§ 2. Навчання - частина духовного життя
Дуже важливо, щоб чарівний світ природи, гри, краси, музики, фантазії, творчості, що оточує дітей до школи, не закрився перед дитиною класними дверима. Навчання в перші місяці й роки шкільного життя не повинно перетворюватися на єдиний вид діяльності. Дитина лише тоді полюбить школу, коли вчителі щедро розкриють перед нею ті самі радості, які були в неї раніше. Разом з тим навчання не можна пристосувати до радостей, навмисно полегшувати тільки для того, щоб дитині воно не здавалося нудним. Дітей треба поступово готувати до найголовнішої справи всього людського життя - до серйозної, наполегливої, старанної праці, яка неможлива без напруження думки.
Навчання може стати для дітей цікавою, захоплюючою справою, якщо воно осявається яскравим світлом думки, почуття, творчості, краси. Турбота про успіхи в навчанні в В.О. Сухомлинського починалася з турботи про те, як харчується і спить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скільки годин протягом дня перебуває на свіжому повітрі, яку книжку читає і яку казку слухає, що малює і як виявляє в малюнкові свої думки і почуття, які почуття викликає в її душі музика природи і музичні мелодії, створені народом і композиторами, яка в дитини улюблена праця, наскільки чутливо сприймає радості і незгоди людей, що вона створила для інших і які почуття пережила в зв'язку з цим.
Навчання стає часткою духовного життя дітей, коли знання невіддільні від активної діяльності. Важко досягнути того, щоб дитину захопили самі собою таблиця множення або правила обчислення площі прямокутника. Знання стають бажаним надбанням маленької людини за умови, що вони - засіб досягнення творчої, трудової мети. Він прагнув до того, щоб уже в молодшому віці фізична праця хвилювала дітей, відкривала можливість виявити кмітливість і винахідливість. Одне з найважливіших завдань школи - навчитися користуватися знаннями. Небезпека перетворення знань у мертвий багаж виникає саме в молодших класах за своїм характером розумова праця найбільше пов'язана з набуттям нових умінь і навичок. Якщо ці вміння і навички тільки засвоюються і не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить за сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів і захоплень. Прагнучи запобігти цьому явищу, вчитель дбає, щоб кожна дитина творчо застосовувала свої вміння і навички.
Розділ ІІІ. Використання методів Сухомлинського на практиці
§ 1. В.О. Сухомлинський і сучасність
Успішне навчання і виховання молоді сьогодні неможливе без глибокого вивчення і творчого впровадження в життя педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, яка стає особливо актуальною в умовах розбудови національної освіти5. Цікаві ідеї і традиції, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в Павлиській школі. Та інакше й бути не може. Адже в цій школі ще працюють вчителі, які розпочинали свою педагогічну діяльність під керівництвом Василя Олександровича. І це накладає на нас особливу відповідальність. Тому зусилля всіх вчителів школи сьогодні спрямовані на збереження, творче впровадження і поширення ідей В.О. Сухомлинського.
В.О. Сухомлинський завжди підкреслював,що кожна школа повинна мати своє обличчя: свої звичаї і традиції. Такі багаті традиції має і наша школа. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.О. Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів у нас дійсно і цікаво, і радісно, і весело. І це тому, що класоводи, за пропозицією В.О. Сухомлинського обирають найкращий клас до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають природу, тому що "... серед природи,- писав Василь Олександрович,- багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками".
Учні всіх початкових класів мають свої куточки краси: Зелений клас, Дубова, Горобинова, Бузкова алеї, клумби лікарських рослин, Куточок лісу, висока кучерява береза, привезена з Білорусії ще Василем Олександровичем, стрункі ялини, посаджені разом з білоруськими учнями та вчителями понад тридцять років тому. В куточках краси класоводи проводять уроки мислення серед природи, керуючись порадами свого наставника проте, що "уроки серед природи це подорожі до джерел живої думки". Вдало використовують можливості уроків мислення для виховання в учнів любові до рідного краю вчителі Т.М. Свистун та С.М. Лідкова.
На уроці "Осінь в нашому куточку краси" вчителі наполегливо вчать дітей придивлятися до чарівного світу природи, до того, як непомітно вона вкриває осіннім серпанком землю, як голубить її ще теплим сонячним промінням. Діти уважно спостерігають за осінніми змінами в природі, порівнюють, узагальнюють, збагачують свій словниковий запас. Незабутнє враження залишив у серцях вихованців урок"В гостях у осіннього дуба". Діти на просто думали, а й спостерігали. Вони шукали і знаходили відповіді серед природи на численні дитячі "чому". На згадку про проведення уроку мислення "Дуб восени" учні під керівництвом учительки В.Г. Найденко посадили на території школи свої деревця. Нехай ростуть вони на користь людям,- вирішили третьокласники. Цікавим був і урок мислення та розвитку зв'язного мовлення "Сон озимини", проведений Валентиною Георгіївною біля шкільної ділянки, на якій її вихованці восени посіяли пшеницю. Діти вчилися складати цікаві розповіді про те, що присниться озимій пшениці взимку.
Урок мислення "Де срібліє вербиця" класовод 4-А класу Л.І. Роскос провела на березі річки Сухий Омельничок, що протікає неподалік від школи, серед розкішних старих верб, які розрослися у невеличкий вербовий гай. Школярі дивувалися, спостерігали, відшукували незвичайне у навколишній природі, складали казочки. А ще вони почули хвилюючу історію про стару вербу, яку розповіла баба Марія. На уроці "Шукаємо казку у природі" Людмила Іванівна вчить дітей складати описи, добирати образні вислови серед дивинок, які приховала чарівниця - осінь, відшукувати теми для своїх казочок. Вони спостерігають як вітерець зриває з дерев листя, і одразу ж народжується казочка "Золотий дощик". Учні часто складають казки, користуючись опорними словами, образними висловами з казок В.О. Сухомлинського. Запам'яталися цікаві уроки мислення і вихованцям К.М. Перун. У шкільному саду матері вона провела урок "Стоять сади у вінчальному вбранні". Діти вивчали будову квітів фруктових дерев, спостерігали за бджолами, складали захоплюючі казки. А каштанову алею вчителька використала для проведення уроку "Знову цвітуть каштани". Такі уроки залишають у кожного вихованця іскру любові до природи. Діти слухають її чарівний світ, засвоюють образні слова і вирази, збагачують свою мову. Широко використовують класоводи можливості таких уроків для складання казок. "Казка,- завжди повторював В.О. Сухомлинський,- це образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки і мови6". Вчителі Павлиської школи нагромадили чималий досвід підготовки дітей до самостійного складання казок. Тематика їх досить різноманітна: квіти і рослини, дерева і кущі, тварини і птахи. Початківці працюють не тільки над змістом учнівської казки, а й над збагаченням словникового і фразеологічного запасу школярів, наполегливо дбають, щоб діти влучно добирали епітети, порівняння, проводять різноманітні вправи з розвитку мовлення. Для колективного складання казки обирається одна спільна тема. Учні з радістю розповідають про те, як вони уявляють основні казкові події, складають кілька варіантів початку і кінця казки. Окремі учні розповідають складені ними казки, інші - доповнюють, удосконалюють їх. Найкращі казки, "знайдені" серед природи, записуються в спеціальні збірки "Павлиські казки" і передаються до педагогічно-меморіального музею В.О. Сухомлинського. 6 Сухомлинський В.О. Вибрані твори у Зт.- К., 1977.-с.ЗЗ.
§ 2. Методика розвивального навчання
Викладач Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини Наталія Безлюдна - педагог-нова-тор, яка працює за моторикою В.О. Сухомлинського. За результатами аналізу емпіричного досвіду педагога-новатора можна виділити сукупність прийомів і засобів мотиваційно-процесуального забезпечення кожного з етапів розвивального навчання. На підготовчому етапі "вивчення матеріалу починається в активній взаємодії з природою". В.О. Сухомлинський визначав тематику окремих занять: "Промені сонця грають у краплинах роси", "Подорож краплі води", "Як квіти зустрічають схід сонця" та ін., якою передбачене "конкретне коло речей і явищ для спостережень".
Метою тематичних занять у природі є установка: дивитися і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити. Треба, щоб "кожна з названих тем несла дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно", "щоб дитина заглибилась подумками в якусь деталь, зосередила на ній всю увагу, забула про все інше"
На підготовчому етапі створюється база для ефективного проведення запланованих завдань, (зовнішня готовність дітей, обладнання, маршрут, правила поведінки).
На діагностичному етапі з'ясовуються внутрішня готовність дітей до емоційно - естетичного сприймання довкілля.
Далі процес розвивального навчання продовжується мотиваційним компонентом, методичними прийомами якого є: діалог, відгадування загадок, декламування і складання віршів, підбирання мелодій і т.д.
Епізод перший. Літо "співає" голосно, врочисто, радісно. Звучить справжня симфонія звуків. Особлива партія - шум літнього дощу. Пригадайте ці звуки. Які вони за характером? Як можна словами передати шум літнього дощу? За допомогою яких музичних інструментів можна відтворити літній дощ? Уявімо себе композиторами і спробуємо придумати мелодію літнього дощу до вірша "Музика дощу": Літній дощ іде над гаєм, лісом і стає веселим цимбалістом. Б'ють краплини, молоточки срібно, Тихо, лунко, густо а то й дрібно... (Степан Желих)
Епізод другий. Погляньте на літнє небо. Якого воно кольору? Коли небо буває ніжно-голубим? Бездонно-синім? Синьо-фіолетовим? Придивіться до хмарок, що вони вам нагадують? Які кольори ви бачите навколо себе? Який з них найвеселіший? Відгадайте загадки:
В голубому морі фантастичні, дивні плавають щоденно зграйки лебедині. (Хмари)
В синє небо й землю вріс різнобарвний чудо-міст. (Веселка)
Епізод третій. Спіймайте люстерками сонячних зайчиків. Помилуйтеся розмаїттям барв калейдоскопа. Надміть мильні бульбашки. Хто творить райдуги і мильні бульбашки? (Крапельки і сонячні зайчики).
На інтелігібельному етапі розвивального навчання виконується ряд вправ: складання текстів учнями і вчителем, придумування задач, проектування побутових речей і технічних об'єктів на основі природних аналогів.
На психомоторному етапі на основі побаченого створюються об'єкти образотворчого мистецтва. Ці дії здійснюються в куточках живої природи.
Слово вчителя:"Давайте створимо композицію пейзажу із сонячним дощиком, краплинками роси, що грають сонячними промінчиками. Проілюструємо малюнками словесні образи: зустрілися під небесами хмаринки і сонце - дві мами. (Малювання контурів хмари і сонечка) Матусі удвох розмовляли, їх діти про дощик співали. (Малювання сонячного дощику з краплинок і сонячних зайчиків).
Краплинки та зайчики впали І буйною зеленню стали. (Відкриття "секрету" утворення зеленого кольору). На основі малюнка - проекту школярі виконують аплікацію з природних матеріалів: відшукують листочки, схожі на хмаринку, квітку, яка може бути сонечком, підбирають пелюстки квіток, які утворюють сонячний дощик, збирають травинки, які наклеюють у своїх аплікаціях.
Характерною ознакою методики розвивального навчання у природі є словесне, колірно-графічне і предметно-виражене образотворення. Повністю задіюються засоби комплексного впливу на учнів: природа, мистецтво, казка, художня праця. В такій формі проводить свої уроки Наталя Безлюдна, яка продовжує традиції В.О. Сухомлинського.
Одинадцять років... Чималий проміжок часу. "Усе добре, сказане кимось, належить і мені",- говорив Платон, тому у практиці Галина Василівна продовжує ідеї В.О. Сухомлинського. Вона переконана: дитину ліпше похвалити. Вчителька поставила перед собою завдання виховувати в учнів стійкий інтерес до навчання, працьовитість, що могло б допомогти їм не лише успішно закінчити початкову школу, а й охоче вчитися надалі. Це і стало її педагогічним принципом.
§ 3. Значення творчості видатного педагога
Вчителі початкових класів зберігають дитячі казки і тільки на випускному вечорі дарують їх на згадку своїм вихованцям. Двічі на рік у школі проводиться велике театралізоване свято Казки. Наймолодші школярі з великою радістю розповідають та інсценуються українські народні казки, казки, написані Василем Олександровичем, а також свої власні, "знайдені серед природи". "Школа - це перш за все книга", - любив повторювати відомий педагог. Продовжуючи традиції, започатковані своїм Наставником, учителі початкових класів проводять велику роботу для утвердження культу Книги. Серед усіх заходів особлива увага приділяється святам Книги. Скільки казкових несподіванок і цікавих сюрпризів чекало першокласників підчас мандрівки в книжкове царство, яку організувала для них їхня перша вчителька К.М. Перун. А почалися вони вже на першій зупинці "Мої перші книжечки". Діти з великим захопленням розповідали про свої перші прочитані книги, обмінювалися по-дитячому щирими думками від прочитаного. На зупинці (ігрова) відбулася цікава зустріч першокласників з Королевою Книг. Звучали на святі і різноманітні пісні, загадки, прислів'я, приказки про книги, музична вікторина " 3 якої це казки?". Для учнів 3-х, 4-х класів класоводи Л.І. Роскос, О.Г. Мельніченко, В.Г. Найденко підготували свято Книги "В гостях у Павлиського казкаря", яке відбувалося у вигляді захоплюючої мандрівки сторінками книги видатного педагога "Хрестоматія з етики".
Свято Книги "Казочки золотої осені" провела С.М. Лідкова. Готуючись до нього, вчителька разом з учнями підготувала виставку дитячих малюнків до казок В.О. Сухомлинського. Світлана Миколаївна розпочала свято словами педагога - земляка : "... не уявляю навчання в школі не тільки без слухання, але і без створення казки ". І запропонувала дітям подивитися фрагмент кінофільму "Вчитель". З екрана щиро усміхались такі знайомі і рідні школярам обличчя їхніх батьків, які були тоді такого ж віку, як зараз їхні діти, і теж складали казки на уроках мислення серед природи. Про це розповідала мама учня цього класу С.Я. Осьмак. Казки своїх батьків почули й побачили на цьому святі Сергій Ілло, Каріна Ахкозова, Віталій Потерило. Хлопчикам дуже сподобалася казка " Одинокий мурашка ". Вони вже кілька разів читали та інсценували її і тільки на цьому святі Книги довідалися про те, що написав її колись батько Патерила Віталія. Діти вчилися складати казки за початком або кінцем якогось твору. Наприклад:"І це мовчання було для всіх красивим і урочистим...". "Михайлик довго не міг заснути..." тошо. Ці уривки вчителька брала з творів Василя Олександровича "Гаряча квітка" та "хрестоматія етики". І хоч речення читалось одне для всіх, та казка в кожної дитини була своя, особлива. Панна Осінь вручила всім кращим казкарям свої подарунки - золоті листочки з дарчим написом. А вчителька передала збірочку казок, написаних її вихованцями, до музею В.О. Сухомлинського.
Ось так, творчо використовуючи, розвиваючи і примножуючи педагогічну спадщину павлиського Добротворця, вчителі початкових класів виховують у своїх вихованців найблагородніші почуття, роблять все, щоб школа була школою радості для наймолодших її вихованців.
Висновки
Написавши курсову роботу, я взяла для себе багато цікавого матеріалу з творчості видатного педагога. Я досконаліше ознайомилася з творами В.О. Сухомлинського, ознайомилася зі зразками уроків, свят, бесід, які доцільно проводити з дітьми. Опрацювавши відповідну літературу, я взяла для себе багато цікавого матеріалу не тільки, як вчитель, але й як майбутня мама для виховання своїх дітей.
Я б порадила вчителям більше звертатися до спадщини Василя Олександровича, бо в його творах ми можемо знайти відповіді на багато запитань, цим самим, ми зможемо одержати кращі результати з питань навчання і виховання, а в цілому покращити систему освіти.
Вчителів постійно непокоять питання, як ввести маленьких школярів у великий світ суспільства. Як домогтися того, щоб кожна дитина бачила не тільки те, що лежить на видноті - свою родину, школу, своє село, красу рідної річки, степу - але й величезний, безмежний світ усієї Батьківщини. Адже, поки що діти лише входять на стежину, звідки починається дорога в життя. І допомагає знайти нам цю дорогу великий педагог В.О. Сухомлинський.
Список використаної літератури
Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. - К., 1977. - 669 с.
Сухомлинський В.А. Об умственном воспитание. - К. : Рад. Школа, 1975. -200 с.
3. Сухомлинський В.А. Сердце от даю детям. _ ЬС: Рад. Школа, 1973.
4. Цюпа І. Василь Сухомлинський - К.: Рад. Школа, 1985. - 216 с.
5. Деркач В. Примножуючи спадщину Павлиського Добротворця // Початкова школа. - 2000. - №9. - 46 с.
6. Іванов В. Педагогічна віра Василя Сухомлинського - погляд у сьогодення // Початкова школа. - 2000. - № 9. -с. 2,6.
7. Безлюдна Н. "Про методику розвивального навчання // Початкова школа. - 1299. №7. - с. 46.
8. Г.В. Учителі - сонячні люди//початкова школа. - 1999. - №7-с. 46.
Страницы: 1, 2
