різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляції голосу;
розгорнуте словесне оцінювання;
перспективна й відстрочена оцінка;
аргументована само- і взаємоперевірка;
динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, вироби) - організується в класі, шкільному коридорі для ознайомлення з нею колективу школи й батьків, учасником якої може бути кожен учень.
Оцінювання здійснюється самими учнями, також це можуть бути різноманітні оцінні висловлювання вчителів щодо засвоєння школярами навчального матеріалу в індивідуальних бесідах з батьками чи учнями; відзначення активності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурами тощо; ігрова оцінка - нагородження переможців, учасників гри різними ігровими атрибутами [16].
На основі зібраних даних про засвоєння програмового матеріалу кожним учнем протягом року (щоденних спостережень, результатів перевірених і підсумкових робіт) учитель робить висновок про переведення вихованця до наступного класу. Атестація дітей, які не засвоїли програмового матеріалу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.
Розділ II. Практична розробка проблеми оцінювання у діяльності вчителя початкових класів
§ 1. Обґрунтування принципів оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів
Аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення передового педагогічного досвіду, власні спостереження дали нам змогу визначити принципи оцінювання учнів у початковій школі.
Найважливішою вимогою до перевірки та оцінки знань і вмінь школярів, власне, дидактичним принципом, є об'єктивність, що полягає в точному оцінюванні, адекватному встановленим навчальними програмами критеріям. Згідно з цим принципом, оцінка має характеризувати кількість і якість знань та вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особистих якостей учителя, котрий його здійснює.
Антиподом об'єктивності є суб'єктивізм, який виявляється під час оцінювання знань, умінь та навичок учнів. Суб'єктивність оцінювання є одним з найбільш вразливих місць нашої школи, що завдає шкоди не тільки розвитку особистості учня, а й певною мірою всьому суспільству. Цей суб'єктивізм спостерігається протягом усього періоду шкільного навчання і не залежить від кількості суб'єктів оцінювання, тобто від кількості вчителів.
Повністю усунути суб'єктивізм в оцінюванні знань неможливо навіть за умови, що критерії перевірки засвоєння матеріалу будуть розроблені ідеально, бо використовуватиме їх людина, з її особистісними якостями, досвідом, ерудицією, майстерністю. Однак чіткі, науково обґрунтовані критерії й норми оцінок, на які орієнтувалися б і враховували у своїй діяльності вчителі, допоможуть звести до мінімуму прояви суб'єктивізму.
Велику роль в об'єктивізмі оцінюванні знань учнів відіграють особистісні якості вчителя: його вимогливість, доброзичливість, справедливість.
Принцип індивідуального підходу в оцінюванні школярів виявляється: а) у врахуванні емоційного стану кожної дитини та її можливостей; б) доброзичливому ставленні до школяра; в) мотивації оцінки; г) гарантування успіху у вихованні завдання; д) акцентування уваги колективу на досягненнях кожної дитини.
Індивідуальний підхід до молодших школярів полягає не в підвищенні чи заниженні до них вимог, а в умінні вчителя зважати на їхні особливості, допомагати їм успішно виконувати навчальні та домашні завдання. Крім того, індивідуалізація під час оцінювання діяльності учнів дає можливість кожному пізнати радість успіху в навчанні, стимулює їх до активної розумової роботи.
У процесі оцінювання діяльності учнів індивідуальний підхід виявляється у доборі способів пояснення вимог, у тому, як ставить учитель запитання, в мотивації оцінки.
Принцип систематичності зумовлений, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесу навчання; по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, з огляду на психологічні особливості розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів і оволодіння ними учіння як провідним видом діяльності у даному віці.
Обґрунтованість (вмотивованість) педагогічної оцінки є важливим принципом оцінювання. Аргументуючи оцінку, вчитель привчає дітей критично аналізувати свою діяльність. Мотивована оцінка сприймається дітьми як справедлива, єдино правильна, що є основою встановлення дружніх взаємин між самими дітьми, з одного боку, і між учителем та школярами - з другого.
Вчителю також слід керуватися принципом гарантованого успіху (принцип стимулюючої оцінки). Його можна сформулювати так: кожен учень повинен встигати, його діяльність має оцінюватися позитивно [22;4]. При цьому вчителю слід враховувати мотивуючу роль добору завдань (дітям пропонуються такі завдання, які є не дуже важкими, посильними для них і за умови подання учням необхідної допомоги з боку дорослих будуть обов'язково успішно виконані). Цей принцип забезпечує створення ситуацій, коли в учнів не нагромаджується досвід невиконання завдань вчителя. Його не слід розуміти так, що не можна взагалі допускати ситуації, в яких учні зазнавали б невдач; головне, щоб невдачі мали тимчасовий характер, щоб недоліки і помилки обов'язково були виявленими, і це не впливало негативно на ставлення дітей до навчання.
На нашу думку, дані принципи оцінювання неодмінно повинні враховуватися у розробці критеріїв наукового проектування системи оцінювання шестирічних першокласників.
§ 2.Критерії наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень шестирічних першокласників
Поклавши в основу принципи оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів та врахувавши психологічні особливості шести^річок, ми розробили специфічні для даного віку критерії (фактори) наукової розробки системи оцінювання навчальних досягнень учнів.
Розвиток дітей 6-ти річного віку відбувається у новій соціальній ситуації: вони включені у систематичне навчання в умовах загальноосвітньої школи і повинні виконувати вимоги початкового етапу, що, у свою чергу, передбачає постійну перевірку і спрямування їхньої діяльності шестирічних учнів, вона повинна співвідноситися з особливостями їх психічного розвитку, характером включення у навчальну ситуацію. Звідси випливає перший фактор-врахування в ситуації оцінювання особливостей першого етапу ознайомлення з учбовою діяльністю та оволодіння учінням.
Другим фактором виступає аналіз ставлень дітей до педагогічної оцінки. Дані досліджень свідчать, що 90% шестирічних учнів виявляють бажання одержувати в школі оцінки (не обов'язково оцінки-бали), мотивуючи це тим, що заслуговують їх своїми навчальними досягненнями.
З даним фактором тісно пов'язаний третій - сприймання шестирічками оцінки своїх знань вчителем як оцінки особливості в цілому. При вступі до першого класу більшість дітей має загальне недиференційоване уявлення про бальну систему оцінювання. В процесі навчання діти швидко приходять до розуміння знаків-символів, які були введені вчителями для оцінювання діяльності, співвідносячи їх з бальними оцінками. Використання невмотивованих результативних оцінок, символів-знаків, які сприймаються як бальні оцінки, не сприяє формуванню у 6-річних дітей адекватної самооцінки, правильного розуміння критеріїв оцінювання.
Фактор четвертий - вміле використання вчителем оцінки позитивно позначається на формуванні у дітей шестирічного віку інтересу до навчання, на виробленні у них пізнавальної активності. У зв'язку з цим необхідно приділити значну увагу моментам практичної реалізації принципів і критеріїв оцінювання - на прийомах оцінювання, що й буде зроблено у наступному параграфі даного розділу.
Ставлення шестирічних учнів до оцінювання їх діяльності в цілому є показником того, наскільки успішно протікає ця діяльність, що визначає п'ятий фактор наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень школярів. У першому класі за умови виникнення емоційного дискомфорту можуть з'явитися віддалені в часі негативні прояви: втрата інтересу до навчання або й відраза до нього, труднощі у спілкуванні з учителем та однокласниками, ситуативна та особистісна тривожність. Потреба шестирічних учнів у визнанні, схваленні має бути врахована під час оцінювання їх знань, оскільки це зумовлює розвиток пізнавальної активності і реалізує принцип стимулюючої оцінки.
Шостий критерій наукового проектування змісту оцінної діяльності пов'язаний з характеристикою прийнятних для шестирічних школярів видів педагогічного оцінювання - позитивних оцінних суджень (погодження, схвалення, заохочення, перспективна оцінка) і негативних (зауваження, заперечення, догана), а також амбівалентних оцінок (самооцінка, допоміжна і невизначена оцінка).
Погодження - це вид оцінювання, який виявляється у тому, що педагог виражає свою згоду з діями учня. Це перший ступінь схвалення.
Схвалення являє собою не лише констатацію правильності виконання завдання, а її форму визнання особистості дитини, що підкреслює перевагу якихось позитивних її якостей, значення її як прикладу для інших і не пов'язане з перехваленням.
Заохочення є мірою педагогічного впливу, яка виявляється в позитивній оцінці педагогом навчання дітей і яка спонукає їх до дальших зусиль.
Перспективна оцінка - це завищена оцінка, яка тимчасово не відповідає об'єктивним критеріям і відображає просування дитини від незнання до знання, фіксує не результат, а процес, який поки що не має завершення, визначає зусилля дитини і реальну можливість успіху; використовується тоді, коли дитина втратила віру в свої сили.
Зауваження відбиває ставлення педагога до рівня старанності дитини і виконує роль регулятора поведінки.
Догана є формою оцінного ставлення, що виражає уявлення педагога про недостатні знання, вміння і навички учня, дає характеристику його особистості (здібностей, недоліків); це повинно допомогти дитині сформувати у собі адекватні якості.
Заперечення являє собою оцінне судження, з допомогою якого педагог контролює діяльність учня, фіксує неправильну відповідь і спрямовує дитину в іншому потрібному напрямі із вказівкою, як слід продовжувати виконання завдання.
Покарання є мірою впливу на учня з метою ліквідації негативних звичок і рис характеру; застосовується у різних формах (обмеження прав дітей у колективі, моральний осуд, усунення від участі в колективній справі, зміна ставлення вчителя до дитини та ін.)
Самооцінка є результатом оцінювання учнем своєї діяльності, своїх успіхів, старанності; може бути позитивною і негативною, формується на основі оцінних суджень учителя. Тому педагог повинен висловлювати свої оцінні судження, виходячи з того, що вони мають бути обов'язково позитивно спрямованими, чіткими, реалістичними, повними, ефективними.
Невизначена оцінка являє собою оцінку особливого виду - не є позитивною чи негативною і проявляється у невизначених за значенням словах. Ця оцінка може використовуватися, коли школяр незадовільно засвоїв матеріал, і потім перейти в негативну, а може в результаті правильної відповіді перетворитися у позитивну.
Виходячи з того, що педагогічна оцінка є важливим фактором формування, оскільки вона відбиває думку вчителя про кожного з дітей, доцільно оцінювати не тільки фактичні знання, а й ставлення учнів шестирічного віку до навчання (сьомий критерій).
Постійна перевірка діяльності одних дітей і недостатня увага до інших зумовлюють вичленення восьмого критерію, який вимагає рівної уваги до оцінювання навчальних досягнень кожного школяра з метою нівелювання негативних проявів надмірної уваги до одних дітей, що призводить до формування у них неадекватно завищеної самооцінки, і недостатньої оцінної уваги до інших, т.зв. "середніх учнів , які не усвідомлюють своїх успіхів і не мають стимулу до навчання. Принципи оцінювання знань, умінь, навичок учнів та критерії наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень шести^річок дають нам змогу розробити деякі методичні аспекти проблеми, що втілюються у прийомах та умовах оцінювання.
§ 3. Авторські пропозиції та їх результативність
Використання у перших класах педагогічної оцінки вимагає від учителя створення оцінної ситуації, проведення попередньої роботи з формування у дітей усвідомленого ставлення до оцінки, ознайомлення з критеріями перевірки знань, вироблення в учнів адекватної самооцінки і взаємооцінки, виховання позитивного ставлення до навчання.
Емоційно позитивну ситуацію під час оцінювання навчальної діяльності учнів, на нашу думку, можна створити на основі дотримання певних психолого-педагогічних умов: а) доброзичливого ставлення до дітей; б) виявлення не тільки знань учнів, а й їхніх зусиль, докладених до оволодіння матеріалом; в) вмотивованість педагогічного судження, його об'єктивності; г) врахування індивідуальних особливостей дітей під час оцінювання їх знань; д) дотримання педагогічного такту; є) створення реальних ситуацій, які сприяють досягненню успіху.
На уроках діти часто допускають помилки. Пряме зауваження, яке робить педагог у присутності всього класу, може призвести до різкого зниження активності учня. Тому необхідно знайти спосіб тактовно виправити дитину, котра дає неправильну відповідь.
Деякі вчителі оцінюють знання дітей, виходячи з їх поведінки. Цього на нашу думку, не слід робити, тому що в даному вщ;і великий вплив на ефективність навчальної роботи дітей справляє реакція класу.
Оцінювання діяльності учнів учителем викликає пожвавлення, репліки і сміх з приводу невдалої відповіді. Реакція педагога на це повинна сприяти поліпшенню стосунків між учнями. Тоді виховний ефект впливу оцінки набагато підвищується.
Важливою умовою належного усвідомлення педагогічної оцінки є її розгорнуте словесне аргументування.
Стимулом у формуванні позитивного ставлення до навчальної роботи та її результатів, ми вважаємо, може бути диференційована оцінка, в якій враховуються різні сторони виконаного дитиною завдання (акуратність, правильність тощо).
Доцільно залучати шестирічних дітей як до поетапних, так і до процесуальних та результативних взаєма оцінок, які виробляються на основі вмотивованих суджень педагога: серед виставлених малюнків відібрати найкращі і ті, де завдання виконане не зовсім правильно, обґрунтувати свій вибір, пройти поміж рядами і вибрати учнівську роботу, яка сподобалася, виставити на дошці. Підсумовуючи урок, вчитель має підкреслити значення виконаного завдання, показати своє задоволення успіхами кожної дитини, її активністю, підбадьорити тих, хто відчував труднощі. Тут доречним є введення казкових персонажів.
Важливою умовою формування у шестирічних дітей бажання вчитися є справедливість оцінного судження.
Переживання, пов'язані з позитивною оцінкою, надають дитині впевненості у своїх силах, стимулюють її просування вперед. Для цього необхідно підбадьорювати і заохочувати учнів позитивною оцінкою і схваленням.
Слід дуже обережно підходити до контролю знань шестирічних школярів. Небажано давати роботам кращих дітей такі, наприклад, оцінки: "У Дмитрика малюнок найкращий!". Замість них доцільно використовувати судження типу: "Діти, зверніть увагу, як у нас постарався Дмитрик!".
Не варто називати "нехороших" учнів, демонструвати всьому класові неакуратні зошити і т.п. Краще сказати цим дітям про те, що у них успіхи поки що скромні через недостатність старанності і уважності. Необхідно тактовно зауважити, щоб вони змінили своє ставлення до виконання завдань і вимог учителя.
У процесі оцінювання діяльності дітей шестирічного віку, невпевнених у собі, слід з самого початку дотримуватися так званої "уривчастої і схеми підкріплення", тобто поступово збільшувати інтервали між окремими заохоченнями, привчаючи дітей до мінімального використання похвал.
Мета негативного оцінювання полягає в тому, щоб спонукати учнів замислитися над своєю поведінкою, а потім виправити недоліки, на які вказано вчителем. Але через те, що негативну оцінку діти завжди вважать несправедливою, ми вважаємо, що під час оцінювання діяльності шестирічних дітей слід використовувати по можливості не дуже строгі види негативної оцінки. При цьому необхідно дотримуватися педагогічного такту. Як показує досвід роботи передових учителів, лише за цієї умови забезпечується можливість створення на уроці сприятливої емоційної атмосфери, що, в свою чергу, допомагає підтримувати тісний психологічний контакт з дітьми.
Обов'язковою умовою доброзичливих взаємин між учителем і учнями є врівноваженість педагога. Особливо важливими є такі якості його особистості, як любов до дітей, гуманність, вимогливість, педагогічна передбачливість, творче мислення, доброзичливість, природність і простота у спілкуванні.
У роботі з учнями перших класів учителі, на нашу думку, повинні користуватися такими прийомами:
уважно поглянути на дитину або покласти їй руку на плече, щоб вона
знову почала напружено працювати;
не підкреслювати успіхи одних і невдачі інших дітей;
не протиставляти сильних школярів і слабших;
не вичитувати учневі за його прорахунки перед усім класом, а частіше
проводити бесіду особисто з кожною дитиною;
помічати навіть маленькі успіхи слабо встигаючих учнів, але не
наголошувати на цьому як на чомусь несподіваному;
виховувати розуміння, що здібності до успішного навчання - лише одна з численних позитивних якостей особистості;
уважно, вдумливо ставитися до всього, що відбувається з шести річками;
знайти і підтримати в кожній дитині функцією оцінки позитивні тенденції в учбовій діяльності.
Стосовно форм оцінювання, то домінуючим, на нашу думку, у першому класі повинно залишитися вербальне оцінювання,види якого проаналізовані в попередньому параграфі. Не варто використовувати оцінку у вигляді знаків-символів, бо вони вносять у життя дітей, ідентифікуючись з недиференційованим бальним оцінюванням, фактор тривожності, що негативно позначається на формуванні у цих школярів позитивного ставлення до навчання.
Висновки
Таким чином, педагогічна оцінка виконує важливу роль у формуванні й розвитку особистості молодшого школяра, у ставленні його до учбової діяльності, до товаришів і самого себе. Внутрішньо притаманна процесу оцінювання складність полягає у тому, що оцінка вчителя, з одного боку, має бути об'єктивною - строго і точно показувати співвідношення між досягнутими результатами у навчанні й передбаченими державною програмою, а з другого - вона має бути справедливою щодо учня, враховувати вкладені ним у досягнутий результат працю, старанність, наполегливість.
Навіть наявність педагогічного стажу не є гарантією уникнення труднощів. Це пов'язано з тим, що під час контролю знань не встановлено єдиних загальноприйнятих цілей, яких необхідно досягти в результаті навчання. У початкових класах вони сформульовані досить широко і часто по-різному трактуються вчителями: дати міцні знання основ наук, сформувати логічне мислення, пізнавальну активність школярів тощо.
Іншим фактором, що впливає на мотивованість оцінки, є наявність різних об'єктів контролю. Для одних учителів об'єкт оцінки - фактичний матеріал, засвоєний учнями, для других - уміння використовувати знання на практиці, для третіх - здатність переносити знання на розв'язання нових завдань.
Слід визначити і вплив на процес оцінювання навчальних досягнень учнів психологічних факторів, загальної і спеціальної підготовки вчителя, його принциповості і відповідальності, ступеня розуміння критеріїв оцінки. Все це так чи інакше позначається на кінцевому результаті. Особистісні якості педагога виявляються як у характері викладання, так і під час перевірки і оцінки знань школярів.
Інноваційна технологія оцінювання, що зараз практично реалізовується в сучасній початковій школі, при всій своїй прогресивності та ґрунтовності, поки що може вважатись первинною проробкою відповідної проблеми, яка, вирішуючи старі питання, породжує спектр нових. Ідеї широкомасштабного експерименту, який розпочато "згори", педагоги змушені засвоювати вже в процесі практичної діяльності методом "проб і помилок", щоб піднести процес навчання на якісно новий рівень.
Педагогічна оцінка є важливою умовою формування у шестирічних першокласників позитивного ставлення до навчання, створення сприятливої психологічної атмосфери на уроці, що стимулює відповідну емоційно-позитивну ситуацію оцінювання. Така ситуація забезпечується використанням у ході навчального процесу змістовної мотивованої педагогічної оцінки у формі оцінних суджень-заохочення, схвалення, підбадьорення, перспективної оцінки, включенням дітей в активну оцінну діяльність, формуванням адекватної самооцінки.
Нами визначені та науково спроектовані принципи оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів, критерії наукової розробки системи оцінювання навчальних досягнень шестирічних першокласників та подані прийоми і умови їх практичної реалізації, обґрунтована їх ефективність. Згідно цього, найбільш ефективний вплив справлятиме педагогічна оцінка на діяльність шестирічних ідей у разі дотримання вчителем таких психолого-педагогічних умов: доброзичливого ставлення до дітей; мотивування оцінки; забезпечення її об'єктивності; систематичність оцінювання; принцип стимулюючої оцінки. Особливо важливою є умова індивідуального підходу до оцінювання.
Комплекс даних принципів, критеріїв, вимог, адекватно зреалізованих у практичній діяльності вчителя, створить реальні умови для досягнення кожною дитиною успіхів у навчанні.
Література
1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. - М.: Педагогіка, 1984.-297с.
2. Ананьев Б.Г. Избр. психолог, труды. - М., 1980.-Т.П. - с. 128-268.
3. Балютіна К. Вимірник знань: стимул чи засіб гноблення?// Початкова школа-1999.-№9.-с.45-47.
4. Барановська О. Сучасна модель оцінювання навчальних досягнень учнів: переваги і недоліки// Рідна школа-2000.-№7.-с.47-48.
5. Біланюк Ю. Деякі проблеми уніфікації методів контролю та оцінювання рівня знань// Рідна школа-2001.-№5.-с.27.
6. Буринська Н.М. До проблеми оцінного контролю// Педагогіка і психологія.-2000.-№2.-с.85-97.
7. Близнюк С.Л. Роль оцінки у вдосконаленні знань, умінь і навичок учнів.-К.:3нання, 1983.-48с.
8. Віват Т. Оцінювання знань і вмінь учнів у загальноосвітній школі// Рідна школа-2000.-№4.-с.47-48.
9. Гуржій А. Методологія критеріїв оцінювання: зміст, проблеми та пріоритетні завдання// Освіта У країни.-2000.-1 лист.-№44-45.-с.11
10. Зубалій Н.П. Педагогічна оцінка шестирічних учнів.-К.: Знання, 1991.-29с.
11. Зубалій Н.П. Вплив оцінки на ставлення 6-річних першокласників до навчання// Початкова шккола-1990.-№5.-с.27-30.
12. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти// Освіта.-2000.-8-15лист.-№50-51.-с.9-24.
13. МО і науки України. Система контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів поч.шк.: Метод.рекоменд.// Поч.шк.-2001.-№10.-с.11.
14. МО і науки України. Об'єкти, функції і види контролю навчальних досягнень учнів поч.кл.// Початкова школа-2001.-№10.-с.11-15.
15. МО і науки України. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частини навч.плану// Початкова школа-2001.-№10.-с.22-66.
16. МО і науки України. Особливості оцінювання в першому і другому класах.// Початкова школа-2001.-№10.-с. 15-22.
17. МО і науки України. Про проведення державної підсумкової атестації учнів 3(4) кл. у 2001 році // Початкова школа-2001.-№4.-с.З.
18. Микулина Г.Г., Савельева О.Г. К психологической оценке качества знаний у мл. кл.// Психол. наука и образов.-1997.-№2.-с.47-50.
19. Психолого-педагогические проблемы развития школьника как субъект учения/ Под. ред. Е.Д.Божович.-М.,-2000.
20. Радюпова Л.А. Совершенствование контроля и оценки знаний, умений и навыков мл. шк.// Начальная школа-1992.-№1.-с.З-5.
21. Рева Ю. Психолого-педагогічний вплив в оцінюванні особистості учня// Рідна школа-2000.-№12.-с.25-27.
22. Семиченко В., Заслуженюк В. Проблема педагогічного оцінювання// Рідна школа-2001.-№7.-с.З-9
23. Сікорський П., Сік Орський С. До проблеми визначення критеріїв педагогічного оцінювання // Рідна школа-2001.-№8.-с.З-8.
24. Сікорський П. До проблеми переходу на 12-бальну систему оцінювання// Рідна школа-2001.-№2.-с.З-6.
25. Цукерман Г.А., Шияновская СИ. Что оценивает объективная оценка?// Псих, наука и образов.-1997.-№4.-с.65-70.
Страницы: 1, 2
