии, методы и методика изучения и формирования отношений школьников к природе: Метод. рекомендации и разработки / Авт.-сост. А.П. Сидельковский. - Ставрополь; Пятигорск, 1988.
35. Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношении природы и человека. - М., 1988.
36. Кудрик В., Стасюк Л. Екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку як педагогічна проблема // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. - 2001. - №5. - С. 100-103.
37. Курдидик С.В. Підвищувати ефективність екологічного виховання // Початкова школа. - 1987. - №12. - С. 51-55.
38. Кусяк Г. Взаємодія людини і природи // Початкова школа. - 2001. - №6. - С. 31-34.
39. Лаптєва И.Р. Методы воспитания экологической культуры школьников // Биология в школе. - 1997. - №3. - С. 27-29.
40. Лаптева И.С. Самовоспитание экологической культуры подростков: Методические материалы / РАО, Ин-т развития личности. - М., 1995.
41. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник, - Харків: «ОВС», 2002. - 400 с.
42. Лях В. Казка в екологічному вихованні молодших школярів // Початкова школа. - 2001. - №1. - С. 27-29.
43. Маркарян Э.С. Теория культуры и современная наука: Логики логический анализ. - М.: Просвещение, 1983.
44. Мелаш В. Екологія для молодших школярів // Початкова школа. - 2001. - №5. - С. 22-25.
45. Моисеева Л.В. Диагностические методики в системе экологического образования: Книга для учителя. - Екатеринбург, 1996.
46. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. - К.: Вища школа, 1990. - 202 с.
47. Отношение школьников к природе / Под ред. И.Д. Зверева, И.Т. Суравегиной. - М.: Просвещение, 1988. - 84 с.
48. Оценка качества знаний обучающихся, оканчивающих начальную школу / Н.Ф. Виноградова и др. - М., 2000. - С. 246-247, 251-252.
49. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.
50. Плешаков А.А. Экологические проблемы и начальная школа // Начальная школа. - 1991. - №5. - С. 23-24.
51. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. - М.: Владос, 2001. - 400 с.
52. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2006. - С. 246-276 с.
53. Пустовіт Г.П. Сучасні підходи до розуміння сутності принципів екологічної освіти учнів у позашкільних закладах // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - Вип.. 34. - С. 95-102.
54. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Генеза, 1999. - 368 с.
55. Самієнко В.С. Екологічне виховання шестиліток при ознайомленні з рослинами // Початкова школа. - 1990. - №3. - С. 42-45.
56. Сергеєва В., Семенюк О. Від екологічної освіти до екологічної свідомості // Проблеми педагогічних технологій. Збірник наукових праць. - Луцьк. - 2003. - Вип. 3. - С. 80-86.
57. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. - К.: Радянська школа, 1988. - 310 с.
58. Тарасова Т. Экологическое образование младших школьников на межпредметной основе // Начальная школа. - 2000. - №10. - С. 61-62.
59. Ткачук Г.Б. Формування екологічної культури учнів. - М.: Знання, 1987. - 32 с.
60. Утков П.Ю. Из опыта экологического обучения младших школьников // Начальная школа. - 2001. - №4. - С. 24-26.
61. Экология сознания во взаимодействии общества и природы: Межвуз. сб. науч. трудов. - Иваново, 1984.
62. Экологическое образование школьников / Под ред. И.Д. Зверева, И.Т. Суравегиной. - М.: Педагогика, 1983. - 210 с.
63. Экологическое и эстетическое воспитание школьников / Под ред. Л.П. Печко. - М.: Просвещение, 1984. - 128 с.
64. Ясвин В.А. Исследование структурных характеристик личностного отношения к природе // Психологический журнал. - 1995. - Т. 16. - №3. - С. 65-69.
65. Ясвин В.А. Особенности личностного отношения к природе в подростковом возрасте // Вопросы психологии. - 1995. - №4. - С. 14-17.
66. Ясвин В.А. Психолого-педагогическая коррекция субъективного отношения к природе в процессе экологического образования // Вопросы психологии. - 1998. - №4. - С. 32-34.
