атеріали екскурсії доцільно використовувати на інших заняттях з предмета. Вони можуть лягти в основу учнівської конференції яка проводиться в кінці вивчення теми чи розділу курсу.

Використання матеріалів екскурсії в процесі наступної роботи в школі значно підвищує її ефективність, сприяє повнішій реалізації педагогічних можливостей екскурсії як навчального заняття.

Розробка методики організації і проведення уроку-екскурсії з природознавства здійснюється на основі загальних дидактичних закономірностей, але з урахуванням особливостей уроку-екскурсії взагалі і конкретно кожного її виду.

Ефективність уроку-екскурсії насамперед залежить від підготовки його вчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:

1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з природознавства.

2. Визначення виду уроку-екскурсії.

3. Складання логічно-понятійної схеми власне предметного змісту уроку-екскурсії за підручником з природознавства.

4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які є на місці екскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає маршрут і місце уроку-екскурсії).

5. Визначення освітньої, розвиваючої і виховної цілей конкретного уроку.

6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.

7. Підготовка школярів до нього.

8. Підбір необхідного обладнання.

Поточний урок-екскурсія

У курсі природознавства поточний урок-екскурсія є однотомним. За дидактичною суттю цей урок комбінований і має таку структуру:

І. Організація класу.

II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.

IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок,

V. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

VI. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

VII. Домашнє завдання.

VIII. Підсумок уроку.

Освітньою метою поточного уроку-екскурсії є формування в учнів уявлень чи понять про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, які передбачені змістом теми, а також засвоєння школярами тих власне предметних, розумових умінь та умінь раціональної навчальної діяльності, які об'єктивно можна і необхідно сформувати у конкретній темі.

Специфіка поточного однотомного уроку-екскурсії зумовлена тим, що засвоєння кожного елементу знань починається з безпосереднього сприймання реальних об'єктів природи на місці його проведення. Предмети і явища конкретизують мікроструктуру уроку.

Розглянемо методику такого уроку за темою «Орієнтування за місцевими ознаками. Компас» (4(3) клас).

Логічна схема власне предметного змісту теми.

1. Орієнтування за місцевими ознаками (уявлення).

Зміст:

-- за кольором кори на деревах;

-- за кроною дерев;

-- за мохом та лишайниками;

-- за розміщенням мурашника. (Уміння орієнтуватися за місцевими ознаками).

2. Компас (поняття).

Зміст:

-- прилад для визначення сторін горизонту, який складається з корпусу, намагніченої стрілки, аретиру.

3. Визначення сторін горизонту за допомогою компаса (поняття).

Зміст: послідовність виконання дій (за підручником).

(Уміння визначати сторони горизонту за допомогою компаса).

Мета: формувати уявлення про орієнтування на місцевості за місцевими ознаками; поняття «компас» і визначення сторін горизонту за компасом; формувати уміння визначати сторони горизонту за місцевими ознаками і за компасом; розвивати просторові уявлення учнів, бажання виконувати завдання групою.

Обладнання: компаси.

Хід уроку-екскурсії

І. Організація класу.

Цей етап розпочинається в класі. Учитель повідомляє маршрут екскурсії. Якщо він проходитиме вулицями міста чи села, діти повинні актуалізувати свої знання про правила дорожнього руху: яким боком вулиці треба йти, щоб не перешкоджати перехожим; у якому місці і як переходити вулицю. Учитель нагадує дітям про правила поведінки і чемне поводження на вулицях [4].

Під час екскурсії учні під керівництвом учителя розглядають місце, де проводиться екскурсія, звертають увагу на красу природи, визначають пору року. Прийоми організації такої діяльності можуть бути різні: учитель пропонує назвати ознаки пори року у природі; читає невеликий вірш про природу в цю пору року і т. ін.; школярі порівнюють його зміст з картинами живої природи.

Обов'язковою є бесіда про правила поведінки на природі, її збереження й охорону.

II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

Цей етап проводиться, коли повторення попередньої теми є безпосередньою підготовкою до усвідомленого сприймання та осмислення нового змісту. У протилежному разі він пропускається, а засвоєні знання та уміння попередньої теми перевіряються на іншому уроці.

У цій темі перевірка не тільки доцільна, а й необхідна фронтальна бесіда: 1. Що називається горизонтом? 2. Що називається лінією горизонту? 3. За яких умов розширюється горизонт? 4. Чи можна довести, що лінія горизонту -- це уявна лінія? Як це зробити? 5. Скільки основних сторін має горизонт? Назвіть їх. 6. Назвіть проміжні сторони горизонту. 7. Що означає орієнтуватися на місцевості?

Завдання для груп учнів на картках.

1. Визначте південь і назвіть об'єкти неживої природи, які знаходяться у цьому напрямку.

2. Визначте захід і назвіть зроблені людиною предмети, які знаходяться у цьому напрямку.

3. Визначте напрям вітру.

Для «середніх» і «слабких» учнів картки готують з певною мірою допомоги. Наприклад: а) для «середніх» учнів.

Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. Для цього необхідно стати до Сонця... (спиною, обличчям). Південь буде... (попереду, позаду).

б) Для «слабких» учнів.

Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. З цією метою треба виконати такі дії:

1. Стати до Сонця спиною. Південь буде позаду.

2. Повернутись на південь, подивитись і назвати предмети неживої природи, які розташовані у цьому напрямку.

III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.

Розповідь учителя:

У Івасика й Марійки тато -- лісник. Хатинка лісника стоїть біля лісового озерця. Мама приготувала обід і попросила віднести татові. Вона наказала іти лісовою стежиною і не звертати вбік. Івасик запитав, у якому напрямку розташовані лісове озеро і хатинка. Мама відповіла, що це на південь від їхньої хати. Діти зібралися і пішли до лісу. У лісі Марійка помітила великий білий гриб. Вона показала його братикові, і діти, бігаючи від дерева до дерева, почали збирати гриби і звернули зі стежки. Через деякий час діти помітили, що ліс став густіший, а стежки ніде не було видно. Сонце сховалося за хмари, і в гілках шумів вітер. Марійка заплакала, а Івасик думав, як вибратися з гущавини й принести обід татові. Він згадав, що хатка лісника знаходиться у південному напрямку. А як визначити, де південь? У яку місцевість потрапили діти? Чи можна визначити сторони горизонту в лісі? Чому?

Учитель повідомляє, що допомогти дітям зможе той, хто добре працюватиме на уроці, тема якого «Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками. Компас». На цьому уроці учні зможуть дізнатися, як визначити сторони горизонту в лісі у хмарну погоду за допомогою дерев, трав'янистих рослин, деяких тварин, а також познайомляться з цікавим приладом -- компасом, який допоможе орієнтуватися у будь-якій місцевості і в різний час доби.

IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Орієнтуватися на місцевості можна і за іншими ознаками у природі, а не тільки за Сонцем.

Учитель підводить дітей до берези. Пропонує уважно розглянути її і з'ясувати, з якої сторони кора біліша, де менше чорних плям. Діти спостерігають і швидко виконують завдання, оскільки при перевірці попередньої теми вони визначили сторони горизонту [3].

Далі учні під керівництвом учителя роздивляються дерева, пеньки, на яких ростуть мох і лишайники. Самостійно учні визначають, що ці рослини ростуть з північної сторони,

Стежачи за мурашником, діти пригадують, що ці комахи приносять користь. Учні обгороджують мурашник, щоб його ніхто випадково не зруйнував. За вказівкою учителя визначають північний та південний схили мурашника й порівнюють, який з них крутіший, а який пологіший. Після цього роблять висновок, що у мурашника з північного боку схил крутий, а з південного -- пологий.

Здобуті знання узагальнюються: «За якими ознаками, крім Сонця, можна визначити сторони горизонту? Що ви порадите Марійці та Івасикові? Як їм можна знайти лісову хатинку, в якій їх чекає тато?»

Учитель пропонує учням уявити, що вони вирушили на кораблі у подорож. Корабель потрапив у густий туман і збився з курсу. Як вивести його на заданий курс? Чи зможуть діти це зробити за допомогою вже відомих способів орієнтування? Як?

У таких випадках використовується компас. Це прилад, за допомогою якого точно визначаються сторони горизонту.

Кожна група дітей отримує компас. Вони вивчають його будову: учитель називає і показує частину приладу, учні повторюють і знаходять її. Після поелементного вивчення кілька школярів розповідають про будову компаса. (Яку будову має компас?)

Як користуватися цим приладом? Як за допомогою компаса можна визначити сторони горизонту? (На ці запитання учні дають відповідь після засвоєння знань про спосіб виконання діяльності та оволодіння нею за зразком).

Учитель послідовно називає і показує кожну дію, а школярі за ним повторюють і виконують:

1. Спочатку потрібно покласти компас на горизонтальну поверхню або долоню, щоб стрілка не торкалася дна коробочки.

2. Після цього відтягти аретир, щоб звільнити стрілку.

3. Далі слід повертати компас, щоб синя стрілка закрила літери ПН (північ), а червона ПД (південь).

Який напрямок показує синя (червона) стрілка? Як треба користуватися компасом? Спочатку потрібно... Після цього.., для того щоб... Потім...

Під час поелементного виконання діяльності на визначення сторін горизонту за допомогою компаса учитель контролює і коригує дії школярів. У групах здійснюється взаємоконтроль і взаємокоригування: один учень називає і виконує дії, а інші контролюють і виправляють його помилки. Після цього за компасом визначаються всі сторони горизонту.

V. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

Назвіть основні (проміжні) сторони горизонту. За допомогою яких ознак визначаються сторони горизонту? Який прилад призначений для визначення сторін горизонту? Отже, основні і проміжні сторони горизонту можна визначити за Сонцем, за місцевими ознаками, а найточніше -- за компасом. (Загальний висновок робить учитель, а учні повторюють).

VI. Застосування засвоєних знань, умінь, навичок.

1. Практична робота.

За допомогою компаса визначіть, у якому напрямку від місця екскурсії розташована школа. У якому напрямку ми йшли від школи до місця екскурсії? Якщо учням складно сформулювати відповідь, то учитель навчає їх міркувати: школа розташована на... (північ) від місця екскурсії. Протилежна сторона ... (півночі) -- це ... (південь). Отже, ми йшли на... (південь).

2. Гра. Кожній групі дається завдання (на картці) відшукати важливий пакет за такими даними (для різних груп різні); пройти 5 кроків на північ, 15 -- на північний схід, 2 -- на південь і т. ін.

У пакеті можуть бути загадки, малюнки-сюрпризи, ребуси або чапи на загального малюнка для класу чи двох-трьох груп, які треба скласти разом.

Умовою гри с швидкість виконання завдання.

VII. Підсумок уроку.

Які способи орієнтування на місцевості були вам відомі до сьогоднішнього уроку? Про які ви дізналися на уроці? Яку тему потрібно було засвоїти, щоб про них дізнатися?

Оцінювання роботи учнів на уроці, мотивація оцінок з урахуванням участі у роботі групи.

Загальна оцінка діяльності всього класу.

VIII. Домашнє завдання.

Прочитайте статті у підручнику. Знайдіть відповіді на запитання після тексту. Дайте відповідь своїми словами.

Розділ 2. Методика проведення екскурсій в початковій школі

2.1 Аналіз програми і підручників щодо їх спрямованості та проведення екскурсій

Навчальний предмет Довкілля стоїть у типовому навчальному плані для початкової і основної школи. У початковій школі інтегрованим курсом "Довкілля" реалізується предмет "Я і Україна". Учні 1 класів чотирирічної початкової школи користуються підручником "Моє довкілля" [6], що відповідає програмам навчального курсу "Я і Україна" (Довкілля), виданим у 2001 році [16]. Чим відрізняється "Довкілля" від подібних курсів, які вивчаються згідно з державним стандартом початкової загальної освіти галузі "Людина і світ"? [1]

Курс "Довкілля" -- складова частина нової вітчизняної педагогічної технології "Довкілля", яка розроблена колективом науковців лабораторії інтеграції змісту освіти Інституту педагогіки АПН України та Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України протягом 1990--2000рр. У жовтні 2000 р. комісія Міністерства освіти і науки України підбила підсумки експерименту і наказом МОН України предмет Довкілля та модель освіти "Довкілля" допущені до використання у навчальних закладах країни [17].

Особливість і принципова новизна моделі в тому, що з 1 по 11 клас весь зміст знань учнів галузей "Людина і світ", "Природознавство" базується на загальних закономірностях природи, на цілісному сприйнятті світу дитиною. Пізнання цих закономірностей і за їх допомогою пояснення навколишнього світу, своєї життєдіяльності збігається з базовими потребами кожної людини -- з природним прагненням дитини до дослідження свого життєвого світу і його практичного освоєння, до комунікації зі світом, до конструювання, створення продукту діяльності як способу самореалізації, самовираження. В цьому розумінні "Довкілля" -- модель природовідповідного навчання і виховання, модель особистісно орієнтованої освіти, бо без продуктивності, без особистого створення речових чи інтелектуальних продуктів така освіта неможлива [14].

Людина, яка живе в гармонії з природою, з соціальним середовищем, осмислює свою єдність з життєвим світом, не буде руйнувати цей світ, не стане аморальною людиною: совість -- ось її головний моральний імператив.

У початковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він і подається їй у моделі освіти "Довкілля" для вивчення в єдності природного, суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростом розширюється. Відповідно розширюється і зміст курсу "Довкілля", який являє собою інтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створені людиною, та саму дитину.

В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожному класі: 1 і 2 класи -- "Запитую довкілля"; 3 клас -- "Спостерігаю довкілля"; 4 клас -- "Досліджую довкілля" [2, 9]. В 1 і 2 класах через запитування особливо ефективно розвивається пізнавальна активність дитини. Як зазначав німецький психолог Р. Пенциг, навчившись запитувати, людина робить у своєму житті такий же крок вперед, як і навчившись ходити. Запитування (рос. мовою "вопрошание") і антиципація -- основні види мислительної діяльності дитини на початку пізнання нею життєвого світу.

Німецький філософ Е.Корет обґрунтовує, що людина зобов'язана запитувати -- адже це належить її сутності. Бо людина не влаштована подібно тварині в обмежене навколишнє середовище і не фіксована певною поведінкою. Людина вільна у своїй свободі. Вона сама має оформляти своє існування, сама має зважуватися на вчинки. Ми зобов'язані творити свій світ. Для цього необхідне власне, особисте пізнання. Воно зобов'язане повідомляти орієнтуючу функцію життю в цілому, свободі і відповідальності вчинків. Тому ми зобов'язані запитувати про те, чого ми не знаємо, але повинні і хочемо знати, щоб правильно поводитися, будучи вільними. Запитувати -- означає не знати, знаючи про власне незнання, а це означає прагнення до подальшого знання [18].

Про що людина має запитувати? Перш за все ми зобов'язані пізнавати і розуміти наш найближчий життєвий світ. Ми запитуємо ("вопрошаем") про основи, про сенс і цілі дійсності в цілому, в якій ми зобов'язані оформляти власне життя і відповідати за це. Якщо шановний читач згадає, що Я.А. Коменський вважав за необхідне вчити ще в материнській школі дітей "метафізики" (науки про першооснови буття), то він погодиться як із наведеними вище міркуваннями німецького філософа, так і з тим, що в перші роки шкільного життя основним продуктом навчання мають бути власні запитання учнів відносно життєвого світу і самого себе. Курс "Довкілля" створює умови для природовідповідного розвитку дитини -- учні на уроках серед природи "запитують довкілля" -- ставлять власні запитання, викликані спілкуванням з навколишнім світом, і шукають відповіді на них. Такі запитання більшою мірою стимулюють їхню мислительну діяльність, ніж запитання, придумані вчителем чи автором підручника.

Зміст і структура навчального матеріалу підручників допомагають дитині "відкрити" у знайомих речах і в собі "першооснови буття" (вислів Я.А.Коменського).

У 1--2 класах курс "Я і Україна" ("Довкілля") складається з 4 тем, які послідовно ведуть дитину до пізнання себе через пізнання об'єктів навколишнього світу. На першому уроці дається поняття "довкілля". Воно формується через зміст білого вірша, який закінчується висновком: "Довкілля -- це все, з чим ти зв'язаний в світі, і сам ти -- частина довкілля".

У цьому означенні закладено глибокий зміст, який окреслює шлях дитини до розуміння себе і навколишнього світу.

Якщо сам ти -- частина довкілля, то для того, щоб визначити свій життєвий шлях, свою поведінку, в тому числі і стосовно до самого себе, придивися, як живуть мешканці довкілля, як вони зберігають своє середовище життя, себе, свій рід; яким об'єктивним зв'язкам у довкіллі (закономірностям) вони підлягають; подумай, чого ти можеш навчитися у довкілля.

Якщо ти -- частина довкілля, то не має сенсу запитання: "Що слід оберігати більше (в першу чергу) -- себе чи довкілля?" Своє середовище життя слід оберігати і захищати так само, як і себе самого. А для цього слід знати своє довкілля, насамперед -- зв'язки у ньому. Бо зміна зв'язків призведе до зміни довкілля і тебе.

Це ті "аксіоми", які необхідно донести до дитини так, щоб їй здавалося -- це її власне відкриття. Відповідно до цього і сформована структура підручників 1--4 класів.

Так, спочатку учні 1 класу оволодівають "інструментом" вивчення довкілля: вони відкривають для себе, як багато їм дано для пізнання свого життєвого світу і себе за допомогою органів чуттів [6]. Далі вони запитують і шукають відповіді на запитання, як живуть різні мешканці довкілля -- рослини, комахи, птахи, риби; моделюють довкілля різних тварин, виявляють у них найбільш загальні взаємозв'язки -- поступово готуються до відкриття загальних закономірностей. Ознайомлюючись з живою природою, учні 1 класу сприймають її цілісно, не поділяючи на рослинний і тваринний світ.

Ознайомившись із життям "братів менших", учні намагаються зрозуміти, як живуть люди, в першу чергу, діти. При цьому велика увага приділяється патріотичному змісту.

У кінці року діти готові до відкриття найбільш доступної їм закономірності -- повторюваності явищ у довкіллі (сам термін "закономірність" не вживається ні учнями, ні вчителем, вони користуються терміном "зв'язки"). І вони "відкривають", чому буває день і ніч; весна, літо, зима, осінь; за яким календарем живуть діти, рослини, тварини.

У 2 класі піл час вивчення першої теми учням створюються умови для розуміння змін у природі. Водночас вивчаються компоненти неживої природи, які при всіх змінах залишаються в довкіллі, -- сонячне випромінювання, земля, вода, повітря. Створюються передумови для відкриття в наступному класі однієї із загальних закономірностей природи -- збереження (речовини, енергії при різноманітних перетвореннях). При цьому термін "закономірність" також не вживається [7].

Друга та третя теми присвячені ознайомленню з рослинним і тваринним світом. Тут велика увага приділяється народознавчому матеріалу, вихованню любові до живого.

Остання тема дає можливість дитині набуті знання і вміння використати для пізнання себе: як я бережу себе, як готую себе до безпечного, щасливого життя? Що я роблю для того, щоб рідні, близькі почувалися добре поруч зі мною, були щасливими?

Страницы: 1, 2, 3

Голосование

Как вы оцениваете работу нашего сайта? Отлично Хорошо Нормально Плохо Результаты